"Очищення" банківського сектору в Україні: ціна для суспільства та держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”

“Очищення” банківського сектору в Україні: ціна для суспільства та держави

Гаркавенко В.І., Шаповал Ю.І.

Анотація

Ключові слова: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, неплатоспроможний банк, тимчасова адміністрація, ліквідація, витрати державного бюджету.

Характерною особливістю сучасного етапу розвитку банківського сектору в Україні є так зване “очищення” - безпрецедентне скорочення кількості банків, яке розпочалося з кінця 2013 р. (з січня 2014 р. по 26 лютого 2017 р. з ринку виведено 87 банків).

Цей захід став першим етапом реалізації Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року, яким передбачалось “очищення” фінансового сектору - кардинальне вирішення проблеми “баластів” минулого, виведення з ринку недобросовісних гравців, розкриття власників учасників фінансового сектору Комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 2020 року: Постанова Правління Національного банку України від 18.06.2015 р. № 391. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/v0391500-15. Проте на практиці масова ліквідація банків виявилася мало схожою на фундаментальні зміни банківського сектору, які “переформатують” його на більш прозорий та ефективний. В умовах економічної нестабільності процес агресивного виведення банків з ринку негативно впливає на інші сектори економіки. Безпосередніми наслідками закриття такої великої кількості банків стало стиснення кредитного потенціалу банківського сектору, погіршення фінансового стану підприємств, відплив депозитів, різке зростання фінансового навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО).

З огляду на це, мета статті - з'ясувати доцільність “очищення” банківського сектору як інструментарію його реструктуризації та визначити “ціну” такого “очищення” для суспільства та держави.

Інституційні механізми виведення проблемних банків з ринку: Україна крізь призму сучасного світового досвіду. У цілому сучасна українська практика “очищення” банківського сектору не відповідає світовому досвіду. Відповідно до світової практики спочатку застосовуються механізми “очищення” балансів банків від проблемних активів Форми і методи рекапіталізації банків, які застосовувалися в період кризи, ґрунтовно висвітлено в науково-аналітичній доповіді [1].. У разі, якщо перспектива неплатоспроможності є невідворотною, розробляється резолюція (режим роботи), яка має передбачати використання повного спектра доступних стратегій, але не обмежуючись ними:

- злиття або поглинання (merger & acquisition);

- передача акцій або майна (тобто активів і зобов'язань, у тому числі депозитів) покупцеві приватного сектору (purchase & assumption);

- передача акцій або майна та вкладів до брідж-банку (bridge-bank);

- конвертація депозитів в акції фінансової установи або переоформлення вкладів у спеціальний субординований кредит на поповнення капіталу (bail-in);

- призначення адміністратора, який бере на себе контроль і управління банком з метою відновлення платоспроможності банку або частини його бізнесу;

- ліквідація банку з виплатою коштів застрахованим вкладникам або переведення їх рахунків, а потім згортання діяльності банку і продаж його активів [2, c. 46].

Світова практика свідчить, що найпоширенішою формою реорганізації проблемних банків є злиття та поглинання. Банки (навіть ті, які збанкрутували) є привабливими об'єктами для інвесторів, особливо для фінансових організацій, які прагнуть отримати нематеріальні вигоди. У ряді випадків власники акцій і деякі кредитори йдуть на поступки для залучення потенційних покупців.

Якщо метод злиття та поглинань не може бути реалізований, то розглядається метод купівлі та прийняття на себе зобов'язань, який полягає в тому, що сильний у фінансовому відношенні банк або приватний інвестор купує частину або всі активи та бере на себе частину або всі зобов'язання банку-банкрута. Операції купівлі та прийняття на себе зобов'язань у більшості країн передбачають відкликання банківської ліцензії та початок процедури закриття банку ліквідаційною комісією.

Брідж-банк є технологією виведення з ринку проблемного банку, яка дозволяє банку продовжувати операції до того моменту, поки не буде ухвалено остаточне рішення про його ліквідацію. “Слабкий” банк (weak bank) закривається органом, який видав ліцензію, і ліквідується, а брідж-банк отримує ліцензію й управляється ліквідаційною комісією [2].

В Україні ж найчастіше використовується механізм ліквідації нежиттєздатних банків, оскільки банки та держава не мають стимулів застосовувати інші схеми роботи із “слабкими” банками. Так, не зважаючи на те, що регламентовані Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 р. № 4452-VI. URL: http://zakon3 .rada.gov.ua/laws/show/4452-17 принципи діяльності “перехідного банку” відповідають загальноприйнятому механізму брідж-банку, в українській практиці цей механізм не застосовується.

Принципом ефективного банківського нагляду Базельського комітету регламентується, що “орган нагляду на ранньому етапі втручається з метою вирішення питань щодо небезпечної та неефективної практики або дій, які можуть наражати на ризик банки або банківську систему” [3]. Проте на практиці НБУ звертається до ФГВФО для виведення з ринку банків, які вже є неліквідними. Згідно з чинним законодавством, інвестора починають шукати вже після того, як НБУ визнав банк неплатоспроможним, а ФГВФО запровадив тимчасову адміністрацію. Практично всі банки, якими доводиться управляти ФГВФО, ліквідуються.

Законом України ⁴ визначено обов'язок НБУ - ухвалити рішення про належність банку до категорій проблемних і неплатоспроможних у разі настання хоча б однієї із зазначених підстав. Крім того, законодавством передбачено право НБУ визнати банк проблемним і з інших підстав, ніж прописано у даному законі. Постановою № 494 ⁵ НБУ розширив перелік підстав, за наявності яких він має право віднести банк до категорії проблемних: в разі встановлення факту вчинення банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників або інших кредиторів банку, якщо іноземними державами, міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями застосовані санкції до цього банку або власникам суттєвої участі в банку, що становлять загрозу інтересам вкладників або інших кредиторів банку і (або) стабільності банківської системи”. Водночас Постановою № 365 ⁶ Національний банк України розширив перелік ознак ризикової діяльності банків ⁷. Отже, ухвалення рішення НБУ про визнання банку неплатоспроможним може мати суб'єктивний характер. При цьому рішення НБУ про визнання банку як проблемного є банківською таємницею ⁸, що знижує рівень прозорості дій НБУ.

З 2012 р. повноваження ФГВФО розширено з наданням йому повноважень щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації банків (організації відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продажу неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку). банківський ринок україна

Законодавством чітко визначено, що ФГВФО має повноваження при тимчасовій адміністрації подавати від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі про ухвалення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи ¹⁰; при ліквідації звертатися з вимогами до суду проти Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III, ст. 75, 76. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства: Постанова Національного банку України від 15.08.2014 р. № 494. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0494500-14 Про внесення змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу: Постанова Національного банку України від 02.08.2016 р. № 365. URL: https://bank.gov.ua/document/download?docId=34705195 Офіційний сайт Національного банку України. URL: https://www.bank.gov.ua Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-Ш, ст. 75. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 р. № 4452-VI, ст. 4. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4452-17 Там само, ст. 37. пов'язаної з банком особи у разі недостатності майна банку ^п. Проте на практиці ФГВФО не спроможний ефективно управляти активами банків, що ліквідуються.

Станом на 01.12.2016 р. Там само, ст. 52. Відповідно до прес-релізу ФГВФО, станом на 01.02.2017 р. ним подано 3835 заяв до правоохоронних органів щодо виявлених під час роботи у неплатоспроможних банках фактів порушення законодавства на загальну суму 295,50 млрд грн. При цьому суб'єктами злочинів, які призвели до порушень на найбільшу суму, є власники або керівники банків (403 заяви на суму 184,32 млрд грн). Це майже 40% від балансової вартості активів (Див.: Офіційний сайт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. URL: http://www.fg.gov.ua). ФГВФО подано до правоохоронних органів 3478 заяв про вчинення кримінального злочину на загальну суму 273,7 млрд грн, при цьому тільки 16 справ дійшло до суду, 6 справ розглянуто по суті та у 5 - на суму 692,0 тис. грн винесено обвинувальні вироки. Крім того, 382 заяви подано до суду на власників і вищий менеджмент неплатоспроможних банків на загальну суму 173,4 млрд грн (у тому числі за ст. 2181 Кримінального кодексу України “Доведення до неплатоспроможності” - 67 заяв на загальну суму 85,7 млрд грн) [4].

Основними підставами у відмові ФГВФО в задоволені позовних вимог є:

- недоведеність наявності в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), які могли призвести до настання негативних фінансово- економічних наслідків для банку та його неплатоспроможності (не доведено вину акціонера);

- відмова відповідача (акціонера банку) придбати акції додаткового випуску, згідно з Законом України (ст. 27) Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 р. № 514-VI. URL: http ://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/514-17, не вважається неправомірною бездіяльністю, що призвела до неплатоспроможності банку, оскільки придбання акцій додаткової емісії є переважним правом, а не обов'язком акціонера (банк “Меркурій”);

- непередбаченість чинним законодавством автоматичної відповідальності власників істотної участі за зобов'язаннями банку у випадку визнання його неплатоспроможним;

- визначення конкретної суми збитків можливе після продажу активів [4].

Крім того, набула активного поширення практика відновлення діяльності ліквідованих банків за рішеннями судів (табл. 1).

Згідно із Законом України Про доступ до судових рішень: Закон України від 22.12.2005 р. № 3262-IV, п. 4, ст. 7. URL: http ://zakon0. rada.gov.ua/laws/show/3262-15, більшість оскаржених рішень НБУ про визнання банків неплатоспроможними не оприлюднено, а ті матеріали справ, які є у відкритому доступі, містять посилання на прецедент для скасування постанов НБУ.

Скасовуючи рішення НБУ про визнання банків неплатоспроможними та про запровадження тимчасових адміністрацій і відкликання ліцензій, суди посилаються на те, що застосування Національним банком України заходів впливу є правомірним лише у разі наявності для цього відповідних правових підстав, дотримання НБУ законодавчо визначеної процедури їх застосування, строків притягнення власників і топ-менеджерів банків до відповідальності.

Таблиця 1 Банки, щодо яких суди ухвалили рішення про відновлення їх діяльності або про скасування рішення про їх визнання неплатоспроможними