Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КРЕДИТУВАННЯ БАНКАМИ УКРАЇНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Березовик Вадим Михайлович

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор

Мороз Анатолій Миколайович,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, завідувач кафедри банківської справи

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

Міщенко Володимир Іванович,

Центр наукових досліджень Національного банку України, директор

кандидат економічних наук, доцент

Майорова Тетяна Володимирівна,

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, заступник завідувача кафедри банківських інвестицій

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту, м. Київ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Агропромисловий комплекс є важливою складовою частиною економіки України. В ньому виробляється близько третини валового внутрішнього продукту, дві третини товарів народного споживання, зайнято близько 40 відсотків працюючого населення. Розвиток агропромислового комплексу і сільського господарства як його основи визначає потенціал інших галузей економіки, рівень продовольчої безпеки держави та соціально-економічну ситуацію в країні.

У результаті ринкових перетворень більшість земель сільськогосподарського призначення приватизована. У сфері банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників також відбулися зміни. В період командно-адміністративної системи кредити надавалась аграрним підприємствам на планово-розподільній основі. Більшість з цих кредитів не поверталась, що призводило до їх списання, збитковості банків і зростання дефіциту державного бюджету. З розвитком ринкової економіки, перебудовою кредитних відносин держава обмежила свій безпосередній вплив на процес кредитування банками аграрного сектору економіки. Банки здобули право самостійно визначати позичальників, обсяг, порядок видачі і погашення кредитів, розмір процентних ставок, організацію системи моніторингу кредитів відповідно до власної кредитної політики з додержанням принципів кредитування та вимог чинного законодавства. З огляду на наведене зросла заінтересованість банківських установ у збільшенні обсягів кредитування аграрних підприємств.

Актуальність вибраної дисертантом теми обумовлена вже згаданими ринковими перетвореннями та пов'язана з різким зростанням (більше ніж у 20 разів протягом останніх п'яти років) кредитних вкладень банків у аграрний комплекс країни. Розвиток сільського господарства неможливий без банківського кредитування. Однак реальне економічне становище значної кількості сільськогосподарських підприємств не дозволяє їм отримувати кредити. Притаманні аграрному сектору специфічні ризики, мораторій на іпотеку земель сільськогосподарського призначення, недосконалість механізму захисту прав кредитора, брак ефективного страхового захисту потребують вдосконалення кредитних процедур, поглибленого вивчення банками джерел виникнення кредитних ризиків, створення адекватної системи оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських позичальників та визначення гранично-мінімальної процентної ставки за кредитними операціями.

У своєму дисертаційному дослідженні автор ґрунтувався на досягненнях сучасної української та світової економічної науки у сфері банківських кредитних операцій. Оскільки в країні не функціонують такі ринкові інститути, як кредитні бюро, рейтингові агенції, ф'ючерсні біржі, інституціональні інвестори, автором був здійснений аналіз іноземної практики кредитування аграрних підприємств.

Отже, слід констатувати, що вітчизняна економічна та юридична наука ще мало уваги приділяє дослідженню розвитку кредитних відносин банків з агропромисловими підприємствами в умовах ринкової трансформації економіки країни. Серед наукових праць, присвячених теорії кредиту та проблемам кредитування сільськогосподарських підприємств, на особливу увагу заслуговують праці зарубіжних авторів С.Вальтера, М.Лишанського, І.Маслової, М.Ельдиєва, а також вітчизняних учених В.Алексійчука, В.Амбросова, В.Андрійчука, М.Дем'яненка, А.Гальчинського, О.Ґудзь, І.Кириленка, О.Кузьміна, Т.Ковальчук, П.Лайко, Ю.Лузана, Т.Майорової, М.Маліка, В.Міщенко, А.Мороза, Д.Олійника, В.Паламарчука, Г.Пиріг, Д.Полозенка, П.Саблука, М.Савлука, В.Ситника, В.Ткаченко, І.Чапко, М.Янківа. Проте слід зазначити, що в опублікованих наукових працях українських учених остаточно не визначено особливості та способи вдосконалення кредитних відносин банків із сільськогосподарськими підприємствами, не розкрито вплив регуляторів і суб'єктів аграрного та кредитного ринків на збільшення обсягів банківського кредитування сільського господарства.

Тож розв'язання проблеми створення ринкових засад кредитування банками аграрних підприємств як у теоретичному, так i в практичному аспекті було і залишається досить актуальною задачею, що й визначило вибір здобувачем теми дисертаційного дослідження, розпочатого 2001 р.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри банківської справи Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана як складову частину комплексної науково-дослідної теми „Грошово-кредитний механізм економічного зростання” (номер державної реєстрації 0101U002946). У межах науково-дослідної роботи дисертантом розроблено Методику оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників, визначено основні підходи з оптимізації кредитної і процентної політики банку та вдосконалення банківського кредитування аграрних підприємств.

Мета та завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження - аналіз науково-теоретичних основ організації і визначення особливостей методичних засад кредитування банками сільськогосподарських підприємств України, а також розробка та обґрунтування на їх підставі практичних рекомендацій щодо вдосконалення кредитного процесу. Мета дослідження визначила необхідність вирішення таких завдань:

ь поглибити дослідження економічної природи кредиту, принципів та класифікації видів банківського кредитування;

ь сформулювати правила формування кредитної політики банку - основи управління його кредитним портфелем;

ь розробити методичні засади аналізу кредитоспроможності сільськогосподарських виробників;

ь визначити специфіку оцінки кредитних ризиків та встановлення рівня процентних ставок для аграрних підприємств, розробити відповідні методики;

ь дослідити можливість підвищення ефективності кредитування банками аграрних підприємств завдяки зниженню кредитних ризиків;

ь визначити способи вдосконалення використання важелів державного регулювання в кредитуванні сільського господарства;

ь проаналізувати способи оптимізації управління кредитним ризиком сільськогосподарських виробників.

Об'єктом дослідження є комерційні банки України, які мають значну частку в кредитному портфелі кредитів сільськогосподарським підприємствам.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі кредитування банками сільськогосподарських підприємств України.

Під час дослідження використано матеріали Міністерства аграрної політики України, Держкомстату України, Національного банку України, Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль”, Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, а також статистичні дані діяльності інших банків.

Методи дослідження. Для дослідження особливостей кредитних відносин з аграрними підприємствами автором використовувались різні методи. Індукція і дедукція, аналіз і синтез застосовувались для оцінки перспектив збільшення кредитних вкладень в аграрний сектор та вивчення факторів, що впливають на кредитування АПК. Аналогія й екстраполяція, моделювання, спостереження, абстрагування та узагальнення були використані для оцінки кредитних ризиків аграрних підприємств і розробки методики розрахунку гранично-мінімальної ставки за кредитами. Динаміка і структура кредитних вкладень банків у сільське господарство досліджувалися за допомогою інтерпретації, системного і ретроспективного аналізу, спостереження, групування, типізації, порівняння та графічного зображення результатів дослідження.

Методологічною базою дисертаційної роботи стали праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі банківського кредиту, матеріали вітчизняних і міжнародних організацій, закони України, нормативно-правові акти Національного банку України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі проведено дослідження банківського кредитування сільськогосподарських підприємств в умовах формування ринкових відносин в Україні з метою визначення шляхів підвищення ефективності кредитних вкладень в аграрний комплекс країни. Зокрема, новизна наукового дослідження полягає в такому:

Ш вперше:

· сформульовано принцип адекватності кредитування, який полягає у забезпеченні еквівалентної участі позичальника власними активами в кредитному заході та наданні банком суми кредиту, достатньої для успішної реалізації кредитного проекту;

· запропоновано оцінку кредитних ризиків при кредитуванні аграрних підприємств з урахуванням впливу галузевих факторів на фінансово-господарську діяльність та кредитоспроможність позичальника;

· розроблено порядок визначення гранично-мінімальної процентної ставки за кредитними операціями банку з урахуванням класу (рейтингу) позичальника, забезпечення кредиту та інших суттєвих умов кредитної угоди;

Ш набуло подальшого розвитку:

· визначення категорії „кредит” як економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником у зв'язку з передачею у тимчасове користування коштів на умовах економічної доцільності;

· обґрунтування додаткової умови організації кредитних відносин між кредитором і позичальником - економічної доцільності, яка передбачає не тільки отримання прибутку кредитором і позичальником, а й можливість підвищення споживної вартості активів, задоволення потреб позичальника при отриманні кредиту;

· правила кредитування аграрних підприємств, що полягають у встановленні спеціальних обмежень та виконанні банківськими установами заходів по мінімізації кредитних ризиків;

· визначення ролі державної політики як важеля у формуванні стратегії і тактики банку при кредитуванні сільськогосподарських підприємств;

Ш удосконалено:

· класифікацію банківських кредитних операцій, зокрема за об'єктами та режимами кредитування сільськогосподарських підприємств;

· сегментацію ризиків кредитування аграрних позичальників. Виділено три категорії ризику: управлінський (організаційний), фінансовий і бізнесовий, кожен з яких має ще кілька складових.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання окремих запропонованих автором положень для розробки та впровадження державного механізму регулювання аграрного ринку та вдосконалення системи кредитування банками сільськогосподарських підприємств. Основні положення, викладені у дисертації, доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій, зокрема: рекомендації щодо поліпшення функціонування аграрного ринку використовуються в діяльності Міністерства аграрної політики України для вдосконалення механізму кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств (Довідка про практичне застосування результатів дисертації № 37-21/11 від 10.01.2006 р.); Методика оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” (Довідка про практичне застосування результатів дисертаційної роботи № 08-1/6592 від 16.11.2005 р.); Методика розрахунку гранично-мінімальної процентної ставки за кредитними операціями банку впроваджена в Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” (Довідка про практичне застосування результатів дисертаційної роботи № 01-01/93-28 від 14.11.2005 р.); запропоновані принципи кредитної політики банку з регламентацією процедур і функцій підрозділів, задіяних у кредитному процесі, використовуються банками для розробки внутрішніх нормативних документів (Довідка АППБ „Аваль” про практичне застосування результатів дисертаційної роботи № 08-1/6592 від 16.11.2005 р. та Довідка АКБ „Укрсоцбанк” про практичне застосування результатів дисертаційної роботи № 01-01/93-28 від 14.11.2005 р.).

Результати дисертації безпосередньо використовувались для розробки методичного забезпечення та проведення лекційних і практичних занять навчального курсу „Кредитна діяльність комерційних банків”, який викладався в Українській фінансово-банківській школі при Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана (Акт про реалізацію наукового дослідження № 69/БШ від 20.09.2005 р.).

Наукові результати дисертації були використані для поглиблення теоретико-методичного забезпечення навчального процесу на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (Довідка про використання в навчальному процесі результатів дисертаційного дослідження від 21.12.2005 р.) у викладанні навчальних дисциплін „Банківські операції” (тема „Кредитні операції банків”) та „Кредитування і контроль” (тема „Особливості кредитних відносин з підприємствами агропромислового комплексу”).

Реалізація методичних рекомендацій автора зможе сприяти підвищенню ефективності управління кредитним портфелем під час кредитування сільськогосподарських підприємств як важливої складової в забезпеченні конкурентоспроможності банку на ринку банківських послуг.

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та пропозиції, які викладені у дисертації, одержані автором самостійно. У науковому дослідженні представлено розробку комплексного підходу щодо кредитування банками України аграрних підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднено на вітчизняних та міжнародній науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених, викладачів, практичних працівників і молодих науковців “Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні” (Київ, 2004 р.); Всеукраїнській конференції “Проблеми становлення ринкових відносин в АПК України” (Київ, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні” (Київ, 2004 р.); ІV щорічному Східноєвропейському ризик-менеджмент форумі - 2005” (Київ, 2005 р.); ІІ Міжнародному Бізнес-форумі „Сучасні кредитні технології” (Київ, 2005 р.).

Наукові публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 5,18 друк. арк., у тому числі 7 статей - у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,54 друк. арк., отримано Свідоцтво № 5257 від 01.04.2002 р. про реєстрацію авторського права на науково-практичний твір „Методика оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників”, 3 - матеріали конференцій, 2 - інші видання.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Загальний обсяг дисертації становить 182 сторінки, у тому числі розміщено 35 таблиць на 20 сторінках, 20 рисунків на 8 сторінках, 6 додатків на 29 сторінках, список використаних джерел зі 221 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, глибину наукового опрацювання, зазначено застосовані методологію та методи дослідження, сформульовано мету, предмет, завдання, доведено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, охарактеризовано їх апробацію.

Розділ 1 “Теоретико-методологічні засади формування кредитних відносин банку з сільськогосподарськими підприємствами” присвячений дослідженню таких категорій, як “кредит” та “банківський кредит”. Після вивчення поглядів вітчизняних та зарубіжних учених В.Вітлінського, О.Лаврушина, А.Мороза, М.Савлука дисертантом було уточнено визначення категорії „кредит” як економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником у зв'язку з передачею у тимчасове користування коштів на умовах добровільності, зворотності, платності та економічної доцільності. Доведено, що крім платності, зворотності коштів та добровільності основною ознакою (атрибутом) кредиту є економічна доцільність, суть якої полягає в такому. Плата за кредит має перевищувати економічну вигоду кредитора від використання коштів для власних потреб та служити джерелом прибутку. Кредитор також може отримувати прибуток від зростання обсягів реалізації товарів. Економічна доцільність отримання кредиту для позичальника полягає в тому, що ефект від використання позичених коштів (вартості) у вигляді прибутку повинен перевищувати розмір плати кредитору за користування кредитом. Отримання кредиту, крім того, може збільшити не тільки вартість активів, що використовуються позичальником, а й їх споживну вартість (продуктивність).

Отже, економічна доцільність передбачає не тільки отримання прибутку кредитором і позичальником, а й підвищення споживної вартості активів, задоволення потреб позичальника при отриманні споживчого кредиту.

Автором обґрунтовано необхідність запровадження нового принципу адекватності кредитування, який полягає в забезпеченні еквівалентної участі позичальника власними активами в кредитному заході та наданні банком суми кредиту, достатньої для успішного завершення кредитного проекту. Розмір частки власного внеску позичальника у фінансуванні проекту доцільно диференціювати залежно від типу кредитного заходу: для інвестиційних проектів - не менше 30 процентів вартості проекту, для інших - не менше 50 процентів. Неправильне визначення банком суми кредиту є небезпечним, оскільки недостатня сума кредиту посилює загрозу невиконання кредитного заходу, а надмірна - збільшує витрати позичальника та погіршує його платоспроможність. Доцільність запровадження нового принципу полягає в тому, що:

Ш банк не повинен ризикувати капіталом. Якщо кредитний проект не окупиться, збитків передусім зазнає позичальник;

Ш якщо клієнт ризикує власними активами, то найімовірніше, що він буде робити все можливе для успішного завершення проекту.

Українське законодавство визначає як аграрні підприємства ті, що отримують більше ніж 75 % доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва. Банківський кредит відіграє важливу роль у фінансуванні сільськогосподарського виробництва. Кредит є одним з джерел формування основних та оборотних активів підприємств. За допомогою кредиту збалансовується загальна потреба підприємства в капіталі з наявними в його розпорядженні власними коштами. У сільськогосподарських підприємств потреба в оборотному капіталі характеризується сезонними коливаннями. У періоди, коли власного оборотного капіталу недостатньо для фінансування господарської діяльності, підприємства залучають кредити. Ситуацію зі зміною потреби сільськогосподарських підприємств в оборотному капіталі подано на рис.1.

Кредитування банками сільського господарства має особливості, які визначаються галузевою специфікою аграрного бізнесу. До основних ознак кредитування сільськогосподарських підприємств слід віднести: підвищену ризикованість кредитного портфеля, пов'язану з нестабільністю сільськогосподарського виробництва, залежністю платоспроможності позичальників від урожайності рослин, продуктивності тварин, погодних умов та державної політики регулювання аграрного ринку; циклічність надання і погашення кредитів, обумовлену сезонністю виробництва і реалізації продукції та періодичним коливанням у підприємств потреб у додатковому оборотному капіталі. Кредитування аграрних підприємств має здійснюватись у чітко передбачені строки та з додержанням запропонованого автором принципу адекватності кредитування, оскільки несвоєчасність надання та недостатність суми кредиту може призвести до порушення технології проведення сільськогосподарських робіт, недоотримання запланованих результатів, що унеможливить погашення кредиту.

Аналіз наявної практики кредитування аграрних підприємств дозволив уточнити класифікацію банківських кредитів. За режимом кредитування запропоновано виділяти пільгові, компенсаційні та ординарні (на звичайних умовах) кредити. Пільгові кредити надаються на більш сприятливих, ніж це передбачено нормативними документами банку, умовах. Пільговий режим означає встановлення меншого коефіцієнта забезпечення кредиту, більш довгий строк кредитування, нижчу процентну ставку тощо. Компенсаційні кредити надаються відповідно до державної програми часткової компенсації позичальникам рівня процентних ставок за рахунок бюджетних коштів. Доцільність виділення компенсаційних кредитів обумовлена особливим порядком їх надання. Рішення про надання кредиту приймається банком, а рішення про виділення бюджетної компенсації приймається місцевими органами влади на конкурсних умовах, регламентованих Кабінетом міністрів України.

Якість кредитних вкладень у сільське господарство залежить від процедур, регламентованих кредитною політикою банку. Кредитна політика визначає стратегічні завдання і тактичні методи їх досягнення у сфері кредитування. Розроблені дисертантом правила кредитування аграрних позичальників апробовано на практиці. Суть основних з них полягає в такому.

Кредитні відносини з новими позичальниками слід розвивати послідовно, починаючи з невеликих сум і простих кредитних продуктів на короткі строки, поступово збільшуючи суми і строки кредитування та ускладнюючи кредитні продукти. Підходи до позичальників необхідно диференціювати залежно від їх фінансового стану, виду забезпечення, ризикованості кредитного заходу. Кредити слід надавати на розширення функціонуючого бізнесу підприємств, які мають стабільні доходи. Розмір зобов'язань позичальника за банківськими кредитами не повинен перевищувати суму середньомісячних грошових надходжень на рахунки за попередні дванадцять місяців, а сума отриманих підприємством доходів від реалізації протягом строку дії кредитного договору має покривати витрати та борги, строк погашення яких настає до терміну повернення боргів банку. У кредиту має бути щонайменше два джерела погашення: первинне - виручка від бізнесової діяльності позичальника і вторинне (додаткове) - надходження від продажу активів позичальника, в тому числі застави, погашення боргу поручителем або страховою компанією. Кредити слід надавати підприємствам регіону, в якому здійснює свою діяльність банк. Строки надання та погашення кредиту повинні відповідати передбачуваним строкам виконання робіт та реалізації вирощеної продукції. Для моніторингу бізнесу позичальників доцільно залучати агрономів, які контролюватимуть хід виконання кредитного заходу.

Додержання банками наведених правил знизить ризикованість кредитних операцій із сільськогосподарськими підприємствами.

Розділ 2 “Дослідження практики кредитування банками сільськогосподарських підприємств” присвячено аналізу факторів, що впливають на розвиток кредитних відносин банків з аграрними підприємствами, динаміку та структуру кредитних вкладень в аграрний сектор.

Слід зазначити, що більшість українських банків розпочали активне кредитування АПК тільки три-п'ять років тому. За даними Міністерства аграрної політики України, наведеними в табл.1, протягом останніх шести років обсяги кредитування сільськогосподарських підприємств збільшились у 4,8 раза, обсяги пільгових кредитів - у 13,8 раза. Кількість пільгових кредитів зросла у 2,3 раза. Підвищився рівень повернення кредитів аграрними підприємствами. Винятком був 2003 рік, коли несприятливі погодні умови знизили врожайність, що не дозволило позичальникам своєчасно погасити кредити.

Таблиця 1

Кредитування банками України сільськогосподарських підприємств у 2000 - 2005 роках

№ з/п	Показники	2000 рік	2001 рік	2002 рік	2003 рік	2004 рік	2005 рік
1	Видано кредитів, млн. грн.	1900	4400	5600	6800	7500	9210
	у т.ч. - короткострокових, млн. грн.	1830	4280	5290	5700	5800	6562
	- довгострокових, млн. грн.	70	120	310	1100	1700	2648
2	- пільгових, млн. грн.	455	1822	1773	2847	3207	6279
3	Кількість пільгових кредитів, шт.	3853	11354	7897	14075	7297	9037
4	Середні процентні ставки, %	54	33	25,8	20,8	17,08	17,05
	З них: - довгострокові, %	48	29	25	18	16,8	15,5
	- короткострокові, %	55	34	26	22	17,7	17,1
	- у національній валюті, %	56	35	27	20,3	18,6	17,3
	- в іноземній валюті, %	24	22	17	16	15,4	14,5
5	Рівень повернення кредитів, %	92	94	93	92	96	96

Як свідчать дані рис. 3., змінилась структура вкладень - зросли частка й обсяг довгострокових кредитів. Зафіксовано стійку тенденцію до зниження процентних ставок за короткостроковими (знизилась до 17,1 % річних, або в 3,2 раза) та довгостроковими кредитами (знизилась до 15,5 %, або в 3,1 раза).

Підґрунтям змін, що відбулись у кредитних відносинах банків з аграрними підприємствами, були такі чинники. По-перше, 2000 р. став роком кардинальних змін у формі власності на землю та управлінні в АПК. По-друге, у банківському секторі відбувся розподіл сфер впливу, що спонукало банки до зміни напрямків розміщення вільних ресурсів. Саме таким напрямком і став агропромисловий сектор країни. По-третє, банки почали відкривати відділення в районних центрах та сільській місцевості. Основними клієнтами і позичальниками таких відділень є аграрні підприємства. По-четверте, більшість галузей агропромислового комплексу мають відносно невеликий період обігу коштів (у середньому до року), що сприяє банківському кредитуванню. По-п'яте, підвищився рівень своєчасності повернення кредитів аграрними підприємствами з 86 % 2000 р. до 96 % 2005 р. Це, безумовно, підвищило інтерес банків до кредитування аграрного сектору. По-шосте, запроваджено спеціальний механізм часткової компенсації державою процентних ставок за короткостроковими і довгостроковими кредитами банків.

Дисертантом запропоновано розподілити фактори, які впливають на банківське кредитування сільського господарства, на три групи:

· фактори, пов'язані з галузевою специфікою аграрного бізнесу: сезонність, залежність від погодних умов, складність обліку витрат, багатогалузевість виробництва, специфічність застави та ризиків тощо. Фактори, пов'язані з особливостями та специфікою сільського господарства, є базовими;

· макроекономічні фактори: державне регулювання ринку продовольства, стратегічне значення для економіки та соціальної сфери країни агропромислового комплексу, нерозвиненість інфраструктури аграрного ринку, брак у банків довгострокових ресурсів для інвестиційного кредитування АПК, залежність ціни на сільськогосподарську продукцію від попиту на неї експортерів і підприємств переробної промисловості;

· внутрішньобанківські фактори: недосконалість кредитного процесу, брак досвіду кредитування та відсутність методик оцінки кредитоспроможності аграрних позичальників.

Автором доведено, що розвиток кредитних відносин з аграрними підприємствами залежить від ефективності запровадження державою механізму захисту прав кредиторів. Елементами такого механізму є: система страхування сільськогосподарських ризиків та застави, кредитні бюро та рейтингові агенції, за допомогою яких діяльність позичальників стане більш прозорою та знизяться кредитні ризики. Створення Державної агенції гарантування кредитів та Фермерського сервісного агентства дозволить збільшити обсяги кредитування новостворених підприємств та фермерських господарств, що не мають ліквідної застави та досвіду роботи. При цьому гарантії можуть покривати як повну суму кредиту, так і її частку. Непокрита сума кредиту надається банком під власний ризик. Створення згаданих агенцій може забезпечити більш ефективне використання бюджетних коштів, оскільки основним недоліком державної програми компенсації рівня процентних ставок є те, що з бюджету необхідно щороку виділяти кошти на компенсацію. Формування статутного капіталу даних установ вимагатиме разових бюджетних витрат.

Формування ф'ючерсного ринку, системи державних ф'ючерсних закупівель сільськогосподарської продукції та створення Державного аграрного фонду розв'яжуть низку проблем. З одного боку, це стабілізує ціни і зробить ринок більш прогнозованим, а з другого - банки зможуть брати в заставу за кредитами укладені позичальниками ф'ючерсні контракти. Водночас створення ф'ючерсної біржі більш ефективно забезпечить регулювання аграрного ринку.

Дисертантом розроблено пропозиції щодо збільшення обсягів довгострокового кредитування аграрного комплексу. Скасування мораторію на іпотеку земель сільськогосподарського призначення та розвиток ринку землі вирішать проблему формування застави для інвестиційного кредитування агровиробників. Формування довгострокової ресурсної бази може забезпечити система рефінансування банківських установ Національним банком України під заставу емітованих банками облігацій або відповідних кредитних портфелів однорідних за умовами кредитів, наданих сільськогосподарським підприємствам.

Розвиток страхового ринку, пенсійних фондів і трастів забезпечить формування стабільних пасивів банків через сек'юритизацію активів, тобто випуск цінних паперів під забезпечення портфеля або пулу банківських активів. Під час проведення сек'юритизації іпотечний кредит залишається на балансі банку. У країнах з розвинутою економікою на балансі банків обліковується від 30 до 50 % пасивів, залучених за допомогою емісії довгострокових цінних паперів, зокрема іпотечних. Це, безумовно, знижує ризик ліквідності для банків.

Автором обґрунтовано доцільність розподілу функцій та повноважень між головним офісом (ГО) і філіями банку в кредитному процесі відповідно до рис. 4. Такий розподіл одночасно з виокремленням фронт-офісу (продаж кредиту), мідл-офісу (оцінка ризику) та бек-офісу (контроль додержання процедур, завершення кредитної операції) має забезпечити ефективне управління кредитним ризиком та підвищить ефективність кредитних вкладень банків у аграрний комплекс. Раціональним є також створення служби кредитної ревізії, у функції якої входить контроль ефективності діяльності підрозділів, задіяних у кредитному процесі.

Впровадження у діяльність банків окреслених процедур, розмежування функцій підрозділів, задіяних в кредитному процесі, особливо важливе для банків, що мають розгалужену мережу відділень та філій у різних регіонах країни. Створення в АКБ „Укрсоцбанк” 2004 року такої структури та оптимізація внутрішніх кредитних процедур дозволило за два останніх роки в кілька разів знизити рівень проблемної заборгованості та обсяги формування резервів на покриття кредитних ризиків.

У розділі 3 “Оптимізація ризиків при кредитуванні банками сільськогосподарських підприємств” визначаються методи управління кредитним ризиком з урахуванням галузевих особливостей аграрних підприємств. кредит сільськогосподарський банківський ризик

Дисертантом запропоновано визначення „кредитного ризику” як відхилення фактичної дохідності кредитного портфеля від планової у зв'язку з недоотриманням банком доходів та витратами з формування резервів на покриття можливих збитків. Крім того, ефективність кредитних вкладень зменшується також на суму витрат на проведення претензійно-позовної роботи. Таке визначення дозволяє глибше зрозуміти фінансові наслідки проведення банком ризикової кредитної політики. У разі неповернення кредиту в банку зменшується капітал та виникає дефіцит ресурсів. Якщо кредитні втрати великі, то це може призвести навіть до банкрутства банку.

Управління кредитним ризиком - комплекс заходів, метою яких є мінімізація кредитних ризиків, пошук оптимального співвідношення дохідності і ризику, оцінка, прогноз і страхування відповідного ризику.

Автором доведено, що ризикованість кредитних вкладень у сільське господарство може бути знижена завдяки використанню банками розроблених дисертантом правил кредитування аграрних позичальників, диференціації позичальників та продуктів, страхування ризиків, диверсифікації кредитів за строками, видами, розмірами та типом забезпечення. Ефективним інструментом диверсифікації є ліміти, які встановлюються банками на кредитний портфель, продукти і позичальників. За базу для розрахунку лімітів може бути взятий капітал банку.

Розроблена дисертантом Методика оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників дозволяє визначити ризикованість кредитної операції з урахуванням галузевих особливостей ведення аграрного бізнесу. Суть методики полягає в такому. Усі ризики, притаманні діяльності сільськогосподарських підприємств, розподілено на три категорії, кожна з яких має кілька складових:

· бізнесовий ризик - ризик того, що несприятливі погодні умови, недосконалість технологій, які використовуються позичальником, погіршення економічної кон'юнктури не дозволять отримати заплановані фінансові результати, що може спричинити непогашення кредиту. Способи мінімізації - диверсифікація діяльності, оновлення техніки і технології, страхування, укладення довгострокових договорів з контрагентами;

· фінансовий ризик - ризик погіршення фінансового стану позичальника, що може призвести до непогашення кредиту. Способи мінімізації - фінансове планування діяльності, періодична оцінка фінансового стану позичальника;

· управлінський (організаційний) ризик - ризик того, що ділові якості менеджменту позичальника недостатньо високі для успішного ведення бізнесу і своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором. Способи мінімізації - страхування, аудит діяльності, періодична перевірка банком фінанансово-господарської звітності позичальника.

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться з урахуванням вияву зазначених ризиків, вивчається здатність позичальника протистояти негативному впливу ризиків. У результаті бальної оцінки фінансово-економічних показників та суб'єктивних факторів визначається клас позичальника та ступінь ризикованості кредитної операції для банку.

Упровадження 2002 року в роботу АППБ „Аваль” описаної методики дозволило зменшити ризикованість кредитних вкладень банку в аграрний сектор та знизити у 2002-2005 роках рівень формування резервів на покриття можливих збитків за кредитними операціями із сільськогосподарськими підприємствами на 28,4 %.

Автором розроблено та запроваджено у практичну діяльність Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” Методику визначення гранично-мінімальної процентної ставки за кредитними операціями банку. Визначення гранично-мінімальної процентної ставки (ГМС) за кредитами базується на класі позичальника, установленому за допомогою Методики оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників. Розраховувати ГМС пропонується за формулою:

ГМС = Prime rate + P, (1)

де Prime rate - гранично-мінімальна процентна ставка, що встановлюється для кредитів з мінімальним ризиком та (теоретично) абсолютно ліквідним забезпеченням (грошовим покриттям, розміщеним на рахунку в банку);

Р - премія за ризик з урахуванням теоретичної (галузевої) премії за ризик (Р_т), скоригованої на дисконт за якість забезпечення (К_з) та коефіцієнт специфічності параметрів угоди (К_іп). Премія розраховується за формулою:

Р = Р_т * К_з * К_іп (2)

Отже, запропоновані методики створюють передумови для зниження ризику при кредитуванні аграрних підприємств та об'єктивного визначення процентних ставок з урахуванням рівня ризикованості кредиту для банку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні особливостей і основних аспектів організації кредитування банками сільськогосподарських підприємств України в ринкових умовах. Обґрунтування теоретико-методологічних засад банківського кредитування аграрного сектору, визначення основних видів кредитів та джерел формування ризиків сприятимуть підвищенню ефективності банківського кредитування, зниженню кредитних ризиків та розвитку агропромислового комплексу країни. До основних висновків та рекомендацій теоретичного, наукового, методологічного і практичного характеру, що відбивають розв'язання основних завдань роботи відповідно до поставленої мети дисертації, можна віднести такі:

1. Проведене дослідження сутності економічної категорії „кредит”, особливостей її вияву в банківському кредитуванні дозволило уточнити сутність кредиту. Кредит - це економічні відносини, що виникають у зв'язку з передачею кредитором позичальникові в тимчасове користування коштів на умовах економічної доцільності. Сформульована додаткова умова організації кредитних відносин - економічна доцільність. Вона полягає в тому, що кредиторові має бути більш вигідно надати кредит позичальникові з отриманням плати, ніж використати ці кошти (вартість) для власних потреб, а для позичальника ефект від використання позичених коштів (вартості) має перевищувати розмір плати кредиторові за користування кредитом. Економічна доцільність є більш широким поняттям, ніж платність кредиту, оскільки може передбачати не тільки отримання прибутку кредитором і позичальником, але й збільшення споживної вартості активів.

2. Мінімізації ризиків сприятиме запропонований принцип адекватності кредитування, який передбачає таке: 1) позичальник повинен брати еквівалентну участь власним майном та (або) грошовими коштами в кредитному заході; 2) банк повинен надавати позичальникові обґрунтовану суму кредиту, достатню для успішної реалізації проекту.

3. Удосконалено класифікацію кредитів, зокрема за операціями з аграрними позичальниками. Так, за режимом кредитування запропоновано виділяти кредити: пільгові, компенсаційні і ординарні (на загальних умовах). Доцільність виділення компенсаційних кредитів обумовлена особливим порядком їх надання: рішення про надання кредиту приймається банком, а рішення про виділення бюджетної компенсації приймається місцевими органами влади на конкурсних умовах, регламентованих Кабінетом міністрів України.

4. На банківське кредитування сільськогосподарських підприємств впливають такі групи факторів: галузеві - сезонність виробництва, циклічність грошових надходжень, особливості обліку витрат, специфічність застави; макроекономічні - державне регулювання ринку продовольства, залежність від експортного потенціалу; внутрішньобанківські - недосконалість кредитних процедур, брак досвіду кредитування. З огляду на наведене кредитна політика банків-кредиторів сільськогосподарських підприємств повинна відрізнятись від загальноприйнятої спеціальними правилами. Здобувачем сформульовано правила формування кредитної політики банку, які, зокрема, передбачають диференційованість підходів до позичальників, установлення сезонних графіків надання та погашення кредитів з урахуванням циклічності аграрного виробництва, використання методик оцінки фінансово-економічного стану позичальників з урахуванням галузевих особливостей аграрного бізнесу, оформлення в заставу майбутнього врожаю, тварин тощо.

5. Визначено важелі, за допомогою яких держава може впливати на обсяги банківського кредитування сільськогосподарських виробників. Так, створення Державного аграрного фонду може поліпшити регулювання ринку АПК. Разом з тим ф'ючерсна біржа для торгівлі сільськогосподарською продукцією, створена за участі держави, на наше переконання, більш ефективно розв'яже проблему стабілізації цін та ліквідності забезпечення банківських кредитів. Розвиток кредитування новостворених сільськогосподарських підприємств і фермерів, які не мають відповідного досвіду роботи та необхідної застави, може бути забезпечений завдяки гарантуванню кредитів Фермерським сервісним агентством та (або) Державним фондом гарантування кредитів.

6. Доведено, що активізація кредитування аграрного комплексу неможлива без удосконалення механізму захисту прав кредиторів. Цьому може сприяти формування земельного ринку, скасування державою мораторію на іпотеку земель сільськогосподарського призначення, створення кредитних бюро і рейтингових агенцій. Упевненість комерційного банку в тому, що наданий кредит буде вчасно повернутий з виплатою нарахованих процентів, є однією із запорук збільшення обсягів кредитування аграрного сектору економіки та поступового зниження рівня процентних ставок.

7. Дисертантом запропоновано запровадити механізм рефінансування Національним банком України банківських установ, які здійснюють середньо- та довгострокове кредитування аграрних виробників, під заставу емітованих банками облігацій або кредитних портфелів однорідних за умовами кредитів, наданих підприємствам АПК. Розвиток вітчизняних інвесторів - страхових компаній і пенсійних фондів - створить передумови для формування середньо- і довгострокових ресурсів банків за рахунок сек'юритизації їх активів.

8. Уточнено поняття „кредитний ризик” з позиції управління кредитним портфелем як відхилення фактичної дохідності портфеля від планової у зв'язку з недоотриманням банком доходів та витратами на формування резервів і проведення претензійно-позовної роботи. Таке визначення дозволяє точніше оцінити фінансові наслідки ризикової кредитної політики. Обґрунтовано розподіл кредитного ризику сільськогосподарських позичальників залежно від джерел виникнення: на управлінський (діловий) ризик; фінансовий ризик; бізнесовий ризик. Використання банками запропонованого в дисертаційному дослідженні аналізу структури сільськогосподарського кредитного ризику та методів управління ризиком підчас кредитування аграрних підприємств має підвищити ефективність кредитних вкладень банків у агропромисловий комплекс.

9. У результаті аналізу діяльності аграрних підприємств запропоновано таку класифікацію кредитних ризиків: бізнесовий - ризик впливу галузевих факторів на діяльність підприємства; фінансовий - ризик погіршення фінансового стану підприємства; управлінський (організаційний) - ризик того, що ділові якості менеджменту позичальника недостатньо високі для успішного ведення бізнесу. Повномасштабне страхування аграрних ризиків та майна підприємств має підвищити ефективність діяльності позичальників та захистити інтереси банків-кредиторів. Для розвитку страхування доцільно запровадити державну компенсацію витрат підприємств на страхування врожаю і майна.

10. З метою мінімізації ризиків доцільно передбачити в кредитній політиці банку такий розподіл функцій: фронт-офіс - продаж кредиту, мідл-офіс - оцінка кредитного ризику, бек-офіс - моніторинг додержання внутрішніх процедур, завершення проведення кредитної операції. Доведено необхідність виділення в окрему вертикаль підрозділів ризик-менеджменту банку. Реалізація такої організаційної структури в досліджуваних нами банках уможливила зниження рівня проблемної заборгованості та обсягів формування резервів на покриття кредитних ризиків.

11. Запропоновано методичні засади аналізу кредитоспроможності сільськогосподарських виробників та оцінки кредитного ризику аграрних підприємств, які покладено в основу Методики оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників. Визначати кредитний рейтинг позичальника слід з урахуванням особливостей ведення аграрного бізнесу, фінансового стану клієнта та ризикованості операції. Оцінку ризику необхідно здійснювати під час прийняття рішення про проведення кредитної операції та розрахунку розміру резерву на покриття можливих збитків від активних операцій.

12. Об'єктивне визначення розміру плати за користування кредитними ресурсами, диференціацію процентних ставок може забезпечити розроблена автором Методика розрахунку гранично-мінімальної процентної ставки за кредитними операціями банку, яка дозволяє враховувати кредитний рейтинг позичальника та інші умови проведення кредитної операції - розмір та структуру забезпечення, рівень ризикованості кредиту для банку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Березовик В.М. Кредитні відносини банків з агропромисловим комплексом України // Економіка України. - 2003. - № 1. - С. 18-23 (0,49 друк. арк.).

2. Березовик В.М. Переваги та недоліки законопроекту “Про банківський кредит” // Вісник Національного банку України. - 2001. - № 8. - С. 37-39 (0,24 друк. арк.).

3. Березовик В.М. Про,блеми правового регулювання кредитних операцій // Вісник Національного банку України. - 2001. - № 7. - С. 29-30 (0,19 друк. арк.).

4. Березовик В.М. Проблеми розвитку кредитних відносин комерційних банків з підприємствами агропромислового комплексу України” // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - 2002. - № 2. - С. 291-295 (0,63 друк. арк.).

5. Березовик В.М. Сучасний стан кредитування аграрних підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2005. - Вип. 210. - Т. 3. - С. 793-800 (0,26 друк. арк.).

6. Березовик В.М. Управління кредитним ризиком аграрних позичальників // Фінанси України. - 2006. - № 1. - С. 86-93 (0,39 друк. арк.).

7. Березовик В.М. Формування та розвиток кредитних відносин банків з сільськогосподарськими підприємствами // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2005. - Вип. 209. - Т. 1. - С. 171-179 (0,34 друк. арк.).

В інших виданнях

1. Березовик В.М. Методика оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств - сільськогосподарських товаровиробників // Економічний довідник аграрника / В.І.Дробот, Г.І.Зуб, М.П.Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я.Лузана, П.Т.Саблука. - К.: Преса України, 2003. - С. 244-260 (0,76 друк. арк.).

2. Березовик В.М. Проблеми оцінки кредитних ризиків при кредитуванні комерційними банками підприємств-сільгосптоваровиробників” // Український інвестиційний журнал WELCOME. - 2002. - № 2-3. - С. 40-46 (0,61 друк. арк.).

3. Березовик В.М. Свідоцтво № 5257 від 01.04.2002 р. про реєстрацію авторського права на науково-практичний твір „Методика оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками підприємств-сільгосптоваровиробників” (0,79 друк. арк.).

4. Березовик В.М. Система кредитування банками аграрного сектора: ключові елементи та проблеми // Зб. мат. Всеукраїнської наук.-практ. конф. вчених, викладачів, практичних працівників і молодих науковців “Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні” 27.02.2004 р. - К. - С. 118-121 (0,2 друк. арк.).

5. Березовик В.М. Оцінка практики банківського кредитування сільськогосподарських позичальників // Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні: Мат. наук.-практ. конф. 18-19 листоп. 2004 р. / Наук. ред. А.М.Мороз. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 190-192 (0,1 друк. арк.).

6. Березовик В.М. Можливості для збільшення фінансування сільського господарства. Причини стримування розвитку довгострокового кредитування АПК // Мат. конф. “Проблеми становлення ринкових відносин в АПК України” 25-27 лютого 2004 р. - К. - С. 57-58 (0,18 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Березовик В.М. Кредитування банками України сільськогосподарських підприємств. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук із спеціальності 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. - Київ. - 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню кредитування банками України сільськогосподарських підприємств; розглянуто відмінності у кредитуванні аграрних підприємств з урахуванням особливостей ведення ними бізнесу.

Найсуттєвіші ідеї та результати дисертаційного дослідження стосуються сутності категорій “кредит” та “банківський кредит”. Установлено, що основними відмінностями кредитування банками сільськогосподарських товаровиробників є сезонність, залежність від погодних умов, державне регулювання аграрного ринку. Наводиться класифікація банківських кредитів та джерел аграрних ризиків за різними ознаками. У результаті дослідження встановлено, що обсяги банківського кредитування аграрного комплексу постійно зростають, посилюється конкуренція у цьому секторі.

У дисертації розглядаються методика оцінки кредитних ризиків при кредитуванні банками сільськогосподарських підприємств та методика розрахунку гранично-мінімальної процентної ставки. Сформульовані правила проведення кредитної політики банків, умови функціонування кредиту та новий принцип кредитування. На базі вивчення вітчизняної й іноземної практики кредитування сільського господарства запропоновано внести зміни до державної політики регулювання аграрного ринку, створити механізм захисту прав кредитора, зняти мораторій на іпотеку землі сільськогосподарського призначення.

Ключові слова: кредит, банк, кредитний ризик, кредитна політика, іпотека, позичальник, процентна ставка, сільськогосподарські підприємства.

Березовик В.М. Кредитование банками Украины сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана. - Киев. - 2006.

Диссертация посвящена исследованию теоретических основ организации и определения особенностей научно-методических основ кредитования банками Украины сельскохозяйственных предприятий; рассмотрены отличия в кредитовании аграрных заемщиков с учетом особенностей ведения ими бизнеса.

Наиболее существенные идеи и результаты диссертационного исследования касаются сути категорий “кредит” и “банковский кредит”. Исследование природы экономической категории “кредит”, особенностей ее проявления в банковском кредитовании сельского хозяйства страны является необходимым условием повышения эффективности работы банков и аграрных предприятий.

В работе сформулировано дополнительное условие функционирования кредита - экономическая целесообразность для кредитора и заемщика. Это условие является более широким, чем платность кредита, так как кроме прибыли может означать получение кредитором и заемщиком дополнительного эффекта в виде повышения потребительной стоимости активов.

...