Діалогічність свята (на прикладі культури народів Криму)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 008:394.2(477.75)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології

Діалогічність свята (на прикладі культури народів Криму)

спеціальність 26.00.02 - світова культура та міжнародні культурні зв'язки

БРИЖАК ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

Сімферополь - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрi культурології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Мiнiстерства ocвiти і науки, молодi та спорту України

Науковий керiвник - доктор фiлософських наук, професор Берестовська Діана Сергіївна, завідувач кафедри культурології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, Мiнiстерство ocвiти і науки, молодi та спорту України, м. Сімферополь

Офiцiйнi опоненти:

доктор мистецтвознавства Баканурський Анатолій Григорович, професор, завідувач кафедри культурології та мистецтвознавства Одеського національного політехнічного університету МОНМС України;

кандидат культурології Кулік Валентина Василіївна, доцент кафедри перекладу і туризму Приватного вищого навчального закладу Першого Українського Морського Інституту МОНМС України м.Севастополь.

Захист вiдбудеться «27» жовтня 2011 року о 13-00 годинi на засiданнi cпецiалiзованої вченої ради К 52.051.09 Таврiйського нацiонального унiверситету iменi В.I. Вернадського (95007, м. Сiмферополь, вул. Ялтинська, 20, зал засiдань, 3-й поверх)

З дисертацiєю можна ознайомитись у науковiй бiблiотецi Таврiйського нацiонального унiверситету iмeнi В.I. Вернадського за адресою: 95007, м. Сiмферополь, проспект Академіка Вернадського, 4.

Автореферат разослано « 26 » вересня 2011 р.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради I.О. Кур'янова

календарний свято діалогічний спрямованість

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Активність динаміки сучасного суспільства зумовила значні зміни всіх складників культури, її значення, форм комунікації і транслювання інформації, способів формування ідентичності, що безпосередньо стосується соціокультурної ситуації в Україні і в Криму. У цих умовах активізується роль культурних форм, які здатні до стабілізації системи, зняття соціокультурної напруженості. Однією з таких форм є свято - складне, багатопланове і поліфункціональне соціокультурне явище, невід'ємна частина життя як суспільства в цілому, так і окремої особи.

Саме в контексті осмислення вітчизняної історії та специфіки сучасної соціокультурної ситуації в кримському регіоні проблематика свята набуває особливої актуальності. Століттями й тисячоліттями Крим був центром взаємодії західної і східної цивілізацій. На невеликому просторі півострова зійшлися долі безлічі народів, кожен з яких має свою історію і свою культуру. Історія кримського співтовариства характеризується складними, зокрема, і кризовими подіями, пам'ять про які нерідко є об'єктом ідеологічних маніпуляцій. Специфікою співіснування народів Криму стало, з одного боку, прагнення до етнокультурної самоідентифікації, а з іншого - необхідність інтеграції для вироблення стратегії виживання і моделей політичного, економічного й культурного життя, здатного реалізувати принцип діалогу, точніше, діалогічності всіх форм соціокультурної діяльності як найбільш оптимального засобу вирішення протиріч.

Актуальність дослідження свята як культурної форми зумовлена тим, що воно завжди несе в собі позитивну емоційно-чуттєву компоненту, що сприяє створенню справжньої конструктивної діалогічності як основи реалізації принципів толерантності та добросусідства.

Актуальність теми дисертаційного дослідження набуває особливої значущості також у зв'язку з тим, що в численній літературі, присвяченій проблемам культури свята, немає комплексного культурологічного аналізу діалогічності етнічних свят народів Криму, який, на наш погляд, є дуже важливим для полікультурного регіону.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах наукової теми кафедри культурології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського «Діалог культур: кримський аспект» (реєстраційний номер 0106U003204). Тему затверджено на засіданні вченої ради Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (протокол № 2 від 2 березня 2009 р.).

Мета дисертаційного дослідження - визначення специфіки діалогічності свята як соціокультурного феномену на основі етнічних свят народів Криму.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

розглянути специфіку свята як феномену культури;

виявити комплексну структуру свята;

розкрити комунікативний характер святкової культури;

вивчити особливості діалогічної спрямованості свята;

схарактеризувати суть явища діалогу культур як чинника стабільності культурного розвитку;

проаналізувати своєрідність етнічних календарних свят народів Криму, їх структурні рівні та діалогічну спрямованість;

розкрити роль календарних свят народів Криму в процесі формування і функціонування культурного діалогу.

Об'єктом дослідження є свято як феномен культури.

Предмет дослідження - діалогічність як базова особливість етнічних свят народів Криму.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети застосовано: аналітичний метод, що дає можливість уточнити значення базових термінів дослідження: «діалог», «свято», «етнічне календарне свято», «міф», «ритуал», «обряд» тощо; історико-культурний метод, який дозволяє розглянути історію розвитку культурних форм у контексті історичної динаміки фестивних репрезентацій; метод компаративістського аналізу, застосований у ході зіставлення етнічних календарних свят народів Криму з метою виявлення спільних рис та особливостей.

У дисертації також використано загальнонаукові і спеціальні культурологічні підходи й методи, пов'язані з вивченням діалогу культур та діалогічності свята. Використання системно-структурного методу дозволило виявити структурні компоненти свята, визначити функції кожного з них і в системі святкового дійства в цілому. Застосування інтервального підходу дало можливість розглянути свято як багатовимірний феномен, що набуває в різних хронотопах нових значень, нових перспектив прочитання.

Методику культурологічного аналізу використано для аналізу історії і теорії феномену свята, його своєрідності як культурної форми.

Теоретичною основою дослідження є концепції видатних мислителів вітчизняної науки, які досліджували святкову культуру в цілому, а також окремі її феномени і напрями: А. Веселовського, О. Потебні, Я. Проппа, Е. Мелетинського, М. Бахтіна, Ю. Лотмана. Слід особливо виділити праці М. Бахтіна, його інтенції, пов'язані з проблемами діалогу та його роллю в культурі, аналіз карнавальної природи свята.

В основу осмислення теоретичних проблем роботи лягли праці провідних європейських мислителів - Д. Фрезера, К. Юнга, Е. Кассірера, Е. Фінка, Й. Хейзінги та інших.

Для дослідження кримської проблематики свята використано праці Ю. Полканова, І. Андрющенко, А. Мальгіна, Т. Салістої-Григорян.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

обґрунтовано роль діалогічності свят народів Криму як чинника толерантності та добросусідства;

виявлено комплексну структуру свята як єдність трьох рівнів: суб'єктного, ціннісно-смислового та рівня матеріальних носіїв змісту і цінностей;

проведено порівняльний аналіз низки календарних свят народів Криму з метою виявлення їх структурних рівнів і діалогічності як основи взаємодії культур.

Теоретичне значення дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження є внеском до розробки теоретичних проблем, пов'язаних з діалогічністю свята як феномену культури: ролі концептів і культурних форм (символу, міфу, ритуалу, обряду тощо) у функціонуванні святкової культури, принципу гри як основоположної компоненти свята; теоретичних основ етнічних свят народів Криму.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в можливості використання його результатів у лекційних курсах і семінарських заняттях з таких дисциплін: культурологія, філософія культури, історія народів Криму, етнологія тощо. Культурологічний аналіз свят народів Криму є основою для практичної роботи студентів з написання курсових і дипломних робіт, проведення етнографічної практики на відділенні «Культурологія» в Таврійському національному університеті імені В.І. Вернадського та інших видів наукової і навчальної діяльності, для вироблення моделей етнічних свят у діяльності національно-культурних товариств Криму.

На основі матеріалів дослідження в ТНУ імені В.І. Вернадського на спеціальності «Культурологія» в 2009-2011 рр. розроблено і прочитано спецкурс «Свята народів Криму», написано сценарії та проведено етнічні свята «Дервіза» й «Масниця». У зацікавленій та активній участі в заходах студентів різних національностей розкривається сутність діалогічності святкової культури як основи толерантності, взаєморозуміння і добросусідства.

Особистий внесок здобувача. Дисертація і тексти публікацій автор написав самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорено на засіданні кафедри культурології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, опубліковано в наукових статтях і викладено в доповідях та виступах автора на ХХ ? XXXI міжнародних наукових читаннях «Культура народів Причорномор'я з прадавніх часів і до наших днів» (Сімферополь, листопад, квітень 2006 ? 2011гг.), VI Таврійських читаннях «Філософія людського спілкування» (Крим, сел. Берегове, вересень 2010 р.), I Всеукраїнській науково-практичній конференції «Культура в системі гуманітарного знання» (Сімферополь, грудень 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання соціокультурного розвитку Криму: історія і сучасність» (Сімферополь, травень 2011г.).

Публікації. Результати проведеного аналізу відображено в п'яти наукових статтях, опублікованих у провідних спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (230 найменувань). Загальний обсяг роботи - 179 сторінок, з них 160 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, методологічні основи, сформульовано новизну, визначено теоретичне і практичне значення здобутих результатів, указано форми їх апробації.

У першому розділі «Свято як феномен народної культури» визначено місце свята в системі культурологічних концептів, розглянуто такі домінанти форм фестивності, як міф, ритуал, звичай, обряд.

У підрозділі 1.1. «Концептосфера культури як смислопороджувальна структура» розглянуто культуру як континуум культурних універсалій і смислопороджувальних форм, в основі яких лежать архетипічні структури, що показують загальну конструкцію культури, моделлю її різних виявів. Описано універсальні культурні та етнокультурні архетипи, визначено константи національної духовності, основоположні властивості етносу як культурної цілісності.

У свідомості людини «згустки» культурного середовища формуються у феномен концепту як одиниці колективної свідомості. Континуум концептів утворює «концептосферу» (Ю. Лотман) - символічний «універсум культури» (А. Шоркін), репрезентований символічними конструктами, що є, на думку Е. Кассірера, символічною функцією творчого мислення. Розглянуто символічні форми «мова», «міф», «мистецтво», «релігія», які безпосередньо стосуються концепції народного свята.

Проаналізовано різні точки зору на тлумачення феномену «свято» як універсального явища культури, висловлені культурологами, етнографами, мистецтвознавцями (А. Веселовський, О. Потебня, В. Пропп, В.Топоров, О. Фрейденберг, М. Бахтін, А. Гуревич, М. Каган, К. Жигульський, А. Лосєв, А. Мазаєв та ін.).

Відзначено, що найбільш повне поняття свята дав М. Бахтін, визначивши його як «первинну сферу людської культури», яка завжди мала «істотний і глибокий смисловий світоглядний зміст». Специфіку свята М. Бахтін проаналізував на прикладі карнавальної культури.

Сакральний зміст свята в контексті культури відзначено в концепції Ф. Лазарева. Дослідник виділяє культурну і філософсько-антропологічну основи «ідеї свята» в людському бутті, глибинну «екзистенціальну природу і сутність свята».

Інтерпретація свята у сфері культурологічної рефлексії дозволила виділити три рівні його структури: суб'єктний (безпосередні виконавці святкового дійства, носії пам'яті про подію, що святкується, глядачі); рівень матеріальних носіїв змісту і цінностей (результати народної творчості або спеціально створені і привнесені елементи - пісні, танці, гімни, їжа, матеріальні предмети, що набувають у структурі свята спеціального змісту, якого не мають поза цією структурою); імпліцитний (рівень значень, ідеології, ціннісний рівень, опора на історико-культурну традицію тощо). Значення свята полягає у створенні особливого простору-часу (хронотопа) події, у перериванні звичайного перебігу часу, у реконструкції минулого або моделюванні елементів історичного простору.

Отже, свято є комплексним явищем зі своєю структурою і функціями як окремих структурних елементів, так і системи в цілому.

У підрозділі 1.2. «Міф, ритуал, звичай, обряд і традиція як способи збереження і трансляції культури» розглянуто культурні універсалії, що акумулюють досягнення культури і стали основою формування «символічних форм», насичених новими значеннями, які складають концепт «свято». У цьому процесі значна роль належить традиції, що безпосередньо стосується проблеми діалогічності свята.

Ритуал і міф як твір колективної народної фантазії, що узагальнено відображає дійсність, як певне уявлення про світ, як цілісна система поглядів пов'язані із численною групою свят, що мають релігійний, культовий характер. Концепцію зв'язку міфу і ритуалу розглянуто на основі праць Б. Малиновського, Е. Мелетинського, Н. Фрая, Е. Дюркгейма, Л. Леві-Брюля, К. Леві-Стросса та інших.

Доведено, що проблема діалогічності свята тісно пов'язана з функціонуванням таких культурних форм, як обряд і звичай. Міф, ритуал, обряд, звичай і традицію як найдавніші способи зберігання і передавання інформації обґрунтовано в працях Д. Фрезера, де викладено теорію календарних міфів та обрядів. Визначено, що ці домінанти розвитку святкової культури, включені в простір святкових значень, набувають певної специфіки, перестають бути внутрішньо самостійними і самодостатніми культурними формами і стають складниками феномену «свято».

Другий розділ «Комунікативний характер і діалогічна спрямованість свята» присвячено аналізу проблеми діалогічності свята як феномену комунікативної культури. У підрозділі 2.1. «Гра як чинник святкової культури» проаналізовано ігровий характер святкової культури з метою виявлення своєрідності свят народів Криму. Розглянуто історію становлення ігрової концепції культури на прикладах міркувань Платона, Аристотеля, а пізніше І. Канта, Ф. Шиллера, Г. В. Ф. Гегеля, Р. Спенсера, К. Гросса та інших мислителів. Якнайповніше проаналізовано концепцію Й. Хейзінги, який детально розглядав функції гри і, зокрема, функцію зняття культурної напруги, яка багато в чому визначає характер упливу гри на феномен свята. Розглянуто концепцію гри, розроблену Ю. Лотманом, проаналізовано співвідношення явищ гри і свята як системи текстів з погляду семіотики. Приведено аналіз ролі гри в обрядових дійствах, у зв'язку з чим проаналізовано дослідження вітчизняних мислителів і вчених XIX-XX століть: А. Веселовського, Б. Рибакова, М. Бахтіна та інших.

Отже, у підрозділі розглянуто гру як невід'ємний елемент святкової культури, що багато в чому визначає її специфіку, її дуальний характер і культурні функції.

Підрозділ 2.2. «Діалогічна спрямованість святкової культури» присвячено дослідженню діалогічного характеру святкової культури, що безпосередньо стосується проблеми діалогу як парадигми сучасного соціокультурного процесу і як феномену, властивого культурній ситуації Криму. Обґрунтовано положення про необхідність пошуку нових світоглядних значень, шляхів і принципів побудови соціокультурного простору в епоху глибинних трансформацій у культурі.

Аналіз теорії діалогу, розробленої М. Бахтіним, М. Бубером, В. Біблером, Ю. Лотманом, дав можливість обґрунтувати положення про діалог як основу людського взаєморозуміння. У контексті діалогічного розуміння проаналізовано концепції М. Бахтіна і Ю. Лотмана про культуру як текст: будь-яке спілкування в діалозі можливе тільки на основі тексту.

Глибокий аналіз ігрового характеру народної культури на прикладі карнавалу дав М.М. Бахтін («Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя та Ренесансу»). Учений виділив основні риси сміхової культури, визначив карнавал як друге життя народу, організоване на основі сміху: він «всенародний», «універсальний», та «амбівалентний». Обґрунтовано думку про роль діалогу як парадигми сучасного соціокультурного процесу. Розкрито значення діалогу і полілогу в соціокультурному житті народів Криму. За неможливості синтезу, злиття етнічних культур можливе й необхідне утворення багаторівневої та багатоаспектної системи, в основу якої будуть покладені цінності взаємопроникнення, взаєморозуміння, діалогу і полілогу етнічних, національних культур Криму. Доведено, що перша стадія цього процесу - формування толерантності, у зв'язку з чим у роботі розглянуто різні форми цього феномену, що означає активну моральну позицію і готовність до взаєморозуміння між людьми, соціальними групами, етносами з іншою культурою, релігійним або соціальним середовищем.

Доведено, діалогічний характер свята пов'язаний з його комунікативною спрямованістю. Базовими принципами, які специфікують діалогічність як особливу форму спілкування, є принципи мультисуб'єктності, не лінійності просторово-часових відношень, багатомірності, добровільної участі, толерантності до Іншого. Саме комунікація, діалог і полілог культур є головними засобами формування семіосфери культури Криму.

Підрозділ 2.3. «Дослідження морально-етичного змісту народних свят у вітчизняній науці» присвячено аналізу проблем походження свят, їх зв'язку з календарним обрядовим фольклором (на основі робіт Ф. Буслаєва, А. Афанасьєва і О. Потебні).

Особлива увага звернена на праці харківського ученого О. Потебні («Про міфологічне значення деяких повір'їв і образів», «Пояснення малоросійських і середніх народних пісень» тощо), у яких розглянуто українські і російські народні пісні й казки, прислів'я, повір'я, обряди у співвідношенні з фольклором інших слов'янських та германських народів. Ця проблематика поєднується з ученням О. Потебні про «духовне життя» народу, що є ядром його філософської і культурологічної концепції. Обґрунтовано положення про пріоритет у вітчизняній культурології інтенцій О. Потебні про знакову сутність художнього образу («Про деякі символи в слов'янській народній поезії», «Думка і мова», «Про міфічні значення деяких образів і повір'їв» тощо), що безпосередньо стосується фольклору, народних обрядів, міфів, інших культурних форм. Відзначено глибокий інтерес О. Потебні до українського фольклору («Малоросійська народна пісня за списком XVI століття: текст і примітки» та ін.). Наведено приклади його аналізу народних українських пісень, їх мови, міфологічної основи і символіки («Символ і міф у народній культурі»).

Фундаментальним дослідженням проблематики народних свят, їх символічного характеру є проаналізована в дисертації робота В. Проппа «Російські народні свята». Важливе значення для цього дослідження має інтерпретація вченим релігійних християнських свят як освячених церквою народних аграрних свят та ігор, що імітують весілля й одруження.

Відзначено цікаві думки М. Гоголя про свято, висловлені в книзі «Вибрані місця із листування з друзями». Святу Світлого Воскресіння Христового присвячений останній лист, який завершує всю книгу і надає внутрішнього руху всім попереднім розділам. М. Гоголь вважає це свято національним, зараховує його до вічних старовинних звичаїв, які не вмирають у душі народу.

Отже, феномен святкової культури постає однією з форм самоідентифікації народу.

Зроблено висновок про те, що комунікативний характер святкової культури і діалогічна спрямованість етнічних свят є не тільки стимулом інтеграційних процесів у суспільстві, але й формами виявлення та формування національної ідентичності. Синтез цих процесів - основа єдності в різноманітті кримської культури.

У третьому розділі «Етнічні свята в полікультурному просторі Криму (у контексті діалогу культур)» обґрунтовано: глобальна взаємодія між цивілізаціями, спрямована на створення мегасуспільства, у той же час поставила питання про збереження культурного різноманіття людства, культурної ідентичності кожної нації та етносу. Активізувався процес культурної пам'яті, відродження, етнічних традицій різних народів, що населяють Україну і Крим.

Крим може бути названий «Євразією в мініатюрі», де зіткнення цивілізацій« (Хаттінгтон) зумовило здійснення різних етнокультурних феноменів, що в основному мають слов'янську і тюркську основу, християнську і мусульманську конфесійну спрямованість.

Особливого значення в цій ситуації набувають феномени етнокультурного характеру, зокрема і свято як соціокультурне явище як одна форм самоідентифікації народу.

З метою виявлення діалогічного складника проведено порівняльний аналіз етнічних свят народів Криму, обґрунтовано роль принципу діалогічності етнічних свят як чинника толерантності і добросусідства в полікультурному просторі півострова. Пояснено використання в дослідженні календарних свят як феноменів культури, що мають спільну онтологічну основу, яка уможливлює розвиток діалогу. У цьому контексті проаналізовано концепцію О. Шоркіна про етнічну культуру. Відзначено, що в роботі «Набуття етнокультурної ідентичності» автор обґрунтував роль контакту в процесі взаємодії культур як способу взаємного збагачення культур, розвитку здатності «чути один одного»; увів термін «транскультурація», який протистоїть поняттю «асиміляція».

У підрозділі 3.1. «Свята українців і росіян у системі етнічних культур Криму» розглянуто свята літньо-осіннього циклу найбільш численних народів Криму (українців і росіян) з метою виявлення їх діалогічного характеру, зумовленого онтологічним чинником, спільністю структурних рівнів цілей і форм.

У пункті 3.1.1. «Українське етнічне свято «Обжинки» коротко проаналізовано процес формування української культури в Криму, що дало можливість розкрити своєрідність національної святкової культури, що базується на етнічних традиціях. Багатовимірність феномену народного свята розглянуто на прикладі свята збирання врожаю «Обжинки», яке у своїй структурі виявляє зв'язок з природою, але має і релігійне коріння. Так виникла діалогічність цієї культурної форми. Відзначено, що національною особливістю українського свята є його пісенність, ліричність, поетизація й одухотворення природних сил.

У пункті 3.1.2. «Осенини» - свято врожаю в російській етнічній культурі» визначено, що росіяни, які складають найчисленнішу етнічну групу, як і інші народи Криму, зберегли свою культуру і календарні свята. Досліджено свято врожаю, що розвинулося з язичницького обряду «Дяка Матері-Землі» і поєднується з християнською релігійною традицією - поклонінням Богоматері. Виявлено рівневі складники цього свята, які збігаються із структурними рівнями свята українців. Основою внутрішньої діалогічності свят є наявність такого спільного для них елементу, як танок (рос. «хоровод»). Обґрунтовано, що «хоровод (з грецької чпсьт - груповий танець з піснею і спільнослов'янської - водити) це синкретичний вид народної творчості, який об'єднує в різних співвідношеннях музику (пісенну або інструментальну), танець та ігрову дію. Розглянуто танки святкових культур різних народів: чехів, поляків, білорусів, угорців та ін. Визначено, що ці танки виникли в епоху общинно-родового ладу, пов'язані з язичницькими обрядами і, об'єднуючи всіх учасників один з одним і з природними силами, створюють фундамент справжньої діалогічності.

У підрозділі 3.2. «Святкова культура кримських татар» проаналізовано діалогічний потенціал кримськотатарського аграрного свята збирання врожаю «Дервіза». Підкреслено особливе значення загального танцю «хорана», під час якого учасники свята змикаються в коло або півколо, що означає смислову паралель з небесними світилами, загальне єднання з природою, зі своїми близькими в процесі розділення результатів плідної праці. Розглянуто хорани - танки, що різняться між собою залежно від місця їх виникнення. Відзначено, що в Алуштинському районі танок Тувакъ джыйыны виконували тільки чоловіки, а в степових районах Криму - тільки жінки. Обґрунтовано, що існують особливі жіночі танці, які виконують у певній послідовності, утворюючи своєрідну сюїту: повільний, граціозний Алма («Падай, яблуко»), Чалкъав оюны, Сельби оюны, Асма салынджакъ («Висячі гойдалки»), Черкез къызы («Дівчина-черкеска»), Къайтарма (жіночий), Учь гузель.

Аналіз структурних рівнів свята показав, що пісні і танки («хораны»), мотиви жертвопринесення, що входять до його ритуалу, спільні для свят різних народів і є основою для діалогічних стосунків.

У підрозділі 3.3. «Календарні свята інших народів Криму» розглянуто свята літньо-осіннього циклу нечисленних народів (болгар, греків, німців, вірмен, французів), що здавна населяли територію півострова і зробили свій внесок до його культурної різноманітності.

У пункті 3.3.1. «Звичаї і свята кримських болгар» схарактеризовано літньо-осінні свята болгар, ритуали й обряди яких набували особливої актуальності під час засухи в степовому Криму. Проаналізовано значення і цінність свята «Пеперуда», його сучасний вигляд - молодіжне весняне свято, Іванів (Євнєв) день, що відобразив віру в плодоносну й оздоровчу силу святкового ритуалу. Виділено основні структурні рівні свята. Показано, що болгарське свято співвідноситься зі святами інших народів Криму такими елементами: час проведення, обрядова частина (стрибання через вогнище), хорові пісні, танки, пригощання. Діалогічна спрямованість цього свята з очевидністю виявляється в манері виконання традиційних пісень і масового танцю - «хоро», що співвідноситься з хороводами росіян і танками українців.

У пункті 3.3.2. «Свята літньо-осіннього циклу кримських греків» проаналізовано такі грецькі свята: День Іоанна-Пророка (Іоанна Предтечі), що збігається з днем літнього сонцестояння, близьке до нього свято св. Іоанна (Івана Купала) - Ай-Янъ, День Преображення - свято початку збирання винограду, що супроводиться обрядовістю, спільною для народів, які займаються виноградарством, День Воздвиження, коли проводиться обряд освячення останнього зерна, День Святого Димитрія - свято закінчення основних господарських робіт. Аналогічні святкові заходи знаменують закінчення жнив і в інших народів. Усі грецькі свята мають релігійний характер, але відповідають, як і свята інших народів Криму, календарним подіям, що є основою діалогічності цієї культурної форми.

У пункті 3.3.3. «Специфіка свят кримських німців» розглянуто етнічні літньо-осінні свята і їх структурні рівні: День Іоганна Хрестителя, День Св. Марії Магдалини, Вознесіння. Всі вони пов'язані зі святом урожаю. Описано елементи обрядовості, спільні з етнічними святами інших народів Криму, розкрито діалогічний потенціал свят кримських німців.

У пункті 3.3.4. схарактеризовано вірменські свята «Вардавар». Головне свято - «Вардавар», передує порі збирання врожаю. Описано основні обряди свята, визначено структурні рівні. До спільних з іншими етнічними святами віднесено такі елементи Вардавара, як культ вогню і води, танки, спільний бенкет. Улюбленим святом вірмен є Навасард (Новий рік), пов'язаний з подарунками, взаємними візитами, що об'єднує його зі святами інших народів Криму, несе в собі цінності мирної праці, благополуччя на весь рік. Отже, вірменські свята збирання врожаю і Нового року мають обряди, ритуали і традиції, схожі з традиціями інших народів Криму.

У пункті 3.3.5. «Літні й осінні свята французів Криму» показано, що в цих святах французів чутно відгомін етнічних, народних традицій, які поєднуються з релігійними. Такими є день Св. Медара, Св. Бернабе, Св. Жерве, а також Св. Жана, аналогічний з Днем Івана Купала у слов'ян і Днем Св. Іоанна в німців. День Св. Жерве був приурочений до дня літнього сонцестояння. Елементи французьких свят - звичаї, ритуали, танці, час їх здійснення - збігаються з елементами аналогічних свят в інших народів, зумовлюють діалогічність цих свят. У французькому святі жнив наявні культ першого та останнього снопа, водіння танків, завершальна спільна трапеза. Збирання винограду також супроводиться характерними заходами, наявними у виноградарських культурах, зокрема у кримських болгар і вірмен: хода з першим урожаєм, дегустація молодого вина, щедра трапеза. Структурний аналіз кримських етнічних свят дозволив зробити висновок про спільні риси, наявні на всіх структурних рівнях етнічних свят народів Криму, що стосуються збирання врожаю. Це дає можливість позиціонувати календарні свята різних народів як простір діалогу культур, що має важливе значення в поліетнічному й мультикультурному Криму.

У висновках подано загальний підсумок роботи:

1. Глобальні взаємодії між цивілізаціями, спрямовані на створення мегасуспільства, поставили проблему збереження культурного різноманіття людства, культурної ідентичності, що прямо стосується питання культурної пам'яті, відродження етнічних традицій народів, що населяють Україну і Крим, історія якого характеризується співіснуванням різних етнокультурних феноменів. У цій ситуації зростає роль свята як однієї з форм ідентифікації народу.

2. Свято є досить стійким елементом етнічної цілісності, «первинною формою людської культури» (М.М. Бахтін). Актуалізуючись у символічному універсумі культури, свято акумулює елементи цього універсуму: міф, ритуал, звичай, обряд, традиція, сутність яких розкрито в роботах Дж. Фрезера, К. Юнга, Э. Кассірера, Ю. Лотмана, Е. Мелетинського та інших мислителів. Значна роль у цьому процесі належить творчості Дж. Фрезера, що обґрунтував теорію календарних міфів і обрядів, які стали основою народних свят.

3. У розумінні специфіки свята засадниче значення має принцип гри як смислопороджувальної універсалії культури (Й. Хейзінга), що дає можливість розкрити агональний характер свята, його комунікативну суть. Глибокий аналіз ігрового характеру народної культури на прикладі карнавалу дав М.М. Бахтін.

4. Доведено, що проблеми свята нерозривно пов'язані з діалогом як парадигмою сучасного соціокультурного процесу. У дисертації в основу розробки концепту діалогічності свята як культурного феномену, заснованого на принципі мультисуб'єктності, нелінійності просторово-часових стосунків, толерантності, лягли ідеї М. Бахтіна, розвинені згодом іншими мислителями.

5. Відзначено, що в полікультурному просторі Криму проблеми міжкультурної комунікації набувають сьогодні особливого значення. У дисертації розглянуто різні типи толерантності як активної моральної позиції, як готовності до взаєморозуміння між етносами та різними культурами. На конкретних прикладах доведено важливу роль святкової культури в цьому процесі.

6. У дисертації проаналізовано концепції українських і російських дослідників, пов'язані з науковим поясненням походження свят у народній культурі (праці О. Потебні, В. Проппа, М. Бахтіна та інших). Особливого значення надано осмисленню свята М.В. Гоголем («Вибрані місця з листування з друзями»), який розглянув «Світле Воскресіння» (релігійне свято) як вічний старовинний звичай, що не вмирає в душі народу.

7. Інтерпретація феномену свята у сфері культурологічної рефлексії дозволила сформувати комплексну, багатовимірну модель свята і виділити три рівні його структури: суб'єктний (безпосередні виконавці святкового дійства, носії пам'яті про подію, що святкується, глядачі), рівень матеріальних носіїв змісту й цінностей (результати народної творчості або спеціально створені і привнесені елементи - пісні, танці, гімни, їжа, матеріальні предмети, яким у структурі свята приписується спеціальне значення і якого вони не мають поза цією структурою), імпліцитний (рівень змісту, ідеології, ціннісний рівень, опора на історико-культурну традицію тощо). У результаті свято постає як складна система зі своєю структурою і функціями, конкретизацію яких подано у відповідних підрозділах дисертації.

8. Урахування історії низки націй, етносів, їх культури дає можливість обґрунтувати інтенцію діалогічності свята на прикладі календарних етнічних свят народів, що населяють Крим: українців, росіян, татар, болгар, греків, німців, вірмен, французів та інших.

9. Короткий аналіз процесу формування українського населення Криму дав можливість обґрунтувати закономірність української святкової культури, заснованої на національних традиціях. Багатовимірність свята розглянуто на основі свята збору врожаю «Обжинки», яке має як зв'язок з природою, так і релігійні корені.

Росіяни, що становлять найчисленнішу групу, як і інші народи Криму, зберегли календарні свята, зокрема свято врожаю «Осенини». Воно ґрунтується на язичницьких обрядах (Дяка Матері-землі), які поєднуються з релігійною традицією. Виявлено елементи свята, наприклад, танок («хоровод») як смислотвірний чинник у святковій культурі різних народів: українців, росіян, болгар, грузин та ін.

10. Святкова культура кримських татар відбила особливості історії народу, драматичні і трагічні її періоди. Аналіз свята «Дервіза» ? аграрного свята врожаю - показав, що, по суті, це свято дяки Богові і духам за хороший урожай. У ритуал свята входять пісні і танці (хорани). Збереглися мотиви жертвопринесення. Таким чином, «Дервіза» поєднувала традиційні міфологічні традиційні риси з релігійними ісламськими. Це свято свідчить про вірність народним традиціям, міфології та обрядам. У цьому - запорука відродження культури багатостраждального народу.

11. Літньо-осінні свята болгар об'єднані в єдиний акт. Ритуали й обряди цих свят набували особливої актуальності при настанні посухи. Розглянуто значення і цінності свята «Пеперуда», його сучасний вигляд - це молодіжне весняне свято. Дуже важливим залишається Євнєв (Іванів) день, який відображає віру в плодоносну й оздоровчу силу святкового ритуалу.

Структурний аналіз літньо-осінніх свят греків, вірмен, німців, французів свідчить, що ритуали й обряди цих свят характеризуються поєднанням етнічних народних традицій з релігійними мотивами, це є загальним для народних календарних свят. Так, День Св. Жерве (французьке свято) був приурочений до дня літнього сонцестояння. Особливий цикл святкових ритуалів - від переддня Св. Жана до дня Св. Петра і Павла, коли вшановувались обряди, пов'язані з розпалюванням вогнища, - залучення магічних властивостей вогню, його очисної сили.

12. Обґрунтовано, що в континуумі етнічних свят календарні мають спільну онтологічну основу (зв'язок з циклічними явищами природи), і це є основою для формування толерантності як базового принципу кроскультурного діалогу.

13. Структурний аналіз кримських етнічних свят дозволив зробити висновок про спільні риси, наявні на всіх структурних рівнях етнічних свят народів Криму, що стосуються збирання врожаю. Це дає можливість позиціонувати календарні свята народів Криму як простір діалогу культур, що має важливе значення в поліетничному і мультикультурному Криму.

Проведене дослідження лягло в основу практичної діяльності дисертанта, здійснювану на кафедрі культурології філософського факультету Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського: розроблено і прочитано спецкурс «Свята народів Криму», складено сценарії і проведено свята «Масниця» та «Дервіза».

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Брыжак О.В. О диалогической функции праздника / Брыжак О.В. // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2010. - № 183. ? Т.2. - С. 163-166.

2. Брыжак О.В. Праздник в условиях диктатуры: концепция А.И.Мазаева / Брыжак О.В. // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2010. - № 193. - С. 73-76.

3. Брыжак О.В. Праздничная культура: функциональный анализ / Брыжак О.В. // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2011. - №197. ? Т.2 - С. 18-121.

4. Брыжак О.В. Праздничная культура в транзитивном обществе/ Брыжак О.В. // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 2011.- № 198 - С. 180-184.

5. Брыжак О.В. Диалогический потенциал праздника сбора урожая «Дервиза» / Брыжак О.В. // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Научный журнал. Серия: «Философия. Культурология. Политология. Социология». Т. 24(63). - №1. - С. 117-123.

АНОТАЦІЇ

Брижак О.В. Діалогічність свята (на прикладі культури народів Криму). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.02 - світова культура і міжнародні культурні зв'язки. - Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2011.

У дисертації на основі етнічних свят народів Криму досліджено своєрідність діалогічності свята як соціокультурного феномену. Простежено специфіку свята як культурного феномену, схарактеризовано сутність явища діалогу культур як чинника стабільності культурного розвитку. Визначено роль принципу гри у формуванні концепту свята в культурі, обґрунтовано основні положення, що характеризують фестивну культуру у вітчизняній та європейській культурології. Домінантами розвитку святкової культури визначено міф, ритуал, звичай, обряд, традицію, гру та діалог. Обґрунтовано комплексну структуру свята як єдності трьох рівнів: суб'єктного, рівня матеріальних носіїв змісту і цінностей та, власне, - рівня змісту і цінностей.

Встановлено, що саме діалогічність є важливішою умовою добросусідського співіснування народів Криму. Подано порівняльний аналіз низки календарних свят народів Криму. Проведений культурологічний аналіз свят народів Криму може стати основою для культурологічних та етнографічних досліджень, наукової і навчальної діяльності, для відпрацювання моделей етнічного свята в діяльності національно-культурних товариств Криму.

Ключові слова: кримська культура, діалог культур, календарне етнічне свято, діалогічність свята, полікультурність, толерантність.

Брыжак О.В. Диалогичность праздника (на примере культуры народов Крыма). - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата культурологии по специальности 26.00.02 - мировая культура и международные культурные связи. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2011.

В диссертации исследуется своеобразие диалогичности праздника как социокультурного феномена на основе этнических праздников народов Крыма.

Культура рассмотрена как континуум универсалий и смыслопорождающих форм, в основе которых лежат архетипические структуры, представляющие общую конструкцию культуры, модель ее различных проявлений. Выявлены универсальные культурные и этнокультурные архетипы, которые определены как константы национальной духовности, основополагающие свойства этноса как культурной целостности.

Исходя из положений концепций М. Бахтина, М. Бубера, Ю. Лотмана, диссертант приходит к базовым инвариантам диалогичности культуры. Это принципы мультисубъектности, нелинейности пространственно-временных отношений, многомерности, добровольности участия, толерантности к Другому.

На основании проведенного анализа культуры как средоточия сакральных, экзистенциально направленных смыслов, а также различных концепций праздника как наполненного смыслами конкретной культуры феномена, праздник определяется как комплексное явление со своей обнаруживаемой структурой и функциями как отдельных структурных элементов, так и системы в целом. Интерпретация праздника в области культурологической рефлексии позволила выделить три уровня структуры - субъектный, материальных носителей смыслов и ценностный, собственно смыслов и ценностей.

На основе сравнительного анализа доказано, что календарные праздники народов Крыма, имея общую онтологическую основу (связь с циклическими явлениями природы), являются основополагающими для формирования и функционирования не только толерантности в различных проявлениях, но и диалога (полилога) культур. Это дает возможность позиционировать календарные праздники различных народов как пространство диалога культур в аспекте полиэтничного и мультикультурного Крыма.

Установлено: проведенный культурологический анализ праздников народов Крыма может служить основой для культурологических и этнографических исследований, научной и учебной деятельности, для отработки моделей этнического праздника в деятельности национально-культурных обществ Крыма.

Ключевые слова: крымская культура, диалог культур, календарный этнический праздник, диалогичность праздника, поликультурность, толерантность.

Olga V. Brizhak The Dialogue Features of a Festival (Based on the Example of the Culture of Crimean Ethnic Groups). - Dissertation.

The Dissertation for the candidate degree in Culturology 26.00.02 - World Culture and International Cultural Relations. - Tavrida National V.I. Vernadsky University, 2011.

In the Dissertation specificity of the dialogue features of a festival as a social and cultural phenomenon is under research on the basis of ethnic festivals of Crimean inhabitants. The specificity of a festival as a cultural phenomenon has been highlighted and the sense of a phenomenon of dialogue culture has been characterized as an element of stability of cultural development. The role of game principle has been defined in forming the concept of a festival in culture; the main points have been argued which characterize festival culture in the national and European Culturology. Basic dominants of festival culture development are myth, ritual, tradition, custom, game and dialogue. The complex structure of a festival has been explained as an entity of three layers: subjective, material bearers of sense and values, sense and values as themselves.

It is pointed out that dialogue features themselves are the most important condition of peaceful coexistence of ethnic groups of the Crimea. The comparative analysis of a list of calendar festivals of Crimean nationalities has been proposed. The fulfilled analysis of festivals of Crimean inhabitants could be the basis of cuturological and ethnographical enquiries, scientific and educational activity, for models shaping of an ethnic festival in the activity of national communities of the Crimea.

Key words: Crimean Culture, the Dialogue of Culture, Calendar Ethnic Festival, Dialogue Features of a Festival, Polyculturalism, Tolerance.

Размещено на Allbest.ru