Страхування вантажів

Размещено на http://www.allbest.ru/

страхування вантажів



1. Економічна суть і необхідність страхування вантажів

Страхування вантажів ще зі стародавніх часів, з'явившись як перша реакція на майнові збитки в міжнародних торговельних відносинах, за своїми формами розвивалося відповідно до змін суспільно-економічних відносин, стану науки, виробничих технологій і міждержавних політичних ситуацій. Із запозиченням набутого досвіду страхування вантажів іншими видами майнового страхування утворилася страхова система, яка сьогодні перетворилася на потужний інститут акумулювання фінансових коштів та їх інвестування у світову ринкову економіку.

Протягом століть відбувався добір підходів та умов страхування, і сьогодні існують та розвиваються лише ті, що найповніше враховують інтереси учасників страхових взаємовідносин і найбільше відповідають вимогам господарювання. Ці умови в усьому світі характеризуються здебільшого своєю уніфікованістю, що є позитивним фактором, оскільки полегшує проблему вибору страхувальника та роботу страховика. Загальноприйняті умови широко застосовуються і на українському страховому ринку. Розглянемо докладніше діючі умови страхування вантажів, що перевозяться.

За своєю суттю страхування вантажів передбачає зобов'язання страховика здійснити виплати страхувальнику згідно з умовами договору в разі настання страхової події, що спричиняє йому збитки.

Об'єктом страхування за таким договором виступають майнові інтереси фізичної чи юридичної особи, що є власником, користувачем чи розпорядником вантажу, внаслідок ушкодження, знищення, зникнення безвісти вантажу за будь-якого способу його транспортування.

Страхувальником може бути фізична чи юридична особа, котра є власником вантажу та має в ньому страховий інтерес. Страховиком виступає лише страхова компанія (юридична особа), що має відповідну ліцензію Управління ліцензування страхової діяльності Департаменту фінансових установ та ринків при Міністерстві фінансів України на право здійснення даного виду страхування згідно з її установчими документами.

При страхуванні вантажів (карго) застосовуються такі поширені умови страхового покриття: з відповідальністю за всі ризики; з відповідальністю за часткову аварію; безвідповідальністю за пошкодження, крім випадків крушіння; додатково - протиправної дії третіх осіб.

Зазначимо, що страхування вантажів є найбільш поширеним у морському страхуванні. Водночас договори страхування вантажів класифікують за різними ознаками:

1) за видами транспорту - договори залізничних, морських, автомобільних, внутрішньо водних і повітряних перевезень;

2) за територією - внутрішньодержавні і міжнародні;

3) за кількістю перевізників, що беруть участь у перевезенні - місцеві перевезення, перевезення в прямому сполученні, прямі змішані перевезення тощо.

Особливості страхування вантажів у морському страхуванні:

· договір може бути укладений на окремий рейс ( від одного пункту до іншого) і на визначений період часу. Укладається за Генеральним полісом, за кожною окремою партією вантажу;

· страховий поліс видається страховиком лише від свого імені і набирає чинності з моменту сплати страховиком страхової премії;

· договір може бути укладений не тільки в інтересах самого страхувальника, а й в інтересах іншої особи;

· права й обов'язки за договором страхування можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі.

Вантаж приймається на страхування в сумі, заявленій страхувальником. Страхова сума має відповідати дійсній страховій вартості вантажу.

Страхові тарифи при страхуванні вантажів залежить від:

· виду вантажу і транспортного морського засобу;

· способу відправлення вантажу;

· маршруту;

· вартості вантажу;

· обсягу страхової відповідальності ( умов страхування).

Умовами страхування вантажів передбачені також випадки відмови у

відшкодуванні збитків, а також принципи відшкодування збитків.

2. Особливості страхування вантажів у міжнародних перевезеннях

Сьогодні невід'ємною умовою торговельної угоди є договір страхування вантажу. Найпоширенішими у світовій практиці є такі типи торговельних договорів:

СІF, FAS, FОВ, FСА, СFR, DES, DEQ.

Угода СІF походить від початкових букв англ. слів "соst", що в перекладі означає "вартість товару", "insurance" - "страхування" та "freight" - "фрахт". За цією угодою продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в погоджений порт призначення, а також забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок.

Покупець мусить знати, що за угодою СІF продавець повинен одержати страховку на мінімальне покриття.

За цією угодою продавець повинен здійснити очистку товару від мита на експорт.

При продажу товарів за умовами СІР продавець зобов'язаний:

· доставити вантаж на борт судна в порт відвантаження в погоджений день або строк;

· сплатити всі витрати, пов'язані з митними формальностями, потрібними для вивозу, а також усі мита, податки та інші офіційні збори, що сплачуються при вивозі;

· нести витрати, зумовлені перевіркою товару (перевірка якості, зважування, підрахунок);

· за свій рахунок забезпечити упаковку з відповідним маркуванням (за винятком товарів, що перевозяться без упаковки);

· застрахувати товар;

· оплатити фрахт (перевезення вантажу);

· передати (вислати) покупцеві коносамент (документ, який видається перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення в пункт призначення та передачу його отримувачу) у паперовому або електронному варіанті;

· передати покупцеві страховий поліс.

За угодою СІF покупець зобов'язаний:

– сплатити ціну, зазначену в договорі купівлі-продажу;

– нести всі витрати і відповідальність за можливе псування товару або його випадкову втрату;

– сплатити всі мита, податки та інші офіційні збори, а також: витрати щодо виконання митних формальностей, які стягуються при ввезенні товару і у разі потреби - для їхнього транзитного перевезення через треті країни;

– сплатити витрати по передвідвантажу вальній перевірці, за винятком тих випадків, коли цього вимагає влада країни експорту;

– сплатити всі витрати і збори, пов 'язані з одержанням документів або еквівалентних електронних повідомлень і відшкодувати всі витрати і збори, понесені продавцем при наданні допомоги відповідно до цього пункту;

– надати продавцю на його прохання потрібну інформацію з приводу одержання страхового відшкодування.

Угода FAS (free along side ship- "франко вздовж борту судна") означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо товар розміщено вздовж борту судна на набережній або на ліхтерах у зазначеному порту поставки.

З цього моменту всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару перекладаються на покупця.

Доказом поставки є транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення.

Термін FAS вимагає, щоб покупець очистив товар від мита на експорт.

Зобов'язання продавця:

– поставка товару відповідно до договору;

– відповідальність за всі ризики загибелі або пошкодження товару до моменту, коли він поставлений вздовж борту судна;

– негайне повідомлення покупця про поставку товару вздовж борту судна;

– здійснення витрат щодо перевірки товару;

– забезпечення упаковки за свій рахунок.

Зобов'язання покупця:

· сплата ціни, передбаченої договором;

· отримання на свій ризик і за свій рахунок будь-яких експортної та імпортної ліцензій;

· виконання всіх митних формальностей щодо експорту та імпорту товарів, а в окремому випадку - для транзитного перевезення через треті країни;

· укладання за свій рахунок договору перевезення товару з погодженого порту відвантаження;

· відповідальність за всі ризики загибелі або пошкодження товару з моменту його поставки вздовж борту судна;

· відповідальність за виплати всіх додаткових витрат, які виникли внаслідок того, що судно не прибуло вчасно або не в змозі прийняти, або припинило прийняття вантажу до настання встановленої дати іт. ін.;

· сплата мита, податків та інших офіційних зборів, а також витрат щодо виконання митних формальностей, які стягуються при вивезенні та ввезенні товару, а в окремому випадку - для транзитного перевезення через треті країни;

· відповідальність за сплату всіх витрат і зборів, що зазнав продавець при наданні допомоги;

· завчасне повідомлення продавця про назву судна, місце навантаження і час поставки;

· прийняття доказу поставки;

· здійснення всіх витрат, пов 'язаних з повторною перевіркою товару;

· сплата всіх витрат і зборів, пов'язаних з одержанням документів або еквівалентних електронних повідомлень;

· відшкодування всіх витрат і зборів, що їх зазнав продавець при наданні допомоги відповідно до цього пункту.

Угода FОВ ("франко-борт") походить від англ. «free on board» і означає, що зобов'язання стосовно поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантажень. Це означає, що покупець зобов'язаний нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту.

Угода РОВ вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт. Цю умову можна використовувати тільки для морського та внутрішнього водного транспортування.

Якщо перевезення здійснюють за типом "ро - ро" або в контейнерах, найбільш прийнятною є угода FСА.

За вимогами FОВ продавець має такі зобов'язання:

– доставити згідно з договором товар і торговий рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення;

– одержати на свій ризик і за свій рахунок експортну ліцензію або інший дозвіл державних органів і виконати всі митні формальності, необхідні для вивозу товару;

– нести витрати за перевірку товару та його упакування.

Зобов 'язання покупця за угодою FОВ:

· сплата ціни, передбаченої договором;

· одержання за свій рахунок на свій ризик імпортної ліцензії (чи іншого документа державних органів);

· виконання всіх митних формальностей щодо ввезення товарів, а в окремому випадку - для їх транзитного перевезення через треті країни;

· несення всіх витрат щодо товару з моменту, коли він перейшов через поручні судна в погодженому порту відвантаження;

· сплата всіх додаткових витрат, пов 'язаних з тим, що судно не прибуло вчасно або воно не може прийняти товари, або якщо покупець не зміг вчасно оповістити продавця про назву судна, пункт призначення і час поставки;

· сплата всіх мит, податків та інших офіційних зборів, а також витрат щодо виконання митних формальностей, які стягуються при ввезенні товарів, а в окремому випадку - для їх транзитного перевезення через треті країни;

· сплата всіх витрат і зборів, що виникли при одержанні документів або еквівалентних електронних повідомлень.

Угода FСА ("франко-перевізник") означає, що зобов'язання продавця стосовно поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від експортного мита, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті.

Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність.

Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладання договору з перевізником (у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і за рахунок покупця.

Цю умову можна використовувати для будь-якого виду транспорту, у т, ч. і комбінованого.

Перевізник - будь-яка особа, яка за договором перевезення зобов'яжеться виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею, автомобільним, морським, повітряним, внутрішнім, (судноплавним) шляхами, а також поєднуючи ці способи перевезення.

Якщо покупець дає вказівку продавцеві доставити вантаж якійсь особі, яка не є перевізником (наприклад, експедиційному агентству), то продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання щодо поставки товару з моменту, коли він опиниться на зберіганні цієї особи.

За угодою FСА продавець зобов'язаний:

– доставити товар і товарний рахунок-фактуру чи еквівалентне йому
електронне забезпечення за договором;

– одержати на свій ризик і за свій рахунок експортну ліцензію;

– доставити товар на зберігання перевізнику чи іншій особі, вибраному покупцем чи продавцем у зазначеному місці (чи пункті) у день чи в межах терміну, визначеного для доставки;

– нести всі ризики загибелі або пошкодження товару до моменту, коли товар буде поставлений перевізнику;

– сплатити витрати, пов'язані з митними формальностями, а також: усі мита і податки та інші збори щодо вивезення товарів;

– завчасно повідомити покупця про доставку товару на зберігання перевізникові;

– нести весь ризик пошкодження чи загибелі товару аж до моменту його доставки.

Основні зобов'язання покупця за угодою FСА:

· сплатити ціну, передбачену договором;

· прийняти поставки товару;

· отримати за свій рахунок та на свій ризик необхідні імпортні ліцензії;

· виконати всі митні формальності щодо імпорту товару;

· нести ризик втрати або пошкодження товару, а також: витрати щодо повторної перевірки і т. ін. товару з моменту його доставки;

· повідомити продавця про особу перевізника.

Угода СFR (соst and freght) перекладається з англійської як "вартість і фрахт".

Ця угода означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в погоджений пункт призначення, однак ризики загибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, спричинених подіями, що відбулися після доставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу через поручні судна в порту відвантаження. Ця угода (CFR) вимагає, щоб продавець очистив товар від мита на експорт. Це означає, що всі експортні формальності для вивезення товару здійснює і сплачує продавець.

Цю вимогу можна застосувати лише для морського й внутрішнього водного транспортування.

Зобов'язання продавця за угодою СFR:

– доставити товар і торговий рахунок-фактуру (електронне
повідомлення) ;

– отримати за свій рахунок і на свій ризик експортну ліцензію (чи інший документ);

– виконати всі митні формальності, пов'язані з експортом товару;

– укласти за свій рахунок договір перевезення товару до погодженого порту призначення;

– нести всі витрати стосовно товару аж до моменту його фактичного переходу за поручні судна у встановленому порту відвантаження;

– доплатити фрахт та інші збори, пов'язані з перевезенням товару та його розвантаженням, перевіркою товару, упаковкою та маркуванням;

– на прохання продавця, на його ризик і за його рахунок сприяти продавцеві в одержанні документів та інформації щодо одержання страховки.

Зобов'язання покупця за угодою СFR:

· доставити товар і торговий рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення;

· одержати на свій ризик і за свій рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший дозвіл державних органів;

· виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення товарів;

· за договором страхування зобов'язань немає;

· за свій рахунок заключити договір перевезення вантажу до зазначеного пункту;

· сплатити фрахт та інші збори, пов'язані з перевезенням вантажу в пункт призначення, його розвантаженням, які можуть здійснюватись тією ж компанією, що здійснює перевезення;

· надати покупцеві за свій рахунок транспортний документ;

· повідомити покупця про доставку товару на борт судна.

Зобов'язання покупця за умовами СРК:

· сплатити ціну, передбачену в договорі купівлі-продажу;

· одержати за свій рахунок і на свій ризик імпортну ліцензію;

· виконати всі митні формальності щодо ввезення товару;

· за договором перевезення зобов'язань немає;

· прийняти поставку вантажу;

· внести всі ризики загибелі або пошкодження товару з моменту фактичного переходу через поручні судна в порту відвантаження;

· сплатити всі мита, податки та інші збори, а також: витрати щодо виконання митних формальностей, які стягуються при ввезенні товарів;

· сплатити всі витрати і збори, пов'язані з перевезенням товару у пункт призначення і його розвантаженням, вилучаючи ті з них, які сплачуються суднохідною компанією, що здійснює перевезення.

Угода DES (delivered ex ship) означає "поставка франко-строп судно". За цією угодою зобов'язання продавця стосовно доставки вважаються виконаними після того, як товар надано покупцеві на борт судна не очищеним від мита на імпорт у погодженому порту призначення.

Продавець несе всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару в погоджений пункт призначення.

Ця угода застосовується тільки для морського та внутрішнього водного транспортування.

Зобов'язання продавця за угодою DES:

· доставка товару і торгового рахунка-фактури (чи електронного аналога);

· одержання експортної ліцензії за свій рахунок і на свій ризик;

· відповідальність за весь ризик загибелі або пошкодження товару, а також всі витрати, пов'язані з товаром але до моменту його поставки в пункт призначення;

· заключення договору перевезення за свій рахунок і на свій ризик;

· за договором страхування зобов'язань немає;

· надання покупцеві за свій рахунок доручення на відвантаження (чи іншого транспортного документа);

· повідомлення покупця про передбачуваний час прибуття вантажу.

Зобов'язання покупця за угодою DES:

– прийняти поставку товару;

– сплатити ціну, передбачену договором купівлі-продажу;

– отримати за свій рахунок і на свій ризик імпортні ліцензії;

– виконати всі митні формальності, пов'язані з імпортом товару;

– нести ризик загибелі або пошкодження товару, а також всі витрати, пов'язані з товаром з моменту його доставки.

Угода DEQ (delivered ex Quay, duty paid) перекладається: "доставлено франко-набережна (мито сплачене)".

Ця угода означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав товар у розпорядження покупця на набережній (товарній пристані) у погодженому порту призначення й очищеним від мита на імпорт. Продавець повинен нести всі ризики і витрати, включаючи мита, податки та інші збори щодо доставки туди товару.

Цю угоду варто використовувати тоді, коли продавець не може прямо або опосередковано одержати імпортну ліцензію.

Якщо сторони бажають, щоб покупець очистив товар від мита на імпорт і сплатив мито, то замість слів "мито сплачене" слід зазначити - "мито не сплачене".

Якщо сторони хочуть вилучити із зобов'язань продавця деякі витрати, що сплачуються при ввезенні товару (наприклад ПДВ, АВ), то треба в угоді зазначити: "Доставлено франко-набережна, (АТ не сплачений)", "порт призначення зазначений".

Цей термін можна використовувати тільки для морського або внутрішнього водного транспортування.

Зобов'язання продавця за угодою DEQ:

· доставити товар та торговий рахунок-фактуру (можна електронний варіант);

· одержати за власний рахунок і на свій ризик експортну та імпортну ліцензії;

· нести ризик повної втрати та пошкодження товару, а також інші витрати, пов 'язані з товаром аж до моменту його доставки;

· укласти договір з перевезення до пристані у визначеному порту призначення за свій рахунок;

· за договором страхування зобов'язань немає;

· надати покупцеві транспортний документ;

· повідомити покупця про час прибуття судна.

Зобов'язання покупця за угодою DEQ:

– сплатити ціну, передбачену договором купівлі-продажу;

– прийняти поставку товару;

– нести весь ризик загибелі та пошкодження товару, а також всі витрати щодо товару з моменту, коли товар надано в його розпорядження.

3. Умови страхування вантажів

Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Переважно різниця між правилами різних страхових компаній полягає у визначенні обсягу відповідальності.

Умови страхування вантажів, що перевозяться авіа та наземними видами транспорту, базуються на правилах морського страхування (CARGO), що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає у визначенні специфічності ризиків, які виникають у разі експлуатації цих засобів перевезення.

Страхування вантажів згідно умов Інституту Лондонських Страховиків з морського страхування мають три типи застережень: «А», «В», «С». Для всіх трьох типів застережень однаковими є застереження 8-19, а відмінність полягає у визначенні перших семи застережень. Застереження типу «А» надає найширше страхове покриття, застереження типу «С» - найвужче покриття, а застереження типу «В» - середнє страхове покриття. Щодо їх застосування, то найбільшою популярністю користуються застереження типу «А» (понад 80 % укладених полісів), на найдешевші із застережень - застереження типу «С» - припадає близько 15 %, а застереження типу «В» застосовуються найрідше - не більш як 5 %. Така світова тенденція характерна й для вітчизняного страхового ринку.

Застереження страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу «А» з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження від усіх ризиків, окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4-7, а саме:

Д Застереження 4 виключає навмисні порушення умов страхування страхувальником, погане пакування, властиві товару природні вади, пов'язані з притаманними йому дефектами, затримку, неплатоспроможність перевізника, використання ядерної зброї.

Д Застереження 5 виключає втрати через непридатність судна для плавання (транспортного засобу до рейсу), якщо страхувальникові про це відомо.

Д Застереження 6 виключає воєнні ризики (за винятком піратства).

Д Застереження 7 виключає страйки, громадські заворушення, тероризм, народні заворушення за політичними мотивами.

Ці застереження є дійсними для всіх трьох типів застережень страхування вантажів, але за умовами типу «В», «С» до нестрахових подій додатково віднесено:

· навмисні пошкодження або навмисне псування застрахованого вантажу чи будь-якої його частини через неправомірні дії однієї або кількох осіб;

· захоплення, арешт, конфіскація вантажу та піратські дії.

Обсяг відповідальності за договором страхування може бути збільшений за рахунок додатково внесених за бажанням страхувальника перелічених раніше ризиків, що відповідно вплине на зростання розміру тарифу та страхової премії.

Застереження страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу «В» з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження вантажу внаслідок таких ризиків (окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4-7):

· пожежі або вибуху;

· посадки на мілину, потоплення або перевертання судна;

· перевертання чи сходження з рейок наземного перевізного транспорту;

· зіткнення судна або іншого транспортного засобу з будь-якими зовнішніми об'єктами, крім води;

· розвантаження вантажу в порту лиха;

· землетрусу, дії вулкану або блискавки;

· пожертвування за загальною аварією;

· викидання за борт або намокання;

· потрапляння морської, річкової або озерної води у судно, човен, контейнер, підйомник або в місце зберігання;

· повної загибелі цілого місця вантажу, що впав за борт, або упущеного внаслідок навантажувально-розвантажувальних робіт на судно чи інший транспортний засіб.

Застереження страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу «С» з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження вантажу внаслідок наступних ризиків (окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4-7):

· пожежі або вибуху;

· посадки на мілину, потоплення або перевертання судна;

· перевертання чи сходження з рейок наземного перевізного транспорту;

· зіткнення судна або іншого транспортного засобу з будь-якими зовнішніми об'єктами, крім води;

· розвантаження вантажу в порту лиха;

· землетрусу, дії вулкану або блискавки;

· пожертвування за загальною аварією;

· викидання за борт з метою врятування вантажу.

Умови страхування вантажів, що перевозяться авіатранспортом, збігаються із застереженнями типу «А» морського страхування, згідно з полісом Ллойда - Institute cargo clauses (Air). Винятки становлять обставини, що притаманні лише для морських перевезень (загальна аварія, змивання вантажу хвилею та ін.)

У світовій практиці широко застосовується поліс Ллойда з перевезення вантажів наземним транспортом (Lloyd's goods in transit policy), що при бажанні може включати і страхування відповідальності вантажоперевізника. За ним вантажі страхуються: від втрати та збитку на умовах «з відповідальністю за усі ризики» на період перевезення й термін зберігання на складі до 72 годин, тобто «від складу до складу». По суті, вони аналогічні Застереженням страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу «А» з морського страхування.

Страховий поліс видає страховик (страхова компанія) лише від свого імені. Наявність полісу є свідченням укладення договору страхування.

Вантажі страхуються на час безпосереднього транспортування, а також на час зберігання на складах з максимальним терміном до 30 днів. Договір страхування набуває чинності з 00 годин дня, що є наступним за днем надходження страхових премій до страховика, або в зазначений у страховому полісі (сертифікаті) строк.

За строком дії страхові поліси поділяються на рейсові, тобто вантаж страхується від одного пункту до іншого, та на визначений період часу. За умовами змішаного полісу страхування вантажу здійснюється одночасно за обома умовами.

Широке застосування як у зовнішньо-, так і внутрішньоекономічних зв'язках набула особлива форма - Генеральний поліс. За угодою зі страхувальником страховик зобов'язується протягом визначеного строку (як правило, рік) страхувати всі вантажі, що їх отримує чи відсилає страхувальник. Зручність полягає в тому, що за багаторазових поставок відпадає потреба в оформленні полісу страхування за кожною окремою партією вантажу. Страховик несе відповідальність за всі вантажі, що підпадають під страхування в разі, коли страхувальник заповнив заяву на страхування вантажу і страхові премії перераховані вчасно. Окрім строку дії, у генеральному полісі зазначаються обсяг та межа відповідальності страховика, інші спеціальні умови.

Вантаж приймається на страхування в сумі (страхова сума), заявленій страхувальником, але не вищій за вартість вантажу (страхову вартість), зазначену в рахунку поставки, включаючи витрати на перевезення, якщо інше не обумовлено. Договір може передбачати страхування вантажів у повній чи частковій їх вартості. У разі, коли страхова сума була заявлена нижчою за дійсну вартість страхового інтересу, згідно зі статтею 251 Кодексу торговельного мореплавства, страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми до страхового інтересу. Якщо зазначена в договорі страхування сума перевищує страхову вартість, то договір вважається недійсним у тій частині страхової суми, що перевищує страхову вартість вантажу. При цьому сплачена зайва частина страхових премій у даному разі поверненню не підлягає.

На відміну від викладених щойно норм вітчизняного законодавства в деяких країнах застосовуються інші підходи щодо визначення страхової вартості. Наприклад, у Німеччині за основу приймається вартість вантажу на момент настання страхового випадку, а у Франції страхова вартість визначається як вартість вантажу під час навантаження плюс транспортні витрати, плюс очікуваний прибуток від реалізації вантажу (страховики, як правило, визначають таку величину у 10 %).

Страхові тарифи зі страхування вантажів, як правило, страховики розраховують самостійно, визначаючи розмір страхових премій як відсоток вартості одиниці страхової суми з урахуванням імовірності настання страхової події за даним об'єктом страхування.

Розмір ставок страхових премій залежить від інформації, що міститься в заяві страхувальника про укладання договору страхування вантажів, а саме:

· виду та характеру вантажу (точна назва, тип пакування, кількість місць та вага);

· технічних характеристик транспортного засобу (наприклад, при морському перевезенні - назва судна, рік побудови, тоннаж);

· способу відправлення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах);

· маршруту транспортування (пункт відправлення, перевантаження, призначення транспортного засобу);

· вартості вантажу;

· типу обсягу страхової відповідальності (умов страхування). Зауважимо, українські страхові компанії додержуються такої думки: найбільшою є ймовірність крадіжки вантажу, а найменшою - ймовірність його загибелі під час аварії.

Зазначимо, що у згаданому полісі Ллойда з перевезення вантажів наземним транспортом обумовлюється непокриття збитків у разі крадіжки, якщо вантаж було залишено без догляду. Страхове покриття буде виплачене за умови, що крадіжка була здійснена вночі (з 18.00 до 6.00) з вантажівки, яка перебувала в замкненому гаражі або на спеціально освітленому майданчику при діючій системі сигналізації або вдень при діючій системі сигналізації та вжитих заходах попередження за відсутності водія.

У країнах з високим ступенем кримінальності ризик крадіжки вантажу при перевезенні автотранспортом є дуже високим. Серед європейських країн Італія вирізняється найістотнішим ступенем ризику крадіжки. Тут широко застосовується захоплення вантажу з водієм (hi-jacking).

Розмір страхової премії також залежить від строку страхування, розміру франшизи та ліміту відповідальності страховика. Сплата страхових премій може здійснюватись як одноразово, так і за кілька внесків шляхом готівкового, безготівкового розрахунків або поштового переказу на рахунок страховика.

Слід пам'ятати, що страхові компанії не відшкодовують збитків від пошкодження вантажу за відсутності зовнішніх пошкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. Відповідальність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик.

Завдяки усуненню митних бар'єрів у рамках ЄС значно зросли митні вимоги щодо вантажівок поза його кордоном. Це призводить до тривалих простоїв на шляхах біля митниць, а отже, і до зростання ризику крадіжки. Зі збільшенням розмірів вантажівок зростає вартість вантажів, що перевозяться, а відповідно, й суми збитків у разі їх втрати. Для організованої злочинності крадіжка вантажу з автотранспортного засобу є найзручнішою. Саме тому перевезення цим видом транспорту найризикованіші, а тарифні ставки - найвищі.

Одним із факторів, що можуть істотно вплинути на розмір тарифу, є наявність чи відсутність охорони під час перевезення вантажу. Перевага надається охоронним агентствам. Як доводить практика, пограбування автомобілів, що мають охоронний супровід, трапляються дуже рідко. Крім того, при настанні страхового випадку відомості, що їх дасть охоронець як свідок, беруться до уваги як міліцією, так і страховиком.

При морських та авіаперевезеннях ризик крадіжки, пошкодження чи втрати вантажу є найістотнішим під час навантажувально-розвантажувальних робіт та перебування вантажу на складі. Нерідко вантаж або його частину викидають з люка літака під час зльоту.

Першочерговим критерієм оцінювання вантажу при перевезенні є визначення його типу, оскільки кожний тип вантажу схильний піддаватися певним імовірним ризикам, що зумовлюється його характеристиками. Так, горіхи, зерно, кава, цукор схильні до підмочування, псування в умовах підвищеної вологості, пошкодження комахами та гризунами; бавовна - забрудненню іншими вантажами, а також до вибуху при перевищенні припустимого рівня густини пилу у трюмі, а заморожене м'ясо - до псування при перевантаженнях у порту чи у результаті псування, ламання рефрижераторних машин.

Статистика показує, що найбільша кількість аварій відбувається з морськими суднами віком понад 15 років, причому перше місце за часткою аварійності посідають танкери, газовози, ролкерні судна (ROLL - ON, ROLL - OFF, RO - RO), рудовози. Найбільше втрат та аварій морських суден припадає на судна під прапорами Ліберії, Панами, Кіпру, Гібралтару, Греції, Сен-Вінсента та Маршалових островів, де вимоги щодо забезпечення безпеки плавання нижчі за загальноприйняті у світі.

Небезпечними регіонами для морських перевезень вважаються Біскайська та Мексиканська затоки, протоки Ла-Манш та Па-де-Кале, Північноатлантична траса, моря Південно-Східної та Східної Азії, Західне узбережжя Африканського континенту, де часто сідають на мілину судна, відбуваються пожежі та вибухи. У районах Східного Африканського узбережжя та Південно-Китайського моря поширене піратство, а в Південній Африці - тероризм. Проте основним ризиком загибелі або пошкодження судна чи вантажу є несприятливі погодні умови та рівень кваліфікації екіпажу судна.

Коли йдеться про перевезення вантажів залізницею, то на теренах СНД найнадійнішим визнано двадцятитонний контейнер, що має лише одні двері, причому на платформу ставляться два контейнери так, щоб двері одного були навпроти дверей іншого. Оскільки оренда таких контейнерів недешева, то при використанні звичайних вагонів після завантаження страхові компанії вимагають, як правило, запаяти усі вікна, люки та двері.

Для перевезення особливо цінних вантажів (комп'ютерів, аудіо- та відеотехніки, грошей, цінних паперів, ювелірних виробів) більш придатними є поштові вагони завдяки наявності купе, де можна розмістити охорону.

Вантажі, що перевозяться під охороною в контейнерах та залізних вагонах, часто беруть на страхування за умовами «з відповідальністю за всі ризики». Обсяг відповідальності може бути розширений або звужений аналогічно до автомобільних перевезень.

Вантажі, які незручно красти частинами (сировина, ліс, устаткування, труби), звичайно перевозяться на відкритих платформах. Такі вантажі або не страхують взагалі, або на умовах «без відповідальності за пошкодження, окрім випадків загибелі», що не включають відповідальності за крадіжку і відшкодовують збитки в разі зникнення вантажу безвісти.

Небажаним ризиком для страхової компанії є перевезення автомобілів, тракторів, мотоциклів на відкритих платформах без охорони - такі вантажі найдоцільніше відправляти у вагоні-сітці.

Зазначимо, що при визначенні ступеня ризику, окрім наведених вище факторів, істотний вплив має можливість його перестрахування.

Розмір збитку, що стався внаслідок страхової події, визначається представником страховика за участю страхувальника. Згідно зі світовою практикою представниками страховика (страхових компаній) є аварійні комісари та диспашери. При цьому обов'язок щодо доведення наявності страхового випадку покладається на страхувальника.

Страхування вантажів в Україні сьогодні лише починає освоювати потенціал чи не найбільшого у Східній Європі ринку вітчизняного і транзитного вантажоперевезення. Прогрес подальшого розвитку цього виду страхування в Україні насамперед залежатиме від удосконалення його інфраструктури та підготовки висококваліфікованих вітчизняних кадрів.

Практичний аспект викладених щойно теоретичних положень проілюструємо прикладом визначення складових договору з морського страхування вантажів.

Умови договору. Британське судно перевозить з Лондона до Марселя вантаж трьох власників. Власник А має вантаж металоконструкції (прокат, литво) вартістю у 200000 у.о., власник Б - вантаж алкогольних напоїв вартістю у 100000 у.о., а власник В - продовольчі товари на 150000 у.о. Усі власники застрахували свій вантаж у повному обсязі за Застереженнями про страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків з морського страхування «від усіх ризиків».

Визначення вартості вантажу, страхової суми та страхового тарифу. За таких умов страхова сума для кожного власника вантажу визначатиметься в розмірі реальної вартості його вантажу. Страховий тариф за кожним видом вантажу, з урахуванням усіх притаманних їм імовірнісних характеристик (зокрема, відстані транспортування, яка не перевищує 10000 морських миль і становить 1997,8 морської милі, або 3700 км), становитиме, відповідно, 0,4%, 0,7% та 0,5%.

Визначення розміру страхових премій. Розмір страхових премій для власника А становитиме 200000*0,004=800 у.о., для власника Б - (100000*0,007)=700 у.о., а для власника В - 150000*0,005=750 у.о.

Визначення умов настання страхової події та розміру страхового збитку. Під час плавання судно сіло на мілину, і єдина можливість зрушити його з місця - викинути частину вантажу за борт, що відповідає умовам загальної аварії. У цьому випадку визначається найважчий вантаж, що його буде викинуто за борт, а його вартість буде пропорційно розкладена на всіх учасників: власників вантажів, судновласника та фрахтовика (залежно від умов фрахту).

У даному разі за борт було викинуто вантаж власника А і збиток досяг 100000 у.о.

Визначення величини страхового відшкодування. Частка кожного з власників вантажу в розмірі страхового відшкодування визначатиметься відношенням добутку розміру збитку, спричиненого викиданням за борт вантажу власника А, і вартості застрахованого вантажу власника, частка якого визначається до контрибуційного капіталу (загальна сума вартості по судну, вантажах та фрахту).

Отже, частка власника А становитиме (100000*200000)/2450000=8163 у.о.; частка власника Б - (100000*100000)/2450000=4081 у.о., а власника В - (100000*150000)/2450000=6123 у.о.

Частка участі власника судна і фрахтовика у відшкодуванні збитків становитиме: (100000*2000000)/2450000=81633 у.о.

Загальна сума страхового відшкодування буде така: 8163+4081+6123+81633=100000 у.о. і в даному разі дорівнюватиме розміру страхового збитку.

страхування вантаж міжнародний перевезення



Питання до самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу

1. В чому полягає суть страхування вантажів?

2. Які ви знаєте найпоширеніші у світовій практиці типи торговельних договорів?

3. Охарактеризуйте зобов'язання суб'єктів за торговельним договором типу CIF?

4. Висвітліть зобов'язання суб'єктів за торговельним договором типу CFR?

5. Які особливості відповідальності суб'єктів за договором типу FOB?

6. Розкрийте основні зобов'язання сторін при перевезенні вантажів за договором типу FAS?

7. Хто визначає умови страхування вантажів?

8. Сформуйте основні застереження про страхування вантажів Інститутом Лондонських страховиків?

9. Назвіть відомі вам страхові поліси?

10. Від чого залежить розмір ставки страхової премії?

11. Які фактори впливають на розмір тарифу?

12. Як визначається розмір збитку, що стався внаслідок страхової події

Размещено на Allbest.ru

...