Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний лісотехнічний університет

УДК: 502.3 630*187

06.03.03 - лісознавство і лісівництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Стан та оптимізація мережі лісових заповідних об'єктів Заходу України

Петрова Лілія Михайлівна

Львів - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському державному лісотехнічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Офіційні опоненти:

- доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Ткач Віктор Петрович, Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького Держкомлісгоспу України, директор

• - кандидат сільськогосподарських наук, Шпільчак Мирон Богданович, Природний заповідник "Горгани" Мінекоресурсів України, заступник директора з наукової роботи
• Провідна установа - Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака Держкомлісгоспу України, лабораторія екології, м. Івано-Франківськ

Захист відбудеться "15"травня 2003 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 в Українському державному лісотехнічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського державного лісотехнічного університету за адресою: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 101.

Автореферат розісланий "10"квітня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д.б.н. П.Р. Третяк

Анотації

Петрова Л.М. Стан та оптимізація мережі лісових заповідних об'єктів Заходу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.03 - лісознавство і лісівництво. - Український державний лісотехнічний університет, Львів, 2002.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню ландшафтно-географічної, лісівничої та фітоценотичної репрезентативності мережі лісових об'єктів природно-заповідного фонду західного регіону України, виробленню наукових засад її оптимізації.

Територія природно-заповідного фонду охоплює 8,6 % площі Заходу України, зокрема на Українському Поліссі - більше ніж 10 %, у Західноукраїнському Лісостепу - 4,6 %, в Українських Карпатах - майже 13 %. Недостатньо охоплені охороною ландшафти Волинської височини (2,4 %), Передкарпаття (4,6 %), Прут-Дністровського межиріччя (5,8 %), Вулканічних Карпат (2,9 %), Закарпатської низовини (5,2 %) і Малого Полісся (0,9 %). На заповідних територіях представлені найбільш поширені типи лісових угруповань та типи лісу регіону. Переважають типові середньоповнотні деревостани віком 40-80 років. Виявлене флороценотичне різноманіття та потенційні відновні процеси лісової рослинності свідчать про відносно високий рівень автохтонності та стабільності лісових угруповань в низці заповідних об'єктів регіону.

З метою оптимізації регіональної мережі лісових заповідних об'єктів рекомендується розвивати її в напрямку підвищення репрезентативності. Необхідно збільшити показник заповідності природних ландшафтів Західноукраїнського Лісостепу і нівелювати значні диспропорції в охопленні заповідним режимом природних комплексів Українських Карпат. До мережі лісових заповідних об'єктів в першу чергу слід залучати території з лісовими природними комплексами, які ще не охороняються, або представлені в ПЗФ у недостатній мірі. Потрібно охопити ширшою охороною флористично багаті, наближені за структурою і видовим складом до автохтонних лісові угруповання, зокрема представлені деревостанами старшого віку, першого і вищих класів бонітету, високоповнотні і багатоярусні.

Ключові слова: природно-заповідний фонд, ліси, репрезентативність, оптимізація.

Петрова Л.М. Состояние и оптимизация сети лесных заповедных объектов Запада Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.03.03 - лесоведение и лесоводство. - Украинский государственный лесотехнический университет, Львов, 2002.

Диссертация посвящена комплексному исследованию репрезентативности сети лесных объектов природо-заповедного фонда западного региона Украины, разработке научных основ ее оптимизации.

В работе сделан обзор современного состояния вопроса территориальной охраны природы, основных концепций формирования сети заповедных объектов, ее оптимизации с целью повышения репрезентативности, а также уровня исследованности.

Впервые обобщены литературные и ведомственные материалы, касающиеся лесных объектов природно-заповедного фонда региона, проанализированы категориальная и территориальная структуры сети лесных объектов ПЗФ западного региона Украины на административном и общеприродном уровнях, охарактеризована её репрезентативность.

Выявлены значительные диспропорции в представленности в ПЗФ природных комплексов разного уровня размерности: ландшафты Западноукраинской Лесостепи охвачены охраной в ПЗФ лишь на 4,6 %, что почти в 2,5 раза меньше оптимального показателя, предусмотреного Законом України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки". Тревожная ситуация в регионе сложилась с охраной уникальных для Украны природных комплексов Волынской возвышенности, Прут-Днестровского междуречья, Прикарпатья, Вулканических Карпат, Закарпатской низменности и, особенно, Малого Полесья, где процент заповедности составляет лишь 0,9 %.

Выполнены аналитические обобщения литературных данных, ведомственных материалов и результатов собственных исследований, касающихся ценотического разнообразия региональной сети заповедных объектов. Представленные результаты свидетельствуют о том, что заповедным режимом охвачены преимущественно типичные, широко распространённые в регионе зональные типы лесных сообществ, а также отдельные малораспространённые сообщества с участием явора, ясеня, сосны кедровой, стланники сосны горной и душекии зелёной и др. В отдельных заповедных объектах охраняються редкие сообщества, в т.ч. отмеченные в Зелёной книге Украины. К сожалению, недостаточно охвачены заповедным режимом зональные пихтово-дубовые леса и пойменные сообщества дуба с ольхой чёрной, ясенем и различными видами ильма.

Охарактеризованы флороценотическое разнообразие, природоохранная и лесоводческая ценность ряда заповедных объектов Западноукраинской Лесостепи и модельной части региона в Украинских Карпатах.

На примере модельной части региона, площадью приблизительно 440 тыс. га, углублённо исследованы особенности лесной растительности, в т.ч. заповедных территорий: возрастная структура, состав и таксационные характеристики древостоев, типологический спектр, флористическое и фитоценотическое разнообразие, потенциальные восстановительные и динамические процессы. Для этого в среде "Access-2000" была создана специальная база данных, учитывающая как материалы полевых исследований, так и данные учёта лесного фонда лесничеств на уровне таксационных выделов. По результатам сравнительно-аналитических исследований, с учётом ландшафтно-географических особенностей района исследований, охарактеризовано состояние охвата заповедным режимом лесной растительности. Выявлено, что наихудшая ситуация сложилась с охраной в ПЗФ лесных природных комплексов прикарпатского равнинного ландшафтного яруса (процент заповедности 0,6 %), где охраняются преимущественно дубовые древостои, близкие по составу к монодоминантным, низкопродуктивные, возрастом 40-80 лет. Предложены рекомендации по повышению репрезентативности сети лесных заповедных объектов с учётом лесоводческих критериев.

Предложена концепция оптимизации сети лесных заповедных объектов ПЗФ, направленной на повышение ёё ценотической, лесоводческой и ландшафтной репрезентативности, природоохранных функций.

Ключевые слова: природно-заповедный фонд, леса, репрезентативность, оптимизация.

Petrova L.M. Condition and optimization of a network of forest reserved objects of the West of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation on getting of a scientific degree of the candidate of agricultural sciences (speciality 06.03.03 - forest ecology and forestry). - Ukrainian State University of Forestry and Wood Technology, Lviv, 2002.

The dissertation is devoted to complex research of representativity of the network of forest objects of natural reserved fund of the western region of Ukraine, development of scientific bases of its optimization.

The territory of natural-reserved fund covers 8,6 % of the area of the West of Ukraine, including Ukrainian Polesye - more than 10 %, the Western Ukrainian forest-steppe - 4,6 %, the Ukrainian Carpathian mountains - about 13 %. Landscapes of the Volynsk height (2,4 %), the Pre-Carpathians (4,6 %), the Prut-Dniestr height (5,8 %), the Volcanic Carpathian mountains (2,9 %), the Transcarpathian lowland (5,2 %) and Small Polesye (0,9 %) are insufficiently covered with protection. On reserved territories the most widespread types of forest communities and types of forest of the region are represented. Typical forest stands of average completeness of the age of 40-80 years prevail. The variety of flora and vegetation, and also potential regenerative processes of forest vegetation testify of the level of naturalness and stability of forest communities in separate reserved objects of the region.

For optimization of the regional network of forest reserved objects it is recommended to develop it in the direction of representativity increase. It is necessary to increase the protection parameter of natural landscapes of Western Ukraine Forest-steppe zone and to level it in the Ukrainian Carpathians. It is necessary to expand the network of forest reserved objects at the expence of the territories with forest natural complexes which are not protected yet, or represented there insufficiently. It is necessary to better protect forest communities with rich flora, complex structure and natural contents of species. They should be represented by multilayer stands of senior age, higher efficiency and competeness.

Key words: natural-reserved fund, forest, representativity, optimization.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Природні екологічні системи на сьогодні майже повсюдно змінені господарською діяльністю людини. Тому у 1992 р. було прийнято Конвенцію про охорону біологічного різноманіття, а у 1995 р. схвалено Всеєвропейську стратегію збереження ландшафтного і біологічного різноманіття. У зв'язку з цим "збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток природоохоронної справи" є одним із екологічних пріоритетів державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [Національна доповідь..., 1999]. Функції збереження національного біологічного і ландшафтного різноманіття має виконувати національна екологічна мережа [Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки", 2000], яка у перспективі має охоплювати 10,4 % території держави. Основою для розбудови екологічної мережі є державний природно-заповідний фонд (ПЗФ).

На жаль, сучасна мережа об'єктів ПЗФ України мало репрезентативна і охоплює лише 3,8 % площі держави. Вона лише частково представляє ценотичне різноманіття природних ландшафтів нашої держави [Андрієнко, 1999; Попович та ін., 1998]. Це особливо стосується лісових і лісостепових заповідних територій, які є основою Національної екологічної мережі. Охоронним режимом слід охопити все різноманіття типів лісу у межах всіх природних регіонів країни, а також забезпечити охорону природного біорізноманіття лісів на ценотичному та видовому рівнях [Криницький, Третяк, 1999].

Отже, сучасна мережа лісових об'єктів ПЗФ потребує удосконалення і територіальної оптимізації, що можна здійснити лише на основі всебічного її дослідження, наукового аналізу, розробки наукової стратегії її розвитку і функціонування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведені протягом 1992-2001 рр., відповідно до держбюджетної наукової тематики Ботанічного саду Львівського національного університету ім. Івана Франка "Еколого-ценотичні принципи охорони рідкісних видів рослин у високогірних ландшафтах Карпат (номер державної реєстрації 0194U39212) та госпдоговірної тематики "Обстеження перспективних для заповідання природних комплексів Осмолодського держлісгоспу" (номер державної реєстрації 0195U38439), а також держбюджетного завдання № 36.01-02 Українського державного лісотехнічного університету "Еколого-біологічні засади збереження та розширення генофонду рідкісних рослин у західному регіоні України" (номер державної реєстрації 0102U001918).

Мета і завдання роботи. Мета роботи - встановити ландшафтно-географічну, лісівничу та фітоценотичну репрезентативність мережі лісових об'єктів природно-заповідного фонду західного регіону України, розробити наукові засади її оптимізації.

Для досягнення поставленої мети передбачалось:

· охарактеризувати мережу лісових об'єктів ПЗФ регіону, зокрема її категоріальну і територіальну структуру на адміністративному та ландшафтно-географічному рівнях, визначити її ландшафтно-географічну та ценотичну репрезентативність;

· поглиблено вивчити на прикладі модельної частини регіону лісівничу репрезентативність об'єктів ПЗФ, зокрема особливості лісової рослинності, гетерогенність, вікову структуру, склад та таксаційні характеристики деревостанів, типологічне, флористичне та фітоценотичне різноманіття, потенційні відновні та динамічні процеси;

· розробити наукові засади оптимізації регіональної мережі лісових природоохоронних об'єктів.

Об'єктом дослідження обрано мережу лісових територій ПЗФ західного регіону України.

Предмет дослідження - сучасний стан, гетерогенність та динамічні тенденції лісових угруповань в межах об'єктів ПЗФ.

Методи дослідження: загальноприйняті лісівничі, ландшафтно-географічні, геоботанічні, флористичні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше досліджено категоріальну і територіальну структуру мережі лісових об'єктів ПЗФ на рівні фізико-географічних провінцій та областей західного регіону України; дано оцінку її репрезентативності. На прикладі модельної частини регіону, поглиблено вивчено і узагальнено особливості гетерогенності лісової рослинності заповідних територій, зокрема вікову структуру, склад та таксаційні характеристики деревостанів; типологічний спектр, флористичне та фітоценотичне різноманіття, потенційні відновні та динамічні процеси. Розроблено наукові засади оптимізації регіональної мережі лісових природоохоронних об'єктів.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено практичні рекомендації з оптимізації мережі лісових об'єктів ПЗФ регіону, які передано для впровадження Державному Управлінню заповідної справи Мінекоресурсів України, Державному управлінню екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області. За результатами роботи на території Осмолодського держлісгоспу оголошено ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Грофа" (Указ Президента України № 715/96 від 20.08.96 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведено збір, аналіз та узагальнення даних про мережу лісових об'єктів ПЗФ у західних областях України, визначено її ландшафтну та ценотичну репрезентативність. Виконано детальні лісівничо-геоботанічні дослідження в межах низки лісових об'єктів ПЗФ Львівської та Івано-Франківської областей, визначено їх лісівничу, флористичну та ценотичну цінність. Розроблено наукові засади підвищення природничої репрезентативності регіональної мережі лісових об'єктів ПЗФ.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи апробовані на 5-ти міжнародних наукових конференціях, зокрема "Розвиток транскордонної співпраці у вирішенні спільних проблем охорони природи України, Польщі та Словаччини" (Львів, 1995), "Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат" (Рахів, 1997), "Лесная наука на рубеже ХХІ века" (Гомель, 1997), "Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку" (Яремче, 2000), "Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття" (Гримайлів, 2002), а також на засіданні Екологічної комісії НТШ у порядку роботи "Дев'ятої наукової сесії" (Львів, 1998) та на науково-технічній конференції УкрДЛТУ (2002).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, у т.ч. 4 роботи у фахових виданнях, а також WEB-сторінка.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків та рекомендацій, списку використаних джерел (306 найменувань), 7 додатків (158 стор.). Основний текст викладений на 144 сторінках, містить 13 таблиць, проілюстрований 3 рисунками.

Основний зміст роботи

Природно-заповідний фонд - основа збереження біологічного різноманіття

Природно-заповідний фонд охоплює 3,8 % території України. Для нього властива диспропорція розміщення об'єктів у різних регіонах та залучення до їх складу величезних територій земель інтенсивного агрокультурного використання. Існуюча мережа об'єктів ПЗФ представляє лише частину наявного в Україні ландшафтного та біологічного різноманіття на різних рівнях системно-структурної організації. Тому вона потребує оптимізації з метою підвищення її репрезентативності. Це особливо стосується лісового фітоценофонду, оскільки існуюча мережа об'єктів ПЗФ охоплює охороною лише орієнтовно половину його синтаксонів [Попович, Устименко, 1998].

Оскільки, однією з основних функцій національної екологічної мережі є збереження біорізноманіття ландшафтів держави [Шеляг-Сосонко, 1999], то засадничою проблемою її організації є підвищення репрезентативності шляхом більш повного охоплення існуючого різноманіття видів, ценозів та природних комплексів в системі природоохоронних територій.

Характерною особливістю мережі ПЗФ Заходу України є нерівномірність її розподілу в межах адміністративних областей (від 5,2 до 13 %). Найбільш ефективна консервативна охорона лісових природних комплексів забезпечується на землях ПЗФ, які повністю вилучені з традиційного господарського використання. Їх частка складає близько 2 % від загальної площі регіону. На об'єкти загальнодержавного значення в регіоні припадає коло 40 % площі ПЗФ. Найкраща ситуація у Закарпатській області, де 80 % площі мережі ПЗФ складають об'єкти загальнодержавного значення, є великий Біосферний заповідник і два національні парки, один з яких, "Ужанський", входить у склад трилатерального міжнародного біосферного резервату "Східні Карпати". Найгірше становище у Чернівецькій та Тернопільській областях, де на заповідні об'єкти загальнодержавного значення припадає лише 16,5 % і 19,4% площі ПЗФ відповідно.

Об'єкти, програма і методика досліджень

Об'єктом дослідження ландшафтно-географічної, лісівничої та фітоценотичної репрезентативності обрано мережу лісових територій ПЗФ Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської і Чернівецької областей. Для оцінки ландшафтно-географічної та ценотичної репрезентативності мережі лісових об'єктів ПЗФ взято до уваги, головним чином, територіально великі лісові об'єкти: біосферний і природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники та заповідні урочища.

З метою розробки наукових засад оптимізації лісівничої та фітоценотичної репрезентативності лісових заповідних об'єктів проведено поглиблене вивчення лісової рослинності низки заповідних об'єктів Львівської та Івано-Франківської областей.

Аналіз охоплення охороною в ПЗФ наявного біорізноманіття виконаний із застосовуванням ландшафтно-екологічного підходу. Дослідження репрезентативності мережі ПЗФ регіону проведено, орієнтуючись на сучасне ландшафтно-географічне районування. Узагальнено всі літературні та відомчі матеріали стосовно лісових об'єктів ПЗФ вищенаведених областей, проаналізовано категоріальну та територіальну структуру мережі об'єктів ПЗФ. Для визначення ландшафтно-географічної і ценотичної репрезентативності мережі лісових заповідних об'єктів Заходу України застосовувався метод аналітичного узагальнення матеріалу на рівні фізико-географічних провінцій і областей. Для визначення ценотичної репрезентативності мережі ПЗФ в межах фізико-географічних областей орієнтувалися на фітоценологічну класифікацію синтаксонів рослинності України [Продромус..., 1991].

Натурні дослідження заповідних об'єктів проводили, застосовуючи загальноприйняті методики польових ландшафтно-географічних, лісівничих та геоботанічних досліджень [Міллер, 1996]. Фактичний матеріал дисертації зібраний шляхом закладання описових ділянок (тимчасових пробних площ) за методикою, яка є загальноприйнятою у лісовій фітоценології [Нестеров, 1940; Сукачев, 1938, 1964], а також у геоботаніці [Вальтер, 1982]. Типи лісу виділяли за методикою З.Ю. Герушинського [1987]. Дослідження природного поновлення проводили за методикою М.М. Горшеніна [1959].

Застосовано оригінальні методичні розробки збору, комп'ютерної підготовки та аналізу матеріалів ландшафтно-геоботанічних досліджень [Третяк та ін., 1986; Tretjak, Kulchyckyj, 1996].

Поглиблене вивчення лісової рослинності проведено на прикладі модельної частини регіону (приблизно 440 тис. га), де розташовані малодосліджені природно-заповідні об'єкти Львівської та Івано-Франківської областей. Аналіз охоплення охороною в ПЗФ лісових рослинних комплексів здійснювався шляхом дослідження структури лісового фонду на ландшафтно-географічній основі. Використано матеріали ділянкового обліку лісового фонду держлісгоспів, загальна площа якого становить близько 219 тис. га. На його основі у середовищі "Access-2000" було створено базу даних, до якої залучено матеріали натурних обстежень заповідних територій. Обробка фактичного матеріалу здійснювалася із застосуванням стандартних комп'ютерних технологій. Аналітичні дослідження здійснювали на підставі оригінальної інформаційно-аналітичної системи "Еколог" географо-ботанічної орієнтації. Для аналізу лісової рослинності застосовано метод побудови фітоценонів [Миркин, 1986].

Ландшафтно-географічна репрезентативність мережі лісових заповідних об'єктів заходу України

Виявлена нерівномірність охоплення заповідним режимом лісових ландшафтів фізико-географічних областей (ФГО) та провінцій (рис.). Зокрема, відносна площа територій ПЗФ у межах Полісся складає більше, ніж 10 %, у Західному Лісостепу - 4,6 %, а в Українських Карпатах - майже 13 %.

Ефективною консервативною охороною в заповідниках і національних природних парках охоплено 3,6 % площі Волинського Полісся, 6,7 % - Українських Карпат і лише 0,5 % - площі Західному Лісостепу в межах регіону. Відносна частка заповідних територій на Малому Поліссі є в сорок разів меншою, ніж в межах Рахівсько-Чивчинської ФГО (табл.).

Найширше охороною у заповідниках і національних природних парках охоплені лісові природні комплекси Рахівсько-Чивчинської (21,0 %), Вододільно-Верховинської (19,6 %), Полонинсько-Чорногірської (9,8 %) і Зовнішньо-Карпатської (8,4 %) ФГО. На Західному Поділлі і Розточчі-Опіллі такий показник становить лише 1 %. На Малому Поліссі, Волинській височині, Прут-Дністровському межиріччі і Передкарпатті такі об'єкти відсутні. Такі диспропорції в охопленні ФГО заповідним режимом свідчать про неоднаковий рівень загальноприродничої репрезентативності мережі ПЗФ.

Суттєво розширяють ландшафтно-географічну репрезентативність мережі ПЗФ лісові території регіональних ландшафтних парків та великих заказників. В них охороняються типові і унікальні лісові природні комплекси. Зокрема, мало поширені в регіоні і в середньогір'ї і низькогір'ї Зовнішньокарпатської ФГО угруповання різного складу за участю сосни кедрової, сосни звичайної, клена-явора, вільхи сірої, липи дрібнолистої. Представлені криволісся сосни гірської, а також унікальні лісо-болотні комплекси та агрегації деревно-чагарникової рослинності на кам'янистих розсипах. Висока природнича цінність цих заповідних об'єктів зумовлена також поширенням ендемічних і рідкісних видів трав'янистих рослин. В межах Передкарпатської височинної ФГО в заказниках охороняються мало поширені автохтонні угруповання старшого віку за участю дуба звичайного, ялиці білої, а також унікальні сосняки на болотах, у Розтоцько-Опільській ФГО - типові угруповання з перевагою дуба і бука, а також залишки вікових заплавних дібров. Представлені мало поширені яворові, в'язово-дубові і дубово-ясеневі угруповання. На Малому Поліссі охороняються у ПЗФ переважно типові середньовікові сосняки.

Лісова рослинність об'єктів природно-заповідного фонду

Виявлено, що в межах територій ПЗФ регіону представлені, головним чином, найбільш поширені зональні типи лісових угруповань, що належать до формацій дуба звичайного та граба звичайного, бука лісового, сосни звичайної, вільхи чорної, ялини європейської та ялиці білої, а також значно меншою мірою берези повислої, берези пухнастої, осики, вільхи сірої. Охороняються також і мало поширені в регіоні угруповання явора, ясена з грабом, липою та кленом, ліси з сосною кедровою, криволісся сосни гірської і душекії зеленої тощо.

Таблиця. Територіальна і категоріальна структура мережі об'єктів ПЗФ в межах фізико-географічних областей дослідженого регіону

В окремих заповідних об'єктах охороняються рідкісні угруповання: ялицеві, ялицево-дубові, яворово-дубові, липово-дубові і липово-кленові з дубом звичайним, скельнодубові з буком, з дубом Далешампе, з ясенем білим, з липою пухнастою, з липою широколистою, з сосною звичайною, букові з дубом скельним, з сосною звичайною і з тисом ягідним, високогірні ялинники з сосною кедровою та в комплексі з гірськососняками, соснові ліси у горах на кам'янистих розсипах.

Вкрай недостатньо охороняються типові зональні ялицево-дубові ліси та заплавні низинні дубові ліси з вільхою чорною, ясенем звичайним, в'язами гірським, граболистим та гладким.

Отже, в ПЗФ регіону охороною охоплений весь спектр синтаксонів лісової рослинності регіону рівня формацій, а також значна частина - груп асоціацій.

Флористичне багатство досліджених лісових заповідних об'єктів представлене 493 видами (34 деревні, 47 чагарникові і чагарничкові, 340 - трав'янисті і 71 мохоподібні), що належать до 274 родів, 94 родин, 8 класів. Переважають полікарпічні рослини, що є типовим для сформованих лісових рослинних угруповань. Відносно значна участь представників мохів (зокрема родини Brachytheciaceae), судинних спорових та голонасінних рослин, свідчать про відносно високий рівень автохтонності та стабільності лісових рослинних угруповань. Найбільше видове і родове різноманіття спостерігається в угрупованнях з перевагою бука лісового, сосни звичайної і ялини європейської. Найбіднішими виявилися угруповання з участю дуба звичайного.

В межах лісів досліджених об'єктів ПЗФ переважають види євро-азіатського, плюриреґіонального і європейського типів ареалів. Монтанний елемент складає більше половини видового спектру. Ендемізм флори низький, що є типовим явищем для сформованих лісових рослинних угруповань. Адвентивний елемент становить лише 1,4 %, що свідчить про високий рівень автохтонності рослиності природно-заповідних територій.

Більше 60 % видового спектру флори досліджених лісових заповідних об'єктів складає комплекс видів, характерних для лісових рослинних угруповань. Решта видів належать до чагарникового, лучного, болотного, гідрофільного і петрофільного флороценокомплексів. Порівняно відчутна частка рудеральних видів (5,5 %) в складі флори заповідних об'єктів свідчить про негативні тенденції антропогенної трансформації лісових рослинних угруповань.

Лісові фітоценози досліджених заповідних об'єктів часто багатоярусні: мають виражені яруси чагарників, чагарничків, підросту, трав і мохів. Порівняно багатовидовими є підріст і ярус чагарників в угрупованнях з перевагою сосни звичайної. Найбільш бідні видами є чагарничкові яруси угруповань з участю дуба звичайного.

В лісових угрупованнях досліджених заповідних об'єктів виявлено 14 видів рослин, що занесені до Червоної книги України: Larix polonica, Pinus cembra, Oxycoccus microcarpus, Lunaria rediviva, Lycopodium annotinum, Arnica montana, Gentiana punctata, Silene viridiflora, Leucijum vernum, Huperzia selago, Astrantia major, Lilium martagon, Gymnadenia conopsea, Platanthera bifolia, а також Silene dubia, що занесена до Європейського червоного списку.

Лісові природні комплекси рівня ландшафтних ярусів в межах модельної частини регіону охопленні заповідним режимом нерівномірно: на рівнині відносна частка заповідних територій становить 0,6 % від загальної її площі, на височині - 2,7 %, у низькогір'ї - 3,4 %, у середньогір'ї - 5,7 %.

На територіях ПЗФ деревостани віком понад 100 років займають 34 % площі, що значно більше, ніж на землях підприємств Держкомлісгоспу в цілому (16 %). На територіях ПЗФ охоронним режимом охоплені, переважно типові насадження віком 40-80 років та на значних площах - молодняки. На рівнині та височині такі насадження складають майже 70 % площі ПЗФ, у низькогір'ї і середньогір'ї - близько 50 %. Таке явище є мало прийнятним для лісових заповідних об'єктів, оскільки біорізноманіття лісових угруповань найбільш повно проявляється в клімаксових фітоценозах старшого віку.

На територіях ПЗФ не представлені ліси I^г і I^в бонітетів, які є в межах земель підприємств Держкомлісгоспу на площі близько 1000 га. Порівняно меншою є відносна площа лісів I^б і I^а бонітетів (13 % і 8 % відповідно), більша - 4 та 5 бонітетів (4,5 % і 14,4 % відповідно).

Заповідним режимом загалом охоплені переважно середньоповнотні деревостани. Однак, на рівнині і низькогір'ї заповідні ліси характеризуються відносно нижчими середніми повнотами, ніж на землях підприємств Держкомлісгоспу. Так, деревостани повнотою 0,8 і вище на рівнині охороняються у ПЗФ на площі менше 100 га, в той час як загальна їх площа тут становить більше 2,5 тис. га. У середньогір'ї ситуація є протилежною: близько 55 % заповідних деревостанів - високоповнотні.

Відносна частка мішаних насаджень у ПЗФ на рівнині є низькою (20 %). Тут охороняються переважно близькі до монодомінантних дубові деревостани. На височині, у низькогір'ї і середньогір'ї охороняються переважно мішані деревостани за участю ялини, ялиці і бука, що за складом наближаються до автохтонних.

В межах ПЗФ в цілому відносно краще представлені насадження максимальної продуктивності (більше 650 м ³/га): 4,4 % порівняно з 2,6 % у межах земель підприємств Держкомлісгоспу, переважно за рахунок високоповнотних деревостанів середньогір'я. Однак, 74 % заповідних деревостанів рівнини і височини мають запас менше 250 м ³/га.

У ПЗФ модельної частини регіону представлені головним чином поширені зональні типи лісу, а також деякі рідкісні автохтонні угруповання гірських-соснових борів та суборів, кедрово-ялинових суборів, вологих приполонинних яворових субучин тощо. Не охоплені охороною в ПЗФ угруповання вологих грабово-букових яличин, вологих дубових і букових суяличин, вологих ялицевих судібров, які поширені на землях підприємств Держкомлісгоспу в регіоні дослідження на площі майже 13 тис. га, а також ряд інших, в т.ч. унікальні угруповання вологого ялиново-соснового бору, свіжого і вологого дубово-соснового субору, свіжої букової судіброви, сирої заплавної ясеневої діброви, мокрого чорновільхового груду тощо. Це негативне явище, оскільки без збереження угруповань цих типів лісу не забезпечується і охорона наявного в них ценотичного та видового різноманіття.

В лісах обстежених заповідних об'єктів в підрості переважають молоді особини бука лісового, горобини, ялини європейської, ялиці білої, меншою мірою - берези повислої, дуба звичайного та клена-явора. В межах лісів низькогір'я та середньогір'я наявний природний потенціал до формування автохтонних мішаних ялицево-ялиново-букових і буково-ялицево-ялинових деревостанів. Популяція сосни кедрової виявляє слабкі тенденції до природного відновлення, а тому потребує особливої охорони. У межах височини у грабово-дубових деревостанах спостерігається тенденція до природного відновлення автохтонних ялиново-ялицево-дубових лісів. В результаті осушення на торфовищах у сосняках у вологих суборах відбувається скорочення чисельності молодого покоління популяції сосни звичайної і заселення цих природних комплексів ялиною. У заплавних дубових пралісах спостерігається процес природного відновлення дібров за участю цінних видів в'яза. Стабільними в межах досліджених заповідних об'єктів є і лісові угруповання з перевагою бука лісового на височині Передкарпаття, а також сосни звичайної з домішкою дуба в умовах Малого Полісся.

Шляхи оптимізації мережі лісових природоохоронних обєктів

Загальна стратегія оптимізації мережі заповідних об'єктів повинна передбачати залучення територій з природними комплексами, які ще не представлені в ПЗФ, або представлені у недостатній мірі. З метою підвищення лісівничо-географічної та біогеоценотичної репрезентативності оптимізація мережі лісових заповідних об'єктів повинна передбачати удосконалення її територіальної і категоріальної структури.

Для організації дієвої охорони всього природного спадку і регіонального розмаїття ландшафтів доцільно усунути територіальні диспропорції в площі і розміщенні об'єктів в межах природничих районів рівня фізико-географічних провінцій і областей.

З метою забезпечення умов для збереження і ефективної охорони лісових природних комплексів західного регіону доцільно збільшити площі заповідних територій з суворим режимом охорони - заповідників і заповідних зон національних природних парків, ввести диференційований режим охорони як в національних природних, так і регіональних ландшафтних парках, організувати буферні (охоронні) зони навколо заповідників і великих заказників, уникати фрагментації площ заповідних об'єктів, яка призводить до зниження опірності заповідних природних комплексів до негативних антропогенних впливів.

Для забезпечення спеціалізованої охорони мало поширених та рідкісних рослинних угруповань слід переглянути категоріальний статус окремих заповідних об'єктів, конкретизувавши їх призначення. У положеннях про конкретні заповідні об'єкти необхідно вказувати перелік і місце знаходження цінних та рідкісних лісових угруповань, які потребують особливої охорони та відтворення.

З метою оптимізації фітоценотичної репрезентативності мережі лісових заповідних об'єктів західного регіону України в першу чергу необхідно залучати до заповідання території з лісовими угрупованнями, які ще не охороняються, або представлені в ПЗФ у недостатній мірі. Вони повинні характеризуватися багатою флорою, представляти лісові угруповання, наближені за структурою і видовим складом до клімаксових, в різних типах місцезростань. З метою оптимізації мережі лісових заповідних об'єктів модельної частини регіону доцільно підвищити її лісівничу і лісотипологічну репрезентативність.

Лісогосподарські заходи на територіях ПЗФ повинні передбачати формування цінних високопродуктивних і високоповнотних деревостанів, надаючи перевагу зростанню у їх складі участі дуба звичайного, ялиці білої, в'яза гірського, ясена звичайного та інших цінних порід.

Висновки та рекомендації

рослинність ландшафт заповідний карпати

У дисертації проаналізовано та теоретично узагальнено сучасний стан, категоріальну і територіальну структуру мережі лісових об'єктів природно-заповідного фонду в межах всіх фізико-географічних провінцій і областей Заходу України. Узагальнено ступінь охоплення заповідним режимом існуючого спектру лісових угруповань та ценотичну репрезентативність заповідних лісів. На прикладі модельної частини регіону проаналізовано структуру лісового фонду та досліджено потенційні відновні процеси в лісових угрупованнях об'єктів природно-заповідного фонду, їх флористичне та фітоценотичне різноманіття. Розроблено засади оптимізації регіональної мережі лісових заповідних об'єктів.

1. Територія ПЗФ охоплює 8,6 % площі західного регіону України. Понад 60 % площі мережі заповідних об'єктів складають об'єкти місцевого значення. У Тернопільській та Чернівецькій областях об'єкти місцевого значення займають понад 80 % площі ПЗФ.

2. В межах окремих природничих районів ландшафти охоплені заповідним режимом нерівномірно, зокрема на Українському Поліссі - більше ніж на 10 %, у Західноукраїнському Лісостепу - лише на 4,6 %, в Українських Карпатах - майже на 13 %. Територіально найбільшою мірою охорона лісових ландшафтів забезпечується в таких фізико-географічних областях: Рахівсько-Чивчинській (40,6 %), Зовнішньокарпатській (21,9 %), Вододільно-Верховинській (21,6 %), Полонинсько-Чорногірській (12,9 %) і на Волинському Поліссі (10,3 %). В їх межах природні заповідники і національні природні парки займають 35-85 % площі ПЗФ.

Недостатньо охоплені охороною унікальні для України ландшафти Волинської височини (2,4 %), Передкарпаття (4,6 %), Прут-Дністровського межиріччя (5,8 %), Вулканічних Карпат (2,9 %) та Закарпатської низовини (5,2 %), і мінімально - Малого Полісся (0,9 %). Об'єкти вищих категорій заповідності тут майже зовсім відсутні.

3. В межах ПЗФ регіону представлений весь спектр синтаксонів лісової рослинності регіону рівня формацій, а також значна частина - груп асоціацій. Проте, головним чином, охоплені охоронним режимом найбільш поширені типи лісових угруповань. Вкрай на недостатній площі охороняються типові зональні ялицево-дубові ліси передкарпатської височини та заплавні низинні дубові ліси з вільхою чорною, ясенем звичайним, в'язами гірським, граболистим та гладким.

4. В межах регіону дослідження на північному макросхилі Карпат заповідні території характеризуються такими показниками:

4.1. На рівнині відносна частка заповідних територій становить 0,6 % від загальної її площі, на височині - 2,7 %, у низькогір'ї - 3,4 %, у середньогір'ї - 5,7 %.

4.2. Охоронним режимом охоплені переважно типові середньоповнотні (0,7) деревостани віком 40-80 років і молодняки.

4.3. На територіях ПЗФ, порівняно з землями підприємств Держкомлісгоспу, на відносно більшій площі представлені деревостани віком понад 100 р. (34 % проти 16 %), вікова структура деревостанів є більш пропорційною. Однак, в цілому вони характеризуються відносно нижчими показниками енергії росту (не представлені ліси I^г і I^в бонітетів, порівняно меншою є відносна площа лісів I^б і I^а бонітетів, і більшою - IV та V бонітетів). В межах рівнини і низькогір'я ліси на територіях ПЗФ характеризуються відносно нижчими середніми повнотами. У заповідних об'єктах середньогір'я краще представлені високоповнотні деревостани максимальної продуктивності.

4.4. Відносна частка мішаних насаджень у ПЗФ на рівнині є низькою (20 %), тут охороняються переважно близькі до монодомінантних дубові деревостани. У низькогір'ї і середньогір'ї охороною охоплені переважно мішані деревостани ялини, ялиці і бука, що близькі за складом до автохтонних.

4.5. У ПЗФ представлена тільки половина типів лісу, які поширені на землях підприємств Держкомлісгоспу. Загалом охоплені охороною лише широко представлені типи лісу, а також деякі рідкісні автохтонні угруповання в гірсько-соснових борах та суборах, кедрово-ялинових суборах, вологих яворових субучинах тощо. Не охоплені охороною значно поширені лісові угруповання вологих грабово-букових яличин, вологих дубових і букових суяличин, вологих ялицевих судібров, а також низки мало поширених і рідкісних типів лісу, зокрема вологих ялиново-соснових борів, свіжих і вологих дубово-соснових суборів, свіжих букових судібров, сирих заплавних ясеневих дібров, мокрих чорно вільхових грудів тощо.

5. Виявлене флороценотичне різноманіття та потенційні відновні процеси лісової рослинності в низці заповідних об'єктів регіону свідчать про відносно високий рівень автохтонності та стабільності лісових угруповань. Порівняно відчутна частка рудеральних видів (5,5 %) в складі флори вказує на негативні тенденції антропогенної трансформації лісових фітоценозів. Найбільше видове і родове різноманіття, а також складна фітоценотична структура виявлені в угрупованнях з перевагою бука лісового, сосни звичайної і ялини європейської. Флористично найбіднішими і структурно спрощеними виявилися досліджені угруповання з участю дуба звичайного, які представлені в ПЗФ значною мірою чистими, або майже чистими, очевидно штучного походження, деревостанами.

6. З метою оптимізації регіональної мережі лісових заповідних об'єктів рекомендується розвивати її в напрямку підвищення репрезентативності. В першу чергу доцільно збільшити показник заповідності природних ландшафтів Західноукраїнського Лісостепу і нівелювати значні диспропорції в охопленні заповідним режимом природних комплексів Українських Карпат. В межах Малого Полісся, Волинської височини, Прут-Дністровського межиріччя, Передкарпаття, Вулканічних Карпат і Закарпатської низовини розширення мережі ПЗФ потрібно здійснювати в основному за рахунок створення та збільшення площ об'єктів загальнодержавного значення. Це особливо стосується Львівської та Чернівецької областей, в яких відносна площа природно-заповідних територій є найнижчою в регіоні.

З метою оптимізації ценотичної репрезентативності до мережі лісових заповідних об'єктів доцільно залучати території з лісовими природними комплексами, які ще не охороняються, або представлені в ПЗФ у недостатній мірі. На Передкарпатті це особливо стосується ялицево-дубових лісів та заплавних дубових лісів з вільхою чорною, ясенем звичайним, в'язами гірським, граболистим та гладким. У горах слід ширше охопити охороною лісові угруповання за участю явора, в'яза гірського, сосни звичайної і сосни кедрової.

Для оптимізації лісівничої репрезентативності мережу лісових заповідних об'єктів доцільно доповнити флористично багатими, наближеними за структурою і видовим складом до автохтонних лісовими угрупованнями, які мають еталонне і наукове значення. Це зокрема стосується деревостанів старшого віку першого і вищих бонітетів, високоповнотних і багатоярусних, що максимально наближені до стабільних клімаксових.

Особливої охорони заслуговують також всі лісові угруповання у рідкісних і малопоширених типах лісу.

7. З метою кращого збереження всього комплексу ценопопуляцій, зокрема рідкісних, в лісових заповідних об'єктах, особливо великих, необхідно запровадити диференційований заповідний режим, а також переглянути їх категоріальну структуру і конкретизувати призначення.

8. Лісогосподарські заходи на територіях ПЗФ повинні передбачати формування високопродуктивних та високоповнотних деревостанів пралісового характеру.

Список публікацій по темі дисертації

1. Петрова Л.М. Природнича репрезентативність об'єктів природно-заповідного фонду Жовківського держлісгоспу // Наук. вісник: Дослідження, охорона та збагачення біорізноманіття / Зб. наук.-техн. праць. - Львів: УкрДЛТУ. - 1999. - Вип. 9.9. - С. 184-193

2. Петрова Л.М. Рослинність ландшафтного заказника "Моршинський" // Наук. Вісник: Охорона біорізноманіття: теоретичні та прикладні аспекти / Зб. наук.-техн. праць. - Львів: УкрДЛТУ. - 2000. - Вип. 10.3. - С. 80-87.

3. Стойко С., Петрова Л. Репрезентативність природно-заповідного фонду на Львівщині та шляхи створення його оптимальної мережі // Праці НТШ. Екологічний зб. - Т.7. - Львів, 2001. - С. 210-220 (автором зібрано вихідні матерали, виконаний аналіз природно-географічної репрезентативності ПЗФ Львівщини).

4. Костенко А., Петрова Л., Третяк П. Мережа заповідних об'єктів на Заході України // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. - Т. ІІІ. - Екологічний збірник на пошану Андрія Созонтовича Лазаренка. - Львів: НТШ, 1999. - С. 262-273 (автором зібрано вихідні матерали, занесено їх в базу даних, виконано обрахунки).

5. Петрова Л.М. Репрезентативность региональной сети лесных заповедных объектов // Лесная наука на рубеже ХХІ века. / Сб. научн. Трудов Института леса НАН Беларуси. - Вып. 46. - Гомель: ИНАНБ, 1997. - С. 50-53.

6. Костенко А., Петрова Л., Третяк П. Інформаційно-аналітична система "Кадастр природно-заповідного фонду" // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат / Матер. міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 550-річчю м. Рахова. 25-27 верес. 1997 р. - Рахів, 1997. - С. 288-289.

7. Третяк П., Петрова Л. Прируслові заповідні об'єкти: репрезентативність, статус, оптимізація // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат / Матер. міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 550-річчю м. Рахова. 25-27 верес. 1997 р. - Рахів, 1997. - С. 313-314.

8. Петрова Л.М. Репрезентативність мережі об'єктів природно-заповідного фонду Львівської та Івано-Франківської областей // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат / Матер. міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 550-річчю м. Рахова. 25-27 верес. 1997 р. - Рахів, 1997. - С. 301-303.

9. Петрова Л.М. Шляхи оптимізації мережі природно-заповідних об'єктів // Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку / Матер. міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 20-річчю КНП, 14-17 верес. 2000 р. - Яремче, 2000. - С. 216-220.

10. Петрова Л.М., Третяк П.Р. Сучасний стан та перспективи розвитку природно-заповідного фонду західноукраїнського лісостепу // Роль природно-заповідних територій Західного Поділля та Юри Ойцовської у збереженні біологічного та ландшафтного різноманіття / Матер. Українсько-польської наукової конференції. - Гримайлів, 2002. - С. 26-27.

11. Kostenko A., Petrova L., Tretiak P. Problemy monitoringu rezerwatow przyrody na zachodzie Ukrainy // Roczniki Bieszczadzkie. - 1997. - T. 6. - S. 349-353.

12. Boichuk I., Petrova L., Rozhko I., Senchina V., Tretyak P. Natural boundry "Turova dacha" - preserve of an international importance // Ways to solve interconnected problems of the natural environment and development of border tarrains in Ukraine, Poland, Slovakia. Collection of science and methodical papers. - Lviv, 1995. - V. 5. - P. 99-102.

13. Petrova L., Tretyak P. Structure of a diversity of phytocenotic communities of forest reserve objects of Western Ukraine / http: //www.geocities.com/ntshnowu

Размещено на Allbest.ru