Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Факультет захисту рослин, біотехнологій та екології

Кафедра аналітичної і бінеорганічної хімії та якості води

Курсова робота з аналітичної хімії

"Встановлення хімічного складу і молекулярної формули невідомої речовини"

Студент курсу, групи

спеціальності

Іванов М.С.

Київ - 2020

Зміст

Вступ

1.Огляд літератури

1.1.Якісний аналіз

1.2 Кількісний аналіз

2. Експериментальна частина

2.1 Попередні дослідження

2.2 Відкриття катіону

2.3 Відкриття аніону

2.4 Визначення кількісного вмісту Mg2+

2.5 Визначення кількісного вмісту SO42-

2.6 Визначення вмісту води

2.7 Виведення молекулярної формули невідомої солі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Аналітична хімія - це наука, яка розробляє теоретичні основи і методи хімічного аналізу. Практичним завданням аналітичної хімії є встановлення хімічного складу речовин або їхніх сумішей. Аналітична хімія складається з двох розділів: якісного і кількісного аналізу. Метою якісного аналізу є виявлення складових частин невідомої індивідуальної речовини або суміші речовин, а кількісного - визначення кількісного співвідношення складових частин речовин. Аналітична хімія, як одна з провідних дисциплін, останнім часом зазнала значних змін. Постійне зростання вимог до якості промислових матеріалів та продукції сільського господарства, розвиток науки поряд з необхідністю посилення контролю за станом навколишнього середовища, покращення діагностики захворювань людини та тварин - все це викликало появу та розробку цілого ряду прикладних завдань до багатьох видів хімічного аналізу. Це - технічний, харчовий, сільськогосподарський, біохімічний, фармацевтичний, токсикологічний, санітарно-гігієнічний та багато інших.

1.Огляд літератури

1.1 Якісний аналіз

Аналітична хімія - це наука, що вивчає хімічний склад речовин. Вона поділяється на два основні розділи: якісний і кількісний аналіз.

Якісний аналіз - це визначення окремих елементів з яких складається сполука. Якісний аналіз завжди передує кількісному.

Якісний аналіз базується на перетворенні речовини, яке супроводжуються аналітичним ефектом (утворення осаду, виділення газоподібних речовин, утворення кристалів (мікрокристалоскопічні реакції), зміна кольору розчину, проба на забарвлення полум'я у присутності відповідних солей та ін..) на нову сполуку, яка має характерні властивості (колір, структура, запах, фізичний стан і т.д.) за якими можна визначити, що утворилась саме ця сполука.

Реакції, які супроводжуються аналітичними ефектами, називають аналітичними. Аналітичні реакції повинні відповідати певним вимогам:

1) перебігати швидко, практично миттєво;

2) супроводжуватись зовнішнім ефектом: утворення характерного осаду, газу або появою забарвлення;

3) бути практично необоротною, тобто перебігати переважно в одному напрямку;

4) бути якомога більш специфічною і відрізнятись високою чутливістю.

Для проведення аналітичних реакцій обирають реагенти, які мають відповідати певним вимогам:

1) утворювати малорозчинні продукти реакції з визначуваним компонентом;

2) утворюють з досліджуваним компонентом забарвлену сполуку;

3) реагують з речовиною, яку аналізують, з виділенням газів.

Перш ніж розпочати аналіз катіонів та аніонів проводять попередні дослідження речовини, які можуть суттєво зменшити коло пошуку та визначити напрямок подальшої роботи.

1.2 Кількісний аналіз

Кількісний аналіз - це визначення кількісного вмісту окремих складових частин складної речовини, або суміші речовин. Мета кількісного аналізу - визначити кількісні співвідношення між складовими частинами речовин.

Існують дві групи методів, основані на різному використанні реакції

катіон молекулярний вода речовина

Х + R > P

де R - реагент;

Х - досліджувана речовина.

1. У першій групі вимірюють кількість продукту реакції Р (у хімічному аналізі встановлюють масу продукту - гравіметричний аналіз).

2. У другій групі методів (основні в об'ємному аналізі) вимірюють кількість реагенту (R), витраченого на реакцію з досліджуваною речовиною Х. Розчин реагенту добавляють доти, поки не буде досягнуте еквівалентне співвідношення між речовинами, що реагують.

Розчин реагенту з відомою концентрацією називається титрованим.

Титруванням називається процес поступового додатка титрованого розчину реагенту (R) до відомого об'єму титруємої сполуки Х.

Реакції, що використовуються в кількісному аналізі повинні відповідати таким вимогам:

1. Взаємодія між реагентом і досліджуваною речовиною повинна проходити стехіометрично (відповідно до рівняння реакції).

2. Реакція повинна протікати практично до кінця.

3. Реакція повинна протікати швидко.

4. Реагент не повинний вступати в реакцію зі сторонніми речовинами, що знаходяться в розчині.

5. Необхідно мати у своєму розпорядженні засіб швидко і легко визначити точку еквівалентності.

2. Експериментальна частина

Аналіз невідомої речовини розпочинається з якісного аналізу. Якісний аналіз складається з таких операцій:

а) попередні дослідження;

б) відкриття катіонів;

в) відкриття аніонів.

2.1 Попередні дослідження

Невідома речовина представлена рожевими кристалами моноклінної форми, без запаху.

2. Проба на розчинність.

Речовина добре розчиняється у воді.

3. Визначення pH отриманого розчину.

Універсальний лакмусовий папірець не змінив забарвлення. Це означає, що pH отриманого розчину нейтральний. Нейтральна реакція розчину дає підстави вважати, що зразок може бути сіллю сильної основи і сильної кислоти або сіллю слабкої основи і слабкої кислоти.

2.2 Відкриття катіону

Перш ніж розпочати якісний аналіз необхідно приготувати робочий розчин. Для цього потрібно взяти 0, 5 г невідомої речовини і розчинити її у 10 мл холодної дистильованої води. Відкриття проводиться до першої позитивної реакції.

1. Проба на присутність катіонів IV групи.

При додаванні групового реагенту на IV групу катіонів 2н HCl до окремої порції речовини осад не утворився. Отже, катіони IV в розчині відсутні.

2. Проба на присутність катіонів ІІ та ІІІ груп.

При додаванні групового реактиву (NH₄)₂HPO₄ до окремої порції досліджуваного розчину утворюється осад. Це означає, що катіон належить до ІІ або ІІІ групи. Далі до осаду було додано конц. NH₄OH. Осад не розчинився. Це свідчить, що катіон належить до ІІ групи.

Проба на присутність Ca²⁺, Ba²⁺, Sr²⁺.

До окремої порції розчину задачі було додано 20% H₂SO₄ та 3 каплі ацетону. Після нагрівання пробірки утворення осаду не відбулось. Отже, катіони Ca²⁺ і Sr²⁺ в задачі відсутні.

Визначення Ba²⁺.

При додаванні розчину K₂Cr₂O₇ до окремої порції задачі утворення осаду не відбулось. Отже, катіон Ba²⁺ в задачі відсутній.

Визначення Fe²⁺.

При додаванні 2н CH₃COOH та K₃[Fe(CN)₆] до окремої порції задачі утворення осаду не відбулося. Отже, катіон Fe²⁺ в задачі відсутній.

Визначення Fe³⁺.

При додаванні HCl та K₄[Fe(CN)₆] до окремої порції задачі утворення осаду не відбулося. Отже, катіон Fe³⁺ в задачі відсутній.

Визначення Mn²⁺.

При додаванні 2н HNO₃ та NaBiO₃ до окремої порції задачі розчин забарвився в малиновий колір. Це свідчить про наявність в задачі катіонів Mn²⁺. Отже, відкрито катіон Mn²⁺.

5NaBiO₃ + 16HNO₃ + 2MnSO₄ > 2HMnO₄ + NaNO₃ + 5Bi(NO₃)₃ + 2Na₂SO₄ + 7H₂O

2.3 Відкриття аніону

1. Відкриття аніонів І групи

При додаванні групового реактиву BaCl₂ до окремої порції вихідного розчину спостерігається утворення осаду. Отже, аніон відноситься до першої групи.

Визначення SO₄^2-.

При додаванні Pb(CH₃COO)₂ до окремої порції вихідного розчину спостерігається утворення білого кристалічного осаду. Це означає, що в розчині присутній аніон SO₄^2-. Отже, відкрито аніон SO₄^2-.

MnSO₄ + Pb(CH₃COO)₂ > PbSO₄v+ Mn(CH₃COO)₂

В ході дослідження було встановлено, що до складу досліджуваної речовини входить катіон Mn²⁺ і аніон SO₄^2-. Цьому результату якісного аналізу відповідає сіль MnSO₄·5H₂O.

Таблиця 1. Об'єкт аналізу

Формула сполуки	Назва	Молярна маса, г/моль	Зовнішній вигляд
MnSO4?5H2O	Сульфат марганцю (ІІ) пентагідрат	241, 1	Рожеві кристали моноклінної форми

2.4 Визначення кількісного вмісту Mg2+

Для кількісного визначення вмісту Mg²⁺ використовують такі хімічні методи:

1. Перманганатометрія;

2. Гравіметрія

Найкращим методом для визначення відносної кількості катіону в даній речовині є метод перманганатометрії.

1. Принцип методу:

Солі Mn²⁺ окислюються розчином KMnO₄ у нейтральному або слабколужному середовищі до MnO₂, при цьому KMnO₄ відновлюється також до MnO₂:

3MnSO₄ + 2KMnO₄ + 2H₂O = 5MnO₂ + K₂SO₄ + 2H₂SO₄.

Оксид марганцю(IV) при титруванні виділяється у вигляді бурого осаду, що, в свою чергу, затрудняє визначення точки еквівалентності, яке потребує особливої техніки роботи.

Реакція між KMnO₄ і Mn²⁺ відбувається вже в слабкокислому середовищі. З рівняння слідує, що для зміщення рівноваги вправо необхідно зменшити концентрацію Н⁺. Проте в лужному середовищі протікає побічна реакція, що приводить до утворення MnO(OH)₂. Тобто якщо до розчину додати луг, то частина Mn²⁺ окислиться не титрантом KMnO₄, а киснем повітря, внаслідок чого результати титрування будуть невірними. Тому розчин для титрування повинен мати рН 5-6.

Особливість цього визначення полягає в тому, що осад MnO₂, який утворюється в результаті реакції, має кислотний характер, тому може частково утворювати солі з деякими основами чи помітно адсорбувати катіони деяких основ. Якщо в розчині присутні катіони Mn²⁺ (на початку титрування), то вони в значній мірі зв'язуються MnO₂ і разом з ним переходять в осад. Окислення перманганатом іонів Mn²⁺ що знаходяться в осаді відбувається дуже повільно, і кінець титрування визначається нечітко.

Для того, щоб вивести з осаду і перевести в розчин іони Mn²⁺ , необхідно ввести в розчин інший катіон, який би витіснив іони Mn²⁺ :

Mn(MnO₃)осад + Mе²⁺ - Me(MnO₃)осад + Mn²⁺

Найкращі результати порівняно з іншими досягається при використанні йони Zn²⁺, тобто при титруванні Mn²⁺ перманганатом калію в розчині повинні бути присутні іони Zn²⁺ .

Ці дві характерні особливості методу показують, що для титрування Mn²⁺ перманганатом калію необхідно знизити концентрацію іонів Н⁺ і ввести в розчин іони Zn²⁺. Вказані вимоги можна виконати одночасно, додаючи до кислого розчину перед титруванням оксид цинку так, щоб утворився осад на дні колби.

2. Посуд та пристосування:

? Мірна колба на 500 мл;

? 2 конічні колби на 250 мл для титрування;

? Бюретка на 50 мл;

? Піпетка на 20 мл;

? Штатив;

? Промивалка з дистильованою водою;

? Аналітичні терези;

? Годинникове скельце;

? Циліндр чи дозатор;

? Нагрівальний пристрій.

3. Реактиви:

? Оксид цинку;

? Розчин KMnO₄ з встановленою нормальністю (0,05 N).

4. Порядок роботи

Наважку об'єкту для аналізу розрахувати таким чином, щоб одержати 100 мл приблизно 0,05 N розчину за формулою:

m = N?Е?V;

де m - наважка, г;

N - нормальна концентрація розчину солі, г-екв/л;

Е - еквівалентна маса солі;

V - об 'єм мірної колби для приготування розчину, л.

m = 0,05 120,55 0,1 = 0,602

Практично було взято 0,602 г MnSO₄ 5H₂O.

Наважку кількісно перенести з годинникового скельця в мірну колбу на 100 мл. В колбу для титрування піпеткою перенести аліквотну (20 мл) частину розчину солі Mn²⁺, додати 250-300 мл гарячої (киплячої) дистильованої води (рН ? 5-6). Потім внести трохи ZnO (щоб утворився осад на дні колби) і почати процес титрування. Після додавання кожної порції KMnO₄ вміст колби перемішати. У зв'язку з утворенням бурого осаду MnO₂ важко помітити появу рожевого забарвлення від надлишку KMnO₄. Тому після приливання кожної порції розчину KMnO₄ потрібно почекати деякий час, поки MnO₂ не почне осідати і не буде помітно забарвлення розчину над осадом. Титрування вважається закінченим, коли прозорий розчин над осадом забарвлюється в блідо-рожевий колір від останньої краплі KMnO₄. При титруванні треба слідкувати, щоб рідина в колбі була нагріта майже до кипіння 70-80 °С (при відстоюванні розчину його ставлять на водяну баню або на електроплитку). Якщо титрувати повільно (по краплям), то це займе багато часу, тому перше титрування виконати приблизно, додаючи KMnO₄ порціями по 1-2 мл. При другому титруванні додати майже всю необхідну кількість робочого розчину KMnO₄, а останні 1-2 мл додати повільно, по краплям.

Точне титрування повторити 2-3 рази.

№ титрування	Нормальність KMnO4	Об'єм піпетки	Об'єм KMnO4	Маса наважки
1	0,05	20	12	0,602
2	0,05	20	12	0,602
3	0,05	20	12	0,602

Процентний вміст марганцю в перерахунку на MnO в об'єкті аналізу обчислюється за формулою:

де N (KMnO₄) - нормальність розчину KMnO₄, г-екв/л;

V (KMnO₄) - об'єм розчину KMnO4, використаного для титрування, мл;

E (MnО) - еквівалентна маса оксиду марганцю (II), 35,47 г/г-екв;

V колби - об'єм колби, мл;

V проби - об'єм піпетки, якою відбирають пробу, мл.

0,6 - коефіцієнт перерахунку;

m - маса вихідного об'єкту аналізу.

При обчисленні результатів потрібно враховувати, що нормальність розчину KMnO₄ встановлена за щавлевою кислотою і відповідно еквівалентна маса його рівна:

E (KMnO₄) = .

А при титруванні Mn⁷⁺ перманганат калію відновлюється тільки до Mn⁴⁺, тобто E (KMnO₄) = . Тому нормальність розчину KMnO₄ при визначенні Mn²⁺ має 3/5 нормальності, встановленій за щавлевою кислотою. Тому при обчисленні результатів аналізу необхідно нормальність розчину KMnO₄, встановлену по щавлевій кислоті, помножити на коефіцієнт 3/5 = 0,6.

%MnO = 30,9

2.5 Визначення кількісного вмісту SO42-

Відомі такі методи кількісного визначення вмісту SО₄^2-:

· Гравіметричний ;

· Комплексонометричний .

Найкращим методом для визначення відносної кількості аніону в даній речовині є гравіметричний метод.

Принцип методу

При ваговому визначенні сульфат-йонів їх осаджують розчином хлориду або нітрату барію.

Осад сульфату барію - дуже стійкий, практично нерозчинний, і склад його точно відповідає формулі ВаSО₄. Мінеральні кислоти (НСl) або солі (NH₄Cl), що утворюються при осадженні сульфату барію, видаляються старанним промиванням осаду водою та прожарюванням (якщо це леткі сполуки).

Обладнання та реактиви:

· Аналітичні терези;

· Годинникове скельце;

· Шпатель;

· Фільтрувальний папір;

· Лійка;

· Піпетка градуйована;

· Склянки на 100 і 200-300 мл;

· Конічна колба;

· Електроплитка;

· Бюретка;

· Мірний циліндр;

· Тигель.

· Хлоридна кислота, 2 н.;

· Дистильована вода;

· Кристалічний BaCl₂•2H₂O.

Розрахунок величини наважки солі MnSO₄ 5H₂O для аналізу

233,43 г BaSО₄ одержують із 241,1 г MnSO₄ 5H₂O

0,5 г BaSО₄ одержують із X г MnSO₄ 5H₂O

г

Практично було взято 0,546 г MnSO₄ 5H₂O.

Розрахунок кількості осаджувача

на 241,1 г MnSO₄ 5H₂O витрачається 244,31 г BaCl₂ 2H₂O

на 0,528 г MnSO₄ 5H₂O витрачається X г BaCl₂ 2H₂O

m(BaCl₂ 2H₂O) = 0,522 г

З урахуванням необхідності надлишку осаджувача для аналізу необхідно взяти 0,522 1,5 = 0,783 г.

Практично було взято 0,850 г BaCl₂ 2H₂O.

Порядок роботи:

Перед початком роботи підготувати реактиви та промити посуд водопровідною та дистильованою водою.

Наважку хлориду барію кількісно перенести в стакан на 100 мл, змивши сіль зі скла дистильованою водою (біля 50 мл).

На аналітичних терезах зважити 0,546 г MnSO₄?5H₂O. Кількісно перенести наважку годинникового скельця у стакан, змити залишки речовини за допомогою дистильованої води, додати 3-5 мл 2 н. НСl і розбавити дистильованою водою приблизно до 50-70 мл.

Розчини хлориду барію і досліджуваної речовини підігріти майже до кипіння (80 °С). Дуже повільно, по краплям прилити розчин ВаСl₂ до розчину розчину солі, перемішуючи утворену суспензію.

Закінчивши осадження, не виймати паличку із склянки, накрити її листком паперу і залишити склянку для дозрівання осаду на 24 год.

У прозорому розчині над осадом (не збовтувати) перевірити повноту осадження сульфат-йону. Для цього по стінці склянки долити 2-3 краплі розчину ВаСl₂. Помутніння розчину свідчить про неповне осадження барію. Помутніння не відбулося, отже барій осаджено повністю.

Для відокремлення осаду від розчину методом фільтрування потрібно взяти скляну воронку, вкласти в неї знезолений фільтр, щільно «підігнати» його до воронки і змочити дистильованою водою.

Воронку з фільтром помістити в конічну колбу для збирання фільтрату. Не змулюючи осад, рідину над ним по скляній паличці злити на фільтр (метод декантації). Паличкою не можна торкатися фільтра, щоб його не пошкодити. Осад у склянці 2-3 рази промити гарячою дистильованою водою (порціями по 20-30 мл) і після відстоювання осаду розчин перенести на фільтр.

Трьома-чотирма операціями змулену суспензію зі склянки перенести на фільтр таким чином, щоб у склянці не залишилось кристалів ВаSО₄. Залишки осаду змити із дна та стінок склянки струменем дистильованої води із промивалки. Кристали, які прилипли до скла, зняти частиною знезоленого фільтру (не більше 1/8 його площі) і приєднати до загальної маси осаду.

Осад на фільтрі промивати гарячою дистильованою водою до негативної проби на Cl^- з АgNО₃.

Воронку з осадом накрити листком паперу і щільно закріпити її краї до зовнішньої поверхні скла. Накриту таким чином воронку, помістити на 20-25 хв. в сушильну шафу при температурі не вище 105 °С, щоб підсушити фільтр з осадом.

Зважити чистий і попередньо прожарений до сталої маси тигель спочатку на аналітичних терезах. Записати номер тигля і його масу (m_тигля = 13,243 г).

Вилучити фільтр з осадом із воронки, завернути краї так, щоб осад виявився з усіх боків оточений декількома шарами паперу, і у такому вигляді помістити фільтр вершиною конуса догори у тигель.

Тигель з фільтром і осадом спочатку нагріти над слабким полум'ям газового пальника або на електричній плитці до обвуглювання паперу, а потім прожарити в муфельній печі при 800-900 °С протягом 30-35 хв .

? Після прожарювання тигель охолодити в ексикаторі і зважити (m_{тигля після прожарки} = 13,755 г).

Розрахунки відсоткового вмісту оксиду SО₃:

Для встановлення складу речовини необхідно розрахувати відсотковий вміст оксиду сірки(IV) SО₃.

Розраховуємо масу SO₃ за формулою:

Процентний вміст SO₃ у досліджуваному об'єкті визначаємо за формулою:

де - відносна молекулярна маса SO₃, г/моль;

- відносна молекулярна маса BaSO₄, г/моль;

- маса після прожарювання тигеля, г;

- маса MnSO₄?5H₂O, г.

Отже, процентний вміст SO₄ у досліджуваному об'єкті становить 32,1%.

2.6 Визначення вмісту води

1. Порядок роботи:

Чистий та сухий бюкс, попередньо прожарений до постійної маси, із закритою кришкою зважуємо на аналітичних терезах. Наважку зразку 1-1,5 г переносимо в бюкс і повторно зважуємо. Бюкс з наважкою зразку поміщаємо в сушильну шафу чи муфельну піч залежно від необхідної температури прокалювання на 1-2 год., після чого охолоджуємо в ексикаторі 20 хв. та зважуємо на аналітичних терезах. Повторно поміщаємо бюкс в шафу чи муфель ще на 1 год., охолоджуємо в ексикаторі і повторно зважуємо. Якщо різниця останнього зважування у порівнянні з попереднім не більше 0,0001 г, то вода вважається видаленою повністю.

Маса тиглю - 18,381 г;

Маса тиглю зі зразком - 18,913 г;

Маса тиглю після прокалювання - 18,715 г.

Вміст кристалізаційної води розраховують за формулою:

де, m₁ - маса тиглю зі зразком до прокалювання, г;

m₂ - маса тиглю зі зразком після прокалювання, г;

m_тиглю - маса пустого тиглю, г.

Отже, вміст кристалізаційної води у досліджуваному об'єкті становить 37,2%.

2.7 Виведення молекулярної формули невідомої солі

Якісний аналіз показав, що реакція середовища розчину водорозчинної сполуки дорівнює 7. До її складу входять катіон Mn²⁺ та аніон SO₄^2-.

Результати кількісного аналізу:

%MnO = 30,9%;

%SO₃ = 32,1%;

%H₂O = 37,2%.

Сумарний вміст MnO, SO₄, H₂O становить 30,9 + 32,1 + 37,2 = 100,2%, тобто відповідає закону збереження з врахуванням сумарних погрішностей методів кількісного аналізу.

Для визначення найпростішої формули речовини, яку аналізують, потрібно розрахувати кількість речовини для кожного компоненту:

;

.

Знайшовши відношення кількості речовини кожного компоненту, визначаємо співвідношення їх у молекулі:

Округливши до цілих, співвідношення складає 1:1:5.

Отже, найпростіша формула речовини MnSO₄ 5H₂O.

Висновки

Отже, в процесі виконання курсової роботи було практично застосовано теоретичні навички та знання для дослідження якісного і кількісного складу невідомої речовини.

Я пишаюся отриманими знаннями, оскільки їх можна застосовувати для оцінки стану об'єктів навколишнього середовища, хімічних речовин, складу добрив, меліорантів і т.д.

В ході якісного хімічного аналізу було виявлено, що до складу невідомої речовини входять катіон MnO методом перманганатометрії та аніон SO₄ методом гравіметрії, а також було встановлено їх процентне співвідношення шляхом кількісного аналізу, а саме:

%MnO = 30,9

%SO₄ = 30,2

%H₂O = 37,2

Сумарний вміст компонентів становить - 100,2%.

Молекулярна формула речовини: MnSO₄ • 5H₂O

Список використаних джерел

1. Аналітична хімія для аграрних спеціальностей (хімічний аналіз). Навчальний поcібник /В.А. Копілевич, В.Є. Косматий, Л.В. Войтенко, Л.М. Абарбарчук, Т.К. Панчук, Л.В. Гаєвська, А.П. Попель, К.О. Чеботько, В.В. Трачевський. - К.: НАУ, 2003. - 300 с.

2. Методичні вказівки до виконання спецпрактикуму з аналітичної хімії та курсової роботи для студентів для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» спеціальності 101 Екологія / Уклад. В. А. Копілевич, Л. В. Войтенко, Т. І. Ущапівська, Т. К. Панчук, Н. М. Прокопчук, В. М. Галімова. - Київ, 2019. - 104 с.

3. Аналітична хімія /Ф.Г. Жаровський, А.Т. Пилипенко, І.В. П'ятницький - 2-ге вид. - К.: Вища шк., 1982. - 544 с.

4. Циганок Л.П. Аналітична хімія. Хімічні методи аналізу: навчальний посібник / Л.П.Циганок, Т.О.Бубель, А.Б.Вишнікін, О.Ю.Вашкевич; За ред. проф. Л.П.Циганок - Дніпропетровськ: ДНУ ім. О.Гончара, 2014.- 252 с.

5. Аналитическая химия марганца/А.К. Лаврухина, Л.В. Юкина - М.: Наука, 1974. - 219 с.

6. Бабко А.К., Пятницкий И.В. Количественный анализ. - М.: Высш. шк., 1968. - 596 с.

7. Справочник химика 21. Лабораторный практикум по общей и неорганической химии - Общие закономерности химических процессов: Определение молярной массы эквивалента металла методом вытеснения водорода.

Размещено на Allbest.ru

...