Професор М.М. Клєпінін як організатор сільськогосподарської дослідної справи в Кримській АРСР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН (Україна, Київ)

Професор М.М. Клєпінін як організатор сільськогосподарської дослідної справи в Кримській АРСР

Мерко О.М.

аспірантка

Сільськогосподарська дослідна справа в Таврійській губернії, заснована на емпіричних даних попередніх століть, зародилася і розвивалася з початку XX ст. Численні посухи, наслідками яких стали неврожай і голод, змусили приватних землевласників шукати ефективні методи ведення сільського господарства, зокрема в галузі рільництва, в степових умовах регіону.

Клімат центральної частини півострова здавна характеризувався посушливим літом і прохолодною вологою зимою. У роботах дослідників Криму, метеорологів і кліматологів К.І. Габліца, П.С. Паласа, В.М. Дмитрієва, І.М. Педдакаса, О.В. Пенюгалова є вказівки щодо малої кількості опадів у літній і незначний сніговий покрив в зимовий періоди. Згубна дія кліматичних факторів на посіви, а також відсутність насіннєвої бази зернових вказували на необхідність влаштування дослідної установи, здатної вирішити вищевказані проблеми. Такої станції, здатної надати планомірну агрономічну допомогу орендарям, засновану на знаннях і розумінні місцевих природно-історичних умов, в той період в Таврійській губернії не було. Тому М.М. Клєпінін виступив ініціатором організації дослідної станції для вивчення способів господарювання у посушливій смузі.

Дослідна справа в Таврійській губернії організовувалася в рамках державного завдання Російської імперії зі створення мережі дослідних установ. Радикальні зміни в сільськогосподарській науці владою почалися з кінця XIX ст. після частих посух 70-90-х років, неврожаїв і голоду, які й стали поштовхом для дій держави. Царський уряд Миколи I заснував Міністерство державного майна з Департаментом сільського господарства. У період 1895-1907 рр. П.А. Костичевим, В.Г. Ротмістровим були висунуті ідеї порайонної організації дослідної справи, І.А. Стебутом скликались наради з організації дослідної справи в Росії. Але й ці чинники не вирішили проблем створення єдиної мережі дослідних станцій і розміщення в Таврійській губернії наукової установи.

На Всеросійській нараді з організації сільськогосподарської дослідної справи, що проходила при Головному Управлінні землеустрою та землеробства 14-20 листопада 1908 р., було оприлюднено проект В.В. Вінера з організації дослідної справи. Згідно з його положеннями, основою дослідної мережі була велика обласна станція, що розташовувалася в центрі природно- історичних областей, а підконтрольними їй ставали районні (місцеві) станції і поля, що утворювали обласну мережу. Таврійська губернія була включена в степову область з чорноземними і каштановими ґрунтами. За проектом професора в західній частині області передбачалося заснувати 2 дослідні станції: у Катеринославі (для дослідження чорноземів) і в Одесі (з метою вивчення каштанових ґрунтів Херсонської та Таврійської губерній) [12, с. 7]. На підставі рішень наради був розроблений і внесений до Державної Думи законопроект “Про насадження сільськогосподарських дослідних установ”, який уточненнями і доробками був затверджений і височайше підписаний у 1912 р. [13].

Наступне зібрання вчених наблизило до створення наукової станції саме на півострівній частині Таврійської губернії. На нараді діячів з сільськогосподарської дослідної справи на півдні Росії, що відбулася в Одесі 23-27 квітня 1910 р., висловлювалася пропозиція про необхідність створення дослідних установ для губернії [4]. Згідно з нею учасники намітили пункти для дослідних станцій, що знаходилися б у зв'язку з районною дослідною станцією в Одесі. Одну з них передбачалося організувати в м. Сімферополь.

Таким чином, планомірність розвитку дослідної справи на Кримському півострові була відсутня. Ініціатива виходила тільки від приватних осіб (Д.І. Шушак (1903), С.А. Лемпорт (1908). Щорічно в період 18991908 рр. знижувалася врожайність. Селянське господарство, не маючи капіталу, в метою підвищення продуктивності могло скористатися лише науковими агрономічними знаннями. Оскільки природно-історичні умови півострова різко відрізнялися від умов сусідніх губерній, а вся територія поділялась на кілька агрокліматичних зон, то необхідно було ретельно розробити систему дослідних організацій для обслуговування всього Криму.

Проблема відсутності сільськогосподарських дослідних станцій в Таврійській губернії обговорювалася на першому З'їзді діячів з селекції сільськогосподарських рослин, насінництва та поширення насіннєвого матеріалу. Ряд вчених (С.С. Щуко, В.В. Вінер) у своїх доповідях наполягали на обов'язковій організації станції. Положення в губернії було критичним: у 1910 р. зернові масово пошкоджені іржею, від земських агрономів надходили доповіді про необхідність виведення посухостійких, скоростиглих, імунних сортів.

М.М. Клєпінін наполегливо продовжував роботу з організації дослідної сільськогосподарської станції. На другому засіданні Таврійської губернської сільськогосподарської ради 26 квітня 1912 р. на обговорення було поставлено питання про необхідність відкриття наукових агрономічних організацій в губернії. У своїй доповіді “До питання про дослідні установи” автор звертав увагу на те, що Російська імперія, будучи землеробською країною, займала останнє місце серед західних країн континенту по середньому врожаю хлібів. Причина цього - вивчення сільськогосподарських культур, прийомів агротехніки в критичних ситуаціях, а саме після значних неврожаїв, що свідчило про безсистемність дослідження в даній галузі. Запропонована М.М. Клєпініним структура виглядала наступним чином: для об'єднання окремих дослідів служили колективні досліди, розташовані в однотипних за природними умовами місцевостях. При створенні внутрішньорайонної станції, завданням якої є наукове вивчення всіх питань сільського господарства, можливе об' єднання дослідних полів і колективних дослідів в особі першої. Положення, що розглядалися в доповіді, були затверджені головою ради Я.Т. Харченко.

Ґрунтуючись на тому факті, що родючість ґрунтів щорічно знижувалося, основна галузь сільського господарства - рільництво - занепадала, рада одноголосно постановила: обрати особливу комісію для розгляду питання про організацію сільськогосподарської дослідної станції із запрошенням до неї професора Новоросійського університету А.А. Бичихіна, В.В. Вінера, В.В. Таланова, С.С. Крима, А.А. Рикова, В.В. Конраді, К.В. Даля, С.С. Щуко, повітових агрономів та фахівців губернського земства. У завдання комісії входила розробка плану організації та програми робіт дослідних установ в Таврійській губернії [10].

Комісія з організації дослідних установ в Таврійській губернії почала роботу на початку літа 1912 р. Засідання відбулося 3 червня 1912 р. за участю фахівця з дослідної справи Департаменту землеробства В.В. Вінера і директора Катеринославської сільськогосподарської дослідної станції В. В. Таланова. Для більш точного місця розташування проектованих дослідних установ необхідно було мати дані про фізико-географічні умови регіону, відомості про які надав засіданню губернський ґрунтознавець М.М. Клєпінін у доповіді “Природно-історичні умови Таврійської губернії”. У своїй роботі автор звернув увагу на орографію і ґрунтові умови досліджуваної території. Вчений вказав на ті обставини, що крім комплексу каштанових ґрунтів у Криму виділено два різних типи солонців (солонці Присивашшя і Керченські). Тому доцільніше було організувати дослідну станцію і 2 районних дослідних поля. Після численних дебатів комісія дійшла наступного рішення: “Для Криму необхідна дослідна станція в зоні каштанових ґрунтів з мережею дослідних ділянок для вивчення солонців; за природно-історичними і метеорологічними умовами і як місце центральне для степової частини півострова і знаходиться біля залізниці Комісія визнає бажаним влаштувати Кримську районну дослідну станцію поблизу станції Джанкой” [11, с. 5].

На наступному засіданні Таврійської губернської сільськогосподарської ради, що відбулася 6-7 грудня 1912 р., М.М. Клєпінін представив розроблений “Проект організації дослідних установ в Таврійській губернії”, який базувався на ідеях В.В. Вінера про порайонне розміщенні станцій [12]. Підставами для розділення Кримського півострова на райони послужили різноманітні ґрунтово-кліматичні умови окремих повітів. Згідно з проектом для роботи в різних природних зонах необхідна була погубернська об'єднана організація, що включала наступні структури: центральну станцію, 3 дослідних поля (у західній частині Дніпровського, центральній частині Мелітопольського повітів, на Керченському півострові), мережу дослідних ділянок. М.М. Клєпінін вказував завдання установ, контролюючі структури і джерело асигнувань. Проект був одноголосно прийнятий членами ради.

Крім того, на засіданні розглядалося питання про розташування дослідної установи поблизу ст. Курман-Кемельчі, на казенній ділянці Кенджі-Ташли-Конрат (Перекопський повіт) [1, арк. 265 а]. Вибір місця був обумовлений розташуванням майбутньої станції в зоні максимального зосередження земель з типовими для степового Криму ґрунтами, а також близьким розміщенням залізниці, що забезпечувало доступність її відвідування вченими і агрономами.

Проект був розглянутий і схвалений губернською земською управою, після чого переданий на затвердження статистичній комісії Таврійської губернії. На підставі позитивного висновку останньої губернське земське зібрання 47 чергової сесії на засіданні 18 січня 1913 р. визнало необхідним організацію у першу чергу дослідної станції в кримській частині губернії. За резолюцією розпорядчого органу було порушено клопотання перед Головним управлінням землеустрою та землеробства і державного майна Таврійської та Катеринославської губерній про передачу у власність Таврійського губернського земства казенної Кенджі-Ташли-Конратської ділянки Перекопського повіту. За офіційним проханням Перекопська повітова землевпорядна комісія на засіданні 5 травня 1913 р. прийняла рішення про передачу зазначеної ділянки площею в 286.7 га Таврійському губернському земству для влаштування дослідної сільськогосподарської станції [2, арк. 344-347].

Наради з питання організації сільськогосподарської станції, що проводилися в Таврійській губернії, були важливим кроком для постановки дослідної справи в аграрній сфері на території Криму. До кінця 1914 р. органи державного управління спільно зі вченими підготували всі підстави для організації наукової установи, включаючи план і програму робіт. Але з оголошенням Першої світової війни всі кредити закрили. Війна 1914-1918 рр. надовго призупинила багаторічні починання губернського ґрунтознавця М.М. Клєпініна.

Сільське господарство долало значні труднощі з початку війни. Розрив торгових зв'язків зі світовим ринком, куди вивозилися зерно, льон, конопля, позбавив галузь найважливішого джерела доходів. Громадянська та імперіалістична війни призвели до руйнування налагодженої мережі дослідних установ. Ряд постанов, прийнятих радянською владою, надавав можливості для відновлення і розвитку системи. “Декрет про землю”, підписаний В.І. Ульяновим 26 жовтня 1917 р., відміняв приватну власність на землю і оголошував маєтки національним надбанням [9, с. 33]. “Основний закон про соціалізацію землі”, затверджений В.І. Ульяновим в 27 січня 1918 р. на III-му Всеросійському з'їзді Рад, надавав право органам влади “для підняття сільськогосподарської культури (влаштування сільськогосподарських зразкових ферм або дослідних і показових полів) брати з фонду запасних земель (колишніх монастирських, казенних, удільних і поміщицьких) певні ділянки землі” [9, с. 33]. Відроджена дослідна справа мала сприяти підвищенню рівня культури аграрної праці, надаючи наукові основи господарювання селянам. 4 січня 1919 р. колегія Народного комісаріату землеробства (НКЗ) РРФСР прийняла розроблене нарадою “Положення про сільськогосподарську дослідну справу”. Усі дослідні установи включалися в дослідну мережу НКЗ, а витрати на утримання дослідних станцій вносилися до держбюджету землеробського відомства [9, с. 41].

Посушливий 1921 р., екстенсивні методи ведення господарства, важкі умови після Світової та громадянської війн, а також прийняті закони і постанови, які відкривали можливості для організації дослідних установ, спонукали НКЗ Кримської АРСР вдатися до пошуку ефективних заходів підняття продуктивності згасаючої аграрної галузі.

Починається активна діяльність М.М. Клєпініна спільно з громадськими об'єднаннями та державними організаціями по створенню обласної дослідної станції. Відділенням дослідної справи НКЗ Кримської АРСР було розроблено план заходів щодо дослідної роботі, який прийняли 24-28 червня 1921 р. на засіданні Комісії з дослідної справи. Перший його пункт передбачав організацію рільничої станції в степовій частині Криму в районі станції Курман-Кемельчі [8, арк. 32].

Питання про створення станції обговорювалось на з'їздах діячів агрономічної допомоги населенню. Перший кримський обласний з'їзд відбувся 7-12 грудня 1921 р. У його завдання входила розробка шляхів розвитку окремих господарств, співпраці Кримського земельного відділу та агрономічних установ на місцях [3, арк. 14]. Для підготовки з'їзду сформувався організаційний комітет, на засіданні якого 3 листопада 1921 р. обрана Президія комітету із 7 чоловік. До складу останньої увійшов представник агрономічного факультету Таврійського університету М.М. Клєпінін [5, арк. 68]. На другому засіданні Президії організаційного комітету 5 листопада 1921 р., а згодом і на спільній нараді першого обласного з' їзду діячів агрономічної допомоги Микола Миколайович виніс на обговорення питання про ситуацію в регіоні, яка ускладнювалася кліматичними умовами. Професор у доповіді “Заходи боротьби з посухою” [5, арк. 66] запропонував альтернативні методи рільництва в посушливих умовах.

Проблеми дослідництва в сільському господарстві піднімалися на з'їздах агрономів. На засіданні 13 грудня 1921 р. на порядку денному стояло питання про стан наукової поставки сільського господарства на півострові. У підготовленій доповіді “Дослідна справа у Криму” М.М. Клєпінін підкреслив недоліки агрономічної науки. Єдиними функціонуючими установами, які проводили дослідну роботу, вважалися Ялтинська тютюнова плантація, Салгірськая помологічна станція, Державний Нікітський дослідний ботанічний сад (ДНДБС). Можливості сільського господарства Криму вичерпали себе, і був необхідний пошук інтенсивних методів для їх відновлення. В умовах недостатнього фінансування професор вніс пропозицію з весни 1922 р. закласти перші дослідні роботи за рахунок скорочення програм вже існуючих дослідних установ.

Подібно проекту дослідних установ, розробленому в 1912 р., М.М. Клєпінін представив на розгляд агрономів наступну мережу станцій:

дослідна станція з рільництва “районного типу” як центральна дослідна установа, і мінімум два дослідних поля в різних місцевостях Криму.

дослідну станцію в Мамут-Султані (нині с. Добре Сімферопольського р-ну) для вивчення скотарства в передгірській смузі півострова.

для спеціальних культур: 2 дослідні станції з плодівництва на двох схилах гір, дослідні станції з розплідниками в різних місцевостях Криму, дослідна станція з тютюнництва на Південному березі і на північному схилі [6].

З'їзд схвалив проект і підтвердив необхідність створення рільничої станції. Для винесення рішення питання було передано до Наукового комітету НКЗ Кримської АРСР.

Необхідність створення дослідних установ для підняття кримського сільського господарства підтвердила друга сесія Крим ЦВК в травні 1923 р. і прийняла рішення про “приділення належної уваги дослідній справі, яка поклала б основу реорганізації сільського господарства на раціональних засадах”.

Окреслений НКЗ Кримської АРСР план робіт з організації дослідної станції на півострові був поступово здійснений. Результатом його стало утворення Кримської обласної дослідної станції (КОДС). Виписка з протоколу № 28 засідання Колегії НКЗ Кримської АРСР свідчить про те, що 10 червня 1924 р. видано постанову про заснування дослідної станції у племінному господарстві Ташли-Кіпчак [7, арк. 49]. Тимчасове завідування станцією і негайна організація роботи покладалися на її засновника професора М.М. Клєпініна.

Висока теоретична підготовка професора М.М. Клєпініна, що базувалася на вченнях корифеїв В.В. Докучаєва, О.В. Совєтова, К.Д. Глінки, спрямованість на впровадження теоретичних знань у практику рільництва, селекції культур та організація в кінцевому результаті першої на півострові дослідної станції стали запорукою подальшого розвитку науково обґрунтованого сільського господарства Кримської АРСР й розквіту регіону в цілому.

Список використаних джерел

дослідний сільськогосподарський агрономічний губернія

1. Державний архів в Автономній Республіці Крим. - Ф. 60. - Оп. 1. - Спр. 161. Журналы заседаний Таврического губернского собрания 47 сессии.

2. Там само. - Ф. 60. - Оп. 1. - Спр. 164. Журналы Таврического губернского собрания.

3. Там само. - Ф. Р-30. - Оп. 1. - Спр. 2. Программы съезда деятелей агропомощи.

4. Там само. - Спр. 5. Доклады по агрономическому вопросу.

5. Там само. - Спр. 8. Программа съезда деятелей агропомощи.

6. Там само. - Спр. 36. Стенограмма съезда агрономов.

7. Там само. - Спр. 70. Переписка по опытному делу 1923-1927 гг.

8. Там само. - Ф. Р-646. - Оп. 1. - Спр. 22. Отчеты о деятельности отделений специальных культур в области садоводства, огородничества, виноградарства.

9. Елина О.Ю. Сельскохозяйственные опытные станции в начале 1920-х гг.: советский вариант реформы // На переломе. - СПб, 1997. - С. 27-85.

10. Журнал Таврического губернского сельскохозяйственного совета 26.04.12. - Симферополь: Тип. Тавр. Губ. Земства, 1912.

11. Основания организации Крымской опытной станции / Н.Н. Клепинин. - Симферополь, 1928. - 62 с.

12. Проект организации опытных учреждений в Таврической губернии / Н.Н. Клепинин. - С.: Тип. Тавр. губ. земства, 1913. - 20 с.

13. Сельскохозяйственное ведомство за 75 лет его деятельности. - Пг., 1914. - 474 с.

Размещено на Allbest.ru