Розвиток банківської системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

39

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема

Розвиток банківської системи Украни

1. Сутність і функції банків

банківський національний управління

Історія не лишила достатньо повних відомостей про те, коли виникли банки, які операції вони виконували, що впливало на їхній розвиток. Сьогодні ми більше знаємо про перші гроші давніх народів. Сучасна історія зібрала чимало інформації про грошовий обіг у давні часи. Проте роль кредитних установ у цьому процесі не знайшла свого відображення. Більше того, міркування в економічній літературі про процес виникнення банків настільки суперечливі, що залишаються незрозумілими їхні справжня природа і початкове функціонування. На думку ряду авторів, банк як особлива інституція товарного господарства виник не у зв?язку з розвитком товарно-грошових відносин на ранніх стадіях товарного господарства, а тільки в той період, коли з?явилася потреба в мережі спеціальних установ, які регулювали б заплутаний грошовий обіг і проводили в ширших масштабах кредитні операції. Отже, можна припустити, що банк, згідно позиції цих авторів, виник аж на тій стадії розвитку кредиту, коли без його ділової допомоги неможливе було функціонування капіталістичних підприємств, а саме у період розвитку мануфактурного виробництва. Інші автори вказують на більш ранні терміни виникнення банків. На їхню думку, вони вперше з?являються ще за античного і феодального господарства, коли виникла потреба в посередниках при здійсненні платежів. Таким чином, уявлення про час появи банківських установ розтягується майже на дві тисячі років. Отже, суть питання про перші банки не стільки у визначенні якоїсь чіткої історичної дати їх виникнення, скільки у визначенні того, що взагалі можна вважати банком. Етимологія слова «банк» сягає до французького слова «banque» та італійського «Бапса». Ці слова відповідно означають «скриня» та «лавка» і описують дві основні функції, які виконували банки. «Скриня» вказує на функцію збереження, оскільки вона є місцем, де зберігається щось цінне. В Італії у XII сторіччі слово «Бапса» (лавка) означало стіл, прилавок або робоче місце «міняйли». Такі столи встановлювались на майданах, де відбувалася жвава торгівля товарами. Торгівля велася з використанням різноманітних монет, що карбувалися як державами, так і містами й навіть окремими особами. У цих умовах потрібні були спеціалісти, які б зналися на монетах, що були в обігу, могли б оцінити і дати пораду при їхньому обміні. Коли врахувати, що у десятому сторіччі Італія була центром світової торгівлі, куди стікалися товари і гроші з різних країн, то стане зрозумілим, чому банкіри виявились неодмінними учасниками торгових операцій, а їхні «банки-столи» набували все більшого поширення. Подібні «міняйли» зі своїми особливими «столами» були в Стародавній Греції і Стародавньому Римі.

За свідченнями істориків, перші банківські операції виконували як окремі особи, так і деякі церковні установи, що концентрували значні кошти. У давніх святилищах накопичувалась величезна кількість грошей. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Злодії ставилися з повагою до вівтарів і не грабували їх. Вклади, недоторканність яких гарантувалася поважним ставленням до релігії, зробили знамениті грецькі храми (Дельфійський, Делоський, Самоський, Ефеський) водночас і своєрідними банківськими установами. У храмі Артеміди в Ефесі концентрувалися вклади з малоазійського узбережжя, а в храмі Аполлона в Дельфах -- вільні кошти всієї європейської Греції. Перші банкіри незабаром зрозуміли, що накопичені ними величезні грошові багатства лежать без руху, в той час як від них можна було б одержувати істотну користь, віддаючи їх у тимчасове користування або відкриваючи самостійні торговельні й ремісничі підприємства. Заставою при цьому звичайно були кораблі й товари, а в окремих випадках -- будинки, дорогоцінні камені й навіть раби. Надання позик супроводжувалося стягненням високих відсотків, рівень яких доходив до 36 % річних. Разом із кредитними операціями давніх банків поступово знайшли розвиток і розрахунки з обслуговування вкладників. Розрахунки проводилися за допомогою так званого «тпрансфериту», тобто переносу коштів з однієї таблиці на іншу. Кожен вкладник банку мав свою таблицю з позначенням його імені (тобто рахунок у сучасному розумінні). Кошти з таблиці одного вкладника переносилися на таблицю іншого, створюючи найпростіші форми безготівкових розрахунків. При цьому спочатку було необхідне особисте усне розпорядження клієнта про перерахування коштів, проте пізніше з?явилися письмові накази, які полегшували і прискорювали взаємні платежі. Зручності, створювані банками, не могли не привернути увагу ділових людей. Поступово банківська клієнтура розширювалася. Банки, у свою чергу, стали виконувати функції довірителів в укладанні договорів між клієнтами, стали виступати посередниками в торгових угодах. Для полегшення розрахунків стародавні банки випускали навіть банківські квитки (лат. hudu -- гуду), що були в обігу нарівні з повноцінними грошима.

Усе це свідчить про те, що перші банки виникли задовго до мануфактурної стадії капіталізму. Проте неправильною є думка, що описані операції давнього товарно-грошового обороту свідчать про повноцінне функціонування банківських установ. Наявність кредитора і позичальника -- це ще далеко не зародження банку, а тільки передумова цього. За яких же умов можливість перетворення кредитора в банк стає очевидною? В сучасних наукових виданнях банк характеризується як «велика кредитна установа». Отже, справа у ступені розвитку кредитної справи і в сукупності операцій, що виконуються кредитором з обслуговування своїх клієнтів. Лихвар виходить за свої межі, як тільки кредитні операції, котрі він виконує, перетворюються в систему. Важливо при цьому й те, що кредит перестає задовольняти суто споживчі інтереси позичальника і видається на ведення господарських справ. Істотним є й те, що поряд із кредитними операціями кредитор за розпорядженням своїх клієнтів починає виконувати розрахункові операції. Отже банк -- це такий рівень розвитку кредитної справи, за якого кредитні, грошові й розрахункові операції концентруються в єдиному центрі, що організує грошовий обіг та кредитні відносини. У сучасному світі через банки здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, посередницькі угоди й управління майном. Кредитні установи крім того здійснюють консультування, беруть участь в обговоренні народногосподарських програм, ведуть статистику, мають свої підсобні господарства. Суть банку багатогранна. Проте головне в розумінні його сутності полягає в тому, що банк -- це автономне, незалежне комерційне підприємство. У банку, як і в будь-якого іншого підприємства, є свій продукт. Продуктом у даному випадку насамперед є формування платіжних засобів (грошової маси), а також різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, гарантій, доручень, консультацій, управління майном. Діяльність банку має продуктивний характер. В умовах ринку значення грошей і кредитів непомірно зростає і тому перетворює їх у єдине джерело прискорення виробництва. Банки стають основною ланкою, яка постачає народне господарство додатковими грошовими ресурсами. Сучасні банки не тільки торгують грошима, вони водночас є аналітиками ринку. За своїм місцем в економічній системі банки найближче стоять до бізнесу, його потреб, його кон?юнктури, що постійно змінюється. Ринок неминуче висуває банк у число основних, ключових сегментів економічного регулювання.

1.1 Еволюція банківської системи в Україні

Починаючи з першої половини XIX сторіччя, в Україні стали здійснюватися банківські операції і використовуватися широкі форми кредитування, що насамперед було пов?язано із розвитком ярмаркової торгівлі. Значним банківським центром, що здійснював операції на ярмарках, став Бердичів. Через свої 8 банківських домів він мав зв?язки з банківськими домами Петербурга, Москви, Варшави, Одеси. Основні операції бердичівські банкіри здійснювали на Контрактовому ярмарку в Києві. У 1835--1844 pp. вони завезли туди 500--600 тис. руб. сріблом, а в 1845--1849 pp. -- понад 1 млн руб. Кредитно-розрахункові установи поступово ставали невід?ємною частиною господарського життя України, їх основне призначення у дореформений період (1861 р.) полягало в підтримці поміщицьких господарств. Дворянський банк та інші кредитні установи («сохранные казны», «приказы общественного призрения») давали позики під заставу маєтків. Іншою важливою рисою дореформеної банківської системи було те, що держава тримала у своїх руках монополію на використання грошових накопичень. Все це не відповідало інтересам індустріального розвитку країни. Тому з припиненням видачі позик під заставу маєтків (1859 р.) почалася ліквідація кредитних установ. Проте, створюючи нову банківську систему, царський уряд не хотів втратити керівних позицій у банківсько-кредитній справі. Державному банку, заснованому в 1860 p., були надані крім права здійснювати звичайні комерційні операції, й інші важливі функції.

Це привело до того, що разом з Міністерством фінансів Державний банк із цілою мережею своїх контор і відділень на периферії мав вирішальний вплив на діяльність інших банків. Створення індустріальної банківської системи в Україні почалося саме із заснування контор Державного банку Російської імперії.

У 1896 р. кредитно-банківська мережа в українських губерніях виглядала так: Держбанк мав три контори (Київ, Одеса і Харків) та 14 відділень (Чернігів, Ромни, Полтава, Кременчук, Катеринослав, Юзовка, Бердянськ, Феодосія, Севастополь, Херсон, Миколаїв, Кам?янець-Подільський, Житомир і тимчасове відділення в Ялті, що працювало з 25 травня до 1 листопада кожного року). При повітових казначействах і відділеннях Держбанку діяли 66 позиково-ощадних кас. Продовжувався процес розгортання позиково-ощадних кас і при поштово-телеграфних конторах. Ощадкаси відігравали велику роль у мобілізації дрібних заощаджень населення. На 1897 р. 8 відділень ощадкаси при Київській конторі Держбанку, що приймали і видавали вклади на суми від 25 копійок, мали ЗО 278 вкладників і 6,3 млн рублів вкладів. В ощадкасах при поштово-телеграфних установах м. Києва значилося 7 284 вкладники, на рахунках яких було 0,84 млн рублів. Таким чином, до революції кредитно-банківські системи на території українських губерній у 1897--1917 pp. характеризувались:

1) стабільністю мережі відділень Державного Дворянського земельного і Селянського поземельного банків;

2) незначним збільшенням кількості відділень Держбанку;

3) потужною експансією великоросійських комерційних акціонерних банків (насамперед петербурзьких);

4) розширенням приватної банківської справи і витісненням її з найважливіших економічних центрів;

5) стрімким розвитком кредитної кооперації і товариств взаємного кредиту;

6) інтеграцією української низової кредитної кооперації у всеросійську кооперативну систему з центром у Москві.

У цілому в 1913 р. на території України нараховувалося: З контори, 18 відділень і одне агентство Держбанку; 6 відділень Дворянського земельного і 9 -- Селянського поземельного банків; близько 90 казначейств; 113 відділень; 28 агентств і 12 комісіонерств акціонерних комерційних банків; 3 «українських» акціонерних комерційних і 4 місцевих акціонерних земельних банки; 81 банківський дім (включаючи їх контори і відділення); 57 міських суспільних банків; Товариство взаємного кредиту гірничопромисловців Півдня Росії; 251 товариство взаємного кредиту; 47 спеціалізованих товариств взаємного кредиту (у тому числі: 9 торговельно-промислових, 4 комерційних, 8 купецьких, 4 земських, 12 сільськогосподарських, 1 міщанське, 3 товариства дрібних промисловців тощо); 2 міських купецьких банки; понад 1 495 кредитних товариств (965 тис. членів, 6,6 млн руб. основного капіталу і 883 тис. руб. запасного) і 606 позиково-ощадних товариств (469 тис. членів, 9 млн руб. основного капіталу і 1,1 млн запасного). Сільський банк графині А. Браницької у Білій Церкві; Земський банк Херсонської губернії тощо. Загалом на території України напередодні революції 1917 -- 1921 pp. була створена широка мережа кредитно-банківських установ з багаторівневою структурою, що охоплювала всі галузі аграрно-індустріальної економіки регіону і була міцно інтегрована в загальноімперську грошово-кредитну систему, а через неї і в європейську. Вона забезпечувала нормальний рух товарів, грошей і кредитних ресурсів, хоча за своєю могутністю значно поступалася аналогічним системам індустріальних та індустріально-аграрних країн Західної Європи. До середини 1920-х років кредитно-банківська мережа України склалася кількісно і якісно. Український кредитний капітал, як і раніше, концентрувався в системі сільськогосподарської, промислової і споживчої кооперації, у сфері приватновласницької позикової справи. В Україні, як і в цілому по СРСР, державні банки головним чином обслуговували державний сектор і частково кооперацію. Кооперативні кредитні установи -- кооперацію і меншою мірою держсектор. Середня і дрібна буржуазія міста могла розраховувати виключно на свої власні сили. Лише в міських банках приватні підприємці могли розраховувати на певну підтримку. У Київському банку на їхню частку припадало 3,52 % обліково-позикових (в основному облікових) операцій, в Одеському -- 7,4 %, у Харківському -- тільки 0,2 %. Реальна ліквідація залишків автономії української кредитної справи розпочалася на межі 20--30-х років, коли внаслідок заборони приватного підприємництва в промисловості, транспорті й торгівлі припинили існування товариства взаємного кредиту. До другої половини 60-х років. Україна не мала у своєму розпорядженні автономної кредитно-банківської системи. Тут діяли філії Держбанку СРСР, Будбанку СРСР і трудові ощадкаси. Мережа установ Держбанку в Україні поширювалася до 1975 р. У 1970 р. тут було 652 філії, в 1975 р. -- 678. Потім почалося скорочення. І в 1980 р. функціонувало вже 663 установи Держбанку.

З січня 1989 р. в республіці починається створення комерційних і кооперативних банків. На 20 червня 1990 р. на території України було офіційно зареєстровано 25 банків (17 акціонерних комерційних і 8 кооперативних). Вони були розміщені вкрай нерівномірно й оперували обмеженими капіталами. Статутні капітали кооперативних банків коливалися від 0,5 млн до 3,5 млн рублів, акціонерних -- від 5 до 15. Самі банки містилися в Києві, на Західній Україні, Південно-Східній Україні, в Криму. Сучасні банківські системи, як правило, складаються з двох рівнів. Верхній рівень дворівневої банківської системи займає національний (центральний банк) країни. Його основними функціями є:

- грошово-кредитне регулювання економіки;

- емісія валюти країни і забезпечення її обігу;

- контроль за діяльністю кредитних установ;

- акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;

- кредитування комерційних банків;

- кредитно-розрахункове обслуговування уряду;

- зберігання та проведення операцій із золотовалютними запасами і резервами.

Комерційні банки -- головна ланка дворівневої банківської системи. Основні функції комерційних банків такі:

- управління грошовим обігом;

- забезпечення платіжного механізму;

- акумуляція заощаджень;

- надання кредиту;

- фінансування зовнішньої торгівлі;

- довірчі операції;

- зберігання цінностей;

- консультування і надання інформації.

Однією з найважливіших функцій системи комерційних банків є управління грошовим обігом у країні. Воно здійснюється спільно з центральним банком країни за допомогою кредитних операцій. Мета політики центрального банку -- через систему обов?язкових резервів керувати динамікою кредиту і забезпечити відповідність кількості грошей в обігу національним завданням стабілізації цін, підтримки нормальних темпів економічного зростання та високого рівня зайнятості. Комерційні банки є необхідним каналом для збільшення або зменшення кількості грошей в обігу як засобу вирішення вказаних завдань.

1.2 Національний банк України

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом «Про Національний банк України», іншими законами України. Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути змінений за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а за необхідності -- Державний бюджет України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об?єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов?язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов?язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов?язання.

Національний банк не відповідає за зобов?язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов?язаннями Національного банку крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов?язання.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. За виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, -- цінової стабільності.

1.2.1 Функції Національного банку України

Національний банк виконує такі функції.

1. Відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику.

2. Монопольне здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг.

3. Виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування.

4. Встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.

5. Організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.

6. Визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками та фінансово-кредитними установами.

7. Визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.

8. Здійснює банківське регулювання та нагляд.

9. Веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках.

10. Складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування.

11. Представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.

12. Здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями.

13. Забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами.

14. Аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин.

15. Організовує інкасацію та перевезення банкнот, монет та інших цінностей; видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот, монет та інших цінностей.

16. Реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку.

17. Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України.

18. Здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Національний банк України є:

* центральним банком;

* емісійним банком;

* валютним органом;

* органом банківського нагляду;

* банком банків;

* банком держави;

* організатором міжбанківських розрахунків.

Центральний банк. Основною функцією Національного банку України як центрального банку держави, є забезпечення стабільності національної грошової одиниці -- гривні. Національний банк веде Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Комерційні банки та іноземні банки можуть здійснювати банківські операції тільки після реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків. Національний банк представляє інтереси України у відносинах із центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями. Емісійний центр. Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний банкнотно-монетний двір. Із введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу регіональних управлінь Національного банку на замовлення комерційних банків. Національний банк створює і організовує діяльність Державної скарбниці України, нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку. Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.

У сфері валютного регулювання Національний банк:

* здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;

* складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

* контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

* визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

* нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

* видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

* визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

У сфері валютного контролю Національний банк:

* здійснює контроль за виконанням правил валютних цінностей на території України;

* забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Банківський нагляд. На Національний банк покладено функцію банківського нагляду та контролю за виконанням комерційними банками законодавства з банківської справи, додержанням економічних нормативів, установлених Національним банком, та власних нормативних актів.

З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків Національний банк встановлює для комерційних банків такі обов?язкові економічні нормативи:

* показники капіталу банку;

* платоспроможність;

* співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку;

* показники ліквідності банку;

* максимальний розмір ризику на одного позичальника.

Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком. Банк банків. З метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей Національний банк надає комерційним банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і кредитування потреб, пов?язаних із структурною перебудовою економіки України. Виконуючи функцію кредитора останньої інстанції, Національний банк України надає комерційним банкам кредити під програми фінансового оздоровлення банків.

Рефінансування комерційних банків здійснюється через аукціони (з 1994 p.), що забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. Запроваджено ломбардний кредит (з 1996 р.) та операції «репо» під заставу державних цінних паперів (з 1997 p.). Банк держави. Національний банк організовує і здійснює через уповноважені банки касове обслуговування державного бюджету України. Законом України «Про Національний банк України» Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету. До 1995 р. надання прямих кредитів на покриття дефіциту державного бюджету здійснювалося Національним банком України в межах, встановлених Верховною Радою України при затвердженні державного бюджету на відповідний рік. Після проведення у другій половині 1995 р. механізму покриття дефіциту бюджету лише за рахунок випуску державних цінних паперів на Національний банк України покладено виконання операцій з державними цінними паперами, для обліку яких створено депозитарій. Організатор міжбанківських розрахунків. Із січня 1994 р. Національний банк відповідно до покладених на нього функцій створив і запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі, до якої нині залучена банківська система України. Для функціонування цієї системи в Республіці Крим та кожній області створено регіональні розрахункові палати, що об?єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у м. Києві.

Система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання. Нині банківські установи працюють в системі електронних міжбанківських розрахунків (СЕМР) Національного банку України за одною з 7 моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка.

1.2.2 Органи управління Національним банком України

Вищим органом Національного банку є Рада Національного банку України. Керівним органом Національного банку є Правління Національного банку України. Рада Національного банку виконує такі функції.

1. Відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного і соціального розвитку України розробляє і вносить для інформування до 15 вересня на розгляд Верховної Ради України основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за їх виконанням.

2. Здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї.

3. Вносить рекомендації правлінню Національного банку в межах розроблених основних засад грошово-кредитної політики стосовно:

* методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

* окремих заходів монетарного та регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

* політики курсоутворення та валютного регулювання;

* розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

* вдосконалення платіжної системи;

* інших питань, віднесених законом до компетенції Національного банку.

4. Затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку і подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік.

5. Встановлює форми оплати праці працівників Національного банку відповідно до законодавства України.

6. Приймає рішення про зміну статутного капіталу Національного банку.

7. Визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку.

8. Погоджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік.

9. Затверджує регламент Ради Національного банку.

10. Має право застосування відкладального вето щодо окремих рішень правління Національного банку з питань, віднесених до її компетенції.

11. Затверджує рішення правління Національного банку про участь у міжнародних організаціях, у капіталах банків та фінансово-кредитних установах. 12. Затверджує зовнішньоекономічні договори та інші угоди, якщо відповідальність за останніми перевищує статутний капітал Національного банку. 13. Щорічно визначає для Національного банку:

* вимоги щодо диверсифікування активів та їх ліквідності;

* ліміти позабалансових зобов?язань;

* регуляцію щодо формування резервів, покриття збитків та порядок відрахувань доходів до Державного бюджету України;

* вимоги щодо мінімального розміру золотовалютних резервів;

* інші показники, що характеризують спроможність Національного банку відповідати за своїми зобов?язаннями.

14. За поданням голови Національного банку дає згоду на призначення та звільнення з посад членів правління Національного банку.

15. Вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України. Рада Національного банку не може давати рекомендації щодо доцільності призначення чи звільнення з посад голови Національного банку, членів правління Національного банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку. Рада Національного банку складається з 14 осіб. Членом Ради Національного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну чи фінансову освіту або науковий ступінь в галузі економіки та фінансів і при цьому має досвід постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої влади України, в банківській установі, чи науковій роботі за фінансовою чи економічною тематикою. Президент України призначає 7 членів Ради Національного банку, до складу яких входить голова Національного банку за посадою, шляхом прийняття відповідного Указу. Призначення членів Ради Національного банку проводиться Верховною Радою України шляхом прийняття відповідної Постанови. Особи, кандидатури яких підлягають затвердженню Верховною Радою України, проходять обговорення на спеціальному відкритому засіданні профільного комітету Верховної Ради України, який вносить свої рекомендації Верховній Раді України. Чергове призначення Ради Національного банку здійснюється не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку повноважень попередньо призначених членів Ради Національного банку. Строк повноважень членів Ради Національного банку -- 7 років, крім голови Національного банку, який призначається на строк здійснення його повноважень на посаді. Голова Ради Національного банку та його заступник обираються Радою Національного банку строком на 3 роки. Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій відповідно до Законів та здійснює управління діяльністю Національного банку. Очолює правління Національного банку голова Національного банку, який призначається Верховною Радою України за поданням Президента України від конституційного складу Верховної Ради України строком на 5 років. Структура Національного банку будується за принципом децентралізації з вертикальним підпорядкуванням. НБУ складається з: 1) департаментів та самостійних управлінь центрального апарату Національного банку України; 2) установ Національного банку України; 3) територіальної структури НБУ.

1.2.3 Основні засади грошово-кредитної політики

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного і соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення та регулювання норм обов?язкових резервів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ;

2) відсоткову політику;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу.

1.2.4 Операції Національного банку України

Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції.

1. Надає кредити комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

2. Здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком.

3. Купує та продає на вторинному ринку цінні папери в порядку, передбаченому законодавством України.

4. Відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів.

5. Купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання.

6. Зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінне каміння та інші коштовності, пам?ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування.

7. Розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А.

8. Приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності.

9. Видає гарантії і поруки відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку.

10. Веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків.

11. Виконує операції з обслуговування державного боргу, пов?язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними.

12. Веде особисті рахунки працівників Національного банку.

13. Веде рахунки міжнародних організацій.

14. Здійснює беззаперечне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України за рішенням суду. Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій. Національний банк має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між ними та іноземними центральними банками.

Національний банк здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом реалізації таких повноважень.

1. Здійснює всі види перевірок на місцях банків, інших фінансово-кредитних установ в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, інших фінансово-кредитних установ та ліцензування банківських операцій.

2. Може вимагати від банків та інших фінансово-кредитних установ проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення.

3. Може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку та іншої фінансово-кредитної установи з правом дорадчого голосу. Національний банк пред?являє вимоги щодо здійснення обов?язкових аудиторських перевірок банків та інших фінансово-кредитних установ, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ. У разі порушення банком, іншою фінансово-кредитною установою банківського законодавства, нормативних актів Національного банку, проведення ризикових операцій, що загрожує їх платоспроможності та інтересам вкладників і кредиторів, Національний банк застосовує адекватні допущеному порушенню заходи впливу відповідно до законодавства з метою захисту кредиторів та вкладників.

У разі невиконання у встановлений Національним банком строк вимог щодо усунення порушень, Національний банк має право застосовувати такі заходи впливу.

1. Накладати штраф на керівників банків та інших фінансово-кредитних установ у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

2. Накладати на банки та інші фінансово-кредитні установи штрафи відповідно до положень, затверджених правлінням Національного банку, але у розмірі не більше 1% від суми зареєстрованого статутного фонду.

3. Відстороняти керівництво (голову правління та головного бухгалтера) від управління банком та іншою фінансово-кредитною установою і призначати тимчасову адміністрацію.

4. Зупиняти дію ліцензії на здійснення окремих банківських операцій на строк до 1 року. У разі порушення законів чи інших нормативних актів, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку чи іншої фінансово-кредитної установи, або заподіяло істотну шкоду інтересам їх клієнтів, приховування будь-яких рахунків, інших документів чи активів, Національний банк має право відкликати ліцензію на здійснення всіх банківських операцій та прийняти рішення про реорганізацію або ліквідацію банку, призначити ліквідатора.

1.3 Комерційні банки України

Основною (базовою) ланкою дворівневої банківської системи України є комерційні банки. Сьогодні до групи комерційних банків у різних країнах належить цілий ряд інститутів з різноманітною структурою і різним співвідношенням власності, їхня головна відмінність від центральних банків -- відсутність права емісії банкнот.

Комерційний банк -- це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку. Основними сферами діяльності комерційних банків в Україні є:

* приймання заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню;

* надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів;

* здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;

* переміщення коштів у рамках платіжної системи України.

Комерційні банки мають право на здійснення іншої комерційної діяльності, яка не суперечить чинному законодавству. Комерційним банкам забороняється діяльність у сферах матеріального виробництва і торгівлі (крім золота, дорогоцінних металів, монет, цінних паперів), а також діяльність у всіх видах страхування. Тому межа між банківськими і небанківськими інститутами досить умовна. Відома фінансова компанія «Miril Linch» (США) одержала статус позабанківського банку, оскільки у 80-х роках почала надавати кредити приватним особам і родинам. За станом на 1 липня 2001 р. в Реєстрі банків, їх філій та представництв, валютних бірж було зареєстровано 194 банки. За організаційно-правовою формою господарювання більшість комерційних банків (168 одиниць або 86,6 % від загальної кількості банків) зареєстровано як акціонерні товариства. Кількість банків за участю іноземного капіталу (31), як і кількість банків повністю контрольованих іноземним капіталом (7), не змінилася (табл. 1). Відсоток іноземного капіталу в банківській системі України становив 15,22. Кількість банків, що отримали ліцензії Національного банку України на проведення банківських операцій, за першу половину 2001 р. збільшилася від 154 до 155, з яких 150 мали ліцензію на здійснення валютних операцій. Протягом 2001 р. 61 банк віднесено до категорії «проблемних» , з яких 37 банків перебували в стадії ліквідації. Питома вага проблемних банків у загальній сумі активів комерційних банків становила 7,8 %. Питання реєстрації та ліцензування нових банків має велике значення, тому що нові банки особливо схильні до банкрутства. Реєстрація повинна запобігати проникненню в банківську справу людей із недостатніми фаховими навиками, досвідом, фінансовим забезпеченням, етичними стандартами. Для уникнення зловживань, пов?язаних зі створенням банків в інтересах вузькозацікавлених груп, реєстрація банків здійснюється при виконанні чітких критеріїв і необхідних мінімальних вимог. Реєстрацію та ліцензування комерційних банків проводить Національний банк України. Головною вимогою, яку ставить Національний банк України при реєстрації комерційного банку, є наявність мінімального розміру статутного фонду. Мінімальний розмір статутного фонду на момент реєстрації банку не може бути менше: 1) для місцевих кооперативних банків -- 1 мільйона євро; 2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області -- 3 мільйонів євро; 3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України -- 5 мільйонів євро.

Таблиця 1. Розвиток системи комерційних банків (1991--2000 pp.)

Показники	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	ІїтїтУ	2000
Кількість банків за реєстром (на кінець року)	76	133	211	228	230	229	227	214	203	195
Із загальної кількості
Державні	--	__	--	2	2	2	2	2	2	2
Акціонерні товариства	--	--	--	159	169	177	184	178	173	169
Відкриті	--	--	--	96	119	125	133	125	124	120
Закриті	--	--	--	63	50	52	51	53	49	49
Товариства з обмеженою відповідальністю	--	--	--	67	59	50	41	34	28	26
Кількість банків за участю іноземного капіталу	--	--	--	12	12	14	22	28	ЗО	31
Кількість банків зі 100 % іноземним капіталом	--	--	--	1	1	2	6	9	8	7
Кількість банків, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій	--	--	--	115	134	146	157	161	153	149
Кількість інших фінансових установ, яким надано ліцензію	--	--	--	--	4	2	2	2	1	1
Сплачений статутний фонд діючих комерційних банків у гривневому еквіваленті, млн грн.	--	0,5	15	87	541	1098	1636	2103	2910	3666
Кількість ліквідованих банків у зв?язку з порушенням банківського законодавства та з інших причин	--	3	6	11	1	11	10	16	11	9

Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору. Власний капітал у структурі банківських коштів відіграє дуже важливу роль для забезпечення міцності банку й ефективності його роботи. По-перше, власний капітал є джерелом фінансових ресурсів банку і незамінний на початкових етапах діяльності. По-друге, капітал виконує захисно-гарантійну функцію, тобто роль страхового фонду для покриття непередбачених витрат і збитків, що виникають у процесі операційної діяльності банку. Структура банківського капіталу така:

* статутний капітал;

* загальні резерви;

* нерозподілений фінансовий результат минулих років;

* фінансовий результат поточного року;

* фонд переоцінки основних коштів.

Сприятливі умови для рекапіталізації банків сприяли закріпленню тенденції до зростання капіталу банківської системи. На кінець першого кварталу 2001 р. за розміром сплаченого статутного капіталу відбулося перегрупування комерційних банків. Зокрема кількість банків з капіталом до 10 млн грн. зменшилася від 27 до 26 одиниць. Найбільша за кількістю група комерційних банків з капіталом понад 50 млн грн. збільшилася на 2 банки. Загалом сплачений статутний капітал останніх двох груп у поточному році збільшився на 205 млн грн., а його питома вага в загальному обсязі зросла до 94,4 %. Традиційно в комерційних банках близько 90 % усієї потреби в грошових ресурсах для активних операцій покривається за рахунок залучених коштів. Основну частину цих коштів складають депозити, тобто гроші, вкладені в банк клієнтами (приватними особами і компаніями), які зберігаються на їхніх рахунках і використовуються відповідно до режиму рахунка і банківського законодавства. Поряд із веденням депозитних рахунків банки використовують інші методи мобілізації грошових капіталів головним чином шляхом одержання позик на грошовому ринку. Основна мета таких операцій -- поліпшення ліквідної позиції банку. До таких операцій належать: одержання позик на міжбанківському ринку, угоди «репо» (продаж цінних паперів із зворотнім викупом), випуск облігацій. Однією з основних цілей комерційних банків є відповідність структури їхніх активів структурі пасивів. Якісна й кількісна рівновага між залученими і розміщеними коштами -- одна з головних умов підтримання на необхідному рівні ліквідності банків як гарантії своєчасного виконання зобов?язань перед клієнтами та розширення сфери діяльності. Активні операції комерційних банків щодо надання кредитів є однією з пріоритетних сфер банківської діяльності, оскільки доходи від кредитів дають значний прибуток. Розвиток банківської системи в 2001 р. відбувався в сприятливих макроекономічних умовах, які характеризувалися зростанням виробництва товарів та послуг, реальних доходів населення та позитивними тенденціями в зовнішньоекономічній сфері.

1.3 Операції комерційних банків

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції.

1. Прийом вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.

2. Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них.

3. Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених вище операцій, має право здійснювати такі операції та угоди.

1. Операції з валютними цінностями.

2. Емісію власних цінних паперів.

3. Організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.

4. Операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг).

5. Надання гарантій доручень та інших зобов?язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі.

6. Придбання права вимоги на виконання зобов?язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

7. Лізинг.

8. Послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів.

9. Випуск, купівлю, продаж, обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів.

10. Випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток.

11. Надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій. Операції приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків, розміщення залучених коштів належать виключно до банківських операцій, здійснювати які в сукупності дозволяється тільки юридичним особам, що мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати тільки дві останні операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право на такі операції.

1. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.

2. Здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї.

3. Перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

4. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

* з інструментами грошового ринку;

* з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках з фінансовими ф?ючерсами та опціонами.

5. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

6. Депозитарну діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій 1--4 якщо:

1) рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

2) банк не є об?єктом застосування заходів впливу;

3) банком подано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

4) Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості, відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України. Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності. Комерційні банки самостійно встановлюють відсоткові ставки та комісійну винагороду зі своїх операцій. Усі банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обслуговуються, їх прийнято поділяти на пасиви і активи (табл. 2). Пасивні операції -- це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. Активні операції -- це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні оренди і товарно-матеріальні цінності.

Таблиця 2. Активні й пасивні операції комерційного банку

АКТИВ	ПАСИВ
Грошові активи	Кошти на кореспондентському рахунку в НБУ Кошти в касі Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках (на рахунках НОСТРО) Депозити, розміщені в інших банках	Статутний фонд Резервний фонд Страховий фонд Фонди економічного стимулювання Інші фонди спеціального призначення Нерозподілений прибуток	Власні ресурси
Кредитний портфель	Усі кредити, видані юридичним особам у національній та іноземній валютах (в тому числі прострочені і пролонговані) Усі кредити, видані фізичним особам (у тому числі прострочені й пролонговані) Міжбанківські видані кредити (у тому числі прострочені й пролонговані)	Кошти вкладників (юридичних та фізичних осіб) на рахунках до запитання (поточних, бюджетних, депозитних) Кошти банків-кореспондентів на кореспондентських рахунках, відкритих у даному банку (на рахунках ЛОРО) Кошти вкладників (юридичних та фізичних осіб) на строкових депозитних рахунках Депозити, залучені від інших банків ...

Подобные документы

• Аналіз діяльності банківської системи України

  Сутність банківської системи й грошової пропозиції. Функції Національного банку України та комерційних банків. Структура капіталу в банківській системі України. Надання послуг в банках. Державне регулювання банківської системи України, її саморегулювання.
  
  курсовая работа [76,2 K], добавлен 20.11.2010
  

• Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики

  Сутність і основні функції банків, їх значення на сучасному етапі. Структура банківської системи України. Методи та інструменти впливу Центрального банку на ринкову економіку. Проблеми та шляхи удосконалення сучасної банківської системи в Україні.
  
  курсовая работа [37,2 K], добавлен 10.11.2010
  

• Організація банківської справи

  Базові поняття про банк та банківську систему. Види комерційних банків. Проблеми взаємовідносин Національного банку України та комерційних банків. Функції банківської системи. Проблеми інтеграції банківської системи України в світові фінансові структури.
  
  научная работа [45,4 K], добавлен 28.02.2010
  

• Банк як елемент економічної системи

  Історія становлення та розвитку банківської справи. Розвиток банківської діяльності в Україні. Національний банк України: розвиток та функції. Виникнення та функціонування українських комерційних банків. Розвиток банківської системи в розвинутих країнах.
  
  курсовая работа [177,1 K], добавлен 30.01.2011
  

• Роль доходності банків для ефективного розвитку банківської системи та економіки в цілому

  Розгляд банківської системи як механізма балансування, який регулює проведення грошово-кредитної політики та запобігає кризам. Основні методи підвищення фінансової стійкості та доходності банку, правильне управління його активами, пасивами і ризиками.
  
  статья [19,1 K], добавлен 03.04.2012
  

• Становлення банківської системи

  Розгляд історії розвитку (банківської системи Русі та СРСР) і характеристики основних елементів банківської системи України. Виникнення і характеристика центральних банків, які є головною ланкою банківської системи, оцінка їх незалежності та функції.
  
  дипломная работа [42,3 K], добавлен 03.03.2011
  

• Місце і роль банків на грошовому ринку

  Дослідження проблем розвитку комерційних банків як складової фінансової банківської системи України. Оцінка їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки. Характеристика кредитної системи, операцій та функцій Національного банку.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 08.03.2015
  

• Регулювання діяльності комерційних банків в ринкових умовах

  Теоретичні основи та економічна сутність регулювання діяльності комерційних банків. Грошово-кредитне регулювання банків як основа діяльності банківської системи України. Підвищення рівня прибутковості банку внаслідок дій органів банківського нагляду.
  
  дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.09.2010
  

• Взаємовідношення комерційних банків з Національним банком України

  Повноваження Національного банку як регулятивно-наглядового органу. Напрями його діяльності, участь в кредитному обслуговуванні комерційних банків. Правові основи взаємовідносин НБУ з КБ. Принципи реформування та розвитку банківської системи в Україні.
  
  курсовая работа [31,7 K], добавлен 28.02.2013
  

• Функціонування грошово-кредитної системи в умовах трансформації економіки

  Поняття грошової системи та грошового обігу. Структура і функції грошово-кредитної системи. Кейнсіанська та монетаристська концепції. Ефективність функціонування Національного банку України. Правові основи створення та діяльності комерційних банків.
  
  курсовая работа [98,3 K], добавлен 14.05.2009
  

• Банківська система Японії

  Історія банківської системи Японії, її структура та особливості. Основні напрями діяльності банку країни, його інструменти та функції. Грошово-кредитна система Японії. Норматівная база комерційних банків. Типи небанківських кредитно-фінансових установ.
  
  презентация [3,4 M], добавлен 28.03.2014
  

• Функціонування банківської системи України

  Сутність банківської системи України та її складові. Аналіз динаміки розвитку банківської системи України та діагностування кредитного потенціалу банків. Модель покращення функціонування банківської системи України за допомогою кластерного аналізу.
  
  дипломная работа [787,7 K], добавлен 20.03.2011
  

• Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку та їх використання в Україні

  Сутність і значення грошово-кредитної політики, її основні інструменти та шляхи вдосконалення. Аналіз реалізації грошово-кредитної та валютно-курсової політики Національного банку України. Причини виникнення і засоби подолання фінансово-економічної кризи.
  
  курсовая работа [757,0 K], добавлен 01.11.2012
  

• Історія світової банківської системи

  Історія розвитку банківської справи, її місце в фінансовій системі сучасної держави. Використання системи федерального резерву в роботі банків розвинених країн. Опис банківської системи Канади, Великобританії та США. Аналіз банківської справи України.
  
  курсовая работа [562,0 K], добавлен 14.07.2009
  

• Формування та розвиток банківської системи України

  Основні етапи формування та розвитку банківської системи України, її специфічні риси та особливості. Політика Національного Банку України. Аналіз банківської системи України, її поітики та стратегічних цілей. Стан банківської системи у 2008 році.
  
  курсовая работа [48,0 K], добавлен 12.07.2010
  

• Банки та їх функції

  Особливості організації банківської справи та основних функцій комерційних банків. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків. Походження та розвиток комерційних банків. Функції комерційних банків. Операції комерційних банків.
  
  курсовая работа [40,1 K], добавлен 10.04.2007
  

• Функціонування банківської системи України в період політичної кризи

  Несвоєчасне реагування на причини виникнення банківської нестабільності як привід виникнення банківської паніки та кризи. Залежність банківської системи від політичної ситуації в країні. Сумарний збиток комерційних банків України в квітні 2014 року.
  
  реферат [14,6 K], добавлен 23.10.2014
  

• Банківська система України

  Сутність та функції банківської системи. Зміна складових зобов'язань банків України за 2009-2011 роки. Особливості побудови банківської системи України. Проблеми її розвитку та недоліки. Перспективи та напрямки розвитку банківської системи України.
  
  курсовая работа [905,9 K], добавлен 07.11.2012
  

• Політика рефінансування та її види

  Економічна сутність політики рефінансування банків та її значення для банківської системи. Досвід центральних банків зарубіжних країн щодо застосування механізму рефінансування. Реалізація антикризового механізму в Україні. Стан банківської системи.
  
  курсовая работа [412,5 K], добавлен 20.09.2012
  

• Стан та тенденції розвитку банківської системи України

  Становлення банківської системи. Загальна характеристика банківської системи. Формування ресурсів банківської системи. Розміщення ресурсів банків України. Фінансові результати діяльності банківської системи. Темпи зростання активно-пасивних операцій.
  
  курсовая работа [164,9 K], добавлен 13.08.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам