Морфологічна характеристика органів імунної системи молодняка великої рогатої худоби, вирощеного на радіоактивно забрудненій місцевості

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 636:611:619:615.9:636.2

16.00.02 - патологія, онкологія і морфологія тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Морфологічна характеристика органів імунної системи молодняка великої рогатої худоби, вирощеного на радіоактивно забрудненій місцевості

Жила Микола Іванович

КИЇВ - 2002



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Львівській державній академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, Міністерствa аграрної політики України

Науковий керівник:доктор ветеринарних наук, професор Урбанович Павло Павлович, Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, професор кафедри патологічної анатомії і гістології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, доцент Борисевич Борис Володимирович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри патологічної анатомії, доктор ветеринарних наук Горальський Леонід Петрович, Державний агроекологічний університет України, завідувач кафедри анатомії і гістології

Провідна установа: Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, лабораторія патоморфології, м. Харків, Міністерства аграрної політики України

Захист відбудеться 27 березня 2002 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус №3, ауд. №65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 11, навчальний корпус №10.

Автореферат розіслано 15 лютого 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Міськевич С.В.



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення значної території України. Безумовно, що перебування тварин на територіях, забруднених радіонуклідами, та годівля кормами місцевого походження піддають їх організм постійному зовнішньому й внутрішньому опроміненню (Nicholson K.W., 1989; Пристер Б.С. и др., 1989; Яригин В.Н., 1990; Савцова З.Д. и др. 1991; Syomov A.V. et al., 1992; Барьяхтар В.Г., 1995; Богданов Г.О., 2000).

У зв'язку з цим важливою проблемою ветеринарної медицини є вивчення впливу іонізуючої радіації на організм тварин (Tracyct B.L. et al.,1989; Горальський Л.П., Красніков Г.А., 1995; Борисевич Б.В., 1996; Високос М.П. з співавт., 1996; Савченко І.Г., 1998; Калиновський Г.М. з співавт., 1998; Демчук М.В. з співавт., 2000; Маменко О.М., 2000).

На сьогоднішній день не виникає сумніву, що ступінь і стабільність змін у тканинах і органах прямо залежать від дози іонізуючої радіації. Поряд з тим, дані про постійне малоінтенсивне опромінення організму тварин у природних умовах в літературі зустрічаються рідко й часто мають фрагментарний характер. Найменше вивченими є компенсаторно-пристосувальні можливості організму, а також процеси, що розвиваються в органах і тканинах при дії низьких рівнів радіації. Майже нічого не повідомляється про вплив цих факторів на імунокомпетентні органи молодняка сільськогосподарських тварин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукової теми “Вивчення морфологічних змін в органах і тканинах великої рогатої худоби, яка постійно знаходиться на радіоактивно забрудненій місцевості”, яку розробляє колектив науковців кафедри патологічної анатомії і гістології Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького (керівник теми доктор ветеринарних наук, професор Урбанович П.П.). Державний реєстраційний номер 0101U008302.

Мета й задачі дослідження - визначити морфофункціональний стан органів імунної системи клінічно здорового молодняка великої рогатої худоби, який постійно знаходився в умовах ІІІ зони радіоактивного забруднення місцевості.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

-з'ясувати ступінь забрудненості радіонуклідами сільськогосподарських угідь, кормів, тваринницьких приміщень у господарствах, де знаходилися дослідні тварини;

-визначити прижиттєвий рівень радіоактивності дослідних тварин і вміст радіонуклідів у м'язах, паренхіматозних органах після забою;

-визначити морфологічний склад крові молодняка великої рогатої худоби з території, забрудненої радіонуклідами;

-встановити морфологічні показники центральних і периферійних органів імунної системи (тимус, селезінка, лімфатичні вузли: поверхневі шийні, латеральні заглоткові, каудальні середостінні та порожньої кишки) різних вікових груп молодняка великої рогатої худоби, вирощеного на територіях, забруднених радіонуклідами;

-визначити морфологічні показники центральних і периферійних органів імунної системи, а також крові клінічно здорових молодих тварин (за принципом аналогів) з екологічно чистих, щодо радіоактивного забруднення, господарств (контроль).

Об'єкт дослідження - клінічно здоровий молодняк великої рогатої худоби чорно-рябої породи, трьох вікових груп, який народився та постійно утримувався в господарствах ІІІ-зони радіоактивного забруднення.

Предмет дослідження - визначення морфофункціонального стану імунокомпетентних органів (тимус, селезінка, лімфатичні вузли) та крові.

Методи дослідження - клініко-анатомічні; гістологічні; гістохімічні; морфометричні; гематологічні; радіологічні.

Наукова новизна роботи. Комплексним дослідженням на органному, макро- і мікроскопічному рівнях вперше визначено структурно-функціональний стан імунокомпетентних органів молодняка великої рогатої худоби трьох вікових груп, вирощеного на територіях, забруднених радіоактивними речовинами (ІІІ зона). Встановлено відносні та абсолютні показники основних морфологічних структур тимуса, селезінки та лімфатичних вузлів (поверхневих шийних, латеральних заглоткових, каудальних середостінних і порожньої кишки). Виявлено певну закономірність морфофункціональних показників лімфоїдних органів у тварин, що зазнавали постійного зовнішнього та внутрішнього опромінення. Встановлено взаємозв'язок між гематологічними показниками та морфофункціональним станом імунних органів тварин усіх дослідних груп.

Подано заявку на патент України на винахід “Спосіб оцінки негативного впливу радіації на організм молодняка великої рогатої худоби” за № 2001074994 від 16.07.2001 року.

Теоретичне і практичне значення. Отримані результати морфологічного та морфометричного досліджень тимуса, селезінки та лімфатичних вузлів молодняка великої рогатої худоби, який зазнавав постійного впливу низьких доз іонізуючого опромінення в природних умовах, значною мірою доповнюють та поглиблюють сучасні уявлення про морфофункціональний стан імунокомпетентних органів у тварин, вирощених на територіях, забруднених радіонуклідами.

Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані у навчальному процесі та в науково-дослідній роботі з розділу радіаційної патології. Результати дослідження рекомендуються використовувати при розробці лікувально-профілактичних заходів та нових технологій утримання і годівлі молодняка великої рогатої худоби, що вирощується в умовах дії малоінтенсивного іонізуючого випромінювання.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження використовуються у навчальному процесі та науково-дослідній роботі на кафедрах патологічної анатомії факультетів ветеринарної медицини Національного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії, Одеського державного сільськогосподарського інституту, Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького, а також у лабораторіях патоморфології Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, Інституту епізоотології УААН та Державному науково-дослідному контрольному інституті ветеринарних препаратів і кормових добавок.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що він самостійно проводив пошук і аналіз даних літератури, підбір груп тварин, відбір матеріалу та його гістологічну і гістохімічну обробку. Розробив алгоритм морфометричної оцінки органів імунної системи великої рогатої худоби, провів морфологічні, морфометричні, гематологічні та частково радіологічні дослідження, узагальнив та проаналізував одержані результати.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і схвалені: на засіданнях кафедри патологічної анатомії і гістології, методичної комісії та вченої ради, наукових конференціях Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького (1997-2000); на Міжнародній науковій конференції “С.З. Ґжицький і сучасна аграрна наука” (м. Львів 2000 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы патологии сельскохозяйственных животных и пути их решения” (м. Мінськ 2000 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Ветеринарная наука на пороге ХХІ-века” (м. Харків 2000 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку сучасної зооветеринарної науки” (м. Львів 2001 р.); на ІІ Всеукраїнській конференції ветеринарних патологів (м. Київ 2001 р.).

Публікації результатів дослідження. Результати досліджень викладені у 10 наукових працях, що опубліковані в журналах “Ветеринарна медицина України” (1) та “Сільський господар” (1), збірниках “Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького” (5), у збірнику “Ветеринарна медицина” ІЕКВМ м. Харків (1), збірнику “Науковий вісник Національного аграрного університету” (1) та матеріалах конференції “Актуальные проблемы патологии сельскохозяйственных животных” м. Мінськ (1).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, матеріалу і методів та результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури та додатків.

Текст дисертації викладений на 152 сторінках машинопису, проілюстрований 58 рисунками, 9 таблицями та 2 радіологічними картами (які містяться в додатках). Список використаної літератури включає 296 джерел, з яких 98 іноземних.



Вибір напрямків досліджень, матеріал та методи виконання роботи

Робота ґрунтується на систематичному вивченні органів імунної системи клінічно здорового молодняка великої рогатої худоби чорно-рябої породи, вирощеного в колективних господарствах та індивідуальному секторі Дубровицького і Рокитнівського районів Рівненської області. Територія цих господарств відноситься до третьої зони радіоактивного забруднення, згідно Постанови Кабінету Міністрів України за № 106 від 23 липня 1991 року.

Дослідження проводились протягом 1997-2000 років на кафедрі патологічної анатомії і гістології Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, в радіологічному відділі Рівненської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини та Дубровицькій районній лабораторії ветеринарної медицини.

Вивчення вікових особливостей імунного статусу проводилось у трьох групах: І група - телята 21-30 добового віку (n=5); ІІ група - 6-7 місячного віку (n=9); ІІІ група - молодняк 18-24 місячного віку (n=20).

Для контролю були використані тварини (n=11) аналогічного віку та породи з благополучних щодо інфекційних хвороб господарств Яворівського та Городоцького районів Львівської області, де рівень радіації був у межах природних фонових величин.

Перед забоєм тварин зважували, вимірювали їх прижиттєвий рівень радіоактивності (гамма-радіометр СРП 6801). Вміст радіоцезію в м'язах і паренхіматозних органах визначали за допомогою гамма-радіометрів РУБ-01П6 та РУГ-91 “Адоні”. Матеріал для дослідження, як дослідний так і контрольний, відбирали в осінній період.

Вміст гемоглобіну у крові визначали методом Салі, загальну кількість еритроцитів і лейкоцитів підраховували у камері Горяєва. Лейкограму виводили на основі підрахунку 200 клітин в мазках крові, пофарбованих за Папенгеймом (Кудрявцев А.А., 1953; Козловская Л.В., Николаев А.Ю., 1984). Кількість Т- і В-лімфоцитів визначали у тесті розеткоутворення з еритроцитами барана (Jondal M. et al., 1972; Корчан М.І., 1982; Меньшиков В.В., 1987).

Для гістологічного, гістохімічного та морфометричного досліджень відбирали тимус, селезінку, лімфатичні вузли: поверхневі шийні, латеральні заглоткові, каудальні середостінні та порожньої кишки. Матеріал фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, 80о охолодженому (при +4оС) етиловому спирті, рідині Карнуа із подальшою заливкою у парафін через хлороформ (Меркулов Г.А., 1969).

Для фарбування гістозрізів використовували такі гістологічні та гістохімічні методики: гематоксилін та еозин, Ван-Гізон, Ейнарсона, Браше, Гоморі, Перлса (Пирс Э., 1962; Кононский А.І., 1976; Киселева А.Ф., 1988).

Морфометрію проводили за Автандиловим Г.Г. з використанням стандартної окулярної морфометричної сітки та окуляр-мікрометра МОВ-15 (Автандилов Г.Г., 1990). Окремо для кожного органу було складено алгоритм морфометричного дослідження на органному, тканинному і клітинному рівнях. На основі органометричних даних тимуса і загальної маси тварини вираховували індекс тимуса (Іт): відношення маси тимуса до маси тварини х 1000. Підрахунок та аналіз чисельності клітин в основних гістоструктурах досліджуваних органів проводили на площі (0,0156 м2) стандартної морфометричної сітки в 25 полях зору при збільшенні у 600 разів (10 х 1,5 х 40).

У тимусі визначали середній діаметр часточок, співвідношення паренхіми і строми. У паренхімі органа - відносні та абсолютні показники кіркової і мозкової речовин, кількість та середній діаметр тілець Гассаля в одній часточці, щільність заселення клітинами кіркової й мозкової речовин тимуса.

У лімфатичних вузлах визначали співвідношення кіркової й мозкової речовин, частку лімфатичних вузликів у загальному об'ємі органу і кіркової речовини. Вимірювали середній діаметр лімфатичних вузликів. Визначали чисельність популяції лімфоцитів, макрофагів, клітин плазматичного ряду та ретикулоцитів в кірковій і мозковій речовинах, лімфатичних вузликах.

У селезінці виводили процент білої і червоної пульпи та строми у відношенні до загального об'єму органу. Вимірювали середній діаметр лімфатичних вузликів. Підраховували чисельність лімфоцитів, плазмоцитів, макрофагів, поліморфноядерних лейкоцитів у червоній і білій пульпі.

Мікрофотографування гістопрепаратів здійснювали за допомогою мікроскопа МБІ-6, фотокамери ЗЕНІТ-122, фотонасадки МФН-2.

Статистичну обробку даних проводили за Деркачем М.П., (1972), та Ойвином І.А., (1960) на комп'ютері ІВМ - РС/АТ із використанням статистичного програмного пакету Statistic 5,0 для Windows 95.



Результати досліджень та їх аналіз

Коротка радіоекологічна характеристика дослідних господарств. Дослідження проводились на тваринах, які народились та постійно утримувались у колективних господарствах: “Партизан”, “Прогрес”, “Жаденський”, “Промінь”, “Полісся”, а також в індивідуальному секторі, розташованих на території населених пунктів: Бережки, Переброди, Лютинськ та Велюнь - Дубровицького і Масевичі - Рокитнівського районів Рівненської області.

Згідно результатів досліджень, проведених радіологічним відділом Рівненської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини, в господарствах, де вирощувались дослідні групи тварин, щільність забруднення грунтів 137Cs становить 1-15 Кі/км2. Гамма-фон на території тваринницьких приміщень та вигульних майданчиків у середньому коливався від 21 до 42 мкР/год., дещо вищими ці показники були у господарстві “Хлібороб” (населений пункт Велюнь - 50-62 мкР/год.). Сумарна активність спожитого раціону на добу становила для тварин І дослідної групи 970,3±17,4 Бк/кг, IІ - 3752,8±42,9 Бк/кг і для IIІ - 4843,7±50,6 Бк/кг. Вміст радіонуклідів у м'язах забитих тварин коливався в межах: I група 103-194 Бк/кг; II група 127-285 Бк/кг; III група 183-950 Бк/кг.

Тварини усіх дослідних груп походили із благополучних господарств і населених пунктів щодо інфекційних захворювань, а згідно даних клінічного обстеження були клінічно здоровими.

Гематологічні дослідження. У телят I дослідної групи морфологічні показники крові були в межах фізіологічної норми, більшість з них займали нижню границю норми (табл. 1).



Таблиця 1 - Показники крові телят 21-30 добового віку (І група),М±m

Показники	Дослід	Контроль
Еритроцити, Т /л	5,3 ± 0,17**	6,8 ± 0,4
ШОЕ, мм/год,	1,05 ± 0,12	1,1 ± 0,1
Гемоглобін, г/л	95,5 ± 3,7***	130,0 ± 6,1
Лейкоцити, Г/л	9,6 ± 0,6	8,06 ± 0,5
Паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити, %	5,2 ± 1,4	8,3 ± 0,8
Сегментоядерні нейтрофільні гранулоцити,%	12,1 ± 2,4**	23,7 ± 0,7
Еозинофільні гранулоцити, %	3,0 ± 0,7	2,0 ± 0,5
Базофільні гранулоцити, %	0	0
Моноцити, %	4,5 ± 1,5	5,3 ± 0,7
Лімфоцити, %	75,2 ± 4,5**	60,7 ± 1,2
Лімфоцити, Г/л	7,28 ± 0,94*	4,85 ± 0,06
Т-лімфоцити, %	42,3 ± 2,1	36,3 ± 3,7
Т-лімфоцити, Г/л	3,07 ± 0,31	1,94 ± 0,29
В-лімфоцити, %	9,3 ± 1,2*	12,6 ± 0,8
В-лімфоцити, Г/л	0,68 ± 0,07	0,64 ± 0,09

* P<0,05; ** P<0,01; *** P<0,001

Як видно з даних таблиці загальна кількість лейкоцитів була дещо вищою у тварин із територій, забруднених радіонуклідами, проте різниця не була вірогідною. В лейкограмі крові зміни відбувалися за рахунок зменшення кількості сегментоядерних нейтрофільних гранулоцитів та збільшення як відносної так і абсолютної кількості лімфоцитів. Траплялися поодинокі великі лімфоцити з добре вираженою зернистістю цитоплазми, кількісно їх нараховувалось 5,4±0,7%, від загальної кількості лімфоцитів або (0,393±0,028) х 109 клітин в 1 л крові (контроль 6,8±0,9%; (0,329±0,042) х 109).

На постійно діючий підвищений рівень радіації реакція телят характеризувалася деяким збільшенням відносної та абсолютної кількості Т-лімфоцитів. Водночас відносна кількість В-лімфоцитів мала помітну тенденцію до зниження (табл. 1).

У тварин II групи кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну були нижчими у порівнянні з контролем (табл. 2). Щодо кількості лейкоцитів у порівнюваних групах тварин, то вони не виходили за межі фізіологічної норми для даного виду тварин. У лейкограмі крові спостерігали зменшення нейтрофільних гранулоцитів, переважно за рахунок сегментоядерних форм. Відносна кількість лімфоцитів збільшувалася у порівнянні з контролем, але враховуючи те, що кількість лейкоцитів у цих тварин була меншою, то й відповідно абсолютна кількість лімфоцитів зменшувалась. Суттєвіші зміни спостерігали серед вмісту Т- і В-лімфоцитів. Так відносна та абсолютна кількість Т_лімфоцитів зменшувалась у крові дослідних тварин. Більш вираженою була різниця у кількості В-лімфоцитів (табл.2). Між кількістю великих грануловмісних лімфоцитів у дослідних і контрольних тварин вірогідної різниці не спостерігали. У телят, вирощених на місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, їх нараховували 6,5±0,6% по відношеню до всіх лімфоцитів або (0,385±0,032) х 109 клітин в 1л крові (контроль відповідно 7,3±0,4%; (0,401±0,023) х 109).

Таблиця 2 - Показники крові молодняка великої рогатої худоби 6-7 (ІІ група) та 18-24 місячного віку (ІІІ група), M±m

Показники	ІІ група	ІІІ група
	Дослід	Контроль	Дослід	Контроль
Еритроцити, Т /л	4,9 ± 0,4*	6,4 ± 0,3	5,2 ± 0,6*	6,9 ± 0,3
ШОЕ, мм/год,	1,17 ± 0,16	1,3 ± 0,15	1,23 ± 0,18	1,21 ± 0,23
Гемоглобін, г/л	91,8 ± 2,2**	123,3 ± 9,1	95,0 ± 9,6**	128,3 ± 2,8
Лейкоцити, Г/л	7,2 ± 0,7*	10,8 ± 1,1	7,9 ± 1,8	9,43 ± 0,82
Паличкоядерні нейтрофільні гранулоцити, %	4,66 ± 1,9	6,0 ± 0,6	4,23 ± 1,03	4,67 ± 1,68
Сегментоядерні нейтрофільні гранулоцити, %	12,17 ± 1,6*	19,3 ± 1,2	13,17 ± 2,7*	23,62 ± 4,1
Еозинофільні гранулоцити, %	4,3 ± 0,5*	6,3 ± 0,9	6,7 ± 3,9	7,3 ± 1,6
Базофільні гранулоцити, %	0	0	0,24±0,18	0,15±0,31
Моноцити, %	4,17 ± 2,1	5,3 ± 1,3	3,83 ± 1,7	3,7 ± 0,8
Лімфоцити, %	74,7 ± 2,8*	63,1 ± 2,2	70,83 ± 2,18*	60,56 ± 2,5
Лімфоцити, Г/л	5,93 ± 1,7	6,97 ± 0,61	5,53 ± 0,7	5,87 ± 0,65
Т-лімфоцити, %	32,83 ± 1,73*	40,6 ± 2,4	38,5 ± 2,7*	47,0 ± 2,5
Т-лімфоцити, Г/л	1,90 ± 0,14**	2,85 ± 0,23	2,13 ± 0,25*	2,78 ± 0,11
В-лімфоцити, %	10,6 ± 1,4**	17,0 ± 1,2	16,8 ± 1,5	19,0 ± 3,2
В-лімфоцити, Г/л	0,59 ± 0,07***	1,18 ± 0,02	0,93 ± 0,16	1,11 ± 0,07

* P<0,05; ** P<0,01; *** P<0,001

У тварин III дослідної групи виникали певні відмінності морфологічного складу крові у порівнянні з тваринами аналогічного віку з екологічно чистих територій. Так, у дослідних тварин вірогідно меншою була кількість еритроцитів і гемоглобіну (табл. 2). Вірогідної різниці між показниками кількості лейкоцитів та ШОЕ не спостерігали. У лейкоформулі відмічали збільшення відносної кількості лімфоцитів, тоді як кількість нейтрофільних гранулоцитів зменшувалась, у порівнянні з контрольними тваринами. Крім цього у дослідних тварин виявляли помітне зниження чисельності Т-лімфоцитів. При порівнянні кількості В_лімфоцитів у крові дослідних та контрольних груп суттєвих відмінностей не виявили.

Кількість великих грануловмісних лімфоцитів, із добре вираженою зернистістю цитоплазми та ексцентрично розміщеним бобоподібної форми ядром, становила 5,9±0,7% від усіх лімфоцитів або (0,387±0,017) х 109 клітин в 1л крові (Р<0,01). У контрольної групи тварин ці показники були дещо вищими: 10,4±0,8% або в абсолютних показниках це (0,610±0,024) х 109 в 1л крові.

Морфологічні та морфометричні показники органів імунної системи

Тимус. Тимус при макроскопічному дослідженні у всіх вікових групах дослідних тварин був природної форми, блідо-рожевого кольору, м'якої консистенції, але дещо зменшеним. На розрізі архітектоніка органу виражена добре. Аналізуючи отримані дані макроскопічного дослідження тимуса, нами виявлено зменшення об'єму і маси органа в дослідних тварин усіх вікових груп. Порівняно з контрольними тваринами найбільша різниця спостерігалась у телят І дослідної групи (на 48,9%), дещо менша у тварин ІІ групи (на 46,8%) і найменша у молодняка ІІІ групи (на 20,7%) (табл. 3).

Зменшення маси і об'єму тимуса тварин, що зазнавали тривалої дії іонізуючої радіації у своїх дослідженнях спостерігали Долинський А.С. з співавт., (1996).

При мікроскопічному дослідженні тимуса телят 21-30 добового віку, часточкова будова органу збережена. Часточки в переважній більшості втрачали полігональність, окремі з них набували витягнутої форми. Їх середній промір становив 0,69±0,029 мм (Р<0,01), контроль 1,01±0,056 мм. Міжчасточкові перегородки були дещо потовщені; співвідношення між паренхімою і стромою тимуса становило 9,04:1 (контроль 10,76:1). В окремих випадках мало місце збільшення мозкової речовини за рахунок звуження кіркової та деяке стирання границь між цими речовинами. Характерним було явище вогнищевого збіднення кіркової речовини тимоцитами. В цих місцях виявляли макрофаги з фагоцитованими тимоцитами або їх фрагментами. Тільця Гассаля локалізувалися у мозковій речовині, кількісно їх нараховувалось в середньому 9,07±1,23 штук (контроль 6,62±2,34), багато з них були в стадії формування. Середній діаметр тимічних тілець дорівнював 85,63±6,28 мкм (Р<0,01), контроль 48,28±4,97 мкм.

Чисельність тимоцитів у кірковій речовині дорівнювала 311,58±3,74 (контроль 504,63±7,21), а у мозковій - 132,49±2,28 (контроль 92,81±3,42) клітин у полі зору мікроскопа. Судинна реакція характеризувалась деяким розширенням та переповненням капілярів кров'ю. Активнішим цей процес був у мозковій речовині та на границі з кірковою речовиною.

У тварин 6-7 місячного віку морфологічні зміни в тимусі були притаманні початковим фазам акцидентальної трансформації. Часточки переважно втрачали полігональність і набували більш витягнутої форми, їх середній промір дорівнював 0,534±0,072 мм (контроль 1,21±0,034 мм). Закономірним було зменшення кіркової речовини, потовщення міжчасточкових перегородок за рахунок розвитку жирової тканини, а відтак і зменшення паренхіми органу (табл. 3). Співвідношення між паренхімою і стромою тимуса становило 3,29:1 (контроль 5,93:1). В окремих випадках спостерігали стирання границі між кірковою і мозковою речовинами, гіперемію дрібних внутрічасточкових судин. Кіркова речовина заселена переважно середніми і великими тимоцитами різного ступеня зрілості та епітеліоретикулоцитами. Густота заселення - 365,14±4,11 (контроль 537,94±11,87) клітин в полі зору. Місцями виявляли вогнищеве спустошення даної речовини або налипання тимоцитів на макрофаги із подальшим їх фагоцитозом. Мозкова речовина представлена переважно малими і середніми лімфоцитами, частіше в даній речовині виявлялись епітеліоретикулоцити. Густота заселення становила 139,18±2,84 (контроль 89,74±8,21) клітин в полі зору. Тільця Гассаля були переважно округлої форми, побудовані з сферично нашарованих клітин із слабо забарвленими ядрами, в середньому 6,32±1,74 штук, діаметр їх становив 68,04±3,71 мкм (контроль 5,01±1,23 штук; 54,78±5,43 мкм).

У тварин 18 - 24 місячного віку часточкова будова тимуса збережена. Форма часточок переважно полігональна, хоча окремі дещо видовжені. Їх середній діаметр 1,071±0,129 мм (контроль 1,225±0,679 мм). Часточки розділені переважно вузькими сполучнотканними перегородками, які в окремих випадках потовщені і в них виявляли жирові клітини. Кровоносні судини строми помірно наповнені або переповнені кров'ю, спостерігається розволокнення стінок окремих венозних судин та вихід еритроцитів за їх межі. Інколи в судинах виявляли гіалінові тромби. Межа між кірковою і мозковою речовинами чітко виражена. Співвідношення між паренхімою і стромою тимуса становило 5,37:1 (контроль 6,65:1). Паренхіма органу чітко розділена на кіркову і мозкову речовини (табл. 3). Кіркова речовина щільно заселена тимоцитами, кількісно їх нараховувалося 419,24±3,84 (контроль 529,81±6,89) в полі зору, траплялись поодинокі епітеліоретикулоцити, інколи спостерігали макрофаги, в цитоплазмі яких виявляли окремі тимоцити, еритроцити або їх фрагменти. Тільця Гассаля, переважно невеликі, округлої форми, різної кількості, багато виявлялись у стадії формування. Кількісно їх нараховувалось в середньому 5,98±0,49 штук в одній часточці, середній їх діаметр становив 32,12±1,34 мкм (контроль відповідно 2,79±0,08; 36,21±1,12 мкм). Густота заселення лімфоцитами мозкової речовини значно менша, ніж кіркової, в середньому нараховувалось 97,25±2,65 (контроль 80,94±3,19) клітин в полі зору.

Найбільша концентрація нуклеїнових кислот спостерігалась у ядрах тимоцитів кіркової речовини та м'язовому шарі кровоносних судин. Дещо меншим був вміст РНК та ДНК у клітинах мозкової речовини та міжчасточковій сполучній тканині. Підвищеним вмістом РНК відзначались тільця Гассаля і цитоплазма епітеліоретикулоцитів. ДНК у тимусі локалізувалась в ядрах тимоцитів, макрофагів, епітеліоретикулоцитів. Інтенсивність виявлення ДНК у дослідних тварин була меншою у порівнянні з контрольними, зокрема в І та ІІ вікових групах.

Висока активність кислої фосфатази мала місце в тимоцитах субкапсулярного шару, тоді як лужна фосфатаза рівномірно розподілялась в часточках тимуса, лише дещо підвищеним вмістом виділялись кортикальні тимоцити та клітини стінок кровоносних судин.

Отже, у молодняка великої рогатої худоби, який вирощувався в умовах третьої зони радіоактивного забруднення, тимус зберігає свою анатомічну і гістологічну структуру, xоча маса органу вірогідно зменшена у тварин всіх вікових груп. Аналізуючи зональну характеристику і співвідношення основних структур тимуса дослідних тварин, особливо І і ІІ груп, можна говорити про розвиток початкових фаз акцидентальної інволюції органа. Із збільшенням віку ці процеси дещо компенсуються. Разом з тим слід підкреслити, що у молодняка 18-24-місячного віку (ІІІ група), який в природних умовах мав постійний контакт з малими дозами іонізуючого опромінення, процеси вікової інволюції тимуса більш виражені у порівнянні з тваринами цього ж віку, вирощеними на екологічно чистих територіях, щодо радіоактивного забруднення.

Селезінка. Селезінка у дослідних тварин всіх трьох вікових груп звичайної величини і форми, пружної консистенції. На розрізі орган червоно-сіруватого кольору, зіскребок пульпи незначний або відсутній.

Таблиця 3 - Основні морфометричні показники тимуса молодняка великої рогатої худоби, M±m

Показники	І група (21-30 діб)	ІІ група (6-7 місяців)	ІІІ група (18-24 місяців)
	дослід	контроль	дослід	контроль	дослід	контроль
Маса тварини, кг	46,2±3,7	47,6±3,8	125,8±2,7	128,3±4,4	381,7±16,83	385,0±11,8
Маса тимуса, г	97,16±1,47	190,0±7,34	211,6±7,05	394,83±6,65	708,75±19,89	886,38±19,34
Об'єм тимуса, мл	95,7±2,01	169,3±6,79	214,54±6,11	399,31±8,71	712,64±21,76	804,76±16,91
Індекс тимуса	2,11±0,24	3,99±0,31	1,68±0,43	3,07±0,28	1,84±0,13	2,38±0,18
Паренхіма тимуса, мл %	85,12±1,94 88,95±0,96	153,91±6,58 90,91±0,74	165,35±4,81 77,07±1,7	342,21±8,51 85,7±0,75	600,68±19,22 84,29±1,42	702,31±39,98 87,27±0,79
Кіркова речовина, мл %	50,77±1,99 53,29±1,66	130,41±4,89 77,03±1,79	113,45±3,04 51,13±1,07	262,91±11,53 65,84±1,89	396,94±14,09 55,7±1,59	509,57±28,64 63,32±0,92
Мозкова речовина, мл %	34,35±1,02 35,66±0,94	23,49±2,22 13,88±1,27	51,89±1,77 25,94±1,54	79,29±3,4 19,86±1,15	203,74±9,03 28,59±1,58	192,74±5,77 23,95±1,04
Строма, мл %	10,56±0,77 11,05±0,87	15,38±0,82 9,09±0,71	49,19±2,1 22,93±1,12	57,1±1,89 14,3±0,7	111,95±5,82 15,71±0,49	102,44±8,85 12,73±0,81

Таблиця 4 - Основні морфометричні показники селезінки молодняка великої рогатої худоби, M±m

Показники	І група (21-30 діб)	ІІ група (6-7 місяців)	ІІІ група (18-24 місяців)
	дослід	контроль	дослід	контроль	дослід	контроль
Маса селезінки, г	142,12+3,25	164,33+6,21	271,82+8,94	327,61+14,74	639,34+18,97	670,23+31,98
Об`єм селезінки, мл	124,71+4,81	148,31+7,85	258,11+12,48	301,42+16,21	603,09+18,53	622,75+34,94
Червона пульпа, мл %	97,96+2,71 78,55+0,61	100,88+2,68 68,02+1,81	183,43+5,81 70,68+1,98	184,71+10,11 61,28+1,74	440,59+15,55 73,05+2,63	401,29+19,52 64,2+0,71
Біла пульпа, мл %	12,82+1,73 10,28+1,17	37,48+4,19 25,27+2,13	41,40+3,12 16,04+1,37	92,46+9,87 30,68+1,97	82,26+7,03 13,64+0,96	170,38+11,24 26,23+1,02
Строма, мл %	13,92+1,78 11,17+0,49	9,95+1,43 6,71+0,65	33,28+2,42 13,28+1,21	24,25+4,21 8,04+0,92	80,25+5,43 13,31+0,64	51,08+2,27 9,57+0,39
Діаметр лімфатичних вузликів, мкм	178,6+24,9	365,8+38,7	201,7+16,2	362,4+24,3	462,7+29,3	565,4+19,3

При мікроскопічному дослідженні селезінки телят І дослідної групи трабекулярна будова виражена добре, поділ на червону і білу пульпи збережений. Співвідношення між паренхімою і стромою становило 7,87:1 (контроль 11,85:1) (табл. 4).

В червоній пульпі виявляли, в основному еритроцити, лімфоцити, клітини плазматичного ряду і макрофаги. Кількісно в полі зору нараховувалось 86,94±3,69 лімфоцитів (Р<0,01), 0,38±0,12 плазмобластів (Р<0,05), 0,32±0,08 плазмоцитів (Р<0,05) та 0,43±0,14 макрофагів (Р<0,001). У контрольних тварин аналогічного віку лімфоцитів було 149,74±2,98, плазмобластів 0,49±0,07, плазмоцитів 0,46±0,13, макрофагів 0,28±0,11 в полі зору.

Лімфатичні вузлики не завжди мали чітко окреслені границі, в поодиноких випадках були реактивні центри. У білій пульпі в полі зору нараховувалось 285,86±12,61 клітин (Р<0,01), в переважній більшості це лімфоцити різних розмірів (великі, середні, малі), лімфобласти, макрофаги. У контрольних тварин густота заселення білої пульпи складала 391,54±7,69 клітин в полі зору мікроскопа.

У телят ІІ групи особливих морфологічних змін не спостерігали, гістологічна будова селезінки відповідає такій як у клінічно здорових тварин. Співвідношення між паренхімою і стромою становило 6,52:1 (табл. 4). Червона пульпа представлена ретикулярною тканиною, заповненою еритроцитами, серед яких більш-менш рівномірно розсіяні лімфоцити, плазмоцити, плазмобласти, макрофаги. Кількісно в полі зору нараховувалось 59,64±7,21 лімфоцитів, 0,98±0,27 плазмобластів, 0,42±0,12 плазмоцитів і 0,38±0,06 макрофагів. У контрольних тварин відповідно: 163,32±9,37; 0,7±0,15; 0,62±0,16; 0,22±0,08 клітин в полі зору. Лімфатичні вузлики назагал мали виражені границі, хоча в окремих випадках спостерігали деяке згладження їх. Густота заселення білої пульпи клітинами переважно лімфоїдного ряду складала 187,43±21,62 клітин в полі зору, Р<0,001 (контроль 321,63±12,98).

Гістоархітектоніка селезінки тварин ІІІ дослідної групи збережена. Співвідношення між паренхімою та стромою становило 8,39:1 (у контрольних тварин 11,62:1), (табл. 4). У червоній пульпі нараховували 62,32±19,88 лімфоцитів, переважно великих і середніх розмірів, 0,67±0,09 плазмобластів, 0,49±0,12 плазмоцитів, 0,87±0,13 макрофагів в полі зору (у контрольних тварин відповідно: 149,34±10,71; 0,61±0,11; 0,52±0,08; 0,49±0,11 клітин в полі зору). У дослідних тварин набагато частіше виявлялись макрофаги, наповнені гемосидерином.

У більшості випадків лімфатичні вузлики оточені не завжди чітко сформованими мантійною та марґінальною зонами. Реактивні центри в більшості були побудовані із нещільно розміщених клітин лімфоїдного ряду переважно бластних форм. У білій пульпі в полі зору нараховувалось 192,89±22,43 клітин, тоді як у контрольних тварин 364,75±19,59 клітин.

Подібні результати спостерігали Горальський Л.П., Красніков Г.А. (1995, 2000) при морфологічному дослідженні селезінки овець, опромінених в лабораторних умовах.

При гістохімічному дослідженні кисла фосфатаза локалізувалась найбільше у лімфоцитах периартеріальної зони вузликів, дещо менше у лімфоцитах червоної пульпи. Активність виявлення лужної фосфатази була найбільшою у лімфоцитах мантійної, рідше марґінальної зон, а також у ендотеліальних клітинах кровоносних судин. У дослідних тварин інтенсивність виявлення лужної, рідше кислої фосфатаз була помітно нижчою у порівнянні з контрольними тваринами.

При проведенні гістохімічної реакції за Браше, РНК виявлялась у цитоплазмі клітин, зокрема бластних форм, реактивних центрів білої пульпи, та у клітинах плазматичного ряду червоної пульпи. Також було зауважено, що у дослідних тварин усіх вікових груп інтенсивність забарвлення цитоплазми клітин у червоний колір (піронінофільність) була значно слабшою, ніж у тварин контрольних груп.

Отже, макро- і мікроскопічно селезінка в дослідних тварин усіх вікових груп зберігала природну форму і структуру. Тоді як морфометричні показники свідчать про зміни у співвідношенні між паренхімою й стромою органа. Нами встановлено, що біла пульпа селезінки зменшена як у відносних, так і в абсолютних показниках, проте збільшується вміст червоної пульпи і строми. Згідно морфометричних даних діаметр лімфатичних вузликів і щільність їх заселення лімфоцитами були вірогідно меншими в усіх вікових групах у порівнянні з контрольними тваринами.

Лімфатичні вузли. Поверхневі шийні, латеральні заглоткові та каудальні середостінні лімфатичні вузли у дослідних тварин усіх вікових груп характерної для них овальної форми, пружної консистенції. На розрізі від блідо-рожевого до червоного з синюшним відтінком кольору, окремі з поодинокими крововиливами. Лімфовузли порожньої кишки видовженої форми і дещо ущільнені (особливо у тварин 18-24 місячного віку).

Мікроскопічна картина лімфатичних вузлів у телят 21-30 добового віку характеризувалась чітким поділом органу на кіркову і мозкову речовини. Співвідношення між кірковою і мозковою речовинами становило: у латеральних заглоткових і каудальних середостінних лімфатичних вузлах 1:0,69; лімфовузлах порожньої кишки 1:1,48; поверхневих шийних 1:1,03 (контроль відповідно 1:0,57; 1:1,18; 1:0,93). На кіркову речовину припадало: у лімфатичних вузлах порожньої кишки 35,46±2,67%, латеральних заглоткових і каудальних середостінних - 50,97±2,14%, у поверхневих шийних 40,24±2,93% (контроль відповідно 41,68±2,28%; 57,27±3,01%; 44,39±2,11%).

Кіркова речовина в усіх лімфатичних вузлах представлена переважно середніми і великими лімфоцитами, ретикулярними клітинами, були також макрофаги, поліморфноядерні лейкоцити. Чисельність лімфоцитів у цій речовині становила 186,75±14,54 клітин у полі зору Р<0,01 (контроль 269,53±11,78).

Лімфатичні вузлики локалізувались у субкапсулярній (кортикальній), рідше у паракортикальній зонах кіркової речовини і незавжди мали чітко виражені границі; середній діаметр їх становив 190,2±16,8 мкм (Р<0,05); кількість лімфоцитів дорівнювала 253,73±22,91 клітин (Р<0,05) (контроль відповідно 272,4±21,3 мкм; 341,32±19,53 клітин). Збідненою, щодо клітинного складу, була кіркова речовина лімфатичних вузлів порожньої кишки і латеральних заглоткових. Так, кількість лімфоцитів у цій речовині лімфовузлів становила 124,11±17,59 клітин (Р<0,01), а в лімфатичних вузликах 165,65±16,89 клітин (Р<0,01), тоді як у контрольних тварин цієї ж вікової групи нараховувалось відповідно 243,71±13,49 і 311,52±26,79 лімфоцитів в полі зору мікроскопа.

Мозкова речовина досліджуваних лімфатичних вузлів була представлена вузькими м'якушевими тяжами, які містили 118,85±11,09 лімфоцитів; 3,32±1,09 клітин плазматичного ряду (Р<0,05); 23,56±2,73 ретикулярних клітин. У тварин аналогічного віку контрольної групи нараховувалось 132,49±9,74 лімфоцитів; 8,52±1,46 клітин плазматичного ряду; 16,89±2,01 ретикулярних клітин. Виявляли також поодинокі гранулоцитарні лейкоцити та макрофаги. Синуси в більшості були дещо спавшими, в просвіті їх знаходились лімфоцити, макрофаги, поліморфноядерні лейкоцити, рідше еритроцити.

У тварин ІІ дослідної групи лімфатичні вузли зберігали характерну для них гістологічну будову. Границі між кірковою і мозковою речовинами збережені. У латеральних заглоткових та каудальних середостінних лімфатичних вузлах співвідношення між кірковою і мозковою речовинами становило 1:0,96; у лімфовузлах порожньої кишки 1:2,18; у поверхневих шийних 1:1,36 (контроль відповідно 1:0,64; 1:1,43; 1:1,07). У лімфатичних вузлах порожньої кишки кіркова речовина становила 24,39±2,97%, у латеральних заглоткових і каудальних середостінних - 43,31±4,84%, у поверхневих шийних 26,54±3,74% (контроль відповідно 37,22±2,31%; 55,38±3,34%; 38,21±3,04%).

Лімфатичні вузлики виявляли в усіх групах лімфатичних вузлів, але вони зустрічалися значно рідше у порівнянні з контрольними тваринами. Діаметр лімфатичних вузликів становив 205,7±29,4 мкм (Р<0,01); при формуванні реактивного центру діаметр їх зростав в середньому до 346,3±32,1 мкм (Р<0,01). У контролю ці показники становили відповідно 328,9±18,1 мкм та 467,21±23,4 мкм. Щодо клітинного складу, то кіркова речовина була представлена середніми і малими лімфоцитами, кількісно їх нараховувалось 214,58±19,47 клітин. Густота заселення лімфоцитами кіркової речовини та лімфатичних вузликів була вірогідно меншою в усіх лімфатичних вузлах дослідних тварин. Найбільшою різниця була у лімфовузлах порожньої кишки та каудальних середостінних, дещо меншою у латеральних заглоткових та поверхневих шийних лімфовузлах. Так, наприклад, у лімфовузлах порожньої кишки і каудальних середостінних у кірковій речовині нараховували 162,54±11,32 (контроль 305,78±19,93) лімфоцитів у полі зору мікроскопу.

Мозкова речовина в усіх досліджуваних лімфатичних вузлах представлена розширеними м'якушевими тяжами, інфільтрованими лімфоцитами, плазматичними клітинами та їх бластними формами, макрофагами та поодинокими еозинофільними гранулоцитами. Чисельність лімфоцитів становила 94,48±4,69 клітин (Р<0,01); клітин плазматичного ряду 6,21±0,79 (Р<0,01); ретикулярних клітин 24,79±2,15 (Р<0,05); у контрольних тварин відповідно 186±7,11; 12,54±1,24; 13,84±1,98 клітин в полі зору.

Мікроскопічна структура лімфатичних вузлів тварин ІІІ дослідної групи добре збережена. Співвідношення між кірковою і мозковою речовинами становило у поверхневих шийних лімфатичних вузлах 1:1,12, у латеральних заглоткових і каудальних середостінних 1:0,78, у лімфовузлах порожньої кишки 1:1,49 (контроль відповідно 1:1,21; 1:0,61; 1:1,36). В окремих випадках ідентифікувалась паракортикальна зона. Площа кіркової речовини у лімфовузлах порожньої кишки становила 28,85±2,17%, а у латеральних заглоткових та каудальних середостінних - 43,37±1,89%, у поверхневих шийних 32,82±2,04% (контроль відповідно 38,14±1,97%; 51,85±2,61%; 41,93±2,09%).

Чисельність лімфоцитів у кірковій речовині досліджуваних лімфатичних вузлів складала 286,79±18,94 клітин в полі зору. Проте в переважній більшості випадків виявляли ознаки збіднення кіркової речовини лімфатичних вузлів порожньої кишки, де густота заселення лімфоцитами даної речовини становила лише 191,39±19,51 клітин (Р<0,001), тоді як у контрольних тварин нараховували 349,84±23,92 клітин в полі зору мікроскопа. Лімфатичні вузлики розташовувались у субкапсулярній зоні кіркової речовини. Вони були дещо витягнутої форми і незавжди мали чіткі контури. Їх середній промір становив 223,9±24,8 мкм (Р<0,01), густота заселення лімфоцитами становила 183,09±6,45 клітин у полі зору (Р<0,001), у контрольних тварин відповідно 398,6±32,4 мкм та 304,13±14,69 клітин.

Більш виражені зміни у лімфатичних вузлах порожньої кишки ІІІ та ІІ дослідних груп можемо пояснити тим, що потрапляння радіонуклідів в організм тварин відбувається переважно з кормом, а виділення з організму - через шлунково-кишковий тракт і нирки. Тому лімфовузли порожньої кишки, як регіонарні до цих органів зазнають найбільшого впливу радіонуклідів у порівнянні з іншими лімфатичними вузлами. Чим старші тварини, тим сильніше виражені ці зміни.

В усіх досліджуваних групах тварин мозкова речовина лімфатичних вузлів була представлена дещо розширеними м'якушевими тяжами, які містили 103,67±9,81 лімфоцитів; 5,93±0,86 плазмоцитів та плазмобластів (Р<0,05); 22,31±2,65 ретикулярних клітин у полі зору (контроль відповідно 164,88±10,01; 10,87±1,29; 16,14±1,93 клітин). Окрім вищевказаних клітинних елементів у м'якушевих тяжах траплялись поодинокі еозинофільні гранулоцити та макрофаги, у цитоплазмі яких досить часто виявляли гранули гемосидирину. Субкапсулярні та центральні синуси дещо спавші, в їх просвіті траплялись окремі ретикулярні клітини, поодинокі лімфоцити і макрофаги.

Зменшення кількості та об'єму лімфовузликів і потовщення строми у лімфатичних вузлах корів, які зазнавали постійного впливу низьких доз іонізуючого випромінювання, констатували у своїх дослідженнях Веліканов В.І. з співавт. (1996).

Інтенсивність виявлення як кислої так і лужної фосфатаз була помітно нижчою, зокрема у лімфовузлах порожньої кишки та латеральних заглоткових, в меншій мірі у поверхневих шийних та каудальних середостінних лімфатичних вузлах дослідних тварин ІІ і ІІІ вікових груп. У телят І дослідної групи таких особливостей не зауважено. Найбільша концентрація ДНК і РНК спостерігалась у лімфоцитах кіркової речовини, дещо меншa - мозкової. Хоча у тварин, які походили із територій радіоактивного забруднення помітним було загальне зниження інтенсивності реакції Ейнарсона, у порівнянні з тваринами з екологічно чистих територій, що може свідчити про зменшення сумарної кількості нуклеїнових кислот.

Однак виявлені нами морфологічні зміни в органах імунної системи у тварин, що зазнавали постійного впливу низьких доз радіації не завжди узгоджувалися з даними досліджень Гриневичa Ю.А. з співавт. (1991); Лузанова В.М. з співавт. (1985); Савцової З.Д. з співавт. (1991), що, очевидно, залежало від типу опромінення, дози і динаміки її формування, а також віку, умов утримання та індивідуальних особливостей організму тварин.

Аналіз динаміки змін в імунній системі показує, що на ранніх етапах (перші місяці) постійного опромінення в малих дозах спостерігаються ознаки функціонального напруження, компенсаторних і репаративних реакцій. За рахунок останніх окремі імунологічні показники можуть перевищувати контрольний рівень, створюючи, на перший погляд, враження активації імунної системи. Однак повноцінна адаптація імунної системи відсутня, її компенсаторно-репаративні можливості вичерпуються і, по мірі збільшення віку тварини, виявляються порушення переважно деструктивного характеру, а також значні порушення імунного гомеостазу. На основі наявної на сьогоднішній день інформації та результатів наших досліджень можна припускати, що патогенез постчорнобильських імунодефіцитів має складний комплексний характер і включає ряд компонентів: пряму і непряму пошкоджуючу дію іонізуючого випромінювання на клітини імунної системи, включаючи стромальні елементи і допоміжні клітини; порушення процесів дозрівання і диференціювання імунокомпетентних клітин (переважно Т-лімфоцитів); порушення функції центральних і периферійних органів імунної системи, розвиток автосенсибілізації, глибоку дискординацію імунорегуляторних процесів і взаємодій в рамках імунної системи; зміни гормональної регуляції імунної реактивності, пов'язаної із порушеннями в ендокринній системі. Приведений перелік може бути далеко не вичерпаним, не повністю зрозуміло, які з перечислених процесів є первинними, а які - вторинними. Однак більш детальніше обґрунтування механізмів розвитку імунодефіцитів при постійному впливі на організм ссавців факторів аварії на Чорнобильській АЕС є ще досить передчасним.



Висновки

1. У тварин, які народились та постійно утримувались на території ІІІ зони радіоактивного забруднення (щільність забруднення ґрунтів цезієм-137 1-15 Кі/км2, гамма-фон 20-62 мкР/год., питома радіоактивність згодовуваних кормів: сіно, солома 20-4210 Бк/кг, концкорми 20-260 Бк/кг, соковиті 20-840 Бк/кг) виявлено морфофункціональні зміни в органах імунної системи, які з віком дещо нормалізуються.

2. Тимус дослідного молодняка великої рогатої худоби зберігає свою природню макро- і мікроскопічну будову. У порівнянні з контрольними тваринами маса і об'єм тимуса вірогідно зменшувались в усіх вікових групах (у телят 21-30 добового на 48,9%, 6-7 місячного на 46,8%, а у молодняка 18-24 місячного віку на 20,7%). Співвідношення між кірковою і мозковою речовинами змінювалось у бік зменшення кіркової речовини.

3. Органи імунної системи, особливо тимус, у тварин молодшого віку значно вразливіші до тривалого впливу низьких доз радіації, ніж у дорослих тварин. У 21-30 добових та 6-7 місячних телят появляються ознаки початкових фаз акцидентальної інволюції тимуса. У тварин 18-24 місячного віку більш виражені процеси вікової інволюції тимуса ніж у контрольних.

4. Макроскопічно селезінка дослідних тварин зберігає природню форму і структуру. Морфометрично встановлено закономірне зменшення як відносних, так і абсолютних показників білої пульпи. Діаметр і густота заселення лімфоцитами лімфатичних вузликів вірогідно менші в усіх вікових групах. У червоній пульпі кількість лімфоцитів та плазмоцитів зменшувалась, а кількість макрофагів зростала.

5. Макроскопічна та гістологічна будова лімфатичних вузлів (поверхневих шийних, латеральних заглоткових, каудальних середостінних та порожньої кишки) не змінювалася. Морфометрично встановлено вірогідне зменшення площі кіркової речовини за рахунок збільшення площі мозкової і строми органу, що найкраще проявлялось у лімфатичних вузлах порожньої кишки молодняка 18-24 та 6-7 місячного віку.

6. Інтенсивність реакції на виявлення як кислої так і лужної фосфатаз була помітно нижчою у селезінці та лімфатичних вузлах, особливо порожньої кишки і латеральних заглоткових, в меншій мірі у поверхневих шийних і каудальних середостінних лімфовузлах дослідних тварин 18-24 та 6-7 місячного віку.

7. Морфологічні показники крові дослідних тварин були в межах нижньої границі фізіологічної норми. Кількість гемоглобіну, еритроцитів та сегментоядерних нейтрофільних гранулоцитів вірогідно зменшувалась у дослідних тварин усіх вікових груп. Відносна та абсолютна кількість Т- і В- лімфоцитів вірогідно зменшувалась при дещо вираженому лімфоцитозі, особливо у тварин 6-7 і 18-24 місячного віку. У телят 21-30 добового віку спостерігали вірогідне збільшення кількості Т-лімфоцитів при помітній тенденції до зниження В-лімфоцитів.

8. Зменшення кіркової речовини в тимусі і лімфатичних вузлах та білої пульпи в селезінці, а також збіднення лімфоцитами імунних органів тварин, які постійно утримувались в умовах ІІІ зони радіоактивного забруднення, свідчить про послаблення функціонування імунної системи.



Практичні рекомендації

1. Для визначення імунного статусу молодняка великої рогатої худоби, вирощеного на територіях забруднених радіонуклідами, поряд з іншими методами застосовувати морфометрію.

2. При розробці лікувально-профілактичних заходів з метою підвищення резистентності тварин, що зазнають постійного впливу низьких доз радіації, доцільним є застосування імуномодулюючих препаратів, особливо в період від 1-го до 6-ти місяців.

3. Результати дисертаційної роботи використовувати у науково-дослідній роботі та навчальному процесі на факультетах ветеринарної медицини, біологічних та зооінженерних, а також при написанні відповідних розділів підручників, монографій, довідникових посібників з питань морфологічної характеристики імунних органів тварин, що вирощуються в природних умовах підвищеного рівня радіаційного забруднення, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.



Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Жила М.І. Гістоморфометрична оцінка тимуса телят вирощених в умовах ІІІ зони радіоактивного забруднення // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Ґжицького. - Львів, 1999. - Вип.ІІ. - C.53-56.

2. Жила М.І. Деякі аспекти радіологічної характеристики окремих господарств з ІІІ зони радіоактивного забруднення Рівненської області // Сільський господар. - 1999. - №5-6. - C.41-42.

3. Жила Н.И. Морфологические показатели тимуса в возрастном аспекте молодняка крупного рогатого скота, выращенного в условиях ІІІ-ей зоны радиоактивного загрязнения // Материалы междунар. научн.-практ. конф. Актуальные проблемы патологии сельскохозяйственных животных. - Минск, 2000. - С.473-476.

4. Жила. М.І. Морфологічна характеристика органів імунної системи молодняка великої рогатої худоби, вирощеного на території, забрудненій радіонуклідами // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2000. - Том 2 (№2). Ч.І. -С. 51-54.

5. Урбанович П.П., Жила М.І., Кириловський М.С., Коцюмбас Г.І., Хміль Е.П., Шкіль М.І. Морфологічні зміни органів великої рогатої худоби, яка постійно знаходилась у 3-й зоні радіоактивного забруднення // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2000. - Том 2 (№2). Ч.І. - С. 190-194. (Дисертант приймав участь у відборі матеріалу, аналізі та описанні отриманих результатів досліджень).

6. Жила М.І. Вплив низьких доз іонізуючого випромінювання на гематологічні показники у молодняка великої рогатої худоби // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2000. - Том 2 (№ 3-4) - С. 113-115.

7. Урбанович П.П., Жила М.І., Коцюмбас Г.І., Хміль Е.П., Шкіль М.І. Морфологічні зміни внутрішніх органів та імунної системи великої рогатої худоби у третій зоні радіоактивного забруднення // Ветеринарна медицина. - Міжвідомчий тематичний науковий збірник. Харків, 2000. - № 78. Т.ІІ.-С.220-224. (Дисертант провів гістологічні, морфометричні дослідження органів імунної системи, узагальнив результати досліджень).

...