Кінетика та механізм інгібуючої дії арилгідразонів при рідиннофазному окисненні органічних речовин

Сучасні уявлення щодо механізму дії інгібіторів радикально-ланцюгових процесів окиснення органічних речовин молекулярним киснем. Аналіз дослідження арилгідразону ароматичних та гетероциклічних альдегідів. Процеси оксидації твіну-80 та полістиролу.

Рубрика Химия
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 22.06.2014
Размер файла 67,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФІЗИКО-ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ І ВУГЛЕХІМІЇ

ім. Л.М. ЛИТВИНЕНКА

КІНЕТИКА ТА МЕХАНІЗМ ІНГІБУЮЧОЇ ДІЇ

АРИЛГІДРАЗОНІВ ПРИ РІДИННОФАЗНОМУ ОКИСНЕННІ

ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН

02.00.04 - фізична хімія

УДК 542.943'78:547.556.9

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата хімічних наук

ХИЖАН ОЛЕНА ІСАЇВНА

Донецьк - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат хімічних наук, професор

Ніколаєвський Алім Микитович, Донецький національний університет, завідувач кафедри фізичної хімії.

Офіційні опоненти: доктор хімічних наук, професор Никипанчук Михайло Васильович, Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри загальної хімії; кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник

Чотій Костянтин Юрійович, Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України, старший науковий співробітник.

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, м. Київ (кафедра фізичної хімії).

Захист відбудеться “_17_” жовтня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.216.01 в Інституті фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України (83114, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 70).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України (83114, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 70).

Автореферат розісланий “3” липня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 11. 216.01 Т.Г. Шендрік

1. Загальна характеристика роботи

Гальмування радикально-ланцюгових процесів окиснення органічних речовин (палив, технічних мастил, жирів, полімерів та ін.) добавками антиоксидантів є актуальною проблемою як у практичному, так і в науковому відношеннях. Планування та синтез нових антиоксидантів до останнього часу проводилися, в основному, емпіричним шляхом. Чисто емпіричний підхід до цієї проблеми є тимчасовим, малоефективним і змушеним, враховуючи відсутність повноцінних даних про зв'язок будови інгібіторів окиснення з реакційною здатністю в радикальних реакціях. Більш ефективними є напівемпіричні і неемпіричні методи рішення задач вибору антиоксидантів, які засновані в першу чергу на досягненнях квантової хімії, а також на вивченні кореляційних залежностей антиоксидантної активності речовин від параметрів їх електронної будови. Традиційно пошук нових антиоксидантів у більшості випадків проводився шляхом модифікації структури найбільш поширених інгібіторів окиснення - фенолів та ароматичних амінів. Проте, як показує практика, ці сполуки не завжди задовольняють вимогам, що висуваються до антиоксидантів, в силу економічних і екологічних причин. Тому пошук антиоксидантів включає дослідження в даній якості нових класів речовин, зокрема таких, що містять ароматичний амінний азот і фенольний гідроксил. До таких речовин відносяться сполуки арилгідразонового ряду. Інтерес до арилгідразонів як потенційно перспективних антиоксидантів обумовлений наявністю в молекулі аміногрупи, близької по властивостях до аміногрупи ароматичних амінів, але з більш лабільним зв'язком; практично необмеженими синтетичними можливостями в цьому ряду речовин, що дозволяють варіювати їх склад; вираженою фізіологічною активністю; більш низькою токсичністю, ніж у амінів. Нечисленні літературні дані щодо антиоксидантної активності арилгідразонів є простою констатацією наявності таких властивостей і нічого не говорять про кінетику та механізм антиоксидантної дії, про зв'язок будови з реакційною здатністю в елементарних реакціях радикально-ланцюгового процесу окиснення. Систематичне дослідження антиоксидантних властивостей арилгідразонів корисно як із практичної точки зору, тому що веде до поширення асортименту речовин з антиоксидантними властивостями (можливо і лікарських препаратів антиоксидантної дії), так і з теоретичної, оскільки сприяє поглибленню знань щодо зв'язку хімічної будови антиоксиданта з його реакційною здатністю в реакціях радикального окиснення і з механізмом антиоксидантної дії.

Актуальність проблеми. Розвиток нафтохімічних, харчових, фармацевтичних промисловостей та інших областей господарства обумовлює високі вимоги до якості продукції, що випускається, для забезпечення конкурентноспроможності її з сучасними аналогами. В умовах збереження і переробки споживчі й експлуатаційні властивості органічних матеріалів - полімерів, каучуків, палив, технічних мастил, харчових продуктів погіршуються внаслідок окисних перетворень під впливом молекулярного кисню повітря. У зв'язку з цим виникає проблема стабілізації продукції шляхом використання антиоксидантів. Успішне рішення цієї проблеми може дати значний економічний ефект, оскільки в багатьох випадках збільшення терміна служби матеріалів еквівалентно росту їх виробництва. Складна екологічна ситуація в Україні обумовлює необхідність застосування антиоксидантів для запобігання і лікування ряду хвороб, а також для підвищення адаптаційних можливостей організму людини.

Асортимент відомих антиоксидантів включає декілька сотень найменувань, проте, реально на практиці використовується тільки декілька десятків добавок, більшість з яких належить до класів фенолів і ароматичних амінів. Висока токсичність багатьох фенольних і амінних антиоксидантів, їх недостатня ефективність, відсутність або дорожнеча вихідної сировини для їх отримання є причинами неможливості їх успішного використання. Все це обумовлює необхідність пошуку нових, високоефективних інгібіторів окиснення органічних речовин. Цікавими в даній якості є сполуки арилгідразонового ряду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі фізичної хімії Донецького національного університету під керівництвом к.х.н., проф. Ніколаєвського А.М. у межах науково-дослідної теми “Кінетика і механізми від'ємного каталізу процесів окиснення органічних речовин і пошук ефективних антиоксидантів (біоантиоксидантів)”, шифр 01-1вв/40, номер державної реєстрації 0101U005378.

Мета та завдання роботи. Метою даної роботи було:

Проведення спрямованого пошуку та синтезу ефективних інгібіторів радикально-ланцюгових процесів окиснення органічних речовин у ряду арилгідразонів ароматичних і гетероциклічних альдегідів.

Вивчення кінетики та механізму антиоксидантної дії арилгідразонів.

Встановлення та з'ясування зв'язку реакційної здатності арилгідразонів як інгібіторів окиснення з структурою сполук, електронною будовою молекул, природою субстрату, який окиснюється, та умовами окиснення.

Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі основні завдання:

синтез та ідентифікація арилгідразонів різної будови; дослідження кінетики елементарних реакцій інгібованого арилгідразонами окиснення етилбензолу;

встановлення механізму антиоксидантної дії арилгідразонів у процесах окиснення органічних речовин;

вивчення закономірностей зміни антиоксидантної активності арилгідразонів у залежності від їх структури, природи субстрату, який окиснюється, та умов окиснення;

встановлення кореляційних співвідношень між параметрами реакційної здатності арилгідразонів у реакціях окиснення і характеристиками їх електронної структури;

вибір найбільш ефективних антиоксидантів арилгідразонового ряду, рекомендації щодо умов їх практичного застосування.

Обґєкт дослідження - інгібування радикально-ланцюгових процесів окиснення органічних сполук молекулярним киснем.

Предмет дослідження - кінетика та механізм дії антиоксидантів арилгідразонового ряду.

Методи дослідження - газоволюмометричний - для вимірювання швидкості поглинання кисню; хемілюмінесцентний - для вимірювання інтенсивності хемілюмінесценції; метод відбору проб - для дослідження кінетики накопичення продуктів окиснення; фотоколориметричний - для визначення концентрації забарвлених речовин; спектральні - для підтвердження структури синтезованих арилгідразонів та визначення продуктів їх перетворення в реакціях окиснення.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлено, що арилгідразони ароматичних та гетероциклічних альдегідів є інгібіторами ланцюгових вільно-радикальних процесів окиснення етилбензолу, соняшникової олії, полістиролу, твіну-80. Показано, що антиоксидантна активність арилгідразонів обумовлена здатністю обривати ланцюги окиснення за реакцією з пероксильними радикалами субстрату, що окиснюється, запропоновано механізм інгібуючої дії. Реакційним центром, відповідальним за взаємодію з пероксирадикалами, є NH-група гідразонового фрагменту. В арилгідразонах гідроксибензальдегідів додатковий внесок в антиоксидантну дію вносить гідроксигрупа. Показано, що зниження значень міцності N-H зв'язку в молекулі гідразону призводить до підвищення реакційної здатності сполуки не тільки в реакції з пероксильними радикалами субстрату, але і з молекулярними окиснювачами (О2, ROOH та ін.), що в свою чергу призводить до непродуктивної витрати антиоксиданту. З ряду арилгідразонів запропоновані інгібітори окиснення з оптимальним значенням міцності N-H зв'язку, що ефективно взаємодіють з пероксильними радикалами і незначно витрачаються в побічних реакціях.

Досліджено взаємозв'язок реакційної здатності арилгідразонів в реакціях радикального і молекулярного окиснення з їх будовою. Вперше отримані кореляційні співвідношення між параметрами антирадикальної активності арилгідразонів і енергією вищої зайнятої молекулярної орбіталі їх молекул, а також міцністю зв'язку реакційного центру молекули. В реакції арилгідразонів з пероксирадикалами етилбензолу (RO2я) встановлено існування перехідного стану, який стабілізовано переносом заряду від молекули інгібітору до RO2я. Отримані результати є внеском у розробку елементів концепції напівемпіричної оцінки реакційної здатності молекул і радикалів в реакціях окиснення та ефективності сполук як антиоксидантів.

Практичне значення одержаних результатів. Розширено асортимент речовин з антиоксидантними властивостями для стабілізації вуглеводневої сировини, олій, полімерних матеріалів включенням у число антиоксидантів арилгідразонів ароматичних та гетероциклічних альдегідів. Перевагами запропонованих антиоксидантів у порівнянні з існуючими є висока інгібуюча ефективність у різних системах, яка перевищує ефективність “стандартних” інгібіторів фенольного та амінного типів (дифеніламіну, іонолу); доступність вихідної сировини для їх одержання та простота методів синтезу, необмежені синтетичні можливості, що дозволяють варіювати склад сполук з метою підвищення їх антиоксидантної активності; добра розчинність у різних субстратах.

Результати роботи сприяють створенню основ науково-обгрунтованого підходу до пошуку нових, більш ефективних інгібіторів процесів окиснення органічних речовин. Кількісні дані по константах швидкостей і коефіцієнтах інгібування можуть використовуватися при виборі антиоксидантів для практичного використання. Запропонований механізм інгібуючої дії арилгідразонів і кінетичні параметри елементарних реакцій інгібованого окиснення є внеском у відповідні розділи хімічної кінетики. Виявлені кореляції параметрів антирадикальної активності арилгідразонів з характеристиками їх електронної будови дозволяють прогнозувати антиоксидантну активність у даному ряду сполук.

Особистий внесок автора. При виконанні дисертаційної роботи автором проаналізовано значний об'єм літературних джерел для планування і виконання наукових експериментів. Синтезовано серію (декілька десятків) речовин арилгідразонового ряду. Виконано експериментальні дослідження кінетики та механізму інгібування, реакційної здатності арилгідразонів в радикальних і молекулярних реакціях окиснення. Проведено квантовохімічні розрахунки електронної будови молекул арилгідразонів. Аналіз і обговорення результатів досліджень проведені разом з науковим керівником проф. А.М.Ніколаєвським і к.х.н. Т.А.Філіпенко. В.П.Марштупа - планування експерименту з органічного синтезу, Л.О.Палагушкіна- спільне виконання експерименту по одержанню арилгідразонів, В.В.Артемова, Л.В.Єпішина, В.М.Артемов - спільне виконання досліджень по вивченню процесів окиснення соняшникової олії, полістиролу, твіну-80 у присутності арилгідразонів.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи представлені на XVIII Укр. конференції з органічної хімії (м. Дніпропетровськ, 1998 р.); V Міжнар. конференції “Біоантиоксидант” (м. Москва, 1998 р.); VI науково-методичній конференції “Людина та навколишнє середовище - проблеми безперервної екологічної освіти в вузах” (м. Одеса, 1999 р.); Сьомій і восьмій наукових конференціях “Львівські хімічні читання” (м. Львів, 1999 р., 2001 р.); Міжнар. симпозіумі “Сучасні проблеми каталізу” (м. Донецьк, 2000 р.); вузовській конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи (м. Донецьк, 2001 р.), а також на міжнародній конференції “Reaction Mechanisms and Organic Intermediates” (м. Санкт-Петербург, 2001 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, з яких 4 статті у фахових журналах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, п'яти розділів, висновків і переліку цитованої літератури зі 151 найменувань. Дисертація представлена на 151 сторінці, містить 40 рисунків, 20 таблиць.

2. Основний зміст роботи

У вступі подано обгрунтування актуальності роботи, сформульовано мету, наукову новизну та практичну значимість виконаних досліджень.

Перший розділ містить огляд літератури, де розглянуто сучасні уявлення щодо механізму дії інгібіторів радикально-ланцюгових процесів окиснення органічних речовин молекулярним киснем. Детально проаналізовано вплив широко розповсюджених інгібіторів - фенольного та амінного типів - на процеси окиснення вуглеводнів. Систематизовано і критично оцінено літературні дані щодо антиоксиданої активності гідразинів, гідразидів і гідразонів. Обгрунтовано доцільність проведення досліджень у напрямку пошуку нових ефективних екологічно безпечних антиоксидантів в ряду арилгідразонів.

Другий розділ присвячено розгляду об'єктів дослідження та експериментальних методів їх вивчення. Арилгідразони ароматичних та гетероциклічних альдегідів досліджено в якості інгібіторів окиснення етилбензолу, соняшникової олії, полістиролу та твіну-80. Чистоту досліджених речовин та розчинників перевіряли методами високоефективної рідинної і тонкошарової хроматографії, елементним аналізом. Структуру синтезованих арилгідразонів доводили методами ПМР- та ІЧ- спектроскопії. Вивчення кінетики процесів окиснення органічних речовин проводили з використанням газоволюмометричного методу за кількістю поглиненого кисню (з точністю 5-7%), хемілюмінесцентного методу - за інтенсивністю хемілюмінесцентного світіння (з точністю 5%), а також методом відбору проб в окиснювальній комірці барботажного типу за накопиченням продуктів окиснення (похибка виміру 5%). Реакцію арилгідразонів з дифенілпікрилгідразилом вивчали фотоколориметричним методом на фотоколориметрі КФК-3 (похибка виміру 2%). Як критерії інгібуючої дії сполук було обрано такі параметри: період індукції окиснення (), стехіометричний коефіцієнт інгібування (f) та константа швидкості реакції арилгідразонів з пероксирадикалами субстрату, який окиснюється (k7).

У третьому розділі обговорено результати експериментальних досліджень по вивченню кінетики та механізму взаємодії арилгідразонів з вільними радикалами.

Антирадикальна активність арилгідразонів при ініційованому окисненні етилбензолу

Вивчення антиоксидантних властивостей арилгідразонів проводили в модельній реакції ініційованого рідиннофазного окиснення етилбензолу (ЕТБ) при 333-353К у присутності ініціатору - азодіізобутиронітрилу (АІБН).

Встановлено, що введення в етилбензол, що окиснюється, арилгідразонів

(АГ) загальної формули:

,

де R1 = Ph, 4-CH3C6H4, 2,4-(NO2)2C6H3 , 6-Cl-4-хіноліл, 8-хіноліл;

R2 = Ph, 4-N(CH3)2C6H4, 2-OHC6H4, 3-OHC6H4, 4-OHC6H4, 5-Br-2-OHC6H3, 4-ClC6H4, 4-CH3OC6H4, 2-піридил, 2,6-піридилен, 1Н-3-індоліл, C6H5СН=СН, 2,4-(OH)2C6H3, CH3, 4-OH-3,5-(C(CH3)3)2C6H2; R3 =H, CH3.

призводить до гальмування процесу ініційованого окиснення. На кінетичних кривих поглинання кисню (рис.1) чітко видно періоди індукції (ф), величина яких прямопропорційна концентрації арилгідразону (рис.1б).

Підтвердження взаємодії арилгідразонів з пероксирадикалами ЕТБ отримано хемілюмінесцентним методом. З рисунку 2 видно, що із збільшенням концентрації арилгідразону відповідно падає відносна інтенсивність хемілюмінесценції (I/I0).

Отже, антиоксидантна активність (АОА) досліджених речовин обумовлена їх антирадикальною активністю (АРА) по відношенню до пероксирадикалів (RO2я) етилбензолу. Кількісно АРА характеризували стехіометричним коефіцієнтом інгібування (f) і константою швидкості взаємодії інгібітора з пероксирадикалами (k7), що визначалися двома незалежними методами (табл. 1). При обговоренні кінетики та механізму інгібування процесу окиснення використовували параметри, які отримано хемілюмінесцентним методом.

Таблиця 1 - Параметри антирадикальної активності арилгідразонів при ініційованому окисненні етилбензолу. Vi= 4.9·10-7моль.л-1.с-1. T = 343К.

Речовина

f

газов.

f хем.

k7, л.моль-1с-1

газоволюм.

хемілюм.

1

Фенілгідразон бензальдегіду

0.9

1.0

(8.00.3).104

(1.200.07).106

2

Фенілгідразон 4-метоксибензальдегіду

1.1

1.3

(1.60.1).105

(1.240.09).106

3

Фенілгідразон 4-N,N-диметиламінобензальдегіду

1.1

1.3

(2.10.2).105

(1.30.2).106

4

Фенілгідразон 4-Сl-бензальдегіду

0.8

1.1

(5.20.4).104

(1.180.09).106

5

2,4-Динітрофенілгідразон бензальдегіду

0.1

0.2

-

(8.50.2).103

6

Фенілгідразон 2-ацетилпіридину

0.7

0.9

(6.10.2).104

(3.20.1).105

7

Дифенілгідразон 2,6-діацетилпіридину

1.2

1.3

(1.30.2).105

(5.10.2).105

8

Фенілгідразон 1Н-індоліл-3-альдегіду

1,4

1,5

(7.40.2).104

(3.50.4).106

9

6-Хлор-4-хіноліногідразон 4-N,N-диметиламінобензальдегіду

1.9

2.4

(2.880.05).105

(1.330.05).106

10

6-Хлор-4-хіноліногідразон 4-метоксибензальдегіду

1.6

2.2

(6.80.2).104

(2.80.2).105

11

Фенілгідразон циннамальдегіду

0.9

1.2

(1.250.09).105

(1.10.1).106

12

8-Хіноліногідразон ацетону

0.1

0.1

(7.10.5).103

(1.10.1).104

13

Бензилфенілгідразон бензальдегіду

Не впливає на швидкість окиснення ЕТБ

14

Діетилгідразон 2,6-діацетилпіридину

Не впливає на швидкість окиснення ЕТБ

15

Дифеніламін

2.0

(5.00.2).104

Враховуючи той факт, що дизаміщені арилгідразони (сполука 13, табл.1) не впливають на процес окиснення ЕТБ, можна припустити, що реакційним центром, який відповідає за обрив ланцюгів окиснення, є NH-група гідразонового фрагменту молекули.

Гідразонильний радикал, що утворюється з арилгідразону, стабілізовано за рахунок делокалізації неспареного електрону по системі супряжених зв'язків бензольного кільця та азометинового зв'язку. Цей радикал може знаходитися в таутомерній рівновазі з C-азорадикалом:

Відсутність інгібуючої здатності у етилгідразонів ароматичних альдегідів, на відміну від арилгідразонів, обумовлена, очевидно, недостатньою стабільністю радикалу етилгідразону, що утворився при цьому, та свідчить на користь існування арилгідразонільного радикалу.

Розглядаючи вплив будови молекул арилгідразонів на їх реакційну здатність у реакції з пероксирадикалами ЕТБ, можна відзначити, що як електронодонорні, так і електроноакцепторні замісники в бензольному кільці альдегідної частини молекули слабко впливають на АРА сполук 1-4 (табл. 1). Це обумовлено слабким результуючим ефектом супряження взаємодіючих орбіталей даного ланцюга (Ph-CH=N-NH-). Більш вираженим є вплив замісників в аніліновому кільці арилгідразонів, оскільки р-орбіталь цього бензольного кільця ефективно взаємодіє з рр-орбіталлю, яка локалізована на амінному атомі азоту. Введення нітрогруп у це кільце зміцнює NH-зв'язок, що призводить до значного зниження активності речовини 5 в реакції з RO2я. При введенні аліциклічного карбонільного залишка в молекулу гідразону (сполука 12) її активність знижується і цілком зникає при заміні ароматичного кільця в гідразинової частині на аліциклічний залишок (сполука 14), що пов'язано з втратою можливості стабілізації радикалу гідразону (Inя).

Активність цього радикала обумовлює можливість його участі в реакціях продовження ланцюга з вуглеводнем (RH), гідропероксидом (ROOH), киснем (O2), а також у реакціях обриву ланцюга. В умовах низькотемпературного ініційованого окиснення ЕТБ хемілюмінесцентним методом показано, що зміна концентрації RH у системі не впливає на значення константи k7, що вказує на стабільність радикалів арилгідразонів (Inя).

Зникнення радикалів Inя у реакціях обриву ланцюга відображається на значеннях стехіометричного коефіцієнта інгібування. Для більшості вивчених арилгідразонів ці значення близькі до одиниці (табл.1), що свідчить про рекомбінацію арилгідразонильних радикалів з утворенням відповідних димерів. Зустрічним синтезом отримані можливі кінцеві продукти перетворення радикала фенилгідразона бензальдегіду, а методами УФ-спектроскопії і хроматографічно доведено утворення N1,N3-дифеніл-N4-бензіліденбензгідразидину.

Реакційна здатність вивчених гідразонів у реакції з пероксирадикалами вище, ніж у ароматичних амінів, що пов'язано з впливом замісника -N=CH-Ar на міцність зв'язку реакційного центру (N-H) і обумовлено супряженням неподіленої пари електронів атома азоту з азометиновим зв'язком. При високій реакційній здатності в реакції з пероксирадикалами (k7) стехіометричні коефіцієнти інгібування АГ при окисненні ЕТБ недостатньо високі. Для підвищення антиоксидантної активності сполук до складу молекул вводили додатковий реакційний центр і одержували гідроксипохідні арилгідразонів, що містять ОН-групи в альдегідній частині молекули. Дослідження АРА таких гідразонів у реакції з RO2я показало, що значення k7 залишаються на високому рівні (табл.2).

Таблиця 2 - Параметри АРА арилгідразонів гідроксибензальдегідів при ініційованому окисненні етилбензолу. Vi= 4.9·10-7моль.л-1.с-1. T = 343К.

Речовина

f

k7, л·моль-1с-1

1

Фенілгідразон бензальдегіду

1

(1.20 0.07 ). 106

2

Фенілгідразон 2-гідроксибензальдегіду

1,4

(1.30 0.1 ). 106

3

Фенілгідразон 4-гідроксибензальдегіду

1,4

(1.35 0.30 ). 106

4

Фенілгідразон 3-гідроксибензальдегіду

1,4

(1.07 0.25 ). 106

5

Фенілгідразон 2,4-дигідроксибензальдегіду

2,1

(2.7 0.2 ). 106

6

Фенілгідразон 4-гідрокси-3,5-дитретбутилбензальдегіду

1,9

(2.6 0.3 ). 106

7

Фенілгідразон 5-бром-2-гідроксибензальдегіду

1,4

(7.7 0.4 ). 105

8

2,4-Динітрофенілгідразон 2-гідроксибензальдегіду

0,2

(1.26 0.09 ). 104

9

4-Метилфенілгідразон 2,4-дигідроксибензальдегіду

2,1

(3.0 0.2 ). 106

10

Бензилфенілгідразон 2-гідроксибензальдегіду

0.10

(2.2 0.2 ). 103

11

Іонол

2,0

(3.1 0.2 ). 104

12

Фенол

-

(3.00 0.07 ). 103

Більш суттєвим виявився внесок гідроксигрупи в збільшення значень f, що пояснюється зміною природи радикалу інгібітора, його активності, а також зменшенням при цьому внеску побічних реакцій у сумарний ефект інгібування.

Низькі значення параметрів АРА (k7, f) дизаміщеного арилгідразону гідроксибензальдегіду в порівнянні з відомими антиоксидантами фенольного типу (сполуки 11, 12) пояснюються впливом електроноакцепторного залишка PhCH2-N(Ph)-N=CH- на активність фенольного гідроксилу в складі сполуки. Отримані результати дозволяють вважати, що основний внесок в АРА арилгідразонів гідроксибензальдегідів вносить більш активна NH-група, і константа швидкості k7 головним чином визначається активністю саме цієї групи.

Значення арреніусовських активаційних параметрів реакції арилгідразонів з RO2я свідчать про те, що константи швидкостей (k7) є ефективними, тому що враховують як внесок NH-групи, так і ОН-групи (k7 - л·моль-1с-1, Еакт- Дж·моль-1).

k7=(4.8±0.3)·1010exp-[(30000±1300)/RT] сполука 2, табл.2,

k7=(6.9±0.6)·109exp-[(25000±1600)/RT] сполука 4, табл.2,

k7=(5.8±0.4)·1010exp-[(32000±1000)/RT] сполука 7, табл.2,

k7=(2.6±0.1)·1011exp-[(48000±1700)/RT] сполука 8, табл.2,

При плануванні синтезу нових антиоксидантів у цьому ряду сполук виникає необхідність прогнозування їх реакційної здатності в реакціях радикального окиснення. Таке прогнозування може засновуватись на використанні кореляційних залежностей параметрів антирадикальної активності АГ з характеристиками їх електронної будови, які визначають реакційну здатність у реакції з пероксирадикалами. Реальний і зручний шлях визначення характеристик електронної будови заснований на застосуванні методів квантової хімії. У наближенні обмеженого і необмеженого методів Хартри-Фоку з використанням напівемпіричного методу РМ3 (МОРАС-97) визначалися найбільш важливі параметри електронної будови, що характеризують реакційну здатність сполук у реакції з RO2я - міцності зв'язків реакційних центрів (DN-H, DО-H) і енергії вищої зайнятої молекулярної орбіталі (Евзмо), яка характеризує молекулу в цілому. Аналізуючи результати розрахунків (табл.3), можна бачити, що значення міцності зв'язку (N-H) в АГ значно нижчі, ніж у представника класу ароматичних амінів (дифеніламін).

Таблиця 3 - Квантовохімічні характеристики електронної структури арилгідразонів ароматичних альдегідів.

Назва речовини

-Евзмо, ев

DN-H кДж·моль-1

lgk7

1

Фенілгідразон бензальдегіду

8.59

267

6.09

2

Фенілгідразон 4-хлорбензальдегіду

8.66

267

6.08

3

Фенілгідразон 4-метоксибензальдегіду

8.53

266

6.09

4

Фенілгідразон 4-N,N-диметиламінобензальдегіду

8.41

266

6.11

5

2,4-Динітрофенілгідразон бензальдегіду

9.51

285

3.93

6

Фенілгідразон 1Н-індоліл-3-альдегіду

8.19

261

6.54

7

6-Хлор-4-хіноліногідразон 4-N,N-диметиламінобензальдегіду

8.60

263

6.12

8

6-хлор-4-хіноліногідразон 4-метоксибензальдегіду

8.71

263

5.45

9

Фенілгідразон 4-гідроксибензальдегіду

8.57

266

314*

6.13

10

Фенілгідразон 5-бром-2-гідроксибензальдегіду

8.82

256

5.89

11

Бензогідразон 4-гідроксибензальдегіду

9.21

288

3.34

12

Бензилфенілгідразон 2-гідроксибензальдегіду

8.87

327*

3.35

13

Дифеніламін

8.47

298

4.70

*DO-H

Це пояснює більш високу реакційну здатність АГ у реакції з пероксирадикалами. Порівняння DN-H і DО-H зв'язків у молекулах арилгідразонів гідроксибензальдегідів свідчить про те, що N-Н зв'язок є більш лабільним, отже більш реакційноздатним. Спостерігається антибатна залежність між lgk7 і міцністю N-H зв'язку. Невисоке значення коефіцієнту кореляції такої залежності свідчить про те, що міцність не є єдиним чинником, що визначає АРА арилгідразонів у реакції з RO2я. Наявність залежності lgk7 з Евзмо з достатньо високим коефіцієнтом кореляції:

lgk7 = (23.07±2.06) - (1.99±0.24)Евзмо, r = 0.947

дозволило припустити існування структур з переносом заряду в перехідному стані досліджуваної реакції. Дане припущення підтверджено прямими розрахунками електронної структури перехідного стану, в якому спостерігається перехід заряду від молекули фенілгідразону до пероксильного радикалу ЕТБ. інгібітор окиснення молекулярний альдегід

Плануючи синтез антиоксидантів у ряду АГ з використанням отриманих кореляційних співвідношень, виходили з того, що NH-зв'язок у складі АГ є достатньо лабільним, тому подальше активування його може призвести до збільшення реакційної здатності сполук в реакції не тільки з пероксирадикалами, але і з молекулярним киснем, гідропероксидами, що в кінцевому рахунку зменшить АОА речовини. Більш доцільним є активування гідроксигрупи в альдегідній частині молекули арилгідразонів гідроксибензальдегідів. Таке активування досягається введенням в орто- і пара-положення до гідроксигрупп електронодонорних алкільних замісників. Дані квантовохімічних розрахунків дозволили запропонувати більш ефективні антиоксиданти окиснення ЕТБ, такі як фенілгідразони 3-метокси-4-гідроксибензальдегіду, 3,5-диметокси-4-гідроксибензальдегіду та ін.

Таким чином, показано, що арилгідразони ароматичних і гетероциклічних альдегідів є інгібіторами ініційованого окиснення етилбензолу. Антиоксидантна активність АГ обумовлена їх антирадикальною активністю по відношенню до пероксирадикалів ЕТБ. Взаємодія АГ з радикалами протікає з гомолітичним розривом N-H-зв'язку молекули, якому може передувати в перехідному стані реакції перенос заряду від молекули до радикалу.

Реакційна здатність арилгідразонів у реакції з дифенілпікрилгідразилом

Антирадикальна активність арилгідразонів була визначена фотоколориметричним методом також у реакції зі стабільним радикалом - дифенілпікрилгідразилом (ДФПГ). Показано, що незалежно від структури гідразонів реакція має перший порядок як за ДФПГ, так і за гідразоном у всіх вивчених розчинниках. Реакційний центр в молекулах арилгідразонів, продукти їх перетворення, вплив структури на реакційну здатність гідразонів у реакції з ДФПГ зберігаються ті ж самі, що і в реакції з пероксирадикалами ЕТБ (табл.4). Аномально висока реакційна здатність сполук 5, 6 у порівнянні з спол. 1 обумовлені не тільки впливом замісників на міцність N-H зв'язку, але і додатковою участю метокси- і диметиламіногруп в реакції з ДФПГ.

Таблиця 4 - Кінетичні параметри реакції ДФПГ з арилгідразонами. Т=296К.

Сполука

k·10-1, л·моль-1·с-1

k, л·моль-1·с-1

гексан

бензол

метанол

ацетон

1

2

3

4

5

6

1

Бензилфенілгідразон бензальдегіду

Не реагує з ДФПГ

2

Фенілгідразон бензальдегіду

11.5±0.05

1.1±0.1

6.2±0.6

3.8±0.3

3

2,4-Динітрофенілгідразон бензальдегіду

0.14±0.01

Слабо реагує

0.29±0.03

0.21±0.02

4

Фенілгідразон 4-хлорбензальдегіду

7.80±0.07

0.63±0.01

5.6±0.6

2.40±0.10

5

Фенілгідразон 4-метоксибензальдегіду

180±14

11.0±0.1

230±15

61.30±5.10

6

Фенілгідразон 4-диметіламінобензальдегіду

Реагує дуже швидко

17.6±0.9

Реагує дуже швидко

620±40

7

Фенілгідразон 2-гідроксибензальдегіду

20.1±0.7

1.6±0.2

155±2

24±2.3

8

Бензилфенілгідразон 2-гідроксибензальдегіду

0.017±0.01

Слабо реагує

3.6±0.5

0.067

±0.005

9

6-Хлор-4-хіноліногідразон 4-метоксибензальдегіду

-

-

20±2.5

7.9±0.6

10

6-Хлор-4-хіноліногідразон 4-N,N-диметиламінобензальдегіду

-

-

170±15

190±60

11

Фенілгідразон 2,6-дитретбутил-4-гідроксибензальдегіду

-

-

-

510±43

12

Іонол

0.15±0.02

0.027±0.001

4.5±0.6

2.03±0.09

Вивчено вплив розчинника на реакційну здатність АГ у реакції з ДФПГ. При переході від гексану до бензолу, метанолу і ацетону спостерігається зниження реакційної здатності реагентів. У бензолі це пов'язано з відомою здатністю ДФПГ до утворення р-комплексів з ароматичними вуглеводнями. В метанолі та ацетоні реакційний центр АГ блокується в результаті утворення асоціатів з розчинником за рахунок водневих зв'язків. Суттєве збільшення константи швидкості реакції для сполуки 7 у порівнянні з 1 в метанолі пов'язано з включенням в реакцію ОН-групи в складі сполуки 7. Це обумовлено можливістю протікання реакції в цьому розчиннику за альтернативними механізмами.

Константи швидкості реакції арилгідразонів з ДФПГ (k) корелюють з константами швидкості в реакції з пероксирадикалами (k7), а також з DN-H :

lgk = (30,4 2,6) - (0,11 0,01)DN-H, r = 0,992.

Таким чином, антирадикальна активність АГ підтверджена в реакції з дифенілпікрилгідразилом. Показана симбатність зміни реакційної здатності арилгідразонів від їх будови в реакціях з пероксирадикалами і ДФПГ.

Антиоксидантна дія арилгідразонів у процесі високотемпературного автоокиснення етилбензолу

Важливим фактором, від якого залежить ефективність інгібіторів окиснення, є температура. Хід процесу високотемпературного автоокиснення може обумовлювати ряд особливостей поводження при цьому інгібіторів. Встановлено, що в умовах високотемпературного автоокиснення ЕТБ закономірності зміни АОА арилгідразонів від їх будови зберігаються тими ж, що і при низькотемпературному ініційованому окисненні. Це просліджується з представлених у таблиці 5 значень періодів індукції (ф) автоокиснення ЕТБ у присутності АГ.

Таблиця 5 - Значення параметра антиокисної активності арилгідразонів (ф) при автоокисненні ЕТБ. Т=393К. [InН]= 5·10-4 моль·л-1

Назва сполуки

ф, години

1

Фенілгідразон бензальдегіду

12

2

Фенілгідразон 4-метилтіобензальдегіду

12

3

Фенілгідразон ацетофенона

9

4

Фенілгідразон 2-ацетилпиридина

8

5

Дифенілгідразон 2,6-ацетилпіридину

22

6

Фенілгідразон циннамальдегіду

9

7

Фенілгідразон 4-гідроксибензальдегіду

36

8

Фенілгідразон 2-гідроксибензальдегіду

39

9

Фенілгідразон 5-Br-2-гідроксибензальдегіду

32

10

Фенілгідразон 3,5-дитретбутил-4-гідроксибензальдегіду

53

11

Фенілгідразон 2,4-дигідроксибензальдегіду

43

12

Діетилгідразон 2,6-ацетилпіридину

Не впливають на швидкість окиснення ЕТБ

13

Бензилфенілгідразон бензальдегіду

14

Дифеніламін

24

15

Іонол

70

Найбільш ефективними АГ у цих умовах є сполуки 10 і 11. Механізм дії антиоксидантів залишається тим же, як і продукти перетворення АГ. Однак слід зазначити, що в умовах високотемпературного окиснення АОА арилгідразонів уступає активності іонолу. Спостерігається також ослаблення гальмуючої дії інгібітору зі збільшенням глибини процесу окиснення. Причинами такого ослаблення може бути участь молекул антиоксидантів при високих температурах процесу окиснення не тільки в реакції з RO2я, але і з іншими окиснювачами, такими як кисень, перекисні сполуки. Для арилгідразонів різної будови внесок таких реакцій в сумарний ефект інгібування, ймовірно, різний.

Таким чином, показано, що арилгідразони є інгібіторами високотемпературного автоокиснення етилбензолу. Механізм дії АГ в умовах експерименту аналогічний механізму антиоксидантної дії їх при ініційованому окисненні ЕТБ.

Четвертий розділ присвячено реакціям непродуктивної витрати арилгідразонів як антиоксидантів.

Реакційна здатність арилгідразонів у реакції з молекулярним киснем вивчалася в різних розчинниках газоволюмометричним методом.

Встановлено, що АГ з різною швидкістю окиснюються киснем, реакція в хлорбензолі має перший порядок як за О2, так і за гідразоном. Константи швидкостей реакції представлені в табл.6, з якої видно, що вплив будови АГ на їх реакційну здатність у реакції з О2 є аналогічним впливу в реакції з RO2я. У ряді вивчених АГ спостерігається симбатна зміна констант швидкостей реакцій з О2 і RO2я, що свідчить про єдиний реакційний центр, за яким йде окиснення.

Таблиця 6 - Кінетичні параметри реакції арилгідразонів ароматичних альдегідів з молекулярним киснем. Т = 343К. Розчинник - хлорбензол.

Назва сполуки

kо2, л·моль-1·с-1

k7, л·моль-1·с-1

1

Фенілгідразон бензальдегіду

(2.930.07) ·10-2

(1.200.07).106

2

Фенілгідразон 4-хлорбензальдегіду

(8.60.4) ·10-3

(1.180.09).106

3

Фенілгідразон 4-метоксибензальдегіду

(3.70.2) ·10-2

(1.240.09).106

4

Фенілгідразон 4-N,N-диметиламінобензальдегіду

(4.170.07) ·10-2

(1.30.2).106

5

Фенілгідразон 2-гідроксибензальдегіду

(6.40.2) ·10-4

(1.30.1).106

6

Фенілгідразон 2,4-дигідроксибензальдегіду

(1.750.02) ·10-3

(2.70.2).106

7

Фенілгідразон 5-бром-2-гідроксибензальдегіду

(4.10.2) ·10-4

(7.70.4).105

8

Фенілгідразон 3,5-дитретбутил-4-гідроксибензальдегіду

(4.20.2) ·10-3

(2.60.3).106

9

Фенілгідразон ацетофенону

(7.50,3) ·10-2

-

10

Фенілгідразон циннамальдегіду

(1.60,3) ·10-2

(1.10.1).106

Значно повільніше, ніж інші, окиснюються киснем сполуки 5, 7. На відміну від інших електронодонорних замісників (-OСН3, -N(СН3)2) наявність гідроксигрупи в альдегідній частині молекули гідразону значно підвищує стійкість сполуки до окиснення киснем. Причиною цього може бути участь ОН-групи в утворенні внутрішньомолекулярних водневих зв'язків, що блокують реакційний центр (NH-групу) і утруднюють її окиснення. Показано, що взаємодія АГ з киснем не приводить до ініціювання окиснення ЕТБ, що свідчить про те, що радикали арилгідразону гинуть в результаті рекомбінації, утворюючи стабільні продукти. Вивчення впливу розчинника на реакційну здатність АГ у реакції з киснем показало, що в етанолі реакція арилгідразонів з О2 йде значно повільніше, ніж в ароматичних розчинниках, тому що реакційний центр АГ блокується розчинником за рахунок водневого зв'язку.

Порівнюючи в однакових умовах швидкості реакцій АГ з киснем і пероксирадикалами ЕТБ, можна відзначити, що для деяких гідразонів (фенілгідразон ацетофенону, 4-N,N-диметиламінобензальдегіду та ін.) внесок у їх сумарну витрату реакції з О2 дуже значний, тому ці антиоксиданти малоефективні, особливо при підвищених температурах. Що стосується гідроксипохідних АГ, то при високій реакційній здатності в реакції з RO2я, вони повільно реагують з молекулярним O2, що забезпечує їх високу АОА при окисненні етилбензолу.

  • Вплив гідропероксиду кумілу на ефективність арилгідразонів як інгібіторів окиснення вивчали в процесі ініційованого (АІБН) окиснення ЕТБ в присутності арилгідразонів хемілюмінесцентним і газоволюмометричним методами.
    • Показано, що добавки гідропероксиду кумілу (ГПК) в ЕТБ, що окиснюється, практично не впливають на значення констант швидкостей (k7), визначених хемілюмінесцентним методом. Більш суттєвий вплив гідропероксиду на швидкість реакції АГ з пероксирадикалами ЕТБ спостерігається в газоволюмометричних дослідах. Так, зі збільшенням концентрації ГПК швидкість ініційованого окиснення ЕТБ у періоді індукції збільшується (рис. 3).
    • Причиною прискорення процесу інгібованого окиснення ЕТБ є окиснення АГ гідропероксидом. Швидкість такої реакції залежить від міцності N-H зв'язку в молекулі гідразону, концентрації гідропероксиду, температури окиснення.

Таким чином, встановлено, що досліджувані арилгідразони ароматичних альдегідів можуть окиснюватися киснем та гідропероксидами. Це приводить до їх часткової витрати в побічних реакціях інгібованого окиснення. Однак серед вивчених АГ можна відзначити сполуки, які є активними в реакції з пероксирадикалами (фенілгідразони 5Br-2-гідрокси- і 2-гідроксибензальдегідів, хлорхінолінгідразони 4-N,N-диметиламіно- і 4-метоксибензальдегідів) і одночасно досить стійкі в реакціях з молекулярними окиснювачами. Саме ці сполуки найбільш цікаві як антиоксиданти в практичному відношенні.

У п'ятому розділі вивчена антиоксидантна активність арилгідразонів у процесах окиснення твіну-80, соняшникової олії, полістиролу

У зв'язку з тим, що використання інгібіторів на практиці зустрічається з проблемою виявлення суттєвих особливостей поведінки антиоксидантів у реальних системах (харчові жири та олії, полімери, біологічні ліпідні системи та ін.), була проведена оцінка антиоксидантної дії арилгідразонів у процесах окиснення соняшникової олії, твіну-80 (поліоксиетиленсорбітанмоноолеат) і полістиролу.

Встановлено, що арилгідразони суттєво знижують накопичення малонового діальдегіду при окисненні твіну-80 у водному розчині. Однак виявлені при окисненні ЕТБ кореляції між антиоксидантною дією АГ і їх будовою у твіні-80 не зберігаються. Це обумовлено можливістю окиснення твіну-80 нерадикальним шляхом, а також особливостями розподілу гідразонів між водною і органічною фазами та особливостями їх дії в гетерогенній системі.

Арилгідразони виявляють АОА при окисненні соняшникової олії і полістиролу. Кінетичні закономірності інгібуючої дії гідразонів при окисненні олії та полімеру не відрізняються від таких при окисненні ЕТБ. Однак в олії всі досліджені АГ є менш ефективними антиоксидантами, ніж в етилбензолі, що обумовлено більш високими швидкостями окиснення ненасиченого субстрату, інтенсивним протіканням у цій системі побічних реакцій за участю арилгідразонів і їх радикалів. Ефективність арилгідразонів як антиоксидантів при окисненні полістиролу вище, ніж у іонолу. Найбільш ефективними антиоксидантами полістиролу та соняшникової олії є фенілгідразони гідроксибензальдегідів.

Висновки

Вперше встановлено, що арилгідразони ароматичних і гетероциклічних альдегідів є інгібіторами радикально-ланцюгових процесів окиснення органічних речовин. Антиоксидантна дія цього ряду речовин обумовлена обривом ланцюгів окиснення за реакцією з пероксирадикалами субстрату, що окиснюється. Визначено кінетичні й енергетичні параметри елементарних реакцій.

Реакційним центром у молекулі гідразону, відповідальним за антирадикальну й антиоксидантну активність, є N-H-група гідразонового фрагменту, що обумовлено низькими значеннями міцності цього зв'язку. В арилгідразонах гідроксибензальдегідів додатковий вклад в антиоксидантну активність вносить гідроксигрупа. Замісники в альдегідній частині молекули незначно впливають на антиоксидантну активність арилгідразонів, більш суттєвим є вплив замісників гідразинової частини молекули.

Вивчено антирадикальну активність арилгідразонів по відношенню до стабільного радикала дифенілпікрилгідразилу. Визначено кінетичні параметри даної реакції, досліджено механізм взаємодії, зміну реакційної здатності арилгідразонів в залежності від їх будови, природи розчинника. Показана симбатність зміни реакційної здатності арилгідразонів від їх будови в реакціях з пероксирадикалами і ДФПГ.

Досліджено реакційну здатність арилгідразонів у реакції окиснення молекулярним киснем. Показано, що зменшення міцності N-H зв'язку в ряду арилгідразонів приводить до підвищення реакційної здатності гідразонів як в реакції з пероксирадикалами, так і з молекулярним киснем. Висока активність арилгідразонів у реакції з O2 веде до зниження їх антиоксидантної активності. В ряду вивчених арилгідразонів визначені антиоксиданти з оптимальним співвідношенням констант швидкостей реакцій з RО2я і О2, що забезпечує високу АОА сполуки в процесі окиснення.

Встановлено залежності між кінетичними параметрами антирадикальної активності арилгідразонів і їх електронною будовою у вигляді кореляційного співвідношення між константами швидкостей відповідних реакцій та енергією вищої зайнятої молекулярної орбіталі, а також енергією зв'язку реакційного центру. Квантовохімічні розрахунки показали існування перехідного стану з переносом заряду в реакції арилгідразонів з пероксирадикалами етилбензолу.

6. Вивчено антиоксидантну дію арилгідразонів у процесах окиснення складних реальних систем - соняшникової олії та полістиролу (у хлорбензолі) і твіну-80 (водний розчин). Показано, що основні закономірності в зміні антиоксидантної активності арилгідразонів, що встановлені при окисненні етилбензолу, зберігаються і для інших органічних систем, що окиснюються за радикально-ланцюговим механізмом. Антиоксидантна активність гідразонів при окисненні твіну-80 не корелює з такою при окисненні етилбензолу, що обумовлено, імовірно, відмінностями в механізмах окиснення субстратів.

Список опублікованих праць здобувача

Николаевский А.Н., Плескушкина Е.И., Филиппенко Т.А. Ингибирующее действие фенилгидразонов в реакции окисления этилбензола // Нефтехимия. - 2000. -Т.40, № 2. - С. 145-148.

Плескушкина Е.И., Филиппенко Т.А., Артемова В.В. Кинетика и механизм ингибирующего действия арилгидразонов при окислении этилбензола // Вісник Донецького університету. Сер.А: Природничі науки. - 2001. - Вип.1. - С. 185-191.

Плескушкина Е.И., Николаевский А.Н., Филиппенко Т.А. Антирадикальная и антиокислительная активность фенилгидразонов ароматических альдегидов // Журн. прикладной химии. - 2001. - Т. 74, № 5. - С. 770-774.

Плескушкина Е.И., Филиппенко Т.А., Николаевский А.Н. Взаимодействие радикалов фенилгидразонов с гидропероксидом кумила // Укр. хим. журн. - 2001. -Т.67, № 9. - С. 29-32.

Плескушкина Е.И., Николаевский А.Н., Филиппенко Т. А. Кинетика и механизм ингибирующего действия арилгидразонов при окислении органических веществ // Праці наукової конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 1999-2000рр. Секція хімічних наук. - Донецьк: ДонНУ (Україна). - 2001. - С. 32-33.

Плескушкина Е.И., Палагушкина Л.А., Марштупа В. П., Николаевский А.Н. Синтез и антиоксидантные свойства фенилгидразонов // Труды V Междунар. конференции “Биоантиоксидант”. - Москва: Инст. хим. физики РАН (Россия). - 1998. - С. 71-72.

Плескушкіна О.І., Марштупа В. П., Філіпенко Т. А. Вплив будови фенілгідразонів на їх антиоксидантні властивості в процесах окиснення органічних речовин // Тези доповідей XVIII укр. конференції з орг. хімії. - Ч. 2. - Дніпропетровськ: ДДУ (Україна). - 1998. - С. 353.

Плескушкіна О.І., Філіпенко Т. А., Ніколаєвський А.М. Реакційна здатність фенілгідразонів як антиоксидантів в радикальному процесі окиснення етилбензолу // Збірник наукових праць сьомої наук. конференції “Львівські хімічні читання - 99”. - Львів: ЛДУ (Україна). - 1999. - С. 61.

Філіпенко Т., Плескушкіна О., Ніколаєвський А. Зв`язок антирадикальної активності арилгідразонів з квантово-хімічними параметрами електронної структури // Збірник наукових праць восьмої наук. конференції “Львівські хімічні читання - 2001”. - Львів: ЛНУ (Україна). - 2001. - С. Ф24.

Филиппенко Т. А., Епишина Л. В., Плескушкина Е. И., Николаевский А.Н. Синтетические антиоксиданты в окислении подсолнечного масла // Збірник наукових праць VI науково-метод. конференції “Людина та навколишнє середовище - проблеми безперервної екологічної освіти в вузах”. - Одеса: Одес. академія холоду АН України. - 1999. - С. 111-112.

Плескушкина Е. И., Филиппенко Т. А., Николаевский А.Н., Артемов В.Н. Исследование ингибирующего действия фенилгидразонов в процессе окисления этилбензола // Тези доповідей симпозіуму “Сучасні проблеми каталізу”. - Донецьк: ДонДУ (Україна). - 2000. - С. 22.

Pleskushkina E.I., Nikolaevsky A.N. The Activity of Arylhydrazons in the Oxidation Reactions and their Antioxidant properties // Book of Abstracts Intern. Conf. “Reaction Mechanisms and Organic Intermediates”. - Saint-Petersburg: Saint-Petersburg State University (Russia). - 2001. - P. 186.

Хижан О.І. Кінетика та механізм інгібуючої дії арилгідразонів при рідиннофазному окисненні органічних речовин. - рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.04 - фізична хімія. Інститут фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню кінетики і механізму антиоксидантної дії арилгідразонів ароматичних і гетероциклічних альдегідів у радикально-ланцюгових процесах окиснення органічних речовин (етилбензол, твін-80, соняшникова олія, полістирол) молекулярним киснем. Встановлено, що інгібуюча дія арилгідразонів (АГ) обумовлена обривом ланцюгів окиснення за реакцією з пероксирадикалами (RО2я). Взаємодія з RО2я здійснюється за участю NH-групи гідразонового фрагмента молекули. Антирадикальна активність вивчених АГ по відношенню до дифенілпікрилгідразилу корелює з активністю цих сполук у реакції з RО2я. Встановлено залежності між кінетичними параметрами реакційної здатності АГ у реакції з радикалами та їх електронною будовою у вигляді кореляційних співвідношень між константами швидкостей реакцій і енергією вищої зайнятої молекулярної орбіталі та енергією зв'язку реакційного центру. Квантовохімічним методом встановлено існування структур з переносом заряду в перехідному стані реакції АГ з RО2я, що полегшує гомолітичний розрив звґязку.

Показано, що зменшення міцності N-H зв'язку в ряду арилгідразонів призводит...


Подобные документы

  • Характеристика процесів окиснення: визначення, класифікація, енергетична характеристика реакцій; окиснювальні агенти, техніка безпеки. Кінетика і каталіз реакцій радикально-ланцюгового і гетерогенно-каталітичного окиснення вуглеводнів та їх похідних.

    реферат [504,0 K], добавлен 05.04.2011

  • Предмет біоорганічної хімії. Класифікація та номенклатура органічних сполук. Способи зображення органічних молекул. Хімічний зв'язок у біоорганічних молекулах. Електронні ефекти, взаємний вплив атомів в молекулі. Класифікація хімічних реакцій і реагентів.

    презентация [2,9 M], добавлен 19.10.2013

  • Загальна характеристика Сульфуру, його сполук. Характеристика простих речовин Сульфуру. Визначення рН. Дослідження розчинності препаратів в органічних розчинниках. Визначення рН водних суспензій. Якісні реакція на виявлення сульфуру, сульфатів, сульфітів.

    курсовая работа [2,4 M], добавлен 30.11.2022

  • Схожі та відмінні хімічні властивості декаліну і 1,4 диетилбензену, 2-хлорпентанолу-1 і n-хлорфенолу. Сульфування, нітрування, хлорування, окислення, реакція гідроксильної групи, з розривом О-Н зв'язку, заміщення гідроксилу на аміногрупу, дегідратація.

    реферат [1,4 M], добавлен 03.09.2009

  • Поняття сульфенів; способи їх одержання шляхом фотохімічних реакцій та термічних перегрупувань. Лабораторний метод генерації сульфенів, виходячи з алкансульфохлоридів, для подальшого їх використання в синтезах органічних, зокрема, гетероциклічних сполук.

    курсовая работа [276,6 K], добавлен 31.01.2014

  • Вплив різних аніонів на розвиток асоціації молекул родаміну 6Ж. Кислотно-основна рівновага органічних реагентів класу Родамінів. Методи визначення аніонних ПАР. Аналіз складних сумішей АПАР. Приготування розчину оксиетильованого алкілсульфату натрію.

    дипломная работа [51,2 K], добавлен 25.06.2011

  • Утворення екологічно шкідливих речовин при горінні палива. Основа горіння та реакції окислення горючих речовин палив. Механізм утворення канцерогенних вуглеводнів. Інтенсивність горіння газу та парів у реальних умовах. Гомогенне та гетерогенне горіння.

    реферат [71,6 K], добавлен 11.09.2010

  • Вивчення Планарної хроматографії яка базується на вибірковому розподіленні компонентів суміші між двома фазами, що не змішуються. Аналіз ролі аналітичних органічних реагентів у процесі обробки хроматограф, методів паперової і тонкошарової хроматографії.

    реферат [707,3 K], добавлен 11.10.2011

  • Дослідження умов сонохімічного синтезу наночастинок цинк оксиду з розчинів органічних речовин. Вивчення властивостей цинк оксиду і особливостей його застосування. Встановлення залежності морфології та розмірів одержаних наночастинок від умов синтезу.

    дипломная работа [985,8 K], добавлен 20.10.2013

  • Macспектрометрія є найбільш ефективним експресним методом аналізу й установлення будови як індивідуальних органічних сполук, так і синтетичних, природних сполук та їхніх сумішей. Поняття, теоретичні основи масспектроскопічного методу аналізу.

    реферат [873,2 K], добавлен 24.06.2008

  • Кількісна характеристика процесу дисоціації. Дослідження речовин на електропровідність. Закон розбавлення Оствальду. Дисоціація сполук з ковалентним полярним зв’язком. Хімічні властивості розчинів електролітів. Причини дисоціації речовин у воді.

    презентация [44,5 M], добавлен 07.11.2013

  • Хроматографія на гелі сефадекса й розподіл по молекулярних масах. Застосування органічних реагентів у рідинній хроматографії для поділу простих ефірів, вуглеводнів, перекисів. Автоматичні методи детектування. Метод, що використовує хлорид цетилпіридинію.

    реферат [3,7 M], добавлен 18.10.2014

  • Емульсія фосфоліпідів яєчного жовтка - модель пероксидного окиснення ліпідів. Механізм залізоініційованого окиснення вуглеводів. Антиоксидантний захист біологічних об’єктів. Регуляторні системи пероксидного окиснення ліпідів. Дія природних антиоксидантів.

    магистерская работа [2,0 M], добавлен 05.09.2010

  • Загальні відомості, хімічні та фізичні властивості елементу феруму. Його валентність у сполуках, ступені окиснення, а також поширення у природі. Особливості взаємодії з киснем, неметалами, кислотами та солями. Якісні реакції на цей хімічний елемент.

    презентация [1,6 M], добавлен 14.04.2013

  • Пептидний зв’язок та утворення вільних амінокислот. Поняття про рівні організації білкових молекул. Участь різних видів хімічного зв’язку в побудові первинної, вторинної, третинної, четвертинної структури білку. Біологічне окислення органічних сполук.

    контрольная работа [20,8 K], добавлен 05.06.2013

  • Загальна характеристика білків, жирів та вуглеводів як компонентів їжі. Розгляд ролі даних речовин для енергетичних, пластичних, будівельних функцій організму. Значення вітамінів, води і мінеральних речовин для здоров'я. Кодифікування харчових добавок.

    презентация [6,3 M], добавлен 10.01.2016

  • Принципи біохімічної діагностики захворювань. Характеристика білків, вуглеводів, ліпідів, ферментів, їх функції і значення в організмі. Обмін речовин і енергії в організмі. Механізм дії гормонів. Водно-сольовий, мінеральний обмін. Система згортання крові.

    курс лекций [908,3 K], добавлен 04.04.2014

  • Структура і фізичні властивості діоксинів; дослідження їх впливу на організм та поведінки у навколишньому середовищі. Особливості методів пробопідготовки і газо-рідинної хроматографії для визначення органічних забруднювачів, шляхи їх детоксикації.

    реферат [420,9 K], добавлен 12.03.2011

  • Класифікація хімічних елементів на метали і неметали. Електронні структури атомів. Електронегативність атомів неметалів. Явище алотропії. Будова простих речовин. Хімічні властивості простих речовин. Одержання неметалів. Реакції іонної обмінної взаємодії.

    курс лекций [107,6 K], добавлен 12.12.2011

  • М. Складовська-Кюрі як перша жінка, яка одержала Нобелівську премію, аналіз біографії. Знайомство з особливостями докторської дисертації видатного хіміка "Дослідження радіоактивних речовин". Загальна характеристика важливіших відкриттів М. Кюрі.

    реферат [3,0 M], добавлен 14.05.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.