Трансформація європейських художніх течій в образотворчому мистецтві Буковини кінця ХІХ – першої половини ХХ століття (до 1940 року)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури і туризму України

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

УДК [75/76:001.891] (477.85) "188/194" (043)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Трансформація європейських художніх течій в образотворчому мистецтві буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ століття (до 1940 року)

17.00.05 - образотворче мистецтво

Міщенко Ірина Іванівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Міністерства культури і туризму України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Федорук Олександр Касьянович, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, завідувач кафедри теорії та історії мистецтва

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Станкевич Михайло Євстахійович Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, завідувач кафедри історії та теорії мистецтва

кандидат мистецтвознавства Роготченко Олексій Олексійович Інститут проблем сучасного мистецтва, старший науковий співробітник

Захист відбудеться " 14 " травня 2009 р. о "12 " годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26. 103. 02 у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 20, тел. 272-14-26)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 20)

Автореферат розісланий " 9 " квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат мистецтвознавства, доцент Русяєва М.В.

художній буковина музейний мистецький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сьогоднішній день потребує осмислення мистецької спадщини України задля створення відповідної до історичних реалій історії мистецтва країни, однією з маловідомих сторінок якої є художня культура Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. (до 1940 р.). Буковина завжди існувала як порубіжний регіон, зазнаючи значних культурних впливів сусідніх народів. Тож актуальним є здійснення дослідження, в якому було би відображено поліетнічну культуру краю, виявлено тенденції та специфіку розвитку буковинської образотворчості, проаналізовано вплив на неї стилів і течій, характерних для тогочасного мистецького процесу Європи.

Протягом століть Буковина перебувала під владою таких держав, як Австро-Угорщина та Румунія, що не могло не позначитися на розвиткові її культури в цілому та, зокрема, образотворчого мистецтва. Істотний мистецький вплив Австро-Угорщини пояснюється не тільки тим, що значна частина митців отримувала освіту в навчальних закладах Австрії та Німеччини, а й тим, що з середини ХІХ ст. у Чернівцях постійно працювали австрійські художники - представники різних видів мистецтва.

На відміну від Радянської України, Буковина і за часів румунського володарювання (1918-40 рр.) не була відокремлена від загальноєвропейського художнього процесу, а майбутні майстри навчалися у мистецьких закладах Парижа, Праги та Флоренції, експонували твори на виставках у містах Європи.

Культурні процеси на теренах Буковини мали і спільні риси, і відмінності щодо подібних виявів на інших західноукраїнських землях. При закономірному існуванні паралелей у перебігу мистецьких подій у Львові та Чернівцях, існували і значні розбіжності у розвитку художнього процесу на землях Галичини й Буковини. На відміну від Львова, де протягом перших десятиліть ХХ ст. активно працювали численні угруповання, створені на засадах спільних художніх поглядів, у Чернівцях наявні тільки об'єднання за професійною ознакою, до яких входили митці з різними творчими уподобаннями.

Впродовж досліджуваного періоду на Буковині працювало понад 250 митців, проте у дослідженні основну увагу зосереджено на аналізі доробку найяскравіших художників, роботи яких є невивченою частиною мистецької спадщини України в цілому (А.Оффнер, А.Кохановська, Є.Ліпецький, А.Кольнік, Л.Копельман, П.Видинівський, Г.Льовендаль, В.Загородніков, Г.Рецорі, О.Шевчукевич). Знання творчого доробку означених майстрів дозволить скласти повніше уявлення про художнє життя Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.

У процесі роботи було досліджено вплив на формування образотворчості Буковини навчальних закладів Західної Європи, висвітлено діяльність мистецьких об'єднань, які існували в краї у 1880-1940 рр., проаналізовано публікації, присвячені митцям та художнім подіям. Основну увагу було приділено вивченню стильових особливостей образотворчого мистецтва регіону.

Художній процес на теренах краю у нечисленних розвідках науковців висвітлений фрагментарно, у них відсутній аналіз причин виникнення і шляхів розвитку тих чи інших явищ буковинської образотворчості. Пропонована робота дасть змогу простежити етапи формування мистецтва Буковини, розглянути взаємозв'язки української і світової культури, дозволить ввести в науковий обіг імена багатьох авторів, якнайповніше репрезентувати доробок художників, окреслити впливи, що позначилися на становленні їх особистості, зміни, яких зазнали погляди та манера виконання, певною мірою визначити вагомість цих митців для культури краю.

Актуальність роботи зумовлена важливістю розуміння духовної спадщини для сучасного розвитку мистецтва України, оскільки уявлення про художній процес досліджуваного періоду дають змогу відтворити передумови виникнення і розвитку новітніх мистецьких напрямів у контексті загальноєвропейської культури. Водночас, ця тема є практично невивченою сторінкою культурної історії країни, їй досі не було присвячено спеціального дослідження, хоча окремі праці висвітлюють дотичні до неї проблеми або окремі їх аспекти.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану підготовки науково-педагогічних кадрів кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури та комплексної наукової програми створення "Історії українського мистецтва".

Мета та завдання дослідження полягають у створенні, на основі комплексного аналізу опублікованих і архівних матеріалів, мистецьких творів та існуючих наукових досліджень, достовірної картини художнього життя Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., простежити еволюцію художніх стилів у регіоні, що має специфічний шлях історико-культурного розвитку. Для досягнення мети слід було вирішити головні завдання дисертаційної роботи:

· висвітлити стан мистецтвознавчого вивчення зазначеної проблеми;

· простежити тенденції художнього розвитку Буковини в контексті європейського культурного процесу кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.;

· окреслити культурні явища та їх вплив на розвиток мистецтва регіону;

· дослідити роль художніх товариств, музейних установ, громадських організацій та державних органів у мистецькому процесі на Буковині;

· проаналізувати наявні в образотворчому мистецтві Буковини мистецькі стилі й течії, розкрити особливості процесу становлення та проявів стилістичних змін в образотворчості краю під впливом новітніх пластичних ідей;

· означити важливі етапи творчої біографії митців, які визначили основні напрями художнього розвитку регіону.

Об'єктом дослідження є образотворче мистецтво Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. (до 1940 р.).

Предметом дослідження стала трансформація європейських художніх течій у буковинському образотворчому мистецтві кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., розглянута на прикладі творчості митців, роботи яких зберігаються у музейних колекціях Чернівців, Львова та Києва, у приватних збірках.

Хронологічні межі. Дослідження охоплює період від 1880 до 1940 р., коли в образотворчості Буковини існували прояви майже всіх тогочасних європейських художніх течій та стилів.

Хронологічні рамки роботи обмежуються 1940 р., оскільки після встановлення Радянської влади багато митців виїхали за кордон, інші протягом вже наступного десятиліття змінили мистецьку орієнтацію, підлаштовуючись під вимоги панівного у СРСР методу соціалістичного реалізму. У 1944 р. відбулася заміна однієї генерації художників іншою - випускників європейських мистецьких закладів змінили майстри з радянською художньою освітою. Таким чином, дещо штучно було перервано розвиток образотворчого мистецтва краю. Для ґрунтовного дослідження витоків пізніших мистецьких проявів важливим було вивчити й роботи художників попереднього часу, зокрема, австрійських авторів ХІХ ст.

Територіальні межі дослідження окреслені географічним поняттям Буковини, яка внаслідок подій Другої світової війни була поділена між двома державами - СРСР (Північна Буковина) та Румунією (Південна Буковина). Розглядаючи мистецтво краю, ми керувалися тим, що до 1940 р. Буковина була єдиною і культурні процеси були характерними для регіону в цілому.

Методи дослідження, застосовані в роботі, відповідають меті і завданням дослідження: при висвітленні історичних аспектів проблеми - історичний метод; для опрацювання спеціальних літературних та архівних джерел - аналітичний та системний методи, верифікація текстів; при вивченні творів мистецтва - методи мистецтвознавчого аналізу; при випрацюванні концепції роботи - структурно-системний підхід. Відсутність значної частини документів та творів спонукали до використання методу історичної реконструкції. В основу роботи покладено принцип історизму, що забезпечив об'єктивне висвітлення подій та неупереджене тлумачення мистецьких проявів, дозволив уникнути безпідставної ідеологізації, наявної у наукових працях попереднього періоду.

Застосування різних методів дослідження та суміжних наукових дисциплін, зокрема, історіографії, культурології, за рахунок їх комплексного використання, дозволило дослідити передісторію формування, закономірності й особливості розвитку художнього процесу регіону, створити достовірну картину розвитку мистецтва Буковини досліджуваного періоду.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертанткою вперше:

· досліджено й теоретично обґрунтовано етапи формування та регіональні особливості розвитку образотворчого мистецтва Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.;

· виявлено, систематизовано і теоретично осмислено значний за обсягом фактологічний матеріал;

· введено в науковий обіг значну кількість документів, що стосуються творчості та доробку багатьох художників, зроблено уточнення біографічних даних окремих майстрів;

· атрибутовано твори з музейних колекцій;

· здійснено комплексний культурологічний аналіз художнього процесу на Буковині в кінці ХІХ - першій половині ХХ ст.;

· досліджено вплив історико-культурних процесів та мистецьких напрямів Західної Європи на становлення і розвиток мистецтва краю, виявлено наявність у ньому різноманітних художніх течій;

· на значному документальному матеріалі, з залученням великої кількості історичних фактів всебічно проаналізовано передумови виникнення та специфіку інтерпретації у буковинському образотворчому мистецтві різноманітних стилів і напрямів, класифіковано їхні прояви, простежено взаємодію загальних рис стилю та естетичних уподобань окремих майстрів;

· висвітлено історію виникнення і принципи функціонування художніх товариств у 1880-1940 рр., окреслено роль і значення їхньої діяльності у розвитку мистецтва Буковини;

· визначено періодизацію художнього процесу на теренах Буковини та створено хроніку мистецьких подій кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.;

· укладено словник митців, які працювали на теренах Буковини у 1880-1940 рр.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони заповнюють лакуни у вивченні історії мистецтва Буковини зокрема, й України в цілому.

Результати дисертації можуть бути використані при укладанні нової історії українського мистецтва, написанні узагальнюючих праць, складанні енциклопедичних довідників. Виявлені архівні матеріали та висновки можуть використовуватися при підготовці навчальних курсів з історії мистецтва й культури України, спецкурсів з історії виставкової та музейної діяльності, при написанні методичних посібників і науково-популярних праць. У результаті роботи над дисертацією було атрибутовано твори з колекції Чернівецького художнього музею та твори монументального мистецтва Буковини, що може бути використано у практичній діяльності музейних установ.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у доповідях на дев'яти міжнародних та чотирьох всеукраїнських конференціях, зокрема: "Образотворче мистецтво ХХ століття" (Київ, 2001); "Чернівецька архітектура австрійського періоду" (Чернівці, 2001); V Міжнародний конгрес україністів (Чернівці, 2002); "Сучасне мистецтвознавство. Соціум - Ідея - Теорія - Практика" (Київ, 2003); "Стильова панорама українського мистецтва" (Київ, 2008).

Основні положення дисертації опубліковані у монографії "Євзебій Ліпецький. Мистець і особистість" (Чернівці, 2004) та сімнадцяти статтях, з них сім - у фахових виданнях, акредитованих ВАК України.

Структура дисертації. Текст дисертації складається зі вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків та списку використаних джерел (344 позиції). Загальний обсяг роботи становить 262 сторінки, з яких 150 - основного тексту, 112- додатки. До складу додатків включено хроніку подій мистецького життя Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. (до 1940 р.), словник митців (185 імен), 95 ілюстрацій та їх перелік.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, її хронологічні та територіальні межі, визначено мету і завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну та практичне значення результатів.

Розділ 1. Історіографія та джерельна база роботи висвітлюють стан наукового дослідження теми і містять огляд джерел.

1.1. Історіографія. Образотворче мистецтво Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. є малодослідженою сторінкою культурного життя краю. Розвідки науковців мали, здебільшого, несистематичний характер, а проблеми творчого переосмислення в образотворчості Буковини європейських художніх стилів і напрямів були поза увагою дослідників.

Художній процес зазначеного періоду не знайшов відповідного відображення ні в літературі 1960-70-х рр., ні в публікаціях пізнішого часу, які висвітлюють розвиток українського мистецтва. Це стосується і фундаментальних наукових видань, серед яких шеститомна "Історія українського мистецтва" 1960-70-х рр. та п'ятитомна "Історія українського мистецтва" (2006-08), і досліджень, присвячених розгляду окремих питань ("Корни и крона" Г.Островського та А.Попова, 1989).

Єдиною ґрунтовною працею, побудованою на вивченні архівних джерел і творів, є дисертаційна робота Х.Саноцької "Украинское изобразительное искусство Северной Буковины конца ХVIII - начала ХХ ст. (1774-1940 гг.)" (1970), в якій окреслено особливості розвитку образотворчості краю. Проте й вона не відбиває складної картини розвитку буковинського мистецтва кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Буковинські автори подані й у книзі В.Рубан "Український портретний живопис другої половини ХІХ - початку ХХ століття", де автор аналізує стильову приналежність робіт, особливості композиції та манери виконання.

У згаданих виданнях, як і в іншій літературі 1940-2000-х рр., розглядається доробок окремих, часто випадково й тенденційно обраних художників. Відсутні мистецтвознавчі праці, що узагальнюють знання з історії буковинського мистецтва, як майже не існує книг про творчість найцікавіших майстрів. Винятками є книги Т.Дугаєвої "Скульптор, доктор медицини Опанас Шевчукевич" (2002) та І.Міщенко "Євзебій Ліпецький. Мистець і особистість" (2004).

Значну увагу художньо-ремісничій освіті Буковини приділено у монографії Р.Шмагала "Мистецька освіта в Україні середини ХІХ - середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції" (2005).

Поодинокі питання мистецького життя краю висвітлені у збірниках матеріалів всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій останніх років. Серед них видання "Українсько-австрійські культурні взаємини другої половини ХІХ - початку ХХ століття" (1999), в якому видрукувані статті П.Білецького "Роль Австрії в історії мистецтва України"; В.Ханка "Зіставлення і паралелі віденського сецесіону та українського архітектурного стилю", що розкривають вплив австрійської культури на формування ідей модерну на теренах України, зокрема, Буковини. Особливості розвитку архітектури та меморіальної пластики, діяльність культурно-освітніх та музейних товариств краю на початку ХХ ст. розглянуто у матеріалах ІV Буковинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції (2000) та V конгресу Міжнародної асоціації україністів (2005), у збірнику "Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби" (2003).

Відомості про митців, що працювали на теренах краю, опубліковані за межами України: монографії І.Потопіна "Георг Льовендаль" (1987); Х.Поллерус "Живописець Владимир Загородніков. 1896 - Курськ - Чернівці - Грац - 1984. Від ікони до графіті" (2006); Б. Деншера "Мистецтво плакату Австрії 1898-1938" (1992).

При вивченні загальних тенденцій розвитку українського мистецтва довелося звернутися до літератури, яка висвітлює той чи інший аспект досліджуваної проблеми. Серед них монографія Н.Асєєвої "Украинское искусство и европейские художественные центры (конец ХІХ - начало ХХ в.)" (1989).

Важливим для розуміння художніх процесів першої половини ХХ ст. у Європі є вивчення праць, що містять аналіз культурно-мистецької ситуації в різних країнах. Оскільки буковинська образотворчість розглядуваного періоду найтісніше була пов'язана з мистецтвом Австрії та Німеччини, виданням саме цих країн було приділено особливу увагу: книга "Франц Марк. Коні" (2000), статті У.Кухірта (1961), А.Леттау (1989), В.Ауфферманна (1990), Г.Мейєра (1991). Серед досліджень, що висвітлюють схожі проблеми в українському мистецтві - праця О.Голубця "Між свободою і тоталітаризмом. Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття" (2001), розвідка В.Молинь "Мистецькі об'єднання Галичини на рубежі ХІХ-ХХ століть" (2004), публікація М.Криволапова "Мистецтво та соціально-культурні процеси в Україні на початку ХХ ст. і осмислення їх художньою критикою" (2004).

Таким чином, не існує жодної комплексної наукової праці, в якій розглянуто мистецтво Буковини міжвоєнного періоду (1918-40 рр.). Тільки окремі питання розвитку буковинського мистецтва кінця ХІХ - початку ХХ ст. висвітлені у нечисленних працях українських та зарубіжних науковців, однак вони не подають повної та об'єктивної картини художнього розвитку регіону і не дають змоги говорити про системне й вичерпне дослідження даного явища художньої культури України.

1.2. Джерельна база роботи складається з писемних та матеріальних джерел. Серед перших - архівні документи, друковані матеріали та періодичні видання другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст., які зберігаються у державних і приватних архівах та книгозбірнях України, і в науковий обіг, здебільшого, вводяться вперше. Найбільша частина документальних та друкованих матеріалів з розвитку мистецтва краю зберігається у Чернівецькому обласному державному архіві. У фонді "Крайового управління Буковини" віднайдено документи, що висвітлюють діяльність мистецьких та культурно-освітніх товариств регіону. Важливі відомості про роботу художників наявні у фонді "Митрополії Буковини". Біографічні дані про діячів культури містять буковинські календарі, праці М.Гараса "Ілюстрована хроніка товариства "Український Народний Дім" у Чернівцях. 1884-1934" (1934) та "Ілюстрована історія товариства "Українська Школа" в Чернауць. 1887-1937" (1937).

Найважливішими серед архівних документів є особові справи художників, які викладали у навчальних закладах краю, листування митців з Крайовим управлінням Буковини, Міністерством культів та освіти, Православним Релігійним фондом Буковини з приводу надання їм стипендій для навчання.

У чернівецькій українській, польській, німецькомовній та румунській періодиці опубліковані умови та результати художніх конкурсів, інформації про мистецькі експозиції, склад їх учасників, начерки про доробок митців тощо.

Окрема група публікацій - огляди виставок та інших художніх подій (дописи В.Залозецького, Альбріха, Б.Еховича М.Керн, Є.Похонцу, П.Єлеску).

Цінний матеріал містять музейні зібрання і приватні колекції Буковини, Львова та Києва, зокрема, збірки Чернівецького художнього музею, Чернівецького краєзнавчого музею, Національного музею у Львові й Національного художнього музею (Київ), в яких репрезентовано доробок буковинських авторів від кінця ХVІІІ ст. до 1940 р.

Під час виконання роботи було вивчено максимальну кількість фактологічного матеріалу, проаналізовано достовірність джерел, що дає можливість з належною повнотою розкрити особливості образотворчості Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.

Розділ 2. Особливості художнього процесу на Буковині 1880-1940 років складається з п'яти підрозділів. У ньому виявлено основні риси мистецького процесу в краї.

2.1. Провідні тенденції культурно-мистецького розвитку Буковини. Висвітлено основні особливості культурного й художнього життя краю від кінця ХІХ ст. до 1940 р.

Протягом цього періоду на теренах Буковини працювали численні культурно-просвітницькі та національні товариства, музеї, частиною діяльності яких було і влаштування мистецьких експозицій.

Велику роль у культурному житті краю відігравали мистецькі спілки, що існували від кінця ХІХ ст. і об'єднували художників з різними мистецькими уподобаннями.

Архівні документи та публікації свідчать про активну діяльність мистецьких угрупувань, а каталоги виставок - про жвавий обмін художніми творами між Чернівцями та містами Австро-Угорщини, Румунії, Польщі, Італії, Бельгії, інших країн.

В історії мистецтва Буковини розглядуваного часу простежується поділ на два періоди, протягом яких край входив до складу різних держав. Період 1880-1918 рр. позначений активністю громадсько-культурного й мистецького життя, толерантним ставленням влади до національних проявів, підтримкою нею недержавних утворень, зокрема, художніх об'єднань. Саме в цей час виникли більшість музеїв Буковини, сформувалася розгалужена мережа ремісничих навчальних закладів, а для навчання у мистецьких академіях Європи виділялися щорічні стипендії. Художні товариства Буковини активно співпрацювали з подібними спілками усієї Європи, що проявилося в наявності у чернівецьких експозиціях творів найвідоміших європейських майстрів (Г.Клімта, А.Мухи, Е.Орліка). Протягом цього часу в буковинській образотворчості зберігалась орієнтація на мистецтво Австрії, панівним стилем став модерн поряд із традиційним для краю, але дещо архаїчним академізмом.

Період 1918-40 рр. позначений, з одного боку, зростанням кількості групових та персональних виставок творів буковинських авторів, з іншого, у Чернівцях досить рідкісними стали експозиції робіт майстрів з-за меж краю. Значних утисків на початку періоду зазнали національні товариства, передовсім, українські, відчутними були спроби румунізації культури, що проявилося й у практиці нострифікації. Образотворчість цього часу вирізнялася орієнтацією на мистецтво Франції, у студіях якої часто навчалися художники, а серед найпоширеніших напрямів можна назвати імпресіонізм та експресіонізм.

Спільним для обох періодів стало намагання об'єднати митців у товариства, проте, якщо на початку століття такі спілки ставили перед собою суто естетичні завдання, то в міжвоєнний час серед головних завдань був і захист професійних інтересів художників.

2.2. Вплив художньої культури Австрії на образотворчість Буковини другої половини ХІХ - початку ХХ століття. Розглянуто вплив культури Австрії на розвиток мистецтва Буковини, присутній у багатьох проявах.

У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. у Чернівцях творили австрійські архітектори - Й.Главка, Г.Гесснер, Р.Віттек та ін., роботи яких визначили сучасний вигляд міста.

Від середини ХІХ ст. на теренах краю працювали й австрійські живописці (К.Йобст, К.Аренд, Л.Купельвізер, К.Кляйн, К.Свобода), що створили розписи та іконостаси у кафедральному соборі Чернівців, резиденції буковинських митрополитів, багатьох храмах краю.

Прагнення знайомити буковинців з доробком сучасних європейських, зокрема австрійських, художників характерне для всіх мистецьких товариств, які існували в Чернівцях, а твори буковинських авторів експонувалися у столиці імперії (роботи А.Оффнера, А.Кохановської тощо).

Буковинці від 1910-х рр. одержували докладну інформацію про тогочасне європейське мистецтво не тільки завдяки виставкам у Чернівцях, а й через австрійські друковані видання.

Вагомим був вплив на формування буковинських художників мистецьких навчальних закладів Німеччини та Австро-Угорщини. Більшість майбутніх митців здобували фахову освіту у Віденській академії образотворчих мистецтв (Е.Бучевський, Є.Максимович, А.Кохановська, А.Оффнер, К.Ольшевський). У Мюнхенській королівській академії образотворчих мистецтв студіювали М.Івасюк та Є. Ліпецький.

Вплив австрійської культури на розвиток образотворчості Буковини не припинився з розпадом у 1918 р. австро-угорської монархії. До Чернівців продовжували надходити німецькомовні видання з питань культури, тут працювали випускники віденських мистецьких закладів. Німецькою мовою на початку 1920-х рр. друкувалися каталоги художніх експозицій, в яких ще протягом років брали участь митці з різних земель Австрії.

2.3. Роль культурологічних товариств та музейних об'єднань у розвитку народного та професійного мистецтва. Досліджено діяльність національних та культурних товариств і музеїв Буковини.

На теренах краю до 1918 р. було зареєстровано 1763 товариства, серед яких 7 - мистецьких. Ставлячи перед собою завдання дослідження історико-культурної спадщини, національної ідентифікації та згуртування, громадські товариства нерідко зазначали у своїх статутах необхідність популяризації народного та професійного мистецтва.

Від кінця ХІХ ст. на Буковині працювали численні музеї: Буковинський Крайовий музей та Буковинський Промисловий музей (у 1935 р. об'єднані у музей короля Кароля ІІ), Православний єпископальний церковний музей, Український музей народовідання у Чернівцях та ін.

Всі музеї займалися активною виставковою діяльністю. Так, у залах Промислового музею відбувалися етнографічні, мистецькі експозиції, виставки виробничого обладнання, хатніх виробів тощо. У приміщенні музею працювала перша на Буковині офіційна художня школа, експонувалися роботи її учнів, тут проходили "Осінні Салони", а 1935 р. було відкрито Дім художників з майстернями.

Музейна справа викликала значне зацікавлення в широких колах інтелігенції краю, діставала важливу підтримку з боку держави, сприяла розвиткові виставкової та освітньої діяльності мистецьких товариств.

2.4. Виставкова та видавнича діяльність мистецьких об'єднань. Підрозділ присвячений засадам виникнення та питанням функціонування на теренах Буковини товариств художників.

На період 1895-1918 рр. припадає діяльність кількох мистецьких товариств: "Gesellschaft der Kunstfreunde in der Bukowina" ("Товариство прихильників мистецтва на Буковині", 1895-1902); "Gesellschaft der Kunstfreunde in Czernowitz" ("Товариство прихильників мистецтва у Чернівцях", засноване 1903 р.); "Gesellschaft der Kunstfreunde in der Bukowina" ("Товариство прихильників мистецтва на Буковині", засноване 1912 р.); "Societaюii artiєtilor єi amicii artelor plastice din Bucovina" ("Товариство митців і любителів пластичних мистецтв на Буковині"), зареєстроване 1932 р.

Помітним явищем у культурному житті краю стала діяльність "Товариства прихильників мистецтва у Чернівцях". Об'єднання вело активну виставкову діяльність, поширеними були виставки творів із приватних збірок чернівецьких колекціонерів. Майже в усіх виставках брали участь не тільки буковинці, а й художники з найвідоміших мистецьких об'єднань Австрії. Так, 1906 р. у Чернівцях було влаштовано експозицію, до якої увійшли понад 400 робіт членів товариств "Genossenschaft bildender Kьnstler Wiens", "Hagenbund", "Secession", "Verein bildender Kьnstler Steiermarks" тощо. На виставки до Чернівців надходили художні твори зі Львова, Відня, Флоренції, Мюнхена, Праги, Граца, Будапешта, Глазго, Берліна, Венеції.

Одним з важливих досягнень "Товариства прихильників мистецтва на Буковині" стало успішне функціонування Першої мистецької школи, яка мала живописне та скульптурно-керамічне відділення і надавала можливість отримати початкову освіту в галузі мистецтва значній кількості буковинців.

Активну діяльність художніх товариств австрійського часу було перервано Першою світовою війною і значними змінами у політичному устрої краю, який після 1918 р. увійшов до складу Румунії.

Впродовж наступного періоду організаційна діяльність художників була менш активною, проте 1932 р. було створене нове "Товариство митців і любителів пластичних мистецтв на Буковині".

Найпомітнішою у діяльності спілки стала організація щорічних "Осінніх Салонів", які проходили з 1931 р. і, представляючи публіці все розмаїття художніх уподобань буковинських митців, незмінно викликали появу цілої низки ґрунтовних пресових оглядів.

Значення мистецьких товариств для розвитку культури краю важко переоцінити. Вони згуртовували художників, сприяли популяризації та поширенню образотворчого мистецтва та художнього ремесла серед різних верств суспільства через організацію виставок творів професійних та народних майстрів, читання публічних лекцій з мистецтва. Спілки сприяли розповсюдженню новітніх мистецьких ідей та розвитку художньої освіти на Буковині, започаткували видання каталогів експозицій.

2.5. Висвітлення художнього життя у періодиці. Охарактеризовано публікації у періодичних виданнях краю, що дозволило реконструювати художнє життя Буковини 1900-40-х рр.

З газетних та журнальних публікацій 1920-30-х рр. можна довідатися про реставрацію пам'яток, конкурси на створення проектів, встановлення монументів, вони ж дають можливість у репродукціях познайомитися з творами митців, оригінали робіт яких не збереглися або були вивезені.

Починаючи з 1910-х рр., з'являлися нариси, в яких заторкувалися питання історії мистецтва краю, кількість таких публікацій значно збільшилася у 1930-х рр. Проте, вони не мали систематичного характеру, розповідаючи про окремі сторінки культури краю, зокрема, про роботи майстрів релігійного малярства, архітектурні споруди Буковини.

Значна частина статей присвячена огляду "Осінніх Салонів". Від середини 1920-х рр. можемо говорити і про існування у Чернівцях художньої критики, до виникнення якої причетні В.Залозецький, Альбріх та М.Керн.

Серед тих, про кого найчастіше писала чернівецька преса 1920-30-х рр. - Г.Льовендаль, І.Константинович-Хайн, П.Верона, А.Кольнік, Є.Ліпецький, В.Загородніков, О.Шевчукевич, Г.Рецорі.

Завдяки періодичним виданням, котрі виходили на Буковині протягом 1900-40 рр., можна доволі повно реконструювати картину мистецького життя краю даного періоду.

Розділ 3. Стилі та напрями європейського мистецтва кінця ХІХ - початку ХХ ст. та їх трансформація в образотворчому мистецтві Буковини. Досліджено прояви у мистецтві краю різноманітних художніх стилів і течій.

3.1. Академічний напрям у творчості К.Аренда, Є.Максимовича, Є.Ліпецького, П.Видинівського, А.Кохановської та Г.Рецорі. Розглянуто особливості вияву академізму в образотворчому мистецтві Буковини, де різні стилі та течії існували у значно меншою мірою вираженому протистоянні, ніж на теренах Західної Європи.

Академізм, порівняно з іншими художніми проявами, в історії мистецтва регіону існував чи не найдовший час, будучи започаткованим у ньому роботами австрійських митців кінця ХVІІІ-ХІХ ст. До академічного напряму належить значна кількість творів, виконаних у рамках офіційного мистецтва. Серед подібних речей переважали портрети, зроблені на замовлення урядових установ, громадських об'єднань, національних товариств. У традиціях академічного мистецтва працювали й віденські майстри, що створювали монументальні розписи у храмах краю.

У Чернівцях відомими авторами академічного портрету кінця ХІХ - початку ХХ ст. були Ф.К.Кнапп (1809-1883) та А.Ротт (1864-1952).

Майстром релігійного живопису, історичних картин та портрету був К.Аренд (1815-1876), який став і першим вчителем Е.Бучевського, зумовивши мистецькі уподобання останнього.

Створені художником буковинської митрополії Е.Бучевським (1843-1891) релігійні композиції та монументальні розписи за вирішенням нагадують роботи майстрів віденської школи. У портретних творах майстра академізм поєднується з рисами реалізму.

Орієнтація на академічні схеми побудови картини простежується у портретах та композиціях Ю.Пігуляка (1845-1919), А.Кохановської (1868-1927), яка пройшла шлях від академічного малярства до модерну. Характерне для мисткині поєднання академічних навичок та стилістики інших течій, зокрема романтизму, відчутне у виконаних художницею ілюстраціях до творів українських письменників, композиціях релігійного характеру.

У книжковій графіці та акварелях П.Видинівського (1891-1978), портретних творах Є.Ліпецького (1889-1970) існує своєрідне нашарування рис академізму, сецесії та реалістичного мистецтва.

Дещо оновлений варіант академічного мистецтва присутній у доробку художника православної Консисторії Буковини Є.Максимовича (1863-1922), у творах якого (портрети, жанрові сцени, монументальні розписи, іконостаси) академічна манера поєднується з новим підходом до вирішення живописних завдань, що нагадує пошуки імпресіоністів.

Випускник Віденської та Мюнхенської академій мистецтв М.Івасюк (1865-1937) значну кількість робіт створив саме у стилістиці академізму. Серед таких творів - замовні портрети, історичні композиції.

Відгомін академічного мистецтва помітний у краєвидах, створених архітектором Г.Рецорі (1876-1943).

До академічного напряму тяжіє і Ю.Зламал, у монументальній та меморіальній скульптурі послуговуючись класичними образами і пластичними рішеннями, подекуди доповнюючи їх елементами, поширеними у культурі сецесії.

Академічний напрям в образотворчості Буковини, існуючи в різних видах мистецтва та розмаїтті жанрів, найяскравіше проявився у портретному малярстві та сакральних творах і представлений як роботами приїжджих митців, так і місцевих авторів. Академізм у доробку одних майстрів виступає як домінуючий, у творчості інших присутній лише на початковому етапі. Серед перших - К.Аренд, Е.Бучевський, Є.Максимович, Ф.К.Кнапп, А.Ротт, Ю.Пігуляк, до других належить, зокрема, А.Кохановська.

3.2. Модерн у мистецтві Буковини. Риси модерну в малярстві та графіці А.Оффнера, П.Видинівського, Є.Ліпецького, А.Кохановської. Визначено передумови виникнення у мистецтві Буковини рис модерну, розкрито вплив на розвиток стилю віденської сецесії.

Вплив австрійського модерну став найпосутнішим для розвитку художньої культури Буковини. Найповніше він сформулювався в архітектурі та декоративно-ужитковому мистецтві, меморіальній і декоративній пластиці. Не таким помітним був його вплив на графіку та книжкове оформлення, ще менше позначився він на розвиткові малярства.

Безпосередній вплив на формування художнього середовища Чернівців мали австрійські, передовсім віденські, архітектори, що працювали в краї на межі століть. Одним із найвиразніших втілень стилю став будинок Дирекції ощадних кас, споруджений за проектом віденського архітектора Г.Гесснера і добудований чернівецьким будівничим Й.Прошке - яскравий приклад характерного для сецесії синтезу мистецтв - архітектури, пластики, живопису, вітражу, кераміки, художнього ліплення та обробки металу.

Серед художників, що працювали у стилістиці модерну, був А.Оффнер (1879-1937). Його твори почасти перегукуються з роботами Ф.Ходлера з властивою їм екстатичністю, проте позначені більшою увагою до вишуканої декоративності. Риси сецесії помітні у плакатах та поштових картках, створених А.Оффнером під час Першої світової війни, в яких відчутне поступове наростання ознак експресіонізму, що згодом втілилося у динамічності пізніх творів.

На перетині модерну та експресіонізму створено ранні полотна А.Кольніка (1890-1972), в малярських роботах якого витонченість сецесії перетікає в емоційну пластику експресіонізму. Схожі риси помітні у станковому малярстві та графіці Г.Льовендаля 1910-20-х рр.

Співіснування академічних рис та сецесії характерне для ілюстрацій А.Кохановської, видань, оформлених П.Видинівським, а прояви модерну в книжковій графіці краю зберігалися до 1930-х рр.

Вплив модерну відчутний і у виконаних Є.Ліпецьким у 1910-20-х рр. графічних портретах, в окремих ілюстраціях пізнішого часу.

Модерн у пластиці присутній у скульптурному оздобленні будівель та меморіальних спорудах, що збереглися на Руському цвинтарі в Чернівцях.

Модерн існував у мистецтві Буковини від 1890-х до 1920-30-х рр. Його відмітними ознаками стали: тісний зв'язок з віденською сецесією, майстри якої працювали на теренах Буковини; наявне в доробку багатьох авторів поєднання рис модерну не лише з архаїчним на той час академічним мистецтвом, а й з проявами модерністських течій, зокрема експресіонізму. Останнє дозволяє говорити про постійний вплив загальноєвропейських художніх тенденцій на розвиток мистецького процесу Буковини.

3.3. Малярство та графіка А.Кольніка, Л.Копельмана, Г.Льовендаля, пластика О.Шевчукевича. Прояви експресіонізму в їх творчості. Висвітлено доробок майстрів, у творчості яких існували риси експресіонізму.

Вплив експресіонізму найяскравіше виявився у творах станкової та книжкової графіки, малярстві А.Кольніка, Л.Копельмана і Г.Льовендаля, пластиці О.Шевчукевича.

Риси експресіонізму присутні у графічних творах А.Кольніка, зокрема, в ілюстраціях до книги Е.Штейнбарга "Байки" та циклі дереворитів "Під циліндром". Остання серія, позначена саркастичним ставленням митця до зображуваного, стала фантасмагоричним відбиттям суспільного життя з наявними у ньому трагедією та іронією.

На відміну від сповнених умовності гравюр А.Кольніка, в яких реальні форми перетворено на знаки, роботи Л.Копельмана (1904-1982) вирізняються класичним потрактуванням. У творчості майстра знайшло відображення програмне для німецького експресіонізму звернення до відродження середньовічної ксилографії, а чітко окреслені асоціації з реаліями сучасності часто поєднуються з філософськими роздумами автора.

У роботах О.Шевчукевича (1902-1972) - екзальтованість почуттів, яка споріднює його твори з середньовічним сприйняттям, та властивий пластиці художника драматизм, що часто виявляється у гротескових формах.

У доробку Г.Льовендаля (1897-1964) відбилося характерне для багатьох художників початку ХХ ст. поєднання різноманітних мистецьких стилів і напрямів. В основі його творів - бездоганний рисунок, а виразність образу досягається енергійністю чітко окреслених контурів, різкими перепадами форми та контрастами тону. Деформуючи обриси, автор воднораз вміло уникає карикатурності, часом властивої творам експресіонізму.

На відміну від інших мистецьких стилів і течій, експресіонізм з'явився в образотворчості Буковини з деяким запізненням і найяскравіше проявився у період середини 1920-х - кінця 1930-х рр. Проте, окремі твори експресіоністичного характеру існували у графіці краю і на початку 1940-х рр.

Дослідження впливів європейських художніх течій на образотворчість Буковини першої половини ХХ ст. дозволяє уточнити існуючі на сьогодні і, як виявляється, хибні уявлення про мистецтво краю як суто реалістичне або академічне, створити об'єктивнішу картину тогочасного культурного життя.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено основні положення дисертаційного дослідження:

1. Художній процес на теренах Буковини у нечисленних розвідках науковців розглянутий фрагментарно, в них часто відсутній аналіз причин виникнення і шляхів розвитку тих чи інших явищ в образотворчому мистецтві Буковини.

2. У культурно-мистецькому житті Буковини можна виділити два періоди з відмінною історико-політичною ситуацією, яка вплинула і на розвиток мистецтва. Протягом 1774-1918 рр., коли Буковина була коронною землею Австро-Угорщини, значним був вплив на формування мистецтва краю австрійської культури. У 1918-40 рр. Буковина входила до складу Румунії, що спричинилося до змін, зокрема, у питаннях отримання професійної освіти. Найпопулярнішими на той час були паризькі приватні заклади, зокрема, Академія Жюльєна та Школа Лоранса.

3. На межі ХІХ-ХХ ст. на теренах краю відбулося формування мережі мистецьких і ремісничих навчальних закладів та майстерень, як державних, так і приватних.

4. У культурному процесі регіону значну роль відігравали національні, освітні та музейні товариства, які ставили собі за мету вивчення й популяризацію етнографічної і мистецької спадщини, влаштовуючи виставки сучасних художників, виробів традиційних промислів, друкуючи результати наукових розвідок.

5. У художньому житті Буковини значимими були численні мистецькі спілки: "Товариство прихильників мистецтва на Буковині"; "Товариство прихильників мистецтва у Чернівцях"; "Товариство митців і любителів пластичних мистецтв на Буковині", які сприяли об'єднанню митців, захисту їх професійних інтересів та популяризації образотворчості й художнього ремесла серед широких верств населення. Буковинські товариства митців активно співпрацювали з австрійськими, передовсім, віденськими об'єднаннями, а окремі з чернівецьких авторів були членами віденських угруповань, а згодом - спілок художників Румунії, Франції та Німеччини.

6. Відмітними ознаками мистецького процесу в краї кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. були його мобільність, інтенсивність виставкової діяльності та поява численних публікацій, які можна означити як мистецьку критику.

7. Процеси, що відбувалися в буковинському мистецтві, мали витоки у культурі Європи, а художні стилі й течії останньої, завдяки тісним зв'язкам між окремими митцями і товариствами в цілому, були визначальними для розвитку буковинської образотворчості кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. Проте, процес засвоєння тих чи інших новацій нерівномірно проявився у різних видах мистецтва. В той час, як творча практика віденських архітекторів, пропонована ними естетична програма і художні рішення одразу ставали надбаннями чернівецьких будівничих, в образотворчому мистецтві часто спостерігалися певний консерватизм та дещо запізніле засвоєння новітніх тенденцій. Характерним було і поєднання у творчості окремих авторів різних стильових проявів, іноді в рамках одного твору.

8. Вивчення творчої біографії багатьох буковинських митців змінює усталене уявлення про мистецтво краю як суто академічне і дозволяє стверджувати, що в образотворчості Буковини досліджуваного часу існували яскраві прояви художніх стилів і напрямів, характерних для культурного розвитку всієї Європи, зокрема, модерну та експресіонізму.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Міщенко І. Євзебій Ліпецький. Мистець і особистість : [наукове видання] / Ірина Міщенко. - Чернівці : Місто, 2004. - 80 с. - Бібліогр.: с. 76 (28 назв). - ISBN 966-8341-01-5.

2. Міщенко І. Діяльність мистецьких об'єднань на теренах Буковини у 1895-1910-х роках (за матеріалами Державного архіву Чернівецької області) / Ірина Міщенко // Вісник Львівської академії мистецтв : зб. наук. пр. Вип. 11 / упоряд.-ред. Бадяк В. Львів : Львів. Акад. мист., 2000. С. 5162. - ISSN 0236-4832.

3. Міщенко І. Осінні салони в Чернівцях / Ірина Міщенко // Мистецтвознавчі записки : зб. наук. пр. Вип. 1 / голов. ред. Терещенко А.К. К. : Держ. акад. керівн. кадрів к-ри і мист., 2001. С. 138144.

4. Міщенко І. Прояви експресіонізму в творчості буковинських митців І пол. ХХ ст. (до 1940 р.) / Ірина Міщенко // Вісник Львівської академії мистецтв : зб. наук. пр. Вип. 12 / упоряд.-ред. Бадяк В. Львів : Львів. Акад. мист., 2001. С.225-235. - ISSN 0236-4832.

5. Міщенко І. Академічний напрям в образотворчому мистецтві Буковини кін. ХІХ - першої пол. ХХ ст. / Ірина Міщенко // Мистецькі обрії'2005-2006 : наук.-теорет. праці та публіцистика / Академія мистецтв України / голов. наук. ред. І.Д. Безгін. - К. : ВВП "Компас", 2006. - С. 216-221. - ISBN 966-7170-48-9.

6. Міщенко І. Діяльність музейних об'єднань та музеїв на Буковині наприкінці ХІХ - першій половині ХХ століття (до 1940 р.) / Ірина Міщенко // Культура і сучасність : Альманах. - К. : Міленіум, 2006. - № 2. - С. 84-91.

7. Міщенко І. Тенденції культурно-мистецького розвитку Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ століття (до 1940 р.) / Ірина Міщенко // Художня культура. Актуальні проблеми : [наук. вісник. Вип. 3 / ред. Федорук О. (голова), В. Сидоренко, І. Безгін та ін.] ; Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України; - К.: Видавничий дім А+С, 2006. - С.473-486. - ISSN 1992-5514.

8. Міщенко І. Сецесія у мистецтві Буковини / Ірина Міщенко // Студії мистецтвознавчі. - 2008. - Квітень. - С. 73-84.

9. Міщенко І. Монументальні розписи та іконостас роботи австрійських майстрів у кафедральному соборі в Чернівцях // Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби : матеріали міжнар. наук. конф., Чернівці, 1-4 жовт. 2001 р. / упоряд. П. Рихло. - Чернівці : Золоті литаври, 2003. - С. 129-134. - ISBN 966-8029-28-3 (в опр.).

10. Міщенко І. Буковинська книжка кінця ХІХ-1 пол. ХХ ст. (до 1940 р.) / Ірина Міщенко // зб. наук. пр. Наук.-дослід. ін-ту українозн. / редкол. : П.П.Кононенко [та ін.]. - К. : Поліграфічний центр "Фоліант", 2005. - Т. V. - С. 248-255.

11. Міщенко І. Висвітлення мистецького життя Буковини в періодиці краю (1900-1940 рр.) / Ірина Міщенко // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів : Історія : зб. наук. статей. Ч. 3. - Чернівці : Рута, 2005. - Бібліогр. в кінці ст. - С. 164-168. - ISBN 966-568-766-2.

АНОТАЦІЯ

Міщенко І.І. Трансформація європейських художніх течій в образотворчому мистецтві Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ століття (до 1940 року). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05 - образотворче мистецтво - Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2009.

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний культурологічний аналіз художнього процесу на Буковині в кінці ХІХ - у першій половині ХХ ст., виявлено провідні тенденції та специфіку його розвитку в європейському мистецькому контексті. Висвітлено вплив на формування образотворчості Буковини навчальних закладів Західної Європи, вивчено історію виникнення і принципи функціонування художніх товариств, музейних установ, окреслено значення їх діяльності у розвитку мистецтва краю, проаналізовано публікації, присвячені митцям та художнім подіям. Розкрито передумови виникнення та специфіку інтерпретації у буковинському образотворчому мистецтві різноманітних стилів і напрямів, характерних для європейського мистецтва зазначеного часу (академізм, модерн, експресіонізм); класифіковано їх прояви, простежено взаємодію загальних рис стилю та естетичних уподобань окремих майстрів.

Ключові слова: європейський мистецький контекст, художні товариства, академізм, модерн, експресіонізм.

АННОТАЦИЯ

Мищенко И.И. Трансформация европейских художественных течений в изобразительном искусстве Буковины конца ХІХ - первой половины ХХ века (до 1940 года). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.05 - изобразительное искусство. Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры, Киев, 2009.

В диссертационном исследовании впервые сделан комплексный анализ культурного процесса на Буковине, выявлены основные тенденции и специфика его развития в европейском художественном контексте. Освещено влияние на формирование изобразительного искусства Буковины учебных заведений Западной Европы, изучена история создания и принципы функционирования художественных товариществ, музейных объединений, других общественных организаций, определена роль и значение их деятельности в развитии искусства края, проанализированы многочисленные публикации в местной периодике, посвященные художникам и художественным событиям. Раскрыты предпосылки возникновения и особенности интерпретации в буковинском изобразительном искусстве разнообразных стилей и направлений, характерных для европейского искусства этого времени, классифицированы их проявления. На примере творческого наследия многих авторов прослежено взаимодействие в их произведениях общих черт стиля и эстетических предпочтений отдельных мастеров.

На Буковине в конце ХІХ - первой половине ХХ в. существовало большое количество музейных объединений, которые занимались также проведением выставок, изданием каталогов, сотрудничали с художественными объединениями.

Многочисленные товарищества художников, объединявшие авторов с различными взглядами на развитие искусства, вели активную выставочную деятельность, инициировали создание монументальных работ, способствовали популяризации изобразительного искусства и художественного ремесла среди различных слоев населения, поддержке их со стороны жителей и власти края, защите интересов профессиональных художников, инициировали создание картинной галереи. В начале ХХ в. в Черновцах под эгидой одного из таких объединений была создана и успешно функционировала Первая официальная художественная школа. Буковинские объединения художников были тесно связаны со многими подобными европейскими товариществами, прежде всего австрийскими ("Hagenbund", "Secession" и др.), работы членов которых часто экспонировались в Черновцах.

В 1930-х гг. заметным явлением в культурной жизни Буковины стало проведение "Осенних салонов", организованных одним из товариществ художников.

В истории буковинского искусства конца ХІХ - первой половины ХХ в. существовало два периода с отличной культурной ситуацией.

Период 1880-1918 гг., когда Буковина входила в состав Австро-Венгрии, отличался активностью общественно-культурной жизни, толерантностью власти к национальным проявлениям, поддержкой ею музейных, культурно-просветительских и художественных объединений. Большинство будущих буковинских живописцев получали образование в Венской и Мюнхенской академиях художеств, а в искусстве Буковины сохранялась ориентация на культуру Австрии. Господствующим стилем был модерн, сосуществовавший с традиционным академизмом, который доминировал в искусстве края, начиная с ХVIII в., и был представлен как работами венских мастеров (Й.Главка, К.Йобст, Л.Купельвизер и др.), так и произведениями местных авторов (Ф.К.Кнапп, К.Аренд, Э.Бучевский, Ю.Пигуляк, Е.Максимович, Н.Ивасюк).

...