Тенденції французької моди XIX ст.

Размещено на http://allbest.ru

Тенденції французької моди XIX ст.

Смак - це здатність людини відчувати, розуміти і оцінювати прекрасне і потворне в явищах дійсності крізь призму естетичних категорій і власного досвіду. Це так зване почуття ідеалу, яке формується із відчуттів краси та гармонії, духовності та піднесення, сприйняття трагічного та комічного.

Поняття смаку істотно вужче від поняття здорового глузду і ґрунтується не на міркуваннях, а на почуттях. Німецький філософ Імануїл Кант характеризував його як «чуттєве визначення досконалості».

Смак - це не просто своєрідність підходу індивіда до оцінюваного ним явища. Людина завжди прагне володіти хорошим смаком, бо смак не є природженою властивістю людини, це соціальна, духовна якість людини, що формується, як і багато інших соціальних якостей, в процесі виховання та навчання.

Часто висловлюваний принцип «Про смак не сперечаються» на справді на практиці повністю спростовується. Суперечки з цього приводу досить звичайна повсякденна річ, а пояснюється це тим, що смак - це індивідуальна якість людини. Судження про смак є так званою оцінкою, вони визначають міру досконалості даних об'єктів. Як і всі оцінки, такі судження не можуть бути предметом суперечок, що орієнтуються на досягненні істини, але здатні бути об'єктом суперечок, націлених на перемогу над іншою стороною. Отже, суперечки тут можуть бути лише з наміром добитися затвердження власної системи оцінок.

Претензія смаку на загальну значущість особливо яскраво виражена у феномені моди. Мода стосується швидкозмінних речей і утілює у собі не лише смак, але й усталений для багатьох спосіб поведінки. Будучи формою громадської солідарності, мода створює соціальну залежність від якої просто не можливо відмовитись. Знову вдамся до слів відомих людей, І. Канта вважав, що краще бути модним дурнем, ніж йти проти моди, хоча сприймати моду занадто серйозно - це безглуздо, а Ж. Лабрюйер, відомий французький мораліст сказав: «зневажати моду так само нерозумно, як завзято її дотримуватися».

Отже, що таке мода? Мода (від лат. modus) насправді означає міру, спосіб, образ; похідні від цього слова - модуль, модель - різновидність, подібність, взірець.

За словником іншомовних слів, мода має кілька семантично близьких значень:

1) нетривале панування певного смаку в будь-яких сферах життя;

2) нестійка, минуща популярність;

3) у статистиці - величина ознаки, яка найчастіше спостерігається в сукупності або низці варіацій, її застосовують для визначення величини найпоширенішої ознаки.

Тлумачний словник подає таке визначення: мода - нетривале панування певного смаку в навколишньому житті або культурі. За В. Далем: мода - тимчасова, мінлива примха в життєвому побуті, суспільстві, в крої одягу.

А по П'єру Кардену: мода - це ... оновлення! Дерево скидає старе листя, людина - одяг, який їй набрид. Як влучно сказав англійськи драматург і публіцист Джордж Бернард Шоу: «Мода - це те, що виходить з моди».

З вищесказаного зрозуміло, що моя робота буде присвячена явищу моди, а саме французької моди XIX ст. та роману Гюстава Флобера «Пані Боварі», особливостям опису модних тенденцій і елементів одягу в ньому.

Що таке французька мода? На це питання можливі будь-які відповіді від аналітичного «вишуканість+елегантність+престиж» до безкомпромісного «а що є ще якась?». І це зрозуміло, адже в мистецтві створення модного жодна інша країна не зрівняється з Францією, що заслужила на славу «глобального стовпа стилю».

З точки зору моди XIX ст. неможливо укласти в жорсткі рамки - занадто стрімко змінюються образи і стилі, а також люди, які їх визначають. Пишний і гротескний рококо змінюється простим до відвертого еротизму ампіром. В моду повертаються середньовічні довгі сукні й шлейфи, плащі, похилі плечі, тонкі діадеми у волоссі. Ці віяння моди яскраво прослідковуються у романі Гюстава Флобера.

Його творчість стала новим етапом французького реалізму, естетика якого почала вимагати точного і повного відображення дійсності, правди в усьому, аж до найменших деталей. Водночас письменник твердив, що метою його мистецтва була не правда, а краса. За Флобером, правда в мистецтві - не відповідність дійсності, а вміння проникнути за зовнішнє і відобразити сутність життя. смак мода карден боварі

Роман «Пані Боварі» давався авторові важко, писав його протягом 5-ти років, і в 1857 р. твір побачив світ, і всі критики як один визнали його шедевром, одним із кращих досягнень реалізму в літературі. За своїми жанровими ознаками "Пані Боварі" наближений до соціально-психологічного роману. Перед читачем постав світ обивателів, людей обмежених, самовдоволених, вульгарних. Перед читачем постав повний набір типів, характерних для того часу і місця: лікар, аптекар, крамар, нотаріус, власниця сільського готелю, священик, фермер та ін. їхнє життя заповнене дріб'язковими справами, інтересами і турботами, позбавлене будь-яких проблисків духовності. Це середовище представлене нечисленними, але точно обраними постатями, які в сукупності дали повну "побутову картину провінції".

Головна героїня твору - Емма Боварі, по суті, вона є звичайною жінкою і нічим особливим не вирізняться. Флобер не наділив її ні розумом, ні освітою, ні гарним смаком, але вона слідкує за модними тенденціями, читає дамські журнали «жадібно поглинаючи всі звіти про прем'єри, верхогони, вечірки, цікавиться дебютом тієї чи іншої актриси, відкриттям нової крамниці, знає останні моди сезону, адреси фельшнебельних крамниць». Навіть вдома вона тісно затягує корсет і чепуриться.

Одного разу Еммі випала нагода побувати на балу, це стало визначною подією, враження від якої супроводжували її аж до самої смерті. До речі, з опису балу можна судити про моду аристократів XIX ст., людей, які її диктували: «жінки сиділи попід стінами; мальовничі віяла колихались, руки, щільно обтягнуті білими рукавичками, що обрисовували форму нігтів, вертіли флакончики з золотими затичками. Мереживні оборки хвилювали на корсажах, діамантові брошки сяяли на грудях, браслети з медальйонами бряжчали на оголених руках….». Розкішне вбрання вимагало й відповідної зачіски, оздобленої живими квітами: «в пригладжених на лобі й закручених на потилиці зачісках - вінками, китицями, гронами - красувались незабудки, жасмин, гранатовий цвіт, колосся, волошки». Так само і образ Емми доповнювала троянда, запхнута в шиньйон.

Флобер, немов насміхаючись, каже: «чепуркуваті матрони в червоних тюрбанах нерухомо сиділи по місцях», з історії відомо, що в цей період з поширенням Французької та Англійської експансії в східні країни, Африку та Індію в жіночих гардеробах з'являються багато екзотичних елементів гардеробу - тюрбани, парчеві тканини, яскраві прикраси з бірюзи та коралів. Така кількість нових атрибутів не відразу знайшло розумне місце в гардеробах, часто будучи причиною нісенітних і дивних образів.

Ми також можемо скласти уявлення і про чоловічу моду: «…на них були фраки; волосся, начесане буклями на скроні, лисніло від якоїсь особливо вишуканої помади. Низенькі краватки не стісняли їм шиї, відкохані бакенбарди спадали на відкладені комірці». Говорячи про бакенбарди, не можу не згадати, що і Шарль Боварі носив їх.

Всюди відчувались елегантність, розкіш, пафос. Зовнішнім виглядом учасники балу намагались підкреслити своє високе соціальне становище і привернути увагу до себе. Намочені рукавички, щоб вони бездоганно набули форми рук, підпудрене волосся - подібні прийоми свідчать про творчу ідею заради прагнення виділитись.

Ще в надіях на вдалий результат операції, на запитання Шарля про те, що вона першим ділом зробить після того як вони розбагатіють, Емма відповіла: «Я повністю оновлю свій гардероб. Ти ж не хочеш, щоб твоя дружина, йшла поряд із тобою в платті, яке вийшло з моди?». Хоча в цьому випадку все сталось зовсім не так як вони хотіли.

XIX ст. також відзначалася великими науковими відкриттями, дослідженнями, зросла кількість залізниць, промислових підприємств. Просте населення неохоче приймало новизну, але серед більш-менш освічених людей, можна сказати, поширювалась мода на впровадження новинок, для покращення життя. Гюстав Флобер дає нам такий приклад - аптекар Оме і його сліпе захоплення технічним прогресом, особливо із ідеєю прооперувати викривлення ноги Іполита. Значить у втраті ноги бідолашним калікою певною мірою можна звинуватити моду.

Емма наслідує модні тенденції в усьому: починаючи з одягу, закінчуючи умеблюванням дому. Настирливий лихвар Лере зрозумів і щоразу використав цю хворобливу залежність Емми, кожен раз, коли вона відмовлялась від якоїсь речі, він наголошував на тому, що вона зараз в моді і Емма не могла не погодитись взяти її. Навіть Леон, прохаючи Емму про єдине побачення в кареті зумів скористатися цією слабинкою, запевненням, про те, що «в Парижі зараз всі так роблять».

Отже, мода - найтонший, вірний і безпомилковий показник відмітних ознак суспільства, маленька частка людини, країни, народу, способу життя, думок, занять, професій. Кожна епоха створює свій естетичний ідеал людини, свої норми краси, виражені через одяг, його пропорції, деталі, матеріал, колір, зачіски, грим. Слід згадати слова польського афориста Лешека Кумоа: «Ти маєш право мислити інакше, ніж твоя епоха, але не вправі одягатися інакше», у всі періоди існування станового суспільства одяг був засобом вираження соціальної приналежності, знаком привілеїв одного стану перед іншим. Чим складніша структура суспільства, тим багатша традиція, тим різноманітніше вбрання. Нарешті, кожна епоха характеризується певним станом культури, який отримує своєрідне вираження в мистецтві моди.

Завдяки тенденції до швидкої зміни, розуміти моду дуже складно, я б навіть сказала, що мода - це своєрідна наука, а мода Франції взагалі окрема і, мабуть, найважливіша галузь цієї науки. За допомогою майстерних описів Гюстава Флобера нам не потрібно багато зусиль, щоб створити в своїй уяві картину модних тенденцій змальованого ним періоду, в наш час ми мало що з цього можемо сприйняти.

Я не ставлю на цій темі крапку. Тему моди вичерпати не можливо, це явище живе, мінливе, і розбиратись в ньому кожен раз доводиться заново.

Размещено на Allbest.ru