Становлення і розвиток професійних форм музичного життя Вінниччини як складової культури Подільського краю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ

ім. М.В. ЛИСЕНКА

УДК 7.072.2(477)..7.038.6

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Становлення і розвиток професійних форм музичного життя вінниччини як складової культури подільського краю

26.00.01 - теорія та історія культури

(мистецтвознавство)

Бурдейна-Публіка Тетяна Василівна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії музики Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент КАТРИЧ Ольга Тарасівна, професор кафедри загального та спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор СМОЛЯК Олег Степанович, завідувач кафедри музикознавства, методики музичного виховання та акторської майстерності Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

кандидат мистецтвознавства, доцент ВЕРЕЩАГІНА- БІЛЯВСЬКА Олена Євгенівна, доцент кафедри музикознавства та інструментальної підготовки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Захист відбудеться "22" січня 2010 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.869.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства у Львівській національній музичній академії ім. М.В. Лисенка за адресою:

79005, м. Львів, вул. Нижанківського, 5, поверх 2, малий зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка за адресою:79005, м. Львів, вул. Нижанківського, 5.

Автореферат розісланий " 21 " грудня 2009 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат мистецтвознавства,

професор Т. М. Старух

музичний культура вінниччина професійний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В останні роки регіонально-культурологічні дослідження набувають особливої значущості, адже дозволяють збирати і систематизувати окремі явища і факти, розглядати їх роль у масштабах конкретного регіону, віднаходити їх позарегіональні зв'язки та аналізувати історико-регіональний фактаж у загальнонаціональному культурологічному контексті. Регіональні джерелознавчі праці є важливим концепційним підґрунтям формування національної самосвідомості українців і створення сучасної системи духовних і культурних цінностей.

На сьогодні у працях науковців найповніше розкриті культурно-мистецькі процеси регіонів Західної України (Галичина, Прикарпаття, Закарпаття, Волинь). Так, музичне життя Галичини представлено у дисертаційних дослідженнях Л. Кияновської, Ю. Волощука, У.Граб, О. Граб, Р. Дудика, Н. Костюк, Т. Куржевої, Л. Мороз, Е. Нідецької, О. Попович, О.Чуйка, О. Миронової. П.Шиманський і Л.Ігнатова вивчають особливості перебігу музично-історичного процесу на Волині. Музична культура Слобожанщини і Наддніпрянщини стала об'єктом досліджень І. Герасимової, О. Смолиної, М.Ржевської, Житомирщини - П.Даценка, Катеринославщини - В. Мiтлицької, Полтавщини - А.Литвиненко, Сумщини - Г.Локощенко, Південних районів України і Криму - Т.Мартинюк, Л.Узунової, С.Шукліної.

Комплексний аналіз професійного культурно-мистецького життя Східного Поділля у працях українських мистецтвознавців відсутній. Проте, східне Поділля з центром у Вінниці не тільки подарувало українській культурі цілу плеяду національних корифеїв, але й стало джерелом натхнення для багатьох митців (М.Коцюбинського, М.Вовчка, М.Стельмаха, С.Руданського, А.Свидницького, О.Новаківського, В.Стуса, В.Земляка, Є.Гуцала, М.Леонтовича, К.Стеценка, П.Чайковського, Ф.Ліста, К.Дебюссі, В.Банковського та інш.). Традиції сучасного хорового виконавства та музично-просвітницької діяльності, започатковані М.Леонтовичем, знайшли своє гідне продовження у творчості майстрів хорового мистецтва Г.Давидовського, Р.Скалецького, В.Газінського.

Культура Поділля здебільшого вивчається у межах історичних досліджень, в яких акцент зроблено на її традиційних формах (дисертації Л.Мельничук, Л.Булгакової, І.Батирєвої). Окремо слід виділити мистецтвознавчі праці О.Смоляка, в якому фольклорна специфіка краю визначається у контексті широкого кола культурологічної проблематики та Р. Римар, в якому досліджено музично-хорове життя Хмельниччини. Е.Зваринчук і О.Кошель, досліджуючи діяльність представників православної та римо-католицької конфесій на теренах краю, торкаються й проблем культурного життя.

Відтак, актуальність обраної теми дослідження обумовлена з одного боку вагомістю мистецького внеску Вінниччини культурного, загалом, і музичного життя, зокрема, в мистецьку панораму України, з іншого - відсутністю наукових досліджень спеціально присвячених розвитку професійних форм музичного життя краю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно планів науково-дослідницької роботи кафедри історії музики, відповідно темі №3 «Українська музика в контексті світової музичної культури» перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ЛНМА ім. М. В. Лисенка на 2007-2012 рр.

Об'єкт дослідження - історичний дискурс музичного життя Вінниччини як складової культури Поділля.

Предмет дослідження - професійні форми музичного життя Вінниччини.

Мета дослідження - комплексне вивчення становлення та розвитку професійних форм музичного життя Вінниччини та визначення їх ролі у процесі культурного розвитку Подільського краю.

Мета дослідження зумовила наступні завдання:

- виявити й опрацювати архівні та науково-історичні джерела з проблеми дослідження;

- дослідити форми організації музичного життя на Поділлі від їх зародження до сучасності;

- розкрити специфіку музичного життя Вінниччини в історичному та українському загальнокультурному контексті;

- виокремити етапи розвитку музичної культури краю, визначивши особливості соціокультурної ситуації на кожному з етапів музичного життя Вінниччини;

- з'ясувати специфіку розвитку професійної музичної культури на кожному етапі розвитку;

- розглянути діяльність Вінницької обласної філармонії як концертної організації, навколо якої гуртуються виконавські сили регіону.

Хронологічні межі дослідження - ХХ ст. - початок ХХІ ст. Загалом, у становленні і розвитку професійних форм музичного життя Вінниччини виділяємо два завершених періоди - дофілармонічний і філармонічний, (визначивши межею заснування Вінницької обласної філармонії (1937 р.) як першого професійного закладу, що планує, організовує і контролює професійну концертну діяльність) та третій - сучасний період. У кожному з періодів виділяємо декілька етапів в залежності від зміни домінуючих професійних форм музичної діяльності. У зв'язку з необхідністю розкриття специфіки музичного життя регіону до початку ХХ ст. у роботі зроблено стислий історичний екскурс у культурне життя Подільського краю XVІ-ХІХ ст.

Джерельною базою дослідження послужили матеріали Державного архіву Вінницької області, Вінницької обласної державної універсальної наукової бібліотеки імені К.Тімірязєва, Вінницького краєзнавчого музею, поточні матеріали управління культури і туризму Вінницької держадміністрації та Вінницької обласної філармонії, приватні архіви вінницьких діячів культури Н.Довгої, В.Третьяк, Р.Семка, Н.Кушки. Окрім архівних матеріалів, автор спирається на праці дослідників у галузі історії та фольклористики, які заклали основи наукового вивчення культури Поділля ще у другій половині ХІХ ст.

Теоретико-методологічною основою дослідження став системний підхід і принцип історизму, що дозволяють розглядати професійні форми музичного життя Вінниччини в якості субсистеми культури краю, яка, свою чергу, виступає об'ємнішою субсистемою української культури загалом і формується під впливом низки соціально-історичних об'єктивних і суб'єктивних чинників. Відповідно до специфіки предмету дослідження було використано: метод аналітико-синтетичної обробки при опрацюванні архівних джерел; метод хронологічного аналізу при відтворенні головних етапів розвитку музичної культури Вінниччини і становлення філармонії; історико-типологічний метод при визначенні періодів становлення і розвитку професійних форм музичного життя Вінниччини; описовий метод при аналізі діяльності колективів і солістів; порівняльний метод при виявленні специфіки діяльності концертних організацій на кожному етапі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дисертація є першою спробою комплексного дослідження музичної культури Вінниччини. У роботі вперше:

– на основі вивчення архівних джерел і періодичних видань проаналізовано шляхи становлення головних музичних сфер культурного життя Вінниччини, що складають його специфіку (професійних колективів, музичної освіти, гастрольно-концертного життя);

– введено до наукового обігу великі масиви архівних документів (матеріали газетної періодики про гастрольно-концертне життя регіону; статути Філії товариства ім. М. Леонтовича, Вінницької обласної філармонії) та персоналії, що зробили вагомий внесок у розвиток регіонального професійного музичного виконавства;

– відтворено на основі фактологічного матеріалу панораму гастрольно-концертного життя регіону;

– визначено основні етапи розвитку Вінницької філармонії та її роль і місце у професійному музичному житті Поділля;

– здійснено оцінку культурно-мистецьких здобутків регіону.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його положення та поданий з архівних джерел великий пласт інформації можуть бути використані для подальшого наукового вивчення процесів розвитку музичної культури Поділля, а також як методичний матеріал для забезпечення навчального процесу з курсів історії музичного мистецтва у вищих і середніх навчальних закладах при вивченні тем, пов'язаних з культурою регіонів України.

Апробація. Основні теоретичні та методичні положення дисертації апробовані автором на наукових конференціях, а саме: Всеукраїнська науково-методична конференція «Культоротворча парадигма українського націєтворення» (Івано-Франківськ, 2006); Друга Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих науковців «Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури» (Вінниця, 2007); Всеукраїнська науково-методична конференція «Культура, мистецтво та освіта в умовах глобалізації: проблеми і перспективи розвитку» (Вінниця, 2007).

Публікації. Основні положення усіх розділів дисертації викладено у восьми одноосібних публікаціях, в тому числі чотири у фахових виданнях затверджених ВАК України.

Структура роботи: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, шістнадцяти підрозділів, висновків, додатків, де вміщені документальні матеріали. Обсяг роботи становить 284 сторінки, з яких основного тексту 216 сторінок. Список використаних джерел містить 298 позицій. Структура дисертації визначена логікою розкриття заявленої теми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, її практичне значення, подано огляд наукових джерел, відомості щодо апробації результатів дослідження та впровадження у практику його основних теоретичних положень.

У Розділі 1. «Форми організації музичного життя на Поділлі у контексті загального розвитку української культури XVІ - початку ХХ століття» досліджуються процеси професіоналізації музичної культури регіону в галузях музичного виконавства та освіти. Враховуючи загальні закономірності розвитку української музичної культури та подільську регіональну специфіку, визначено головні етапи культурного становлення Вінниччини зазначеного періоду.

У підрозділі 1.1. «Музичні цехи та капели в панських маєтках - перші музичні організації на теренах Поділля» аналізується перший етап становлення і розвитку музичної культури Поділля, який охоплює ХVІ - першу третину ХІХ ст. У світлі порушеної проблематики підкреслюється, що перші музичні цехи згадуються саме на Поділлі (у 1578 році в Кам'янці-Подільському). В 1795 році музичні цехи існували в Шаргороді, Озаринцях, в 1805 році - цехи єврейських музикантів в Могилеві-Подільському.

На період ХVІІІ - початку ХІХ ст. припадає розквіт так званої «маєткової культури», широко представленої і на теренах Поділля. Прикладом діяльності кріпацьких театрів, вокальних та інструментальних капел слугує музичне життя резиденції Щенських-Потоцьких у Тульчині, магнатів у Шаргороді, Приворотті, Брацлаві, Ободівці, Вінниці. У діяльності цих осередків кріпацької культури наголошуємо на ознаках професіоналізму: включення до репертуару творів провідних російських та зарубіжних драматургів і композиторів; участь у постановках професійних акторів; високий виконавський рівень музикантів оркестру. Так, у репертуарі одного з перших на Україні кріпацьких театрів Потоцьких було 5-7 опер та 2-3 концерти. У Вінниці просвітницькою діяльністю займалися пани Грохольські, в маєтку яких кожного року влаштовувались «маївки» з концертами оркестрів, хорів та виставами.

У підрозділі 1.2. «Зародження концертного життя в Україні та його прояви у Подільському краї» досліджуються особливості сфери домашнього музикування та перших форм публічного виконавства, простежується діяльність професійних солістів, аматорських музичних гуртків, культурно-мистецьких і хорових товариств ХІХ - початку ХХ ст. Досить показовою для культурного життя Подільської губернії була музично-просвітницька і концертна діяльність вихованців та вчителів Немирівської гімназії, яка віддзеркалює загальний рівень розвитку національних музично-виконавських сил.

Найбільший вплив на розвиток музичної культури Поділля здійснили культурно-мистецькі і хорові товариства, які доповнюють традиції церковної хорової культури діяльністю світських хорів. Виступи мандрівних хорових колективів у подільських містах активізували прагнення місцевої інтелігенції до активної музично-просвітницької діяльності, що втілилось у створенні Подільського Українського Товариства «Просвіта» та його осередків у Могилеві-Подільському, Печорі, Тульчині (під керуванням М.Леонтовича). Завдяки їх діяльності був закладений фундамент для створення професійних концертних організацій. Таким чином, наприкінці ХІХ - початку ХХ століття, завдяки діяльності хорових та мистецьких товариств, був закладений фундамент для створення професійних концертних організацій.

У підрозділі 1.3. «Організація музичної освіти на Поділлі у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.» виявлено шляхи й етапи формування музичної освіти, розкрито особливості її професійного становлення. Підтримкою музичної освіти у Вінниці займалось товариство доброчинності (створене Маціовським та Щеніовськими в 1815 році), яке допомагало здібним учням з бідних сімей. У середині ХІХ ст. у Вінниці діяв Музичний інститут під керівництвом І.Козловського. У кінці ХІХ - на початку ХХ століття у місті працювали 2 музичних училища, музична школа під керівництвом В.К. Поль-Віліловського та музичні курси С.С. Худаковського.

У 1920 році з ініціативи М.Садовського та Г.Давидовського у Вінниці відкрито Народну консерваторію, яка у 1922 році була реорганізована у музичний технікум. На базі націоналізованих приватних музичних закладів виникла музична профшкола. Завдяки опікуванням Вінницькій філії Товариства ім. Леонтовича, музичні школи та студії відкрились в багатьох містечках Вінниччини. Основними ознаками професіоналізації галузі музичної освіти стали: наявність висококваліфікованих музикантів-фахівців, розширення спектру навчальних установ (музичне училище, приватні музичні класи, музичні школи, курси, викладання музики у загальноосвітніх закладах, приватні уроки музики), урізноманітнення видів навчальної роботи (відкриті уроки й іспити, публічні концерти класів, лекції-концерти з участю провідних музикантів). Стислий огляд розвитку зачатків професійної освіти на Вінниччині, дозволив прийти до висновку, що продовженням традицій музичної освіти, які зародились ще в кінці ХІХ століття є Вінницьке училище культури і мистецтв ім. М.Леонтовича (дата створення - 1958 р.) та факультет музичного мистецтва Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (дата створення - 1968 р.). Вибудувавши факти становлення, розвитку та реорганізації музичних навчальних закладів у місті в плині часу, стає очевидним, що кожен новий крок, новий ступінь в пошуках удосконалення освіти не ламав загальної лінії музичної освіти взагалі, не переривав її, а кожен створений навчальний заклад був правонаступником попереднього.

У підрозділі 1.4. «Нові форми організації культурно-мистецького життя Вінниччини 20-30-х років ХХ ст. та 1.5 Становлення професійного театру» аналізується один із найактивніших періодів в історії музичної культури Вінниччини. У підрозділі висвітлено гастрольне життя, культурно-освітня та агітаційно-пропагандистська робота робітничих клубів та Вінницької «Просвіти», діяльність аматорських театральних гуртків, театру опери і балету ім. Леніна та інших професійних труп.

У 1917 році починає діяти Вінницька «Просвіта» (під керівництвом І.Ю. Озерянського), завдяки якій було створено дві гімназії, Союз українок, Спілку вчителів. Вінницькі просвітяни влаштовували вистави, лекції, концерти. Активною була і видавнича діяльність - газета «Шлях» висвітлювала і коментувала події як політичного, так і театрально-музичного життя. Концертну діяльність ведуть український учительський та єврейський хори під керівництвом Б. П. Левицького, аматорський хор Я. Бартка, Художня капела Г. Давидовського, симфонічний оркестр під орудою Б. Крижанівського, духовий оркестр Губполітосвіти, симфонічний оркестр міського театру ім. Леніна під керівництвом Б. Полякова.

Важливою для розвитку театральних традицій Вінниччини була діяльність драматичного театру ім. І.Франка (1920-1923 рр.), який продовжував славні традиції українського народного театру, створеного М.Кропивницьким, П.Саксаганським, М.Заньковецькою. Одним з вогнищ культури у Вінниці став обласний театр опери та балету ім. Леніна (1928-1941 рр.), репертуар якого свідчить про досить високий рівень виконавських сил. Вінницький театр опери та балету, який було реорганізовано в Український музично-драматичний театр, не припиняв своєї діяльності і у часи фашистської окупації.

Здійснений у дисертаційній роботі аналіз підтверджує, що значну роль у налагодженні концертно-театрального життя Вінниччини відіграла одна з найперших і найактивніших місцева філія Музичного товариства ім. М.Леонтовича, в якій зосередилися значні виконавські сили. Праця Філії здійснювалась у багатьох напрямках - організація музичного життя Поділля, підтримка постійних зв'язків з кращими хорами губернії, збирання рукописів М.Д. Леонтовича тощо. Найбільше її досягнення - створення хорової капели ім. М. Леонтовича. Розправа з осередками «Просвіт», а згодом - і з Товариством ім. М. Леонтовича та його філіями стала першою ластівкою процесу згортання українізації, що розпочався у 30-і роки ХХ ст.

У підрозділі 1.6. «Професійні хорові колективи та їх вплив на розвиток музичного життя Вінниччини» розглядається діяльність хорових колективів, які набули найбільшої ваги у пореволюційний період на Поділлі. Видатну роль в організації хорового життя регіону відіграють М. Леонтович, К. Стеценко, Г. Давидовський. М. Леонтович був організатором та інспектором (комісаром) Республіканської хорової капели у 1919 році і цілого ряду хорів у провінції та селах. З іменами М.Леонтовича, Г.Давидовського та Р.Скалецького пов'язана діяльність трьох найвідоміших на Вінниччині хорових колективів - Тульчинської хорової капели, Художньої капели Давидовського, Вінницької капели ім. М.Леонтовича. У підрозділі досліджується діяльність цих колективів та висвітлені маловідомі факти творчості їх керівників.

Визначивши особливості етапів допрофесійного музичного життя Вінницького краю, приходимо до висновку про те, що в якості основної форми музичної діяльності на Поділлі було хорове музикування. Разом із підвалинами хорового виконавства, що складають специфіку музичних традицій краю, закладаються основи розвитку освіти і театрального мистецтва, які забезпечать у майбутньому злет від аматорства до професіоналізму.

Розділ 2. «Музичне життя Вінниччини у світлі діяльності Вінницької обласної філармонії» присвячений дослідженню професійних форм музичного життя регіону кінця 30-х - початку 90-х років ХХ ст.

У підрозділі 2.1. «Філармонія як спосіб організації культурного життя. Специфіка українських філармонічних товариств» розглянуті причини виникнення та особливості функціонування українських філармонічних товариств, визначено зміст самого поняття «філармонія» та зроблено короткий історичний огляд розвитку цього виду організаційно-концертної та музично-просвітницької роботи.

У підрозділі 2.2. «Особливості соціокультурної ситуації на час створення філармоній в Україні» розглядаються процеси музично-культурного життя у 30-х роках ХХ ст. Виявлено вагомі культуротворчі чинники, які зумовили появу філармоній у державі. Згортаючи процес українізації, на місце знищеної культури та її провідних форм влада поставила нові види організації соціокультурної діяльності населення, серед яких важливе місце посіли й підпорядковані їй обласні філармонії, що втілювали ідеї «соціалістичної культури» і були орієнтовані на смаки та інтереси нового споживача з низькими художніми запитами. Рядом постанов уряд УРСР створив нову всеукраїнську концертну організацію - Державну естраду, покликану будувати свої концерти за принципами різнобарвності і змістовності програм та їх ідеологічної спрямованості. Місцем основної діяльності держестради мали стати філармонії. У 1928 році в Харкові силами Харківського оргвиконкому, Всеукраїнського фото-кіноуправління, Товариства драматургів і композиторів та Товариства ім. Леонтовича було організоване Українське філармонічне товариство (Укрфіл), що спричинило організацію філармоній в усіх великих містах та обласних центрах.

У підрозділі 2.3. «Становлення Вінницької філармонії у контексті культурних процесів краю» досліджено основні заходи, спрямовані на становлення нової концертної організації, яка була покликана організувати концертне життя Вінниччини. З початку 1937 року по травень місяць у Вінниці тривав процес злиття обласної хорової капели ім. М. Леонтовича, Держестради, Мюзик-хола, естрадно-циркової групи та симфонічного оркестру радіомовлення в єдиний концертний колектив.

На основі архівних документів у підрозділі у хронологічній послідовності відтворено картину перших концертних заходів, які організовувала філармонія на етапі свого становлення. Активна динаміка і широкий спектр видів гастрольно-концертної діяльності відтворює загальну спрямованість соціокультурної програми Вінницького філармонічного об'єднання. Головним колективом філармонії стала Вінницька державна капела ім. Леонтовича, що після декількох реорганізацій стане Державним ансамблем пісні і танцю «Поділля». Саме цей колектив і сьогодні є найстаршим та одним із провідних у філармонії.

У підрозділі 2.4. аналізуються форми концертного життя у повоєнний період. У 1944 р. через два місяці після звільнення Вінниці від окупації облвиконком приймає рішення про відновлення діяльності у місті державної філармонії та естради, призначивши на посаду художнього керівника В.І. Мерзлякова. Хронологію подій відновлення роботи закладу встановлено за рукописними наказами дирекції з архіву філармонії. Головні труднощі, що виникають у цей період, є типовими для всіх концертних організацій України: постійна зміна керівництва (за невеликий період 1945-1949 рр. філармонію очолювали К. Г. Іванов , М. А. Гардін, М. Г.Череватов, М. К. Шереметкер, В. С.Дзюба); відсутність приміщень для репетицій та житла артистів.

У повоєнні роки створюються естрадно-циркова група, ансамбль оперети, ансамбль ліліпутів, джаз-ансамбль під керівництвом М. Бідера, дитячий ансамбль шкільної естради, бригади музичного лекторію, симфонічний оркестр під орудою Б. Липовецького. Виконуючи вказівку органів влади про підтримку творчих колективів, що пропагують народне мистецтво, одним із важливих напрямків діяльності філармонії в цей період було формування Українського ансамблю пісні та танцю та ансамблю бандуристів «Вітерець Поділля».

У роботі окремо охарактеризовано період 50-60-х рр., коли починають систематично розвиватись усі сфери діяльності, започатковані в післявоєнний період, проаналізовано тексти звітів обласного управління культури, Вінницької філармонії цього періоду, які віддзеркалюють тогочасну ідеологію, що тісно пов'язана з русифікацією та впровадженням ідей соціалістичного реалізму.

У підрозділі 2.5. «Музичне просвітництво як особлива форма організації культурного життя краю» висвітлено особливості гастрольно-концертного життя 70-80х років ХХ ст., виявлено найбільш вагомі аспекти взаємодії суто регіональних рис і зовнішніх впливів. Провінційний дух розвитку музичної культури в Україні та на Вінниччині, зокрема, послідовно підтримувався протягом останнього періоду в історії Радянської держави, керівництво якої проводило політику своєрідної «культурної колонізації». Проаналізовані документи обласного управління культури та філармонії демонструють провідні тенденції розвитку культури даного періоду, а саме - суворе планування концертної діяльності; жорсткий контроль за якістю програм тощо.

Діяльність професійних колективів Вінниччини охоплює три стильових напрямки - класичний, фольклоризований, естрадний. Їх представляють ансамбль «Вітерець Поділля»; дует бандуристок Лілії та Віри Ткачук; міський камерний хор «Вінниця», струнний квартет під керівництвом Є. Стінермана; фортепіанний квартет «Аркона»; дует заслужених артистів України Любові та Віктора Анісімових; ВІА «Подоляни» під керівництвом Б. Іванова; ансамбль «Панорама» під керівництвом В. Шайгарданова та Ю. Денисова. Важливою подією цього періоду стало створення у 1982 році Державного ансамблю пісні і танцю «Поділля» на основі ансамблю бандуристів «Вітерець Поділля».

Найбільш плідним період 70-х років ХХ ст. став для розвитку естрадного напрямку. Бурхливий розвиток естрадної пісні спричинив і зародження фестивального руху на Поділлі. З 1978 року традиційним стає фестиваль мистецтв Вінницької філармонії «Зорі над Бугом», до участі в якому запрошувались найкращі виконавці з усього СРСР.

Наголошено, що вершиною розвитку діяльності Вінницької філармонії у 70-80-і рр. ХХ ст. стало зародження на теренах краю органістики, яка презентує новий рівень класичної музичної культури на теренах Поділля. Доля і розвиток вінницької органістики є показовими для української культури кінця ХХ ст. Період з 1985 по 1990 рр., коли функціонувала Зала органної та камерної музики, був насиченим в історії музичного життя Вінниччини. Досить лише окреслити коло запрошених виконавців: С. Ріхтер, Д. Башкіров, Р. Керер, Т. Ніколаєва, О. Коган, О. Криса, Б. Которович, Н. Гутман, М. Чайковська, О. Князєв, О. Басистюк, Р. Ліціан, Дж. Якубович, С. Мартинов, О. Фісейський, Л. Ройзман, Х. Лєпнурм, Л. Дігріс, О. Янченко, Г. Гродберг.

З появою Зали органної і камерної музики започатковується і фестивальний рух класичної музики, традиції якого є підвалинами нових форм організації музичного життя Вінниччини у незалежній Україні. Активна динаміка і широкий спектр видів гастрольно-концертної діяльності цього періоду засвідчує високий статус регіону в межах вітчизняного культуротворчого процесу.

Таким чином, проаналізовані у розділі напрямки виконавської діяльності, репертуарна політика вказують на спільність мистецьких процесів регіону із загальноукраїнськими культуротворчими реаліями. Підтримку державою професійних колективів Вінниччини неможливо оцінити однозначно: з одного боку, вона забезпечувала планомірність і поступовість розвитку професійних форм концертного життя, а з іншого - звужувала їх змістовну і стильову амплітуду.

В розділі 3. Нові форми організації музичного життя Вінниччини за часів Незалежності в підрозділі 3.1. «Соціокультурні умови розвитку музичного життя періоду незалежної України» розглянуто особливості функціонування творчих колективів міста Вінниці зазначеного періоду у контексті політичної і культурної еволюції України останніх десятиліть. Головною особливістю сучасного періоду є його перехідний характер, спричинений усім попереднім розвитком національної культури. Цей етап підготовлено змінами у різних галузях життя українського суспільства у другій половині 80-х рр. ХХ ст., коли вітчизняні культурологи, соціологи, мистецтвознавці у пошуках шляхів оновлення духовних основ буття, відродження національних традицій звернулись до концептів західної культури. Результатом їх шукань став початок культурного діалогу, в якому принципи соцреалістичного мистецтва не сприймаються як єдині у своїй істинності, що дає можливість визнати й альтернативні типи мислення.

У підрозділі доводиться, що серед усіх культурних закладів міста обласна філармонія залишається єдиною концертною організацією, яка планово і систематично пропагує класичне мистецтво.

У підрозділі 3.2. «Гастрольно-концертна діяльність та принципи нової репертуарної стратегії» досліджуються культурні процеси у контексті українських суспільних, політичних, економічних і культурних реалій, які й на сьогодні мають ознаки хаотичності і неструктурованості. Наслідком цих об'єктивних причин є суперечливість розвитку концертного життя в Україні: з одного боку, на музичну сцену, після років засилля псевдонаціонального мистецтва, нарешті вийшла ціла плеяда українських виконавців у різних жанрах; зародився широкий конкурсний і фестивальний рух. З іншого боку, планова концертна діяльність у незалежній Україні майже відсутня, що особливо помітно у порівнянні з «доперебудовними» часами. Знищення системи планування та економічний чинник призвели до гальмування гастрольної діяльності і послаблення інтеграційних процесів у галузі академічного виконавського мистецтва. Як наслідок, у 90-і роки ХХ ст. професійні колективи регулярно виступали лише у межах області: на вінницьких концертних майданчиках, у районних центрах, у сільських клубах.

Водночас створюється новий тип культурної комунікації, яка вимагає здатності до розуміння чужих культур та визнання їх самобутності; усвідомлення правомірності існування багатьох поглядів на культуру і прагнення до діалогу, а іноді - й до компромісу. Протягом останнього десятиліття постійно здійснювався вибірковий аналіз контингенту публіки концертів та моніторинг їх художніх інтересів. Спираючись на нове розуміння організації концертного життя, яке включає прогнозування, планування, стимулювання, регулювання та виховання, філармонія знаходить можливості пропагувати музичне мистецтво у новій соціальній реальності.

У підрозділі 3.3. «Характеристика провідних професійних колективів Вінниччини» проаналізовано діяльність академічного міського камерного хору «Вінниця», камерного оркестру «Арката», Державного ансамблю пісні і танцю «Поділля», естрадних і циркових колективів.

У роботі доведено, що багаторазовий володар Гран-прі міжнародних і всеукраїнських конкурсів та фестивалів, Академічний міський камерний хор «Вінниця» під керівництвом народного артиста України, професора В.І. Газінського, на сучасному етапі є колективом, що продовжує традиції хорового виконавства Поділля, які були закладені ще на початку ХХ сторіччя. Від початку свого заснування (1984 р.) колектив пройшов шлях становлення від аматорства до високого професіоналізму. Різноманітний репертуар від старовинної до сучасної музики дає можливість колективу вести активне концертне життя в Україні та за її межами.

Провідним інструментальним колективом Вінниччини є камерний оркестр «Арката» під орудою заслуженого діяча мистецтв України Г. В. Куркова, навколо якого розгортається діяльність інших виконавців. Гастрольні концерти, організація та участь у фестивалях, спільні проекти із солістами інших філармоній, співпраця з молодими вокалістами та інструменталістами, створення власних тематичних програм доводять, що оркестр виконує важливу функцію популяризації академічного мистецтва. Аналіз репертуару свідчить, що це мистецтво представлене у широкому історико-стильовому, національному та жанровому спектрі.

У другій половині 90-іх рр. було здійснено реформування діяльності Державного ансамблю пісні і танцю «Поділля», яке відштовхувалось від позиціонування поняття народність як автентичність і самобутність. При формуванні репертуару ансамблю «Поділля» перевага надається місцевому фольклору, зібраному дослідниками подільського мистецтва Н.Присяжнюк, Г.Танцюрою, Р.Скалецьким. Нові вокально-хореографічні композиції ансамблю відтворюють специфіку не тільки подільських обрядів загалом, але й особливості їх інтерпретації в окремих подільських селах.

Естрадний напрямок професійної музичної діяльності років незалежності представлений гуртами різного виконавського складу та стилістичного спрямування: дует «Час Пік», гурт «Осінній парк», вокальне тріо «Експромт», шоу-балет «Шарм», вокально-інструментальний гурт «Грай», а також окремими виконавцями.

У підрозділі 3.4. «Просвітницька діяльність музичного лекторію як засіб виховання слухацької аудиторії» відображено, що за період своєї систематичної діяльності творчий колектив лекторію Вінницької обласної філармонії налагодив тісну співпрацю з освітніми закладами області; створив низку цікавих освітніх програм, спираючись на принципи диференційованого підходу до кожної вікової групи та враховуючи побажання юних глядачів та їх вчителів; заклав основи власної системи музично-естетичного виховання, що спирається на інтерактивність художньої комунікації. Зазначено, що традиції «університету музичної культури», започатковані ще у 1937 році, підтримуються та удосконалюються протягом всієї історії діяльності філармонії.

У підрозділі 3.5. «Фестивалі та їх роль у музичному житті Вінниччини» доведено, що в період Незалежності організаторами концертного життя, які пристосовуються до конкурентних умов даного періоду, знайдено нові форми виховного впливу на слухачів і концертної організації музичного життя, що ґрунтуються на поєднанні національних надбань з досягненнями європейського культурного маркетингу.

Особливість сучасної ситуації полягає у тому, що головною проблемою є вже не стільки створення нових мистецьких зразків, скільки пошук ефективного способу їх презентації. Зубожіння концертного життя, суттєве гальмування системи гастролей спричинило погляд на фестиваль як альтернативу концертному сезону та своєрідний фестивальний «бум», підсилений процесами регіоналізації та децентралізації. У дослідженні, за класифікацією М. Шведа, визначено усі вінницькі фестивалі концептуальними, які, в свою чергу, поділяються на монографічні (Фестиваль ім. П.І. Чайковського та Н. Ф. фон Мекк, Мистецький проект «Хорові асамблеї М.Леонтовича») та спрямовані на показ музичної традиції якоїсь окремої епохи чи стилю (Міжнародні дні джазової музики у Вінниці, Форум молодої музики «Барви музики ХХ сторіччя. Авангард. Класика. Джаз»). Проведення фестивалів стало великою рушійною силою процесів розвитку музичної культури Вінниччини, своєрідність портрету якої полягає у зростанні інтересу публіки до класичного мистецтва, що стало наслідком організованої системної діяльності та регулярного проведення тривалих масових заходів, спрямованих на популяризацію серйозної музики. У підрозділі відтворено історію проведення регулярних акцій, проаналізовано репертуар виконавців, специфіку слухацької аудиторії тощо.

Дні П.І. Чайковського, що переросли у міжнародний фестиваль, в історії сучасної культури Вінниччини стали першими масштабними заходами. Творчість П.Чайковського, яка пов'язана з м. Браїлів та роль, яку відіграла у ній Н.Ф. фон Мекк, дозволили організаторам поставити перед собою трискладове завдання: привернути увагу громадськості до історії свого краю, відродити у сучасних умовах традиції меценатства, популяризувати класичну музику.

Вагому роль у контексті культурного розвитку подільського регіону відіграє Форум молодої музики «Барви ХХ сторіччя. Авангард. Класика. Джаз», який проводиться у м. Вінниця з 2001 року у рамках культурологічної програми «Світове мистецтво на теренах Поділля». Поставивши за мету музичне просвітництво і популяризацію сучасної музики, кожний Форум має свій підзаголовок, що вказує на музику та на виконавські сили: «Україна-Німеччина», «Україна-США», «Україна-Австрія» тощо.

У роботі показано, що завдяки фестивалю «Міжнародні дні джазової музики у Вінниці», який існує з 1996 року, з провінційного міста, де інтелектуальна джазова музика довгий час не знаходила свого відгуку у слухачів, Вінниця поступово перетворилась на один із українських центрів джазу.

Мистецький проект «Хорові асамблеї М.Леонтовича» був започаткований у 2008 р. і запланований як довготривала акція, розрахована на проведення великої кількості різноманітних заходів у Вінниці та області. Найголовнішою складовою Асамблей слід назвати цикл із 10 концертів хорової музики, що відбувались протягом 2008 року, за участі колективів Вінниччини, областей України та країн ближнього і дальнього зарубіжжя., репертуар яких склали не лише твори М. Леонтовича, але й музика композиторів різних країн та різних історичних епох. Визначною подією стало концертне виконання опери М.Леонтовича «На русалчин Великдень» камерним хором «Вінниця» та львівським симфонічним оркестром під керівництвом М.Скорика, що відбулося не лише у Вінниці, але й у м. Тульчин, де композитор працював над цим твором.

Аналіз форм організації музичного життя Вінниччини за часів Незалежності дозволив прийти до висновку про те, що після ліквідації командно-адміністративної вертикалі в управлінні системою культури набуває поширення і втілення принцип культурного плюралізму, множинності, багатоманітності форм культурного життя. Новий рівень свободи спричинив різноманітні експерименти як у галузі організації діяльності закладів культури, так і в галузі художньої творчості. Це призвело до виникнення цілої низки різноманітних мистецьких добровільних товариств, недержавних творчих колективів, відкритих до співпраці із зарубіжними організаціями і митцями. У роботі доведено, що, незважаючи на руйнування усталеної мережі культурно-освітніх закладів, концертних організацій, погіршення матеріального становища і соціального захисту працівників культури, завдяки правильно обраній репертуарній стратегії, професійні колективи продовжують свою концертну діяльність. Пошук нових форм концертної діяльності у регіонах дозволяє у свій власний спосіб розкривати «феномен українського мистецтва», який несподівано виник в Європі і поза нею на початку 90-х років .

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються і формулюються результати дослідження.

У результаті аналізу музичного життя Вінниччини на усіх етапах становлення професійних форм музикування визначено, що кожний з трьох окреслених періодів відображає, з однієї сторони, еволюцію професійного виконавства, а з іншої - специфіку загальноукраїнських культурних процесів. Дофілармонічний період характеризується тенденціями децентралізації, при яких не існувало інтенції до створення єдиного музично-професійного осередку. Зі створенням філармонії домінуючими стають тенденції жорсткої централізації, що стали наслідком ідеології пануючого режиму. Останній період музичного життя Вінниччини на новому рівні повертає тенденції децентралізації, що проявляються у культурному плюралізмі, стильових і жанрових діалогах, співіснуванні на теренах краю різноманітних культурних інституцій.

Загальні ознаки першого періоду еволюції професійного виконавства на Поділлі: рух від музичних цехів до високої маєткової культури; зародження перших форм публічного виконавства (діяльність професійних солістів, аматорських музичних гуртків, культурно-мистецьких і хорових товариств);становлення організованої концертно-театральної діяльності і музичної освіти наприкінці 10-х - початку 30-х років ХХ ст. (діяльність місцевих осередків «Просвіти» та Товариства ім. М. Леонтовича).

Охарактеризувавши особливості етапів музичного життя Вінницького краю першого періоду, в якості основної форми професійної музичної діяльності виділяється хорове музикування, що походить зі специфіки музичних традицій краю.

При дослідженні специфіки розвитку професійних форм музичної діяльності другого періоду, автор визначає особливості соціокультурної ситуації у період заснування Вінницької філармонії і доводить суперечливість розвитку музичної культури України й Поділля у 20-30-ті роки ХХ ст. Створення Вінницької філармонії як осередку культурно-мистецького життя краю стало відповіддю на запити радянської ідеологічної програми з її прагненням до гомогенної культури. Водночас, автор відзначає значну позитивну роль діяльності філармонії як єдиної концертної організації, що послідовно пропагувала класичне мистецтво серед населення Поділля. Системне дослідження у хронологічній послідовності усіх етапів становлення і розвитку вінницької філармонії дозволило зробити висновки про те, що, пройшовши етапи формування (30-і - поч.40-х рр. ХХ ст.), знищення і відновлення (друга пол. 40-х - 60-і рр. ), професійного розвитку (70-і - поч.90-х рр. ХХ ст.), лише у 90-і рр. ХХ - на початок ХХІ ст. ця концертна організація отримала яскраво виражені риси регіональної самобутності, що втілилися у сучасних культурологічних акціях.

Проаналізувавши соціокультурні умови розвитку музичного життя Вінниччини третього періоду - незалежної України, автор визначає, що новий статус національної культури спричинив значне пожвавлення мистецьких процесів. Їх особливості досліджуються на прикладі аналізу діяльності провідних професійних колективів Вінницької області та широкомасштабних культурологічних акцій - Міжнародного фестивалю ім. П. І. Чайковського і Н. Ф. фон Мекк, Вінницького форуму молодої музики «Барви ХХ століття. Авангард Класика. Джаз.», Фестивалю «Міжнародні дні джазової музики у Вінниці», Мистецького проекту «Хорові асамблеї М.Леонтовича».

У дослідженні висвітлено не лише різні етапи становлення професійних форм музичного життя Вінниччини, але й зроблено спробу довести тяглість і спадкоємність культурних традицій регіону, що походять з розвинутого мистецтва хорового музикування. У результаті докладного вивчення першоджерел розкриваються можливості для подальшого науково-теоретичного осмислення особливостей перебігу культурних процесів Вінниччини й України загалом. Так, вивчення впливу широкомасштабних культурологічних акцій на розвиток мистецтва регіону знаходиться лише на своєму початковому етапі і потребує як «історичної дистанції», так і досліджень науковців з багатьох галузей знання - історії, соціології, культурології та ін. Таким чином, у світлі процесів глобалізації дослідження є відкритим і може слугувати пульсаром для подальшого вивчення сучасних культурно-мистецьких процесів Вінниччини як складової культури Поділля.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Публіка Т. Фестивалі ім. П.І. Чайковського та Н.Ф. фон Мекк на Поділлі як фактор розвитку української культури/Тетяна Публіка // Культуротворча парадигма українського націєтворення : Зб. наук. статей. - Івано-Франківськ : Гостинець, 2006. - С.69-75.

2. Публіка Т. В. Фестиваль «Барви музики ХХ сторіччя» : спроба культурологічного аналізу / Тетяна Публіка // Теоретичні та практичні питання культурології : Зб. наук. статей. Вип. ХХІ. - Мелітополь: Видавництво «Сана», 2005.- С.177-183.

3. Публіка Т. В. Джазові фестивалі як складова благодійної культурологічної програми «Світове мистецтво на теренах Поділля» / Т. В. Публіка // Культура, мистецтво та освіта в умовах глобалізації проблеми і перспективи розвитку : Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-методичної конференції , 29-31 жовтня 2007 року. - Вінниця, 2007. - С. 47 - 52.

4. Публіка Т. В. Організація музичної освіти на Поділлі у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття / Тетяна Публіка // Теоретичні та практичні питання культурології : Зб. наук. статей. Вип. ХХІV, Ч.ІІ.- Мелітополь : Видавництво «Сана», 2007. - С. 20-25.

5. Публіка Т.В. Культурне життя на Поділлі в 20-30-ті роки ХХ ст. / Т.В. Публіка // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Вип. 10. Серія : Історія : Збірник наук. праць / За заг. ред. проф. П. С. Григорчука. - Вінниця,2006. - С.248-252.

6. Публіка Т. В. Виховання духовності підростаючого покоління засобами музичного мистецтва (на прикладі роботи музичного лекторію Вінницької обласної філармонії) / Тетяна Публіка // Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури : збірник тез та матеріалів Другої Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих науковців, 2-6 квіт. 2007 р. - Вінниця, 2007. - С.5-6.

7. Публіка Т. В. Розвиток музичного виконавства у панських маєтках на теренах Поділля ХVІІІ - початку ХІХ ст. / Т. В. Публіка // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. ХІІ-ХІІІ. - Івано-Франківськ, 2008. - С.237-240.

8. Бурдейна-Публіка Т. В. Філармонічні товариства у соціокультурному житті України другої половини ХІХ - першої половини ХХ століття / Тетяна Бурдейна-Публіка // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Національної музичної академії імені Петра Чайковського. Серія: Мистецтвознавство.-№1 (20). - 2009.- С.89-94

АНОТАЦІЯ

Бурдейна-Публіка Т.В. Становлення і розвиток професійних форм музичного життя Вінниччини як складової культури Подільського краю

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури (мистецтвознавство).

Дисертація присвячена дослідженню історії становлення і розвитку професійних форм музичного життя Вінниччини на тлі регіонального соціокультурного середовища. В ній проаналізовані різноманітні види концертної і музично-просвітницької діяльності, що на різних історичних етапах сприяли професіоналізації музичного життя Поділля. У контексті українських суспільних, політичних, економічних і культурних реалій виділено та охарактеризовано періоди еволюції професійного виконавства регіону, досліджено діяльність провідних колективів, проаналізовано принципи репертуарної стратегії, визначено роль музичних товариств та концертних організацій у культурному житті регіону на кожному з етапів. В окремому розділі ґрунтовно розкриваються нові форми культурно-просвітницької діяльності за часів незалежності в аспекті усвідомлення нового статусу української культури.

Ключові слова: філармонія, фестиваль, лекторій, концертне життя, Поділля, ансамбль, публічне виконавство, Вінниччина.

АННОТАЦИЯ

Бурдейная-Публика Т.В. Становление и развитие профессиональных форм музыкальной жизни Винничины как составляющей культуры Подольского края.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.01 - теорія и история культуры (искусствоведение) - Львовская национальная музыкальная академия имени Н. В. Лысенко - Львов, 2010.

Диссертация посвящена исследованию истории становления и развития профессиональных форм музыкальной жизни Винницкой области на фоне региональной социокультурной среды. В ней обобщенно и систематизировано большое количество архивных и научно-исторических источников по проблеме исследования, которые разрешили в хронологической последовательности воссоздать основные этапы становления профессиональных форм музыкальной жизни региона. Автором определены главные этапы становления профессиональных форм музыкальной жизни края, которые соответствуют становлению разных форм его культурной жизни под влиянием общественно-политических событий. Дофилармонический период характеризуется тенденциями децентрализации, при которых не существовало единого музыкально-профессионального центра.

Второй период определен как филармонический, в котором автор выделяет три этапа.

Первый этап (30-е-нач.40-х гг.) охватывает процессы объединения разнообразных хоровых, инструментальных коллективов и отдельных исполнителей в единую филармоническую организацию и характеризуется началом планового развития музыкальной культуры края под контролем советских государственных органов.

Второй этап (вторая пол.40-х -60-и гг.) - возрождение деятельности, создание базовых коллективов.

Третий этап (70-е - нач. 90-х гг. ХХ ст.) - формирование нового лица музыкальной культуры Подолья в условиях жесткого идеологического руководства советской политической системой, которая последовательно поддерживала провинциальный дух развития музыкальной культуры.

...