Здоров’я донорів як ключовий фактор якості продуктів крові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Здоров'я донорів як ключовий фактор якості продуктів крові

П.М. Перехрестенко, Л.В. Назарчук, В.М. Самусь, О.М. Аладьєва

ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ

Резюме

Мета. На основі аналізу показників діяльності закладів служби крові України та чинної нормативної документації охарактеризувати стан здоров'я донорів крові, плазми та клітин крові і визначити принципи допуску їх до донації для одержання якісних компонентів та препаратів.

Матеріали і методи. При виконанні роботи були вивчені та проаналізовані дані офіційної статистики МОЗ України «Галузева статистична звітність - форма № 39-здоров», «Звіт центру крові (станції переливання крові), відділення трансфузіологіїлікувального закладу, установи, лікарні, яка проводить заготівлю крові» і показники діяльності закладів служби крові України з 1991 по 2013 роки.

Результати та обговорення. Аналіз стану донорства крові в Україні за 1991 та 2013 роки свідчить, що кількість донорів крові у 2013 році в порівнянні з 1993 роком зменшилась у 2,5 рази, а кількість донорів плазми за цей період збільшилась у 1,9 рази.

Висновки. При кожній крово- та плазмодачі допуск до донації необхідно проводити після ретельного відбору донорів і обов 'язкового лабораторного тестування за клініко-гематологічними, біохімічними та імунологічними показниками плазми крові на поверхневий антиген вірусу гепатиту В та антитіла до вірусів гепатиту С, ВІЛ 1/2, блідої трепонеми. Перспективним для скринінгу донорів є визначення показників сироваткового неоптерину. Для активного долучення населення до донорського руху необхідно підвищити престиж донорства, залучивши до цього засоби масової інформації, волонтерські організації та ін.

Ключові слова: здоров 'я донорів, якість продуктів крові, донори крові, донори плазми, донори клітин крові, сироватковий неоптерин.

ЗДОРОВЬЕ ДОНОРОВ КАК КЛЮЧЕВОЙ ФАКТОР КАЧЕСТВА ПРОДУКТОВ КРОВИ

Резюме. Цель. На основе анализа показателей деятельности учреждений службы крови Украины и действующей нормативной документации охарактеризовать состояние здоровья доноров крови, плазмы и клеток крови и определить принципы допуска их к донации для получения качественных компонентов и препаратов.

Материалы и методы. При выполнении работы были изучены и проанализированы данные официальной статистики МЗ Украины «Отраслевая статистическая отчетность - форма № 39-здоров», »Отчет центра крови (станции переливания крови), отделения трансфузиологии лечебного учреждения, больницы, которая проводит заготовку крови» и показатели деятельности учреждений службы крови Украины с 1991 по 2013 годы. здоров'я донор кров

Результаты и обсуждение. Анализ состояния донорства крови в Украине за 1991 и 2013 годы свидетельствует о том, что количество доноров крови в 2013 году по сравнению с 1993 годом уменьшилось в 2,5 раза, а количество доноров плазмы за этот период увеличилось в 1,9 раза.

Выводы. При каждой крово- и плазмодаче допуск к донации необходимо проводить после тщательного отбора доноров и обязательного лабораторного тестирования по клинико-гематологическим, биохимическим и иммунологическим показателям плазмы крови на поверхностный антиген вируса гепатита В и антитела к вирусам гепатита С, ВИЧ 1/2, бледной трепонемы. Перспективным для скрининга доноров является определение показателей сывороточного неоптерина. Для активного вовлечения населения к донорскому движению необходимо повысить престиж донорства, привлекая к этому средства массовой информации, волонтерские организации и др.

Ключевые слова: здоровье доноров, качество продуктов крови, доноры крови, доноры плазмы, доноры клеток крови, сыровоточный неотерин.

HEALTH OF DONORS AS A KEY FACTOR IN THE QUALITY OF BLOOD PRODUCTS

Summary. Aim. Based on the analysis of performance indicators of the institutions of Ukrainian blood service and the current regulations describe the health status of donors of blood, plasma and blood cells and to define the principles of admission of the donation to obtain high-quality components and preparations.

Materials and methods. In carrying out the work have been researched and analyzed data of the official statistics of Ministry of Health of Ukraine «Sectoral statistical reporting form № 39-healthy», «('enter Report blood (transfusion), transfusion Department of the medical institution, the hospital, which holds the workpiece blood» and the performance of the institutions of blood service of Ukraine from 1991 to 2013.

Results and discussion. Analysis of blood donation in Ukraine in 1991 and 2013 shows that the number of blood donors in 2013 compared to 1993 decreased in 2,5 times, and the number of plasma donors, for this period has increased by 1,9 times.

Conclusions. Each donation of blood and plasma does admission to the donation should be performed after careful selection of donors and mandatory laboratory testing on clinical, hematological, biochemical and immunological parameters of blood plasma to the antigen of virus hepatitis B; and antibodies to virus hepatitis C, HIV 1/2, Treponema pallidum. Promising for the screening of donors is to identify indicators of serum neopterin. For the active involvement of the population to donor movement necessary to raise the prestige of the donation, involving the media, voluntary organizations and other.

Keywords: health of donors, quality of blood products, blood donors, plasma donors, donors of blood cells, serum neopterin.

Вступ

Більш ніж сто років тому після відкриття груп крові виникло донорство. В Україні масове донорство було розпочате у 30-ті роки минулого століття. Протягом 1960-1970 рр. завдяки зусиллям працівників служби крові було досягнуто значних успіхів у гематології, онкології, трансплантології та ін. З 1991 р. пропаганду донорства було фактично призупинено.

Лікувально-профілактичні заклади відчули дефіцит крові, особливо у період переходу на гемокомпонентну терапію. За цих умов гостро постало питання про законодавчу базу відповідно до задач розвитку донорства. Згідно з чинним Законом України від 23.06.1995 р. № 239/95-ВР «Про донорство крові та її компонентів» передбачається урегулювання відносин, пов'язаних із розвитком донорства крові, її компонентів у нових умовах планування, забезпечення комплексу соціальних, економічних, правових і медичних заходів з організації та захисту донорства [3].

На жаль, донорство в нашій країні, як правило, стало проблемою хворих та лікарів, а не справою суспільства. Населення недостатньо обізнане в питанні донорства крові через недостатнє висвітлення цієї проблеми. Про гостру потребу донорської крові більшості нашого населення стає відомо тільки тоді, коли біда постукала в дім - близька людина потрапляє на операційний стіл, у дружини тяжкі пологи, дитині необхідна багаторазова гемотрансфузія. Ряд країн спирається на родинне донорство, це також одне із значних джерел поповнення запасів крові.

Відповідно до Закону України «Про донорство крові та її компонентів» донором може бути здорова людина у віці від 18 р. Основною і найбільш повноцінною групою донорів є особи вікової категорії від 20 до 40 р., кровотворна система яких здатна швидко поновлювати крововтрату, а серцево-судинна, нервова, гормональна системи сформовані і стабільні. Донорами цієї вікової групи комплектуються основні категорії кадрових донорів (донори плазми, клітин крові, кісткового мозку, імунні та ізоіму- нні донори). Не зважаючи на наявність біологічних і конституційних відмінностей між чоловіками і жінками, різниці в термінах фізіологічного поновлення крові після кроводачі не виявлено. Разом з тим, відмічено, що жінки спокійніше сприймають процедуру кроводачі і переносять її значно краще, ніж чоловіки. Проте при формуванні контингенту донорів необхідно враховувати деякі фізіологічні особливості жіночого організму. Так, в період місячних, вагітності, лактації донори-жінки тимчасово відсторонюються від виконання донорських функцій.

Донорами можуть бути особи різних професій. Не виявлено різниці між кроводачами донорів розумової та фізичної праці. Для адаптації організму до крововтрати Законом України передбачено звільнення донора від роботи в день кроводачі і на наступний день після неї зі збереженням середньої місячної заробітної плати. Особливу увагу при формуванні донорських кадрів необхідно приділяти режиму праці особи, яка виявила бажання стати донором. Не рекомендується допускати до кроводачі донорів, які відпрацювали у нічну зміну, працювали у гарячому цеху або після сильного емоційного потрясіння та важкої фізичної праці. Дана категорія осіб може бути залучена до донорства лише після повноцінного сну і належного відпочинку. При відборі донорів необхідно звертати увагу на наявність зайвої ваги (ожиріння ІІ-Ш ст.), що є протипоказанням до виконання донорської функції, та недостатньо розвинуті підшкірні вени ліктьового згину, з яких проводять ексфузію крові.

Стан здоров'я донорів законодавчо передбачений низкою актів і документів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), Ради Європи, законами України. При цьому першочерговою вимогою є інфекційна та імунологічна безпека і якість продуктів крові [4-8].

Можливість взяття крові у осіб після 60 р. вирішується індивідуально. У зазначеної категорії донорів інтервали між кроводачами мають бути подовжені у часі оскільки фізіологічне поновлення показників крові та адаптація організму у відповідь на крово- та плазмодачу у них уповільнені.

Мета

На основі аналізу показників діяльності закладів служби крові України та нормативної документації охарактеризувати стан здоров'я донорів крові, плазми та клітин крові і визначити принципи допуску їх до донації для одержання якісних компонентів та препаратів.

Матеріали і методи

При виконанні роботи були вивчені та проаналізовані дані офіційної статистики МОЗ України «Галузева статистична звітність - форма № 39-здоров», «Звіт центру крові (станції переливання крові), відділення трансфузіології лікувального закладу, установи, лікарні, яка проводить заготівлю крові» і показники діяльності закладів служби крові України з 1991 по 2013 рр. [1, 2].

Розрахунки медико-статистичних показників проводили відповідно до розділу «Донорські ресурси». При статистичній обробці матеріалів дослідження були розраховані відносні величини. У процесі дослідження використовували статистичний та структурно-логічний методи аналізу.

Результати та обговорення

Донор є єдиним джерелом одержання алогенної крові. Незважаючи на те, що донорство України регламентоване нормативними актами, воно переживає спад, пов'язаний зі складним соціально-економічним станом, погіршенням демографічних показників, значним зменшенням пропаганди донорства в засобах масової інформації, вкрай незадовільним фінансуванням закладів та установ служби крові.

Дані рис. 1 свідчать, що кількість донорів крові у 2013 р. у порівнянні з 1991 р. зменшилась у 2,5 рази, а кількість донорів плазми за цей період збільшилась в 1,9 рази (рис. 2).

Рис. 1. Донори крові України.

Рис. 2. Донори плазми крові України.

У 2013 р. від 3623 донорів клітин крові було заготовлено в України 18826,8 доз тромбоцитів (тромбоконцентрат, аферезні тромбоцити) (рис. 3).

Для одержання якісних компонентів і препаратів крові проводиться ретельний відбір донорів різних категорій відповідно до нормативних актів [4-8], які характеризують стан їх здоров'я. Слід зазначити, що основна вимога до донорства - виключення з числа донорів осіб, які відносяться до групи ризику. Абсолютним протипоказанням до донорства є позитивний результат дослідження на маркери інфекційних агентів незалежно від давності захворювання та результатів лікування.

Відведення донорів від донацій у різні роки становило від 8,8 до 10,5% (рис. 4). Дані, наведені на рис. 5, свідчать, що максимальний відсоток відведення донорів від донацій був з причин наявності поверхневого антигену вірусу гепатиту В, антитіл до вірусу гепатиту С, ВІЛ 1/2, блідої трепо- неми та ін.

За даними світової літератури, при визначенні стану здоров'я донорів застосовують неспецифічний білок неоптерин - реагент-індикатор активації клітинного імунітету. Використання його в службі крові Австрії, Російської Федерації та інших країн показало, що визначення сироваткового неоптерину є перспективним щодо скринінгу донорів. Авторами було встановлено, що його загальна точність складає 95,8%, специфічність - 97,9%.

Рис. 5. Причини відведення донорів від донацій (%).

Актуальним є пошук маркерів стану здоров'я донорів, тобто наявність або відсутність інфекційних та неінфекційних захворювань, які не мають клінічної маніфестації та не виявляються загальноприйнятими методами у службі крові України при терапевтичному та лабораторно-клінічному обстеженні. Таким маркером може бути неоптерин.

Проведені нами попередні дослідження показали, що у донороспро- можного населення показник сироваткового неоптерину коливається від 4,8 до 9,0 нмоль/л, а у осіб з позитивним тестом на HCV - від 12,5 до 29,1 нмоль/л (табл. 1). Нормальне значення сироваткового неоптерину не повинно перевищувати 10,0 нмоль/л.

Таблиця 1 - Вміст сироваткового неоптерину в обстежених донорів

Висновки

1. При кожній крово- та плазмодачі допуск до донації проводити після ретельного відбору донорів і обов'язкового лабораторного тестування за клініко-гематологічними, біохімічними та імунологічними показниками плазми крові на поверхневий антиген вірусу гепатиту В та антитіла до вірусів гепатиту С, ВІЛ 1/2, блідої трепонеми.

2. Перспективним для скринінгу донорів є визначення показників сироваткового неоптерину.

3. Для активного долучення населення до донорського руху необхідно підвищити престиж донорства, залучивши до цього засоби масової інформації, волонтерські організації та інше.

Література

1. Діяльність закладів служби крові України у 2012 році : [довідник] /

2. Діяльність закладів служби крові України у 2013 році : [довідник] /

3. Закон України від 23.06.1995 р. №239/95 ВР «Про донорство крові та її