Облікові аспекти створення власного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОБЛІКОВІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

О. Харькова, здобувач вищої освіти обліково-фінaнсового фaкулътету, Миколаївський національний аграрний університет

У статті з'ясовано економічну сутність власного капіталу підприємства, розглянуто складові власного капіталу, визначено його функції. Розкрито особливості відображення у бухгалтерському обліку створення власного капіталу підприємства та внесення змін до його складу. Розглянуто основні проблеми формування окремих складових власного капіталу підприємства. Запропоновано методичні прийоми відображення власного капіталу в обліку та узагальнення інформації про нього у звітності.

Ключові слова: власний капітал, зареєстрований капітал, додатковий капітал, резервний капітал, облік, звітність.

Постановка проблеми. Капітал протягом тривалого часу залишається однією з найбільш складних і неоднозначних економічних категорій. Значення власного капіталу для підприємств будь-якої форми власності та організаційно-правової форми надзвичайно велике, оскільки він виступає основою функціонування будь-якого підприємства. Капітал є запорукою фінансової стійкості і стабільності розвитку кожного суб'єкта господарювання. На сьогоднішній день існує ряд проблем, пов'язаних з визначенням самого поняття «власний капітал», формуванням його ефективної структури та визначенням оптимального значення питомої ваги власного капіталу в загальному капіталі підприємства.

Важливість власного капіталу полягає в тому, що він є основою для формування майна підприємства і запорукою його фінансової незалежності. Від того, наскільки зрозумілою, прозорою та корисною буде інформація про розмір та структуру капіталу не лише для внутрішніх, а й для зовнішніх користувачів, залежатимуть обсяги залучення інвестиційних ресурсів. Однак в період трансформації бухгалтерського обліку підприємства зі старих методик до нових міжнародних стандартів виникає низка проблемних питань, що потребують вирішення й акцентування уваги науковців та практичних спеціалістів в даній галузі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання теорії, методики та облікових аспектів відображення власного капіталу на підприємстві подані у працях Н. Бугай [3], Л. Данілової [4], М. Морозової [1] та інших авторів, які досліджували теоретичні основи та практичні розробки з даної проблеми. У роботах цих науковців вирішено багато питань щодо визначення та формування власного капіталу різних суб'єктів господарювання, а також ті проблемні питання, що стосуються дослідження структури і бухгалтерського обліку власного капіталу, у тому числі відображення в обліку кожного складника власного капіталу. Проте нині немає єдиного підходу до трактування сутності та складу власного капіталу, крім того, порядок відображення його складників в обліку постійно змінюється. облік власний капітал

У ході систематизації проведених досліджень було виявлено, що низка питань щодо визначення та формування елементів власного капіталу недостатньо розкриті і потребують суттєвого вивчення. Це пов'язано з тим, що значна кількість вітчизняних учених досліджувала формування власного капіталу на прикладах інших держав, а також наукових результатів іноземних учених, враховуючи досвід країн із розвиненою ринковою економікою, яка тільки частково або взагалі не відповідає рівню розвитку економічних відносин в Україні. Крім цього, у вітчизняних науковців відсутня єдина думка про порядок відображення розміру власного капіталу у бухгалтерській звітності.

Таким чином, необхідність удосконалення сутності та порядку формування власного капіталу на вітчизняному підприємстві зумовлюється відсутністю єдиного, як наукового, так і практичного, підходу до даного питання.

Постановка завдання. Метою дослідження є вивчення діючої методики формування облікової інформації про власний капітал підприємств та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення методичних прийомів обліку деяких видів власного капіталу, відображення інформації про нього у фінансовій звітності тощо.

Результати досліджень. Власний капітал є базою для старту і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства. Його сутність виявляється у функціях, які йому доводиться виконувати (рис. 1).

За формою власний капітал поділяється на:

* інвестований (вкладений або сплачений) капітал;

* нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал.

Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, отриманого внаслідок ефективної діяльності підприємства, що була не розподілена між акціонерами, а знову інвестована у підприємство.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

* статутний капітал (зареєстрований) - сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі господарюючих одиниць;

* додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал, дарчий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний (реєстрований) і додатковий (нереєстрований) капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал - це первинне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового капіталу він забезпечує регулювання відносин власності й управління підприємством, його розмір не може бути меншим від встановленої законодавством суми.

Додатковий капітал можна використовувати за такими напрямами: на покриття балансових збитків (за умови, що для цього використані всі інші джерела); на збільшення статутного капіталу; на покриття різниці між фактичною собівартістю вилученого капіталу, який анулюють, та його номіналом.

Рисунок 1 -- Функції власного капіталу

Джерело: побудовано автором на основі [7,8]

Резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків на сплату боргів підприємства у разі припинення його діяльності. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переносяться на наступний звітний період.

Нерозподілений прибуток - це залишок одержаного підприємством прибутку, не витраченого за відповідними напрямками на дату складання звіту. Нерозподілений прибуток включається до власного капіталу підприємства, тим самим збільшуючи його. Непокриті збитки зменшують власний капітал. Крім того, існує поняття «використання прибутку». Це частина нерозподіленого прибутку, спрямована на цілі, вказані документами підприємства (статутом, розпорядженнями, наказами, протоколами).

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (акціонерів, учасників) господарських товариств будь-якого типу за внесками до статутного капіталу. Ця сума вираховується при визначенні підсумку власного капіталу; її динаміка характеризує покриття статутного капіталу підприємства реальними фінансовими ресурсами, які надійшли від власників.

Вилучений капітал - це елемент власного капіталу, який наявний у разі зменшення господарськими товариствами своїх статутних капіталів і є собівартістю акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню під час визначення підсумку власного капіталу.

Раціональне формування та використання власного капіталу підприємства вимагає постійного відстеження змін у його розмірі та структурі. Це здійснюється шляхом ретельного ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних зі змінами у розмірі та складі власного капіталу, і відображення відповідних даних у фінансовій звітності підприємства.

Незмінною метою діяльності кожного підприємства є збільшення його власного капіталу, склад та розмір якого можуть залежати від чотирьох основних типів операцій: збільшуватись за рахунок доходів і внесків та зменшуватись за рахунок витрат та вилучень.

Основою власного капіталу підприємств усіх форм власності є зареєстрований капітал, розмір якого вказується в установчих документах. В обліку цей вид капіталу відображається на рахунку 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал», який у своєму складі має 4 субрахунки:

* 401 «Статутний капітал»;

* 402 «Пайовий капітал»;

* 403 «Інший зареєстрований капітал»;

* 404 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу» [5].

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку встановлено порядок зміни в бік зростання чи зменшення статутного капіталу підприємства. Усі зміни стосовно внесків до статутного капіталу відображаються у засновницьких документах, які підлягають обов'язковій державній реєстрації. Зміни, що не зареєстровані у встановленому порядку (навіть передбачені установчими документами), є суттєвим порушенням і призводять до притягнення підприємства до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення обліку та звітності. Крім цього, може анулюватись державна реєстрація відповідного підприємства, і в результаті такий суб'єкт господарювання буде ліквідований.

У процесі здійснення обліку стану та змін статутного капіталу варто взяти до уваги особливості оцінки внесків та методи їх обліку. Як зазначає Л. Столяр, саме ці аспекти мають значний вплив на побудову обліку формування та руху статутного капіталу. Оцінка внесків до статутного капіталу здійснюється у грошових одиницях України за загальним рішенням учасників з дотриманням умов, передбачених установчими документами. Матеріальні цінності, внесені учасниками до статутного капіталу, оцінюються за первинними документами, що підтверджують ціну їх придбання (рахунки, товарно-транспортні накладні тощо) [7].

У випадку, якщо до статутного капіталу вноситься майно, на яке відсутні документи, що підтверджують його вартість, то вона визначається засновниками (учасниками), про що складається протокол зборів засновників. При виникненні розбіжностей в оцінці майна засновниками її проводить аудиторська фірма. Оприбутковане майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності), внесене учасниками в натуральній формі в рахунок внесків до статутного капіталу чи в оплату акцій, відображується в обліку і балансі сумою, включаючи їх вартість, визначену в установленому порядку, та всі витрати на доставку (обладнання, яке потребує монтажу, а також витрати на його монтаж і встановлення) і державну реєстрацію. Якщо майно надане підприємству лише для використання, його оприбутковують в оцінці, визначеній із орендної плати за користування цим майном, врахованим на весь вказаний строк діяльності підприємства чи інший, встановлений засновниками строк, якщо інше не передбачено установчими документами. Права на користування природними ресурсами, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на використання винаходів, ноу-хау), внесені учасниками в рахунок внесків до статутного капіталу підприємства, відображуються в обліку і балансі за первинною вартістю, визначеною у відповідному порядку [3].

Варто зазначити, що аналітичний облік за субрахунком 402 «Пайовий капітал» здійснюється за видами капіталу: пайовий і неподільний.

Неподільний фонд складається з вступних грошових внесків та майна, що належить кооперативу (не включаючи пайові внески). Порядок утворення і розмір неподільного фонду зазначено у статуті кооперативу. За умови виходу із сільськогосподарського виробничого кооперативу, власники мають право вилучати свій капітал у вигляді паю (землі) або грошових коштів, цінних паперів, які на момент виходу відповідають його вартості [1].

Рахунок 41 «Капітал у дооцінках» призначено для обліку і узагальнення інформації про дооцінку (уцінку) необоротних активів і фінансових інструментів, які, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, відображаються у складі власного капіталу і розкриваються у Звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід). Залишок на цьому рахунку зменшується у разі уцінки та вибуття зазначених активів, зменшення їх корисності тощо.

У складі додаткового капіталу підприємств виокремлюють додатковий вкладений та інший додатковий капітал. На підприємствах додатковий вкладений капітал здебільшого відсутній або його розмір незначний. Зростання додаткового капіталу акціонерних товариств відбувається завдяки підвищенню вартості реалізації емітованих акцій та перевищення її над номінальною вартістю. У підприємствах інших форм власності збільшення даного виду капіталу є наслідком понаднормового інвестування статутного капіталу засновниками. До зниження розміру додаткового капіталу призводить списання витрат на випуск чи закупівлю інструментів власного капіталу [4].

У результаті дооцінки основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів, а також за рахунок безоплатного отримання необоротних активів збільшується розмір іншого додаткового капіталу. Зменшення іншого додаткового капіталу відбувається за рахунок уцінки зазначених необоротних активів, нарахування амортизації та їх вибуття, які відносяться до додаткового капіталу.

Облік даного виду капіталу ведеться на рахунку 42 «Додатковий капітал», що має у своєму складі п'ять субрахунків (в розрізі перерахованих видів додаткового капіталу):

* 421 «Емісійний дохід»;

* 422 «Інший вкладений капітал»;

* 423 « Накопичені курсові різниці»;

* 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»;

* 425 «Інший додатковий капітал» [5].

За кредитом рахунку 42 «Додатковий капітал» відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом ідповідно його зменшення.

Згідно з вимогами чинного законодавства та відповідно до установчих документів підприємства створюють резервний капітал. Формування його здійснюється за рахунок прибутку. Морозова М.С. дає наступне визначення даного виду капіталу: «Резервний капітал - це так зване запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб» [1]. Автор зазначає, що наявність такого фінансового джерела додає впевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань. Чим більший резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована, і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків [7]. Утворення резервного капіталу може носити обов'язковий і добровільний характер. У першому випадку він створюється відповідно до законодавства України, а в другому - відповідно до порядку, встановленому в установчих документах підприємства, чи з його обліковою політикою. На сьогодні створення резервного капіталу є обов'язковим тільки для акціонерних товариств і підприємств з іноземними інвестиціями. Чим більший резервний капітал, тим вища ймовірність компенсації збитків, понесених підприємством з тих чи інших причин у результаті господарської діяльності.

Забезпечуючи принцип компенсації понесених збитків, резервний капітал використовують для покриття балансового збитку. Крім того, ці джерела можуть бути використані для сплати боргів підприємства при його ліквідації, для погашення облігацій, для викупу акцій власної емісії. Усі зміни резервного капіталу, що відбуваються у процесі господарської діяльності, відображаються на рахунку 43 «Резервний капітал». Оскільки Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [5] не конкретизовано назви субрахунків до рахунку 43, вважаємо за доцільне в робочому плані рахунків підприємств (особливо це стосується акціонерних товариств) передбачити субрахунки для синтетичного рахунку 43 «Резервний капітал» в розрізі цільового використання створених резервів, зокрема: 431 «Резервний капітал для покриття балансового збитку», 432 «Резервний капітал для сплати боргів підприємства при його ліквідації», 433 «Інший резервний капітал». При цьому в статутах акціонерних товариств, крім визначених загальних відсотків від прибутку для формування резервного капіталу, слід передбачити відрахування в розрізі запропонованих субрахунків [8].

У період заснування підприємств та після прийняття рішення про випуск акцій та оголошення передплати на них увесь зареєстрований капітал відображається в обліку, як неоплачений капітал. Результати роботи підприємства протягом звітного періоду висвітлюються у Звіті про власний капітал. Він складається на основі Балансу та Звіту про фінансові результати, враховуючи дані відповідних облікових регістрів. Якщо операції, які спричинили зміну складу власного капіталу, відображені правильно, то балансовий залишок на кінець року відповідатиме тому, який представлений у Звіті про власний капітал.

Впливати на розмір власного капіталу можуть також зміни в обліковій політиці підприємства та корегування помилок, що могли бути допущені при складанні фінансової звітності у минулому році, та які впливають на розмір нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

У листопаді 2017 р. були внесені суттєві зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», більшість з яких набрали чинності з 01.01.2018 р. [2]. Згідно з цими змінами всі середні і великі підприємства зобов'язані проводити зовнішній аудит річної фінансової звітності і оприлюднювати її разом з аудиторським висновком. Таке оприлюднення дозволяє покращити інформаційне забезпечення зовнішніх користувачів щодо об'єктивної інформації про діяльність суб'єктів господарювання, в тому числі, і з приводу власного капіталу.

Проте для залучення інвестицій та управління ними у «Звіті про власний капітал» інформації недостатньо. Зокрема вважаємо слушною пропозицію Т. Яковенко щодо деталізації статті 4240 «Внески до капіталу». Оскільки для підприємства особливо актуальним є залучення іноземних інвестицій, запропоновано виділити окремі статті для внесків до капіталу нерезидентами та внесків до капіталу резидентами [8]. Це дозволить наочніше ілюструвати частку вітчизняного та іноземного капіталу в складі підприємства та полегшить роботу аналітикам.

Висновки. Отже, власний капітал - це сукупність власних фінансових ресурсів підприємства, відображена в першому розділі пасиву бухгалтерського балансу. Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тією життєво потрібною частиною, без якої неможливі ані робота, ані подальше існування підприємства.

Процеси, що пов'язані з вдосконаленням системи управління капіталом підприємства, зокрема, його формування та використання, набувають особливого значення, оскільки створення та розвиток необхідної фінансової ресурсної бази є важливою умовою сталого економічного зростання.

Список використаних джерел

1. Морозова М. С. Формування та використання резервного капіталу акціонерного товариства [Електронний ресурс] / М. С. Морозова // Ефективні інструменти сучасних наук. Режим доступу: http://www.rusnauka.com.

2. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. №» 996-XIV // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua (дата звернення: 28.11.2018).

3. Бугай Н.О. Власний капітал як складова фінансової системи підприємства: проблематика та шляхи їх вирішення / Н.О. Бугай // Агросвіт. 2016. № 21. С.19-25.

4. Данілова Л. Власний капітал підприємства і проблеми його формування [Електронний ресурс] / Л. Данілова, О. Мельник // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2012. № 138. С. 26-27. Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua .

5. Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: інструкція від 24.07.2015р. № z0893-99 // База даних “Законодавство України”/ВР України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua (дата звернення: 28.11.2018).

6. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

7. Столяр Л. Г. Особливості обліку власного капіталу підприємств (повні, командитні) / Л.Г.Столяр, М. П. Андрухів // Молодий вчений. 2017. №5(45). С. 738-742.

8. Яковенко Т. Удосконалення методології бухгалтерського обліку власного капіталу у сучасних умовах [Електронний ресурс] / Т. Яковенко, К. Свистільник // Вісник Дніпропетровського університету : зб. наук. праць. Сер.: Економіка. Режим доступу: http://vestnikdnu.com.ua. 2017. Том 22. С. 234-256.

O. Kharkova

EXTERNAL EXPENDITURE OF CASH FLOW STATEMENTS OF AGRICULTURAL ENTERPRISES.

The article analyzes the economic essence of the enterprise's own capital, considers the components of equity capital, defines its. functions. The peculiarities of accounting in creation and changes of the enterprise 's equity are revealed. The causes of changes in the components of equity capital, as well as the principles of their reflection in accounting accounts, are investigated. The peculiarities of reflecting changes in equity capital as a result of operating activities of the enterprise in the annual financial statements, which are compiled at the end of the year, are determined. The main problems of formation of separate components of the enterprise 's own capital are considered. Methodical methods of displaying equity capital in accounting and generalization of information about it in the reporting system are proposed in order to improve the information management of it.

Key words: equity capital, registered capital, additional capital, reserve capital, accounting, reporting.

Размещено на Allbest.ru