Актуальність теми. Формування на вітчизняних теренах якісно нової економіки на підґрунті ринкових чинників спровокувало появу й принципово нових проблем у царині банківського кредитування агроформувань. Так, під впливом посткризових процесів набувають принципово нового забарвлення та дизайну елементи банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань. Водночас існують великі ризики продовження логіки попереднього їх розвитку з накопиченням внутрішніх диспропорцій і суперечностей, що може спричинити через певний проміжок часу виникнення фінансової кризи більш руйнівного характеру. Інший сценарій потребує виважених, скоординованих дій та застосування новітніх інноваційних технологій і фінансового інструментарію, спрямованих на забезпечення поступових якісних змін у лоні банківського кредитування. Однак їх визискування вітчизняними банками тривалий час гальмувалося, що зумовлювалось браком відповідного теоретичного базису, не доопрацюваннями в правовій площині, високим рівнем трансформаційних коливань в економіці, відчутними темпами інфляції, що спотворюють нормальний процес як фінансового, так і інвестиційного контуру та мотивацію власників й розпорядників капіталу. Це зумовлює зорієнтування наукових пошуків на глибоке вивчення та окреслення шляхів модернізації банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань.

Загальновизнаним науковим надбанням відносно елементів механізмів кредитування банками агроформувань є вагомі наукові розробки таких визначних відомих вчених, як: В. Алексейчука, В. Борисової, В. Гейця, В. Годуна, О. Гудзь, М. Дем'яненка, В. Лагутіна, П. Лайка, Ю. Лупенка, Б. Луціва, М. Маліка, А. Мороза, О. Непочатенко, О. Петрука, П. Саблука, В. Савчука, М. Савлука, П. Стецюка, А. Чупіса та ін. Належно відмічаючи існуючі наукові напрацювання, водночас слід відмітити недостатність наукового пошуку відносно пропозицій щодо посилення теоретико-методологічного базису банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань, можливостей використання для цього новітніх інноваційних фінансових технологій, фінансового реінжинірингу, що адекватні викликам та загрозам сучасного економічного простору та відповідають запитам вітчизняних банків. Наведене спонукало до вибору теми дисертаційного дослідження та обґрунтовує його актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" Національної академії аграрних наук України і є складовою частиною науково-дослідної теми "Методологія формування ефективних фінансових механізмів регулювання відносин агроформувань з фінансово-кредитною системою” (номер державної реєстрації 0106U006639). У контексті наведеної теми автором обґрунтовано теоретико-методологічні підвалини механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань із застосуванням новітніх інноваційних фінансових технологій та фінансового реінжинірингу.

Мета і завдання дослідження. Науковий пошук здійснювався з метою обґрунтування домінант розвитку модернізації банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань та розроблення методичних підходів і рекомендацій відносно практичного їх використання в умовах посткризових потрясінь та деформацій економічного простору.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання наступних завдань:

з'ясувати сутність банківського кредитування та уточнити існуючі класифікації в площині забезпечення його повернення;

розкрити та конкретизувати економічну інтерпретацію дефініції "механізм забезпечення повернення кредитів агроформувань" з ідентифікацією складових і функціонально-цільової структури видів забезпечення повернення кредитів агроформувань та обґрунтувати його дизайн;

виявити закономірності та тенденції банківського кредитування агроформувань та визначити недоліки і переваги сучасної практики їх забезпечення й повернення;

оцінити дієвість існуючих банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань, обґрунтувати інструменти та методи щодо їх модернізації на різних ієрархічних рівнях застосування в банку;

установити передумови розвитку та ефективності банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань;

розробити методичні підходи формування банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань;

обґрунтувати організаційно-методичні рекомендації щодо гармонізації банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі банківського кредитування агроформувань.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань.

Методи дослідження. Теоретико-методологічним базисом дисертаційної роботи є фундаментальні домінанти економічної теорії стосовно банківського кредитування, результати наукових пошуків вітчизняних і зарубіжних вчених щодо процесів сучасного фінансового простору. В дисертації використані наступні загальнонаукові методи: логічного узагальнення - для уточнення економічної інтерпретації дефініції "механізм забезпечення повернення кредитів агроформувань”, визначення джерел та виявлення факторів впливу на рівень погашення кредитів агроформувань; сегментації банківських кредитів при виокремленні ознаки забезпечення повернення кредитів; графоаналітичний - для схематичного зображення теоретичних і практичних напрацювань механізму забезпечення повернення кредитів, наочного співставлення, порівняння та аналізу загальних показників банківської діяльності при кредитуванні агроформувань; економіко-математичного моделювання, лінійної регресії, експертних оцінок - при побудові фінансових моделей передбачення належності до категорії ризику позичальника, прибутку портфеля кредитів, оптимізації збитків.

У роботі опрацьовано значну кількість наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів за різні періоди. Інформаційним полем дисертації були нормативно-правові акти та підвідомчі акти міністерств і відомств; оприлюднена інформація Державного комітету статистики України, оперативні дані Мінагрополітики, фінансові й статистичні звіти банків України та агроформувань-позичальників, дані кредитних портфелів АТ "УкрСиббанк” й ПАТ "Мегабанк”, особисті аналітичні спостереження та критично-логічні напрацювання автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку та поглибленні теоретичних і методологічних засад банківського механізму забезпечення кредитів агроформувань, у процесі якого:

вперше:

обґрунтовано доцільність та науково-методичні засади створення Корпорації з реструктуризації проблемних боргів агроформувань з розробкою детальних методично-організаційних заходів;

запропоновано методичні підходи щодо оптимізації розміру витрат на повернення боргу та мінімізації збитків банку за рахунок гармонізації роботи коллекшн підрозділів стосовно стягнення боргу і застосування логічно-блокового дизайну динаміки міграції кредитів й оптимізаційної моделі повернення заборгованості;

удосконалено:

сегментацію банківських кредитів у контексті забезпечення повернення кредитів, із виокремленням ознаки "реструктуризація заборгованості”, а також групуванням простроченої заборгованості за шістьма категоріями;

дизайн механізму забезпечення повернення банками кредитів шляхом виокремлення в ньому трьох складових підсистем: механізму оперативної діагностики груп боржників, механізму розроблення дієвих фінансових інструментів та організаційних заходів, механізму інсталяції фінансових інструментів і реалізації організаційних заходів;

основоположні принципи побудови концептуальної моделі фінансового реінжинірингу банку в частині забезпечення повернення кредитів на підґрунті застосування пакету новітніх інноваційних фінансових технологій;

організаційно-методичні рекомендації щодо модернізації банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань за кризових деформацій економічного простору та невизначеності тенденцій і параметрів повернення кредитів із використанням новітніх інноваційних фінансових технологій;

набули подальшого розвитку:

ідентифікація складових та функціонально-цільова структура видів забезпечення повернення кредитів агроформувань;

економічна інтерпретація дефініції "механізм забезпечення повернення кредитів агроформувань" як системи організаційних заходів та фінансових технологій з боку кредитора, агроформування - позичальника та держави, зорієнтованих на повернення кредитів агроформувань;

наукові підходи до фінансового прогнозування застосування різноманітних фінансових інструментів та технологій механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань, зокрема в частині оцінювання фінансового стану позичальників, фінансових прогнозів прибутку банку, наданими та погашеними кредитами, якості портфеля заборгованості кредитів агроформувань-позичальників.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблений у дисертації теоретичний базис та запропоновані організаційно-методичні рекомендації й методичні підходи відносно модернізації банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань мають практичне значення, основні розробки доведено до розгорнутих заходів практичного рівня застосування. Окремі з них використовувалися Головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка №01-26/113 від 26.07.2010) (прийнято до уваги і підтримано агроформуваннями області розробки автора щодо підходів при реструктуризації кредитної заборгованості перед банками, пошуку додаткових можливостей надання забезпечення по кредитам агроформувань-позичальників); Полтавською філією ПАТ "Мегабанк” (довідка №345 від 15.04.2010) (відносно здійснення організації та проведення моніторингу простроченої заборгованості); в Центральному регіональному департаменті АТ "УкрСиббанк” (довідка №08-10/1040/1 від 04.06.2010) (заходи по вдосконаленню механізму забезпечення повернення кредитів агроформувань при застосуванні новітніх фінансових технологій із урахуванням критеріїв ефективності повернення кредитів агроформувань); Ворсклівською філією ПАТ "Компанія "Райз” (довідка №162 від 18.03.2010) (застосовано розроблені заходи щодо удосконалення схем реструктуризації банківських кредитів, механізмів забезпечення повернення кредитів підприємств групи компанії).

Наукові здобутки, одержані автором, активно використовуються в навчальному процесі Полтавського університету економіки і торгівлі при викладанні дисциплін "Фінанси підприємств" та "Ринок фінансових послуг” (довідка № 05-21/793 від 31.05.2010).

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційної розвідки та обґрунтовані пропозиції є наслідком індивідуального авторського завершеного наукового пошуку. Із виконаних у співавторстві наукових доробок використані лише власні думки автора, які були результатом його творчих здобутків.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, що містяться у роботі, рекомендації та висновки обговорювались на науково-теоретичних і науково-практичних міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях та семінарах: "Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки" (Луганськ, 2005 р.); "Проблеми економічної кібернетики" (м. Алушта, 2006 р.); 58-ій науковій конференції Полтавського Національного технічного Університету ім. Юрія Кондратюка (м. Полтава, 2006 р.); "Современные научные достижения - 2007” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); "Моделі та інформаційні технології в управлінні соціально-економічними, екологічними та технічними системами" (м. Луганськ, 2008 р.); "Динаміка наукових досліджень - 2009” (м. Софія, 2009 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 11 наукових працях (8 - одноосібних, 3 - у співавторстві), у тому числі 6 статей у фахових виданнях, і 5 - у матеріалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 2,81 ум. друк. арк., в т. ч. у фахових виданнях - 2,23 ум. друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації - 180 сторінок комп'ютерного тексту, містить 22 таблиці, 31 рисунок (серед яких 1 таблиця і 4 рисунка займають площу 5 сторінок). Повний обсяг дисертації - 218 сторінок, до яких входить 6 додатків на 12 сторінках. Список використаних джерел налічує 210 найменувань на 21 сторінці.

Основний зміст роботи

У першому розділі - "Теоретичний базис формування банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань" - узагальнено існуючі теоретичні надбання щодо банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань, уточнено економічну інтерпретацію дефініції "механізм забезпечення повернення кредитів агроформувань”, визначено його складові, структуру, взаємозв'язки у сучасних умовах фінансового простору.

Зміни економічного середовища та розвиток економічних відносин у суспільстві є об'єктивними першопричинами ускладнення сутності кредиту та змін видів і методів кредитування. Пряме відображення складності й багатогранності природи кредиту знаходиться у прояві його принципів, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст. Обґрунтовано, що механізм забезпечення повернення кредитів агроформувань у сучасних умовах слід трактувати як систему організаційних заходів та фінансових технологій з боку кредитора, агроформування-позичальника та держави, спрямованих на повернення кредитів агроформувань.

Забезпеченість є запорукою недопущення або мінімізації збитків та основним захистом кредитора від неповернення кредиту. З'ясовано, що повернення наданих коштів через деякий час не означає повернення повної позиченої вартості. Девальвація валюти кредиту та інфляція знецінюють грошову одиницю разом із сумою грошової позички, тому кредитор у разі повернення лише номінальної суми зазнає збитків. Саме тому розмір забезпечення повинен перевищувати розмір зобов'язань, це знижує вірогідність втрат на випадок зменшення ринкової ціни забезпечення та витрат на його реалізацію.

Під видом забезпечення повернення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.

Для банківського кредитування в Україні розповсюдженими є наступні види забезпечення кредиту: неустойка (штрафи, пеня), застава рухомого і нерухомого майна (іпотека), майнові права (переуступка контрактів, уступка дебіторської заборгованості), порука, гарантія, страхування ризику позики.

У банківській практиці виділяють два джерела погашення позичок - первинні і вторинні. Первинні - кошти які утворюються в результаті діяльності позичальника, це виторг від реалізації продукції, надання послуг, доходи, прибуток від реалізації об'єкта, що був прокредитований та інші. Первинні джерела є основними, на які орієнтуються банківські фахівці при прийнятті рішення щодо надання коштів.

повернення кредит агроформування банківський механізм

Структуровані вторинні джерела забезпечення повернення кредитів, об'єднано в єдину підсистему поняття форми та об'єкти забезпечення повернення кредитів, деталізовано об'єкти застави. Обґрунтовано необхідність виокремлювати серед об'єктів майбутній врожай від майнових прав.

Наголошено, що класифікація банківських кредитів залежить від мети пізнання суб'єкта, який здійснює цю класифікацію. З розвитком та поглибленням дослідження явища розвивається, уточнюється і його класифікація. Відбір класифікаційних ознак відбувається відповідно до теорії дослідника та його суб'єктивного погляду відносно проблеми. Таким чином класифікація завжди підпорядкована певній гіпотезі і сприяє розв'язанню певного завдання. Звертаючи увагу на поставлені завдання уточнити класифікації в площині забезпечення його повернення запропоновано вдосконалити сегментацію банківських кредитів виокремленням ознаки "реструктуризація заборгованості” і розподілом їх на: кредити, які не були реструктуризовані, були реструктуризовані один раз, були реструктуризовані більше одного разу; а також групуванням простроченої заборгованості за категоріями: нульова (0 днів прострочки), перша (1 - 10 днів), друга (11 - 30), третя (31 - 60), четверта (61 - 90), п'ята (91 - 180), шоста (більше ніж 180 днів)

У другому розділі "Діагностика існуючих банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань" - виявлено закономірності й тенденції банківського кредитування агроформувань та визначено недоліки і переваги сучасної практики їх забезпечення й повернення, оцінено дієвість існуючих банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань та обґрунтовано інструменти й методи щодо їх модернізації на різних ієрархічних рівнях застосування в банку;

З'ясовано, що протягом останніх років достатньо високі прибутки, невелика частка проблемної заборгованості сприяли розвитку банківського сектора країни. Водночас він суттєво змінився, передусім структурно - приплив іноземного капіталу значною мірою скоригував стратегії розвитку банків. Вони змушені трансформуватися: модернізувати наявні організаційні структури, розширювати спектр послуг та впроваджувати сучасні підходи до їх ціноутворення, адміністрування витрат, управління ризиками, проводити ребрендинг і в результаті ставати привабливішими та відкритими для клієнтів.

Банки України починаючи з середини 2008 року в умовах світової фінансової кризи та пов'язаного з нею дефіциту фінансових ресурсів на міжнародних ринках капіталу втратили можливість залучати зовнішні запозичення і зіткнулися з проблемою нестачі ресурсів для активного розвитку кредитування. У зв'язку з цим фінансові інститути змушені переорієнтовуватись на внутрішній ринок ресурсів і значно скорочувати, а в більшості випадків практично повністю згортати кредитування. В продовж 2009 року відбулися суттєві зміни у бік зменшення наданих кредитів агроформуванням та зростаючої простроченої заборгованості (табл.1).

Таблиця 1

Кредити, надані банками, та прострочена заборгованість на кінець 2008, 2009 років

У 2009 році агроформуваннями залучено кредитів на суму 5,8 млрд. грн., що становить 29 відсотків до залучених у 2008 році, з них короткострокових - 4,1 млрд. грн., середньострокових - 1,15 млрд. грн., довгострокових - 0,5 млрд. грн. Кредити залучили 2039 агроформувань. Із загального обсягу на пільгових умовах залучено майже 2,6 млрд. грн. (17 відсотків до 2008 року), в тому числі короткострокових - 2,2 млрд. грн., середньострокових - 267,1 млн. грн., довгострокових - 55,7 млн. грн. Пільгові кредити залучили 934 агроформувань. Окрім того, банки підвищили кредитні ставки, які для агроформувань сягали 39 відсотків річних.

Виявлено, що якість портфеля активів між агроформуваннями різного розміру суттєво різниться (табл.2). Так, в портфелях українських банків більшість сум заборгованості (близько 55 %) агроформувань-позичальників спричинені великими корпоративними агроформуваннями (з обсягом річної виручки більше ніж 300 млн. грн.), 35 % за великими агроформуваннями (з обігом від 70 до 300 млн. грн.), при цьому їх кількість складає лише 3 % та 15 % портфеля. Частка середніх і малих агроформувань складає лише 10 %, при кількісній більшості 82 %. Виявлено, що збільшення простроченої заборгованості за кредитами середніх і малих агроформувань відбулось через те, що банки проводили реструктуризацію без урахування особливостей сільськогосподарського виробництва, тому впродовж 2-ох років саме за цими позичальникам частка простроченої заборгованості є найбільшою.

Таблиця 2 Частка простроченої заборгованості за кредитами агроформувань на кінець 2009 року

Так, наприклад, в АТ "УкрСиббанк” за середніми агроформуваннями вона дорівнює 15,4 %, а малими - 24,8 %, це суттєво вплинуло на обсяги наданих кредитів середнім і малим агроформуванням, які зменшились майже в двічі. А от при кредитуванні великих корпоративних і великих агроформувань банки проводили реструктуризації боргу, розглядаючи кожен кредит окремо, підходили індивідуально до особливостей агроформування, його виробничого циклу, сезонності надходжень тощо, як наслідок, частка простроченої заборгованості за великими агроформуваннями знаходиться у межах 7,3 %, великими корпоративними агроформуваннями - 16,2 %. Значна частка простроченої заборгованості за останніми пояснюється тим, що їх у кредитному портфелі достатньо невелика кількість, тому наявність проблем із поверненням лише за декількома клієнтами достатньо суттєво відображається на якості всього кредитного портфеля.

Пролонговано банками пільгових кредитів агроформувань на суму 3,1 млрд. грн., що становить 80 відсотків від обсягу кредитів, які потребували пролонгації. Пролонгували кредити 1599 підприємств (потребували пролонгації 2027 підприємств). При обмеженому доступі до кредитних ресурсів факт перенесення сплати термінів погашення став вагомим стабілізуючим фактором діяльності агроформувань, оскільки акумульовані раніше кошти для погашення кредитів вони мали змогу використати на проведення весняно-польових робіт. У деяких випадках банки стягували з агроформувань плату за оформлення реструктуризації: вона коливалася в межах 0,5-1 % заборгованості. Переважно, спостерігалось подорожчання кредиту на 1-2% річних, хоча в деяких випадках - відразу 3-5 %. Загалом, близько 50-60 % агроформувань-позичальників використовують кредитні канікули, 20-30 % змінюють валюту договору і 10-20 % відтерміновують повернення кредитів.

Більшість колекторів допомагають повертати кредити, справляючи комісійні, які становлять від 10 до 15 % з суми повернутого боргу, розмір комісійних залежить від якості портфеля. Переважно, ефективність роботи колекторської компанії з простроченою заборгованістю строк якої один - два місяці становить 67-85 %. Але зазвичай (у 95 %) банки передають колекторам заборгованість старше року, при цьому, колектори повертають усього близько 12 % річних-трирічних боргів. що у кризу колекторам вдається працювати із результативністю повернення 10-25 %. Хоча, загалом, ефективність роботи колекторів знизилася, оскільки в рази зменшилася платоспроможність населення, а в докризовий період колекторам вдавалося стягувати в середньому до 50-70 % боргів, які їм передавали. Позитивним моментом слід вважати, те, що близько 80 % боргів за кредитами банкам і колекторам вдається повернути в досудовому порядку, і тільки п'ята частина справ доходить до суду.

Таким чином, основними тенденціями у кризовому 2009 році були скорочення надання кредитних ресурсів, у т. ч. і пільгового кредитування агроформувань із боку банків, пролонгація попередньо виданих кредитів, суттєве зміщення банків у бік короткострокового кредитування.

Виявлені наступні закономірності в прийнятті забезпечення банками за кредитами середніх і малих агроформувань. Найбільш розповсюдженим є прийняття нерухомості в заставу (табл.3). Можна побачити, що наприклад за кредитами середніх агроформувань майже у 79 %, а малими 67 % забезпеченням виступає нерухомість. Високий попит на прийняття в заставу нерухомості пояснюється великим зносом інших основних засобів - обладнання і техніки. Також необхідно зауважити, що переважна частка кредитів додатково забезпечується порукою директора, реального власника підприємства. Майбутній врожай у кризовому періоді не приймається в заставу як основний вид забезпечення, а виступає додатковим засобом поряд із заставою нерухомого або рухомого майна. В докризовому періоді застава майбутнього врожаю приймалась у вигляді основного виду забезпечення, але впродовж 2009 року ці кредити або були повністю погашені, або реструктуризовані з пролонгацією строків із додатковим посиленням забезпечення іпотекою, або заставою рухомого майна, або вже є проблемними і простроченими, за якими застава майбутнього врожаю вже трансформувалася в інший вид забезпечення - товар.

Таблиця 3

Забезпечення, що прийнято в заставу в розрахунку на один, на кінець 2009 року, %.

Стрімке й довготривале зростання простроченої заборгованості в портфелях вітчизняних банків засвідчує слабку готовність банківської системи до економічної кризи, нерозвиненість механізмів забезпечення повернення кредитів, недостатність підготовки фахівців до швидкої розбудови принципово нових ефективних схем роботи в діючих умовах кризових потрясінь економічного середовища. Водночас присутня несприятлива економічна складова з боку агроформувань - позичальників, яка проявляється у низькій прибутковості їх діяльності та відсутності ліквідного забезпечення.

У третьому розділі - "Домінанти розвитку банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань" - установлено передумови розвитку та ефективності банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань, розроблено методичні підходи формування банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань і обґрунтовано організаційно-методичні рекомендації щодо гармонізації банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань.

Обґрунтовано, що передумовою модернізації банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань на рівні управління всього банку можливе за умов використання системи постійного динамічного моніторингу показників кредитної діяльності банку, застосування ефективних методів оцінювання портфельних ризиків, упровадження фінансового реінжинірингу із застосуванням економіко-математичних методів і моделей фінансового аналізу інформації, автоматизованого прогнозування динамічних процесів та візуалізації значних масивів поточної й стратегічної інформації в діалоговому режимі з розвинутим інтерфейсом.

На основі практичного і теоретико-методологічного базису впровадження систем фінансового реінжинірингу обґрунтовано інноваційний варіант системи управління механізмом забезпечення банківського кредитування з виділенням підсистем управління механізмами видачі, обслуговування і повернення кредитів. При цьому запропоновано наступні інструменти управління: інформаційно-технологічні, математично-логічні, фінансові та організаційні, нормативно-правові.

З'ясовано, що одним із ефективних інструментів банківського механізму забезпечення повернення кредитів є реструктуризація заборгованості та процедура викупу проблемних позичок. Доведено доцільність створення державою спеціалізованої установи (Корпорації) з викупу й управління проблемними кредитами агроформувань.

Система управління проблемною заборгованістю Корпорації повинна будуватися за наступними принципами: запобігти перенесенню повної відповідальності за наданий та неповернутий кредит позичальника від банку до Корпорації; не застосовувати реструктуризацію боргів, яка слугує інтересам тільки однієї сторони кредитних відносин, включаючи шаблонну примусову реструктуризацію; розподіляти ризики неповернення кредитів агроформувань між державою у вигляді Корпорації, банками та іншими суб'єктами ринку пов'язаними з коллекшн-процесами; коректно визначати ціну активів, застосувати єдині правила та підходи до оцінювання вартості заборгованості; перерозподіляти у часі акумулювання і процес передачі простроченої заборгованості агроформувань-позичальників використовуючи різноманітні фінансові інструменти рефінансування проблемних кредитів; діяти в єдиному системному колі повернення боргів, що включає: бюро кредитних історій, колекторські організації, рейтингові агенції, банки, судову та виконавчи служби.

Головними завданнями Корпорації визначено: організацію моніторингу стану платіжної дисципліни і фінансового стану агроформувань-позичальників; акумулювання та викуп проблемних боргів; систему заходів з майном і заставами, які виступають забезпеченням позикової заборгованості агроформувань; рефінансування, що забезпечує поновлюваний викуп проблемної заборгованості; розробку механізмів рекапіталізації кредитних організацій, які здійснюють продаж проблемної заборгованості зі значним дисконтом. Створення такої Корпорації дозволить значно підвищити ефективність витрачання державних коштів, спрямованих на подолання боргової кризи, а також закласти основу майбутнього економічного зростання агроформувань.

Розроблено інструмент оперативного оцінювання показника кредитного ризику. Встановлено залежність на основі дискримінантного аналізу відношення позичальника до категорії ризику від показників загальної ліквідності та коефіцієнта незалежності. Отримана дискримінантна функція для позичальників агроформувань:

Zт = 2,54Z_{1 -} 0,45Z_{2 -} 4,56, (1)

де z₁ - коефіцієнт загальної ліквідності; z₂ - коефіцієнт незалежності.

Градації ймовірності належності позичальника до категорії ризику "Стандартний" при Z > 0 буде дуже високою, від 0 до - 2,33 низька, при Z < - 2.33 - дуже низька.

Під час активного розширення ринку надання кредитів зростає необхідність оцінювання ефективності використання залучених коштів і прогнозування прибутку. Доведено доцільність застосування показника оцінювання ефективності використання залучених коштів, побудовано модель прогнозування прибутку банку

, (2)

де, Pr - прибуток зважений на кредитний ризик та суму сплачених відсотків за залучені кошти; n - кількість кредитних операцій; i - момент часу (місяць);

A - актив, кредитна операція; D - дохідність активу; R - резерв під активну операцію; PS - сума сплачених відсотків за залучені кошти.

Запропоновано методику передбачення параметрів простроченої заборгованості в динаміці періодів прогнозування, сутність якої полягає у виділенні з початку загальної тенденції невеликих сум заборгованості з виокремленням значних сум, при прогнозуванні враховується поєднання загально визначеної функції і окремо визначених оцінок експертів:

y = А + Вt + V (t) + Pq1 - Wq2, (3)

де у - сума простроченої заборгованості; A, B - коефіцієнти лінійної регресії; V (t) - функція, що відображає періодичні відхилення в погашенні заборгованості від функції регресії; Pq1 - великі суми заборгованості, які буде винесено на прострочку в період q1; Wq2 - відомий (плановий) об'єм погашення простроченої заборгованості в період q2 до моменту часу, на який здійснюється прогнозування.

Для повернення проблемної заборгованості банк витрачає відповідні кошти, при цьому чим гірше стан та строк заборгованості, тим більше необхідно докласти фінансових вкладень для повернення кредиту і стягнення плати за нього. Тому стає важливим питання знаходження оптимальних строків проведення робіт та встановлення обсягів мінімальних витрат, які необхідні для стягнення максимального обсягу простроченої заборгованості. Доведено, що при зростанні строку простроченої заборгованості зростає ризик неповернення заборгованості. Тому важливою проблемою при проведенні коллекшн-робіт є пошук оптимальних термінів знаходження у відповідній стадії стягнення боргу та визначення ефективності проведення відповідних заходів із кінцевим результатом - отриманим прибутком або мінімізованим збитком. На рисунку 1 наведено етапи повернення заборгованості в умовах міграції рівня заборгованості для кожної групи позичальників, зображено залежності кредитного ризику від термінів простроченої заборгованості, відокремлені межі стадій коллекшн-процесів з умовним поділом роботи між підрозділами, які відповідають за роботу по стягненню боргу. На основі організованого моніторингу показників повернення груп боржників з'являється можливість встановити ефективні терміни меж знаходження позичальників у відповідній стадії, гармонізувати роботу коллекшн підрозділів за строками та групами позичальників

Рис. 1 Етапи повернення заборгованості в умовах міграції рівня заборгованості для кожної групи позичальників

Умотивовано для вирішення задачі дослідження структурних змін кредитного портфеля простроченої заборгованості та встановлення ефективних меж між стадіями коллекшн-процесів використовувати матриці міграцій відповідно до теорії марківських ланцюгів. Доведено, що використання матриць міграції завдяки візуалізації спрощує сприйняття інформації відносно складних внутрішніх структурних змін, що відбуваються в кредитному портфелі. В результаті застосування були отримані матриці міграцій за декількома кредитними продуктами кредитного портфеля АТ "Укрсиббанк” і ПАТ "Мегабанк”. У таблиці 3 наведено матрицю кредитів агроформувань на придбання сільгосптехніки з імовірностями міграції заборгованості за піврічний період.

Таблиця 3

Кредитування агроформувань на придбання сільгосптехніки

Обґрунтовано, що застосування матриць імовірностей дає можливість достатньо точно прогнозувати структуру заборгованості за портфелем, через відповідний термін визначити ймовірності погашення кредитів та статистику дефолтів боржників.

Для визначення оптимальної стратегії в поверненні заборгованості запропоновано використовувати розроблену оптимізаційну модель стратегії повернення заборгованості. Критерієм оптимізації виступає максимізація прибутку або мінімізація збитку, зважена на витрати, пов'язані зі стягненням. В моделі враховано наступне: проведення заходів по жорсткому стягненню на ранніх етапах призводе до зменшення позитивного ставлення клієнтів до банку. В результаті зменшується кількість кредитів, депозитів, у кінцевому рахунку це призводе до зниження прибутку установи. Таким чином, для визначення оптимальної стратегії запропоновано встановити максимальне значення цільового функціоналу

, (4)

де - імовірність погашення боргу і-ої категорії першого стовпця матриці; w_i - величина заборгованості і-ої категорії; b_j коефіцієнт пропорційності для змінних витрат; a_j - постійні витрати при використанні j-го засобу.

Витрати на використання j-го засобу для боржників i-ої категорії визначаються рівністю z_ij = a_j + b_jv_i; де - кількість боржників в i-ій категорії; B_M - прогнозована величина кредитного портфеля в майбутній період; B_O - величина кредитного портфеля в поточний період; I - індекс категорії, починаючи із якої стратегія передбачає застосування hard-засобів.

Застосування наведеної моделі дає змогу визначити обґрунтовані обсяги витрат банку та об'єктивно встановлювати плани по мінімальному стягненню заборгованості на кожному етапі коллекшн-процесу.

Розроблено підсистему банківського механізму забезпечення повернення кредитів у режимі динамічного моніторингу та прогнозування у складі механізму повернення кредитів банку. Для впровадження модернізованого механізму забезпечення повернення кредитів розроблені науково-методичні положення узагальнені в концептуальній моделі системи управління банківським механізмом забезпечення повернення кредитів (рис.2). Модель включає основні елементи: систему управління базою даних, ризик менеджменту, систему управління базою моделей, інформаційні запити, процес вироблення управлінських рішень, керуючі дії, спрямовані на об'єкти управління, які відображаються через обернений зв'язок процесу кредитування з відображенням у "Операційному дні банку" на даних балансу.

Розроблена структурно-логічна схема впровадження модернізованого банківського механізму забезпечення повернення кредитів та інструменти його реалізації в кризових та після кризових умовах функціонування, яка включає механізм оперативного динамічного дослідження груп боржників, механізм вироблення ефективних рішень, механізм впровадження рішень.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та вирішення нового наукового завдання в площині розробки теоретичного інструментарію щодо виявлення сутності й обґрунтування модернізації банківських механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань та рекомендацій відносно практичного їх застосування в умовах посткризових потрясінь та деформацій економічного пейзажу, що сприяло одержанню принципово нових наукових положень та прикладних результатів, а саме:

1. З'ясовано, що зміни економічного середовища та розвиток економічних відносин у суспільстві є об'єктивними першопричинами ускладнення сутності кредиту та змін видів і методів кредитування. Принцип поверненності визначено висхідним у сучасній системі банківського кредитування, який хоча й отримав визнання своїх провідних позицій, значною мірою зазнав і скептичного ставлення до себе. Водночас, слід зауважити, що обсяг простроченої та сумнівної заборгованості за кредитами не відображає реальної частки проблемних активів банків, оскільки, існуюча звітність демонструє лише прострочену частину боргу, а не всю суму заборгованості проблемних клієнтів. Задля врегулювання цієї проблеми, враховуючи, що показником якості повернення кредитів є величина та терміни заборгованості, запропоновано вдосконалити сегментацію банківських кредитів в контексті забезпечення повернення кредитів, з виокремленням ознаки "реструктуризація заборгованості”, а також групуванням простроченої заборгованості за категоріями. Доведено, що виділення вказаної класифікаційної ознаки та наведений розподіл простроченої заборгованості дає змогу ефективніше досліджувати динаміку зміни якості кредитних портфелів банків.

2. Визначено, що розвиток банківського кредитування агроформувань неможливий без механізму забезпечення повернення кредиту за умов дотримання юридичних прав як позичальника так і кредитора, який нині набуває особливого статусу. Запропонована економічна інтерпретація цього механізму в сучасних умовах, як системи організаційних заходів та фінансових технологій з боку кредитора, агроформування-позичальника та держави, спрямованих на забезпечення повернення кредитів агроформувань, дозволила удосконалити його дизайн шляхом виокремлення в ньому трьох складових підсистем: механізму оперативної діагностики груп боржників, механізму розробки дієвих фінансових інструментів та організаційних заходів, механізму інсталяції фінансових інструментів і реалізації організаційних заходів. Що в свою чергу сприяло ідентифікації складових та розробці функціонально-цільової структури видів забезпечення повернення кредитів агроформувань та структуризації первинних і вторинних джерел забезпечення виконання зобов'язань, з деталізацією складу об'єктів застав агроформувань-позичальників.

3. Виявлено, що до початку розгортання економічної кризи основним чинником активізації кредитної діяльності банків та їх інноваційних перетворень був: вплив іноземних фінансових установ як результат глобалізації та євроінтеграційного курсу України. Водночас динаміка частки простроченої та сумнівної заборгованості в кредитному портфелі була спадаючою. Починаючи з середини 2008 року банки в більшості випадків практично повністю згортали кредитування. Так, за 2009 рік при загальному зростанні запозичень, наданих банками, на 4,2 % приріст простроченої заборгованості склав 409,3 %. На противагу цьому сума кредитів, наданих в сільське господарство, мисливство та лісове господарство, навпаки зменшилась на 9,7 %, а приріст простроченої заборгованості зріс на 159,1 %.

4. Викрито, що характерною прикметною ознакою банківського кредитування агроформувань в кризових 2008-2009 рр. було скорочення надання кредитних ресурсів в 3,5 разів, в т. ч. пільгового кредитування в 5,8 разів, суттєва частка короткострокового кредитування, вимушена реструктуризація і пролонгація діючих кредитів. Стрімке зростання в 4 рази до 9,4% частки прострочених кредитів в загальному кредитному портфелі банків, в т. ч. за кредитами агроформувань в 2,6 рази до 12,2%. Все це вип'ятило проблеми застосування вітчизняними банками механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань. З'ясовано, що відсутність ефективного і дієвого механізму гарантування прав кредиторів з боку держави, несприятлива економічна складова з боку позичальників агросектору і загальний тиск економічної кризи змушують банки шукати перш за все внутрішні можливості для запровадження нових і вдосконалення існуючих механізмів забезпечення повернення кредитів.

5. Умотивовано, що звертаючи увагу на високий знос основних засобів та їх моральну застарілість, агроформування залишаються обмеженими у можливостях надання ліквідного забезпечення в якості застави, для середніх і малих агроформувань переважну частку займає застава нерухомості (79,2 % для середніх та 67,2 % для малих агроформувань). Характерно, що від 62 % до 73 % відсотків випадків кредитні угоди агроформувань додатково забезпечуються порукою третіх осіб. У великих агроформувань і великих корпоративних перелік об'єктів забезпечення більший - в основному за рахунок можливостей надання цінних паперів, майнових прав, майбутнього врожаю.

6. Демасковано, що зростання простроченої заборгованості змусило банки продавати портфелі кредитів з високим дисконтом (до 90 % від вартості). Усього, банки передають у керування компаній-посередників (колекторів) близько восьми-десяти відсотків своїх кредитів. Колекторські компанії досягають кращих успіхів у стягуванні боргів завдяки налагодженим технологіям, прийомам і більшій кількості фахівців, що працюють із боржниками, хоча варто відзначити, що за забезпеченими заставою кредитами ефективність колекторів нижча, ніж власної служби банку, а вартість - вища. Обґрунтовано доцільність та науково-методичні засади створення Корпорації з реструктуризації проблемних боргів агроформувань, з розробкою детальних методично-організаційних заходів.

7. Розкрито, що сучасні розроблені програми реструктуризації боргів в банках не відповідають фінансовим можливостям та не враховують технологічної специфіки діяльності агроформувань, в зв'язку з цим частка простроченої заборгованості по кредитам малих агроформувань складає 24,8 %, середнього 15,4 %. При розгляді питань кредитування або реструктуризації кредитів великих агроформувань банківські фахівці більш ретельно підходять до вивчення та врахування технології, виробничого циклу сезонних факторів та інших особливостей бізнесу позичальника, тому частка простроченої заборгованості по ним складає 7,3 %. відчутна частка простроченої заборгованості по великим корпоративним агроформуванням зумовлена тим, що їх кількість в кредитному портфелі достатньо мала (3 % від загальної кількості, на яких зосереджено 55 % усієї заборгованості), тому наявність простроченої заборгованості лише по декільком кредитам суттєво відображається на якості всього кредитного портфеля, тому частка простроченої заборгованості по ним складає 16,2 %.

Виявлено основні схеми реструктуризації заборгованості агроформувань перед банками: подовження терміну дії кредитних договорів від 1-го до 3-ох років, зміна графіків погашення з наданням "кредитних канікул”, за якими виплаті підлягали тільки відсотки за користування коштами, сплата простроченої заборгованості за основним боргом та відсотками переносилась на останній рік кредитування. Обґрунтовано, що визначальними факторами при протидії простроченій заборгованості кредитам агроформувань є ефективний індивідуальний підбір схеми реструктуризації заборгованості, запорукою якого є якісний фінансовий аналіз позичальника, який дозволяє виявити шляхи виходу підприємства з боргової залежності, враховуючи одночасно інтереси позичальника і кредитора. Індивідуальний підхід до позичальника повинен поєднуватися з портфельними методами управління значної кількості кредитів, які обслуговуються в банку, саме такий підхід є основою гармонізації витрат та мінімізації збитків (максимізації прибутку) банку.

Запропоновано методичні підходи щодо оптимізації розміру витрат на повернення боргу та мінімізації збитків банку, за рахунок гармонізації роботи коллекшн підрозділів стосовно стягнення боргу та застосуванням логічно-блокового дизайну динаміки міграції кредитів й оптимізаційної моделі повернення заборгованості.

8. Опрацьовано методичні підходи модернізації банківських механізмів забезпечення повернення кредитів із використанням фінансового реінжинірингу внутрішніх бізнес-процесів повернення боргів і розроблених новітніх інноваційних фінансових технологій: методів моніторингу, оцінювання ризиків, стану якості кредитного портфеля, удосконалення систем підтримки прийняття управлінських рішень, економіко-математичних моделей та адаптованих схем реструктуризації боргів. У складі інноваційних фінансових технологій управління механізмом забезпечення повернення кредитів розроблено системний пакет методів та моделей економіко-математичного прогнозування, що дозволяє оперативно аналізувати значні інформаційні потоки динамічного моніторингу системи і виробляти ефективні управлінські рішення та рекомендації з метою зменшення рівня простроченої заборгованості для груп боржників.

9. Розроблена концептуальна модель системи управління банківським механізмом забезпечення повернення кредитів агроформувань з обґрунтованою структурно-логічною схемою її впровадження. Повноцінне впровадження дає змогу оперативно обробляти значні інформаційні масиви моніторингу кредитного портфеля, готувати обґрунтовані рекомендації щодо термінів та вибору інструментів і заходів впливу на різні групи боржників, використовувати моделі, що дають змогу: вимірювати очікувану вірогідність приналежності позичальника до категорії ризику, спрогнозувати прибуток банку, передбачувати значення показників діяльності, в т. ч. параметрів простроченої заборгованості, виявляти сезонні хвилі, досліджувати міграції заборгованості, оптимізувати стратегію повернення прострочених боргів.

10. Продемонстровано, що структура інструментів управління механізмом забезпечення повернення банківських кредитів агроформувань великих банків суттєво вирізняється від середніх та малих. У групах найкрупніших та великих банків частка інформаційно-технологічних та математично-логічних інструментів є значно більшою ніж в середніх і малих банках. В середніх і малих установах основні інструменти управління зосереджені у нормативно правових, фінансових та організаційних інструментах, тобто увага приділяється регламентам і внутрішнім процедурам, поряд з використання недосконалого програмного забезпечення, та відсутності економіко-математичних моделей. Сформовані наукові підходи до фінансового прогнозування застосування різноманітних фінансових інструментів та технологій механізмів забезпечення повернення кредитів агроформувань є різними вимірами філософського осягнення процесів банківського кредитування, зокрема в частині оцінки фінансового стану позичальників, фінансових прогнозів прибутку банку, наданими та погашеними кредитами, якості портфеля заборгованості кредитів агроформувань-позичальників, зважаючи на їх простоту та надійність, спонукають використовувати економіко-математичні моделі в усіх банках.