Агрономічна оцінка ґрунтового покриву СПСО "Прогрес" Вознесенського району Миколаївської області

г) валовий (хімічний) склад

Під валовим хімічним складом розуміють елементарний склад мінеральної частини ґрунту, а також вміст у ній гумусу, азоту й хімічно-зв'язної води. При вивчені повного складу мінеральної частини ґрунту визначають наступні 11 елементів: Sі, АL, Fe, Ca, Mg, K, Na, P, Ti, Mn, S. З них у ґрунті переважають Sі, АL, Fe, Ca, Mg, тому іноді при визначенні валового складу обмежуються даними по їх кількості. Аналіз даних валового хімічного складу дозволяє встановити загальний вміст у ґрунті того чи іншого елемента і визначати характер зміни його вмісту з глибиною, а, разом з тим, з'ясовувати спрямованість ґрунтотворного процесу. Дані аналізу валового складу прийнято подавати у вигляді оксидів, а їх вміст виражати у процентах від сухого без гумусного і без карбонатного ґрунту. Дані про валовий склад деяких ґрунтів господарства представлені у таблиці 3.9.

Таблиця 3.9. Хімічний склад ґрунту

4. АГРОВИРОБНИЧЕ ГРУПУВАННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ГРУНТІВ ГОСПОДАРСТВА ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ

Родючість ґрунту є такою властивістю, яка здатна до відтворення і в природних умовах, і при сільськогосподарському використанні ґрунту. Відтворення родючості може бути розширеним, простим і неповним. Розширене відтворення родючості - це поліпшення сукупності властивостей ґрунту, які впливають на його родючість. Просте - це відсутність помітних змін сукупності властивостей ґрунту, які впливають на його родючість. Неповне - це погіршення властивостей ґрунту, які впливають на його родючість. Це широко розповсюджене як у світі, так і у нашій країні, явище має негативні наслідки в природному й соціально-економічному відношеннях. Зниження родючості ґрунту відбувається за рахунок трьох основних процесів. Перший - антропогенна деградація (ерозія, викликана людиною, вторинне засолення, вторинне заболочення). Другий - виснаження ґрунту (зменшення запасів гумусу, поживних речовин тощо). Третій - стомлення ґрунту (накопичення в ньому різних токсичних елементів, викликаних неправильними сівозмінами, надлишком хімічних засобів тощо).

Для підвищення ефективної і природної родючості треба впроваджувати науково обґрунтовані системи землеробства, що може забезпечити окультурювання ґрунтів.

Окультурювання ґрунтів - систематичне використання заходів щодо підвищення їх родючості з врахуванням генетичних властивостей, вимог сільськогосподарських культур, тобто формування ґрунтів із більш високим рівнем ефективної й потенційної родючості.

Проте, не можна забувати, що окультурювання ґрунту має бути науково обґрунтованим із використанням екологічного підходу. Ще В.В.Докучаєв (1883), порівнюючи ґрунт з породистим конем, зазначав, що нещадна експлуатація та голодний раціон обов'язково викличуть виснаження навіть найсильнішої тварини, тобто найродючішого ґрунту.

Окультурювання ґрунту - це екологічна реорганізація всіх компонентів біогеоценозу, що призводить до антропогенної зміни ґрунтових режимів під потреби однієї рослини.

Таке штучне обмеження біорізноманітності в агроценозі робить подібні екосистеми нестійкими. Саме тому едафотопи агроценозів потребують прискіпливої уваги та бережного ставлення.

Для впровадження сівозмін на землях господарства проводяться заходи щодо вивчення кліматичних та ґрунтово - гідрологічних умов, звертаючи особливу увагу на окультуреність орних земель, розміри полів та їх конфігурацію. Детально описують всі землі і дають їм порівняльну агровиробничу оцінку за гумусованість, механічним складом, окультуреністю, еродованістю , рельєфом, складенням та характером порід, глибиною залягання та якістю ґрунтових вод, загальних (ступінь опідзолення, реакція, ступінь заболочення, кам'янистість, осолонцювання та ін.) особливостей з повним використанням матеріалів ґрунтового обстеження. на основі по контурного опису всі землі розподіляються на три - п'ять основних категорій.

До першої категорії відносяться родючі ґрунти, придатні для вирощування найбільш вимогливих до умов зростання культур (овочеві, коренеплоди, озима пшениця та ін.).

До другої категорії - середньо окультурені, слабоеродовані ґрунти, нормального зволоження, придатні для вирощування переважної більшості культур.

Третя категорія - слабо окультурені або не окультурені ґрунти, а також землі з надлишковим чи недостатнім зволоженням, еродовані, які потребують корінного покращення.

Четверта категорія включає піщані ґрунти, які потребують спеціальних заходів по їх закріпленню, окультуренню та регулюванню водного режиму.

Зважаючи на всю сукупність властивостей ґрунтів господарства, їх варто розподілити на десять агровиробничих груп:

Агровиробнича група 65г представляють чорноземи звичайні малопотужні мало гумусні слабозмиті легкосуглинкові на лісо видних суглинках /шифр ґрунту 5/.

Ґрунти цієї агрогрупи можуть використовуватися під усіма сільськогосподарськими культурами, що районують, і багатолітніми насадженнями, але із застосуванням простих протиерозійних агротехнічних заходів.

Агровиробничу групу 65е складають чорноземи звичайні важко суглинкові на лісах. /Шифр ґрунту 1/. Використання їх таке ж, як і ґрунтів агрогрупи 65г.

Агровиробничу групу 66г складають чорноземи звичайні малопотужні мало гумусні середньо змиті легкосуглинкові на лісо видних суглинках /шифр ґрунту 6/.

Агровиробничу групу 66е складають чорноземи звичайні малопотужні мало гумусні середньо змиті важко суглинкові на лісах /шифр ґрунту 2/.

На середньо змитих ґрунтах застосовують інтенсивніші протиерозійні заходи.

Агровиробничу групу 67е складають чорноземи звичайні малопотужні на лісах /шифр 3/.

Ґрунти з низькою природною родючістю. Потребують інтенсивного захисту від водної ерозії.

Агровиробничу групу 93в складають чорноземи середньо - і сильнозмиті супіщані на древньоалювіальних відкладеннях /шифр ґрунтів 7,8/.

Залягають на уступі борової тераси. Мають низьку природну родючість. Тому потрібно вносити на них підвищенні дози добрив, особливо органічних.

Слід застосовувати інтенсивні протиерозійні агротехнічні заходи.

Агровиробничу групу 176в складають дернові розвиненні супіщані ґрунти на древньоалювіальних відкладеннях /шифр ґрунту 12/.

Залягають на боровій піщаній терасі. Мають низьку природну родючість. Потребують захисту від вітрової ерозії, у високих дозах добрив особливо органічних. На них можливі посадки багаторічних насаджень /виноградників/, посів баштанних і інших культур.

Агровиробничу групу 133д складають лугові потужні середньо суглинкові ґрунти на сучасних алювіальних відкладеннях /шифр ґрунту 11/.

Можуть використовуватися під усіма сільськогосподарськими культурами, з дотриманням режиму водоохоронної зони.

Агровиробничу групу 121д складають лугово-чорноземні піщанисто-середньосуглинкові на оглеєних лісо видних суглинках ґрунти /шифр ґрунту 9/.

Агровиробничу групу 209е складають чорноземи звичайні малопотужні мало гумусні намиті вилужені на лісах і лугово-чорноземні намиті важко суглинкові ґрунти на гумусованому делювії /шифр ґрунтів 4,10/.

Можуть використовуватися під усіма сільськогосподарськими культурами, що районуються.

Аґровиробниче угрупування ґрунтів та заходи їх поліпшення представлені у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Аґровиробниче групування ґрунтів та заходи їх поліпшення

ВИСНОВКИ

Ґрунтовий покрив Землі відіграє вирішальну роль у забезпеченні людства продуктами харчування й сировиною для життєво важливих галузей промисловості. Використання із цією метою продукції океану, гідропоніки або штучно синтезованих речовин не може, принаймні в доступному для огляду майбутньому, замінити продукцію наземних экосистем (продуктивність ґрунтів). Тому безперервний контроль за станом ґрунтів і ґрунтового покриву - обов'язкова умова одержання планованої продукції сільського й лісового господарства.

Разом з тим ґрунтовий покрив є природною базою для поселення людей, є основою для створення рекреаційних зон. Він дозволяє створити оптимальну екологічну обстановку для життя, праці й відпочинку людей. Від характеру ґрунтового покриву, властивостей ґрунту, що протікають у ґрунтах хімічних і біохімічних процесів залежать чистота й сполука атмосфери, наземних і підземних вод. Ґрунтовий покрив - один з найбільш потужних регуляторів хімічного складу атмосфери й гідросфери. Ґрунт був і залишається головною умовою життєзабезпечення націй і людства в цілому. Збереження й поліпшення ґрунтового покриву, а, отже, і основних життєвих ресурсів в умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, розвитку промисловості, бурхливого росту міст і транспорту можливо тільки при добре налагодженому контролі за використанням всіх видів ґрунтових і земельних ресурсів.

Ґрунт є найбільш чутливою до антропогенного впливу. Пухке ґрунтове тіло при знищенні багаторічної рослинності й оранці легко піддається ерозії й дефляції.

Ґрунти господарства досить різноманітні, але їм притаманний відносно високий рівень родючості. Придатними для вирощування переважної більшості культур за умови застосування загальних агротехнічних заходів.

Для підтримання і розширеного відтворення їх родючості необхідно:

- дотримання науково обґрунтованих сівозмін, систем добрив;

- застосування різноглибинного основного обробітку ґрунту;

- чергування полиневого, плоско різного та поверхневого обробітку ґрунту.

Для підвищення ефективності використання ґрунтів необхідне переважне вирощування на них культур звичайного рядкового посіву, науково обґрунтованих ґрунтозахисних систем обробітку ґрунту та удобрення включення до схем сівозмін проміжних посівів.

Реалізації системи агротехнічних та організаційних заходів з попередження підняття рівня ґрунтових вод. В цілому ж по господарству слід більше уваги приділити уникненню значних втрат зрошувальної води вниз за межі кореневмісного шару ґрунту в ґрунтові води, від чого підіймається їх рівень і призводить до ряду негативних наслідків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ґрунтознавство: Підруч. / Д.Г. Тихоненко, М.О. Горін, М.І. Лактіонов та ін.; За ред. Д.Г. Тихоненка. - К.: Вища освіта, 2005. - 697 с.

2. Крикунов В.Г. Ґрунти і їх родючість: Підручник / В.Г. Крикунов. - К.: Вища школа, 1993. - 287 с.

3. Назаренко І.І. Ґрунтознавство: Підручник для студентів природничих спец. вищих навчальних зал / І.І. Назаренко. - Чернівці, 2003. - 400 с.

4. Почвоведение / Под ред. И.С. Кауричева - М.:Агропромиздат.1989.

5. Практикум по почвоведению / Под ред. И.С. Кауричева. - М.: Агропромиздат, 1986.

6. Агроклиматический справочник по Николаевской области. - Л.: 1958.

7. Атлас почв Украинской ССР / Под ред. Н.К. Крупского и Н.И. Полупана. - Киев.: Урожай, 1979. - 159 с.

8. Вернард Н.Б. Почвы УССР / Н.Б. Вернард, М.М. Годлин, Г.Н. Самбур, С.А. Скорина. - Киев, 1951.

9. Возбуцкая А.Е. Химия почвы / А.Е. Возбуцкая. - М.: Высшая школа, 1968.

10. Гаркуша И.Ф. Методика полевого иследования почв / И.Ф. Гаркуша. - Горкин: 1968.

11. Грунти України: властивості, генезис, менеджмент родючості: навч. посіб. / За ред. В.І. Купчика. - К.: Кондор, 2007. - 413 с.

12. Добровольский В.В. География почв с основами почвоведения / В.В. Добровольский. - М.: Высшая школа, 1989.

13. Качинский Н.А. Физика почв. ч.І / Н.А. Качинский. - М.: Высшая школа, 1965.

14. Качинский Н.А. Физика почв. ч.ІІ / Н.А. Качинский. - М.: Высшая школа, 1970.

15. Класификация и диагностика почв СССР. - М.: Колос, 1977.

16. Лактіонов М.І. Агрогрунтознавство. Навч. посібник / Харк. держ. Аграрний ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Харків: Видавець Шуст А.І., 2001.

17. Медведєв В.В. Земельні ресурси України / В.В. Медведєв, Т.М. Лактіонова. - К.: Аграрна наука, 1998. - 150 с.

18. Орлов Д.С. Химия почв / Д.С. Орлов. - М.: Изд-во МГУ, 1985.

19. Почвоведение. В 2 ч. / Под ред. В.А. Ковды, Б.А. Розанова. - М.: Высшая школа, 1988.

20. Роде А.А. Почвоведение / А.А. Роде, В.Н. Смирнов. - М.: Высшая школа, 1972.

Размещено на Allbest.ru