Майнове страхування та його розвиток в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки і менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Майнове страхування та його розвиток в Україні»

Київ 2014

ЗМІСТ

Вступ

1. Економічна сутність майнового страхування і його принципи

2. Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг

3. Механізм майнового страхування в Україні

3.1 Транспортне страхування

3.2 Страхування врожаїв сільськогосподарських культур

3.3 Страхування фінансово-кредитних ризиків

4. Правова та економічна характеристика майнового страхування в Україні

5. Шляхи та перспективи вдосконалення майнового страхування в Україні

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Майнове страхування, як і інші види страхування -- це перш за все вид підприємницької діяльності і неможливий без отримання прибутку. Це досягається тим, що не за кожним договором наступає обумовлений випадок і проводиться виплата. У нашій же країні унаслідок подій останніх років з'явилося достатньо багато страхових компаній -- це може говорити тільки про те, що страховий бізнес -- досить прибуткове заняття. В умовах конкуренції страхові компанії все більш розширюють круг страхових ризиків -- подій, при настанні яких страховик виплачує застрахованій особі обумовлену суму. За всіх цих причин значення страхування в сучасному суспільстві постійно зростає.

Страховий ринок повинен відображати конкретні умови конкретної країни, а саме рівень розвитку соціально-економічної сфери. Україна тільки недавно почала створення власного страхового ринку. Через те, що Україна знаходиться на перехідному етапі розвитку, структура страхового ринку може відрізнятися від зарубіжних країн в плані відносин між окремими видами страхування, та і сам механізм українського страхування поки недосконалий.

Мета даної роботи -- дослідити та узагальнити методологічні принципи, методи побудови та передовий зарубіжний досвід щодо забезпечення ефективного функціонування майнового страхування на сучасному етапі розвитку нашої держави, що може бути корисним для визначення фінансового стану держави в цілому та окремих ії елементів, а також напрямів поліпшення її функціонування.

Актуальність теми. Окремому власнику майна дуже важко, а іноді навіть неможливо самостійно його відновити у випадку пошкодження або втрати через непередбачувані ризиковані обставини. Держава також неспроможна надати у цих випадках швидку і адекватну допомогу громадянам або юридичним особам через нестачу бюджетних коштів. Саме тому найбільш ефективним способом забезпечення захисту майна є страхування.

Витоки страхування майна відносяться до середини ХVІІІ століття. Значного розвитку страхування майна набуло за радянських часів, особливо у 70-80 роки. Таке страхування було поширене на теренах України і в останні десятиріччя перед набуттям країною державної незалежності. В період становлення ринкових відносин в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, розвиток страхування майна, особливо майна громадян, сповільнився. Це зумовлено низьким рівнем платоспроможності населення, втратою більшістю його довіри до страхування, а також недосконалістю правової бази страхування, що в сукупності призвело до затримки формування ринку відповідних страхових послуг.

Значний внесок в розробку теоретичних основ майнового страхування зробили західні вчені - А.Манес, Д.Бланд, Дж. Діксон, В. Гейльман, В. Гаврийський, Д. Фарни. Вагомий внесок у розробку фундаментальних питань теорії та практики страхування майна зробили російські вчені К.Граве, Є.Дюжиков, В.Ідельсон, Є.Коломін, В.Коньшин, Л.Лунц, Л. Мотильов, В. Райхер, Л.Рейтман, Т.Верькіна, А.Плєшков, Ю.Сплєтухов, В.Шахов. Питання страхування майна досліджувались у роботах вітчизняних науковців В.Базилевича, К.Базилевич, К.Воблого, О.Вовчак, Н. Внукової, В.Грушка, О.Заруби, М.Клапківа, В.Малько, С.Осадця, А.Таркуцяка, Я.Шумелди. Водночас слід зазначити, що у вітчизняній фінансово-економічній літературі бракує ґрунтовних досліджень, які стосуються загальнотеоретичних проблем страхування майна і наукових розробок, орієнтованих на їх практичне застосування. Необхідність вирішення існуючих проблем зумовили вибір теми дослідження та свідчать про її актуальність.

Метою роботи є розкриття економічної природи та сутності страхування майна в сучасних ринкових умовах і визначення шляхів прискорення розвитку страхування майна в Україні.

Основні завдання роботи :

- дати загальну характеристику інституту майнового страхування;

- дослідити особливості та види страхування майна громадян;

- розкрити особливості та види страхування майна юридичних осіб;

- провести аналіз сучасної практики страхування майна в Україні;

- здійснити аналіз фінансової діяльності страховиків при страхуванні майна громадян та аналіз фінансової діяльності страховиків при страхуванні майна юридичних осіб;

- обґрунтувати шляхи удосконалення страхування майна в Україні, зокрема, за рахунок комплексного надання страхових послуг в страхуванні майна в Україні та оптимізації процесів надання страхових послуг в майновому страхуванні.

Предметом дослідження є майнове страхування, роль і місце його на ринку страхових послуг.

Об'єктом дослідження є економічні відносини між конкретними суб'єктами господарювання.

У пропонованій роботі на основі матеріалів, що зібрані по даній темі, зроблена спроба проаналізувати деякі проблеми страхового ринку України і виділити можливі перспективи його розвитку. Враховуючи, що просте вичленення нинішнього періоду страхування не може дати повного уявлення по даній темі, необхідно розглянути проблеми сьогоднішнього дня в деякому порівнянні з попередніми періодами його розвитку. Для цього в число даних питань включені короткі оглядові матеріали, що стосуються виникнення і розвитку страхування, економічної суті страхування, структури страхового ринку. Також в цій роботі розглянуто, яку роль майнове страхування грає в економіці ринкового типа, особливості і проблеми страхового ринку України і пропозиції по їх удосконаленню.

1. Економічна сутність майнового страхування і його принципи

«Страхування -- такий вид необхідної суспільно корисної діяльності, при якій громадяни і організації наперед страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків до особливого фонду спеціалізованої організації (страховика), що надає страхові послуги, a ця організація при настанні вказаних наслідків виплачує за, рахунок засобів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму» [34, с.4].

Майнове страхування пов'язане з володінням, використанням і розпорядженням майном страхувальника. Майнове страхування об'єднує різні види страхування, які розділяються на дві групи -- страхування майна юридичних і фізичних осіб. Страхування майна юридичних осіб включає страхування будівель, споруд, устаткування, транспорту, вантажів і багажу, урожаю, технічних ризиків, фінансових ризиків й інших майнових ризиків. Страхування майна громадян включає страхування автомобілів, нерухомості, домашнього майна, майна в господарствах, домашніх тварин і інших видів майна.

Згідно Інструкції про порядок видачі ліцензії на здійснення страхової діяльності на території України від 15 липня 1996 р. № ЛП-18/78, договір майнового страхування може бути поміщений відносно страхування:

* засобів водного транспорту;

* засобів повітряного транспорту;

* засобів наземного транспорту;

* вантажів і багажу;'

* від вогняних ризиків і ризиків стихійних явищ;

* кредитів;

* інвестицій;

* фінансових ризиків;

* судових витрат;

* виданих і прийнятих гарантій;

* майна іншого, чим перераховано.

Перелік видів ризиків, від яких може бути застраховано майно (страховий інтерес), теж не можна вважати вичерпним:

* пожежі;

* повені;

* землетруси;

* урагани;

* зливи;

* градобій;

* затоплення ґрунтовими водами;

* вибухи;

* аварії

* протиправні дії третіх осіб;

* падіння літальних апаратів і космічних тіл і т.д.

За договором майнового страхування можуть бути, зокрема, застраховані наступні майнові інтереси: ризик (втрати) загибелі, недостачі або пошкодження певного майна; ризик збитків в підприємницькій діяльності із-за порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або із-за зміни умов цієї діяльності по незалежних від підприємця обставинах, зокрема ризик неотримання очікуваних доходів -- підприємницький ризик (див. Додаток)

Необхідно звернути особливу увагу на те, що можливість страховика приймати на страхування те або інше майно (майновий інтерес) обмежена. Це пов'язано з тим, що страхова компанія не має права укладати договори майнового страхування по тих видах об'єктів страхування, які не були включені в Інструкцію про ліцензію. У конкретному страховому договорі разом з комбінацією об'єктів страхування і видів ризиків, на випадок настання яких укладається договір, може бути присутня і конкретизація об'єкту страхування, що передбачається правилами по даному виду. Наприклад, договір страхування може бути поміщений страхувальником одночасно відносно двох об'єктів: автотранспортного засобу і вантажу, що перевозиться їм, але тільки на випадок знищення або пошкодження застрахованих видів майна в результаті аварії.

Страхування, при якому за одним договором прийнято на страхування декілька різнорідних об'єктів (або коли в наявності комбінація декількох однорідних об'єктів однієї галузі страхування), носить назву комбінованого, або комплексного.

Під комбінованим страхуванням можна розуміти об'єднання в одному договорі декількох різних видів майнового і особистого страхування від комплексу страхових ризиків. Види комплексного страхування можуть бути самими різними. Прикладом такого виду страхування служить так зване автокомбі, при якому поодинці могли бути застраховані автотранспортний засіб, багаж і водій.

Порядок проведення страхування по кожному конкретному об'єкту в такому комбінованому страхуванні повинен, проте, строго відповідати правилам і нормам, що регламентують відповідний вид страхування (майнового або особистого).

Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового процесу на всіх його стадіях.

Основні принципи страхування такі:

с майновий економічний інтерес;

с найвищий ступінь довіри сторін;

с причинно-наслідковий зв'язок подій;

с виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

с використана франшиза;

с суброгація;

с диверсифікація ризиків.

Фактично ці принципи відповідають основним етапам взаємодії страхувальника і страховика:

с Переговори щодо укладання договору страхування.

с Повідомлення всієї необхідної інформації для забезпечення ефективного страхового захисту.

с З'ясування причини настання страхового випадку.

с Розрахунок і виплата страхового відшкодування.

Економічний інтерес майнового захисту пов'язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об'єктів власності та збереженні життя та здоров'я при настанні несприятливих подій або нещасних випадків. Відшкодовуються лише конкретні збитки конкретної особи. Основні риси економічного інтересу:

с повинен піддаватися фінансово-економічній оцінці;

с повинен виникати на законних підставах;

с особа, яка, уклавши договір страхування, порушила його, скоївши злочин, не може одержати від страхування незаконну вигоду.

Принцип найвищої довіри сторін полягає в тому, що на стадії укладення договору страхування страховик може нічого не знати про об'єкт страхування, а клієнт -- майбутній страхувальник -- повинен розкрити суттєві обставини про останніх, зокрема, всі відомості, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, інформацію про попередні збитки, наявність інших страхових полісів та ін.

Значення цього принципу полягає в тому, що, коли виникає збиток, починається розслідування обставин його виникнення. Якщо при цьому буде виявлено, що страхувальник не повідомив що-небудь суттєве про об'єкт страхування, дію договору може бути припинено, a збиток не відшкодовано. [14.c.20]

Принцип причинно-наслідкового зв'язку. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Причому, деякі причини ведуть до страхової виплати на користь страхувальника, а інші -- ні. Важливим є визначення саме фактичної причини настання збитку.

Відшкодування фактичних збитків (страхове відшкодування) -- центральний принцип страхування. Страхове відшкодування -- страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Розрахунок страхового відшкодування (Q) при системі пропорційної відповідальності виконується за формулою 1.1:

Q = T(S/W)

де Т -- фактична сума збитку;

S -- страхова сума за договором;

W -- вартісна оцінка об'єкта. (1.1)

Для об'єктів із однаковою вартістю розмір залежить від величини страхової суми, зазначеної в договорі страхування. Чим ближче вона до вартісної оцінки об'єкта, тим більший розмір відшкодування одержить потерпілий страхувальник. Відшкодовується, як правило, не весь збиток. Майже завжди є франшиза -- мінімальна частина збитку, завданого страхувальнику, але яка не відшкодовується страховиком. Франшиза зазначається в договорі, a її величина впливає на розмір страхового відшкодування. Вона може бути встановлена в абсолютних і відносних величинах до страхової суми або у відсотках до збитку. Виділяють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальність за збиток, якщо його розмір не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збиток повністю, якщо розмір збитку перевищує суму франшизи. Безумовна франшиза означає, що страховик виплатить страхувальнику суму збитку за мінусом суми франшизи, тобто страхове відшкодування дорівнює збитку, зменшеному на франшизу. Франшиза та страхова сума, як і набір ризиків, що страхуються, -- основні ціноутворюючі фактори у страхуванні.

Принцип суброгації означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, котрі повністю або частково відповідають за збитки, претензії, за якими було оплачено страховиком.

Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені.

За формою взаємодії страхувальників та страхових товариств виділяють обов'язкове та добровільне страхування.

Обов'язкову форму страхування визначають такі принципи:

1.Встановлення законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати встановлені об'єкти, а страхувальники -- вносити належні страхові платежі. Закон передбачає: перелік об'єктів обов'язкового страхування; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок встановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок із наданням права їх диференціації на місцях; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

2.Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів та їх стягнення у встановлені терміни.

3.Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві об'єкт страхування. Це майно автоматично включається до сфери страхування. При черговій реєстрації воно буде зафіксовано, а страхувальнику пред'явлено до сплати страхові внески.

4.Дія обов'язкового страхування незалежна від внесення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в необхідний термін страхові платежі нараховується пеня.

5.Безстроковість обов'язкового страхування; Вона діє протягом усього періоду користування страхувальником застрахованим майном. Тільки без господарське та зношене майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника дія страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

6.Нормування страхового забезпечення за обов'язковим страхуванням. 3 метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.

За обов'язковим особистим страхуванням у повному обсязі діють принципи суцільного охоплення, автоматичності, нормування страхового забезпечення. Проте воно має суворо обумовлений термін і цілком залежить від сплати страхового внеску (наприклад, за обов'язковим страхуванням пасажирів).

Добровільна участь у виборі страховика повною мірою притаманна лише для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладання договору страхування за першою (навіть усною) вимогою страхувальника.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів:

1.Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об'єкти добровільного страхування і загальні умови страхування, які регулюються правилами страхування, розробленими страховиком.

2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане із тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання договорів.

3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміна обумовлюються в договорі, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити лише шляхом повторного переукладання договорів на новий термін.

4. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Вступ у дію договору добровільного страхування обумовлений сплатою разового або першого страхового внеску. Несплата чергового внеску по страхуванню спричиняє припинення дії договору.

Страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. При майновому страхуванні страхувальник може визначати розмір страхової суми у межах страхової оцінки майна. За особистим страхуванням страхова сума відповідно до договору встановлюється за угодою сторін.

2. Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг

Сьогодні все більше людей розуміє, що найцінніше майно краще застрахувати. Навряд чи варто сподіватися на те, що держава відшкодує збиток, який можуть заподіяти квартирі, дачі або гаражу пожежа, повінь або протиправні дії злочинців. Тепер кожен сам робить вибір, чи треба йому добровільно застрахувати всі ризики. За підсумками 2012 року саме майнове страхування лідирує в списку добровільних видів (рис. 1.2). На його частку доводиться більша половина всіх зібраних премій по добровільному страхуванню --799,8 млн. грн. (51,4% загальні об'єми валових страхових виплат і 51,2% об'єми чистих страхових виплат). [16,с.20]

Рис 1.2. Структура страхових премій за 2012 рік

Ринок страхування нерухомого майна громадян знаходиться в даний час на підйомі. свою позитивну роль в цьому зіграло у тому числі і введення чотири роки тому обов'язкового автострахування. У громадській думці поступово складається уявлення про необхідність страхування як однієї з форм захисту від всіляких неприємностей.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. спочатку повністю перемкнуло на себе увагу і засоби клієнтів, але надалі все ж таки допомогло привернути клієнтів і до добровільних видів страхування майна -- в основному за рахунок знижок, які надавалися для комплексного страхування. Сьогодні всі види майнового страхування затребувані в основному у достатньо забезпеченої категорії громадян. Ці види страхування розвиватимуться в першу чергу шляхом збільшення вартості об'єктів, що приймаються на страхування, -- страхові суми будівель, наприклад, будуть наближені до реальних цін їх відновлення. Проте сьогодні найбільш перспективні на цьому сегменті ринку юридичні особи -- підприємства малого і середнього бізнесу. Керівники цих підприємств поступово приходять до думки, що щорічні страхові внески по страхуванню майна, ДМС, транспорту, відповідальності -- це цілком прораховувані витрати підприємства, до того ж майже повною мірою відношувані на собівартість (знижуючі базу, оподаткування, підприємства). Вартість послуг страхування майна юридичних осіб -- це майже завжди 0,1-0,5% від його вартості (залежно від протипожежних і охоронних заходів, виду майна і т.п.). A навіть невелика пожежа або повінь здатна повністю зупинити виробництво, роботу офісу, зажадати миттєвих вкладень на відновлення майна і навряд чи такі підприємства на такий випадок створюють спеціальні резервні фонди.

Якщо ж порівнювати кількість страхових випадків, по яких проходили виплати, то тут лідирують пожежі. Як і раніше, найбільшого збитку майну громадян завдають пожежі. На жаль, статистика невтішна, і число пожеж в квартирах і домах громадян з року в рік продовжує рости. Наприклад, в 2004 р. в країні було зафіксовано 140 тис. пожеж, причому 72,5% з них в житловому секторі. Матеріальний збиток від них перевищив 7 млн. гривень. Ще більшого збитку завдано стихійними лихами -- більше 9 млн. грн. За даними Держкомстату, в 2004 р. більше 3 млн. гривень склав матеріальний збиток від дій злочинців. Всього в 2004 р. було зафіксовано 967 772 крадіжки, у тому числі і квартирні, 12 908 випадків пошкодження майна шляхом підпалів.

Проте потенційні клієнти -- фізичні особи ще не сприймають страхування як інструмент, який їм допоможе пережити фінансові проблеми після настання страхового випадку, швидше, навпаки, вважають страхові компанії здатними тільки збирати внески і затягувати виплати [33, с.68].

Недовіра до страхових компаній лише одна з причин, яка гальмує розвиток цього ринку. Існують і інші перешкоди. Узяти, наприклад, проблеми, пов'язані з державною реєстрацією нерухомості. Страхові компанії працюють, як правило, тільки із зареєстрованими об'єктами нерухомості. А у нас в країні поки що дуже багато заміських домів і квартир, що не пройшли держрегістрацію. До того ж, -- основним каналом продажів є агентські мережі, які в значній мірі мотивовані на страхування автомобілів, і як наслідок -- слабка інформованість клієнта про наявність продуктів по страхуванню майна [19, с.ЗЗ].

Причини, чому величезний потенціал споживчого попиту дотепер не використаний страховиками, на думку маркетологів, полягають в наступному: по-перше, низька страхова культура суспільства, недовір'я населення до фінансових інститутів, зокрема до страхових компаній, а по-друге, погана дистрибуція. У страховій галузі спостерігається дефіцит страхових агентів, який, на думку експертів, досягає 100 тис. чоловік.

Проте головна перешкода для реального і значного зростання страхування майна фізичних осіб -- це низький рівень доходів населення. На це посилаються майже всі експерти. Розвитку українського страхування, зокрема майнового, до рівня, наприклад, країн Західної Європи, перешкоджають проблеми макроекономічного характеру і перш за все низький рівень життя населення. В даний час в Україні є застрахованими не більше 10% відсотків ризиків, тоді як в Західній Європі, США і Японії цей показник складає не менше 95%".

Ще однією важливою умовою успішного розвитку майнового страхового ринку є формування комунікацій із споживачем шляхом його страхової освіти через ЗМІ, а також вдосконалення страхових продуктів.

На думку маркетологів, розвиток ринку в цілому багато в чому залежатиме від розвитку роздрібного страхування. Компанії, які вже зараз почали вибудовувати агентську мережу, володіють безперечною конкурентною перевагою. Основні функції, які виконує грамотний страховий агент, -- це реклама страховика, інформування і консультування страхувальника.

У зв'язку з тим, що страхове зобов'язання є взаємним, на сторони за зобов'язанням може бути покладена і пасивна, і активна функції, при чому обидві ці функції свідчать про відносні дії прав, які належать уповноваженому.

3. Механізм майнового страхування в Україні

3.1 Транспортне страхування

майновий страхування україна ризик

Сотні дорожньо-транспортних подій та викрадень, що реєструються щорічно в Україні, роблять страхування автотранспорту одним із найбільш ризикових і водночас масових видів страхування. Страхування автотранспортних засобів фізичних та юридичних осіб (КАСКО) включає страхування автомобіля від ушкоджень у результаті:

ь дорожньо-транспортної події (ДТП);

ь крадіжки, викрадення автомобіля й інших протиправних дій третіх осіб;

ь стихійних лих, падіння дерев, пожежі, самозапалювання, нападу тварин та ін.

За бажанням клієнта автомобіль можна застрахувати -- від однієї з груп ризиків (часткове КАСКО) або від усіх перерахованих ризиків (повне КАСКО). Автомобіль може бути застрахований на повну вартість або на суму, яка дорівнює частині повної вартості. При цьому відшкодування виплачується страховою компанією в пропорції від розміру фактичного збитку внаслідок:

дорожньо-транспортної події (ДТП);

ь протиправних дій третіх осіб;

ь стихійних лих;

ь викрадення.

Розмір страхової премії залежить від:

ь вибору страхувальником страхових ризиків, позначених у Правилах страхування;

ь типу автомобіля та наявності причепа;

ь терміна експлуатації;

ь умов збереження;

ь наявності та конструкції пристроїв проти викрадення й охоронної сигналізації.

Страхове відшкодування виплачується після того, як будуть з"ясовані причини та розмір збитку, а також при наявності всіх необхідних документів, основою яких є страховий поліс. Договори страхування автотранспорту укладаються відповідно до Закону України «Про страхування» з урахуванням отриманої ліцензії. Страхова компанія надає страховий захист на випадок знищення або ушкодження автотранспортного засобу, нещасного випадку з водієм і пасажирами під час перебування в автотранспортному засобі і заподіяння шкоди власником автотранспортного засобу життю, здоров"ю та майну третіх осіб.

Об"єктами страхування є:

ь автотранспортний засіб;.

ь додаткове обладнання;

ь життя та здоров"я водія і пасажирів;

ь цивільна відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну третім особам.

Страхові випадки:

и ушкодження або знищення автотранспортного засобу, причепів до нього і додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної події та інші ушкодження, що відбулися в процесі руху;

и ушкодження або знищення автотранспортного засобу, причепів до нього і додаткового обладнання, внаслідок протиправних дій третіх осіб;

и ушкодження або знищення автотранспортного засобу, причепів до нього і додаткового устаткування внаслідок стихійних лих (повені, урагану, смерчу, шторму, зливи, граду, виходу підземних вод, селю, удару блискавки, осідання грунту, землетрусу), падіння дерев та інших предметів, зіткнення з тваринами, а також пожежі або вибуху автотранспортного засобу;

и викрадення автотранспортного засобу та причепів до нього, а також крадіжка додаткового обладнання;

и нещасний випадок із водієм і пасажирами, наслідком котрого стали: смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності;

и дорожньо-транспортна подія, що відбулася за участі автотранспортного засобу страхувальника і внаслідок якої наступає його цивільна відповідальність за заподіяну автотранспортним засобом шкоду життю, здоров"ю та майну третіх осіб.

и На страхування найчастіше за все не приймаються:

с автотранспортні засоби, що перебувають в експлуатації більше 10 років;

с автотранспортні засоби, що мають серйозні ушкодження та значну корозію;

с автотранспортні засоби, що підлягають конфіскації за рішенням суду;

с автотранспортні засоби, що є музейними експонатами, незалежно від того, у робочому вони стані або ні;

с автотранспортні засоби, що використовуються з метою, не передбаченою заводською конструкцією;

с багаж.

Страхова сума при страхуванні автотранспортного засобу встановлюється в межах його вартості. При страхуванні від нещасних випадків водія та пасажирів й при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів страхові суми встановлюються за домовленістю сторін.

При визначенні розміру страхового платежу страховик використовує розроблені ним страхові тарифи, що залежать від моделі автомобіля, досвіду водія, потужності або обсягу двигуна, наявності противикрадних систем та ін.

Застосовується система знижок та надбавок до страхових платежів, наприклад, «Бонус» для страхувальників, що укладали договори страхування протягом двох та більше років.

Важливою віхою в розвитку українського страхового ринку став 2004 рік як рік, в якому отримали логічне завершення об"єднані зусилля страховиків та державних чинників на формування цивілізованих правових норм у вирішенні стосунків між власниками транспорту та третіми особами -- учасниками дорожнього руху. Нарешті, на десятому році існування МТСБУ, ми маємо достатню правову базу для цього виду страхування. Чи будуть вдоволені отриманим результатом учасники страхового ринку -- члени МТСБУ, -- покаже час. А поки що усі зусилля учасників ринку спрямовані на те, щоб, не вдаючись у крайнощі, досягти збалансованих тарифів -- базового платежу. Необхідно знайти аргументоване підтвердження вартості страхових послуг, що надаються, і побачити реальну картину збитковості обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСАЦВ).

Для того, щоб мати більш-менш реальну картину розвитку цього виду страхування в майбутньому, варто проаналізувати попередні та поточні результати діяльності вітчизняних страховиків.

Здійснення обов"язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні за останні роки висвітлило та загострило цілий ряд невирішених проблем, серед яких невідповідність нормативно-правової бази щодо врегулювання відносин в цій сфері потребам сьогодення та світовій страховій практиці, незабезпеченість цього виду страхування внаслідок відсутності достатніх законодавчих норм щодо заборони експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі без укладання відповідних договорів ОСАЦВ та контролю за їх наявністю у водіїв [18, с.36].

3 прийняттям цього профільного закону ми отримали позитивну відповідь на більшість поставлених проблем. Однак їх вирішення залежатиме від того, які зміни будуть внесені до ряду нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону.

Загалом, ідеологія Закону достатньо прозора, націлена на вироблення системного підходу до розвитку цього виду страхування, і містить значний потенціал для формування соціальної доктрини страхового ринку. Найбільше побоювання викликає очевидна невідповідність лімітів відповідальності страховика, велика кількість передбачених Законом виплат, а також значний перелік пільговиків. Це важко співставити із можливістю забезпечити реальне надходження страхових премій для формування страхових резервів. Все залежатиме від достатньої збалансованості макропоказників і механізму практичного застосування тарифної політики, котрий ще розробляється.

Без сумніву, Закон сприятиме процесу глобалізації страхового ринку, утвердженню на ньому найбільш потужних, фінансово стійких, конкурентно спроможних спеціалізованих компаній, котрі зможуть забезпечити не тільки масовий збір страхових премій, але й кваліфіковане обслуговування договорів та виплати страхового відшкодування.

Важливим чинником, котрий полегшить впровадження Закону, стане набутий досвід багаторічної співпраці українських страхових компаній в рамках міжнародної системи "Зелена картка". Той факт, що січень 2005 року не тільки став початком вступу в дію вищезгаданого Закону України, але й збігається в часі з датою набуття Україною повного членства в міжнародній системі "Зелена картка", є справді визначною і унікальною подією в розвитку страхового ринку. Адже затримка з прийняттям внутрішнього Закону до певної міри стримувала нашу інтеграцію до європейської страхової спільноти.

У 2004 році страховиками -- повними членами та виконавчим органом МТСБУ було отримано від Бюро врегулювань 2381 вимог на компенсацію страхового відшкодування, що на 4% менше, ніж у 2003 році (2486). Загальна сума цих вимог зменшилася (на 10%) і становить біля 5,3 млн. євро.

Протягом 2003-2004 років було отримано 339 претензій на відшкодування збитків заподіяних водіями іноземних транспортних засобів, цивільна відповідальність яких покривалась "зеленими картками" країн -- членів Міжнародної системи автострахування "Зелена картка". За 224 претензіями було сплачено понад 2 млн. грн. страхових відшкодувань.

Аналіз характеру страхових відшкодувань свідчить, що понад 65% від загальної суми сплачених страхових відшкодувань становлять відшкодування за майнові збитки, заподіяні третім особам, решта -- 35% -- відшкодування збитків, заподіяних життю та здоров"ю третіх рис2.1.[24, с.10]

Середня сума страхового відшкодування за останніх два-три роки становить близько 9,7 тис. грн. Детальний аналіз цих статистичних даних також послужить для визначення прогнозованої збитковості при впровадженні обов"язкового страхування в Україні. Тому, як і в попередні роки, у 2004 році однією з важливих методологічних та практичних проблем залишається уніфікація підходів до визначення розміру майнового збитку.

У зв"язку з ухваленням Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Україна вступила в новий етап ризикового страхування.

Проте, відсоток обхвату потенційного ринку низький і значна кількість громадян і юридичних осіб не одержують адекватні відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП. Про це свідчить і низька (для такого вигляду) збитковість, не дивлячись на низькі тарифи.

3.2 Страхування врожаїв сільськогосподарських культур

Досвід світового сільськогосподарського виробництва підтверджує безперечну необхідність страхування врожаїв сільськогосподарських культур. Протягом майже 200 років сільськогосподарський виробник страхує кінцеву рослинницьку продукцію, тобто урожай конкретної сільськогосподарської культури від можливої загибелі або пошкодження.

Високий рівень ризикованості сільського господарства взагалі примушує не тільки вивчати природу та особливості негативних явищ, але й шукати засоби управління ризиками з точки зору зменшення рівня їх небажаної дії та нанесення збитків сільськогосподарському виробнику як у матеріально-фінансовому, так і у морально-психологічному відношенні.

Треба відзначити, що у розвинених країнах із стабільним сільськогосподарським виробництвом необхідність страхування в сільському господарстві є одним з головних напрямків державної політики в аграрному секторі. У цьому аспекті досягнуто досить високог-рівня як у методологічному, так і нормативному відношенні. Багаточисленні страхові компанп, діяльність яких координують спеціальні державні установи (наприклад, Rise Management Agency y США при USDA), забезпечують прозорий процес страхування врожаїв, без якого існування сільськогосподарських підприємств (фермерських, державних та інших форм влас-ності) практично неможливе.

He випадково, що більш ніж 90% фермерських господарств у США, Канаді, Австршіії, Великої Британії та інших розвинених країнах щорічно страхують майбутні врожаї у дуже широкому діапазоні сільськогосподарських культур, на що витрачають великі кошти. але отримують впевненість у майбутньому, яка інколи не має ціни. При цьому використовується різноманітність підходів до страхування (наприклад, страхування безпосередньо майбутнього урожаю від багаточисельних ризиків, страхування очікуваного прибутку, страхування від катастрофічних явищ, страхування якості продукції -- цукристість чи вихід цукру після переробки та таке інше).

Сільське господарство країни ведеться в найрізноманітніших кліматичних умовах. Воно схильне до дії стихійних сил природи. Починаючи з 1 січня 1968 року, багаторічні насадження страхувалися тільки в колгоспах. 3 1 січня 1979 року введено державне обов"язкове страхування майна радгоспів і інших сільськогосподарських підприємств, тому багаторічні насадження є об"єктом державного обов"язкового страхування [22, с.51].

Нові умови страхування сільськогосподарських культур значно підвищили рівень страхового забезпечення сільських господарств у зв"язку з повнішим відшкодуванням збитку.

По насадженнях страхове відшкодування виплачується за втрату урожаю і за повну загибель самих плодово-ягідних культур і багаторічних насаджень.

По страхуванню насаджень за повністю загиблі дерева (кущі) страхове відшкодування виплачується по насадженнях, що плодоносять, у розмірі балансової вартості за мінусом амортизації, a no молодих що не плодоносить за повною балансовою вартістю. На ефективність страхування сільськогосподарських культур робить вплив перелік стихійних лих, від яких проводиться страхування. В даний час проводиться страхування від засухи, загибелі, недоліку тепла, зайвого зволоження, заморозків, від хвороб, шкідників, пожежі і т.д.

Розмір платежу кожного сільськогосподарського підприємства залежить від вартості застрахованого майна.

По страхуванню урожаю платежі обчислюються з вартості середнього п"ятирічного урожаю кожної культури. За таких умов кожне господарство бере участь в створенні страхового фонду відповідно до досягнутого рівня його розвитку. Взаємостосунки органів держстраху з сільськогосподарськими підприємствами здійснюється на основі повної еквівалентності зобов"язань. Збитком господарства вважається вартість кількісних втра^ урожаю основної культури на всій площі посадки, обчислюється по різниці між вартістю урожаю на 1 гектарі в середньому за 5 років і вартістю даного року за діючими державними закупівельними цінами.

При такому методі визначення збитку страховий фонд концентрується для відшкодування збитку тим сільськогосподарським підприємствам, і в таких випадках, коли в результаті стихійної біди господарство дійсно потребує фінансової допомоги. При визначенні розміру збитку у випадках загибелі багаторічних насаджень враховується вартість залишків придатних як будматеріал або на паливо. На цю суму зменшується розмір збитку.

3.3 Страхування фінансово-кредитних ризиків

Кредитні операції з ранніх часів здійснювалися в умовах ризику непогашення кредиту. У кінці XIX століття в історії кредитного страхування відбулися зміни. У 1885 році в Англії було засновано страхову компанію «Океан», що спеціалізувалася на страхуванні товарних кредитів, використовуючи власну методику, яка потім перемістилася в Америку. Там був сформований англо-американський тип системи страхування кредитів. Однак паралельно в Німеччині булі створено англо-німецьку систему, що також використовується в кредитному страхуванні.

На початку XX століття кредитне страхування набуло нових рис: покращилася експортна політика, полегшилося фінансування. Однак господарська криза 20-х pp. призвела до банкрутства багатьох страхових компаній, і вижили тільки ті, хто застосовував перестрахування. Центр страхування кредиту перемістився в Європу.

При взаємодії між кредитором та його боржником кредит породжує різні економіко-правові ситуації: для боржника обов"язково повернути борг, для кредитора право вимагати позичену суму в попередньо погодженому обсязі й у зазначений термін.

Основний ризик кредитної операції матеріально виявляється погашенням боргу, а в юридичному аспекті -- в невиконанні зобов"язань.

Суть страхування кредитних ризиків полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику. Об"єкти страхування:

1. Комерційні кредити;

2. Товарні кредити;

3. Довгострокові інвестиції;

4. Банківські позички постачальникові або покупцеві;

5. Застава при кредитуванні.

Специфічні особливості має страхування експортних кредитів, що охоплює валютні ризики, вихід експортера на новий ринок та страхування від інфляції. Страхування кредитних ризиків захищає інтереси кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин. Страхування ризику непогашення кредитів (страховиком виступає страхова компанія, що має ліцензію на здійснення такого виду діяльності: страхувальник -- банк) і страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів (страховик -- страхова компанія: страхувальник -- підприємства, установи, організації) почали проводити з 1990 року.

Страхова сума встановлювалася пропорційно визначеному в договорі страхування відсоткові відповідальності страховика, виходячи з усієї суми заборгованості, включаючи відсотки за користування кредитом. Тарифна ставка залежить від ряду факторів:

1. Сума кредиту та величина процентної ставки;

2. Термін користування кредитом;

3. Застава як вид забезпечення;

4. Рівень ризику.

Відповідно до висновку експерта з визначення ступеня ризику можливо застосування знижених або підвищених коефіцієнтів. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник:

1. Повідомив недостовірні відомості про обставини, що мають істотне значення для визначення страхового ризику.

2. He виконав обов"язків, покладених на нього умовами страхування.

4. Правова та економічна характеристика майнового страхування в Україні. Аналіз

На підставі аналізу діючого законодавства з'ясовано, що страховик є фінансовою установою, новоствореною юридичною особою у визначених законодавством України організаційно-правових формах господарського товариства, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. З моменту державної реєстрації і внесення страхової компанії до Державного реєстру страховиків та видачі їй ліцензії на право здійснення певних видів страхування (при виконанні даної послідовності) у страховика виникає правоздатність та дієздатність. Доведено, що страхова організація наділена загальною правоздатністю господарського товариства, при цьому обґрунтовано, що отримання ліцензії дає можливість займатися певним видом діяльності, тобто своїми діями: придбати права і нести обов'язки в процесі здійснення страхової діяльності, - це є ознакою поняття дієздатності. Правоздатність юридичної особи, за новим цивільним законодавством, визначається як можливість мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині; тому у випадку зі страховою компанією, треба говорити саме про загальну правоздатність господарського товариства, що має спеціальний обсяг дієздатності (право на здійснення страхових операцій тощо). Проаналізовано правовий статус об'єднань страховиків, їх види, а також виявлено прогалини в діючому законодавстві щодо регулювання процесу створення та діяльності окремих видів об'єднань.

Страхувальниками визнаються юридичні та дієздатні фізичні особи, які наділені страховим інтересом і відповідно до договору майнового страхування або згідно із законодавством України зобов'язуються вносити встановлені договором платежі, замість чого після настання страхового випадку отримують право вимагати сплати від страховика страхового відшкодування.

Майнові інтереси, вказані в законодавстві як об'єкт страхування, притаманні речовим правовідносинам, а їх задоволення буде метою страхового правовідношення. Відтак майнове страхування, як вид відносних правовідносин, має своїм об'єктом поведінку зобов'язаних осіб (юридичний об'єкт та його матеріальний предмет); а названі майнові інтереси входять до складу категорії “страховий інтерес” і тому можуть утворювати предмет правовідношення з майнового страхування. Відокремлена від вказаних об'єктів і категорія „об'єкт страхової охорони”, яким у правовідношенні з майнового страхування є майно.

Правовідношення з майнового страхування є двостороннім. До настання обумовленої в договорі майнового страхування страхової події (страхового випадку) суб'єктивним правом володіє страховик, після настання - страхувальник.Основним елементом змісту суб'єктивного права у правовідношенні з майнового страхування є повноваження на чужі дії,тобто право страховика вимагати від свого контрагента (страхувальника) виконання певних дій - сплати страхового внеску. Саме завдяки цьому, другому, елементу суб'єктивного права видається за можливе виокремлення одного з юридичних об'єктів і матеріальних предметів правовідношення з майнового страхування - дії зобов'язаної особи (страхувальника) і річ, на яку ці дії спрямовано (грошова сума - страховий платіж). Правовідносини з майнового страхування, будучи правовідносинами активного типу, характеризуються тим, що здійснення обов'язків осіб-боржників - страхувальником до настання страхового випадку і страховиком після його настання - призводять до задоволення інтересів уповноважених: страховика в першому випадку і страхувальника в другому. Право вимоги, закріплене за такими уповноваженими, виконує допоміжну функцію: воно забезпечує точне, повне і своєчасне виконання обов'язку.

Особлива увага приділяється аналізу юридичних обов'язків страхувальника і страховика, в результаті якого встановлено певні принципи страхування. Це принцип найвищої довіри сторін, принцип контрибуції, принцип суброгації (за діючим законодавством принцип переходу до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки) тощо.

Право регресу в страхуванні - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. Суброгація - це перехід прав кредитора до третьої особи на основі закону. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. При порівнянні процесу регресу з процесом суброгації, звернено увагу, що суброгація дає можливість суб'єктам обирати момент, коли здійснювати це право: наприклад, після сплати страхового відшкодування чи під час сплати, а також можливі випадки застосування суброгації до виплати страхового відшкодування. Отже, страховик ще до виплати страхового відшкодування може подати позов до суду на предмет стягнення з винного завданої шкоди в тій частині, яку страховик має сплатити страхувальникові. Це робиться для того, щоб суд мав змогу врахувати претензії страховика при винесенні рішення за справою.

Цивілістична доктрина розрізняє добровільну і обов'язкову форму страхування в залежності від характеру джерела їх виникнення. Добровільним страхуванням вважається те, яке виникло на основі добровільного волевиявлення сторін і було зафіксоване в договорі. Обов'язковим страхуванням вважаються правові відносини, що виникли безпосередньо із закону. Обґрунтовано, що рух правовідносин при обов'язковій формі майнового страхування зумовлений простими юридичними фактами речових правовідносин та їх сукупністю, у зв'язку з цим сам факт наявності у фізичної або юридичної особи на праві власності майна не є підставою виникнення зобов'язання з обов'язкового майнового страхування. Роль страхувальників по відношенню до моменту виникнення обов'язкового страхування не може бути пасивною; страхування повинно виникати не з моменту появи речі, а з моменту її освоєння тією чи іншою особою. З правової точки зору суб'єкту необхідно здійснити одну із правомірних дій - юридичний вчинок (по відношенню до обов'язку застрахувати майно), який, відповідно до закону, викликає юридичні наслідки незалежно від наміру і спрямованості волі особи, яка здійснила таку дію. Саме вступ у речові правовідносини, зокрема у право власності, буде вважатися моментом виникнення зобов'язання з обов'язкового майнового страхування.

Якщо обов'язок щодо здійснення майнового страхування виникає з прийняттям його на себе особою за іншим, ніж страхування, договором, то спеціальні правила про обов'язкове страхування на такі випадки не розповсюджуються. Як правило, такий обов'язок є умовою укладання інших договорів, іноді істотною. Наприклад, Закон України “Про лізинг” передбачає страхування в якості істотної умови договору лізингу.

Договір страхування є двосторонньою, платною, реальною угодою.

Не всіляка угода між страховиком і страхувальником буде вважатися договором страхування. Договір майнового страхування регулює поведінку сторін, не тільки встановлюючи їх взаємні права і обов'язки, але і визначаючи конкретні критерії щодо оцінки їх поведінки для застосування в їх відносинах загальних принципів права, зокрема цивільного.

Умови дійсності договору майнового страхування, серед яких особлива увага приділена умові щодо наявності у страхувальника страхового інтересу. Саме завдяки існуванню такого інтересу виникає воля, спрямована на укладання договору майнового страхування. Остання зовні проявляється волевиявленням. Відтак, страховий інтерес повинен бути однією з істотних умов договору майнового страхування.

Волевиявлення проявляється як пропозиція укласти договір майнового страхування страхувальником (оферта) та повне й безумовне прийняття існуючих умов у такій пропозиції страховиком (акцепт). У правовідношенні з майнового страхування офертою вважається заява страхувальника, зроблена, зазвичай, у письмовій формі. Аналіз діючого законодавства та існуючої практики проведення майнового страхування в Українській пожежній страховій компанії (УПСК) дав змогу встановити, що форма заяви, хоч і складається страховиком, але підписується від імені страхувальника, тому вона повинна відображати його намір вважати себе таким, що уклав договір на умовах, вказаних в договорі, зі страховиком, якщо останній прийме пропозицію.

Договір майнового страхування, будучи реальною угодою сторін, вважається укладеним за наявності двох фактів: угоди і сплати страхового вкладу. Правило щодо вступу в дію договору після сплати страхового платежу є диспозитивним, тому сторони мають право зафіксувати в договорі страхування інший момент вступу договору. Зазвичай, якщо договір майнового страхування укладається при існуванні невеликих страхових ризиків (як правило, з фізичними особами), то моментом укладення такого договору визнається внесення страхового платежу (або першого платежу). За загальним правилом, факт укладення договору може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), який є формою договору страхування.

На практиці, страховик укладає з юридичними особами (страхувальниками) договір майнового страхування, який засновується як і страхове свідоцтво на підставі діючого законодавства і Правил страхування певних об'єктів страхової охорони, зареєстрованих у спеціальному уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю. В такому випадку сторони підписують укладений ними договір майнового страхування, а страхове свідоцтво (поліс), за загальним правилом, буде виданий страхувальнику тільки після сплати страхового платежу (першого платежу) як факт укладення, вступу договору в дію.

...