Рис. 14.

Охолоджується компресор примусово повітрям, яке надходить від лопатей шківа-маховика 8, закріпленого на колінчастому валу. Шків-маховик приводиться в рух за допомогою клинопасової передачі від електродвигуна. У верхній частині компресора розташований фільтр 7, за допомогою якого повітря, що надходить у компресор, попередньо очищається від пилу.

Схема принципу роботи компресорної установки СО-7Б

Рис. 15.

Під час роботи компресора, коли поршень 8 рухається вниз, у циліндрі створюється розрідження. У цей момент всмоктувальний клапан під атмосферним тиском повітря відкривається і воно заповнює внутрішній простір циліндра. Під час руху поршня вгору повітря стискується і притискує всмоктувальний клапан до сідла так, що отвір, крізь який надходило повітря, повністю закривається. Під час наступного руху поршня стиснене повітря натискає на нагнітальний клапан, який відкривається, і через трубопровід 2 виштовхується у ресивер 4. Ресивер призначений для створення запасу повітря, зменшення пульсації і часткового очищення його від парів води і масла. У нижній частині ресивера розміщений спускний кран, через який періодично зливають конденсат, що збирається на його дні. З ресивера повітря надходить у масловологовіддільника 5, де остаточно очищається. Всередині масловологовіддільника знаходяться кільця Рашига, на яких осідають частинки води і масла. Конденсат стікає у ресивер. Далі стиснене повітря подається по шлангах, які приєднуються до двох кранів з штуцерами, розміщених з боку масловологовіддільника.

Компресорна установка має регулятор тиску, запобіжний клапан і фільтр. Регулятор тиску 7 підтримує заданий тиск за рахунок випуску надлишкового повітря в атмосферу. Він регулюється на тиск 0,2-0,6 МПа. Запобіжний клапан спрацьовує, якщо компресор перевантажений більше, ніж дозволено. Він відрегульований на тиск 0,7 МПа.

До початку роботи компресора перевіряють надійність з'єднання повітряного шланга, роботу запобіжного клапана і рівень масла в картері. Масло наливають через лійку з дрібною сіткою, яку вставляють у спеціальний отвір, що закривається масломіром. Рівень масла повинен бути між верхньою і нижньою рисками масломіра. Застосовують компресорне масло, яке замінюють через 75-100 год. роботи. Двигун компресора заземлюють відповідно до правил електротехніки.

Перевіряють роботу компресора без навантаження. Для цього перекривають вихідні крани і включають двигун. Під час перевірки слідкують за справністю і показаннями манометра, правильною роботою регулятора тиску і запобіжного клапана. Працювати можна лише тоді, коли компресор справний.

Під час експлуатації компресора потрібно слідкувати за рівнем масла у картері і у разі потреби доливати його, не допускати нагрівання компресора вище 80-85°С, періодично зливати конденсат через спускний кран на ресивері. Технічне обслуговування компресорів виконують за графіком роботи. Перелік робіт, які мають бути проведені під час технічного обслуговування, зазначений у спеціальній інструкції.

Основні несправності в роботі компресорної установки СО-7Б та способи їх усунення

Таблиця 1

Основні несправності в роботі к	омпресорної установки
	СО-7Б та способи їх усунення
Несправність		Причина несправності	Спосіб усунення
Різкий гуркіт, що ви-	Зламалась пластина Терміново зупинити ком-
ник у верхній частині	клапана і потрапила пресор; розібрати кла-
циліндра, і компресор у циліндр панну плиту і замінити
зменшив подачу п Рухомі деталі	повіт-	пошкоджену пластину
	ком-	Пошкодження поршне- Замінити пошкоджені
пресора деренчать;	про-	вих кілець кільця
дуктивність установки
Зменшилась
Глухий гуркіт всереди-	Збільшилась відстань Замінити поршень
ні циліндра		між поршнем і циліндром (поршень витерся)
Різкий гуркіт в	ком-	Виплавився бабіт у ниж- Заповнити утворений про-
Пресорі		ній головці шатуна міжок прокладкою або це місце залити новим бабітом і розточити до потрібного розміру Послабшала гайка ша- Підтягнути гайку або у тунного болта або зла- разі потреби замінити
		мався болт	болт

Несправність	Причина несправності	Спосіб усунення
Стукіт у клапанну пли-	Поршень вдаряє в кла-	Збільшити товщину про-
Ту	панну плиту	кладки між блоком ци-ліндрів і клапанної пли-ти
Стукотить маховик	Послабшала гайка, що закріплює маховик	Підтягнути гайку
Масло витікає з кар-	Пошкоджена ущільню-	Замінити манжету або
тера по колінчастому	вальна манжета або по-	пружину
Валу	слабшала підтискна пружина
Подача стисненого по-	Повітря виходить у міс-	Знайти ці місця і під-
вітря недостатня	цях з'єднань шлангів	тягнути хомути
	Буксують паси клино-	Відрегулювати натяг па-
	пасової передачі	сів
	Повітря виходить з-під	Підтягнути гайки, що
	головки компресора	закріплюють головку; у разі потреби замінити відповідну прокладку
	Засмітився всмоктуваль-	Розібрати фільтр і про-
	ний фільтр	мити сітку
	Пошкоджена пластина клапана	Замінити пластину
	Пошкоджені поршневі кільця	Замінити кільця
	Зносилися поршні або Замінити поршні і роз-
	циліндр	точити циліндр
На розпилення надхо-	Ресивер заповнився кон-	Злити конденсат і про-
дить забруднене повіт-ря	денсатом	дути ресивер
	Засмітився масловоло-	Розібрати і промити
	говіддільник	масловологовіддільник
	Пошкоджені поршневі кільця	Замінити кільця
	Зносився циліндр	Розточити циліндр і поставити нові поршні

Фарбонагнітальні бачки. Фарбонагнітальний бачок призначений для зберігання малярної суміші під тиском і подавання її до фарборозпилювача. Фарбонагнітальні бачки випускають марок СО-12А, СО-13А, СО-42А, СО-52 тощо, які за конструкцією майже не відрізняються один від одного, але мають різні габаритні розміри.

Розглянемо будову фарбонагнітального бачка СО-13А. Він складається з корпусу, кришки і розподільного вузла з редуктором і манометром. Корпус бачка 1 металевий із сферичним дном, з боків його є дві ручки 12. У верхній частині бачка по його периметру розміщені шість притискних скоб з гвинтами 11.

На кришці бачка є завантажувальний отвір 10 з кришкою, запобіжний клапан 3 і розподільник 16 з рукояткою 9. З боку розподільника міститься кран із штуцерами 4 для приєднання матеріальних шлангів. До крана приєднана матеріальна трубка 13, в нижній частині якої є фільтр для фільтрації фарби, що надходить до фарборозпилювача. Зверху розподільника міститься редуктор 6 з двома кранами для подачі повітря і манометром.

Принцип роботи бачка описано вище. Для подачі повітря в бачок на витиснення фарби рукоятку встановлюють у вертикальне положення, а для перемішування суміші і скидання тиску - в горизонтальне. Щоб запобігти виходу суміші в атмосферу крізь отвір скидання повітря в розподільнику, бачок має спеціальний відбивач 14, а щоб суміш не потрапила у редуктор,- зворотний клапан 15.

Таку саму конструкцію має фарбонагнітальний бачок СЩ-42А, але місткість його менша. Технічну характеристику бачків наведено в таблиці.

Таблиця 2. Технічна характеристика бачків

Технічна характеристика	фарбонагнітальних	бачків
		Марка
Показник
	СО-12А	СО-13А	СО-42А	СО-52
Місткість бачка, л	20	60	40	100
Робочий тиск, МПа	0,3--0,4	0,4	0,4	0,4
Габаритні розміри, мм:
Довжина	390	500	500	500
Ширина	350	420	420	525
Висота	700	1060	750	1020
Маса, кг	20	35	ЗО	60

До початку роботи з фарбонагнітальним бачком потрібно пересвідчитись в його справності, а також у справності манометра і редуктора. Можливі несправності в роботі бачків подано в таблиці .

Таблиця 3. Основні несправності в роботі фарбо нагнітальних бачків

Основні н	несправності в роботі фарбонагнітальних бачків
	та способи їх усунення
Несправність	Причина несправності	Спосіб усунення
Зменшується або при-	Засмітився фільтр	Зняти кришку, прочис
пиняється подача фар-		тити і промити фільтр
Би		з трубкою
	Недостатня кількість фарби у бачку	Долити фарбу
Фарба, що надходить	Погано перемішується	Перемішати фарбу мі-
до розпилювача, має	фарба	шалкою; якщо в бачку
неоднакову в'язкість		є пневмомішалка, вклю-чити її
Манометр не показує	Несправний манометр	Замінити манометр
Тиску
Тиск редукованого по-	Недостатньо міцно за-	Перевірити місця з'єд
вітря знижується	кріплено шланги	нань шлангів і закрі пити
	Нещільно закрита криш-	Підтягнути накидні ско
	ка	би; перевірити справ ність гумової прокладки; якщо вона пошкод-жена, замінити
Тиск у бачку нижче	Неправильно відрегу-	Регулювальним гвинтом
або вище потрібного	льований редуктор	редуктора довести тиск до потрібного
	Пошкоджена діафрагма редуктора	Замінити діафрагму

Повітря, що надходить від компресора очищають масловологовіддільниками.

Пристрої для виконання опоряджувальних робіт на висоті

Дерев'яні козли заввишки 90-120 см (залежно від висоти приміщення ) виготовляють із соснових дощок і застосовують при невеликих обсягах малярних робіт. У масовому будівництві користуються металевими інвентарними столиками

Пересувний різновисотний столик виготовляють з труб або кутникової сталі. Він складається з чотири стоякового опорного каркаса, драбини і дерев'яного настилу. У кожній конструкції столика передбачено піднімання настилу за рахунок висувних стояків, які переміщують уздовж нерухомих стояків і закріплюють штирями або спеціальними затискними гвинтами на потрібній висоті (від ,7 до 1,7 2,5 м). як настил використовують інвентарний дерев'яний щит розміром від 60?120 до 80?160 см. Для влаштування штукатурного помосту водночас встановлюють кілька столиків на певній відстані один від одного, а прольоти між ними перекривають інвентарними щитами.

Рис. 15.

Двовисотний столик складається з опорного каркасу. Драбини, захисних засобів(поручні), настилу і полиці для розміщення пристроїв та інструменту. Столик призначений для виконання опоряджувальних робіт в приміщеннях заввишки 2,5-2,7 м. Конструкція його дає змогу фіксувати положення настилу на двох рівнях 0.7 і 0,9 м. Робоча площадка столика має розмір 60?100 см,маса його становить 22кг.

Універсальний столик складається зчотиристоякового прямого опорного каркасу, різновисотного опорного каркасу, драбини, настилу і полиці. Столик призначений для виконання опоряджувальних робіт в приміщеннях заввишки 2,5-2,7 м а також у сходових клітках. Конструкція його дає змогу фіксувати положення настилу у двох рівнях. Працюючи у звичайному приміщенні. Настил можна встановити на висоті 0.7або 0.9 м. Для роботи на сходовій клітці до столика приєднують різновисотний опорний каркас, обладнаний підкосом. При такому положенні столика настил можна встановити на висоті 0.75 або0.95 м. Робоча площадка столика становить 60?100 см, маса його-24 кг.

Розсувні драбини виготовляють з деревини або металевих труб діаметром 22.5 мм. Дерев'яна розсувна драбина складається з двох драбин, з'єднаних у верхній частині спеціальним металевим шарніром, який фіксує її положення при максимальному розсуванні і застерігає від самовільного розсування. Якщо шарніра немає, то робоче положення розсувної драбини фіксується двома металевими гачками завтовшки 70- 100 см. Висота розсувної драбини становить 222,0-2,8 м.

Для роботи у низьких приміщеннях краще застосовувати металеві розсувні драбини, обладнані фіксуючим пристроєм і полицею, які у неробочому стані легко складаються. Укладаючи на них інвентарні щити або дошки, можна робити легкі риштування.

Для виконання дрібних робіт використовують приставні драбини різної довжини. Щоб запобігти ковзанню драбини під час роботи, її кінці обмотують ганчірками або прибивають гумові пластини.

Рис. 16.

Колиски застосовують при фарбуванні фасадів будинків. За принципом переміщення вони бувають самопідіймальні, обладнані електролебідками, та такі, які піднімають за допомогою лебідок, встановлених на землі. Самопідіймальні колиски різних марок ЛОС-100-120, ЛС-80-250, ЛЭ-30-250, ЛП-11М, ТП-11 тощо відрізняються одна від одної габаритними розмірами та тоннажністю.

Зручна в експлуатації самопідіймальна колиска ТП-11 призначена для піднімання двох робітників і 100 кг вантажу на висоту до 100 м. Робоча площадка колиски розміром 0,97?4,4 м витримує навантаження до 300 кг. Колиска складається з металевого каркасу 1 з поручнями 3, двох електролебідок 2, суцільного металевого настилу 4 із захисним бортом 5 заввишки 15 см. Піднімають колиску за допомогою двох сталевих тросів, які перекидаються через блоки, розміщені на кінцях консольних балок,що закріплюються на даху або горищному перекритті. Після включення лебідок в електромережу троси починають намотуватися на відповідні барабани лебідок і піднімають колиску. При переключенні лебідки на зворотний рух троси розмотуються і колиска опускається.

Рис. 17.

Для виконання дрібних ремонтних робіт на фасадах будинків і фарбування ринв застосовують одномісну самопідіймальну колиску ЛОС-100-120. Вона складається з металевого каркаса 1, електролебідки 2, суцільного металевого настилу 4 з захисним бортом 5 15см завширшки. Колиска призначена для піднімання одного робітника і 20 кг вантажу на висоту до 100 м. Піднімається колиска за допомогою одного троса.

Пересувні вишки бувають самопідіймальні та збірно-розбірні. Їх використовують для фарбування фасадів три -, чотириповерхових будинків і для робіт всередині будівель.

Пересувна самопідіймальна вишка ВО-10,6-12 складається з двох колон 2, двох візків та робочої платформи 3. Платформа за допомогою лебідки з електроприводом пересувається вздовж колон як напрямних з відмітки 1,25 до 10,6 м і можне зупинятись на ній різних висотах у цих межах.

Размещено на http://allbest.ru

Рис. 18.

Переміщення платформи здійснюється з пульта управління, що містить на ній. Якщо електроенергії немає, то платформа пересувається за допомогою ручного привода лебідки, обладнаного поряд з електричним. Вишка спирається на чотири колеса з гумовим ободом.

На нове місце роботи у межах одного будинку вишку пересувають вручну, попередньо опустивши платформу до нижньої відмітки 1,25 м. Максимально допустиме навантаження на платформу 500 кг.

Пересувна збірно - розбірна вишка дає змогу виконувати опоряджувальні роботи на висоті до 6м. вона складається на чотири колеса, драбини 7,захисного поручня 4 та дерев'яного настилу 5. На робочому місці вишку збирають із окремих секцій, нарощуючи їх до потрібної висоти. Розмір робочої площадки вишки становить 2?2 м; максимально допустиме навантаження-200 кг

У межах приміщення або фасаду будинку вишку пересувають вручну.

Інвентарні риштування бувають дерев'яні, трубчасті, струнні (підвісні) тощо.

Трубчасті без болтові риштування застосовують для штукатурення фасадів будинків заввишки до 40 м. Вони складаються з опор, прогонів, поперечок, поручнів та дерев'яного настилу. До кінців прогонів і поперечок приварено гачки, а вздовж опор на відстані 2 м один від одного - спеціальні патрубки. Під час монтажу риштувань гачок прогону вставляють у патрубок опори. Опори встановлюють вздовж стіни на відстані 2 м одна від одної.

Башмаки опор спираються на дерев'яні підкладки, підмощені під кожну пару опор. Риштувань завширшки 2 м прикріплюють до стін гачками, які встановлюють в петлі анкерних болтів, заздалегідь закріплених у стіні.

На прогони укладають інвентарні дерев'яні щити. Настили риштувань обгороджують інвентарним поручнем заввишки не менше як 1 м, у нижній частині якого закріплюють бортову дошку. Окрім яруси риштувань сполучають сходами.



Рис. 19.

Підвісні (струні риштування підвішують до металевих або дерев'яних консольних балок, які закріплюють під дахом. Струни риштувань складаються з окремих ланок завдовжки 4 м кожна. До струн приварені спеціальні гачки, в які закладають прогони настилу, поручні та бортову дошку. Відстань між струнами вздовж стіни становить 2,5-4,0 м; ширина настилу - 2,0- 2,5 м. Щоб риштування не розгойдувалось, їх у деяких місцях прикріплюють до стіни жорсткими стяжками.

1.8 Організація робочого місця

Продуктивність праці робітника залежить і від правильної організації його робочого місця. Робочим місцем робітника - опоряджувальника називають ділянку, у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні для роботи пристрої, інструменти і матеріали.

Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві майже немає стаціонарних робочих місць; робітник разом з пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки на іншу.

Бригадир і кожний член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці, не заважаючи працювати іншому робітникові.

Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розмішують так, щоб під час роботи не доводилося робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть лівою рукою,- зліва. Столик встановлюють так, щоб з місця його встановлення можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітника. Під час роботи слід користуватися лише справними інструментами та механізмами і якісними матеріалами.

Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці потрібні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях - ящика для розчину або тару для малярних сумішей.

Велике значення в організації робіт має своєчасне підготування потрібних матеріалів. Наприклад, крейду і клей для малярних сумішей замочують за добу до виготовлення сумішей. За цей час вони добре намокають, тому приготовляти суміш буде легше і швидше. Так само заздалегідь у спеціально виділених приміщеннях сортують плитки, розкроюють лінолеум і шпалери. Підготовлені матеріали в процесі роботи подають на робочі місця.

Під час виконання робіт обов'язково слід додержуватися усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише на справних пристроях.

Робоче місце маляра повинно бути добре освітлене природним світлом. Це дає змогу правильно підбирати кольори фарбувальних сумішей і взагалі якісно використовувати опоряджувальні роботи. У приміщеннях має бути кімнатна температура (18…20°с). Для роботи з нітроемалевими фарбами або іншими сумішами, що виділяють шкідливі для здоров'я людини леткі пари, слід забезпечити не менше ніж дворазовий обмін в приміщені протягом години.

Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати в шафі інструменти, вимкнути струм, підведений до електроустаткування, і закрити пускові пристрої на замок.

В усіх ланках будівельного виробництва дедалі ширше впроваджується наукова організація праці (НОП). Підвищити продуктивність праці можна тільки за умови правильної її організації. НОП передбачає застосування передової технології, досконаліших пристроїв та інструментів, економії матеріалів, використання і впровадження у виробництво нових передових методів робіт, підвищення загальноосвітнього і технічного рівня робітників.

Для виконання більшості будівельних робіт (малярських, штукатурних, малярних тощо) потрібна узгоджена робота кількох робітників, оскільки кожний будівельний процес поділяється на окремі операції. Наприклад, для фарбування приміщення треба підготувати поверхні, приготувати малярні суміші, подати їх на робочі місця, пофарбувати поверхні і уразі потреби оздобити їх. Якщо ці роботи виконуватиме один робітник, то йому доведеться витратити більше часу, ніж тоді, коли їх виконуватимуть поопераційно кілька робітників. Крім того, ці роботи повинні виконувати робітники різних кваліфікацій: підносити матеріали - робітники I-II розрядів, підготовляти і фарбувати поверхні - III-IV розрядів; оздоблювати їх - IV-VI розрядів. Тому для виконання певного обсягу робіт потрібні робітники різної кваліфікації. Робітники нижчої кваліфікації приготовляють малярні суміші, підносять матеріали і виконують найпростіші операції з підготовки поверхонь, а кваліфіковані - виконують окремі види робіт відповідно до їхньої кваліфікації. Така організація праці дає змогу кожному робітникові вдосконалити свої навички, вчитися і підвищувати кваліфікацію.

Ланки робітників об'єднуються в бригади, які бувають спеціалізованими і комплексними.

До складу спеціалізованої бригади входять робітники тільки однієї спеціальності. Так комплектують бригади мулярів, штукатурів, теслярів, малярів тощо. Проте організація таких бригад на сучасному рівні будівництва не завжди виправдовує себе. Тому останнім часом роботи виконують комплексні бригади, до складу яких входять робітники різних професій. Наприклад, до складу комплексної бригади опоряджувальників можуть входити штукатури, маляри, теслярі, паркетники, а також робітники інших професій, що тісно пов'язані з роботою бригади і зацікавлені у кінцевому результаті її роботи ( машиніст малярної станції, моторист, слюсар-електрик тощо). Це дало змогу підвищити колективну зацікавленість робітників, оскільки заробітну плату вони одержують за єдиним нарядом.

За якістю виконаних комплексними бригадами будівельних робіт слід встановити взаємний контроль, що підвищить продуктивність праці і кваліфікацію робітника, сприятиме скороченню простоїв. Працюючи в комплексній бригаді, кожний робітник може освоїти суміжну професію , навчатися користуватися машинами і механізмами. Таким чином, створюється зацікавленість робітників у підвищенні продуктивності праці, а разом з цим і заробітної плати, зміцнюється трудова дисципліна, усувається плинність кадрів.

До складу спеціалізованих бригад входить до 15 робітників, а комплексних - до 25-30. Очолює бригаду найбільш кваліфікований робітник - бригадир. Він керує роботами і працює сам нарівні з іншими членами бригади. Бригади комплектують залежно від певного обсягу робіт і можливості застосування машин та механізмів.

Форми організації праці в бригаді можуть бути різні, але в масовому будівництві роботи ведуть потоковими методами: потоково-розчленованим, потоково-комплексним, потоково-конвеєрним тощо.

Однією з форм організації є така, при якій бригада працює потоково - розчленованим методом. Суть цього методу полягає в тому, що весь обсяг роботи бригади поділяють на окремі ділянки (захватки). Роботи на ділянках розподіляють на окремі операції або групи операцій у межах певного циклу підготовчих і завершальних робіт (наприклад, підготовка і фарбування водними сумішами, неводними сумішами, приклеювання шпалер тощо), які виконують почергово спеціалізовані ланки бригади. Тому цей метод іноді називають потоково - циклічним. У процесі роботи ланки переходять з однієї ділянки на іншу. Роботи ведуться ланками потоково на рівних за трудомісткістю захватках. Розмір захватки для виконання робіт одного циклу, який може тривати до п'яти днів, визначають залежно від строків завдання будинку, кількості робітників у бригаді, забезпеченості бригади механізмами і матеріалами тощо. Після складання циклічного графіка перша ланка бригади починає виконувати роботи на першій захватці і після їх закінчення переходить на другу захватку, де виконує ті самі роботи. Слідом за першою ланкою з однієї захватки на другу послідовно переходять всі інші ланки-бригади, виконуючи доручені їм види робіт. Основною умовою ритмічної роботи бригади за цим методом має бути однакова трудомісткість усіх захваток.

Працюючи в ланці, кожний робітник виконує щодня ті самі операції і цим удосконалює свої навички. Внаслідок цього підвищується продуктивність праці його самого і бригади в цілому.

Організація роботи бригади за потоково - комплексним методом полягає в тому, що всі опоряджувальні роботи ведуться потоково на рівних за трудомісткістю захватках, але без розподілу їх на цикли. За цим методом кожна ланка або бригада виконує весь комплекс підготовчих, основних і завершальних робіт у межах квартири, поверху або секції будинку робота ланок на захватках провадиться паралельно і узгоджується у часі.

Такий метод організації праці сприяє підвищенню відповідальності робітників за якість виконаної роботи, розвиває самостійність і творчий підхід до праці, підвищує її продуктивність. Наприклад, для роботи за потоково - комплексним методом бригаду розподіляють на однакові ланки по три чоловіка. Окремо виділяють робітників, що обслуговуватимуть компресор і фарбонагнітальний бачок. До складу ланки входить по одному маляру II-III і IV розряду. Кожна ланка має виконати певний обсяг робіт у чотирьох - восьми квартирах або в інших приміщеннях. При цьому всі ланки повинні почати і закінчити всі роботи водночас. Після цього вся бригада переходить на наступну захватку у цьому самому будинку або переїздить на інший об'єкт, де організовує свою роботу так само.

Рис. 20. Схема організації праці під час оздоблення 5-поверхового будинку ( позначення в кружечках: над рискою -- номер ланки; під рискою -- кількість малярів у ланці )

1.9 Технологія виконання робіт

Водними сумішами фарбують обштукатурені, бетонні, цегляні або дерев'яні поверхні. Кількість операцій, які потрібно виконувати при підготовці поверхні, залежить від категорії фарбування (просте, олійне тощо), а також від виду фарбування і матеріалу поверхні.

При фарбуванні силікатними фарбами здійснюють такі операції: очищення і згладжування торцем деревини або шліфувальною шкурою, перше ґрунтування, фарбування.

Підготовка поверхонь під фарбування силікатними сумішами

Силікатні суміші застосовують для фарбування внутрішніх і зовнішніх обштукатурених, бетонних і кам'яних поверхонь. При підготовці поверхні її очищають від пилу, жирних плям від мінеральних масел, а пошкоджені місця підмазують цементним розчином і добре затирають. Підготовлена поверхня повинна бути міцною, мати однорідну фактуру на всій площі, лише в такому разі її можна ґрунтувати.

Для ґрунтування фасадів перед фарбуванням силікатними фарбами застосовують розчин калійного рідкого скла густиною 1,15-1,18 г/см3 або розчин флюату магнію чи цинку густиною 1,12 г/см3. Внутрішні поверхні ґрунтують пористих поверхонь до складу ґрунтовки добавляють до 20% дрібно розмеленого мінерального наповнювача (крейда, діатоміт, трепел тощо).

Склад силікатної ґрунтовки (на 10 л суміші)

Калієве рідке скло10л

Крейда мелена1-2 кг

Спосіб приготування. Крейду добре розтирають з невеликою кількістю рідкого скло, після чого вливають решту скла. Розчин перемішують і проціджують.

Ґрунтувальну суміш наносять щітками або механізованим способом. Якщо за певних умов поверхню потрібно шпаклювати, то це роблять силікатною шпаклівкою.

Склад силікатної шпаклівки (у частинах за об'ємом)

Калієве рідке скло 1

Крейда мелена до робочої в'язкості

Спосіб приготування. У попередньо розведене до густини 1,15-1,18 г/см3 рідке скло при перемішуванні в розчинозмішувачі добавляють крейду до робочої в'язкості. Шпаклівку, що утворилася, перетирають на фарботерку.

Після ретельної підготовки, поверхню фарбують. Техніка фарбування описана вище.

1.10 Показники якості водяного пофарбування

Якість виконання водяного пофарбування визначають головним чином по зовнішньому вигляду. В табл. наведені показники якості, розроблені на основі існуючих технічних умов.

Таблиця 4. Оцінка якості водяного пофарбування

Дефекти при пофарбуванні поверхонь водними складами, причини їх виникнення і способи усунення

Проте під час фарбування водними сумішами можуть виникати деякі дефекти. Розглянемо основні дефекти водних фарбувань і способи їх усунення:

Жирні плями від мінеральних і тваринних масел, що не висихають, можуть бути на поверхні або проступати на неї з нижніх шарів штукатурки. Якщо шар штукатурки наскрізь просочений маслом, то зняти таку пляму звичайним перетиранням не можна. Штукатурку на всій ділянці плями вирубують і замінюють новим шаром, після чого поверхню нової штукатурки фарбують. Поверхневі плями на штукатурці усувають промиванням поверхні 5%-м розчином лугу у воді.

Іржаві плями утворюються внаслідок тривалого намокання штукатурного шару при протіканні покрівель і санітарно-технічного обладнання. Якщо пляма невеличка, то з поверхні старий набіл знімають. А дефектну ділянку промивають 2 -- 3%-м розчином соляної кислоти і ґрунтують 15%-м розчином мідного купоросу. Якщо це не допомагає, то після ґрунтування суху поверхню покривають на ділянці плями каніфольним лаком або нітроемалевою фарбою білого кольору.

Висоли -- це білий кристальний наліт на поверхні у вигляді інею. Висоли утворюються. Коли на поверхню виходять водорозчинні солі, що є в цеглі або штукатурному шарі. Вони з'являються також при застосуванні в силікатних фарбуваннях натрієвого рідкого скла. Щоб вивести висоли з поверхні, металевою щіткою зчищають верхній шар штукатурки з сіллю, яка виступила на ньому, перетирають поверхню, додаючи розчин, і після висихання ці місця ґрунтують білою олійною фарбою. Потім всю поверхню підготовляють і фарбують як звичайно.

Відшарування фарбової плівки буває при застосуванні густої фарбувальної суміші або суміші з надлишком клею, а також при фарбуванні поверхні, покритої товстим старим набілом. Щоб усунути цей дефект, з поверхні зчищають набіл, перетирають її, після чого фарбують сумішшю нормальної в'язкості.

Сліди від щітки і патьоки утворюються при фарбуванні рідкою сумішшю. Якщо на поверхні немає товстого набілу, то для усунення цих дефектів її ґрунтують і фарбують сумішшю нормальної в'язкості. Якщо є товстий набіл, то його зчищають, а поверхню перетирають, ґрунтують і фарбують як звичайно.

Стики утворюються при швидкому висиханні ділянок поверхні, пофарбованих з деяким інтервалом у часі. Усунути стик звичайним розтушуванням не можна, тому всю поверхню ґрунтують і фарбують знову.

Зміна фарбового тону пофарбованої поверхні виникає внаслідок застосування у фарбувальних сумішах нестійких проти лугів або світла пігментів. У цих випадках з поверхні змивають дефектний фарбовий шар, потім її знову ґрунтують і фарбують сумішшю з лугостійким пігментом.

При неохайній роботі на поверхні залишаються бризки, пропуски, зсуви рисунка фризів і накатів та інші дефекти, які також не допускаються і які треба усувати.

1.11 Підрахунок об'ємів робіт та потреб в матеріалах

Якість малярних робіт, виконаних водними сумішами, повинні відповідати чинним технічним вимогам, затвердженим проектом, ескізам і кольоровим зразкам. Роботу приймають лише після повного висихання пофарбованих поверхонь. Щоб перевірити правильність виконання і кількість операцій,які виконувались під час підготовки поверхні,частково видаляють фарбове покриття. Спробу роблять у тих місцях, де пошкодження можна буде виправити, не порушуючи при цьому однотонності фарбування.

Якість малярних робіт, виконаних водними сумішами, повинна відповідати таким вимогам:

- поверхні, пофарбованими сумішами, мають бути однотонні, з ретельно розтушованою або проторцьованою плівкою; на поверхнях не повинно бути помітних плям, потьоків, бризок, слідів від щіток (допускається лише при простих фарбуваннях, якщо вони не помітні з відстані 3 м від поверхні), пухирців, відшарувань плівки, волосних щілин, волосіні від щіток тощо;

- відхилення від прямолінійності ліній у місцях стиків поверхонь, пофарбованих у різні кольори, при високоякісному фарбуванні не допускається, при поліпшеному - не повинні перевищувати 2, а при простому -5 мм;

- бордюри, фризи, фільонки по всій довжині мають бути однакової ширини без помітних стиків;

- бризки і плями на поверхнях, опоряджених набризком, повинні розміщуватися рівномірно;

- на поверхнях, опоряджених мішковиною, пористою гумою або валиками, рисунок має бути однорідний; пропуски, плями, перекоси ліній і стиків не допускається; при накатуванні валиком будь - яких рисунків вони можуть бути зміщенні не більше ніж на 0,5 мм.

Альфрейні опорядження поверхонь повинні відповідати таким вимогам:

- при фактурних опорядженнях поверхні шар фактури повинен бути міцним, без щілин і частинок, що легко відшаровуються; шар фактури не повинен відшаровуватись від основи;

- рисунки, виконані вручну за трафаретом, повинні мати чіткі контури без потьоків фарби і пропущених місць;

- під час виконання альфрейних робіт способом аерографії розпис повинен відповідати проектним рисункам на всій опорядженій поверхні;

- зсуви окремих фрагментів частини рисунків не допускається.

Приймаючи малярні роботи, водночас встановлюють якість виконання і оцінюють їх.

Обсяги виконання малярних робіт водними сумішами підраховують за площею фактично опоряджених поверхонь з урахуванням їхнього рельєфу і за винятком не опоряджених місць. Щоб підготувати площу фактично пофарбованою поверхні приміщення Sфакт, потрібно виміряти його довжину, ширину і висоту, а також розміри вікон і дверей. За цими даними роблять відповідні підрахунки, користуючись формулою

Sфакт =2h(a + b)+ a b - n Sв - m Sда,

де h- висота приміщання; м; a- довжина, м; b- ширина, м; n- кількість вікон, шт.; Sв - площа вікна, м2; m- кількість дверей, шт.; Sдв - площа дверей, м2.

До отриманого результату слід додати площу пофарбованих віконних і дверних відкосів, які виміряють і підраховують окремо.

Пофарбовану поверну ліпних стель підраховують за площею горизонтальної проекції стелі із застосуванням переводних коефіцієнтів, які показують, у скільки разів слід збільшити підраховану площу, щоб встановити фактичну пофарбовану:

Насиченість ліпниною,%До 22,1-1010,1-4040,1-7070,1-100

Переводний коефіцієнт11,11,52,12,8

Примітка. насиченість ліпниною визначають за площею горизонтальної проекції ліпних деталей на стелі.

Фактично опоряджену площу фасаду визначають за розмірами окремих його елементів (стін, фасаду, парапету тощо ) з урахуванням їхнього рельєфу і за винятком площі, що займають вікна і двері.

Наприклад, потрібно пофарбувати фасад будівлі розміром 15000 ? 10800 ? 5100, який має 12 вікон розміром 1200 ? 1200 та 1 двері розміром 2000 ? 900.

Виконуємо потрібні розрахунки (Табл. 5, Табл. 6).

Таблиця 5.

№ п/п	Назва робіт	Підрахунки	Перевідний коефіцієнт	Об'єм
1	Силікатне фарбування фасаду будівлі	2?5,1?(15+10,8)-12?1,2?1,2-1?2?0,9	100	244,08



Рис.22. Ескіз будинку, який потрібно пофарбувати

Таблиця 6.

Назва робіт	Об'єм	Назва матеріалів	Витрати
			на одиницю	на об'єм
Силікатне фарбування фасаду будівлі	244,08	фарба силікатна	0,43	1,049544
		пемза	0,14	0,341712
		клоччя	0,02	0,048816

1.12 Техніка безпеки, охорона праці і виробнича санітарія

Правила внутрішнього трудового розпорядку

Виконуючи будівельні та опоряджувальні роботи, працівники повинні знати та дотримуватися дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, адже від цього залежить безпека на виробництві: основним нормативним актом, що регулює питання дисципліни праці та організації внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, є типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій.

На підставі типових правил розробляються правила внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням умов праці даного підприємства.

У правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретизуються обов'язки адміністрації, робітників і службовців, питання прийому на роботу і звільнення, використання робочого часу, порядок застосування заходів заохочення за сумлінну працю та заходів впливу на порушників трудової дисципліни.

Загальні відомості про охорону праці

Продуктивність праці робітників значною мірою залежить від впровадження у виробництво нових машин і механізмів, нової технології виконання робіт, правильної організації робочих місць, культури виробництва і виконання вимог техніки безпеки і промислової санітарії.

Для збереження нормальних умов праці регламентується тривалістю робочого дня, необхідні перерви під час робочого дня, щорічні оплачувані відпустки робітників і службовців тощо. Тривалість робочого дня робітників і службовців будівельних організацій становить 8 год при п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями (41 робоча година на тиждень). Для робітників деяких професій із шкідливими умовами праці встановлено скорочений робочий день -7 год. (36 год. на тиждень).

Не допускається до виконання шкідливих і важких робіт (кесонні, каменотесні, варіння асфальту тощо) також жінки, що працюють на будівництві. Їм дозволяється вантажити або розвантажувати лише штучні або сипкі вантажі (цегла, пісок, глина), а також періодично переносити по рівній поверхні вантажів масою не більше ніж 15 кг. У разі піднімання жінкою вантажу на висоту понад 1,5 м або переміщення його постійно протягом робочого дня маса вантажу не повинна перевищувати 10 кг. Вагітним жінкам, що мають дітей віком до 1,5 року, не дозволяється працювати у додатковий (після роботи) і нічний час, а також у вихідні і святкові дні.

Особливе значення для здоров'я робітника має правильний відпочинок. Тому відпочинок під час робочого дня, робочого тижня, а також тривалість щорічних відпусток суворо регламентується законодавством. Під час робочого дня, але не пізніше ніж через 4 год. після його початку, працівникам надається обідня перерва, яка повинна тривати не менше як 30 хв. Взимку при температури -20°С через кожну годину роботи робітникам надається десятихвилинна перерва. При температурі -25°С також надаються перерви і робочий день скорочується на 1 год., а при температурі нижче -30°С працювати забороняється.

Стан охорони праці в будівельних організаціях контролюють представники спеціальних органів державного контролю.

Загальні правила техніки безпеки на будівельному майданчику

Будівельний майданчик - це територія, на якій розташовано споруджуваний будинок, підсобні приміщення (склади, прохідні будки), під'їзні дороги, а також місця для складання різних будівельних матеріалів.

Охорона праці робітників і забезпечення умов для виконання правил техніки безпеки на кожному будівельному майданчику є обов'язком керівників будівельних організацій і осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт. Загальний стан техніки безпеки у будівельній організації відповідає начальник (керуючий) і головний інженер тресту або управління. Контроль за виконання правил техніки безпеки і здійсненням організаційно - технічних і санітарно - гігієнічних заходів щодо запобігання випадків травматизму і професійних захворювань покладено на осіб, призначених адміністрацією будівництва з числа інженерно - технічного персоналу, а також громадянських інспекторів. Ці працівники мають складати квартальні і річні плани з техніки безпеки, контролювати виконання наказів, інструкцій і розпоряджень з цих питань, проводити інструктажі робітників, брати участь у періодичних випробуваннях машин, механізмів, риштувань, колисок, а також у комісіях, що розслідують причини аварій і нещасних випадків, тощо.

Адміністрація будівельної організації зобов'язана організувати вступний інструктаж з техніки безпеки, тобто короткочасне навчання (6-10 год.) для всіх робітників й інших працівників, яких приймають на роботу, незалежно від їхньої освіти, стажу роботи за даною спеціальністю або посадою. Вступний інструктаж слід проводити у кабінеті охорони праці або спеціально обладнаному приміщенні за заздалегідь розробленою і затвердженою програмою. Після закінчення вступного інструктажу і перевірки знань слухачів у спеціальному журналі роблять відмітку, що підтверджує проходження робітником інструктажу з обов'язковим його особистим підписом.

Надалі проводять первинний інструктаж безпосередньо на робочому місці працюючого, показуючи безпечні прийоми і методи праці. Після цього його допускають до самостійної роботи. Повторний інструктаж проходять всі працюючі не рідше ніж через 6 міс.

Техніка безпеки на території будівельного майданчика. Територію будівельного майданчика обгороджують парканом з ворітьми для в'їзду і виїзду транспорту. Висота паркана повинна бути не менше ніж 2 м, а відстань його від споруджуваного будинку не менше як 10 м. Якщо будинок розміщено вздовж вулиці і паркан поставлено ближче ніж 10 м від нього, то на паркані має бути захисний піддашок завширшки не менше як 1 м, закріплений з похилом до будівельного майданчика під кутом 20° до горизонту. По периметру будинку визначають небезпечну для людей зону, на межі якого встановлюють попереджувальні знаки або написи. При висоті будинку до 20 м зона має бути завширшки не менше як 7 м, а при висоті 20-70 м - не менше як 10 м. На території будівельного майданчика обладнують проїзди для транспорту і проходи для людей. У місцях в'їзду і виїзду автотранспорту вивішують попереджувальні написи („ Бережись автомобіль! “ тощо). Вночі такі знаки слід добре освітлювати. Для переходу робітників через котловани і траншеї споруджують перехідні містки з поручнями заввишки не менше як 1,1 м. Проходи на укосах з похилом понад 20° обладнують драбинками або східцями з однобічними поручнями. Електрокабелі в місцях проходів і проїздів прокладають під землею або перекривають перехідними чи проїзними містками.

Колії для внутрішнього транспорту (кранів, вагонеток тощо) повинні бути справні і укладену на міцну основу.

В усіх небезпечних місцях вивішують попереджувальні знаки і написи, наприклад: „ Не стій під вантажем!“, „ Не перевантажуй риштувань! “ тощо.

Для скидання будівельного сміття з висоти більше ніж 3 м слід зробити закриті жолоби так, щоб нижній кінець жолоба був від землі не вище ніж 1 м. Місця, на які скидається сміття, обгороджують.

Будівельні матеріали і різне обладнання розміщують на рівних і втрамбованих майданчиках, які взимку очищають від снігу і льоду.

Будівельні матеріали складають за їхніми видами в штабелі так, щоб між ними залишалися проходи і проїзди для транспорту (проходи - не менше як 1 м, проїзду - не менше як 3 м). штабелі бутового каменю повинні мати висоту не більше ніж 1 м, цегли - не більше ніж 1,7 м, дощок - не більше половини ширини штабеля.

Ящики зі склом ставлять в один ряд. Круглий ліс складають у штабелі заввишки не більше ніж 1,5 м з прокладками між рядами. Густо терті фарби і замазку в бочках (у лежачому положенні) укладають в штабелі не більше як у три ряди у висоту. Сипкі матеріали зберігають у засіках, бункерах або закритих ящиках, щоб вони не розпилювались. Не можна безладно зберігати і розкидати будівельні матеріали та вироби на території будівельного майданчика.

Перебуваючи на території будівництва, учні професійно - технічних училищ, які проходять виробничу практику, повинні дотримуватись таких правил:

-ходити на території будівництва лише по пішохідних доріжках, уникаючи безцільного ходіння та ходіння по незнайомих місцях території;

-не ходити по транспортних коліях та проїздах;

-уважно читати попереджувальні знаки і надписи, додержуючись особливої обережності в небезпечних місцях;

-додержувати дисципліни і порядку;

-не стояти і не ходити біля підіймальних механізмів і під піднятим вантажем або поблизу працюючих землерийних машин;

-не стояти біля рухомих частин працюючих машин і механізмів;

-самовільно не вмикати незнайомі машини і механізми;

-не торкатись електропроводів і кабелів, а також шлангів, що перебувають під тиском;

-додержуватись обережності, перебуваючи біля машини, що розвантажується;

-обережно поводитись з вогнем, палити лише в спеціально відведених для цього місцях, легкозаймисті матеріали зберігати в спеціально пристосованих складах, не залишаючи їх після закінчення роботи на робочому місті;

-у випадку одержання травми (порізу, опіку тощо) необхідно негайно повідомити про це майстра і звернутися в медпункт за медичною допомогою;

-у разі потреби надати першу допомогу потерпілому (припинити кровотечу, зробити штучне дихання тощо) і доставити його в медпункт;

-після закінчення роботи вимити і скласти в належне місце інструмент і привести в порядок своє робоче місце.

Техніка безпеки під час роботи на висоті. Учні професійно-технічних училищ, що проходять виробничу практику, допускаються до роботи на висоті, якщо вони досягли 17 років, за умови постійного нагляду за ними майстра виробничого навчання.

Будівельні роботи на висоті 1,5-4,0 м виконують з помостів або столиків, а на висоті понад 4 м-з риштувань, пересувних вишок або колисок.

Робочі місця, розміщенні над землею вище ніж 1 м, мають бути обгороджені поручнями заввишки не менш як 1 м з проміжним горизонтальним елементом і бортовою дошкою заввишки не менш як 15 см або металевою сіткою з поручнями.

Дерев'яні елементи риштування або помосту виготовляють з доброякісних обрізних дощок не нижче II сорту. Дошки або щити з'єднують внапусток лише по їхній довжині, причому кінці їх мають лежати лише на опорах і перекривати їх не менше ніж на 20 см у кожний бік. Настил риштування для виконання малярних робіт має бути завширшки не менше як 1 м; відстань від його краю до стіни підчас виконання зовнішніх робіт не повинна перевищувати 15 см, а внутрішніх - 10 см. Настил не повинен мати щілин ширше ніж 1 см. Риштування повинно мати поручні заввишки не менше як 1 м. Дошки поручня прибивають тільки з внутрішнього боку стояків. Уздовж настилу по його зовнішньому краю прибивають бортову дошку заввишки не менше ніж 15 см. Узимку настил риштування очищають від снігу та льоду і посипають піском або шлаком. Яруси риштувань або помости, на які піднімаються робітники, обладнують спеціальними драбинами з поручнями.

Риштування і поміст приймає в експлуатацію спеціальна комісія, призначена наказом по будівельно-монтажній організації. Акт приймання затверджує головний інженер цієї організації, після чого на риштуванні чи помості можна починати роботу.

Підвісні струнні риштування можна експлуатувати тільки після випробування їх статичним навантаженням, що перевищує розрахункове на 20%, і динамічним навантаженням, збільшеним на 10%.

Матеріали на риштуванні і помості розміщують у різних місцях, щоб не перевантажувати настил в одному місці. Ящики з розчином ставлять на відстані не менше як 0,4 м від краю настилу. Забороняється водночас працювати на різних ярусах риштувань по одній вертикалі.

Колиски повинні мати суцільний настил без щілин з бортовою дошкою заввишки не менше як 15 см. По периметру колиски встановлюють міцно закріплені поручні заввишки не менше ніж 1,2 м. Конопляні канати і сталеві троси для піднімання колисок повинні мати дев'ятикратний запас міцності, про що складають спеціальний акт. Балки, на яких закріплені блоки для піднімання колисок, що розміщується на землі, міцно закріплюють і завантажують подвійним, порівняно з вантажністю колиски, вантажем. Лебідки для піднімання колисок, що розміщують на землі, міцно закріплюють і завантажують подвійним, порівняно з вантажністю колиски, вантажем. До початку роботи з колиски перевіряють канат і гальмовий пристрій лебідки.

Драбини виготовляють з деревини без сучків з гумовими або гострими металевими наконечниками на нижніх кінцях, щоб запобігти ковзанню під час роботи. Східці драбин врізають у поздовжні бруски, які через кожні 2 м слід з'єднувати стяжними болтами. Приставні дерев'яні драбини застосовують завдовжки не більше ніж 5 м. розсувні драбини мають бути обладнані пристроєм, який би запобігав самовільному розсуванню їх.

Працюючи з драбини, не можна стояти на східцях, розміщених ближче ніж 1 м від її верхнього краю. Під час роботи повинен прив'язувати карабіном запобіжного пояса до міцної нерухомої частини будинку.

Категорично заборонено застосовувати для роботи на висоті тимчасовий поміст, спираючи його на бочки, цеглу, радіатори та інші предмети.

Техніка безпеки під час роботи з машинами і електрообладнанням. До роботи з машинами допускають лише осіб, що пройшли спеціальну підготовку і одержали посвідчення на право керування (або обслуговування) даною машиною. Працюючи біля машини чи механізму, слід суворо додержуватись правил техніки безпеки, а також знати і виконувати вимоги інструкції з експлуатації машини, яка обов'язково має бути на робочому місці. Працювати на стаціонарних машинах можна лише після міцного закріплення їх на фундаментах. Пересувні машини (розчинонасоси, компресори, розчино змішувачі тощо) варто встановлювати на рівних майданчиках, після чого закріплювати розтяжками або класти під їхні колеса колодки.

Усі рухомі частини машин і механізмів повинні бути закриті кожухами, а робочий майданчик навколо машини - обгороджений.

Перед пуском машини після монтажу або ремонту слід уважно оглянути її і перевірити, щоб на ній не залишилось запасних частин або монтажного інструменту, які під час роботи можуть потрапити в її рухомі частини і спричинили аварію. Категорично забороняється залишати працюючу машину без нагляду, а також регулювати або змащувати її під час роботи.

Особливо небезпечно для людини дія електричного струму, яка може призвести до різних видів травматизму: обпалення тіла, розриву тканин і пошкодження кісток, захворювань очей, паралічу нервової системи, розкладання (електролізу) крові тощо. У деяких випадках дія струму може призвести до смерті потерпілого.

Сила дії електричного струму на організм людини залежить від напруги: чим більша напруга, тим більша можливість ураження струмом, оскільки при постійному опорі людського тіла (близько 1000 Ом) сила струму збільшуватиметься (закон Ома). Струм силою 0,1 А вважається смертельним для людини. Слід враховувати, що більшість електричних машин на будівництві працюють від напруги 220 або 380 В, що дуже небезпечно, а струм напругою 12- 36 В вважається більш безпечним за умови додержання відповідних правил техніки безпеки.

До роботи з обслуговування будівельних машин і обладнання з електроприводом допускаються особи віком від 18 років. Вони проходять попередній і періодичні медичні огляди у встановлені законодавством строки. Особи, допущені до роботи з машинами з електроприводом, повинні мати кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче II, а допущені до роботи з ручним електроінструментом - I. Особи, що мають Iкваліфікаційну групу, проходять інструктаж через кожні 3 місяці. Для контролю за електробезпекою на будівельних об'єктах у кожній будівельній організації призначають відповідального інженерно - технічного працівника.

Пускові пристрої (рубильники, магнітні пускачі тощо) до машин, що працюють від електродвигунів, мають бути в спеціальних ящиках, які закриваються на замок. Пробкові запобіжники повинні відповідати певній силі струму.

Корпус електродвигуна слід заземлювати, якщо він працює при напрузі вище36 В. Проводи і кабелі, що підводять до машини, повинні бути добре ізольовані.

Після закінчення робочого дня, а також у вихідні і святкові дні на території будівництва вимикають і закривають на замки всі пускові пристрої до машин.

Під час роботи з ручним електроінструментом слід додержуватись таких правил техніки безпеки:

до початку роботи привести в порядок спец одяг;

уважно оглянути електроінструменти, перевірити ізоляцію проводів і заземлити його корпус;

під час роботи стежити за справністю проводів, не допускати їх перекручування та перегрівання електродвигунів;

...