Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Підвищення ефективності використання земельних ресурсів підприємства

Анотація. У статті аналізується проблема ефективності використання земельних ресурсів в організаціях різних форм власності, розглядається історичне становлення ефективності, дається її поняття, аналізуються види.

Ключові слова: земельні ресурси, ефективність використання, сільськогосподарські угіддя, грунтову родючість, відтворення.

Проблема ефективності використання землі може носити як глобальний, так і локальний характер. При глобальному характері ефективності використання земель сільськогосподарського призначення необхідно враховувати всі галузі економіки і перерозподіляти земельні ресурси в них таким чином, що б вони приносили максимальний ефект. Локальний характер передбачає розгляд проблем ефективності використання земель сільськогосподарського призначення на рівні однієї галузі.

Незалежність будь-якої країни в сучасному світі визначається в першу чергу забезпеченістю продовольством, тому проблема раціонального використання факторів виробництва, особливо основного незамінного, обмеженого ресурсу - землі, є важливою ланкою політики держави. Подальший розвиток сільського господарства, і в цілому агропромислового комплексу, багато в чому залежить від того, наскільки ефективно буде організовано використання земель [3].

Поняття «ефективність» має багатопланове значення, хоча суть її полягає в діалектичній єдності двох взаємопов'язаних принципів: максимального результату при мінімумі витрат, необхідних для отримання результату. На думку В. А. Покровського, тільки зіставлення ефекту з витратами на його досягнення характеризує ефективність. У цьому сутність економічного поняття «ефективність» [8].

Численні дослідження, присвячені проблемі ефективності, переконливо свідчать про те, що дана категорія є досить складною і відображає результативність різноманітної діяльності людей в процесі виробництва ними матеріальних і духовних благ.

Вперше категорія «ефективність» була введена в працях меркантилістів, зокрема У. Петті і Ф. Кене, що заклали основи кількісного аналізу економічних процесів [1].

Проблема ефективного ведення господарства вчених почала цікавити давно, але кожен з них по-своєму визначав ті сфери, де виникає прибуток і ефективність і що є головним чинником у її підвищенні.

У ХVІ-ХVІІ століттях з'явилися роботи таких вчених як А. Сірка і Г. Скарруфі в Італії, У. Стаффорю і Т. Мен в Англії, А. Монкретьєн у Франції, які очолювали напрямок меркантилістів. Вони виходили з положення, що чільну роль в економіці і створенні прибутку відіграє сфера обігу, а багатство нації полягає в грошах. Витіснення натурального господарства ринковими економічними відносинами відбувалося протягом значного проміжку часу іменованого істориками-економістами періодом (епохою) меркантилізму [14].

Пізніше вивченням даного питання став займатися засновник англійської класичної школи Вільям Петті, він вважав, що джерелом багатства є не сфера обігу, а виробництво. У своїх роботах дотримується такої ж думки Франсуа Кене, вважаючи, що джерелом багатства є виробництво, причому пріоритетним він вважає землеробство, так як, тільки тут залишається нова речовина і тільки землеробство приносить справжній дохід [7]. ефективність використання земельний ресурс

Вітчизняні економісти-аграрники Н. Кондратьєв та А.В. Чаянов виступали за планомірне, пропорційний розвиток економіки в цілому і сільського господарства зокрема. Підвищення ефективності виробництва планувалося забезпечити за рахунок таких чинників, як соціалізація земельних відносин, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, поліпшення міжгосподарського взаємодії на основі кооперації, еквівалентний обмін між сільським господарством та промисловістю, а також за рахунок встановлення економічно обґрунтованих обсягів виробництва [13].

Ефективність виробництва - це складна економічна категорія, вона грунтується на дії системи об'єктивних економічних законів і відображає одну з головних сторін виробництва - результативність, як форму вираження мети виробництва.

Багато вчених поділяють ефективність на кілька видів:

· економічну;

· соціально-еко кую;

· соціальну;

· виробничо-економічну;

· Технологічний;

· екологічну;

· еколого-економічну;

· соціально-еколого-економічну.

Економічну ефективність використання земельних ресурсів у своїх роботах розглядають багато вчених: В.В. Немченко, Т.П. Прошляков, С.Д. чере- Мушкін, А.Ф. Мудреців, Л.С. Дудов, Т.С. Хачатуров, Т.П. магазинників, М. Л. Бронштейн та ін.

На думку В.А. Добриніна, під економічною ефективністю сільськогосподарського виробництва слід розуміти, насамперед, ефективність використання землі, в свою чергу, під економічною ефективністю використання землі потрібно розуміти рівень ведення на ній господарства [2].

Екологічна ефективність - це, насамперед, екологічний стан агросистеми, рівень економічної родючості використовуваних земель. Вона визначається шляхом віднесення величин екологічних результатів до викликав їх витратам. Екологічні результати визначаються по різниці показників негативного впливу на навколишнє середовище і стан навколишнього середовища до і після заходи щодо організації раціонального використання земель.

Є.Г. Лисенко розглядає підвищення екологічної ефективності, як поліпшення якості землі, що дозволяє отримувати додаткову продукцію високої якості і підвищувати економічні показники господарської системи в цілому в результаті запобігання шкоди природному середовищу [5].

Ефективність використання земельних угідь, матеріальних і трудових витрат знаходить своє відображення у виробничо-економічної ефективності.

Еколого-економічна ефективність, на думку А.В. Ткача, А.А. Степанова, Р.В. Илюхиной та інших, є економічна результативність комплексу заходів, що проводяться з метою поліпшення якості земельних угідь (оптимізації структури агроекосистеми) і підвищення продуктивності рослинних ресурсів . В еколого-економічної ефективності відбивається результативність екологічних витрат (окупність витрат на природоохоронні цілі), спрямованих на підвищення родючості грунтів і біологічного потенціалу рослин вирощуваних культур [11].

Соціально-економічна ефективність використання землі - це більш широке поняття, яке включає в себе не тільки економічні, але й соціальні результати, що досягаються на основі найбільш раціонального землекористування. В показники, якими вимірюється соціально-економічний ефект, входять: заробітна плата, задоволення потреб, зростання добробуту, фонд споживання.

Позитивний екологічний ефект проектів організації раціонального використання землі виражається приростом показника її економічної оцінки і визначається в грошовому вираженні.

Вчені та практики дуже часто не ділять різні сторони ефективності, а вкладають у них однаковий зміст, оперуючи як синонімами, різними її назвами, а сутність її розкривають як «співвідношення еф фектов» економічної діяльності, з одного боку, і різних ресурсів і (або) витрат - з іншого (табл. 1).

Таблиця 1. Показники ефективності використання землі

На думку Б.І. Смагіна, найбільш значимими є три види ефективності:

- Технологічна - відображає використання ресурсів виробництва;

- Економічна - показує ступінь реалізації виробничих відносин і розглядає ефективність виробництва продукції як наслідок сукупного впливу технологічної ефективності та економічного механізму господарювання;

- Соціальна - є похідною економічної ефективності і характеризує ступінь достіже¬нія нормативного рівня життя на даному виробництві [10].

Природно, дані види ефективності є основними, але, на наш погляд, необхідно більш глибоко і детально вивчати ще один вид ефективності використання землі - це екологічну.

Економічна ефективність використання землі в сільському господарстві - рівень ведення господарства на землі, яке характеризується виходом продукції і розміром витрат на одиницю площі. Перед землекористувачами стоїть завдання забезпечити максимум виходу продукції з кожного гектара землі при мінімальних витратах на виробництво.

Ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення не однакова в раз¬лічних формах землекористування.

Виділяють три основні форми сільськогосподарського землекористування:

1. Землекористування великих сільськогосподарських підприємств: товариств, виробничих кооперативів, підсобних сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних і навчальних установ. Загальна площа землекористування даних підприємств в Сумській області становить 2452 тис. Га.

2. Землекористування селянських господарств в регіоні загальною площею 83,5 тис. Га.

3. Землекористування господарств населення: особистих підсобних господарств, дачних ділянок, колективних садів і городів. Загальна площа землекористування даних господарств в області становить 148,7 тис. Га [4].

Економічна ефективність відображає вплив технічної ефективності та економічного механізму. Для її вимірювання використовуються показники собівартості валового і чистого доходу, прибутку і т.п. Даний вид ефективності використовується в кожній організації не залежно від організаційно-правової форми.

Технологічна ефективність відображає рівень використання продовольчих ресурсів - земельних, матеріальних і трудових. Вона характеризується такими показниками, як землеотдача, фондовіддача, матеріаломісткість, трудомісткість та інші. Вперше це поняття було введено в економічну літературу академіком ВАСГНІЛ С. С. Сергєєвим. На нашу думку, до даного виду ефективності можна віднести тільки сільськогосподарські організації області та малу частину селянських (фермерських) господарств.

Для малих форм господарювання розрахунок показників, що входять в даний вид ефективності, неможливий, оскільки в більшості особистих підсобних господарствах немає власних виробничих фондів, які вони могли б використовувати при обробці своїх земельних ділянок. Найчастіше малі сільськогосподарські товаровиробники використовують наймані виробничі фонди. Тому на сучасному етапі розрахунок таких показників, як фондовіддача, землеотдача, матеріаломісткість, в ЛПГ неможливий.

Соціальна ефективність є похідною від економічної. Вона характеризує ефективність роботи підприємства в цілому, а також ступінь реалізації економічних процесів. Для їх оцінки застосовуються показники: вартість продукції на одиницю земельної площі, норма прибутку, рівень рентабельності, фонд споживання в розрахунку на одного працівника та інші.

На наш погляд, даний вид ефективності використовують господарства всіх організаційно-правових форм, оскільки вона включає в себе не тільки досягнення якого-небудь економічного ефекту, але й одержання морального задоволення, зростання соціального добробуту, задоволення різного роду потреб, що, безсумнівно, присутній у всіх сільськогосподарських товаровиробників.

Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується системою натуральних і вартісних показників. Вихідними, безумовно, є натуральні показники: врожайність і продуктивність сільськогосподарських тварин.

Рівний рівень ведення господарства може бути досягнутий на землях різної якості, і для об'єктивної оцінки економічної ефективності використання землі в сільському господарстві по окремих зонах, районах і підприємствам необхідно враховувати дані економічної оцінки землі.

Економічна ефективність використання землі в сільському господарстві визначається системою показників: врожайність основних сільськогосподарських культур, собівартість одиниці продукції.

Існує ряд вартісних показників: валова продукція землеробства, валовий дохід, чистий дохід або прибуток з 1 га сільськогосподарських угідь, а також вихід валової продукції на одиницю зроблених витрат.

На думку Ю. Б. Узденова, використання землі в сільському господарстві вважається ефективним і раціональним, коли не тільки збільшується вихід продукції з одиниці площі, підвищується її якість, знижуються витрати на її одиницю; необхідно також, щоб зберігалося або підвищувався родючість грунту, забезпечувалася охорона навколишнього середовища [12].

Економічна ефективність використання землі характеризується системою показників, основними з них є вартісні.

Таблиця 2. Вартісні показники ефективності використання земельних ресурсів

На думку Л. Селіванової, при визначенні економічної ефективності використання землі необхідно враховувати структуру і якість сільськогосподарських угідь, це дозволить дати більш об'єктивну оцінку.

Зокрема, при порівнянні ефективності використання землі в господарствах з різною структурою сільгоспугідь доцільно показники виходу валової продукції, валового чистого доходу, прибутку розраховувати на одиницю умовної ріллі (ПЛ _уп) [9].

де ПЛ _п - площа ріллі, га; ПЛ _сп - площа сіножатей і пасовищ, га; К - коефіцієнт переведення природних сіножатей та пасовищ в умовну ріллю.

Коефіцієнт перекладу:

де У _сп - врожайність сіна або зеленої маси на сінокосах і пасовищах, ц з 1 га; У _п - врожайність сіна або зеленої маси на ріллі, ц з 1 га.

На думку Лисенко Є. при порівнянні економічної ефективності землі на підприємствах з різними за якістю ґрунтами доцільно використовувати вихід валової продукції, валового і чистого доходу, прибутку в розрахунку на одиницю сумірною (кадастрової) площі сільськогосподарських угідь (ПЛ _К) [5].

_{Е =} А1 (АЛ * хА * I) 1 Ёог

Площа умовної ріллі:

ПЛ _уп = ПЛ _п + ПЛ _сп * К, (2)

А1 (АЛ * ХЛ * l) Е = -1.

Співмірна площа сільськогосподарських угідь розраховується за формулою:

1Ёi * А + 1Ёп * А ₂ + 1Ёm * А ₃

де ПЛ _п , Б1 - площа і бал оцінки ріллі; ПЛ _С , Б2 - площа і бал оцінки сіножатей; ПЛ _пс , Бз - площа і бал оцінки пасовищ.

Земля при використанні зазнає структурні і якісні зміни, які в даний час носять негативний характер. За порівняно невеликий період (з 1985 по 2010 рік) з різних причин з сільськогосподарського використання вибуло близько 20 млн. Га, у тому числі понад 10 млн. Га ріллі.

Михальов О. вважає, що значна частина сільськогосподарських угідь несприятлива для вирощування сільськогосподарських рослин. Більше половини з них надмірно зволожені. Мають підвищену кислотність, засолені, схильні до водної та вітрової ерозії. Три чверті загальної площі ріллі розташовані в районах ризикованого землеробства і з недостатньою волого забезпеченістю [6].

З усіх деградаційних процесів найбільшу небезпеку за своїми наслідками представляє ерозія. Різним її видам схильна четверта частина всіх сільськогосподарських угідь України, в тому числі майже третина ріллі.

В останні роки інтенсивно піддавалися деградації найбільш родючі ґрунти України - чорноземи. При цьому слід враховувати, що площа земель з чорноземними грунтами становить 120 млн. Га, або 7% усього земельного фонду України; на них розташовано майже 60% всієї ріллі і виробляється близько 80% землеробської продукції країни.

Рілля є основним видом сільськогосподарських угідь, і її використання в чому визначає результат роботи підприємств. Під посіви зайнято менше 75% ріллі, і за роки аграрної реформи цей показник зменшився на 15%.

Ефективність використання землі на підприємствах певною мірою характеризується структурою сільськогосподарських угідь. Рілля і багаторічні насадження найбільш продуктивні, тому їх висока питома вага сприяє кращому використанню землі. Значною мірою це залежить від зональних особливостей території.

Природно, позначається і спеціалізація господарства. Через відсутність необхідної техніки та матеріальних оборотних коштів (нафтопродуктів, насіння, добрив) п'ята частина ріллі в сільськогосподарських підприємствах не засівається, а в деяких регіонах з сприятливими природно-кліматичними умовами - ще більше.

На наш погляд, для підвищення ефективності використання сільськогосподарських земель необхідно серйозне втручання держави. Щодо даного питання в наукових колах існує безліч різних думок. Зупинимося детальніше на системі заходів в області земельного законодавства, яку запропонував В. І. Власов:

- Забезпечення розробки і прийняття законів з питань регулювання земельних відносин, організації використання та охорони земель: «Про оцінку земель», «Про основи земельної політики», «Про ринок земель», «Про охорону ґрунтів», «Про вилучення земельних ділянок для державних і суспільних потреб »,« Про викорис танні та охорони земель державної власності »,« Про державний моніторинг земель »;

· проведення нової оцінки сельскохозяйствен них земель з урахуванням факторів, що діють в ринкових умовах;

· розроблення і забезпечення виконання захо дів із землеустрою сільських територій, по вос становленню та використанню меліорованих земель;

· розробки та затвердження в законодавчому порядку нової системи земельних платежів, заснованої на диференціальному підході до величини земельного на лога, залежно від рентообразующих факторів: місце положення, природного родючості, зручності обробки земель, рівня розвитку інфраструктури території;

· впорядкування системи управління у сфері зе мельних відносин, використання та охорони ґрунтів;

· міністерству сільського господарства України раз працювати нормативно-правові документи з обеспече нию раціонального використання земель та їх охорони;

· організувати систему постійного моніто рингу за станом сільськогосподарських земель;

· відновити на регіональному рівні проект- но-вишукувальні інститути із землеустрою та ис користування земельних ресурсів.

Економічна ефективність використання землі в сільському господарстві України неухильно знижується, що потребує вжиття невідкладних заходів. Головна роль тут належить державі, яка зобов'язана, по-перше, розробляти і здійснювати цільові програми по збереженню площі та поліпшенню стану земельних угідь, не допускати їх скорочення і нецільового використання, а по-друге, сприяти створенню таких економічних умов, за яких можливе розширене відтворення у сільському господарстві та його інтенсифікація. Тільки тоді будуть реалізовані переваги нових відносин власності та механізму господарювання.

Важливим моментом при раціональному використанні земельних ресурсів, на наш погляд, є грамотний розподіл сільськогосподарських земель між сільськогосподарськими підприємствами різних форм власності.

На наш погляд, важливо виділити з досліджуваних видів ефективності екологічну, так як вона менш вивчена, але в даний час дуже важлива, особливо в ефективності використання земель сільськогосподарського призначення.

Література

1. Бобков, К.І. Економічна теорія. Макроекономіка. Макроекономічні принципи. Сукупний попит і сукупна пропозиція: Навчальний посібник. - М .: Совр. гуманні. ун-т, 1999. - 98 с.

2. Добринін, В.А. Три головні напрямки виходу АПК з катастрофи // АПК: економіка, управленіе.-2001, -№5.-С. 18-24.

3. Добринін, В.А. Економічний ефект ність сільськогосподарського виробництва в умовах перехода до ринкових відносин. - М .: МСХА, 1994.

4. Лисенко, Є.Г. Еколого-економічні основи сталого розвитку землеробства // Економіка сільського господарства Росії. - 2002. - № 3. - С. 29.

5. Міхальов, А.В. Земля - головне національне багатство / А.В. Міхальов // Економіка сельскохозяйст ських і переробних підприємств. - 2005. - № 8. - С. 3.

6. Покровський, В.А. Підвищення ефективності наукових досліджень і розробок - М., 1978. - С. 5.

7. Селіванова, Л.М. Економічний механізм раціонального використання сільгоспземель / Л.М. Сіливанів // Економіка сільськогосподарських і перерабат вающих підприємств. - 2002. - № 8. - С. 28.

8. Смагін, Б.І. До питання про методику определеня інтегрального показника ефективності сельскохо-зяйственного виробництва / Б.І. Смагін // Економіка сільськогосподарських і переробних підприємств - 2007.-№ 7. - С. 18.

9. Ткач, А.В. Методика визначення еколого-економічної ефективності сільськогосподарського виробництва / А.В. Ткач, А.А. Степанов, Р. В. Ілюхіна. - М .: ВНІЕСХ, 1992. - 28 с.

10. Узденов, Ю.Б. Землекористування, формировання його ефективності / Ю. Б. Узденов // Землеробство. - 2005, - №5.- С. 53.

11. Чаянов, А.В. Селянські господарства / А.В. Чаянов. - М .: Економіка, 1990. - 492 с.

Размещено на Allbest.ru