Характеристика бур'янового компоненту та розробка системи щодо регулювання рівня його присутності в агрофітоценозах Вінницької області»

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Проблема забур'яненості посівів

2. Кліматичні та грунтові умови регіону дослідження

2.1 Грунтові умови регіону дослідження

2.2 Кліматичні умови регіону дослідження

3. Морфологічна характеристика бур'янового компоненту агрофітоценозу

4. Агробіологічна характеристика бур'янового компоненту агрофітоценозу

5. Заходи регулювання рівня присутності бур'янового компоненту в агрофітоценозі

5.1 Визначення стратегії регулювання рівня присутності бур'янів

5.2 Способи та строки внесення гербецидів у посіви гороху, озимої пшениці, цукрового буряку

6. Запобіжні (попереджувальні) заходи впливу на бур'яновий компонент агрофітоценозів

6.1 Класифікація способів контролю забур'яненості

6.2 Сівозміна у агрофітоценозах

6.2.1 Сівозміна у посівах озимої пшениці

6.2.2 Сівозміна у посівах гороху

6.2.3 Сівозміна у посівах цукрового буряку

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

гербіцид бур'яновий агрофітоценоз посів

Актуальність проблеми.

Горох являється основною зернобобовою культурою в Європі. В Україні його вирощують в усіх зонах, найбільше -- у Лісостепу, 55% загальної площі, у Степу -- 25%, решту -- на Поліссі. Горох посівний є культурою вразливою до надмірної засміченості посівів, його продуктивність через вплив бур'янів може знижуватися до 30-50% і більше. Гербокритичний період у гороху становить близько 28-35 днів і триває від фази розвитку культури три листки до початку цвітіння. Рівень втрати врожаю на пряму залежить від кількості видового складу бур'янів, а також тривалості їхніх конкурентних відносин. Порівняно з ранніми зерновими культурами, посіви гороху більше забур'янені і мають певні відмінності видового складу бур'янів.

Забур'яненість посівів озимої пшениці являється дуже важливою проблемою в аграрному виробництві. Існує безліч способів контролю над бур'янами та зменшення їх кількості. Основні з них -- це система обробітку грунту, чергування культур у сівозміні, технічні та хімічні прийоми догляду за посівами. Проте для успішного вирішення цього питання якогось одного прийому недостатньо. Їх потрібно застосовувати у комплексі й залежно від типу забур'яненості.

Цукрові буряки - одна з основних і важливих технічних культур в Україні, посівні площі під якою у 2011 р. становили 547,2 тис. га. За даними Держкомстату, у 2011 р. валовий збiр цукрових буряків становив 18,8 млн тонн, що на 36,5% вище за показник 2010 р. Це стало можливим внаслідок розширення площ під цією культурою на 4,7% i суттєвого збільшення врожайності (майже на 33%). На продуктивність цукрових буряків впливає комплекс факторів, але на першому місці залишається забур'яненість агрофітоценозу.

Об'єкт дослідження -зона Лісостепу, Вінницька область.

Предмет дослідження - посіви гороху, озимої пшениці, цукрового буряку.

Мета дослідження - Охарактеризувати бур'яновий компонент та розробити системи щодо регулювання рівня його присутності в агрофітоценозах Вінницької області.

Завдання

1. Дослідження забур'яненості посівів гороху в зоні Лісостепу Вінницької області.

2. Дослідити кліматичні умови посівів гороху в зоні Лісостепу Вінницької області.

3. Дослідження забур'яненості посівів озимої пшениці в зоні Лісостепу Вінницької області.

4. Дослідити кліматичні умови посівів озимої пшениці в зоні Лісостепу Вінницької області.

5. Дослідження забур'яненості посівів цукрового буряка в зоні Лісостепу Вінницької області.

6. Дослідити кліматичні умови посівів цукрового буряка в зоні Лісостепу Вінницької області.

Структура курсової роботи:

1. Титульна сторінка

2. План (заголовок дається словом ЗМІСТ)

3. ВСТУП

4. Основна частина поділяється на теоретичний і практичний розділи.

5. ВИСНОВОК

6. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



1. Проблема забур'яненості посівів сільськогосподарських культур

У порівнянні з іншими культурами, посіви гороху мають велику забур'яненість і специфічний видовий склад бур'янового компоненту в агрофітоценозі. Це насамперед переважання в агрофітоценозі частки злакових однорічних та ярих дводольних видів бур'янів із родини капустяних. Останніми роками, у зв'язку з появою сучасних інтенсивних сортів гороху, стійких до вилягання і придатних для прямого комбайнування, проблема захисту цієї культури від бур'янів значно загострилася[7]. Тому сучасні технології вирощування гороху повинні включати не тільки агротехнічні заходи конт-ролю бур'янів, а й застосування хімічних заходів захисту.

На початку вегетації горох інтенсивно розвивається та утворює вегетативну масу, яка затінює бур'яни, але у наступні періоди ріст рослин уповільнюється, а під час дозрівання культури рослини часто вилягають, що сприяє повторному забур'яненню посівів. Пізньостиглі сорти на перших фазах росту і розвитку культури характеризуються сповільненим утворенням біомаси, що призводить до надмірної забур'яненості посівів на цих етапах.

Через недостатньо ретельний догляд за посівами гороху бур'яни пригнічують посіви культури, виснажують і висушують ґрунт, ускладнюють його обробіток і збирання врожаю, що, в свою чергу, негативно впливає на отримання запланованого врожаю. Також наявність бур'янів у посівах знижує ефективність внесених добрив та сприяє розмноженню як шкідників, так і хвороб. За даними дослідників, зі збільшенням забур'яненості посівів гороху з 10 до 160 шт./м² урожайність його знижується з 0,42 до 0,15 т/га, а винесення бур'янами N, P, K зростає у 2,8-3,0 разів. Слід відмітити, що кореневі виділення гороху, збагачені азотом та іншими сполуками, створюють сприятливі умови для вегетування бур'янів, поширених у цій культурі.

Для обмеження чисельності берізки польової, осоту рожевого, пирію повзучого, які найбільш часто забур'янюють посіви гороху, ефективні такі агротехнічні заходи: двократне лущення стерні після попередньої культури лемішними лущильниками або тяжкою дисковою бороною на глибину 10-12 см, чи обробіток грунту плоскорізами на глибину 10-16 см, зяблева оранка плугом з передплужником на глибину 25-27 см. Для контролю однорічних бур'янів: лободи білої, щириці звичайної, редьки дикої, вівсюга звичайного, мишію зеленого, мишію сизого, проса курячого, гірчака березковидного та інших після збирання попередньої культури доцільно провести лущення стерні й оранку на зяб на глибину 22-25 см. Весною перед посівом поле боронують середніми чи тяжкими боронами або 1-2 рази культивують з одночасним боронуванням. У разі появи пагонів кореневищних бур'янів необхідно провести дискування поля.

Першим заходом догляду за горохом в умовах посушливої весни і на пізніх посівах є післяпосівне коткування ґрунту гладкими котками. Це сприяє кращому контакту насіння з ґрунтом, підтягує воду до посівного шару ґрунту, підвищує схожість як гороху, так і бур'янів. Бажано одночасно з коткуванням провести боронування посівними боронами, завдяки якому утвориться неглибокий мульчуючий шар ґрунту, котрий запобігатиме випаровуванню води й утворенню кірки [5]. Під час наступного етапу догляду за посівами важливого значення набувають заходи з обмеження чисельності та шкідливої дії бур'янів. До найбільш простого та ефективного методу контролю сегетальної рослинності належить боронування посівів гороху. Для знищення бур'янів у посівах гороху доцільно проводити декілька боронувань у фазі трьох-п'яти листків культури, а у разі надмірного рівня забур'яненості його слід поєднувати з внесенням гербіцидів. Під час одного досходового та одного-двох післясходових боронувань знищується майже 60-80% однорічних бур'янів. Досходове боронування проводять через 4-7 днів після сівби, але не пізніше як за 3 дні до появи сходів гороху. За сприятливих умов може знищуватися майже 80% бур'янів у фазі білої ниточки. Не рекомендується здійснювати боронування під час появи сходів.

Радикальним заходом контролю бур'янів в агроценозі вважають створення конкурентоспроможних посівів гороху на основі оптимізації технології його вирощування, провідними ланками якої є паровий стерньовий попередник, безполицево-чизельний основний обробіток ґрунту, допосівна підготовка поля, дотримання глибини висівання насіння, щільності його розміщення та контакту з ґрунтом [11]. У разі недотримання вищезазначених умов вирощування культури та на ценотично ослаблених, зріджених посівах як страховий агроприйом застосовують гербіциди. Але найвища ефективність контролю бур'янів досягається під час поєднання агротехнічного і хімічного способів.

Забур'яненість посівів озимої пшениці продовжує залишатися однією із найбільших проблем в аграрному виробництві. Внаслідок неефективного здійснення заходів контролю бур'янів сільськогосподарські виробники зерна втрачали 10-20% урожаю, а на надміру засмічених площах ці втрати збільшувалися в 1,5-2,0 разів. Вчасне й повне звільнення посівів від конкуренції з бур'янами за життєвий простір, світло, вологу, елементи живлення є основою одержання високих урожаїв зерна пшениці озимої. Водночас не завжди в господарствах дотримуються науково обгрунтованого підходу до контролю сегетальної рослинності у посівах. Останнім часом систематичне застосування гербіцидів для знищення дводольних бур'янів створило кращі умови для розвитку і розмноження злакових (односім'ядольних) бур'янів. Крім того, сприяє кращому росту злакових бур'янів також зменшення висоти рослин нових інтенсивних сортів, обробіток посівів ретардантами, високі дози азотних добрив. Унаслідок цього посіви масово забур'янюються злаковими видами бур'янів, особливо за недотримання вимог технології обробітку грунту [6]. На орних землях досить часто спостерігається поширення багаторічних кореневищних і коренепаросткових видів бур'янів. Вони є більш пристосованими до умов довкілля, більш шкідливими щодо культурних рослин, та, як правило, стійкішими до гербіцидів із різних класів хімічних сполук. У зв'язку з зазначеними тенденціями у галузі землеробства, вибір на користь хімічного методу контролю чисельності бур'янів залишається вирішальним під час збереження врожаю зернових. Водночас хімічний метод вважається обґрунтованим у тому випадку, коли агротехнічні заходи захисту від бур'янів не знижують забур'яненість до економічно невідчутного рівня.

Доцільність застосування гербіцидів безпосередньо повинна залежати від рівня забур'яненості посівів на конкретну дату або фазу розвитку рослин культур і має варіюватися у відповідності до строків проведення обліків з урахуванням економічних порогів шкідливості бур'янів. Крім того, для ефективного захисту пшениці озимої від шкідливого впливу дикої рослинності є не тільки цілеспрямований вибір гербіцидів, а й дотримання регламентованих (оптимальних) строків їх застосування [3].

Багаторічними дослідженнями вітчизняних вчених встановлено, що за кращих попередників, внесення оптимальних доз органічних і мінеральних добрив, якісного обробітку грунту та вчасної сівби насінням високих посівних кондицій можливо створити конкурентоспроможний бур'янам агрофітоценоз пшениці озимої. Існує багато заходів контролю бур'янів у посівах пшениці озимої. До них належать: чергування культур у сівозміні, якісна система обробітку грунту, агротехнічні й хімічні заходи догляду за посівами. Проте для ефективного контролю бур'янів у посівах культури використання одного вибіркового або декількох заходів недостатньо. Їх необхідно застосовувати у комплексі залежно від типу забур'яненості поля.

Бур'яни в посівах цукрових буряків є найбільш шкідливими організмами у зв'язку з їх високою конкурентоспроможністю у боротьбі за поживні речовини, воду і світло. За відсутності належних заходів проти них можуть бути зведені нанівець зусилля буряківників щодо отримання певного врожаю. Слід пам'ятати про надзвичайно великі запаси насіння бур'янів в орному шарі, що сягають кількох мільярдів штук на гектар. Окрім того, бур'яни здатні проростати за різних температурних умов з різної глибини, впродовж усього вегетаційного періоду, що значно ускладнює їх контроль. На забур'янених посівах цукрових буряків впродовж вегетації урожайність знижується на 48% порівняно з чистими. Завдаючи прямої шкоди посівам, бур'яни протягом вегетації є ще й джерелом інфекції вірусних хвороб (жовтяниці, мозаїки) та кормовою базою у ланці трофічних зв'язків ряду шкідників. Отже, для отримання високих та стабільних урожаїв коренеплодів і насіння цукрових буряків захист від бур'янів є надзвичайно важливим елементом технології вирощування культури і має проводитися не лише в посівах цієї культури, а й на всіх полях бурякової сівозміни.

За перших 80 днів від часу появи сходів у посівах просапних (найбільш незахищених й чутливих до негативного впливу присутності бур'янів) культур комплекс бур'янів у зоні нестійкого зволоження за відсутності необхідного рівня захисту посівів здатний поглинати з ґрунту легкодоступні форми мінерального живлення: азоту - 160-200 кг/га; фосфору - 55-90 кг/га; калію -- 170-250 кг/га. За відсутності заходів захисту від бур'янів вони здатні до зазначеного терміну (30-50 днів) не лише обігнати культурні рослини за висотою та затінити їх, а й незворотньо знизити продуктивність посівів. Величина зниження істотно залежить від періоду спільної вегетації бур'янів та цукрових буряків на посівах, видового складу бур'янів і величини накопиченої ними надземної маси. Особливо високим рівнем шкодочинності характерні багаторічні види бур'янів (осоти - жовтий та рожевий, берізка польова) і однорічні дводольні бур'яни (види лободи, лутиги, щириць, гірчаків, жабріїв) та багато ін. На рівень забур'яненості посівів впливає багато факторів: величина потенційної засміченості полів, чергування культур у сівозміні, способи і якість обробітку ґрунту під попередники і посіви цукрових буряків, структура видів самих бур'янів [4].

Буряки цукрові надто вимогливі до попередників. Для отримання високих та стабільних урожаїв коренеплодів і насіння цукрових буряків контроль бур'янів є надзвичайно важливим елементом технології вирощування культури і повинен здійснюватися не лише у посівах цієї культури, а й на всіх полях бурякової сівозміни.

2. Кліматичні та грунтові умови регіону

2.1 Грунтові умови регіону дослідження

Темно-сірі опідзолені ґрунти мають ознаки чорноземів - вони більш гумусовані, дуже насичені основами, відносно структурні. Ознаки підзолистих грунтів проявляються у вилугуванні карбонатів, переміщенні колоїдів по профілю, а також у диференціації на елювіальний та ілювіальний горизонти ( таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Характеристика типів ґрунтів у регіоні дослідження

№ з/п	Показники	Значення
1	Тип ґрунту	Темно-сірий опідзолений
2	Вміст гумусу, %	2,30%
3	Механічний склад	Легка глина
4	Кислотність ґрунтового розчину	6,3
5	Глибина орного шару, см	67

Темно-сірі опідзолені грунти займають більш вирівняні ділянки нешироких вододільних просторів і пологі схили у центральній і південній частинах області.

Вони мають невеликий відсоток вмісту гумусу - 2,30%. Механічной склад темно-сірих грунтів складає легка глина. Кислотність у грунта слабо-кисла, майже нейтральна і pH становить 6,3.

2.2 Кліматичні умови регіону дослідження

До кліматичних умов, які впливають на ріст і розвиток бур'янів відносять: температурний режим та рівень зволоження грунту. Останній визначається кількістю опадів і температурним режимом. Температурні умови. Тепло, як необхідна умова життєдіяльності рослин. За її участю здійснюється ріст і розвиток рослин. Поглинання води відбувається за певних температурних умов середовища ( таблиця 2.2)

Таблиця 2.2

Динаміка температури та кількості опадів у регіоні дослідження

Місяць	Декада	Температура повітря, 0С	Опади, мм
Січень	1	-5	11
	2	-6	11
	3	-6	11
За місяць	-6	33
Лютий	1	-6	10
	2	-5	10
	3	-4	10
За місяць	-5	30
Березень	1	-2	10
	2	-1	9
	3	2	11
За місяць	0	30
Квітень	1	5	13
	2	8	15
	3	10	16
За місяць	8	44
Травень	1	12	18
	2	14	20
	3	15	22
За місяць	14	60
Червень	1	16	23
	2	17	25
	3	18	26
За місяць	17	74
Липень	1	19	28
	2	19	27
	3	19	27
За місяць	19	82
Серпень	1	19	21
	2	18	21
	3	17	20
За місяць	18	62
Вересень	1	16	16
	2	14	15
	3	12	15
За місяць	14	46
Жовтень	1	10	14
	2	8	15
	3	5	12
За місяць	8	43
Листопад	1	4	14
	2	2	14
	3	0	13
За місяць	2	41
Грудень	1	-1	13
	2	-3	12
	3	-4	11
За місяць	-3	36

Дихання, проростання насіння, ріст і розвиток рослин відбувається лише при температурному режимові. Стійке промерзання грунту в районах Лісостепу триває в окремі роки до 145днів, у західних близько 110,у південно-західних - до 120 днів. Зимовий характер розподілу температури повітря зберігається ще й у березні. Проте з цього місяця починається її швидке зростання і вона стає на 3-5С вищою,ніж у лютому. В квітні середня температура повітря на 5-10С вища від березневої. Середня місячна температура повітря у квітні становить 7-8С.

У травні переважає погода літнього типу. Середня температура повітря на 5-7С вища,а ніж у квітні. Від травня до червня середня температура підвищується на 3-4С. Влітку зростання температури відбувається повільніше. Температурний режим літнього періоду майже однаковий на всій території Лісостепу. Найтеплішим місяцем є липень. Середня температура липня коливається в межах 18-19С,максимальна-33-40С. У період з вересня до грудня температура що місяця зменшується на 4-6С. Режим опадів. В Лісостепі середня кількість опадів протягом року коливається в межах 550-650мм.В холодні та теплі місяці випадає різна кількість. У холодний період року випадає 20-25% річної суми опадів,що становить близько 150-170мм. У теплий період року випадає 400-500 мм опадів. Найбільша добова сума опадів в лісостепу коливається від 60 до 120 мм.



3. Морфологічна характеристика бур`янового компоненту агрофітоценозу

Сіють горох рано навесні з виходом у поле. У південних районах на площах, добре підготовлених восени, - навіть відразу після закриття вологи [1]. Насіння лущильних сортів висівають рядковим способом із шириною міжрядь 15см, а цукрових - стрічковим за схемою 45+15, 45+15+15, 50+15+15+15 або 60+15+15+15 см. Широкі міжряддя використовують при збиранні врожаю бобів. Норма висіву насіння залежить від його крупності, становить 200-300 кг/га (1,2 млн. насінин). Після сівби ґрунт ущільнюють котком. При з'явленні сходів (через 7-10 діб після сівби) посіви боронують поперек напрямку рядків. На посівах гороху цукрового 1-2 рази розпушують міжряддя. Проти попелиці рослини обробляють хімічними препаратами, але не пізніше, як за 30 діб до збирання врожаю. Проводять боротьбу з бур'янами. На стрічкових посівах гороху цукрового при висоті 30-40 см рослини злегка підгортають та встановлюють підпорки [2]. Це підтримує рослини у вертикальному стані. Перед цвітінням та наливом зерна у південних районах рослини 1-3 рази поливають, залежно від погодних умов. Збирають плоди гороху зеленими у технічній стиглості, коли зерно в них соковите і досягне розміру 6-7 мм у діаметрі, за декілька заходів. Збирання виповнених плодів повторюють через кожних 2-4 дні. Урожайність бобів становить 60-90 ц/га.

Для формування високої урожайності пшениці озимої необхідно забезпечити оптимальну кількість рослин та продуктивних стебел на одиницю площі, що досягається встановленням відповідної норми висіву. Як за зріджених, так і за надзвичайно загущених посівів урожайність і якість зерна культури істотно знижуються. Так, за низької норми висіяного насіння, не дивлячись на деяке збільшення урожайності окремої рослини, збори зерна з одиниці площі скорочуються, оскільки зріджені посіви не повністю використовують запаси поживних речовин у ґрунті і вологу, утворюють велику кількість підгону, що викликає різноякісність насіння за ступенем зрілості, крупності і маси. Зріджений стеблостій сильніше заростає бур'янами, більш уражується хворобами і пошкоджується шкідниками.

Загущені посіви страждають від нестачі світла, мають менш розвинену кореневу систему, слабке загартування, дають багато слаборозвиненого колос-ся зі щуплим зерном, швидше і сильніше вилягають. Такі посіви чутливіше реагують на посушливі погодні умови в період вегетації та інші несприятливі фактори [9]. Важливо відмітити, що норми висіву насіння пшениці озимої та інших зернових культур не є постійними: вони залежать від ґрунтово-кліматичних умов, попередників, удобрення, біології сорту і культури землеробства в господарстві.

Норма висіву встановлюється за кількістю схожих насінин на 1 га. Застосування будь-яких постійних норм висіву без урахування схожості насіння, маси 1000 насінин та інших параметрів не забезпечує оптимальної густоти стеблостою і максимальної врожайності пшениці озимої. Відомо, що оптимальна густота рослин і достатня кількість поживних речовин у ґрунті - найважливіші умови, від яких залежить продуктивність посіву. Тому важливо вивчити, як різні норми висіву впливають на густоту та продуктивність стеблостою, а також на процеси формування елементів урожайності.

У різних ґрунтово-кліматичних зонах України оптимальна густота стеблостою озимої пшениці коливається у широких межах і не залишається постійною протягом вегетації. Основними показниками, які безпосередньо впливають на величину норми висіву, є продуктивне кущення, виживання насіння і рослин у польових умовах і маса 1000 насінин. Оптимальна густота стеблостою перед збиранням є критерієм правильності встановлення норми висіву під час сівби, що визначається шляхом постановки відповідних дослідів. Багато дослідників, у тому числі фахівці Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН, вважають, що розрахунок норми висіву необхідно проводити не у вагових одиницях - кілограмах, центнерах тощо, а у числових - мільйонах штук насінин на гектар (або іншій одиниці площі), оскільки врожайність у кінцевому рахунку обумовлюється кількістю рослин на певній площі [8].

Якщо ж агроном орієнтується лише на вагову норму висіву (у кг/га) без урахування абсолютної маси, то при використанні крупного насіння відбувається заниження густоти стеблостою, а дрібного - завищення. Крупність же насіння (маса 1000) є дуже мінливим показником. Так, коливання крупності насіння одного і того ж сорту пшениці озимої може становити 20-50%, залежно від погодних умов року вирощування, а також технологічних факторів. Отже, перед тим як встановити потрібну вагову норму висіву, варто визначитися щодо оптимальної числової норми. В цілому при розрахунках норм висіву орієнтуються на одержання густоти сходів у межах 450-550 шт./м² для сортів із низьким коефіцієнтом кущення, а для сортів, які інтенсивно кущаться - 300-350 шт./м². Тобто для пшениці озимої числова норма висіву насіння повинна становити від 3 до 5 млн шт. насінин на гектар.

Для сучасних технологій використовують насіння цукрового буряка з лабораторною схожістю не менше ніж 90 %, а одноростковість має бути більше ніж 95 %. Зараз насіння продають не за масою, а за посівними одиницями. Одна посівна одиниця містить 100 000 насінин. При висіві на 1 га однієї посівної одиниці на 1 м2 припадає 10 насінин, а на 1 м довжини рядка - 4-5 насінин [10]. Висівають 1,2-1,8 посівних одиниць, а інколи і більше. У посушливих умовах або при низькій культурі землеробства не варто використовувати дражоване насіння, тут краще висівати «голе» насіння. Для захисту молодого проростка від ґрунтових шкідників і хвороб насіння обробляють протруйниками, які мають інсектицидну і фунгіцидну дії.



4. Агробіологічна характеристика бур'янового компоненту агрофітоценозу

Формування бур'янового компоненту агрофітоценозів с/г культур навіть в межах однієї грунтово-кліматичної зони має певну специфіку. Насамперед, це пов'язано з особливими умовами, що складаються в посівах різних культур, початком і тривалістю їх вегетації, особливостями основного, передпосівного та післяпосівного обробітків ґрунту. Суттєвий вплив на проростання насіння бур'янів мають також температурний режим та вологість ґрунту, добові коливання температури, кислотність ґрунтового розчину, концентрація в ньому іонів NН4 і NO3, P2O5, К2О, Са, Мg, тощо. Кожен з перелічених факторів має свій характерний вплив на проростання насіння різних видів бур'янів. У цілому насіння бур'янів як живий організм реагує на дію зовнішнього середовища, а проростання насіння ускладнюється тим, що різні їх види потребують і різних умов для свого росту та розвитку.

На здатність насіння бур'янів проростати впливає також температурний режим ґрунту, який регулює активність ферментів і всього комплексу обмінних процесів та дихання в насінині. Різні види бур'янів мають власну мінімальну порогову температуру проростання. Саме початок інтенсивного обміну речовин і визначає, до якої біологічної групи бур'янів належить той чи інший вид ( таблиця 4.1).

Таблиця 4.1

Агробіологічна характеристика найпоширеніших бур'янів у посівах культур

Показник	Однорічні ранні ярі та ефемери
	1	1	3	4	5	6	7
Видова назва	Гірчиця польова (Sinapis arvensis L.)	Гірчак березкоподібний (Poligonum convolvulusL.)	Зірочник середній(Stelaria media)	Лобода біла (Chenopodium album)	Гречка татарська (Poligonum tataricum)	Редька дика (Raphanus raphanistrum)	Амброзія полиниста (Ambrosia artemisiaflolia)
Ботанічний клас	Дводольні	Дводольні	Дводольні	Дводольні	Дводольні	Дводольні	Дводольні
Родина	Капустяні (Brassicaceae)	Гречкові	Гвоздиков	Лободові	Гречкові	Капусові	Айстрові
Морфологічн і ознаки	Стебло, см	Пряме, 30 - 70	Витке,100см	Лежаче, 5 - 30 см	Прямостояче до 100см	Пряме, розгалуджене	Прямостояче 30 - 60 см	Пряме,200-250 см
	Листя (вид, форма)	Прости, яйцеподібна	Загострене,серцеподібне	Яйцевидні	Яйцеподібні,цілокраї,тонкі.	Стріловидно - трикутні	Ліровиднороздільні	Перисто-роздільні
	Коренева система	Стрижнева	Стрижневе	Стрижневе	Стрижневе	Стрижневе	Тонкострижневі	Стрижнева
	Суцвіття	Китиця	Квітки зібрані в пучки	Квітки на довгих	Колосовидні	Китиця	Китицеподібні	Кошик
	Плід	Стручок	Тригранний горішок	Багатонасінна коробочка	Горішок	Горішок	Стручок	Сім'янка
	Насіння	Куляста, 1,5-2	Куляста	Видовжена	Круглосплющений	Тригранна	Ціліндрична	Яйцеподібне ,1,5
	Форма і розмір насіння,мм	52	53	49	52	50	52	До 88
	Кількість насіння з однієї рослнин, тис. Шт.	VII	VI	V	VII	V	VI	V-II
Тривалість	Час проростання	До11	10	До 30	До 38	До 3	10 і більше	Понад 6
Період спокою		-	До 6	немає	До 6	До 6	6 - 8	6-8
Температура проростання насіння, 0С	мінімальна	2-4	2- 4	2- 4	3 - 4	6 - 8	2 - 4	20-22
	оптимальна	14-20	14 - 16	18 - 26	18 - 24	18 - 22	18 - 20	До 8
Глибина, з якої з'являються сходиь, см		0-3	До 10	4 - 5	8 - 10	До 10 - 15	2- 5	8
Час появи сходів, місяців		ІV- V	IV-IX	III-V	III-X	IV-V	IV-V	III-V

Бур'яни у більшості суттєво переважають культурні рослини у боротьбі за фактори життя, оскільки мають більш високу репродуктивну здатність, кращу пристосованість до зовнішніх умов, високу конкурентоспроможність, розмаїтість біологічних особливостей насіння і органів вегетативного розмноження, здатність паразитувати на інших рослинах тощо[13]. Розтягнутість строків появи сходів бур'янів різних біологічних груп протягом весни, літа й осені обумовлює неодночасність настання фенологічних фаз, тобто строкатість вікового складу навіть у межах одного і того ж виду, що значно утруднює боротьбу з ними. Цю проблему ускладнюють і різноманіття способів розмноження, поліморфність, здатність насіння легко обсипатися і поширюватися на великі відстані, а в деяких видів переносити несприятливі умови зимівлі у будь-якій фазі розвитку.

Насіння бур'янів, що не мають періоду біологічного спокою, за необхідних умов (наявності певної кількості вологи і відповідної температури) можуть проростати і давати рясні сходи відразу після опадання наприкінці літа - на початку осені. Тому рання оранка зябу у більшості районів України за наявності відповідних погодних умов провокує появу масових сходів таких бур'янів, що значно полегшує боротьбу з ними. У цей період з'являються і сходи бур'янів, насіння яких має період біологічного спокою, але тільки з насіння, що раніше потрапило в грунт і вийшло з цього стану. Практично всі сходи ярих бур'янів під час зимівлі гинуть.

При пізній зяблевій оранці навіть за наявності достатньої кількості вологи насіння бур'янів не проростає через настання на цей період низьких температур, і сходи їх з'являються лише навесні [12]. Навесні відбувається дружнє проростання і бур'янів, насіння яких має період біологічного спокою (у більшості він вимірюється 5-6 місяцями). Інтенсивність проростання деяких бур'янів навесні обумовлюється ще й тим, що протягом осені і навесні верхній шар ґрунту дуже ущільнюється, що сприяє більш швидкій появі їх сходів. Однак для проростання насіння багатьох видів бур'янів потрібне повітря, якого бракує у щільному грунті. Тому раннє весняне боронування за умов настання фізичної спілості грунту провокує проростання найбільшої кількості насіння бур'янів.

Наступний обробіток ґрунту (культивації або розпушування різними знаряддями) викликає додаткове проростання насіння бур'янів. За період між першою і передпосівною культивацією (залежно від культури, що має висіватися, - 8-20 днів) з'являються сходи більшості бур'янів, які знищуються передпосівною культивацією. Сходи пізніх бур'янів знищуються під час досходового боронування посівів. Воно, у свою чергу, провокує проростання нового насіння пізніх бур'янів і появу їх сходів, які знищують післясходовим боронуванням посівів, міжрядними обробітками, а також хімічним способом. Поява сходів бур'янів упродовж літа значно залежить від кількості опадів. Навіть незначні дощі сприяють проростанню насіння бур'янів і появі їх у гніздах, рядках та стрічках більшості просапних культур, де збирається вода, що значно утруднює боротьбу з ними.



5. Заходи регулювання рівня присутності бур'янового комопненту в агрофітоценозі

5.1 Визначення стратегії регулювання рівня присутності бур'янів

Динамічність ґрунтово-кліматичних умов, видового складу, рівня присутності та пластичність біологічних властивостей як окремих видів, так і бур'янового угрупування в цілому, з одного боку, та обмежений термін і фітоценотичний спектр дії заходів регулювання, з другого, створюють ситуацію, при якій універсальної єдиної системи регулювання забур'яненості посівів у світі не існує й існувати не може. Конкретна система заходів розробляється на основі визначеної стратегії і реалізується в межах обраної тактики. Стратегію визначають на підставі результатів аналізу реального рівня потенційної та фактичної забур'яненості, її видового складу [17]. Одночасно впливати рівною мірою на всі види бур'янів в угрупуванні, на кожному полі неможливо.

Для визначення стратегії регулювання рівня присутності бур'янів у межах території конкретного землекористувача необхідно встановити:

1. Систему землеробства, прийнятну за грунтово-кліматичними умовами в даному господарстві. Бур'яни є постійною проблемою, але її вирішення в кожній системі землеробства має свої особливості, які витікають із суті даної системи. Заходи впливу на сегетальну рослинність, що прийнятні в одних системах, можуть бути не допустимими в інших. Наприклад, випас домашніх тварин для знищення бур'янів це засіб, який прийнятний у перелоговому землеробстві, але неприйнятний у будь-якій інтенсивній системі землеробства.

2. Стратегія регулювання визначається на основі системного аналізу росту і розвитку культурного і бур'янового компонентів агрофітоценозу та кліматичних умов, які складаються протягом вегетаційного сезону. Для наглядності і полегшення проведення системного аналізу необхідно побудувати на тому ж листі міліметрового паперу, де вже побудована фенологічна карта-схема росту і розвитку культур в однаковому масштабі:

- графік середньодекадної температури повітря протягом вегетаційного сезону;

- календар появи сходів проблемних видів бур'янів;

В аналізі складених діаграм визначити:

- види бур'янів, які можуть з'явитися в різні періоди можливого застосування прийомів впливу (періоди основного, передпосівного, досходового і післясходового обробітку, а також періоду неконтрольованих конкурентних відносин між культурою і бур'янами);

- наскільки сприятливі кліматичні умови для появи сходів бур'янів (температура повітря та рівень зволоження);

На підставі проведеного аналізу визначити період найбільш інтенсивного проростання насіння бур'янів і встановити наскільки відрізняється можливість їх знищення механічними прийомами обробітку ґрунту в посівах різних культур у межах обраної вами системи землеробства та технологій вирощування даних культур [18].

5.2 Способи та строки внесення гербіцидів у посіви гороху, озимої пшениці і цукрового буряку

Залежно від форми препаратів розрізняють способи внесення: обприскування, обпилювання, розсівання гранул або сумішей гербіцидів з мінеральними добривами, внесення тканевими змочувачами верхівок рослин, внесення з поливною водою при зрошенні (гербігація). Строки внесення того чи іншого препарату залежать від властивостей культурних рослин та бур'янів, кліматичних і ґрунтових умов. Розрізняють завчасне (влітку або восени), передпосівне (до сівби або садіння культурних рослин), передсходове (після сівби до появи сходів) і післясходове внесення гербіцидів по вегетуючих культурних рослинах і бур'янах.

Останнім часом впроваджують прогресивний спосіб внесення гербіцидів одночасно з висіванням культурних рослин (аценіт або примекстра при сівбі кукурудзи, ге-загард при сівбі соняшнику, овочів). При цьому на посівах просапних культур можна вносити препарати не на всю площу, а тільки стрічкою в захисну зону рядка шириною 20-35 см.

Обприскування може бути крупнокрапельним (діаметр крапель понад 500 мкм), звичайним (300-500 мкм), дрібнокрапельним (80-100 мкм) та аеразольним (1-30 мкм). При авіаобприскуванні середній діаметр крапель водних розчинів може бути від 80 до 280 мкм. Кількість води залежить від форми препарату та характеру його дії і становить від 300-500 до 250-400 л/га, а при авіаобприскуванні зменшується до 50-100 л/га.

Найефективніша обробка гербіцидами у безвітряну м'яку теплу погоду. Недоцільно застосовувати їх у посушливий період та у вітряну погоду, не перевищувати визначену норму рідини, щоб розчин не стікав з рослин на ґрунт. Норма гербіциду залежить від ступеня забур'яненості та фази розвитку культури і бур'янів, ґрунтово-кліматичних та інших умов. Найбільшу токсичність гербіциди проявляють при температурі довкілля 18-24°С. Дія ґрунтових гербіцидів найкраща в помірно теплу погоду з температурою повітря 15-20°С та вологості ґрунту не менше ніж 20-22% польової вологоємкості ( таблиця 5.2).

Таблиця 5.2

Застосування найбільш поширених гербіцидів у посівах сільськогосподарських культур

Назва препарату	Норма витрати препарату, г, кг, л/га	Проти яких бур'янів	Спосіб та час оброблення
Горох
Агрітокс	0,5	-	Обприскування у фазі 3-5 листків культури (ВВСН 13-15)
Базагран	2,0-3,0	Однорічні дводольні бур'яни, в тому числі стійкі до МЦПА	Обприскування посівів у фазі 5-6 листків культури і в ранні фази росту бур'янів. Брати до уваги сортову чутливість культури
Гезагард	3,0-5,0	Однорічні дводольні та деякі злакові бур'яни	Обприскування грунту до сходів культури
Озима пшениця
Балерина	0,3 - 0,5	Знищує понад 150 видів дводольних бур'янів	Обприскування посівів, починаючи із фази кущення до утворення 1 - 2 міжвузлів культури
Гренадер максі	0,020-0,035	Однорічні дводольні бур'яни (фаза 2-6 листків)	Від 2-3 листків до прапорцевого листка включно
Ділар	0,04-0,16	Бур'яни з сімейств: астрові, бобові, пасльонові, зонтичні і гречані	Рекомендуется проводить опрыскивание в момент активного роста сорняков: 2-10 листьев у однолетних и 10-15 см («розетка») - у многолетних корнеотпрысковых сорняков.
Цукровий буряк
Конкістадор	6,0	Однорічні двосім'ядольні і деякі злакові бур'яни	Обприскування двосім'ядольних бур'янів у фазу сім'ядолей. Наступні обприскування - з інтервалом 8-10 днів
Пірамін стар	2,5	Однорічні дводольні та злакові бур'яни, у т. ч. підмаренник чіпкий	Перше обприскування - до появи сходів культури, друге - при масовій появі сходів бур'янів (за наявності підмаренника чіпкого - до фази утворення другого ярусу листків у бур'яну незалежно від фази розвитку культури)
Тореро	2,0	-	Перше внесення проводять на вегетуючу культуру, в момент, коли бур'ян знаходиться в фазі сім'ядолі - перша пара справжніх листків

Застосування гербіцидів у посівах пшениці озимої забезпечує ефективний контроль різних біологічних груп бур'янів, і на сьогодні залишається найбільш дієвим заходом. Проведення хімічної обробки забезпечує відмінний контроль бур'янів з мінімальним впливом на культуру. Тим не менш, деякі сорти більш чутливі до гербіцидів, ніж інші. Пошкодження варіюються, залежно від типу гербіциду, різноманітності бур'янового угрупування та етапу органогенезу культури [14].

Система захисту цукрових буряків від бур'янів повинна базуватися на раціональному поєднанні захисної дії грунтових та посходових гербіцидів. Враховуючи те, що досить шкідливими, які завдають відчутних збитків, у посiвах цукрових буряків є дводольнi бур'яни, передусім необхідно прикласти усіх зусиль для їх ефективного контролю.

Через недостатньо ретельний догляд за посівами гороху бур'яни пригнічують посіви культури, виснажують і висушують ґрунт, ускладнюють його обробіток і збирання врожаю, що, в свою чергу, негативно впливає на отримання запланованого врожаю. Також наявність бур'янів у посівах знижує ефективність внесених добрив та сприяє розмноженню як шкідників так і хвороб. До або після сівби гороху для контролю однорічних злакових і деяких двосім'ядольних вносять грунтові гербіциди на основі таких діючих речовин: пендиметалін, прометрин, імазетапір, диметенамід-П, S-метолахлор.



6. Запобіжні (попереджувальні) заходи впливу на бур'яновий комопонент агрофітоценозів

6.1 Класифікація способів контролю забур'яненості

Науково підтверджено, що отримання максимально високої урожайності сільськогосподарських культур залежить від правильно підібраних, своєчасно та якісно виконаних усіх технологічних операцій з дотриманням вимог, рекомендацій та послідовним проведенням комплексу заходів, у тому числі і щодо цілеспрямованого контролю бур'янів, з урахуванням відмінностей різних грунтово-кліматичних зон і на кожному окремому полі зокрема.

Важливе місце у системі агротехнічних заходів і в цілому в сукупній праці сільськогосподарського виробничника займають ті, що пов'язані з контролем бур'янів [15]. Так, у структурі собівартості деяких польових культур загальна їх вартість, спрямованих на зниження забур'яненості посівів, може сягати до 40 і більше відсотків. Метою агротехнічних заходів із цілеспрямованого контролю бур'янів є насамперед усунення шкідливості бур'янів, які конкурують з культурними рослинами за фактори росту й елементи живлення.

Обробіток грунту повинен диференціюватися залежно від грунтово-кліматичної зони, попередників, типу забур'янення, вологозабезпеченості, строків збирання попередника. Підготовку грунту починають без розриву в часі після збирання попередника. Агротехнічні заходи з обробітку грунту під посів усіх сільськогосподарських культур проводяться якісно та вчасно. Після їх виконання структура і поверхня грунту повинна бути розпушеною, розсипчастою, дрібно-грудкуватою, ідеально вирівняною для якісного розміщення насіння (бульб) під час сівби в борозні, досягнення дружніх їх сходів і безперешкодного розвитку кореневої системи в орному і підорному шарах (таблиця 6.1).

Таблиця 6.1

Класифікація способів, заходів та засобів контролю забур'яненості сільськогосподарських угідь

Способи	Заходи	Засоби
Запобіжний	Організаційні: Прогноз появи бур'янів, еколого-економічне обґрунтування заходів; Очищення посівного матеріалу, підготовка органічних добрив; Дотримання нормативних строків та якості польових робіт, які запобігають репродукції бур'янів на полях; Знищення бур'янів на узбіччях доріг до їх цвітіння. Екологічні: Вапнування кислих ґрунтів; Регулювання водного режиму ґрунтів; Фітоценотичні (посилення конкурентоспроможності культурних рослин); Карантинні.	Методика визначення забур'яненості полів; Методика прогнозування сходів бур'янів; Методика визначення порогових рівнів забур'яненості посівів; Очисні машини для посівного матеріалу; Технічне забезпечення раціональної підготовки органічних добрив; Кормозапарники; Технічне забезпечення сучасних прогресивних технологій у землеробстві; Знаряддя для скошування бур'янів; Хімічні меліоранти; Технічні засоби для водної меліорації; Раціональні сівозміни; Список карантинних об'єктів, карта їх поширення.
Винищувальний спосіб контролю бур'янів.	Механічні. Фізичні. Хімічні. Біологічні.	Сільськогосподарські машини для обробітку грунту. Тепло, електроенергія, магнітне поле. Гербіциди, гербістати, термінатори. Гербіфаги, мікогербіциди, бактеріогербіциди, фітогербіциди.

Усі профілактичні заходи, якщо їх застосовувати послідовно, у системі, можуть сприяти зниженню забур'янення, нижче за поріг шкідливості. Проте, можлива ситуація посилення забур'янення в наслідок спонтанного розмноження одного або кількох видів бур'янів, для яких складаються оптимальні умови. Тому, для боротьби із бур'янами необхідно застосовувати інтегровану систему запобіжного і винищувального контролювання забур'яненості полів.

6.2 Сівозміна у агрофітоценозах

Сівозміна - могутній біологічний і агроекологічний фактор рослинництва. Чергування різних культур в часі й просторі забезпечує більш сприятливі умови для загального росту і розвитку рослин, підвищення врожайності та якості врожаю без додаткових витрат на добрива, зрошення, обробіток посівів. Так, бобові в сівозміні посилюють ріст інших рослин, збільшуючи вміст азоту в ґрунті, а також фосфору, калію і кальцію. Злакові трави після бобових попередників або в суміші з бобовими травами запобігають ґрунтовтомі, накопиченню у ґрунті різних токсинів за рахунок кореневих виділень бобових [16].

6.2.1 Сівозміна у посівах озимої пшениці

Через коливання кліматичних умов протягом року, у т.ч. від висіву культур до їхнього збирання, важливо, щоб пшеницю озиму було розміщено після бобових попередників в сівозміні: конюшини, люцерни, гороху, вико-вівсяної сумішки і сої (ранньостиглих сортів). Ці бобові культури сприяють азотфіксації та акумуляції біологічного азоту у кількості від 180 до 60 кг/га, який має довгу пролонговану дію, що дає можливість зменшити витрати азотних добрив і одержати високоякісне зерно озимої пшениці.

6.2.2 Сівозміна у посівах гороху

Будучи відмінним попередником для інших культур сівозміни, горох добре росте і дає високі врожаї після різних культур. Добрим попередником є озимі і ярі зернові. Горох сіють після удобрених просапних - кукурудзи, картоплі, цукрового буряка. Проте технології вирощування цукрового буряка, кукурудзи вимагають внесення високих доз азоту, що знижує роль гороху, як азотфіксатора. На Поліссі сіють після льону. У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не раніше як через 5-6 років. Це запобігає "гороховтомі" ґрунту, захищає від ураження кореневими гнилями, фузаріозом, нематодою, плодожеркою, бульбочковими довгоносиками тощо. З цієї ж причини не можна розміщувати горох ближче 500 м від багаторічних бобових трав.

Горох не терпить монокультури. Непридатні в якості попередника для нього соняшник, багаторічні бобові і злакові трави, зернобобові культури, однорічні трави з бобовим компонентом.

6.2.3 Сівозміна у посівах цукрового буряку

Цукровий буряк є основною технічною культурою в Україні та єдиною сировиною для виробництва цукру. Цукрові буряки є основною технічною культурою Лісостепу і потребують добрих попередників, після яких створюється сприятливий водний і поживний режими ґрунту, а поле має добрий фітосанітарний стан (відсутність бур'янів, збудників хвороб, шкідників). В усіх бурякосійних районах країни цю культуру розміщують після озимої пшениці. На продуктивність цукрових буряків дуже впливають попередники.

У районах достатнього зволоження врожай цукрових буряків після озимої пшениці в ланці з багаторічними травами, однорічними злаково-бобовими сумішками, горохом та кукурудзою на зелений корм і силос практично однаковий. Цукрові буряки тут треба розміщувати після озимої пшениці, яка йде після багаторічних трав на один укіс (у більш зволожених і західних районах також і на два укоси), друге поле - після озимої пшениці по зайнятих парах (однорічні культури на зелений корм, кукурудза на ранній силос, ранньостигла картопля) та гороху.

Райони достатнього зволоження найсприятливіші для насичення сівозміни цукровими буряками. На чорноземних нееродованих ґрунтах при достатньому внесенні органічних і мінеральних добрив та постійному контролі за фітосанітарним станом ґрунту, а також при оптимальних чергуванні культур і частці їх у сівозміні в правобережних районах допустиме насичення типової польової зернопросапної десятипільної сівозміни цукровими буряками до 30%. Дещо більша ефективність насичення сівозміни цукровими буряками від 20 до 30% за рахунок кукурудзи на зерно забезпечується тут при наявності багаторічних трав.

Коли необхідно насичувати сівозміни (десятипільні) цукровими буряками понад 20%, третє поле їх треба розміщувати після озимої пшениці в ланці з горохом перед зайнятим паром за рахунок культур збірного поля ярих. У північних та центральних районах нестійкого зволоження найбільші й сталі врожаї цукрових буряків можна збирати після озимої пшениці по чорному і зайнятих парах та гороху



Висновок

Виконавши курсову роботу з дисципліни гербологія за темою: «Характеристика бур'янового компоненту та розробка системи щодо регулювання рівня його присутності в агрофітоценозах Вінницької області» було:

1. Досліджено проблеми забур'яненості посівів гороху, озимої пшениці та цурового буряку.

2. Проаналізовано кліматичні та ґрунтові умови Вінницької області, Лісостепової зони.

3. Розглянуто морфобіологічну та агробіологічну характеристику бур'янового компоненту агрофітоценозу.

4. Розроблено заходи регулювання рівня присутності бур'янового компоненту в агрофітоценозі.

Зокрема, можна зазначити те, що бур'яни є одним із найсуттєвіших факторів зниження урожайності сільськогосподарських культур. Залежно від видового складу та кількості сегетальної флори втрати урожаю можуть складати 25 - 40 %, а інколи вони досягають 70 - 80 %. Причиною високої забур'яненості є значна потенційна засміченість орного шару ґрунту насінням бур'янів. Відповідно до нових форм господарювання в Україні виникла необхідність впровадження сівозмін з короткою ротацією. У зв'язку з цим питання впливу тривалого чергування культур у короткоротаційних сівозмінах, способів обробітку ґрунту, систем удобрення на засміченість ґрунту насінням бур'янів, а також на формування видового та кількісного складу небажаної рослинності у посівах є не з'ясованим і актуальним.



Список використаних джерел

1. Багаєв А. Д. Трансформація і гуміфікація рослинних решток за різного обробітку, удобрення і гумусованості грунту / А. Д. Багаєв, Р. П. Богданович, І. М. Алексеєнко та ін. // Науковий вісник НАУ. Київ: НАУ, 2005..

2. Барбарич А.І. Бур'яни України (визначник-довідник) / А.І. Барабарич, О.Д. Вісліна, М.Є. Воробйов. Київ: Наукова думка, 1970.

3. Веселовський І.В. Довідник по бур'янах / І.В. Веселовський, Ю.П. Манько, О.В. Козубський - Київ: Урожай, 1993

4. Гудзь В.П. Тлумачний словник із загального землеробства: Навчальний посібник./. Гудзь В.П. Ю.В. Будьонний, І.П. Максимчук, М.Ф. Іванюк та ін. Київ: Аграрна наука, 2004.

5. Гудзь В.П. Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії: Підручник./ Гудзь В.П. А.П. Лісовал, В.О. Андрієнко, М.Ф. Рибак. Київ: Центр учбової літератури, 2007.

6. Ґудзь В.П. Землеробство: Підручник./ ҐудзьВ.П. Ю.В. Будьонний, І.Д. Примак - Київ: Урожай, 1996.

7. Ґудзь В.П. Адаптивні системи землеробства: Навчальний посібник./ Ґудзь В.П., І.Д. Примак, М.Ф. Рибак та ін. Київ: Центр учбової літератури, 2007.

8. Защита растений в устойчивых системах землепользования (в 4-х книгах) / Д. Шпаара. Торжок: ООО «Вариант», 2003.

9. Злобин Ю.А. Агрофитоценология: Уч. пособие / Ю.А. Злобін. Харьків, 1989.

10.М.П. Косолап. Гербологія: Навчальний посібник. Київ: «Арістей», 2004..

11. Кротінов О.П. Лабораторно-практичні заняття по землеробству: Навчальний посібник./ КротіновО.П. І.С. Руденко та ін. Київ: УСГА, 1993.

12. Лунев М.И. Пестициды и охрана агрофитоценозов/ М.И. Лунев. Київ: УСГА, 1994

13. Манько Ю.П. Бур'яни та заходи боротьби з ними: Навчальний посібник./ Ю.П. І.В. Веселовський, С.П. Танчик, Л.В. Орел - Київ: Учбово-методичний центр Мінагропрому України, 1998.

14. Манько. Ю.П. Основи наукових досліджень в рослинництві: Типова програма дисципліни. Київ: Наукметодцентр МАП, 2006.

<...