Вовк звичайний

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вовк звичайний

Вовк, вовк звичайний (Canis lupus L.) - хижий ссавець з роду пес (Canis) родини псових (Canidae), що добуває їжу самостійно активним пошуком та переслідуванням жертв. Повсюди основу харчування вовків складають копитні тварини: в тундрі - дикі та свійські північні олені; в лісовій зоні - лосі, сарни, дикі свині, свійські вівці, корови, коні; в степу та пустелі - антилопи різних видів та вівці; в горах - дикі та свійські кози. Також відомий як сірий вовк, сірко, або дикий собака або дикий пес.

Зовнішня будова:

Зовнішній вигляд вовка свідчить про його міць та пристосування до тривалого бігу при переслідуванні своїх жертв. Дорослий вовк зазвичай більший за вівчарку: довжина тіла з головою, але без хвоста досягає 110-160 см, хвоста - 35--52 см. Висота в плечах 65--95 см. Маса зазвичай 45--60 кг. В літературі згадуються вовки вагою, начебто, до 90 кг; але серед багатьох сотень точно зважених вовків з Євразії та Північної Америки маса жодного не перевищувала 79 кг, а таких нараховувалось 3 чи 4 особини. Найважчий вовк був застрелений на Житомирщині, його маса становила 86 кг.

Забарвлення та розміри вовків піддаються сильній індивідуальній та географічній мінливості. Тільки на території Євразії нараховується 10--15 підвидів, і десь стільки ж в Північній Америці. Найкрупніші вовки трапляються в крайній півночі ареалу, в лісотундровій та тундровій зонах, найменші - на півдні. Перші забарвлені в дуже світлі тони, а взимку практично зовсім біліють. В лісовій зоні мешкають вовки найбільш інтенсивно забарвлених підвидів, тоді як на півдні, в пустелях, їх змінюють тварини тьмяно-жовтого кольору.

Розповсюдження:

Вовк розповсюджений досить широко. Він трапляється на Піренейському півострові, в Італії, скандинавських країнах, в країнах Балканського півострова, Румунії, і далі - практично в усій північній та центральній Євразії аж до Чукотського півострова; але в багатьох частинах ареалу є досить рідкісним. В історичні часи вовк мешкав в Японії, та був там знищений. На північноамериканському континенті сучасна південна межа ареалу вовка приблизно збігається із кордоном США та Канади (див. карту). В Україні вовк трапляється на всій території за виключенням Кримського півострову, але більш-менш звичайним є тільки в лісовій зоні та в Карпатах.

Вовк в країнах Європи:

· Швеція - 270 особин. Тенденція зростання. Виплата компенсацій за збитки і коштів для забезпечення захисту.

· Польща - 700-800 особин. Тенденція зростання. Вид, що охороняється. Полювання дозволено тільки в Бещадах. Компенсації не платять.

· Латвія - 600 особин. Тенденція до зниження. У 90-х роках було 900 особин. Компенсації не платяться.

· Словаччина - 350-400 особин. Вид охороняється за рядом винятків. Компенсація виплачується.

· Естонія - 200 особин. Тенденція до зниження. У 90-х роках було 500. Компенсація виплачується.

· Німеччина - 35-60 вовків. Вид, що охороняється. Компенсацій немає.

· Франція - 80-100 особин. Вид, що охороняється. Компенсації виплачуються.

· Білорусь - 1500-2000. Мисливський вид. Компенсації не виплачуються. До недавнього часу виплачувалися винагороди за здобич, але треба уточнювати, адже пройшов цикл внесення змін до законодавства.

· Україна - 2600-2700. Мисливський вид. Компенсація за завдані збитки не виплачується.

· Фінляндія - 120-140 вовків. Полювання дозволено в місцях розведення оленів. Компенсація виплачується. Великий приплив вовків з території Карелії.

· Чехія - 20-30 особин. Захищений вид. Компенсації збитків немає.

Екологія:

Вовк відрізняється великою екологічною пластичністю. Він живе в найрізноманітніших ландшафтах, віддаючи перевагу відкритому степу, напівпустелі, тундрі, лісостепу, і за можливості уникаючи суцільних лісових масивів. Причиною того є достаток корму, насамперед наявність диких та свійських копитних тварин, а також умови полювання на них, особливо взимку, коли на розподіл та чисельність хижака вирішальний вплив завдає висота снігового покриву.

Справа в тому, що в пухкому глибокому снігу в лісах вовки сильно провалюються та не можуть догнати лося або оленя. Ситуація змінюється тільки навесні, під час витривалих настів, котрі легко витримують хижаків, але провалюються під копитними тваринами. Загалом, полювання вовків на відкритій місцевості в середньому є набагато ефективнішим, ніж в суцільному лісі. вовк хижий тварина

Для вовків звичайним є родинний спосіб життя. Пари у них утворюються на невизначено довгий строк, практично на все життя. Основу вовчої зграї зазвичай складають батьки з виводком цьогорічних молодих вовків, до якого можуть приєднуватися торішні "прибулі" тварини та холості самці. В зграї лише зрідка буває більше ніж 10--12 особин. Найбільша постійна зграя була зафіксована на Алясці і складалася з 36 вовків. Інколи окремі зграї об'єднуються, що трапляється в місцях скупчення диких або свійських копитних, але такі об'єднання завжди бувають лише тимчасовими; в Казахстані в такому вовчому об'єднанні одного разу було зафіксовано 42 вовки.

Вовки досить сильно прив'язані до лігва, і полюють в межах чітко визначеного, хоча й досить великого, району. Якщо їх не переслідують, вони вперто тримаються в уподобаній місцевості. При цьому ділянки окремих родин ізольовані одна від одної, ніколи не перекриваються, і суворо охороняються своїми господарями. Кордони своєї території вовки позначають за допомогою сечових точок та випорожнень на визначених, звичайно добре помітних, пунктах: на окремих купинах, кущах, біля окремо стоячих дерев, стовпів і інших. Цей "нюховий телефон" слугує важливим і точним засобом взаємного інформування тварин, запобігаючи зіткненням між господарями ділянки та прибульцями, а в період розмноження, навпаки, сприяючи зустрічі самців та самок. Площі ділянок окремих зграй розрізняються дуже сильно: у східній Європі радіус окремої ділянки становить 3--6 кілометрів, у східному Сибіру влітку - приблизно 10 км, а взимку - до 35 км.

Гібридизація:

Значну загрозу для генетичної структури популяцій вовка несе гібридизація з іншими видами і формами роду Canis. В регіонах з низькою щільністю вовка (зокрема, внаслідок його винищення) вовк нерідко формує шлюбні пари з бродячими псами (Canis familiaris). Вовко-псові гібриди формуються у більшості випадків, коли порушена просторова структура популяцій вовка і є брак шлюбних партнерів. Особливо часто гібриди виявляють на півдні ареалу вовка, зокрема й на півдні України. Існує також цілий напрямок виведення вовко-псових гібридів (wolfdog) для утримання їх у якості службових тварин, зокрема загальновідомих "чехословацьких вовкопсів". Гібридний статус припускається для кількох таксонів Canis, зокрема для "рудого вовка" (Canis rufus).

Вовк у культурі:

Ціла низка дослідників вважає, що коза і вовк є тотемними тваринами племен, з яких сформувався український народ. Серед них - О. Знойко, В. Давидюк, Г. Лозко, М.-Л.А. Чепа. При цьому коза як тотем притаманна для переважної частини України від Київщини й Чернігівщини до Гуцульщини в Карпатських горах, а ознаки вовка як тотема поширені на волинському Поліссі й частково чернігівському Поліссі. У тих регіонах, де вовк є тотемом, під час новорічних народних вистав свята Щедрого вечора щедрувальники вдягалися не лише в шкіру кози, але й у шкіру вовка. Етнографами записано на Чернігівщині пісню при щедровечірньому водінні кози, де згадується також і вовк. У болгар і сербів тотемною твариною також є вовк (відбилося навіть в людських іменах).

Размещено на Allbest.ru