Особливості структурно-функціональної організації еритроцитів за умов цукрового діабету 1-го типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ТВАРИН УААН

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕРИТРОЦИТІВ ЗА УМОВ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 1-го ТИПУ

03.00.04. - біохімія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

БУСЛИК ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

Львів 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі біохімії Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор СИБІРНА Наталія Олександрівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри біохімії.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор АНТОНЯК Галина Леонідівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри конструктивної географії та картографії;

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник КУЧМЕРОВСЬКА Тамара Муратівна, Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України провідний науковий співробітник відділу біохімії коферментів.

Захист відбудеться „8” грудня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.368.01 в Інституті біології тварин УААН за адресою: 79034, м. Львів, вул. Стуса, 38.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту біології тварин УААН за адресою: 79034, м. Львів, вул. Стуса, 38.

Автореферат розісланий ”7” листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.І. Віщур.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Метаболічні порушення, які розвиваються внаслідок недостатності інсуліну за цукрового діабету (ЦД) 1-го типу, значно ускладнюють функціонування систем гомеостазу, важливою ланкою якого є еритроцити периферичної крові (Боднарь Т. П. с соавт., 2003; Выдыборец С. В., 1990). За цієї патології змінюються реологічні властивості крові хворих, що може бути зумовлене змінами фізичних, біохімічних і морфофункціональних властивостей еритроцитів (Колосова М. В. с соавт., 1997; Vaughn M. W. et al., 2001). Значення зміни еритроцитарної ланки в комплексі метаболічних порушень у хворих на ЦД вивчені недостатньо.

Важливу роль у патогенезі ЦД відіграють модифікації структурно-функціонального стану мембран (Shin S. et al., 2007). Для характеристики плазматичних мембран можна використовувати мембрани еритроцитів, які відображають стан клітинних мембран загалом. Інтерес до вивчення цієї проблеми зумовлений тим, що зміни на мембранному рівні лежать в основі подальших метаболічних порушень і мають важливе значення у патогенезі ЦД.

Гіпоксичний стан, що виникає за ЦД, впливає на транспорт і синтез субстрату NO-синтази (NOS) - L-аргініну (Kelm V. et al., 2001). Це позначається на функціонуванні системи L-аргінін/NO, яка має значний вплив на морфофункціональний стан клітин системи крові (Bor-Kucukatay M. et al., 2003). За умов гіпоксії та дефіциту енергетичних субстратів активується вільнорадикальне окиснення, що призводить до посилення цитотоксичної дії активних метаболітів Оксигену (Ляйфер А. И. с соавт., 1993). На даний час актуальними є пошук і застосування нових фармакологічних препаратів у комплексній терапії ЦД, здатних коригувати патологічний стан шляхом послаблення токсичної дії активованих метаболітів Оксигену і Нітрогену та високореакційноздатних речовин, які викликають ендоінтоксикацію. В цьому плані надзвичайно перспективним є застосування інгібіторів NOS селективної дії, які пригнічують, передусім, індуцибельну ізоформу фермента. У зв'язку з цим актуальним є з'ясування впливу субстрату NOS - L-аргініну (L-Аrg) та інгібітора індуцибельної ізоформи ферменту - аміногуанідину (AG) на структурно-функціональний стан еритроцитів щурів за умов експериментального стрептозотоцинового діабету, що дало би змогу розширити уявлення про деякі аспекти патогенезу цього захворювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі біохімії біологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри за темами: “Діагностика та розробка засобів корекції метаболічних порушень при цукровому діабеті” (№ держреєстрації 0193U024092) і “Структурно-функціональні та біохімічні особливості клітин системи крові за умов цукрового діабету 1-го типу” (№ держреєстрації 0103U001909), під час виконання яких автор вивчала вплив аміногуанідину та L-аргініну на структурно-функціональний стан еритроцитів периферичної крові щурів в нормі та за умов цукрового діабету 1-го типу.

Мета і завдання досліджень. Метою роботи було встановити молекулярні та біохімічні механізми, що опосередковують зміни морфологічного та структурно-функціонального стану еритроцитів периферичної крові за умов цукрового діабету 1-го типу, а також з'ясувати вплив системи L-Arg/NO на функціональний стан системи еритрону та корекцію порушень, які виникають за цієї патології.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Оцінити інтенсивність еритропоезу у щурів у нормі та за умов ЦД 1-го типу на фоні введення щурам per os субстрату NOS (L-Arg) та селективного інгібітора іNOS (аміногуанідину).

2. З'ясувати вплив L-Arg й аміногуанідину на цитологічні та фізико-хімічні показники еритроцитів периферичної крові здорових тварин і тварин з стрептозотоциновим діабетом.

3. Проаналізувати структурно-функціональний стан еритроцитів периферичної крові за умов ЦД 1-го типу за їхьою агрегаційною здатністю, використовуючи у ролі індукторів агрегації речовини різної природи та дослідивши вміст мембранозв'язаних сіалових кислот.

4. Оцінити вплив L-Arg і аміногуанідину на альціаніндуковану агрегацію еритроцитів та вміст мембранозв'язаних сіалових кислот за умов норми і за експериментального стрептозотоцинового діабету.

5. Дослідити відносний вміст білків мембран еритроцитів та проаналізувати вплив системи оксиду азоту на перерозподіл цих білків за умов модельного ЦД 1-го типу у щурів.

6. Охарактеризувати реорганізацію структури вуглеводних детермінант глікопротеїнів мембрани еритроцитів за умов ЦД 1-го типу.

7. Проаналізувати вміст глікопротеїнів мембрани еритроцитів - глікофорину А та білка смуги 3 у людей, хворих на цукровий діабет 1-го типу, та здорових донорів.

Об'єкт дослiдження: біохімічні механізми, що опосередковують структурні та функціональні зміни в еритроцитах людей, хворих на ЦД 1-го типу, та в еритроцитах щурів з експериментальним ЦД (ЕЦД).

Предмет дослiдження: цитологічні та біохімічні показники периферичної крові, вміст стабільних метаболітів оксиду азоту (NO2- та NO3-), агрегаційна здатність еритроцитів, білки мембран еритроцитів, мембранозв'язані сіалові кислоти, структура вуглеводних детермінант мембран еритроцитів.

Методи дослiдження: біохімічні, фізико-хімічні, молекулярно-біологічні, імуноцитохімічні, цитологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено, що за ЦД 1-го типу змінюється структурно-функціональний стан еритроцитів, що виявляється у сповільненні альціаніндукованої агрегації, зниженні резистентності до кислотного гемолітика та в перерозподілі відсоткового вмісту білків цитоскелету цих клітин. Вперше встановлено зміни у вмісті основних глікопротеїнів мембран еритроцитів - глікофорину А та білка смуги 3 у хворих на ЦД 1-го типу. Виявлені зміни у структурі вуглеводних детермінант мембранних глікопротеїнів цих клітин у хворих на ЦД 1-го типу.

Вперше показано коригуючий вплив аміногуанідину на цитологічні показники периферичної крові та структурно-функціональний стан еритроцитів (популяційний склад клітин, їхню гемолітичну стійкість і здатність до агрегаціії, загальний вміст гемоглобіну та вміст фетального гемоглобіну, добову продукцію та швидкість дозрівання ретикулоцитів, вміст мембранозв'язаних сіалових кислот і відносний вміст білків мембран еритроцитів щурів за ЕЦД).

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати підтверджують позитивну коригуючу дію аміногуанідину на морфофункціональний стан еритроцитів за умов ЦД 1-го типу, що свідчить про можливість на його основі вести пошук нових фармакологічних препаратів для лікування та профілактики діабету і діабетичних ускладнень.

Комплексне цитохімічне вивчення функціонального стану еритроцитів з використанням лектинів як структурно-функціональних зондів вуглеводних детермінант є новим напрямом розробки діагностичних і прогностичних підходів в клініці цієї патології.

Матеріали дисертаційної роботи рекомендовані для використання у навчальному процесі при викладанні спецкурсів на кафедрах біохімії біологічних факультетів університетів.

Особистий внесок здобувача. Дисертант безпосередньо брала участь у створенні моделі стрептозотоцинового діабету, виконала весь обсяг експериментальних досліджень, статистичну обробку отриманих результатів, здійснила пошук і аналіз джерел літератури згідно з темою дисертації. Автор брала участь у підготовці публікацій до друку. Дослідження вмісту основних глікопротеїнів мембрани еритроцитів - глікофорину А та білка смуги 3 у людей, хворих на ЦД 1-го типу, імуноцитохімічним методом виконано спільно з доктором М. Дюк і професором Е. Лісовською (Інститут імунології і експериментальної терапії ім. Людвіка Гіршвельда (м. Вроцлав, Польща). Планування роботи, аналіз та обговорення результатів, формулювання основних положень і висновків проведено спільно з науковим керівником, д.б.н., завідувачем кафедри біохімії, проф. Сибірною Н.О. Участь співробітників кафедри біохімії у виконанні роботи відзначена у спільних публікаціях.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертації були представлені на І з'їзді фізіологів СНД (Сочі, 2005); ІІ, ІІІ та ІV міжнародних конференціях студентів і аспірантів „Молодь та поступ біології” (Львів, 2006, 2007, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції „Біологічне окиснення в нормі і патології” (Тернопіль, 2006); ІХ З'їзді Українського біохімічного товариства (Харків, 2006), 2-му з'їзді Українського товариства клітинної біології, (Київ, 2007), Molecular physiology of membrane transport and cell excitability (Yaremche, 2007), науково-практичній конференції „Новые технологии в экспериментальной биологии и медицине” (Ростов-на-Дону, Россия, 2007), V Львівсько-Люблінській конференції з експериментальної та клінічної біохімії (Львів, 2008), спільному засіданні Львівського відділення Українського біохімічного товариства і біохімічної секції Наукового товариства імені Т. Шевченка (Львів, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 робіт, з них 7 статей у фахових наукових журналах і 8 тез доповідей на міжнародних та вітчизняних наукових конференціях і з'їздах.

Структура та обсяг роботи. Дисертація містить такі розділи: вступ, аналітичний огляд літератури, матеріали та методи досліджень, результати досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки та список використаних джерел. Дисертацію викладено на 139 сторінках друкованого тексту і проілюстровано 14 рисунками та 21 таблицею, які займають 17 сторінок. Список використаних джерел налічує 201 найменування, з яких 63 - кирилицею, 138 - латиною.

морфологічний кров цукровий діабет

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. В огляді літератури проаналізовано сучасні дані стосовно етіології ЦД 1-го типу та його ускладнень. Охарактеризовано морфофункціональний стан системи еритрону, киснево-транспортну функцію крові та біологічну систему L-аргінін/NO у нормі й за умов досліджуваної патології. Значну увагу приділено розглядові структурної організації плазматичних мембран еритроцитів.

Матеріали і методи досліджень. Обстежено 78 практично здорових донорів (контрольна група) віком від 19 до 45 років і 90 хворих на ЦД 1-го типу віком 21-50 років із тривалістю захворювання від 4 до 20 років. Щоб нівелювати вплив різних видів терапії, були відібрані пацієнти, у яких забирали кров під час госпіталізації у стадії некомпенсованого діабету.

Експериментальний ЦД у щурів викликали введенням стрептозотоцину (“Sigma”, США) з розрахунку 7 мг на 100 г маси тіла внутрішньоочеревинно. Розвиток діабету контролювали за вмістом глюкози в крові, концентрацію якої визначали глюкозооксидазним методом з використанням набору реактивів “Lachema” (Чехія, Tringer А. С., 1969). В експериментах in vivo з моменту індукції діабету тваринам per os вводили досліджувані речовини з питною водою: L-аргінін у концентрації 1,25 г/л протягом 14 днів; AG у концентрації 1 г/л протягом 30 днів. Дослідження проводили в таких групах: 1. Контроль (К); 2. К + L-аргінін; 3. К + AG; 4. Діабет (Д); 5. Д + L-аргінін; 6. Д + AG. В експериментах було використано 126 тварин.

Кількість еритроцитів і ретикулоцитів визначали згідно з методиками (Сибірна Н. О. зі співавт., 1997). Визначення швидкості дозрівання та добової продукції ретикулоцитів визначали за методикою (Илюхин В. А. с соавт., 1982). Різні вікові популяції еритроцитів отримували методом фракціонування клітин у градієнті густини сахарози (Сибірна Н. О. зі співавт., 1997). Гемолітичну стійкість еритроцитів визначали за методом (Тєрскова І. А., 1957). Агрегаційну здатність еритроцитів, індуковану альціановим голубим і лектином Maackia amurensis (МАА ІІ), досліджували турбідиметричним методом (Булегенов К.Е., 1990) за допомогою двоканального лазерного аналізатора агрегації „LA 230” (НВФ ”БИОЛА”, Росія) в суспензії відмитих еритроцитів у концентрації 4,2 · 106 клітин в 1 мл при 37 оС і перемішуванні зі швидкістю 200 об/хв. Виділення мембран еритроцитів здійснювали за методом (Dodge J. T., 1963). Вміст мембранозв'язаних сіалових кислот визначали за методом (Warren L., 1959). Концентрацію білка у пробах вимірювали за методом (Lowry O.H., 1951).

Білки препаратів мембран еритроцитів розділяли електрофоретично в 10 % поліакриламідному гелі в присутності SDS (Laemmli U. K., 1970). Дослідження вуглеводних детермінант у складі поверхнево-рецепторного апарату здійснювали за допомогою лектино-блот-аналізу (Wu A. M. et al., 1995). Для цього отримували репліку електрофореграм на лист нітроцелюлози (“Osmonics”, США) методом електроблотингу (при 2,5 мА/см2, протягом 2 год) у тріс-гліциновому буфері (25 мМ тріс, 192 мМ гліцин, 20 % метанол), рН 8,3.

У роботі були використані такі лектини: аглютинін зародків пшениці - WGA, лектин сочевиці запашної - LCA, аглютинін насіння рицини звичайної - RCA1 та лектин канавалії мечовидної - Con A („Sigma”, США). Денситометричний аналіз результатів електрофореграм і лектиноблотингу здійснювали з використанням пакету програми „Gel-pro3.1”. Ідентифікацію білкових фракцій здійснювали, застосовуючи маркерні білки (Protein Marker, Broad Rang, P7702S). Iмуноцитохімічний аналіз проводили згідно з методикою (Duk M. et al., 1994). У роботі були викopиcтaні моноклональні антитіла Рер 80 й anti-Band 3 (Sigma, B 9277).

Вміст нітритів визначали за методом Гріса (Мокроносов А. Т., 1989), нітратів за методом (Cawse Р. А., 1967). Глікозильований гемоглобін визначали колориметричним методом (Van Kampen E. J. et al., 1983). Рівень лактату та пірувату визначали згідно з методикою (Герасимов І. Г. зі співавт., 2000).

Результати досліджень обробляли статистично з використанням коефіцієнта Стьюдента. Вірогідними вважали результати, якщо р?0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Відкриття в еритроцитах власного синтезу NO поставило нову низку запитань щодо ролі цього низькомолекулярного регулятора у функціонуванні еритроцитів. Одним із використаних нами підходів для з'ясування цитопротекторної або цитотоксичної активності оксиду азоту була експериментальна модель ЦД у щурів із введенням субстрату NO-синтази - L-аргініну та селективного інгібітора індуцибельної ізоформи синтази оксиду азоту - аміногуанідину.

Рівень продукції NO досліджували за вмістом кінцевих продуктів метаболізму NO (нітритів та нітратів) в еритроцитах периферичної крові щурів за ЕЦД і на фоні введення аміногуанідину та L-аргініну (табл. 1).

За умов ЕЦД спостерігали значне підвищення в еритроцитах вмісту кінцевих продуктів обміну NO: як нітритів, так і нітратів. Введення контрольним тваринам L-Arg зумовило зростання вмісту NO2- та NO3-, натомість введення L-Arg тваринам зі стрептозотоциновим діабетом викликало зниження концентрації кінцевих продуктів обміну NO. При введенні аміногуанідину як у контролі, так і за умов ЕЦД, спостерігали зменшення кількості NO2- та NO3- в еритроцитах щурів.

Глікозилювання гемоглобіну є важливим фактором, що патогенетично пов'язаний із діабетичними мікроангіопатіями. Надлишок глікозильованого гемоглобіну (HbA1C) викликає порушення транспорту кисню, що посилює мікроциркуляторні розлади (Hawa M. I. et al., 2002). Збільшення вмісту в еритроцитах HbA1C, якому властива підвищена спорідненість до кисню, також є пристосувальною реакцією організму для створення своєрідного депо кисню. Введення AG за умов ЕЦД викликало зниження вмісту глікозильованого гемоглобіну в крові тварин, що, незаперечно, має протекторний вплив на увесь організм за умов даної патології (табл. 1).

В умовах тривалого гіпоксичного стану, котрий розвивається за умов ЦД, доцільним було визначати вміст лактату і пірувату в еритроцитах периферичної крові та співвідношення лактат/піруват (Л/П) як маркера гіпоксії (Герасимов И. Г. с соавт., 2000). Порівняння результатів визначення лактату і пірувату в еритроцитах контрольних щурів, які не отримували AG, та на фоні введення AG, показало, що цей інгібітор викликає зростання співвідношення Л/П більш ніж у 2 рази (табл.1). За умов ЕЦД при введенні AG ми спостерігали іншу ситуацію: рівень пірувату зростав майже у 3 рази з паралельним зниженням концентрації лактату у 2 рази, а співвідношення Л/П спадало у 2,6 рази порівняно з діабетом (табл.1).

Таблиця 1. Вміст нітрит- і нітрат-аніонів, співвідношення лактат/піруват (Л/П) в еритроцитах, рівень глюкози та глікозильованого гемоглобіну у периферичній крові щурів і тварин із ЕЦД (M±m, n = 12-14)

Примітки: 1) Тут і в табл. 2-7 різниця вірогідна, порівняно з показниками в контролі; * - р?0,05, ** р?0,01, *** р?0,001; 2) Тут і в табл. 2, 4 різниця вірогідна, порівняно з діабетом, - р<0,05, р?0,01, р?0,001

За умов ЕЦД кількість еритроцитів у периферичній крові щурів знижувалася на 23 %, водночас спостерігалося зростання концентрації загального Hb на 22 % (табл. 2). Такі зміни підтверджувалися зростанням значення кольорового показника, який характеризує кількість гемоглобіну в одному еритроциті. У хворих тварин спостерігалося подвоєння вмісту фетального гемоглобіну (HbF). Зростання HbF виправдане за умов гіпоксії з огляду на більшу спорідненість фетального гемоглобіну до кисню, що забезпечує збереження кисневої ємності крові при низькому парціальному тиску кисню (рО2). Введення як AG, так і L-аргініну контрольній групі тварин спричиняло зростання значення кольорового показника на 68 % та 155 %. Натомість, за умов ЕЦД вплив досліджуваних речовин мав різнонаправлений характер: L-аргінін дещо підвищував значення кольорового показника (на 22 %), водночас AG викликав зниження цього показника на 29 % (табл. 2).

Вміст ретикулоцитів у периферичній крові щурів за умов ЦД зростав на 14 %, при цьому їхня добова продукція зростала у 3,92 разу. Посилення еритропоезу слід розглядати як компенсаторну реакцію, у відповідь на тканинну гіпоксію.

Під впливом L-аргініну в контрольній групі тварин кількість ретикулоцитів знижувалася при незмінній добовій продукції. За введення AG як у нормі, так і при патології спостерігали зростання добової продукції ретикулоцитів. Це може свідчити про те, що аміногуанідин виступає за умов даної патології як фактор інтенсифікації продукції еритроцитів.

Таблиця 2. Цитологічні та фізико-хімічні показники периферичної крові щурів за досліджуваних умов ( М m, n = 8-10 )

Буслик Т. В. Особенности структурно-функциональной организации эритроцитов при сахарном диабете 1-го типа - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.04 - биохимия. - Институт биологии животных УААН, Львов, 2009.

Полученные результаты расширяют и дополняют представление о биохимических механизмах, которые опосредуют изменения морфологического и структурно-функционального состояния клеток эритроидного ряда при сахарном диабете 1-го типа и обосновывают возможные способы коррекции этих изменений. В работе показано значение изменения соотношения белков плазматической мембраны и цитоскелета эритроцитов в формировании особенностей структурно-функционального состояния этих клеток при данной патологии.

Установлено, что снижение отрецательного поверхностного заряда мембран эритроцитов, которое является следствием интенсификации процессов десиализации, а также изменение перераспределения белков мембран эритроцитов может быть основой изменений функционального состояния эритроцитов периферической крови людей, больных сахарным диабетом 1-го типа. Результаты проведенных исследований показали, что при данном заболевании содержание мембраносвязанных сиаловых кислот в эритроцитах уменьшалось в среднем на 27 %, при этом уровень липидсвязанных сиаловых кислот уменьшался на 35 %, а протеинсвязанных - на 26 %. Показана разница в содержании гликопротеинов мембран красных клеток крови (белка полосы 3 и гликофорина А) у здоровых доноров и больных сахарным диабетом. При сахарном диабете 1-го типа наблюдали рост содержания белка полосы 3 на 23 % с параллельным снижением количества гликофорина А на 27 %. Ведущими механизмами, ответственными за изменения структурно-функционального состояния эритроцитов, являются изменения в структуре и распределении углеводных детерминант гликопротеинов мембран этих клеток. При условиях исследуемой патологии на поверхности мембран эритроцитов увеличивается количество углеводных детерминант, комплементарных лектинам Con A и LCA, и снижается - комплементарных лектинам WGA и RCA.

Обнаружено, что аминогуанидин как ингибитор неферментативного гликозилирования и селективный ингибитор iNOS способен предупреждать развитие гипоксического состояния и выступает при исследуемой патологии фактором интенсификации эритропоэза. Впервые показано положительное коррегирующее влияние аминогуанидина на структурно-функциональное состояние эритроцитов крыс с экспериментальным сахарным диабетом 1-го типа (популяционный состав красных кровяных клеток, их стойкость к кислотному гемолитику и способность к агрегации, содержание фетального и общего гемоглобина, суточную продукцию и скорость созревания ретикулоцитов, содержание мембраносвязанных сиалових кислот и процентное перераспределение белков мембран эритроцитов).

Ключевые слова: сахарный диабет 1-го типа, эритроциты, цитоплазматическая мембрана, гликопротеины, аминогуанидин.

SUMMARY

Buslyk T. V. Peculiarities of Structural-Functional Organization of Erythrocytes under Type 1 Diabetes Mellitus. - Manuscript.

The dissertation for awarding the Doctor of Philosophy (PhD) degree in biology, speciality 03.00.04 - biochemistry. - The Institute of Animal Biology of NAS of Ukraine, L'viv, 2009.

It was found that functional changes in peripheral blood erythrocytes in patients with type 1 diabetes mellitus is a result of decreasing fixed negative surface charge of erythrocytic membranes caused by an increase in desialization processes, as well as changes in the redistribution of erythrocyte membrane proteins. A reliable difference in the content of such red blood cell glycoprotein membranes as band 3 proteins and glycophorin A was revealed both in healthy donors and diabetics. Changes in the structure and distribution of carbohydrate determinants of glycoprotein membranes of the cells provide underlying mechanisms leading to changes in the structural-functional state of erythrocytes. Under the pathology, there is an increase in the number of carbohydrate determinants on erythrocyte surface membranes when they are complementary to Con A and LCA lectins and a decrease when they are complementary to WGA and RCA lectins.

It was found that aminoguanidine, as a selective iNOS inhibitor and the factor able to predispose the development of the hypoxic state, is an increasing factor of erythropoies displaying membraneprotective effects.

Key words: type 1 diabetes mellitus, erythrocytes, cytoplasmatic membrane, glycoproteins, aminoguanidine.

Размещено на Allbest.ur