Маловідоме креслення Івана Григоровича-Барського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маловідоме креслення Івана Григоровича-Барського

С.Б. Юрченко

Ім'я архітектора Івана Григоровича-Барського добре відоме як фахівцям, так і всім шанувальникам українського мистецтва. Зодчим збудовано такі визначні об'єкти, як Покровська та Набережно- Микільська церкви, дзвіниця Царекостянтинівської церкви, фонтан «Феліціал» у Києві, собор Красногорського монастиря біля Золотоноші, ним виконано опоряджувальні роботи на фасадах собору Різдва Богородиці у Козельці. Серед пам'яток Сіверщини з іменем архітектора пов'язується Михайлівська церква у містечку Вороніжі Шосткинського району, яка як за конфігурацією плану, так і в деталях повторює у однобанному варіанті форми київської Покровської церкви. барський архітектор креслення

Для творчого почерку зодчого, як уже неодноразово згадувалося дослідниками, характерним є вико-ристання ордених елементів, пов'язаних із творчістю петербурзького архітектора Растреллі: пілястри, поставлені на високі п'єдестали, «вухасті» наличники, увінчані півкруглими сандриками, що нагадують підняті у подиві брови, круглі вікна-люкарни, півкруглі подвійної кривизни фронтони тощо.

Незважаючи на досить значну творчу спадщину, досі не було відомо жодного креслення митця, що могло б свідчити про його рівень проектної майстерності. Нещодавно виявлено підписане Григоровичем-Барським креслення, що зберігається у збірнику інших креслень, датованому ХУІІІ ст.

Першим це зібрання опублікував польський дослідник Андрій Бетлей у 2000 р. у Кракові [1]. Зібрання пов' язане із греко-католицьким єпископом Ясоном Смогоржевським, і креслення Барського попало до нього, очевидно, випадково.

Зображення складається із двох прямокутних аркушів. На першому зображено два поверхові плани, на другому - чоловий фасад [2].

Плани розташовані один над одним (рис. 1). Нижній - «план нижняго жилья» - прямокутної форми, поділений поздовжньою перегородкою на два ряди приміщень - три вгорі та чотири внизу, причому два приміщення праворуч з окремим входом від ізольовані. Відповідно до поданої експлікації тут мали влаштовуватися «кладовые и для фуража». У лівому верхньому куті передбачено «очаг и кухня», решта покоїв житлового призначення. Вхід на другий поверх - через дверний проріз від лівого причілкового фасаду; тут влаштовано «сени и лестница для всходу на верхнее жилье». «План верхнего жилья» повторює членування нижнього, щоправда, у дещо ускладненому вигляді - за рахунок розділення більших приміщень перегородками.

Від сіней зі сходами ліворуч запроектовано «прихожую», пройшовши через яку можна потрапити в «залу», що сполучається із двома невеликими кімнатами - наріжною під назвою «кантора» та суміжною з нею - «для буфета». У довгій стіні зали є також дверні прорізи, що ведуть до «предспальни», за якою слідує спальня, та «боковой комнаты», з'єднаної через «сени задние» зі сходами. Печі розміщено таким чином, щоб кожна з них могла обігрівати кілька кімнат.

Рукою проектанта зроблено два цікавих приписи: один про те, що «потолки делать гладкие не полагая брусьев один на другой»; другий зазначає, що «между полом верхняго жилья и потолком нижняго растояния 8 вершков». Перший з них свідчить про надання переваги класицистичним принципам організації інтер'єру перед традиційними (влаштування стелі по сволоках), які мають пізньосередньовічну метрику.

Нижче у правому куті аркуша вмішено особистий автограф архітектора «архитектуриі помощник Иван Барский» (рис. 2).

Другий аркуш представляє чоловий фасад будинку і підписаний як «фасад почтоваго дому» (рис. 3). Споруда одноповерхова на високому цокольному поверсі. П'ять прямокутних вікон формують симетричну фасадну композицію. Три середні вікна виділені псевдоризалітом, висота цоколя приблизно удвічі менша від висоти першого поверху, обидва рівні розділено міжповерховим карнизом, вінцевий карниз незначного виносу. Над усім фасадом влаштовано аттик - уступчастий в середній частині та горизонтальний в бічних. Дах чотирисхилий, для вентиляції передбачено два горищних віконця із півкруглими сандриками, для відведеннядимузапроектованодвадимарі. Обрамлення віконних прорізів цоколя у вигляді простих лиштв, другого - складніші наличники із уступами («вухасті») та замковими каменями. Такі елементи зустрічаються також на фасадах інших споруд, зведених Іваном Григоровичем-Барським. Три вікна ризаліта додатково акцентовані підвіконними штукатурними дзеркалами прямокутної форми. Загалом стилістика застосованих деталей та композиція фасаду в цілому характерні для третьої чверті ХУШ ст.

Іван Григорович-Барський, як встановлено дослідницею Л. Проценко, помер 10 вересня 1791 р. у віці 78 років [3, с. 156]. У 1785 р. ним власноруч складено епітафію, текст якої надрукований у кількох публікаціях [4, с. 40-47; 5, с. 235-240; 6, с. 285-290]. Власний будинок зодчого знаходився в парафії церкви Успіння Борогодиці Пирогощої на Подолі [7, с. 7274]. Після навчання у Києво-Могилянській академії у кінці 1740-х років Григорович-Барський почав працювати «інстигатором» Київського магістрату [5, с. 236], виконуючи при цьому різні магістратські замовлення. Так, ним збудовано гостиний дім навпроти Воскресенської церкви та хлібний «магазейн» на вул. Братській [8, с. 29-30]. Слід відмітити, що посада інстигатора характерна для міст, які управлялися на основі магдебурзького права і є тотожною сучасному прокурору. Інстигатор - публічний обвинувач, який провадив попереднє слідство і у разі встановлення порушень позивався до суду [9, с. 128]. Цей факт є цікавим штрихом до біографії зодчого, який свідчить про гарну освіту майстра, в тому числі й юридичну, отриману у Києво-Могилянській академії, що дозволила обіймати зазначену посаду.

Рис. 2. Автограф Івана Барського

Рис. 3. Фасад поштової станції. Інститут рукопису НБУ ім. Вернадського, ф. 1, спр. 911, арк. 35.

Очевидно, що креслення може бути датованим не раніше кінця 1740-х років - початку служби Барського в магістраті.

Існування поштового сполучення Києва з іншими містами відоме вже у другій половині ХУШ ст. У 1725 р. Київський генерал-губернатор Іван Трубецькой оголошує київському війту Дмитру Полоцькому і членам магістрату наказ Катерини І про створення поштового двору в Києві на Подолі і вибір поштмейстера: «... в Киеве в нижнем городе учредить почтовой двор і выбрать к тому от ратуши за выбором магистрацким и под присягою доброго почтмейстера и грамоте умеющего, который бы присылаемые в Киев чрез почту ее величества государыни императрицы указы и доношения и прочия писма ... на том почтовом дворе записывал, именно: в котором месяце и числе и часу будут оные получены и чрез кого и куда отправлены» [10, с. 1]. Поштова станція розміщувалася в районі теперішньої Контрактової площі. Вже у першій половині ХІХ ст. за бажанням царя Миколи І збудовано мурований будинок поштової станції на Поштовій площі, що зберігся до нашого часу.

Креслення Григоровича-Барського свідчить про його високий рівень креслярської культури та водночас є наразі єдиним відомим проектом зодчого, скріпленим власним автографом.

Посилання

1. Betlej A. «Abrysy budowli w roznych sposobach i ksztaltach». Zbior XVIII-wiecznych rysunkow architektonicznych. - Krakow: TEXT, 2000. - 95 s. S. 81-82.

2. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського, ф. 1, спр. 911.

3. Києво-Могилянська академія в іменах. ХУП-ХУШ ст. - К.: видавничий дім «КМ Академія», 2001. - 736 с.

4. Холостенко М.В. Іван Григорович-Барський - зодчий Києва ХУІІІ ст. // Архітектура Радянської України. - К.: Будівельник, 1940. - № 11. - С. 40-47.

5. Заболотний В. Український архітектор ХУІІІ століття Григорович-Барський // Українська література. - Уфа, 1942. - С. 235-240.

6. Іваненко В., Камінецький О. Загадки старовинного рукопису // Наука і культура. Україна. - К., 1987. - С. 285-290.

7. Отченашко В. Садиби ІванаГригоровича-Барського та Юрія Дранчева на Подолі // Пам'ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень. - К., 1996. С. 72-74.

8. Крощенко Л.М. Гражданские постройки архитектора Ивана Григоровича-Барского // Строительство и архитектура. - К., 1981. - № 1.

9. Білоус Н. Київ наприкінці ХУ - у першій половині ХУІІ століття. Міська влада і самоврядування. - К.: видавничий дім «КМ Академія», 2008. - 360 с.

10. Центральний державний історичний архів України у м. Києві, ф. 220, оп. 1, спр. 299.

Размещено на Allbest.ru