Курсове проектування "Цивільна будівля"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Остерський коледж будівництва та дизайну

Методичні рекомендації до виконання курсового проекту, архітектурно-конструктивної частини дипломного проекту «Цивільна будівля»

Розглянуто і схвалено на засіданні

циклової комісії спецдисциплін

протокол № 4 від ___ _____ 2010р.

Голова циклової комісії

Чепурна В.Б. ______________

2010

Укладач: Чепурна В.Б.

викладач спецдисциплін

спеціаліст вищої категорії

Остерського коледжу будівництва та дизайну

Рецензент: Садова Н.С.

викладач спецдисциплін

спеціаліст вищої категорії

Остерського коледжу будівництва та дизайну

Посібник призначений для студентів зі спеціальності 5.060 101 «Будівництво та експлуатація будівель і споруд».

В ньому викладені: методичні вказівки до виконання курсового проекту та архітектурно - розрахункової частини дипломного проекту «Цивільна будівля», інформація про склад проекту, порядок виконання, характер оформлення, а також наведений приклад розробки етапів проекту.

Зміст

Вступ

Мета та завдання курсового і дипломного проектування

Склад курсового проекту, архітектурно-конструктивної частини дипломного проекту

Порядок виконання проекту

Оформлення графічної частини проекту

Розробка планів поверхів

Виконання вертикальних розрізів

Проектування фасадів

Генеральний план

План фундаментів

10. План перекриття

11. План покрівлі (даху)

12. Схема розміщення елементів кроквяної системи

13. Архітектурно-конструктивні деталі

14. Обсяг, структура та зміст розрахунково-пояснювальної записки

14.1 Вступ

14.2 Загальна характеристика запроектованої будівлі

14.3 Генеральний план

14.4 Об'ємно-планувальне рішення

14.5 Техніко-економічні показники проекту

14.6 Архітектурно-конструктивне рішення

14.7 Опорядження будівлі

14.8 Складання списку використаних джерел

15. Оформлення розрахунково-пояснювальної записки

15.1 Загальні вимоги

15.2 Оформлення обкладинки і титульного аркуша

15.3 Позначення документів

15.4 Основні написи на текстових документах

15.5 Оформлення змісту

Додатки

Література

Вступ

архітектурний проектування фасад покрівля

Курсове та дипломне проектування є одним із видів самостійної роботи студентів під час підготовки молодших спеціалістів за фахом "Будівництво та експлуатація будівель і споруд".

З дисципліни "Будівельні конструкції" передбачено виконання проектів громадської та виробничої будівель, які одночасно служать підготовкою до дипломного проектування, є практичним застосуванням знань, одержаних при вивченні курсу "Будівельні конструкції", і становлять першу архітектурно-конструктивну частину дипломного проекту.

Завершальним етапом навчання є дипломне проектування, яке дозволяє визначити рівень теоретичної підготовки студентів, знання сучасних матеріалів, конструкцій, їх взаємозв'язок.

Великий обсяг інформації щодо правил оформлення проектної документації, часткові зміни різних положень стандартів, введення державних стандартів України ускладнює роботу студентів при виконанні курсового та дипломного проектів.

Метою методичного посібника є:

узагальнення вимог щодо виконання курсових і дипломних проектів відповідно до діючої сучасної нормативно-правової бази;

встановлення єдиних вимог для всіх ланок навчального процесу з питань проектування;

допомога студентам в оформленні графічної та текстової частин курсових і дипломних проектів відповідно до стандартів України.

1. Мета і завдання курсового проектування

Виконанні курсового проекту та архітектурно-конструктивної частини дипломного проекту має за мету поглиблення, закріплення і узагальнення знань, набутих студентами під час вивчення теоретичного матеріалу, а також вдосконалення практичних навичок з вирішенням конкретних технічних завдань.

Виконуючи проект, студенти розвивають навички самостійної роботи з проектною та нормативно-довідковою літературою і таким чином готуються до професійної діяльності, як фахівці будівельної галузі.

Основним завданням проектування є:

- навчити студентів самостійно здобувати знання і приймати технічні рішення;

- - набути уміння, робити техніко-економічний аналіз і обґрунтовувати проектні рішення;

- - здобути практичні навички у проектування громадських будівель;

- застосовувати сучасні будівельні матеріали, об'ємно-планувальні та конструктивні рішення будівель.

2. Склад курсового проекту, архітектурно-конструктивної частини дипломного проекту

Архітектурно-конструктивний проект громадської будівлі складається з графічної часини та розрахунково-пояснювальної записки.

Графічну частину проекту виконують на двох аркушах формату А1, на яких розміщують такі креслення:

- поверхові плани - М 1:50 (1:100);

- поперечний розріз (по сходовій клітці) - М 1:50 (1:100);

- фасад - М 1:100 (1:200);

- генеральний план ділянки - М 1:500 (1:1000);

- план фундаментів ( схема розміщення елементів фундаментів) - М 1:100 (1:200);

- схема розміщення плит перекриття (покриття) - М 1:100 (1:200);

- схема розміщення елементів кроквяної системи - М 1:100 (1:200);

- план покрівлі (даху) - М 1:200 (1:400);

- деталі основних конструктивних вузлів - 1:10 (1:20);

Текстова частина проекту (розрахунково-пояснювальна записка на 17-20 сторінках формату А4) повинна мати такі розділи:

Завдання на курсовий проект.

Вступ.

1. Загальна характеристика запроектованої будівлі.

2. Генеральний план.

3. Техніко-економічні показники генерального плану.

4. Об'ємно-планувальне рішення.

5. Економічні показники проекту.

6. Архітектурно-конструктивне рішення.

7. Оздоблення будівлі.

8. Інженерне забезпечення будівлі.

9. Специфікації:

а) збірних залізобетонних виробів;

б) столярних виробів;

в) елементів кроквяної системи.

Література.

3. Порядок виконання проекту

Курсовий проект, архітектурно-конструктивну частину дипломного проекту необхідно виконувати за такими етапами:

вивчення завдання, методичних вказівок, технічної літератури, що відповідає темі проекту; діючих норм і правил виконання архітектурно-будівельних робочих креслень;

вибір конструктивної схеми, будівельних матеріалів і конструкцій з врахуванням вимог варіанта завдання, а також із застосуванням типових уніфікованих конструкцій;

виконання ескізів плану, розрізів та фасаду будівлі;

виконання в тонких лініях плану розрізу, фасаду, генплану, схем розміщення елементів фундаментів, плит перекриття (покриття), елементів кроквяної системи, плану покрівлі, вузлів та деталей;

остаточне графічне оформлення креслення;

укладання розрахунково-пояснювальної записки.

Після затвердження керівником проекту ескізів плану, розрізу та фасаду будівлі, студент приступає до проектування тонкими лініями на аркушах формату А1.

Вибір конструктивних деталей необхідно узгоджувати з керівником.

На всі креслення наносяться розміри та пояснювальні написи.

Після перегляду керівником креслення в тонких лініях студент виконує завершальну обвідку та укладає розрахунково-пояснювальну записку.

4. Оформлення графічної частини проекту

Креслення курсових і дипломних проектів необхідно виконувати чітко, товщину ліній, написання літер та цифр виконувати згідно з держстандартами: ДСТУ Б. А.2.4-7-95. Правила виконання архітектурно-будівельних робочих креслень; ДСТУ Б.А.2.4-4-99. Основні вимоги до проектної та робочої документації.

Креслення виконують на аркушах розміром 841х 594 мм (формат А1). Аркуш повинен мати по периметру рамку шириною: зліва - 20 мм, з інших трьох боків - 5 мм.

До початку креслення треба правильно закомпонувати проекції на аркуші у відповідності зі складом курсового, дипломного проекту (див. додаток 1,а).

На першому аркуші розміщують загальні креслення, наприклад: плани, фасади, генплан, таблиці, креслення вузлів. На наступних аркушах - розрізи, плани покрівлі, плани фундаментів, схеми розміщення елементів кроквяної системи, плит перекриття (покриття), креслення вузлів. Верхні вузли, як правило, розташовують над нижніми. Неправильно, наприклад, розміщувати деталь фундаменту над деталями карниза чи парапету.

Примітки, таблиці, техніко-економічні показники та експлікацію до генерального плану розміщують у межах вертикальної смуги над штампом, тобто на правому боці аркуша.

На кресленнях вказують розміри і роблять пояснювальні написи.

Розміри на планах, розрізах будівель проставляють у міліметрах; на генеральних планах - у метрах; на робочих кресленнях деталей - у міліметрах; висотні відмітки - в метрах.

Розмірні лінії закінчують засічками під кутом 45°. Всі написи на кресленнях виконують стандартним шрифтом і розміщують над кресленнями.

Масштаби на кресленнях не вказують. На зображенні кожного будинку вказують координаційні осі і надають їм самостійну систему позначень.

Координаційні осі наносять на зображення будинку тонкими штрих-пунктирними лініями, позначають арабськими цифрами та великими літерами українського алфавіту (за винятком літер: Є, З, І, ї, Й, О, X, Ц, Ч, Щ, Ь) у кружках діаметром 7-12мм.

Пропуски у цифрових та літерних (крім вказаних) позначеннях координаційних осей не допускаються.

Цифрами позначають координаційні осі по стороні будинку з великою кількістю осей. Якщо для позначення координаційних осей не вистачає літер алфавіту, наступні осі позначаються двома літерами.

Нумерацію координаційних осей приймають за планом зліва направо та знизу вгору, починаючи з лівого нижнього кута будівлі. Позначення координаційних осей, як правило, наносять по лівій та нижній сторонах плану будинку. При незбіжності координаційних осей протилежних сторін плану позначення вказаних осей у місцях розходження додатково наносять по верхній або правій сторонах.

"Нульову" позначку вказують без знака; відмітки вище нульової - зі знаком "+", нижче нульової - зі знаком "-".

На фасадах, розрізах відмітки вказують на виносних лініях; на планах - у прямокутнику.

Розмір шрифту для позначення координаційних осей та позицій (марок) повинен бути на один-два номери більший, ніж розмір шрифту, прийнятого для розмірних чисел на тому самому кресленні.

Розрізи будинку позначають арабськими цифрами послідовно в межах основного комплекту креслень.

Допускається розрізи позначати великими літерами українського алфавіту.

Спрямування погляду для розрізу та плану будинку приймають, як правило, знизу вгору та справа наліво.

При зображенні вузла відповідне місце відмічають на виді (фасаді), плані або розрізі замкнутою суцільною тонкою лінією (колом або овалом) з позначенням на полиці лінії-виноски порядкового номера вузла арабською цифрою.

Якщо вузол розміщено на іншому аркуші, то номер аркуша вказують під полицею лінії-виноски.

У назвах планів поверхів будинку вказують відмітку чистої підлоги, або номер поверху, або позначення відповідної січної площини.

Приклад: 1. План на відм. 0,000.

План 2-9 поверхів.

План 3-3.

У назвах розрізів будинку вказують позначення відповідної січної площини.

Приклад: Розріз 1-1.

У назвах фасадів будинку вказують крайні осі, між якими розташований фасад.

Приклад: Фасад 1-12.

Графічну частину виконують олівцем середньої твердості або за допомогою систем автоматизованого проектування АиіоСАВ; АгсЬіСАБ державною мовою.

Кожен аркуш повинен мати штамп у нижньому правому кутку з основним написом.

Форму основного напису до курсового та дипломного проекту наведено у додатку 2, форма 3.

У графах основного напису (номери граф вказані у дужках) наводять:

а) у графі 1 - позначення документа, в т.ч. розділу проекту;

б) у графі 2 - найменування підприємства, житлово-цивільного комплексу або іншого об'єкта будівництва, до складу якого входить будинок;

в) у графі 3 - найменування будинку;

г) у графі 4 - найменування зображень, що розміщені на даному аркуші, у точній відповідності з їх найменуванням на кресленні. Найменування таблиць у графі не вказують;

д) у графі 6 - умовне позначення стадії проектування: П - для проектної документації; Р - для робочої документації;

е) у графі 7 - порядковий номер аркуша;

ж) у графі 8 - загальне число аркушів;

и) у графі 9 - найменування організації, яка розробила документ;

к) у графі 10 - характер виконаної роботи (розробив, перевірив, нормоконтроль);

л) у графах 11-13- прізвища та підписи осіб, вказаних у графі 10, та дату підписання.

5. Розробка планів поверхів

Проектування будівлі починають з планів поверхів.

Положення уявної горизонтальної січної площини розрізу приймають на рівні віконних прорізів або на 1/3 висоти поверху, що зображується.

У випадках, коли віконні прорізи розміщені вище січної площини, по периметру плану розміщують переріз відповідних стін на рівні віконних прорізів. Це дозволяє показати в плані ширину віконних та дверних прорізів і розміри простінків. Перед початком розробки плану треба визначити конструктивний тип і схему будівлі (з поздовжніми або поперечними несучими стінами, з повним або неповним каркасом); товщину стін і перегородок (при каркасній схемі - переріз опор); тип перекриття і покриття; габаритні розміри приміщень; розміри віконних і дверних прорізів - відповідно до призначення будівлі.

Плани будівлі розробляють відповідно до завдань та дотримання правил єдиної модульної системи.

Креслення плану треба починати з нанесення координаційних осей і прив'язки до них зовнішніх та внутрішніх стін, а при каркасній конструкції - колон каркасу.

Розміри між координаційними осями капітальних стін та колон треба приймати з врахуванням розмірів індустріальних елементів перекриття і покриття, вибір яких ведеться за відповідними каталогами індустріальних виробів.

Розміри сходових кліток, маршів і площадок, кількість сходинок визначають за розрахунком (див.: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції; §10.2).

Далі креслять перегородки; визначають розміри віконних і дверних прорізів та умовно позначають двері на плані.

У внутрішніх стінах цегляних будівель розміщують димові та вентиляційні канали, у великопанельних будівлях - сантехнічні блоки.

Санітарно-технічне обладнання розміщують у відповідних приміщеннях за умовними позначеннями.

На плани поверхів наносять:

а) координаційні осі будинку;

б) розміри, що визначають відстань між координаційними осями і прорізами, товщину стін і перегородок, відмітки ділянок, розміщених на різних рівнях;

в) лінії розрізів проводять з таким розрахунком, щоб у розріз потрапляли прорізи вікон, зовнішніх воріт і дверей;

г) позиції (марки) елементів будинків, заповнення прорізів воріт і дверей, перемичок, сходів. Допускається позиційне позначення прорізів воріт і дверей вказувати в кружечках діаметром 5 мм;

д) позначення вузлів і фрагментів планів;

е) назви приміщень, їх площі. Площі проставляють у нижньому правому куті приміщення і підкреслюють.

До планів поверхів виконують специфікації заповнення елементів віконних, дверних та інших прорізів, які марковані на планах, розрізах, фасадах.

Зразок виконання плану поверху наведений у додатку 4.

6. Виконання вертикальних розрізів

Розрізи дають уявлення про конструкції всіх частин будівлі та їхню висоту. Як правило, в будівельних кресленнях показують поперечні розрізи (в окремих випадках; і поздовжні розрізи) по сходовій клітці.

Площина перерізу повинна проходити через віконні і дверні прорізи, ґанки, входи, балкони, між колонами, стовпами, прогонами, балками, кроквами.

Площину поздовжнього розрізу розміщують ближче до середини будівлі; дах умовно показують розрізаним по гребеню, незалежно від розміщення лінії розрізу в плані. Це дає можливість чіткіше уявити конструкцію даху.

Перед початком креслення розрізу треба з'ясувати:

висоту поверхів;

конструкцію і матеріал перекриття, спряження його із стінами та окремими опорами;

конструкцію, матеріал, глибину закладання фундаменту;

конструкцію і похил покриття;

конструкцію сходів.

Креслення розрізу починають з нанесення координаційних осей, позначення їх і розмірів між ними. Тонкими лініями проводять стіни (які потрапили в розріз) відповідно до правил прив'язки до координаційних осей у плані.

Намічають рівень підлоги першого поверху і рівень землі в залежності від конструкції ґанку та наявності цокольного маршу.

Відмітку чистої підлоги першого поверху приймають за нульову (0,000).

Потім намічають висоту приміщень і товщину перекриття залежно від кількості поверхів і креслять несучі конструкції перекриття та покриття.

В горищному покритті показують елементи кроквяної системи, слухові вікна, огородження на даху, а також видимі в розрізі димові та вентиляційні труби.

Вибір карнизного вузла у суміщених покриттях залежить від характеру водовідведення.

В цегляних будівлях креслять перемички, які вибирають за каталогами індустріальних виробів.

У зовнішніх стінах показують висоту віконних та дверних прорізів.

Далі креслять частину будівлі, що розташовується нижче нульової відмітки.

Основні конструктивні елементи, що потрапили в площину розрізу покриття, супроводжуються пояснювальними написами.

Маркують ті вузли, які будуть виконуватись у кресленнях деталей.

Всередині контуру розрізу показують розміри:

відстань від рівня чистої підлоги до низу віконного прорізу;

висоту віконного прорізу;

відстань від верху віконного прорізу до низу перекриття;

товщину перекриття;

висоту поверху;

висоту дверних прорізів;

товщину стін та їх прив'язку.

Крім розмірів, вказують відмітки підлоги всіх поверхів і сходових площадок. Зразок виконання розрізу наведений у додатку 5.

7. Проектування фасадів

Фасади проектують на основі креслення планів і розрізів.

Із планів беруть усі горизонтальні розміри: загальну довжину будівлі, довжину окремих виступів, розміри віконних і дверних прорізів та ін.; з розрізів - усі вертикальні розміри: висоту цоколя, висоту будівлі, висоту віконних і дверних прорізів, розташування балконів, розміри та профіль карнизу та ін.

Бажано виконати головний і торцевий фасади в курсовому (дипломному) проекті.

Віконні та дверні прорізи креслять на фасадах з віконними рамами і дверними полотнами.

На фасадах треба показати балкони, лоджії, еркери, ґанок, козирок входу, вихід на дах (при суміщених покриттях), димові та вентиляційні труби, огородження і слухові вікна на даху, водостічні труби, аварійні і пожежні сходи, вимощення та ін.

При проектуванні великопанельних будівель на кресленнях фасадів показують схему розрізки стін на панелі.

На фасади наносять:

а) координаційні осі будинку, які проходять у характерних місцях фасаду (крайні, біля деформаційних швів, у місцях перепаду висот тощо);

б) відмітки, які характеризують розміщення огороджувальних конструкцій по висоті;

в) позиції (марки) елементів будинку, які не вказані на планах. Показують також типи заповнення віконних прорізів, матеріал окремих ділянок стін, який відрізняється від основних матеріалів. Допускається типи віконних прорізів вказувати на планах поверхів;

г) позначення вузлів і фрагментів фасадів.

Зразок виконання фасаду наведений у додатку 6.

8. Генеральний план

Генеральний план ділянки являє собою горизонтальну проекцію ділянки, на якій розташовують будівлю, що проектується.

Проектування генерального плану виконують згідно з ДБН 360-92. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

Спочатку наносять контури ділянки в масштабі 1:1000 або 1:500 і розміщують запроектовану будівлю у відповідному положенні до червоної лінії та орієнтацією відносно переважаючих вітрів. Червоною лінією називають границю, що відокремлює територію забудови від вулиці.

На плані ділянки, крім запроектованої будівлі, показують й інші існуючі будівлі.

Відстань між будівлями приймають з урахуванням інсоляції та освітленості відповідно до норм протипожежних вимог.

Між довгими сторонами житлових будинків у 2-3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а висотою в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.

При розміщенні 9-16-поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, відстань між садибним будинком та довгою стороною багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться.

На генеральному плані житлових будинків необхідно показати майданчик для дитячих ігор, спортивні майданчики, для відпочинку дорослих, господарські майданчики, для сміття, сушіння білизни, елементи благоустрою.

Для кожного типу громадської будівлі розроблені певні прийоми композиції генерального плану за діючими нормами проектування (для шкіл, дошкільних закладів, лікарень і т. п.).

З метою охорони навколишнього середовища передбачають озеленення території посадкою газонів, квітників, дерев та кущів. Площу озелененої території житлового кварталу приймають не менше 6 м² на одну людину.

У районах садибної забудови, при потребі, крім вуличної мережі формують мережу внутрішньоквартальних проїздів.

Ширина проїжджої частини з однією смугою руху - 3-4м, з двома - 6-7м.

На присадибних ділянках при дотриманні санітарних, протипожежних і будівельних норм розміщують господарські будівлі, гаражі і т. і.

з

Для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань між бічною межею ділянки і стіною житлового будинку або господарської будівлі приймають не менше 1 м.

Відстань від сусідніх ділянок садибної забудови до стовбурів дерев, які насаджуються, повинна бути не меншою за 4-6 м, залежно від величини їх крони, а до чагарників - 0,7-1 м.

Відповідно до санітарних вимог, майданчики для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації повинні знаходитись у глибині двору, не ближче 15 м від вікон житлових будинків, у тому числі й сусідніх садиб, сараї для утримання худоби і птиці не ближче 12м.

На генеральному плані, показують загальні розміри ділянки, прив'язку запроектованої будівлі до сусідніх будівель, розміри майданчиків, ширину проїздів, зелених насаджень.

На кресленнях генплану стрілкою показують орієнтацію ділянки відносно сторін горизонту та рози вітрів.

Рельєф ділянки показують горизонталями з абсолютними числовими відмітками.

Виконують горизонтальну (до існуючої будівлі, червоної лінії, осі дороги або до координатної сітки) і вертикальну (розрахунок чорних та червоних відміток) прив'язку запроектованої будівлі до місцевості.

В контурі запроектованої будівлі показують абсолютну відмітку підлоги першого поверху, прийняту за нуль.

Зразок виконання генплану наведений у додатку 3.

9. План фундаментів

Фундаменти проектують у відповідності із завданням (за конструкцією і способом виготовлення).

Для монолітних стрічкових фундаментів розробляють план фундаменту, для збірних - схеми розміщення елементів фундаментів. Вибір типу фундаменту залежить від конструктивної схеми будівлі, величини навантаження, що передається на основу, а також від несучої здатності і деформації ґрунту.

Для безкаркасних будівель найчастіше застосовують стрічкові або пальові фундаменти під стіни; для каркасних - стовпчасті або пальові.

Спочатку наносять координаційні осі будівлі в масштабі 1:100 (1:200), маркують їх, прив'язують до них фундаменти, проставляють розміри і вказують низ відмітки підошви фундаменту.

При складанні схеми розміщення елементів фундаментів вказують марку елементів, прив'язку підошви фундаментів до осей, відмітку низу підошви фундаменту. На кутах будівлі виносять під кутом 45⁰ лінії-виноски на полицях яких ставлять: знизу - чорну відмітку, а зверху - червону відмітку з генерального плану.

Зразок виконання плану фундаментів наведений у додатку 7.

10. План перекриття

На плані перекриття показують стіни, стовпи, прогони, балки, а також спосіб розкладки елементів заповнення (панелей, плит, щитів).

План перекриття виконують у масштабі 1:100 (1:200). Починають креслення планів перекриття з нанесення координаційних осей будівлі до яких виконують прив'язку зовнішніх та внутрішніх стін на рівні перекриття (штриховими лініями).

Маркують координаційні осі і вказують розміри між ними.

Вибирають плити перекриття за каталогами індустріальних виробів і розкладають їх по несучих стінах.

При симетричному плані будівлі можна виконати на одній половині креслення розкладку панелей перекриття, а на другій - розкладку панелей горищного перекриття або несучих конструкцій суміщеного покриття.

На плані перекриття вказують позиції плит перекриття та їх кількість розташування вентиляційних каналів.

При наявності монолітних ділянок проставляють їх розміри.

При проектуванні перекриття по балках показують розміщення балок або прогонів, розміри між ними.

Зразок виконання схеми розміщення плит перекриття наведений у додатку 8.

11. План покрівлі (даху)

На планах покрівлі (даху) наносять:

а) координаційні осі: крайні, біля деформаційних швів, по краях ділянок покрівлі з різними конструктивними особливостями;

б) позначення ухилів покрівлі;

в) відмітки, або схематичний поперечний профіль покрівлі;

г) позиції (марки) елементів і пристроїв покрівлі (даху).

На плані покрівлі вказують двома тонкими лініями деформаційні шви, парапетні плиті та інші елементи огородження покрівлі, ринви, дефлектори, пожежні сходи, розміщенні брандмауерів, димових і вентиляційних труб, слухові вікна.

Зразок виконання плану покрівлі наведений у додатку 9.

12. Схема розміщення елементів кроквяної системи

Несучою конструкцією похилих дахів є приставні крокви, на які укладають лати, що служать основою для покрівлі.

Приставні крокви являють собою просторову систему, яку складають із кроквяних ніг, мауерлатів, лежня, стояків, гребеневого прогону, підкосів, ригелів (схватків), верхніх прогонів, кобилок, лат.

У приміщеннях великих розмірів несучими конструкціями похилих дахів можуть бути кроквяні ферми (висячі крокви).

Креслення схеми розміщення елементів кроквяної системи треба починати з нанесенні координаційних осей, розмірів між ними і прив'язки до них стін.

На схемі розміщення елементів кроквяної системи креслять зовнішні й внутрішні стіни димовими та вентиляційними каналами, несучі елементи даху (ферми, крокви) з розмірам між ними, а також несучі конструкції слухових вікон; показують позиції елементів конструкцій і складають специфікацію елементів кроквяної системи.

Зразки виконання схеми розміщення елементів кроквяної системи і специфікації елементів наведені у додатках 10,11.

13. Архітектурно-конструктивні деталі

Під час розробки робочих креслень вузлів і деталей студент за власним бажанням вибирає 7-9 вузлів, найбільш характерних для запроектованої будівлі.

Можна показати деталі стін, фундаментів, міжповерхового і горищного перекриття, балконів, деталі перегородок, їх кріплення до стін і стелі, вузли кроквяних конструкцій, деталі карнизу та інші.

Деталі основних конструктивних вузлів виконують у масштабі 1: 10 (1:20), іноді в двох проекціях з проставлянням розмірів, пояснювальних написів і марок елементів.

При виконанні креслень вузлів бажано користуватись альбомами типових конструкцій і деталей.

Зразок виконання креслень вузлів наведений у додатку 12.

14. Обсяг, структура та зміст розрахунково - пояснювальної записки

14.1 Вступ

У вступі треба показати роль теми проекту в розвитку капітального будівництва, обґрунтувати її актуальність, вказати причину, покладену в основу її розробки.

На завершення треба вказати склад і обсяг проекту. Наприклад, курсовий проект складається з графічної частини, виконаної на двох аркушах формату А1, і розрахунково-пояснювальної записки на 20 сторінках.

14.2 Загальна характеристика запроектованої будівлі

В цьому розділі записки вказують:

призначення будівлі;

місце будівництва;

клас будівлі, ступінь вогнестійкості і довговічності прийнятих конструкцій;

конструктивний тип і схему будівлі;

географічний пункт будівництва, будівельно-кліматичну зону;

гідрогеологічні умови;

нормативну глибину сезонного промерзання ґрунтів;

перелік запроектованих конструктивних елементів.

14.3 Генеральний план

Пояснюючи генеральний план, треба вказати наступне:

- розміри і форму ділянки під забудову, рельєф місцевості, рівень ґрунтових вод;

перелік будівель і споруд (експлікація - табл. 1, що подана нижче, в ній же вказано приклад заповнення);

санітарні і протипожежні норми проектування;

обґрунтування розташування запроектованої будівлі на ділянці;

орієнтацію за сторонами світу, залежно від переважаючих вітрів;

розміщення будівлі відносно червоної лінії вулиці;

упорядкування території (майданчики для відпочинку, дитячих ігор, сушіння білизни, спортивні майданчики);

наявність і характер проїздів, тротуарів (ширина, тип покриття);

вид озеленення;

планову і вертикальну прив'язку будівлі до місцевості, відведення талих і ґрунтових вод від будівлі.

Таблиця 1. Експлікація будівель і споруд

Марка позиції	Назва	Площа забудови, м2
1	Запроектована будівля	60
10 80 20

Техніко-економічні показники генплану

Підраховують такі дані:

площу ділянки, га;

площу забудови будівлями, м²;

щільність забудови, %;

площу озеленення, м²;

процент озеленення, %;

площу доріг і майданчиків з твердим покриттям, м².

- - коефіцієнт використання території

Щоб знайти площу ділянки, потрібно, згідно з проектом, перемножити довжину ділянки (в метрах) на її ширину і поділити на 10 000.

Площу забудови будівлями визначають як сумарну площу забудови всіх будівель і споруд, розміщених на ділянці. Площу забудови окремої будівлі визначають як площу горизонтального перерізу за зовнішнім обводом на рівні цоколя, включаючи виступаючі частини.

Щільність забудови визначають як відношення площі забудови до площі ділянки:

(S_заб./ S_діл.).100%

Площу озеленення визначають - від площі ділянки віднімають площу забудови та площу твердого покриття.

Процент озеленення визначають як відношення площі озеленення до площі ділянки:

(S_озел. / S_діл.)-100%.

Площу доріг і майданчиків з твердим покриттям визначають, згідно з проектом, як сумарну площу всіх доріг, майданчиків, проїздів тощо.

Коефіцієнт використання території ---- відношення площі забудови та площі твердого покриття до площі ділянки: ( Sзаб. + Sтверд.покр.)/ S_діл

Підраховані техніко-економічні показники зводять в таблицю, подану нижче (табл. 2). В ній же наведено приклад заповнення.

Таблиця 2. Техніко-економічні показники

Назва	Одиниця вимірювання	Кількість	Примітка
1. Площа ділянки	М2	5000
80 15 10 20

Для генерального плану ділянки індивідуального житлового будинку треба розрахувати такі техніко-економічні показники:

площу присадибної ділянки, м²;

площу забудови ділянки, м²;

площу проїздів, пішохідних доріжок, майданчиків, м²;

площу господарської зони, м²;

площу зони відпочинку, м²;

площу садово-городньої зони, м²;

коефіцієнт аграрного використання.

Площу присадибної ділянки визначають згідно з проектом, перемножуючи довжину ділянки на її ширину в метрах.

Площу забудови ділянки визначають як сумарну площу забудови всіх будівель і споруд, розміщених на ділянці. Площу забудови окремої будівлі визначають як площу горизонтального перерізу за зовнішнім обводом на рівні цоколя, включаючи виступаючі частини.

Площу проїздів, пішохідних доріжок, майданчиків визначають за генпланом як сумарну площу незалежно від типу покриття (асфальтове, піщано-гравійне тощо).

Площу господарської зони визначають за генпланом відповідно до функціонального зонування й планування присадибної ділянки.

Площу садово-городньої зони визначають за проектом з урахуванням розміщення на ділянці фруктово-ягідних насаджень, винограднику, овочевих культур та інших сільськогосподарських рослин. У разі поєднання зони відпочинку й садово-городніх культур, до останньої включають всю площу, а зона відпочинку визначається за фактично зайнятою площею.

Площу зони відпочинку визначають за проектом.

Коефіцієнт аграрного використання визначають, як відношення площі садово-городньої зони до загальної площі присадибної ділянки. Чим більший цей показник, тим економічніше вирішено генплан присадибної ділянки.

Підраховані техніко-економічні показники зводять у таблицю 2.

14.4 Об'ємно-планувальне рішення

В цьому розділі описують:

конфігурацію будівлі, її розміри в плані;

кількість поверхів та їх висоту;

наявність підвалу, технічного підпілля, технічного поверху;

планувальне рішення житлових будівель: секційне, коридорне, галерейне; громадських будівель: коридорне, анфіладне, концентричне, змішане;

серію будівлі (за паспортом);

-- планувальне рішення: в житлових будинках - кількість та склад квартир, у громадських будівлях - перелік приміщень на кожному поверсі із зазначенням їх площ.

14.5 Техніко-економічні показники проекту

А) Індивідуальний житловий будинок

Для техніко-економічної оцінки проекту такого будинку підраховують показники:

- загальний будівельний об'єм, у тому числі:

вище позначки ± 0,000; нижче позначки ± 0,000;

площу житлового будинку;

площу приміщень житлового будинку, у тому числі:

зона нічного перебування; громадсько-рекреаційна; професійно-трудова; господарсько-побутова; літніх приміщень;

загальну площу приміщень житлового будинку;

площу забудови будинку;

поверховість.

Будівельний об'єм житлового будинку визначають як суму будівельного об'єму вище позначки ± 0,000 (надземна частина) і нижче цієї позначки (підземна частина).

Будівельний об'єм надземної і підземної частин будинку визначають у межах обмежуючих поверхонь із включенням огороджувальних конструкцій, світлових ліхтарів тощо, починаючи з позначки чистої підлоги кожної з частин будинку, без урахування проїздів і просторів під будинками на опорах.

Будівельний об'єм надземної частини визначають як добуток площі поперечного перерізу будівлі на довжину будівлі.

Еркери, веранди, тамбури та інші частини будинків, які збільшують об'єм будівлі, включають до загального об'єму.

Об'єм підвалу визначають множенням площі горизонтального перерізу підвалу на рівні цоколя на висоту, виміряну від рівня чистої підлоги підвалу до рівня чистої підлоги першого поверху.

Площу житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій.

Площа сходових кліток, ліфтових шахт включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні даного поверху.

Площа горищ і технічних поверхів до площі будинку не включається.

Площу приміщень житлового будинку визначають як суму площ усіх приміщень за винятком лоджій, балконів, веранд, терас, холодних комор і зовнішніх тамбурів.

Загальну площу приміщень житлового будинку визначають як суму площ усіх приміщень (за винятком вхідних тамбурів), вбудованих шаф і літніх приміщень, підрахованих з такими знижувальними коефіцієнтами:

для балконів і терас - 0,3;

для лоджій - 0,5;

для засклених балконів - 0,8;

для веранд, засклених лоджій і холодних комор - 1,0.

Площа, яку займає піч, до площі приміщень не включається. Площа під маршем внутрішньоквартирних сходів при висоті від підлоги до низу виступаючих конструкцій 1,6 м і більше) включається до площі приміщень, де розташовані сходи.

Площу забудови будинку визначають як площу горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи виступаючі частини. Площа під будинком, розташована на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.

При визначенні поверховості надземної частини будинку до кількості поверхів включають усі надземні поверхи (включаючи мансардний), у тому числі технічний і цокольний,! якщо верх його перекриття знаходиться вище середньої планувальної позначки землі не менше ніж на 2 м.

При різній кількості поверхів у різних частинах будинку на ділянці з уклоном поверховість визначають окремо для кожної частини будинку.

Технічний поверх, розташований над верхнім поверхом, при визначенні поверховості будинку не враховують.

Підраховані показники зводять у таблицю (табл.3)

Таблиця 3

Б). Багатоповерховий житловий будинок

Для техніко-економічної оцінки проекту цього будинку підраховують такі показники:

житлову площу квартир;

підсобну площу квартир;

корисну площу квартир;

площу житлового будинку;

площу забудови;

будівельний об'єм;

поверховість;

планувальний коефіцієнт К1

об'ємний коефіцієнт К2

1. Житлову площу квартир визначають як суму площ усіх житлових приміщень квартири.

2. Підсобну площу квартир визначають як суму площ усіх інших приміщень.

3. Корисну площу квартир визначають як суму площ усіх приміщень квартири (житлова площа + підсобна площа, за винятком вхідних тамбурів в одноквартирних будинках), вбудованих шаф, літніх приміщень, підрахованих із такими знижувальними коефіцієнтами:

для балконів, терас - 0,3; - для лоджій - 0,5;

для засклених балконів - 0,8;

для веранд, засклених лоджій і холодних комор - 1,0.

Загальну площу квартир житлових будинків визначають як суму загальних площ квартир цих будинків.

4. Площу житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій. Площа сходових кліток, ліфтових шахт включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні даного поверху.

Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається.

5. Площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу на рівні цоколя, включаючи виступаючі частини. Площа під будинком, розташована на стовпах, а також проїзди під будинком включаються до площі забудови.

6. Будівельний об'єм житлового будинку визначають як суму будівельного об'єму вище позначки ± 0,000 (надземна частина) і нижче цієї позначки 0,000 (підземна частина).

Будівельний об'єм надземної і підземної частин будинку визначають у межах обмежуючих поверхонь із включенням огороджувальних конструкцій, світових ліхтарів тощо, починаючи з позначки чистої підлоги кожної з частин будинку без урахування проїздів і просторів під будинками на опорах.

Будівельний об'єм надземної частини визначають як добуток площі поперечного перерізу будівлі на довжину будівлі.

Об'єм підвалу визначають множенням площі горизонтального перерізу підвалу на висоту, виміряну від рівня чистої підлоги підвалу до рівня чистої підлоги першого поверху.

7. При визначенні поверховості надземної частини будинку до кількості поверхів включають усі надземні поверхи (включаючи мансардні), у тому числі технічний і цокольний, якщо його перекриття знаходиться вище середньої планувальної позначки землі не менш ніж на 2 м.

При різній кількості поверхів у різних частинах будинку на ділянці з уклоном поверховість визначають окремо для кожної частини будинку.

Технічний поверх, розташований над верхнім поверхом, при визначенні поверховості будинку не враховують.

8. Планувальний коефіцієнт К1 - для оцінки економічності планувального рішення окремих квартир та будівлі в цілому: визначається як відношення житлової площі до корисної. К1= S_{жит. пл..}/ S_кор.пл.

9. Об'ємний коефіцієнт К2 - для оцінки об'ємно-планувального рішення будівлі. К2 = будівельний об'єм будівлі / сумарна площа будівлі.

Підраховані показники заносять у таблицю (табл. 4).

Таблиця 4. Техніко-економічні показники багатоповерхового житлового будинку

№	Найменування	Одиниця виміру	Кількість
1 2.. 3. 4 5 6. 7. 9 10. 11.	Кількість квартир, у тому числі: однокімнатних; двокімнатних. Житлова площа квартир: однокімнатних; двокімнатних. Підсобна площа квартир: однокімнатних; двокімнатних. Корисна площа квартири: однокімнатних; двокімнатних.. Площа житлового будинку. Площа забудови. Загальний будівельний об'єм, у тому силі: - вище позначки +-0,000; - нижче позначки +- 0,000. Поверховість Коефіцієнт К1 Коефіцієнт К2	Квартир Квартир Квартир М2 М2 М2 М2 М2 М2 М2 М2 М2 М2 М2 М2 поверх

В) Громадські будівлі

Для техніко-економічної оцінки проекту громадської будівлі підраховують такі показники:

загальну площу;

корисну площу;

будівельний об'єм;

площу забудови;

поверховість;

коефіцієнт К1;

коефіцієнт К2.

Загальну площу громадської будівлі визначають як суму площ усіх поверхів (включаючи технічний, мансардний, цокольний, підвальний). Площу поверхів будівлі вимірюють у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін. Площу антресолей, переходів, засклених веранд, галерей і балконів, залів для глядачів теж включають у загальну площу будівлі.

Корисну площу будівлі визначають як суму площ усіх розміщених в ній приміщень, а також балконів і антресолей в залах, фойє та ін., за винятком сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх сходів і пандусів.

Робочу площу будівлі визначають як суму площ усіх приміщень, розміщених в ній, за винятком коридорів, тамбурів, переходів, сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів, а також приміщень для інженерного обладнання. Площі коридорів, які використовують як рекреаційні приміщення, теж включають у розрахункову площу.

Будівельний об'єм, площу забудови та поверховість громадських будівель визначають так само, як і в житлових будинках.

Будівельний об'єм будинку визначають як суму будівельного об'єму надземної та підземної частин. Об'єм підземної та надземної частин будівлі визначається в межах граничних поверхонь включно з огороджувальними конструкціями, світловими ліхтарями та ін., починаючи від відмітки чистої підлоги кожної з частин будівлі, без врахування виступаючих архітектурних деталей і конструкцій, терас і балконів.

Площу забудови будівлі визначають як площу горизонтального перерізу по зовнішньому обводу на рівні цоколя, включаючи виступаючі частини.

До числа поверхів включають усі надземні поверхи, в тому числі й технічний, мансардний і цокольний, якщо верх його перекриття знаходиться вище середньої планувальної відмітки землі не менше ніж на 2 м. Технічний поверх над верхнім поверхом при визначенні поверховості не враховується.

Коефіцієнт К1, - це відношення робочої площі до корисної: К1 = Р / К;

Коефіцієнт К2 - (кубатурний коефіцієнт) - співвідношення будівельного об'єму до корисної площі будівлі: К2 =.V / К.

Підраховані показники заносять у таблицю (табл. 5).

Таблиця 5. Техніко-економічні показники проекту громадського будинку

№	Найменування	Одиниці виміру	Кількість
1 2. 3. 4. 5. 6. 7.	Місткість (пропускна здатність) за видами обслуговування: адміністративний будинок. Робоча площа. Корисна площа. Будівельний об'єм, у тому числі: - вище позначки 0,000; - нижче позначки 0,000. Площа забудови. Поверховість. Коефіцієнт К1. Коефіцієнт К2.	Робоче місце М2 М2 М3 М3 М3 М2 Поверх -

14.6 Архітектурно-конструктивне рішення

В цьому розділі описують конструктивний тип, конструктивну схему будівлі і дають детальну характеристику прийнятим конструкціям.

Фундаменти:

основа будівлі, глибина закладання фундаментів під стіни і колони;

конструкція фундаменту (стрічкові, стовпчасті, пальові, суцільні), матеріали (бутові, бетонні, бутобетоні, залізобетонні);

марка елементів (при збірному фундаменті);

призначення піщаної подушки, армованого шва і пояса (якщо вони потрібні);

горизонтальна гідроізоляція - на яких відмітках розташована і з чого виконана;

вертикальна гідроізоляція - як і з чого виконана (залежно від рівня ґрунтових вод);

вимощення - його конструкція, ширина, похил;

специфікація елементів фундаменту.

Література: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. -- Чернівці: Місто, 2000 (розділ 4).

Каркас (у каркасних будівлях):

елементи каркасу: колони, ригелі, плити перекриття;

забезпечення просторової жорсткості;

сітка колон, прив'язка їх до координаційних осей будівлі;

тип каркасу, розміри і матеріал колон, ригелів, їх марки, спосіб закріплення колон і обпирання ригелів.

Стіни:

А) цегляні:

товщина зовнішніх і внутрішніх стін, вид цегли, марка, система кладки, товщина горизонтальних та вертикальних швів, марка розчину;

вентиляційні і димові канали в стінах, їх розміри, призначення;

конструкції перемичок, балконів, карнизів, температурних швів;

- заходи з економії енергоресурсів при проектуванні стін.

Б) великопанельні та великоблочні:

розрізка стін, конструкція панелей (блоків), матеріал, характеристика стін за статичною роботою;

конструкція вертикальних і горизонтальних стиків між панелями (блоками) та герметизація їх:

- зв'язок панелей (блоків) з елементами перекриття, матеріал і конструкція внутрішніх панелей (блоків), прив'язка стін до координаційних осей, елементи стін: балкони, еркери, лоджії, карнизи, парапети;

специфікація стінових панелей (блоків). (Зразок див.: табл. 6).

Література: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. - Чернівці: Місто, 2000 (розділи 5, 11).

Перекриття:

- конструкція перекриття (балкове, безбалкове), спосіб виготовлення (збірне, монолітне), розміри несучих елементів перекриття, їх марка, розміри обпирання на стіни (опори); замонолічування швів, зв'язок панелей із стінами та між собою у збірному варіанті;

забезпечення звуко-, тепло- та гідроізоляції в міжповерхових і горищних перекриттях та в санвузлах;

специфікація панелей перекриття (див. табл. 6).

Таблиця 6. Специфікація збірних залізобетонних виробів

Марка позиція	Позначення (серія)	Назва (марка)	Кількість	Маса, кг	Примітка
		Плита перекриття
П-1	1.141-1	ПК 48-15	37	285
20 60 60 10 15 20
185

Література: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. - Чернівці: Місто, 2000 (розділ 6).

Сходи:

конструкція сходів, їх елементи,марка, розміри (ширина маршу, площадки, похил маршу, розміри східців, кількість присхідців, проступів); розрахунок сходової клітки; перила, кріплення їх;

ліфт, розміри, розташування машинного відділення;

специфікація елементів сходів (за зразком табл. 6).

Література: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. - Чернівці: Місто, 2000 (розділ 10).

Перегородки:

назва перегородок за розміщенням у будівлі, матеріал, конструкція, розміри;

спосіб обпирання перегородок на перекриття, кріплення їх до стін, стелі; заходи щодо звукоізоляції перегородок.

Література: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. - Чернівці: Місто, 2000 (розділ 7).

Вікна і двері:

тип, марки віконних блоків, їх розміри, кріплення, серія; встановлення підвіконних дощок, надходження свіжого повітря, кватирки, фрамуги, навішування рам, віконне приладдя;

специфікація елементів заповнення прорізів (див. табл. 7).

Таблиця 7 Специфікація елементів заповнення прорізів

Марка позиція	Позначення (серія)	Назва (марка)	Кількість	Маса, кг	Примітка
		Вікна
ОК-1	1.1136	ОС-15-12	14	0,036
		Двері
Д-1	Інд.	ДГ23-9
20 60 60 10 15 20
185

Література: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. -Чернівці: Місто, 2000 (розділ 7).

Дах і покрівля:

А )скатні дахи:

форма, конструкція та основні елементи даху; похил даху, залежно від типу покрівлі; кроквяна система (приставні, висячі крокви);

вентиляція і освітлення горища; огородження на даху; водовідвід (зовнішній, внутрішній, організований, неорганізований);

Б) суміщені покриття:

похил, конструкція, пароізоляція, утеплювач, матеріал для вирівнюючого шару; конструкція будки для виходу на дах;

матеріал покрівлі, кількість шарів, спосіб наклеювання і захист від перегріву;

димарі, вентиляційні шахти, водовідвід, огородження.

Література: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. - Чернівці: Місто, 2000 (розділ 9).

Підлоги:

вид запроектованої підлоги і основи під підлогу, кріплення плінтусів;

тип підлоги у санвузлі, рівень її влаштування, гідроізоляція; при дощатій підлозі дати переріз дощок, лаг, відстань між лагами, антисептування деревини, ізоляція проти гниття, вентиляція;

експлікація підлоги (табл. 8).

Таблиця 8. Експлікація підлог

Назва приміщення	Тип підлоги	Схема підлоги	Елементи підлоги, її товщина	Площа підлоги
Кабінети,більярдна, тренажерний зал	1		Клепки паркетні Картон ДСП Лаги Пінополістирол Плита перекриття	529,25
Коридори,електрощитові, топкові, роздягальня	2		Дошки Лаги Пінополістирол Плита перекриття	402,38
Ванна, душова, санвузол	3		Плитка керамічна Цементна стяжка Руберойд	53,2
25 15 40 85 20
185

Література: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. - Чернівці: Місто, 2000 (розділ 6).

14.7 Опорядження будівлі

Внутрішнє опорядження: опорядження внутрішніх стін і перегородок, яким розчином і фарбами (клейові, олійні); висота обличкування стін і перегородок керамічною плиткою; якими фарбами покривають вікна, двері, радіатори; відомість опорядження приміщень.

Зовнішнє опорядження: вид кладки зовнішніх стін (під розшивку, в пустошовку, із облицювальної цегли); опорядження цоколя (штукатурка, облицювання каменем); фарбування віконних, балконних і дверних блоків.

Література: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. - Чернівці: Місто, 2000 (розділ 5).

14.8 Складання списку використаних джерел

Всі джерела нумерують наскрізно арабськими цифрами. Джерело, на яке посилаються в тексті, позначають тим порядковим номером, яким воно записано в списку використаної літератури.

Про кожен документ подаються такі відомості: прізвище та ініціали автора; якщо книга написана двома чи трьома авторами, то їх прізвища подаються в такому порядку, в якому вони вказані в книжці; повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву, якщо він вказаний на титульній сторінці; дані про видання, назва міста видання в називному відмінку. Для міст Києва, Харкова, Москви, Ленінграда (нині Санкт-Петербург) вживаються скорочення К, X, М, СП; назва видавництва (без лапок), рік видання (без слів "рік" або скорочення "р").

Кожна група відомостей відокремлюється одна від одної знаком крапка і тире (.-). Бібліографічний опис роблять мовою документа. Наприклад: Карвацька Ж.К. Будівельні конструкції. Громадські будівлі. - Чернівці: Місто, 2000.

15. Оформлення розрахунково-пояснювальної записки

15.1 Загальні вимоги

Пояснювальна записка згідно з міждержавними стандартами є одним із видів текстових документів і оформляються відповідно до вимог Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД).

Записка, виконується на одному боці аркуша паперу формату А4 (297x210 мм), на якому креслять рамку робочого поля документа, українською мовою, машинописним способом або рукописним креслярським шрифтом з висотою літер і цифр не менше 2,5мм. Цифри і літери треба писати чітко чорним, синім або фіолетовим кольором.

Кожен аркуш пояснювальної записки повинен мати рамку чорного кольору, виконаною друкарським способом або вручну тушшю, чорнилом чи кульковою ручкою.

Рамки наносять суцільною основною лінією на відстані 20мм від лівого поля і 5мм від інших полів аркуша.

Відстань від рамки до початку і кінця рядків повинна бути не меншою за 3мм.

Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої границі рамки повинна бути не менша ніж 10мм.

Абзац у тексті починають відступом, який дорівнює 15-17мм.

15.2 Оформлення титульного аркуша

Титульний аркуш записки виконують олівцем на аркуші формату А4 (приклад заповнення і компонування наведені в додатку 1 та на рис.1).

Поле І - найменування міністерства і назва навчального закладу. Пишеться шрифтом розміром 7.

Поле 2- у правій частині назва та номер спеціальності. Пишуться шрифтом розміром 5.

Поле 3 - найменування теми курсового проекту або дипломного проекту з позначенням документа. Тема пишеться шрифтом розміром 7.

...