Моніторинг земель та використання земельних ресурсів Миколаївської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Полтавська політехніка» імені Юрія Кондратюка

Навчально - науковий інститут архітектури та будівництва

Кафедра автомобільних доріг, геодезії, землеустрою та сільських будівель

Пояснювальна записка до курсової роботи

з дисципліни:

„Моніторинг земель та прогнозування використання земельних ресурсів”

на тему:

"Моніторинг земель та використання земельних ресурсів Миколаївської області"

Виконала студентка групи 401 - БЗ

Лейко О.В.

Варіант №9

Перевірив: Щепак В.В.

Полтава 2020

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ МОНІТОРИНГУ ЗЕМЕЛЬ

1.1 Поняття моніторингу земель

1.2 Нормативно-правові засади моніторингу земель

РОЗДІЛ 2. МОНІТОРИНГ СТАНУ ЗЕМЕЛЬ НА ТЕРИТОРІЇ РАЙОНІВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Загальна характеристика земель області та районів

2.2 Оцінка природно-господарського використання земель на території районів

2.3 Розрахунок забруднення атмосфери викидами одиничного джерела

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТНІ РОЗРОБКИ З МОНІТОРИНГУ ЗЕМЕЛЬ НА ТЕРИТОРІЇ РАЙОНІВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Розробка концептуальних напрямів ефективного використання земель

3.2 Забезпечення соціальної та економічної вигоди від ефективного використання земель

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

земля моніторинг використання господарський

Унікальний земельно-ресурсний потенціал України сприяє сталому розвитку економіки. Ефективне і раціональне використання земельних ресурсів має важливе значення для національної економіки України. Земля є обмеженим природнім ресурсом, тому суспільство повинно розумно та ощадливо розпоряджатися своїм національним багатством. Особлива увага повинна приділятися обґрунтуванню пропозицій щодо вдосконалення умов і механізмів ефективного землекористування. Актуальними є дослідження сучасного стану системи землекористування та її раціональне та ефективне використання, а також визначення його місця і ролі у загальній системі природокористування; організації управління земельними ресурсами та напрямки його регулювання

Для раціонального використання земельних ресурсів та їх охорони необхідний моніторинг земель. Це система спостереження за станом земельного фонду, з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відтворення та ліквідації наслідків негативних процесів. Упровадження системи моніторингу забезпечує систематичне спостереження за станом земельного фонду. Систематичний аналіз стану земельного фонду дасть можливість передбачити на перспективу заходи по кожному з регіонів щодо поліпшення стану земельних ресурсів і їх раціонального використання.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ МОНІТОРИНГУ ЗЕМЕЛЬ

1.1 Поняття моніторингу земель

Земельні ресурси України є одним із найвагоміших економічних активів держави, унікальним за своїми властивостями. Вони забезпечують функціонування економіки та суспільства, є надійною основою соціальноекономічного розвитку країни. Проте нинішнє їх використання пов'язане із значними проблемами, які виникли через порушення економічної рівноваги і співвідношення між площами ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Теперішній рівень використання земель в Україні настільки критичний, що подальша деградація потенціалу земельних ресурсів може мати катастрофічні наслідки.

Моніторинг земель ? важлива функція управління у сфері використання та охорони земель. Його об'єктом є землі України незалежно від форм власності на землю, цільового призначення та характеру використання.

Моніторинг земель як функція державного управління землями становить систему спостереження за станом земельного фонду з метою своєчасного виявлення його змін, їхньої оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. Залежно від охоплених спостереженнями територій моніторинг земель поділяється на такі види:

глобальний (пов'язаний із міжнародними науково-технічними програмами);

національний (охоплює всю територію країни); регіональний (на територіях, що харак­теризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та еко­номічних умов);

локальний (на територіях нижче регіонального рівня, зокрема окремих земельних ділянок та елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів).

В Україні ведення моніторингу земель вперше було передбачено Земельним кодексом, прийнятим 18 грудня 1990 р. Однак, фактично систематичні спостереження за станом земельних ресурсів розпочалися в нашій країні після затвердження Кабінетом Міністрів України 20 серпня 1993 р. Положення про моніторинг земель2

Згідно з Положенням про моніторинг земель його об'єктом є весь земельний фонд країни незалежно від форм власності на землю та характеру використання земель. Моніторинг земель передбачає ведення систематичних спостережень за станом усіх земель, виявлення змін в їхньому стані, а також оцінки:

стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних зі змінами родючості ґрунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;

стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;

процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіо­активних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.

У процесі ведення моніторингу земель застосовуються різні види спостереження за станом земельних ресурсів. Залежно від строку та періодичності їх проведення вони поділяються на базові, періодичні та оперативні. Базові спостереження здійснюються на початковій стадії спостереження з метою фіксації стану об'єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель. До періодичних належать спостереження, що здійснюються з періодичністю у 12 чи більше місяців. Оперативні спостереження ведуться у випадку виявлення змін у стані земель з метою їх фіксації. Оперативні спостереження здійснюються, як правило, з меншим, ніж періодичні, інтервалом часу.

Державна система моніторингу навколишнього природного середовища загалом покладається на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Моніторинг земель є складовою загального моніторингу довкілля. Структуру, завдання та зміст моніторингу земель визначено у Положенні про моніторинг земель, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 року.

Отримані в результаті ведення моніторингу земель дані про стан земельного фонду оцінюються шляхом аналізу результатів ряду послідовних спостережень і порівняння одержаних показників. Інформація, одержана під час спостережень за станом земельного фонду, узагальнюється за районами, містами, областями, Автономною Республікою Крим, а також окремими природними комплексами і передається в пункти збору автоматизованої інформаційної системи обласних, Київського й Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів і Комітету по земельних ресурсах і земельній реформі Автономної Республіки Крим. За результатами оцінки стану земельного фонду складаються доповідні, прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держкомзему України для вжиття заходів щодо відвернення і ліквідації наслідків негативних процесів.

Складовою моніторингу земель є моніторинг родючості ґрунтів, який проводиться спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

На основі чинного законодавства України можна зробити висновок про те, що моніторинг земель - це частина державного моніторингу довкілля, який є системою спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Моніторинг земель має виконувати базову роль усіх інших моніторингів та кадастрів природних ресурсів. Тобто дані, які отримуються при здійсненні моніторингу земель, мають бути інформаційним підґрунтям для ведення моніторингу інших видів природних ресурсів, а також для ведення державних кадастрів різних видів ресурсів, насамперед державного земельного кадастру.

Дані, отримані при здійсненні моніторингу земель, також можуть

використовуватися:

- під час проведення землеустрою,

- планування розвитку територій,

- земельного контролю.

Ведення моніторингу земель здійснює: Держземагенство за участю Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства аграрної політики та продовольства, Української академії аграрних наук.За результатами оцінювання стану земель складаються звіти, прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держземагентства для вжиття заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.

Одним важливим методом державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення є проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації цієї категорії земель.

Інформація, що одержана при веденні моніторингу земель, є основним показником якості визначеним вимогам щодо придатності їх для вирощування сільськогосподарської продукції та оцінки можливого їхнього негативного впливу на здоров'я людини, окремі природні ресурси і довкілля в цілому. Така інформація використовується для державної паспортизації земельних ресурсів. Державні паспорти якості земельних ділянок містять інформацію про кількісні показники забруднення і рівні родючості ґрунтів, перелік яких встановлюється відповідно до державних кадастрових стандартів. Дані державної паспортизації земель використовуються при грошовій оцінці земельних ділянок, регулюванні земельних відносин, визначенні розмірів плати за землю, а також для аналізу динаміки родючості ґрунтів [1].

1.2 Нормативно-правові засади моніторингу земель

Необхідність раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, збереження їх якісного стану, зокрема якості ґрунтів сільськогосподарських угідь, зумовлюється певними негативними тенденціями. Так, понад третину земель еродовані, майже половина, зокрема чорноземи, мають середній або навіть низький рівень забезпеченості поживними речовинами, чимало переущільнених, забруднених або занедбаних земель. Гострота проблем, які склалися щодо охорони якісного стану земель, нагальна потреба у їх вирішенні потребують дієвих засобів впливу, зокрема правового характеру. Одним із засобів запобігання погіршення стану земель слід вважати моніторинг земель.

Моніторинг як новий напрям у контролі стану ґрунтового покриву почав розвиватися з кінця 70-80-х років минулого століття. Тоді проблема набула глобального характеру у країнах із розвинутим аграрним виробництвом, які стикнулися з деградацією ґрунтів після надмірного хімічного і механічного навантаження на них, що мав тим часовий успіх. Саме тому в цих країнах з кінця минулого століття почали розвиватися новітні ґрунтозахисні системи землеробства Вперше ведення моніторингу земель в Україні було передбачено Земельним кодексом, прийнятим 18.12.1990 р. № 561-ХІІ. Фактично систематичні спостереження за станом земельних ресурсів розпочали здійснюватися в нашій країні після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 р. № 661 Положення про моніторинг земель [2].

Згодом відбувається деталізація правового регулювання моніторингу земель. Так, Міністерство аграрної політики України своїм наказом від 26.02.2004 р. № 383/8982 затвердило Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. Наказом Державного комітету України по водному господарству від 16.04.2008 р. № 108 затверджена Інструкція з організації та здійснення моніторингу зрошувальних та осушувальних земель. Юридичне визначення моніторингу земель наведено в ст. 191 Земельного кодексу України [4], згідно з якою моніторинг земель являє собою систему спостережень за станом земель, яка має на меті своєчасне виявлення змін у стані земель, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля (ч. 3 ст. 191 Земельного кодексу України).

У відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ моніторинг довкілля здійснюється з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень [3].

На думку науковців, екологічному моніторингу притаманний ряд ознак, що дозволяє розглядати його, по-перше, як сукупність дій спеціально уповноважених суб'єктів у сфері організації екологічного моніторингу, узагальнення його результатів, що реалізується в екологоуправлінських відносинах. По-друге, екологічний моніторинг, як певний вид досліджень, є діяльністю прикладного еколого-інформаційного та прогностичного характеру з використанням спеціальних знань, що реалізуються в спеціальних еколого-моніторингових відносинах. Потретє, це відповідна процедура організаційноправового характеру, в якій реалізується спеціальна правосуб'єктність уповноважених на його здійснення осіб.

Таким чином, моніторинг земель слід вважати важливим елементом державної системи екологічного моніторингу.

Правове регулювання здійснення моніторингу земель відбувається на підставі положень Земельного кодексу України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, «Про охорону земель» від 19.06.2003 р. № 962-ІV, «Про меліорацію земель» від 14.01.2000 р. № 1389-ХІV, «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-ІV, а також Положенням про моніторинг земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 р. № 661 та інших нормативних актів [4].

На думку науковців, система моніторингу створена з метою об'єктивізації змін у кількісному й якісному стані навколишнього природного середовища. Вона базується, з одного боку, на узагальненні інформації про зміни у стані навколишнього природного середовища, а з іншого - на її деталізації. Процес моніторингу земель включає в себе ряд послідовних стадій, а саме: збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Зауважимо, що вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якість земель та прогнозування зміни родючості ґрунтів статтею 29 Закону України «Про охорону земель» від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ віднесені до нормативних документів із стандартизації в галузі охорони земель.

Інформація, яка збирається та зберігається у системі моніторингу, використовується органами державної влади та органами місцевого самоврядування для розроблення науково обґрунтованих рекомендацій і в процесі своєчасного прийняття рішень щодо поліпшення охорони земель, а також дає можливість пред'являти до землевласників та землекористувачів вимоги щодо усунення правопорушень щодо забруднення, виснаження, псування земель. У зв'язку з цим на законодавчому рівні встановлюється певний порядок проведення моніторингу земель, який передбачає наступне: 1) виконання спеціальних зйомок і обстежень земель; 2) виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю; 3) оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

Залежно від цілей спостережень та територій, які він охоплює, моніторинг земель може бути національним, регіональним та локальним: національний - на всіх землях у межах території України; регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов; локальний - на окремих земельних ділянках та в окремих частинах (елементарних структурах) ландшафтноекологічних комплексів.

Відповідно до положень ст.ст. 16-18 Закону України «Про охорону земель» та ч. 5 ст. 191 Земельного кодексу України проведення моніторингу земель покладається на Державне агентство земельних ресурсів України за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, яким є Міністерство екології та природних ресурсів України, а безпосередньо - Державною екологічною інспекцією України [4].

З огляду на охорону якісного стану земель складовою моніторингу земель є моніторинг родючості ґрунтів. Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводить Міністерство аграрної політики та продовольства України у взаємодії з іншими виконавцями, а саме: Міністерством екології та природних ресурсів України, Державним агентством земельних ресурсів України, науково-дослідними установами Національної академії аграрних наук України землеохоронного профілю.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського включає наступне: 1) агрохімічне обстеження ґрунтів; 2) контроль змін якісного стану ґрунтів; 3) агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

У спеціальній юридичній літературі обґрунтовується положення про те, що сукупність еколого-правових і земельно-правових норм, що впорядковують однорідну групу суспільних відносин, які виникають у зв'язку із проведенням моніторингу ґрунтів, є самостійним елементом, що входить до складу інституту екологічного моніторингу. Таким чином, систему моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення слід розглядати як складову частину моніторингу земель та державної системи моніторингу довкілля.

При цьому для отримання комплексної інформації про зміни у кількісному й якісному стані навколишнього природного середовища необхідно дослідити елементи навколишнього природного середовища не лише окремо, а й у їх взаємозв'язку. Також у відповідності до Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 26.02.2004 р. № 383/ 8982, способами проведення моніторингу на землях сільськогосподарського призначення визнано агрохімічну паспортизацію земельної ділянки (поля) й агрохімічне обстеження.

Проте моніторинг земель та ґрунтового покриву має певні недоліки. Так, за оцінками фахівців, Україна - одна з небагатьох країн Європи, яка не має моніторингових мереж і сучасної інформаційної системи про стан природних ресурсів, зокрема ґрунтового покриву, і як наслідок - не існує єдиної методики проведення спостережень. Вимогам моніторингу відповідає лише агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення, яке здійснює мережа регіональних центрів. За його результатами здійснюється паспортизація земельних ділянок з видачею агрохімічних паспортів. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 р. № 536 затверджено Порядок ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки. Зазначений нормативний документ має на меті встановлення єдиної процедури виготовлення, видачі та застосування агрохімічного паспорта, який слід розглядати як результат проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, що являє собою документ, який містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Але, за оцінками фахівців, це не є моніторингом, бо спостереження роблять не на постійних ділянках і за обмеженим переліком показників. До того ж паспортизація не дає повного уявлення навіть про зміни родючості ґрунтів, бо не визначає фізичні, численні хімічні та біологічні показники. Вона лише орієнтована на оцінку поживного режиму ґрунту, реакцію ґрунтового розчину і деяких забруднювачів.

З огляду на охорону земель та родючості ґрунтів науковцями у сфері земельних відносин пропонується, зважаючи на унікальний переважно чорноземний склад ґрунтових ресурсів в Україні та їхнє вкрай важливе значення для економічного благополуччя країни, у рамках Міністерства аграрної політики та продовольства України або НААН України створити Центр моніторингу земель. Метою його діяльності повинно бути проведення моніторингу і концентрація наявної інформації про стан земель України, що в подальшому надасть змогу створити сучасну інформаційну базу даних і активно впливати на всі земельні трансформації [5].

Викладене свідчить про те, що здійснення моніторингу земель потребує вдосконалення методики його проведення, утворення ефективної національної системи моніторингу за якістю земель та ґрунтів. Обумовлюється це тим, що дані моніторингових систем дають змогу постійно корегувати як кількісні норми та нормативи, так і набір видів забруднень, що підлягають контролю. Також достовірна й повна інформація щодо змін, які відбуваються у якісному стані земель, необхідна для оцінки ефективності землеохоронних програм та окремих заходів щодо охорони земель, а також коштів, що направляються на зазначені цілі.

РОЗДІЛ 2. МОНІТОРИНГ СТАНУ ЗЕМЕЛЬ НА ТЕРИТОРІЇ РАЙОНІВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Загальна характеристика земель області та районів

Миколаїв - адміністративний центр області і один з найважливіших багатофункціональних економічних, культурно-освітніх центрів України, має вигідне географічне розташування.

Рис. 2.1 Адміністративний поділ Миколаївської області

Земельний фонд Миколаївської області характеризується наявністю досить високого біопродуктивного потенціалу, а в його структурі висока питома вага ґрунтів чорноземного типу, що створює сприятливі умови для продуктивного екологобезпечного землеробства. Земельний фонд Миколаївської області складає 245852,20 тис. га, з них 2054890,60 тис. га (або 83,58 %) займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння земель. Екстенсивне використання землі призвело до дисбалансу в землеробстві. Розширення ріллі до розмірів, неприпустимих для розвинених країн світу, погіршило її якісний стан, екологічну рівновагу навколишнього середовища, збільшило енергоспоживання. Тому досить важливим є впровадження екологобезпечного землекористування, що дозволить покращити стан ґрунтів.

В області спостерігається високий рівень господарського використання ріллі та розораності сільськогосподарських угідь - 83,58.

Враховуючи надмірну розораність території Миколаївської області та надто обмежене збільшення сільськогосподарських угідь, потрібне бережливе ставлення й екологобезпечне використання земельного фонду. В той же час земельні ресурси області потребують захисту від нераціонального їх використання. Велика розораність земель, особливо в Арбузинському та Жовтневому районах області, призводить до розвитку сильних ерозійних процесів. Ерозія ґрунтів є основним і найбільш небезпечним та дестабілізуючим фактором екологічної ситуації на ландшафтах, що призводить до забруднення та замулення струмків, річок, ставків, тощо.

Для впровадження екологобезпечного землекористування необхідно належним чином впорядкувати структуру посівних площ, нарощуючи площі багаторічних бобових трав та культур суцільного сіву.

Щорічний змив ґрунту в цілому по області досягає 13,7 т на 1 га. Найбільші площі змитих земель в Арбузинському, Вознесенському, Врадіївському, Доманівському районах (68,0 ? 83,6%), а річний змив в цих районах складає від 22,8 до 33,3 т на 1 га. Ерозія змиває здебільшого верхній - найбільш родючий шар ґрунту, зменшуючи вміст у ньому гумусу, що погіршує родючість ґрунтів. Дослідження розвитку процесів водної ерозії свідчать: середньозмиті ґрунти розміщуються, в основному, на покатих прибалкових схилах. Сильнозмиті ґрунти безпосередньо примикають до берегів річок, водойм і балок.

Площа дефляційно небезпечних та вже дефльованих ґрунтів (вітрова ерозія) складає майже половину від загальної площі сільськогосподарських угідь. Найбільше таких земель в Новобузькому, Казанківському, Снігурівському, Жовтневому та Очаківському районах. Якщо в середньому по області за рік вітрова ерозія виносить з одного гектара 12,9 т дрібнозему, то в зазначених районах цей показник становить 24,2 ? 28,6 т.

З метою запобігання процесам ерозії доцільно використовувати такі заходи:

створення контурно-меліоративної системи території, яка передбачає диференційоване використання земель залежно від рельєфу, ґрунтово-екологічних і водоутворювальних умов;

збільшення лісистості до оптимальних розмірів;

здійснення агротехнічних протиерозійних заходів із запобігання замулюванню водних джерел продуктами ерозії;

створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг;

залуження і створення лісових насаджень у прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах;

упорядкування водовідведення на сільськогосподарських угіддях.

У північній частині області переважають звичайні чорноземи, на півдні вони змінюються південними чорноземами і темно-каштановими, слабо- і середньосолонцюватими чорноземами. Зустрічаються солонці, солонцювато-осолоділі ґрунти, заболочені плавні і торф'яники. У прирічкових і приморських районах ? піщані і супіщані ґрунти, місцями з переходом в сипучі піски [6].



Таблиця 2.1.

Експлікація земель на території міста Миколаїв Миколаївської області

Назва	Площа, га	%
Рілля	988.33	43.81
Сіножаті	0.00	0.00
Пасовища	23.58	1.05
Забудовані землі	589.04	26.11
Ліси	14.35	0.64
Внутрнішні води	23.00	1.02
Інші землі.	617.69	27.38
Всього	2256.00	100%

Рис. 2.2 Структура земель на території міста Миколаїів Миколаївської області

Таблиця 2.2

Експлікація земель на території районів Миколаївської області

Назва	Площа, га	%
Рілля	1785916.92	72.64
Сіножаті	3968.86	0.16
Пасовища	265004.82	10.78
Забудовані землі	49943.10	2.03
Ліси	124220.14	5.05
Внутрнішні води	128774.17	5.24
Інші землі.	100724.19	4.10
Всього	2458552.2	100%

Рис. 2.3 Структура земель на території районів Миколаївської області

Таблиця 2.3

Експлікація сільськогосподарських угідь на території Миколаївської області

Назва	Площа, га	%
Рілля	1785916.92	86.91
Сіножаті	3968.86	0.19
Пасовища	265004.82	12.90
Всього	2054890.6	100%

Рис. 2.4 Структура сільськогосподарських угідь на території Миколаївської області

2.2 Оцінка природно-господарського використання земель на території районів

Оцінка впливу складу угідь на екологічну стабільність території, стійкість якої залежить від сільськогосподарської освоєності земель, розораності і інтенсивності використання угідь, проведення меліоративних і культуртехнічних робіт, характеризується коефіцієнтом екологічної стабільності.

Коефіцієнт екологічної стабільності агроландшафту за формулою:

де Кеколог.стаб - коефіцієнт екологічної стабільності землекористування;

Кі - коефіцієнт стабільності угіддя і-го виду;

Рі - площа угіддя і-го виду, га;

Кр - коефіцієнт морфологічної стабільності рельєфу (Кр=1 для стабільних територій і Кр = 0.7 для нестабільних територій);

n - множина земельних угідь.

Аналіз величини коефіцієнта екологічної стабільності агроландшафтів області вказує на формування груп адміністративних районів із подібними значеннями показника, розрахунки яких наведено в таблиці 2.4.

З отриманих розрахунків можна сказати, що територія Миколаївської області є екологічно не стабільною, оскільки найвище значення коофіцієнта екологічної стабільності дорівнює 0,36 (Очаківський район), що відносять до стабільно нестійких територій, всі інші райони мають значення коофіцієнта менше 0,34, такі території відносять до екологічно нестабільних територій.

Низьку екологічну стійкість ландшафтів Миколаївської області можна пояснити високим рівнем сільськогосподарської освоєності та розораності території. Наразі сільськогосподарська освоєність склала 83,58% від загальної площі області. У результаті проведе них нами досліджень виявлено, що загальний коефіцієнт екологічної стабільності Миколаївської області складає 0,18. Це характеризує регіон як екологічно нестабільній.

Таблиця 2.4

Розрахунок коофіцієнта екологічної стабільності на території районів Миколаївської області

Групи	Райони/міста	Площа земель, га	Площа групи, га	%	Коофіцієнт екологічної стабільності	Межі коофіцієнта
1	Очаківський	150022.80	507134.98	20.91	0.363	0,35-0,20
	Врадіївський	80103.40			0.223
	Вознесенський	139191.78			0.213
	Березанський	137817.00			0.200
2	Березнегуватський	126372.18	811879.05	33.47	0.185	0.185-0.180
	Новоодеський	142848.89			0.184
	Єланецький	101764.62			0.184
	Веселинівський	124473.04			0.181
	Баштанський	170616.00			0.181
	Доманівський	145804.32			0.180
3	Казанківський	134922.00	453570.57	18.70	0.176	0.175-0.160
	Новобузький	124283.39			0.173
	Кривоозерський	81443.18			0.162
	Братський	112922.00			0.162
4	Первомайський	131872.00	652776.71	26.91	0.156	0.155-0.150
	Жовтневий	146038.32			0.153
	Снігурівський	135015.99			0.152
	Миколаївський	142985.20			0.150
	Арбузинський	96865.20			0.149
	Всього	2425361.31		100

Рис. 2.5 Діаграма динаміки екологічної стабільності території районів Миколаївської області із визначенням груп

Питання екологічного нормування антропогенного навантаження на природне середовище загострилися в зв'язку з різким зростанням сільськогосподарських площ, рівнем їхньої розораності, будівництвом меліоративних систем, застосуванням важкої сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив і засобів захисту рослин та стимуляторів росту.

В умовах зростаючого антропогенного навантаження відбувається порушення екологічної рівноваги, спостерігається зміна кількісних та якісних показників навколишнього середовища. Це призводить до деструктивних змін у здоров'ї населення, йде зворотній процес - біологічна відповідь на вплив зовнішнього середовища.

Коефіцієнт антропогенного навантаження (Ка.н.) характеризує вплив діяльності людини на стан довкілля, в тому числі на земельні ресурси. Значення коефіцієнта розраховують за формулою:

де Ка.н. - коефіцієнт антропогенного навантаження;

Рі - площа угіддя і-го виду, га;

Бі - бал антропогенного навантаження і-го виду угідь, бал;

n - множина земельних угідь

Наведені розрахунки в таблиці 2.5. показують, що Миколаївська область, має середнє значення коофіцієнта антропогенного навантаження 3,47, що характеризує його як регіон з підвищеним рівнем атропогенного навантаження. Цей показник зумовлений високою сільськогосподарською освоєністю та розораністю територій.

Таблиця 2.5

Розрахунок коофіцієнта антропогенного навантаженняна території Миколаївської області

Групи	Райони/міста	Площа земель, га	Площа групи, га	%	Коофіцієнт антропогенного навантаження	Межі коофіцієнта
1	Казанківський	134922.00	787238.06	32.459	3.66	3.70-3.60
	Миколаївський	142985.20			3.65
	Новоодеський	142848.89			3.64
	Кривоозерський	81443.18			3.63
	Очаківський	150022.80			3.63
	Снігурівський	135015.99			3.63
2	Арбузинський	96865.20	744278.49	30.687	3.61	3.60-3.50
	Баштанський	170616.00			3.55
	Березнегуватський	126372.18			3.53
	Жовтневий	146038.32			3.53
	Врадіївський	80103.40			3.52
	Новобузький	124283.39			3.50
3	Братський	112922.00	893844.76	36.854	3.47	3.50-2.70
	Єланецький	101764.62			3.46
	Первомайський	131872.00			3.45
	Веселинівський	124473.04			3.43
	Березанський	137817.00			3.38
	Доманівський	145804.32			3.06
	Вознесенський	139191.78			2.66
	Всього	2425361.31		100

Рис. 2.6. Діаграма динаміки антропогенного навантаження території районів Миколаївської області із визначенням груп

Для оцінки природно-господарського використання земель також необхіднл розрахувати коефіцієнт розораності території, коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь, коефіцієнт сільськогосподарського освоєння території, рекреаційну ємність.

Коефіцієнт розораності території - відношення площі ріллі (Рріллі) до загальної площі суші (Рсуші).

Значення коофіцієнта розораності обраховується за формулою:

*100% =

Таблиця 2.6

Розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності та антропогенного навантаження на території Миколаївської області

Угіддя	Площа угіддя, Рі	Коефіцієнт екологічної стабільності. Кі	Рі*Кі	Бал антропогенного навантаження, Бі	Рі*Бі
Рілля	1785916.92	0.14	250028.37	4	7143667.68
Сіножаті	3968.86	0.62	2460.69	3	11906.58
Пасовища	265004.82	0.68	180203.28	3	795014.46
Ліси	49943.10	1	49943.10	2	99886.19
Забудова	124220.14	0	0.00	5	621100.70
Внутрішні води	128774.17	0.79	101731.59	2	257548.34

Таблиця 2.7

Розрахунок коофіцієнта розораності на території районів Миколаївської області

Групи	Райони/міста	Площа земель, га	Площа групи, га	%	Коофіцієнт розораності районів	Межі коофіцієнта
1	Снігурівський	135015.990	517715.280	21.346	0.850	0.85-0.80
	Миколаївський	142985.200			0.817
	Арбузинський	96865.200			0.816
	Новоодеський	142848.890			0.800
2	Березанський	137817.000	772655.720	31.857	0.797	0.80-0.77
	Братський	112922.000			0.797
	Вознесенський	139191.780			0.790
	Казанківський	134922.000			0.790
	Жовтневий	146038.320			0.770
	Єланецький	101764.620			0.768

3	Доманівський	145804.320	633615.340	26.125	0.754	0.75-0.70
	Очаківський	150022.800			0.747
	Веселинівський	124473.040			0.733
	Кривоозерський	81443.180			0.731
	Первомайський	131872.000			0.707
4	Новобузький	124283.390	501374.970	20.672	0.694	0.70-0.360
	Березнегуватський	126372.180			0.662
	Баштанський	170616.000			0.653
	Врадіївський	80103.400			0.361
	Всього	2425361.31		100

Рис. 2.7. Діаграма динаміки розораності території районів Миколаївської області із визначенням груп

Коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь - відношення площі орних земель (Рріллі) до площі сільськогосподарських угідь (Рс.-г. угідь).

Коофіцієнт розраховується за формулою:

*100% =



Таблиця 2.8

Розрахунок коофіцієнта розораності с/г угідь на території районів Миколаївської області

Групи	Райони/міста	Площа земель, га	Площа групи, га	%	Коофіцієнт розораності с/г угідь	Межі коофіцієнта
1	Жовтневий	146038.320	704156.69	29.033	0.934	0.95-0.90
	Арбузинський	96865.200			0.929
	Первомайський	131872.000			0.918
	Кривоозерський	81443.180			0.913
	Снігурівський	135015.990			0.911
	Братський	112922.000			0.902
2	Казанківський	134922.000	840866.6	34.67	0.879	0.88-0.85
	Миколаївський	142985.200			0.873
	Новобузький	124283.390			0.872
	Очаківський	150022.800			0.869
	Доманівський	145804.320			0.853
	Новоодеський	142848.890			0.846
3	Веселинівський	124473.040	880338.02	36.297	0.844	0.84-0.077
	Березанський	137817.000			0.844
	Єланецький	101764.620			0.841
	Баштанський	170616.000			0.839
	Березнегуватський	126372.180			0.835
	Вознесенський	139191.780			0.831
	Врадіївський	80103.400			0.776
	Всього	2425361.31		100

Рис. 2.8. Діаграма динаміки розораності с/г угідь на території районів Миколаївської області із визначенням груп

Коефіцієнт сільськогосподарської освоєності території - відношення площі сільськогосподарських угідь (Рс.-г. угідь) до загальної площі суші (Рсуші):

*100% =

Таблиця 2.9

Розрахунок коофіцієнта сільськогосподарської освоєності на території районів Миколаївської області

Групи	Райони/міста	Площа земель, га	Площа групи, га	%	Коофіцієнт сг освоєності	Межі коофіцієнта
1	Березнегуватський	126372.180	697129.390	28.743	0.920	0.92-0.90
	Єланецький	101764.620			0.916
	Арбузинський	96865.200			0.907
	Казанківський	134922.000			0.907
	Новобузький	124283.390			0.906
	Братський	112922.000			0.904
2	Снігурівський	135015.990	932073.420	38.43	0.896	0.90-0.86
	Доманівський	145804.320			0.884
	Новоодеський	142848.890			0.883
	Кривоозерський	81443.180			0.874
	Баштанський	170616.000			0.874
	Веселинівський	124473.040			0.866
	Первомайський	131872.000			0.861
3	Жовтневий	146038.320	796158.500	32.826	0.857	0.86-0.40
	Врадіївський	80103.400			0.842
	Березанський	137817.000			0.837
	Вознесенський	139191.780			0.835
	Миколаївський	142985.200			0.758
	Очаківський	150022.800			0.415
		Всього	2425361.31

Рис. 2.9 Діаграма динаміки коофіцієнта с/г освоєності угідь на території районів Миколаївської області із визначенням груп

Рекреаційна ємність q - питома вага природно-біологічних резервацій (Рп-б) в загальній площі території (Р). Питома вага природно-біологічних резервацій в загальній площі території:

До природно-біологічних резервацій відносять землі зайняті лісами, дерево чагарниковими насадженнями, сіножатями, пасовищами, болотами та під водою.

Таблиця 2.10.

Розрахунок коофіцієнта рекреаційної ємності на території районів Миколаївської області

Групи	Райони/міста	Площа земель, га	Площа групи, га	%	Коофіцієнт рекреаційної ємності	Межі коофіцієнта
1	Очаківський	150022.8	776356.05	32.01	0.59	0.60-0.20
	Врадіївський	80103.4			0.29
	Вознесенський	139191.78			0.26
	Березанський	137817			0.25

Подобные документы

• Мета, завдання, функції та принципи здійснення моніторингу земель

  Система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. Структура, зміст, функції та принципи моніторингу земель, законодавче регулювання порядку його проведення.
  
  презентация [2,9 M], добавлен 18.04.2015
  

• Аналіз використання земель Острозького району Рівненської області

  Земельний фон, клімат, особливості рельєфу, ґрунти, гідрографічні і гідрогеологічні умови Острозького району Рівненської області. Аналіз використання земель за цільовим, екологічним та сільськогосподарським призначенням. Порівняльна характеристика земель.
  
  курсовая работа [27,7 K], добавлен 26.08.2013
  

• Проект використання земель Одринської сільської ради Нововодолазького району Харківської області

  Нормативно-правова база регулювання земельних відносин. Соціально-економічна та природно-кліматична характеристика Одринської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Проект використання земель в межах Одринської сільської ради.
  
  дипломная работа [196,0 K], добавлен 07.05.2012
  

• Використання матеріалів земельного кадастру для встановлення грошової оцінки земель за категоріями Глубоківської сільської ради Харківського району Харківської області

  Законодавча та нормативна база земельного кадастру. Статистична обробка даних земельного кадастру. Методика проведення бонітування, економічної та грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земель водного, лісового фондів та земель запасу.
  
  дипломная работа [168,0 K], добавлен 18.03.2012
  

• Проектні пропозиції щодо впорядкування території ТОВ "Ліщанці" на території Ліщанецької сільської ради Тернопільської області

  Обчислення загальної площі земель в плані за координатами вершин. Характеристика природних та економічних умов господарства. Розподіл земель за категоріями на території сільської ради. Проектні пропозиції щодо використання земель і організації угідь.
  
  курсовая работа [126,7 K], добавлен 25.06.2015
  

• Ведення земельного кадастру на території Лідіївської сільської ради Доманівського району Миколаївської області

  Державна реєстрація землеволодінь і землекористувань. Державний облік земель. Облік кількості земель. Облік якості земель. Складання звіту про наявність і розподіл земель сільської ради. Державний земельний кадастр.
  
  курсовая работа [18,1 K], добавлен 26.10.2002
  

• Проблема і напрямки дослідження земельно-ресурсного потенціалу

  Визначення природно-ресурсного потенціалу та його складові. Поняття та визначення земельно-ресурсного потенціалу. Структура і сучасний стан земель. Деградація земель в Україні. Перспективи розвитку раціонального використання земельних ресурсів України.
  
  курсовая работа [1,6 M], добавлен 14.07.2016
  

• Грошова оцінка земель с. Новомихайлівка та с. Григорівка на території Новомихайлівської сільської ради Миколаївської області

  Підготовчі роботи. Земельно-оціночна структуризація населених пунктів. Грошова оцінка земель населених пунктів. Розгляд, погодження та затвердження матеріалів грошової оцінки земель с. Новомихайлівка і Григорівка. Індексація матеріалів грошової оцінки зем
  
  курсовая работа [23,2 K], добавлен 26.10.2002
  

• Разработка проектов рекультивации нарушенных земель

  Особенности рекультивации нарушенных земель при капитальном ремонте. Природно-климатическая и техническая характеристика объекта рекультивации нарушенных земель. Обоснование площади земель, подлежащих рекультивации. Составление сводной ведомости затрат.
  
  курсовая работа [88,7 K], добавлен 10.11.2014
  

• Організація угідь і сівозмін. Впорядкування території сівозмін

  Землевпорядкування території на основі показників і особливостей використання земель ТОВ "Агроінвест". Аналіз використання продуктивних земель господарства. Структура сільськогосподарських угідь. Організація системи сівозмін. Проектування полів сівозмін.
  
  курсовая работа [76,0 K], добавлен 26.12.2011
  

• Земельна ділянка - основа нерухомості

  Земельна ділянка як об'єкт нерухомості, її правовий статус та цілове призначення. Перелік земель цільового використання, що не підлягають продажу. Категорії земель та їх використання. Об'єкти і учасники земельних відносин. Основи землеустрою в Україні.
  
  лекция [1,5 M], добавлен 09.12.2009
  

• Оцінка використання землі в районі

  Державний земельний кадастр як система необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їхній розподіл серед власників землі та землекористувачів. Характеристика району та аналіз ефективності використання земель за цільовим призначенням.
  
  контрольная работа [31,4 K], добавлен 26.08.2013
  

• Аналіз використання земель Дубровецького району Рівненської області

  Земельний фонд району. Клімат, рельєф, гідрографічні і гідрогеологічні умови. Аналіз використання земель за цільовим призначенням та екологічними ознаками. Територіальна структура угідь землекористувачів. Сільськогосподарська освоєність, розораність.
  
  курсовая работа [22,4 K], добавлен 26.08.2013
  

• Агротехнічні основи захисту земель від ерозії

  Відомості про ерозію ґрунтів. Боротьба з водною ерозією. Лісоутворюючі породи у протиерозійних насадженнях. Рекультивація земель та їх сільськогосподарське використання. Аналіз стану еродованості ґрунтів Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
  
  курсовая работа [667,4 K], добавлен 21.09.2010
  

• Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення

  Загальні характеристики земель сільськогосподарського призначення. Якісні характеристики ґрунтів. Природно-сільськогосподарське районування території України. Особливості методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.
  
  курсовая работа [2,6 M], добавлен 17.03.2010
  

• Водний фонд України

  Водний фонд України як важливий природний ресурс. Правові форми використання земель. Система органів державного управління. Державний контроль за охороною земель. Відомості про Запорізьку область та Куйбишевський район. Районна програма охорони довкілля.
  
  курсовая работа [1,8 M], добавлен 31.03.2014
  

• Правовой режим земель сельскохозяйственного назначения

  Понятие и состав земель сельскохозяйственного назначения. Порядок и особенности использования земель сельскохозяйственного назначения. Особенности оборота земель сельскохозяйственного назначения. Федеральный закон об обороте земель с-х назначения.
  
  курсовая работа [44,3 K], добавлен 09.02.2007
  

• Категории городских земель и их функциональное назначение

  Характеристика городских земель, их классификация и структуризация землепользования городов. Особенности оценки качества, мониторинга городских земель и разработка мероприятий, направленных на охрану и защиту городских земель от негативных процессов.
  
  курсовая работа [982,1 K], добавлен 11.03.2016
  

• Експертна оцінка земель

  Експертна оцінка земель несільськогосподарського та сільськогосподарського призначення. Методичні та практичні аспекти експертної грошової оцінки земельних ділянок в Україні. Економічне регулювання земельних відносин.
  
  курсовая работа [55,6 K], добавлен 11.03.2004
  

• Организация учёта и использования земель

  Организация учёта земель в сельскохозяйственном предприятии. Корректировка планово-картографического материала, выполнение графического учета количества и качества земель по угодьям, выделение земель с особым правовым режимом. Земельно-учетные документы.
  
  курсовая работа [24,6 K], добавлен 23.06.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам