Фінансові проблеми матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Фінансові проблеми матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств

Смолінська С.Д., Мельник І.В. Львівський національний університет імені Івана Франка

Проаналізовано стан матеріально-технічного забезпечення підприємств аграрного сектора. Окреслено коло проблем його формування і відтворення в умовах обмежених фінансових можливостей сільськогосподарських виробників. Недостатній обсяг державної підтримки сільськогосподарських підприємств. Виявлено низький інвестиційний та інноваційний потенціал матеріально-технічного забезпечення. Запропоновано удосконалення матеріально-технічного забезпечення.

Ключові слова: матеріально-технічне забезпечення, державна підтримка, аграрний сектор, основні засоби, знос, відтворення.

Постановка проблеми

На сьогодні в аграрному секторі України досить гострою є проблема оновлення та розвитку матеріально-технічних засобів, у вирішенні якої важливе місце займає формування ринку техніки та надання сільгоспвиробникам сервісних послуг. Розв'язання цих питань стримується важким фінансовим станом сільськогосподарських товаровиробників, їх низькою платоспроможністю, відсутністю системного довгострокового кредитного забезпечення аграрного виробництва.

Упродовж останніх років матеріально-технічна база агропромислового комплексу зазнала значної руйнації. У зв'язку з тим, що більшість сільськогосподарської техніки відпрацювала свій амортизаційний строк, кошти, передбачені для придбання нової, товаровиробники витрачають фактично на її ремонт і технічне обслуговування.

Тому одним із пріоритетів національної аграрної політики слід вважати технічне оновлення й матеріальне забезпечення сільського господарства. Адже матеріально-технічне забезпечення аграрного сектора України в сучасних умовах досягло тієї критичної межі, коли, навіть за умови існуючої динаміки та не застосуванні кардинальних заходів стосовно її покращення, уже в найближчий час йтиметься про порушення технологічних процесів у тваринництві й рослинництві та суттєву екстенсивність виробництва в сільському господарстві взагалі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми матеріально-технічного забезпечення сільгосппідприємств і формування ринку техніки досліджували такі вчені, як В. Яковенко, Я. Білоусько, Г. Підлісецький, В. Товстопят, В. Іванишин, В. Кравчук та ін.

Однак з'ясування причин недостатнього матеріально-технічного забезпечення аграріїв і визначення шляхів подолання пов'язаних із цим негативних наслідків залишається актуальним і нині.

Також можна виділити низьку не вирішених питань, які являються одними з основних причин погіршення матеріально-технічного стану основних засобів у сільському господарстві, особливо їх активної складової, є:

низька інвестиційна активність сільськогосподарських виробників через недостатній рівень їхньої платоспроможності;

недостатні обсяги та недоліки адресності державної підтримки оновлення основних засобів сільського господарства для малих і середніх форм господарювання на селі;

низький рівень розвитку агролізингу;

відсутність проведення індексації балансової вартості основних засобів сільськогосподарських підприємств.

Ціль статті являється розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо поліпшення матеріально-технічного забезпечення розвитку сільськогосподарських підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження

За офіційними статистичними даними основні виробничі засоби у сільському господарстві станом на 1 січня 2016 року зношені на 38,9% (рис. 1). Рівень зносу основних засобів у господарствах зі змішаним сільським господарством -- 38,6%. У лісовому господарстві основні засоби зношені на 50,0%, в мисливстві -- на 38,6%, у рибальстві та рибництві -- на 54,9%.

Рис. 1

Якщо ж взяти до уваги, що рівень зносу основних засобів у промисловості у 2016 року становив 76,9%, а в галузі транспорту та зв'язку -- в межах 60%, то виникає неправдива думка, що стан основних засобів у сільському господарстві найкращий відносно інших галузей економіки. У звітно- статистичній інформації економічних показників сільськогосподарської діяльності спостерігається дещо парадоксальна ситуація щодо стану й відтворення основних засобів порівняно з іншими галузями [2, с. 36].

Так, у 2005-2010 спостерігався однаковий рівень зносу та тенденції його зміни в цілому по національній економіці, сільському господарству і промисловості. З 2014 року згідно з офіційною статистикою рівень зносу основних засобів сільського господарства, мисливства та лісового господарства суттєво знижується.

У цілому по національній економіці й промисловості відзначається ситуація до навпаки.

Таким чином, економічна ситуація, яка склалася в Україні, призвела до граничної межі використання діючих виробничих основних засобів й не сприяла своєчасному забезпеченню агроформувань виробничими основними засобами та їх відновленню. Протягом останніх років стан технічного оснащення у сільському господарстві України дещо погіршився (табл. 1). Кількість тракторів у сільськогосподарських підприємствах України протягом 2010-2016 років скоротилася майже на 53%, зернозбиральних комбайнів -- на 50,8%, бурякозбиральних комбайнів і машин -- на 57,7%, тобто більше ніж на половину.

Низький рівень відтворення та оновлення основних виробничих засобів сільського господарства порівняно з національною економікою України, в тому числі без достатньої державної підтримки, незаінтересованість самих власників -- усе це призвело до погіршення загального стану матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств, особливо малих та середніх форм господарювання [3, с. 97]. Проте з 2014 року можна спостерігати тенденцію приросту основних видів сільськогосподарської на підприємствах у 2014-2016 роках (табл. 2), про що свідчать статистичні дані Державної служби статистики України.

Дані таблиці свідчать про постійні введення в дію нових основних засобів, що помітно перевищують їх вибуття. Загальна вартість основних засобів на початок 2016 року за даними Державної служби статистики України становила 210,169 млн. грн.

Також було розраховано індекс основних засобів за видами економічної діяльності, що становить 101,9% у 2016 році відповідно до попереднього року.

Таблиця 1 - Наявність окремих видів сільськогосподарської техніки за категоріями господарств у 2016 році

* Величина граничної похибки вибірки для всіх видів техніки є незначною і варіюється в межах від 0,04 до 0,4 одиниць. Тобто, з імовірністю 95% величина цього показника в генеральній сукупності приймає наведені у цій графі значення. Джерело: Дані Статистичний щорічник України за 2016 р.

Таблиця 2 - Наявність основних видів сільськогосподарської техніки у сільськогосподарських підприємствах у 2014-2016 роках (на кінець року; штук)

Джерело: Дані Статистичний щорічник України за 2016 р.

Амортизаційна політика в Україні, на думку багатьох учених, нині не має інвестиційного спрямування з трьох причин:

фактична норма амортизації не відповідає потребам простого відтворення;

база амортизаційних відрахувань не відображає її реальної ринкової вартості;

кошти амортизаційного фонду використовуються не за призначенням.

Такі тенденції, що вводять в оману користувачів статистичної інформації, пояснюються недоліками практики нарахування та обліку амортизаційних відрахувань і зносу в сільському господарстві через сплату фіксованого податку [5, с. 68]. В інших галузях сплата податку на прибуток показує, що питанням нарахування амортизації відповідно до потреб відтворення приділяється належна увага -- за останні 10 років розмір нарахованих амортизаційних відрахувань по сільському господарству зріс лише у 1,7 рази, тоді як по національній економіці та промисловості -- відповідно в 4,0 та 5,8 рази. Це зумовлено як проведенням переоцінки основних засобів, так і застосуванням методів прискореної амортизації в промислових підприємствах, які передбачені Податковим кодексом України.

При проведенні переоцінки за справедливою вартістю здійснюється експертна оцінка, застосування якої дає змогу визначити відносно реальний знос основних засобів. Як показують статистичні дані в основному застосовується податкова схема індексації з коефіцієнтом за 2014-2016 роки 1,28. Тому відображений в статистичній інформації рівень зносу галузевих основних засобів відповідає накопиченим нарахованим амортизаційним відрахуванням, а не зносу, що можна визначити експертною оцінкою справедливої вартості.

Відсутність дієвої практики переоцінки основних засобів сільського господарства позначилася також на показниках результативності аграрного виробництва (остання разова індексація основних засобів у сільському господарстві була проведена у 1996 році), хоча у Законі України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» зазначено, що реальна ринкова вартість технічних засобів для агропромислового комплексу визначається на основі централізованої систематичної (один раз на 5-7 років) переоцінки [1]. Тобто об'єктивність статистичних показників результативності аграрного виробництва не є достовірним. Це негативно позначається на достовірності та якості інформаційної бази, яка використовується для обґрунтування державної регуляторної політики.

Технічне забезпечення сільського господарства є одним із вирішальних факторів продовольчої безпеки держави. Оснащеність аграрних підприємств різними видами техніки -- близько 50% від технологічної потреби. Із наявних технічних засобів майже 80% замортизована. Через фізичне зношення й технічні несправності щорічно не використовується майже третина наявної техніки, через що зростає навантаження на неї [6, с. 108]. У 2015 році в сільськогосподарських підприємствах на один трактор припадало 125 га, а на один зернозбиральний комбайн -- 250 га посівної площі зернових, що значно більше порівняно з розвинутими країнами світу.

У 2015 році з витрачених аграріями в цілому 6,8 млрд грн на придбання техніки 5,7 млрд, або 83,8%, припадало на частку імпорту. Сільськогосподарські товаровиробники на сьогодні не довіряють вітчизняним машинобудівникам, що віддають перевагу навіть вживаній, але імпортній техніці. Непопулярність і неможливість придбання української сільгосптехніки якнайкраще ілюструє ситуація з виробництвом вітчизняної техніки.

Науковці розрахували, що для стабільного збільшення обсягів виробництва сільгосппродукції необхідно оновлення парку сільгоспмашин, яке передбачає щорічне введення в експлуатацію 7,5 тис. зернозбиральних комбайнів, 35 тис. тракторів, більше 2,5 тис. посівних комплексів в агрегаті з тракторами й іншої сільськогосподарської техніки.

На нашу думку, неодмінною умовою реалізації українськими підприємствами з іноземними партнерами успішного проекту по виробництву сільгосптехніки повинен бути масштабний внутрішній ринок збуту. Забезпечити його держава не може, оскільки не має захисту від засилля імпорту техніки та відсутні стимулюючі заходи для тих, хто хоче купувати її в українського виробника.

Тому найближчими роками негативна тенденція щодо розвитку вітчизняного машинобудування не зміниться й аграрії все-таки віддаватимуть перевагу саме закупівлям сільськогосподарської техніки 3 і 4 покоління за кордоном. Водночас в українських компаній може бути своя незаповнена ніша ринку -- виробництво мотоблоків, мінітракторів, іншої сільськогосподарської техніки для малого й середнього бізнесу на селі. А великогабаритна, високотехнологічна та наукоємна техніка із системами автоматизації контролю й управління технологічних процесів, а це, насамперед, комбайни, трактори, сівалки, що закуповуватимуться в Україні, будуть у більшості іноземного, або спільного з іноземними компаніями, виробництва.

Фінансовий лізинг є найефективнішим заходом державної підтримки як сільськогосподарських товаровиробників, так і заводів сільськогосподарського машинобудування. Адже 100% коштів, виділених у держбюджеті на закупівлю лізингової техніки та обладнання, перераховуються Компанією на заводи сільськогосподарського машинобудування, що дає змогу забезпечувати робочі місця, розв'язувати соціальні проблеми виробничих колективів, оновлювати матеріально-технічну базу підприємств.

Підраховано, що виділивши кошти на фінансовий лізинг у сумі 100 млн грн, держава одержує надходжень до бюджету тільки від підприємств -- виробників сільськогосподарської техніки та обладнання -- у вигляді податків у перший же рік 54,45 млн грн, у наступні чотири роки -- 74, усього -- 129,45 млн грн. Крім того, до соціальних фондів надходить 5,7 млн грн. [7, с. 54].

Тому необхідність розвитку агролізингу для забезпечення кількісного нарощування й оновлення галузевих основних засобів як найбільш компромісного варіанта для держави та сільськогосподарських виробників у нинішніх реаліях. В умовах дефіциту бюджетних коштів лише агролізинг, як форма державної підтримки, є необтяжливим для державного бюджету.

В Україні аграрна політика не повинна нехтувати інтересами жодної групи виробників, особливо господарств населення, які обробляють понад 30% сільськогосподарських угідь. Особисті селянські господарства варті державної уваги, якою наділені сільськогосподарські й фермерські господарства.

Державне регулювання ОСГ як сектора економіки передбачає свідоме формування державними структурами правових, економічних та організаційних умов розвитку особистих господарств, а також створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, які мають залучатися на пільгових засадах або безкоштовно. Їх варто включити у програми лізингу, допомагати придбавати техніку за програмами часткової компенсації й пільгового кредитування.

Висновки

матеріальний сільський господарство амортизаційний

Узагальнюючи результати проведеного дослідження, можна зробити висновки: що формування і розвиток матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств в сучасних економічних умовах не може ефективно розвиватися без суттєвої державної підтримки; держава повинна збільшувати фінансову підтримку аграріям на оновлення зношеної техніки та використання технологій; необхідно переорієнтувати адресність державної підтримки в частині оновлення основних засобів на сільгосптоваровиробників, передусім малих форм господарювання. Надання державної допомоги вітчизняним заводам-виробникам сільськогосподарського машинобудування дозволить відновити і зміцнити платоспроможність сільськогосподарських товаровиробників, що надасть змогу підвищити конкурентоспроможність технічних засобів, що виробляються в Україні.

Список літератури

1. Закон України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» від 07.02.2002 р. № 3023 // Електр. ресурс: //zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3023-14.

2. Методичні рекомендації з обґрунтування нормативної потреби основних засобів на виробництво сільськогосподарської продукції / Г.М. Підлісецький, М.І. Герун, О.В. Вишневецька. - К.: ННЦ ІАЕ, 2013. - 52 с.

3. Митин С.Г. Состояние и перспективы развития отрасли сельхозмашиностроения / С.Г. Митин // Тракторы и сельскохозяйственные машины. - 2001. - № 6. - С. 2-6.

4. Підлісецький Г.М. Матеріально-технічна база аграрного виробництва: стан та проблеми відтворення / Г.М. Підлісецький, В.Л. Товстопят, А.В. Бурилко // Агроінком. - 2008. - № 5-6. - С. 34-39.

5. Формування ринків матеріальних ресурсів АПК / за ред. Г.М. Підлісецького. - К.: ІАЕ УААН, 2001. - 428 с.

6. Підлісецький Г.М. Удосконалення переоцінки основних засобів аграрного сектору в системі їх відтворення / Г.М. Підлісецький, М.М. Могилова // Економіка АПК. - 2010. - № 12. - С. 41-47.

7. Проблеми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі / [Я.К. Білоусько, В.О. Бурилко, В.О. Галушко та ін.]; за ред. Я.К. Білоуська. - К.: НнЦ ІАЕ, 2007. - 216 с.

Размещено на Allbest.ru