Організація та облік розрахунків з оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

1.1 Теоретичні аспекти організації та обліку розрахунків з оплати праці

1.2 Законодавчо-нормативні аспекти організації та обліку розрахунків з оплати праці

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ В ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «РАДСАД» МИКОЛАЇВСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Фінансово-економічна характеристика господарства

2.2 Формування фонду оплати праці

2.3 Нарахування на фонд оплати праці та утримання із заробітної плати

2.4 Шляхи удосконалення розрахунків з оплати праці

2.5 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

РОЗДІЛ 3.ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ В ПАТ «РАДСАД» МИКОЛАЇВСЬКОГО РАЙОНУ

3.1 Первинний та зведений облік розрахунків з оплати праці

3.2 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з оплати праці

3.3 Шляхи вдосконалення обліку оплати праці

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

В умовах переходу економіки України до ринкових умов господарювання найбільш суттєві зміни відбулися у сфері соціально-трудових відносин. Питання і проблеми, які тут виникли, надзвичайно гострі та складні, оскільки зачіпають інтереси всього населення країни. Кожний суб'єкт ринкового господарства одночасно є й суб'єктом трудових відносин, тому від знання економічних законів і закономірностей функціонування ринку праці, зайнятості, організації та оплати праці великою мірою залежить ефективність використання такого важливого виробничого ресурсу, як робоча сила, а отже, успіх підприємця і рівень життя населення країни.

Кожне сільськогосподарське підприємство для виробництва продукції використовує матеріальні і трудові ресурси. Необхідна кількість працівників визначається розмірами виробництва, рівнем механізації, напрямком спеціалізації. Це зумовлює якісний і кількісний склад працюючих у господарстві. Залежно від галузі працівників підприємства групують: зайняті в сільськогосподарському виробництві; зайняті в підсобних промислових виробництвах; працівники житлово-комунального господарства; культурно-побутових закладів; торгівлі і громадського харчування; зайняті на будівництві господарським способом; зайняті іншим видом діяльності.

Організація та облік розрахунків з оплати праці - одна з найбільш важливих і складних ділянок роботи, що потребує, точних і оперативних даних, в яких підтверджуються зміни чисельності працюючих, витрати робочого часу, категорії працівників, виробничих витрат і здійснення контролю за використанням трудових ресурсів.

Особливості праці як об'єкту дослідження полягає в тому, що по-перше праця - це доцільна діяльність людей по створенню благ і послуг, що повинна бути ефективною і раціонально організованою; по-друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і будь-якого підприємства чи організації, а також суспільства в цілому; по-третє, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють осередок суспільних відносин на рівні економічних в цілому, рівні господарства і колективу.

Оплата праці на сільськогосподарських підприємствах здійснюється відповідно до її кількості та якості. Вона становить планомірно розподілену частину валового доходу підприємства, яка виплачується його працівникам. Система заробітної плати (оплати праці) і матеріального стимулювання має відповідати вимогам прискорення науково-технічного прогресу, переходу на інтенсивні методи господарювання, підвищення якості продукції. Тому перед бухгалтерським обліком стоять особливі завдання щодо організації оплати праці. оплата праця заробітний синтетичний

Метою роботи є організація розрахунків з оплати праці, вивчення стану обліку оплати праці, аналіз використання фонду оплати праці та розробка окремих пропозицій щодо вдосконалення організації та обліку оплати праці у ПАТ «Радсад» Миколаївського району.

Об'єктом дослідження обрано публічне акціонерне товариство «Радсад» Миколаївського району Миколаївської області (далі по тексту ПАТ «Радсад»).

Для досягнення мети дослідження визначено наступні завдання:

- огляд теоретичних аспектів організації та обліку розрахунків з оплати праці ;

- вивчення законодавчо-нормативної бази з організації та обліку розрахунків з оплати праці;

- проаналізувати фінансово-економічний стан досліджуваного господарства;

- дослідити формування фонду оплати праці та організацію виплати заробітної плати у ПАТ «Радсад»;

- проаналізувати нарахування та утримання із заробітної плати;

- запропонувати шляхи удосконалення розрахунків з оплати праці;

- розглянути охорону праці господарства, та безпеку в надзвичайних ситуаціях;

- дослідити первинний, зведений, синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці та запропонувати шляхи їх вдосконалення.

Теоретичною та методологічною основою дослідження стали законодавчі та нормативні акти України, інструктивні матеріали, що регламентують організацію оплати праці на сільськогосподарських підприємствах, методику її обліку, наукові розробки вітчизняних економістів з обліку та організації розрахунків із заробітної плати. У процесі дослідження використовувались дані бухгалтерської, статистичної звітності ПАТ «Радсад» Миколаївського району, матеріали періодичних видань.

Структура дипломної роботи викладена на 90 сторінках комп'ютерного тексту. Складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел. Містить 17 таблиць, 4 рисунки.

Період дослідження 2009-2011 роки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

1.1 Теоретичні аспекти організації та обліку розрахунків з оплати праці

Оплата праці - це система відносин, пов'язаних із забезпеченням, встановленням та здійсненням роботодавцем виплат працівникам за їх працю, відповідно до законів і іншими нормативними правовими актами, колективними договорами, угодами, нормативними актами та трудовими договорами. Вся сума оплати праці на підприємстві складає фонд оплати праці, який включає основну та додаткову оплату праці. Основна оплата праці нараховується за кількість і якість отриманої продукції, обсяг виконаних робіт, і кількість відпрацьованого часу. Додаткова нараховується за невідпрацьований час: оплата праці за відпустку, за виконання громадських доручень, за пільгові години.

Оплата є одним з механізмів оцінки кількості та якості праці, отже значною мірою відображається на поведінці працівника. Як правило, успішність функціонування і розвитку господарства, використання різних підходів в оцінці та оплаті праці залежить від керівництва.

Взагалі, оплата праці дуже тонкий інструмент мотивацій, тому від правильності її організації залежить чи буде вона стимулом, чи навпаки демотиватором.

Організація та облік розрахунків з оплати праці та коштів на її оплату займає одне з важливих місць в фінансовій діяльності на сільськогосподарських підприємствах. У складі виробничих витрат оплата праці складає від 15 до 35% всіх витрат і здійснює значний вплив на формування фінансових результатів діяльності господарства [37, с. 12].

Під оплатою праці прийнято розуміти виражену в грошовому обчисленні певну частку праці працівників в суспільному продукті, яка надходить в особисте споживання.

Проблема розрахунків з оплати праці є об'єктом дослідження багатьох господарств. На теоретичному і практичному рівнях ця проблема досліджувалась багатьма українськими та зарубіжними вченими, зокрема такими як В.П.Завгородній, М.Я.Дем'яненко, Ю.Кокін та багатьма іншими.

Також слід зазначити, що даючи оцінку нинішнього соціального клімату в Україні Міністерство праці та соціальної політики І.Сохань відмітив, що упродовж 2012 року урядом розроблено кроки щодо підвищення рівня життя населення та посилення цільової спрямованості соціальних програм. За пів року номінальні доходи населення порівняно з минулим роком зростуть на 44,2%, а реальні на 24,4%. Мінімальний розмір пенсій встановлено на рівні прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які витратили працездатність [21].

Нарахування, виплата, організація та облік заробітної плати має проводитись згідно з чинним законодавством, нормативами та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

В умовах переходу на ринкові відносини необхідно дуже відповідально віднестись до організації колективних систем оплати праці, особливо підрядних і орендних колективів. Повинні враховуватись умови, визначаючи доцільність і необхідність колективних форм організації і оплати праці. Найбільше вони доцільні там, де об`єднання робітників у трудовий колектив визначаються технологічними, тобто для виконання одного технологічного циклу необхідні сумісні зусилля робітників а кінцеві результати виробництва є безпосереднім результатом колективної праці.

Правильно підібрана система заробітної плати, яка враховує особливості трудового процесу, завдання, що стоять перед конкретним робочим місцем, професією і кваліфікацією робітника, його особисті інтереси, є ефективним організаційним засобом мотивуючим фактором. Тому аналіз практики організації заробітної плати, що включає і оцінювання ефективності використовуваних форм і систем, повинен провадитися систематично і кваліфіковано. Це сприятиме підвищенню результатів виробництва, оптимальному поєднанню інтересів найманого працівника і підприємця (власника).

Організація та облік розрахунків з оплати праці повинні бути організовані таким чином щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва, виконання робіт і послуг.

Джерелом коштів на оплату праці у господарстві є частина доходу і інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умовне запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат встановлюється господарством в колективному договорі.

Заробітна плата працівникам господарства виплачується у грошовій формі. Колективним договором може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою. Натуральні витрати обраховують виходячи з середньої ціни реалізації за звітний період.

Згідно з Законом України «Про оплату праці» заробітна плата виплачуються працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені в коллективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи.

За видами заробітна плата на сільськогосподарських підприємствах, як і на інших підприємствах, поділяється на:

· основну заробітну плату;

· додаткову заробітну плату;

· інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні ви плати, які непередбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлення зазначеними актами норм [8, с. 565].

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці. Останні виступають, з одного боку, з`єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з другого - засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

Організація оплати праці проводиться на основі:

- законодавчих та інших нормативних документів;

- генеральної угоди на державному рівні;

- галузевих, генеральних угод;

- трудових договорів.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає:

а) тарифну сітку - коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації;

б) тарифні ставки - суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду - шість гривень.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників - в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, перевищеним законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Існують дві системи оплати праці: відрядна і погодинна. Створюють різні модифікації - відрядно-прогресивна, відрядно-преміальна, почасово-преміреальна, акордна, акордно-преміальна та інші.

Організовують оплату праці згідно з тарифною системою, яка включає:

· тарифні ставки;

· тарифні сітки;

· схеми посадових окладів;

· тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу росі: залежно від їх складності, а працівників - залежно від їхньої кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формуванню га диференціації розмірів заробітної плати.

О.Дворник та Л.Качан вважають, що запровадження погодинної оплати праці спонукає підприємців постійно турбуватись про поліпшення організації виробництва, системи нормування праці, технічне обґрунтування норм часу за виконання всіх операцій технологічного процесу виготовлення продукції [14, с.8].

О.А. Стретович та Л.П. Чернівська у своїх наукових працях представляють на розгляд значний досвід використання у зарубіжній практиці різноманітних систем оплати праці, який може бути корисний і застосований у нашій країні. Більшість із них орієнтується на працівників, праця яких оплачується погодинно.

Однією з таких систем є система Раккера. За своїм змістом вона близька до оплати праці від валового доходу, яка використовується у нас. Оплата праці за системою Раккера передбачає преміювання працівників за підвищення продуктивності праці, яку визначають, як розмір умовно чистої продукції (УЧП) на 1 дол заробітної плати. УЧП являє собою різницю (в грошовому виразі) між обсягом реалізації і вартістю сировини, матеріалів, послуг, придбаних на стороні, інших необхідних виплат стороннім організаціям. На основі багаторічних даних про результати роботи фірми встановлюють частку заробітної плати в обсязі УЧП, або “стандарт Раккера”

Наступна система оплати праці - система Скенлана - передбачає розподіл між керівництвом компанії і працівниками економії заробітної плати, одержаної в результаті знижчення зарплатомісткості одиниць продукції. Іншими словами, із підвищенням продуктивності праці частка її оплати у собівартості одиниці продукції знижчується.

Автори відмічають, що: наведені системи оплати праці передбачають стабільну технологію виробництва та мінімальну кількість зовнішніх факторів впливу, не контрольованих працівниками. Будь-яка зміна технології автоматично спричинює до перегляду базисних нормативів і супроводжується досить трудомістким процесом нормування праці [50, с.8].

Проста погодинна оплата праці нараховується за погодинними тарифними ставками, місячними окладами за фактично відпрацьований час.

При погодинно-преміальній оплаті праці працівники крім основного заробітку за відпрацьований час отримують ще й премії, що посилює їх матеріальну зацікавленість у результатах своєї роботи.

Відрядна форма оплати має такі системи: пряма відрядна, відрядно- преміальна і акордно-преміальна.

При прямій відрядній оплаті праці розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вища й оплата). Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також у будівництві.

При відрядно-преміальній оплаті праці, поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних виробничих завдань. Ця система оплати праці використовується в ремонтних майстернях, автопарку, в рослинництві, тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.

Найбільш прогресивною системою оплати праці є акордно-преміальна. Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що оплата нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахуванням її кількості і якості.

До розрахунків за продукцію протягом року працівникам видають аванс, який визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт у рослинництві або кількості тварин за якими доглядають. В умовах колективного підряду за безнарядної форми організації обліку праці аванс кожному працівникові видають залежно від кількості відпрацьованого ним часу кваліфікації. Після закінчення збирання врожаю працівникам видають різницю між оплатою праці, нарахованою за продукцію, і сумою виданого протягом року авансу. Доплату за продукцію розподіляють між працівниками виробничих підрозділів пропорційно оплаті праці, нарахованій протягом року за обсяг виконаних робіт.

Залежно від організації праці на підприємстві відрядна форма оплати може бути індивідуальною або бригадною.

При прямій індивідуальній відрядній оплаті праці заробіток нараховується шляхом множення розцінки на кількість одержаної продукції.

Бригадна відрядна форма оплати праці використовується годі, коли за характером роботи неможливо організувати облік індивідуальної роботи.

При бригадній відрядній оплаті праці загальна сума, яка нарахована за фактично виконану роботу, розподіляється між членами бригади пропорційно розрядам і кількості відпрацьованого часу відповідно табелю робочого часу.

Основним джерелом доходів найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата. Нині саме заробітній платі належить переважаюче значення в мотиваційному механізмі. Заробітну плату, як економічну категорію відносять до числа найскладніших.

1.2 Законодавчо-нормативні аспекти організації та обліку розрахунків з оплати праці

На сьогодні, в Україні, агропромисловий комплекс, зокрема сільське господарства в цілому потребує обґрунтування стратегічних напрямків аграрної політики, з метою забезпечення збільшення обсягів виробництва, здійснення певних соціально-економічних перетворень.

Взагалі, сфера трудових відносин та соціального захисту населення досить безмежна та багатогранна. Тому кожна норма, яка регулює дані відносини містить безліч нюансів. Через це будь-яке питання, стосовно законодавчо-нормативного регулювання з оплати праці можна розглядати під різними кутами з позиції працівника, роботодавця, контролюючих органів тощо.

Конституція України гарантує кожному:

- право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає або на яку вільно погоджується;

- право на належні, безпечні, здорові умови праці;

- на заробітну плату не нижчу рівня визначеного чинним законодавством;

- право на своєчасне одержання винагороди за працю [17].

В Україні практично створено законодавчо-нормативну базу регулювання оплати праці відповідно до міжнародних трудових норм.

Водночас механізм державного і колективно-договірного регулювання оплати праці ще не спрацювали в повному обсязі.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.[18]

Питання обліку оплати праці регулюється Законом України від 24.03.1995 року за № 108/95 ВР „Про оплату праці”.

Законом визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Також, норми даного Закону визначають економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функції заробітної плати [20].

Крім того держава повинна створювати умови для здійснення громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у виборі професії г/а роду трудової діяльності. Використання примусової праці суворо забороняється (ст. 43 Конституції України).

Стратегію державної політики, пріоритетні напрями діяльності уряду спрямовано на зростання добробуту громадян. Міністерство праці та соціальної політики України є головним державним органом, на який ік кладено забезпечення державної політики у сфері оплати праці, зайнятості населення, пенсійного забезпечення, соціального захисту населення тощо. Одним з основних завдань уряду було й залишається підвищення розміру заробітної плати.

У Законі України “Про оплату праці” вживається два терміни - “Оплата праці” і “Заробітна плата”. Заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконавчої роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства (ст. 1 Закону України “Про оплату праці”).

Законом України “Про оплату праці” передбачаються дві сфери рулювання заробітної плати: на державному і договірному рівнях.

Державний рівень заробітної плати полягає у законодавчому регулюванні оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, а також інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ і організацій, що фінансують чи датуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів, а також шляхом встановлення податків на доходи працівників.

Договірне регулювання оплати праці здійснюється на основі системи соціально-партнерських угод, які укладаються на державному (Генеральна угода), галузевому (галузева угода) регіональному (регіональна угода) і виробничому (колективний договір) рівнях згідно із Законом України “Про колективні договори і угоди”. [19]

Наказ Міністерства фінансів України 30.11.99 № 291 (z0892-99) (у редакції наказу Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1591) «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій Цей план рахунків розроблений на підставі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, призначений для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій установ і організацій, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів державних або місцевих бюджетів, та операцій з виконанням сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. [20]

У Податковому кодексі України від 02.12.2010 № 2755-VI, у розділі ІV вказані платники податку(ст. 162), об'єкт оподаткування(ст. 163), база оподаткування, ставки податку, порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, перерахунок податку та податкові соціальні пільги, тощо.[21]

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Цим Законом визначаються:

- принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

- платники єдиного внеску;

- порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

- розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

- склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.[22]

Постанова «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 27.09.2010 № 21-5 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" регламентується нарахування і сплата фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів. [23]

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-III визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.[24]

Постанова «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26 вересня 2001 р. № 1266 визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Відповідно до цього Порядку здійснюється також обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) у разі, коли застрахованим особам відповідно до законодавства встановлюються додаткові виплати понад розміри та тривалість виплат за страхуванням на випадок безробіття. [25]

Постанова «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100 визначає порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:

а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

б) надання працівникам творчої відпустки;

в) виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;

г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;

д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

є) виплати вихідної допомоги;

ж) службових відряджень;

з) вимушеного прогулу;

и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів;

і) звільнення працівників-донорів від роботи;

ї) залучення працівників до виконання військових обов'язків;

й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу;

л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. [26]

Інструкція зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 № 5 визначає основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи (далі - підприємства).[27]

Постанова «Про затвердження Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації» від 6 травня 2001 р. № 439 визначає умови та розмір оплати власником або уповноваженим ним органом перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. Оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.[28]

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності пі дприємствами, організаціям, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ), визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 26 „Виплати працівникам”, яке підтверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2008 року за № 60 [29].

Згідно П(С)БО є п'ять видів виплат працівникам, згрунтованнх за схожими ознаками. А саме: поточні виплати; виплати при звільненні; виплати по закінченні трудової діяльності; виплати інструментами власного капіталу підприємства; інші довгострокові виплати.

Поточні виплати працівникам включають:

· заробітну плату за окладами і тарифами;

· інші нарахування з оплати праці;

· виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час);

· премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу тощо.

Отже, до цієї категорії належать будь-які виплати персоналу, які передбачені в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.95р. №323.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ В ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «РАДСАД» МИКОЛАЇВСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Фінансово-економічна характеристика господарства

ПАТ «Радсад» Миколаївського району, Миколаївської області знаходиться у південній частині від обласного центру м. Миколаїва.

Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Центральна садиба ПАТ "Радсад" розміщена в с. Радсад, що знаходиться за 18 км від обласного центру - м. Миколаєва. Крім цього, господарство тісно співпрацює з такими підприємствами як ФГ «Іванов», ПП «Універсал Агро», ТОВ «Сандора». При цьому основним центром збуту продукції залишається м. Миколаїв. Відкрите акціонерне товариство «Радсад» спеціалізоване господарство по вирощуванню винограду та переробки його на вино. Акціонерне товариство має в своїй структурi:

десять виноградних бригад, якi входять в два вiддiлення;

три механізованих загони по обробітку багаторічних насаджень;

центральну майстерню по ремонту технiки на 100 умовних тракторiв;

електроцех - пiдроздiл з надання послуг господарству в областi енергопостачання;

автогараж - пiдроздiл з надання транспортних послуг, ремонту та утриманню в належному станi транспортних засобів;

цех по виробництву тари для винограду та фруктів, вони ж проводять i ремонт тари;

олійня та млин;

цех по переробцi винограду на вино.

В структуру останнього входять:

цех по переробці винограду на 10 тис т на сезон;

виносховище на 6000 т вина для витримки марочних вин;

цех по розливу вина в пляшки потужністю 3000 пляшок на годину;

холодильник-плодосховище місткістю 1 000 т фрукти й винограду.

В цілому, природнокліматичні умови ПАТ "Радсад" сприяють розвитку галузей рослинництва.

Загальною умовою підвищення родючості ґрунту є правильна система обробки, внесення добрив і т.п., застосовуючи правильні сівозміни.

Соціальний розвиток ПАТ "Радсад" знаходиться на задовільному рівні: на території господарства розташовано дві лікарні, два спорткомплекси і дитсадка, школа, два будинка культури, готель.

Розглянемо розмір виробництва ПАТ«Радсад» Миколаївського району на прикладі таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка показників розміру виробництва в ПАТ «Радсад» Миколаївського району*

Показники	Роки	2011 у % до
	2009	2010	2011	2009 р	2010 р
Вартість валової продукції сільського господарства(в порівняних цінах 2005р.), тис. грн.	11665,89	6816,92	9255,48	79,34	135,77
Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис. грн.	6472,2	5215	6966	107,63	133,58
Середньорічна чисельність працюючих, осіб	414	384	372	89,85	96,87
Площа сільськогосподарських угідь, га	4639	4899	4414	95,14	90,10
Поголів'я худоби та птиці, ум. гол.	380	434	188	49,47	43,32
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн	33704	49349,5	57611	170,93	116,74

*Розроблено автором на основі даних підприємства

Аналізуючи дані таблиці 2.1 слід відмітити, що в 2011 р. порівняно з 2009 р. вартість валової продукції сільського господарства (в порівняних цінах 2005 року) знизилась на 20,66%. Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції в 2011 р. порівняно з 2009р. зросла на 7,63%. Середньорічна чисельність працюючих в господарстві в 2011р. порівняно з 2009 р. знизилась на 10,15%. Площа сільськогосподарських угідь в 2011 р. скоротилась на 4,86% порівняно з 2009 р.. Також в 2011 р. порівняно з 2009 р. зменшилось поголів'я худоби та птиці на 50,53%. Але середньорічна вартість основних засобів в 2011 р. порівняно з 2009 р. збільшилась на 70,93%.

Також можна відмітити зміни які відбулись в 2011 році порівняно з 2010 роком, так вартість валової продукції сільського господарства ( в порівняних цінах 2005 року) зросла на 35,77 %. Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції в 2011 р. порівняно з 2010 р. збільшилась на 33,58%. Середньорічна чисельність працюючих в 2011 р. в порівнянні з 2010 р. зменшилась на 3,13%. Площа сільськогосподарських угідь в 2011 р. порівняно з 2010 р. скоротилась на 9,9 %. Поголів'я худоби та птиці в 2011 р. порівняно з 2010 р. зменшилось на 56,68%. Середньорічна вартість основних засобів зростає щороку, тому в 2011 р. порівняно з 2010 р. вона збільшилась на 16,74%.

На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає рівень спеціалізації господарства, наскільки воно відповідає природно - кліматичним умовам, його місцезнаходженню. Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства, є структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції.

Спеціалізація сільського господарства - об'єктивний, закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. З розвитком продуктивних сил сільського господарства процес суспільного поділу праці вдосконалюється і поглиблюється.

Визначимо спеціалізацію підприємства за структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Склад та структура грошової виручки від реалізації в ПАТ «Радсад» Миколаївського району*

Галузі та види продукції	Роки	в середньому за 3 роки, тис. грн	Структура, %
	2009	2010	2011		по сільськогосподарському виробництву	по господарству
Зерно	2069,0	1205,0	1251,0	1508,3	24,26	11,14
Соняшник	756,0	289,0	321,0	455,3	7,32	3,36
Плоди	2153,4	1624,0	3191,0	2322,8	37,36	17,16
Овочі	9,0	37,0	5,0	17	0,27	0,13
Ягоди	24,0	39,0	-	31,5	0,51	0,23
Виноград	151,0	234,0	725,0	370	5,95	2,73
Інша продукція рослинництва	63,6	195,0	50,0	102,87	1,65	0,76
Разом по рослинництву	5226,0	3623,0	5543,0	4797,33	77,16	35,45
Молоко	339,5	627,0	874,0	613,50	9,87	4,53
Вирощування ВРХ в живій масі	319,4	292,0	254,0	288,47	4,64	2,13
Вирощування свиней в живі масі	577,5	628,0	290,0	498,50	8,02	3,68
Мед	9,4	34,0	5,0	16,13	0,26	0,12
Інша продукція тваринництва	0,4	1,0	-	0,70	0,01	0,01
Разом по тваринництву	1246,2	1592,0	1423,0	1420,40	22,84	10,50
Всього по сільськогосподарському виробництву	6472,2	5215,0	6966,0	6217,73	100,0	45,94
Промислова продукція, роботи та послуги	7192,8	8285,0	6471,0	7316,27	Х	54,06
Всього по господарству	13665,0	13500,0	13437,0	13534,0	Х	100,0

*Розроблено автором на основі даних підприємства

Аналізуючи показники таблиці 2.2, слід відзначити, що в середньому за період 2009-2011 роки в структурі виручки від реалізації сільськогосподарської продукції найбільшу частину займає продукція рослинництва - 77,16%, з якої найбільше припадає на плоди - 37,36 %. На другому місці знаходиться виручка від реалізації зерна - 24,26%. Хоч виноградарство є одним з основних видом діяльності досліджуваного господарства, але грошова виручка від реалізації продукції даного виду є незначною - 5,95%.

Всі інші види продукції рослинницького походження займають незначну частку в структурі грошових надходжень, що свідчить про їх використання на власні внутрішні потреби.

Виручка від реалізації тваринницької продукції в середньому за три роки в загальному обсязі, займає 22,84%. При цьому значна частка припадає на реалізацію молока - 9,87%. Вирощування свиней та їх реалізація займає - 8,02% всієї виручки від реалізації сільськогосподарської продукції.

Але найбільшу частку по господарству займає промислова продукція її питома вага по господарству в 2011 р. становила 54,06%, хоча за три роки вона має тенденцію до спаду, так як на території селища є винзавод, який переробляє 15000 т. винограду за сезон; виносховище для витримки марочних високоякісних вин, місткістю 6000 т.; цех розливу вин потужністю 3000 пляшок за годину; плодосховище - холодильник, механічні майстерні, автопарк 165 автомобілів, тракторний парк, будівельний цех, тваринницька ферма, пекарня, олійня.

Як засіб виробництва земля має ряд особливостей: вона є незамінним ресурсом; її використання з метою сільськогосподарського виробництва обмежене та зумовлене тими кліматичними умовами, в яких знаходиться дана ділянка; вона характеризується постійним місцерозташуванням, її розміри просторово обмежені; розширити земельні угіддя можна лише за допомогою значних вкладень праці та коштів; земля належить до категорії основних фондів АПК. Але вона відрізняється від інших основних фондів тим, що не має властивостей фізичного і морального зносу. При раціональному використанні її родючість зростає, а при надмірній експлуатації - падає.

Розглянемо динаміку та структуру землекористування в ПАТ «Радсад» на прикладі таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка і структура землекористування в ПАТ «Радсад» Миколаївського району*

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. у % до
	га	%	Га	%	Га	%	2009р	2010р
Загальна земельна площа, в тому числі	4968	100,0	5228	100,0	4745	100,0	95,51	90,76
сільськогосподарські угіддя	4639	93,38	4899	93,71	4414	93,02	95,15	90,10
- рілля	2731	54,97	2808	53,71	2746	57,87	100,6	97,79
- багаторічні насадження	1664	33,49	1238,3	23,69	1061,5	22,37	63,79	85,72
- сіножаті	244	4,91	244	4,67	-	-	-	-
Посівні площі	2526	50,85	2419	46,27	2494,1	52,56	98,74	103,11
Зрошувані землі	71	1,43	71	1,36	-	-	-	-
Коефіцієнт освоєння землі	Х	0,93	Х	0,94	Х	0,93	Х	Х
Коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь	Х	0,59	Х	0,57	Х	0,62	Х	Х
Коефіцієнт використання землі	Х	0,92	Х	0,86	Х	0,91	Х	Х

*Розроблено автором на основі даних підприємства

Аналізуючи дані табл. 2.3 можна зробити висновок що загальна земельна площа в 2011 р. порівнянно з 2009 р. зменшилась на 4,49%. Посівні площі в 2011 р. порівняно з 2009 р. зменшились на 1,26%. Якщо порівнювати 2011 р. з 2010 р. то загальна земельна площа також зменшилась на 9,24 %. Посівні площі в 2011 р. порівняно з 2010 р. зросли на 3,11%. Така зміна пов'язана зі зменшенням площі сільськогосподарських угідь за рахунок зменшення орендованих земель.

Розглянемо показники ефективності використання земельних угідь в таблиці 2.4.

Аналізуючи дані таблиці 2.4 можна зробити висновок, що в господарстві за 2011 рік в порівнянні з 2009 вартість валової продукції сільського господарства в розрахунку на 1 га ріллі зменшилась на 11,10%. На 1 га ріллі в 2011 р. припадає на 3,85 % менше валового доходу ніж в 2009 р. Порівнюючи 2011 р. з 2010 р. можна зробити висновок, що за 2011 рік в порівнянні з 2010 вартість валової продукції сільського господарства в розрахунку на 1 га ріллі збільшилась на 38,84%. На 1 га ріллі в 2011 р. припадає на 109,22 % більше валового доходу ніж в 2010 р.

Таблиця 2.4

Показники ефективності використання земельних угідь в ПАТ «Радсад» Миколаївського району*

Показники	Роки	2011р. у % до
	2009	2010	2011	2009	2010
Одержано на 1 га ріллі, грн: валової продукції сільського господарства (в порівнянних цінах 2005 р.)	4,27	2,43	3,37	78,90	138,84
валового доходу від сільського господарства	2,17	1,00	2,09	96,15	209,22
прибутку (+), збитку (-) від реалізації сільськогосподарської продукції	-0,12	-1,10	-0,41	х	Х

*Розроблено автором на основі даних підприємства

Показники ефективності використання трудових ресурсів в ПАТ «Радсад» наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Показники ефективності використання трудових ресурсів в ПАТ «Радсад» Миколаївського району*

Показники	Роки	2011р. у % до
	2009	2010	2011	2009р.	2010р.
Отримано в розрахунку на одного середньорічного працівника, тис. грн: вартості валової продукції сільського господарства (в порівнянних цінах 2005 р.)	28,17	17,75	24,88	88,32	140,17
валового доходу від сільського господарства	14,73	7,30	15,42	104,70	211,23
прибутку (+), збитку (-) від реалізації сільськогосподарської продукції	-0,81	-8,05	-3,02	х	х

*Розроблено автором на основі даних підприємства

Аналізуючи дані таблиці 2.5 можна зробити висновок, що в господарстві за 2011 рік в порівнянні з 2009 вартість валової продукції сільського господарства в розрахунку на одного працівника зменшилась на 11,68%. На одного середньорічного працівника в 2011 р. припадає на 4,7 % більше валового доходу ніж в 2009 р. Порівнюючи 2011 р. з 2010 р. можна зробити висновок, що за 2011 рік в порівнянні з 2010 вартість валової продукції сільського господарства в розрахунку на одного працівника збільшилась на 40,17%. На одного середньорічного працівника в 2011 р. припадає на 111,23 % більше валового доходу ніж в 2010 р.

Позитивним стало те, що в 2011 році порівняно з 2010 роком сума збитку зменшилась на 5,11 тис грн., це свідчить про те, що підприємство долає кризове становище.

Показники ефективності використання основних виробничих засобів в ПАТ «Радсад» наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Економічна ефективність використання основних виробничих засобів в ПАТ «Радсад» Миколаївського району*

Показники	Роки	2011р. у % до
	2009	2010	2011	2009р.	2010р
Отримано на 1 гривню основних засобів, грн: вартості валової продукції сільського господарства ( в порівнянних цінах 2005 р.)	2,10	3,58	3,07	146,05	85,78
валового доходу від сільського господарства	4,14	8,71	4,25	102,78	48,82
прибутку (+), збитку (-) від реалізації сільськогосподарської продукції	3,00	-7,90	-21,72	х	х

*Розроблено автором на основі даних підприємства

Аналізуючи дані таблиці 2.6 можна зробити висновок, що в господарстві за 2011 рік в порівнянні з 2009 вартість валової продукції сільського господарства в розрахунку на 1 гривню основних засобів збільшилась на 46,05%. На 1 гривню основних засобів в 2011 р. припадає на 2,78 % більше валового доходу ніж в 2009 р. Порівнюючи 2011 р. з 2010 р. можна зробити висновок, що за 2011 рік в порівнянні з 2010 вартість валової продукції сільського господарства в розрахунку на 1 гривню основних засобів зменшилась на 14,22%. На 1 гривню основних засобівв 2011 р. припадає на 51,18 % менше валового доходу ніж в 2010 р.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Оцінка фінансового стану - пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і заміщення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від правильності вкладення фінансових ресурсів в активи (майно). У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюється. Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість установити розмір приросту чи зменшення всього майна підприємства й окремих його видів.

Передумовою для отримання кредиту є платоспроможність підприємства. Тобто, фінансовий стан підприємства за якого буде забезпечено виконання усіх принципів кредитування. Для цього використовують ряд показників.

Ліквідність підприємства - це здатність повернути в строк отримані в кредит кошти, або здатність оборотних коштів перетворюватися в готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності підприємства.

Виходячи з даних балансу ПАТ «Радсад», коефіцієнти, що характеризують платоспроможність, мають наступні значення.

Розглянемо динаміку показників ліквідності в ПАТ «Радсад» на прикладі таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Динаміка показників ліквідності в ПАТ «Радсад» Миколаївського району*

Коефіцієнти	На кінець 2009 року	На кінець 2010 року	На кінець 2011 року	Відхилення, (+,-) 2011 рік до
				2009 р.	2010 р.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,093	0,013	0,002	-0,091	-0,01
Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,039	0,291	0,353	-0,686	0,06
Коефіцієнт покриття	6,620	2,579	3,075	-3,545	0,50

*Розроблено автором на основі даних підприємства

З наданих вище даних можна зробити висновок, що:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності свідчить, що підприємство зменшило свою спроможність погашати короткострокові зобов'язання на 0,01

Значення коефіцієнта покриття з 6,62 на кінець 2009 року зменшилося до 3,075 на кінець 2011 року. Даний показник свідчить про те, що підприємство за рахунок своїх активів все менше має можливості...