Інформаційна діяльність музейних установ Одеcи (2002-2012)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МУЗЕЙНИХ УСТАНОВ ОДЕCИ (2002-2012)

музей фонд колекція одеса

Т.Є.КУРЧЕНКО,

канд. іcтор. наук, доц.,

Національний авіаційний університет

(Україна)

Сучасна діяльність музейних установ відбувається в період глибоких трансформаційних процесів в світі. Українські музеї не можуть залишатися осторонь цих процесів і повинні знайти таку парадигму своєї діяльності яка відповідала б потребам суспільства і його розвитку. Це вимагає від музейних працівників пильної уваги до потреб суспільства у використанні інформаційних ресурсів українських музеїв, спонукає до пошуку ініціативних форм інформування про зміст музейних колекцій, наполегливості у доведенні до споживачів відомостей про свою діяльність.

Інформаційна діяльність музейних установ має, звичайно, багато аспектів. Під нею розуміють усю сукупність дій музеїв, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. В даній статті нашу увагу привертає проблема поширення музейними установами інформації про зміст музейних фондів країни, що уможливлює їх оперативне використання у потребах суспільства. Ми умисне опускаємо питання інформатизації музейної справи, як такої, використання ІТ технологій в музейній справі, чисто технічні аспекти проблеми та інші інформаційні музейні технології.

На наш погляд, досвід роботи музейних установ Одеси по оприлюдненню матеріалів фондових колекцій є цікавим та вартим вивчення і розповсюдження, адже саме цей регіон ще у ХIХ столітті породив потужну хвилю музейного руху, а Одеса була і залишається музейною столицею Півдня. В області діють 13 державних музеїв (із 422), в середньому їх щорічно відвідує 895,4 тисячі осіб [1, с. 333]. Більшість з них знаходиться саме в Одесі. Останнім часом саме Одеса є місцем цікавих починань і зрушень в музейній діяльності. Так, відомо, що Одеський муніципальний музей приватних колекцій імені О. В. Блещунова в 2012 році виступив із ініціативою перетворення кварталу з межами по вулицях Пушкінській, Ланжеронівській, Карантинній і Троїцькій в «Музейний острів», який буде використовуватись для різних сумісних акції одеської громади і музеїв та одночасно зберігати історичний центр міста. Саме одеська громада домоглась від владних структур повернення місту Музею морського флоту, зачиненого після пожежі 2005 року (його відкриття планується на весну 2013 року). Одесити разом із працівниками музеїв міста знайшли спільну мову із керівництвом Одеського морського торгівельного порту, яке виказало згоду щорічно віддавати 30% своїх прибутків на реконструкцію історичної забудови центра міста. Цей пункт знайшов відображення у зареєстрованому проекті Закону №1114 від 18.12.2012 «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини», що був поданий народним депутатом України Сергієм Гриневецьким [2]. Всі ці акції говорять про міцні стосунки музейних установ Одеси із міською громадою, що без сумніву, є добрим грунтом для поширення інформації серед городян про музейні колекції і залучення їх до музейних акцій. Такий досвід заслуговує на пильну увагу і поширення за межі Одеського регіону. І, нарешті, Одеса виростила серед музейних працівників добре знаних в усій країні лідерів музейного руху. 31 травня 2012 року була створена Музейна рада Міністерства культури України, у склад якої ввійшла Світлана Остапова -директор Одеського муніципального музею приватних колекцій імені О. В. Блещунова, а 28 листопада цього ж року вона була обрана Віце-президентом ICOM в Україні.

Як показує практика, вдалою традиційною формою поширення інформації про зміст музейних фондів є публікації. Це можуть бути наукові публікації, написані на основі музейних зібрань, а також науково-популярні видання: презентаційні видання з описом історії музею та ілюстраціями з його колекцій; книжки, брошури і каталоги з нагоди особливих виставок; музейні бюлетені; ігри на основі музейних колекцій; путівники по музею для різних категорій відвідувачів тощо. Традиційними формами донесення їх змісту до аудиторії є збірники матеріалів науково-практичних конференцій, фахові часописи, прямий продаж в музейних крамницях тощо.

Усвідомлюючи значення музейних видань для розкриття інформаційного потенціалу музейних фондів, організатори I Всеукраїнського музейного фестивалю в 2005 році (м. Дніпропетровськ) провели конкурсну номінацію на краще музейне видання в різних категоріях. 70 музеїв України подали на конкурс 200 альбомів, каталогів, путівників. На II фестивалі в 2008 році в конкурсі взяло участь 65 музеїв, які представили 214 видань на і ще 100 видань демонструвались поза конкурсною програмою. В ході фестивалю працювала експозиція «Конкурсні видання музеїв та заповідників України», де були виставлені різноманітні оригінальні видання музеїв, в тому числі і Одеського регіону. Взагалі, видавнича діяльність музеїв Одеси є досить активною. Тільки за останній 2012 рік співробітниками «Будинка Блещунова», було видано 50 публікацій у друкованих виданнях, підготовлено 18 прес-релізів про музей, розміщено 500 публікацій в мережі Інтернет [3]. В 2012 році побачили світ 27 наукових публікацій, виданих співробітниками Одеського Будинку-музею ім. М.К. Реріха. Виставку своїх публікацій, каталогів, буклетів та іншої друкованої продукції в вересні 2012 року музей представляв за кордоном в Ізраілі[4]. Одеський літературний музей за минулий 2012 рік видав більше 30 наукових статей, написаних на основі власних фондових колекцій. Взагалі, за роки роботи музею (а працює він з 1977 року) співробітниками музею розроблено декілька сотень наукових тем. Музей має свій видавничий центр, де побачили світ 7 солідних збірників із статтями і документами, які представляють рукописи, фотодокументи і архіви письменників, життя яких пов'язане з Одесою і Півднем, каталоги, календарі та інша друкована продукція, що розкриває багатство фондів [5]. Не менш активною є робота по популяризації власних колекцій Одеського археологічного музею Національної академії наук України. Традиція ця іде ще з середини ХIХ століття, коли музей називався Одеським міським музеєм старожитностей і єдиний в Україні випускав наукові записки. До революційних подій 1917 року музей випустив 33 томи «Наукових записок» [6].

Активному розповсюдженню інформації про музейні колекції і використанню їх наукового потенціалу сприяють фахові музейні конференції, круглі столи та семінари. Вони стають місцем живого спілкування музейних працівників, обміну досвідом, оперативного інформування про нові надходження до музейних колекцій, а відтак, активізації використання музейних фондів. Кожен регіон проводить свої заходи і Одещина, із її музейною столицею, не є виключенням. Так, починаючи з 2000 року в Одеському Будинку-музеї імені М. К. Реріха в дні народження митця проходять щорічні тематичні конференції. В жовтні 2012 року відбулась вже ХV Ювілейна Міжнародна науково-практична конференція на тему «Театрально-декоративне мистецтво М. К. Реріха та його сучасників. Колекції та колекціонери» [4]. В жовтні 2011року Одеський літературно-меморіальний музей О.С. Пушкіна приймав III Міжнародну конференцію «Срібна доба: Діалог культур», а Одеський літературний музей в жовтні 2012 року провів II Міжнародну студентську конференцію «Літературна спадщина К. Г. Паустовського та сучасність» з залученням тематичних матеріалів фондових колекцій музею [5]. Початок 2013 року (24 січня) був ознаменований проведенням на базі Одеського історико - краєзнавчого музею регіонального круглого столу на тему «Проблемні питання та перспективи створення якісного туристичного продукту на базі музейних закладів» із запрошенням усіх зацікавлених сторін. Його завданням було скоординувати роботу музеїв і провідних туроператорів регіону. Без сумніву, круглий стіл став визначною подією в житті музейної спільноти Одеси і Одеської області [2].

Особливе місце в інформуванні суспільства про склад і зміст музейних фондів займає виставкова робота вітчизняних музеїв. Таку роботу проводять усі українські музеї, але серед них є визнані лідери. В Одесі таким є, безумовно, Одеський муніципальний музей приватних колекцій імені О. В. Блещунова. Зіткнувшись на початку 2000-х років із слабкою відвідуваністю музею, співробітники музею вдались до незвичних, по тим часам, тематичних виставок: «З історії людських слабинок», «Уміння пити - мистецтво», «Що мине, буде миле» тощо. Потім перейшли до виставкових проектів, в ході яких на спеціальних мапах помічали для відвідувачів необхідні тематичні експонати, що перетворювало екскурсію по музею в захоплюючу подорож. Такими були виставкові проекти «Безкінечна подорож», «Вікно у Європу», «Морями і не лише…» та інші [7. С.59-62]. Сьогодні музей є частим учасником сумісних виставкових проектів. Так, в рамках святкування 10-річчя Музею історії євреїв Одеси «Мигдаль-Шорашим» в місті відбулась велика кількість арт-заходів, в яких взяли участь Музей Голокосту пам'яті жертв фашизму, Одеський літературний музей, Музей сучасного мистецтва, Одеський історико-краєзнавчий музей і Одеський муніципальний музей приватних колекцій імені О. В. Блещунова. Результатом їх спільної діяльності став арт-проект, що експонувався в «Будинку Блещунова», «Єврейська мелодія». Він дав можливість познайомити громадськість Одеси із «єврейською» фондовою тематикою і матеріалами архіву знаменитої одеської родини Мінкус-Нудельман, що зберігається в музеї [2]. Все більшої популярності сьогодні набувають віртуальні виставки. Саме такі on-line виставки є у творчому доробку Одеського музею західного і східного мистецтва. В період з 2002 по 2012 роки на сайті музею було розміщено 174 виставки, що відображають різнопланові фондові колекції [8].

Пріоритетним завданням для українських музеїв є «прорив інформаційної блокади» та проведення суспільно-резонансних акцій і PR-заходів. Значним успіхом на ниві міжмузейної комунікації є проведення Всеукраїнських музейних фестивалів, започаткованих в 2005 році. Вони стали дієвою формою відкритого змагання творчого потенціалу музейних працівників нашої країни, налагодження інтенсивної міжмузейної комунікації, пропагування нових форм роботи та інформування про склад колекцій і можливостей їх різнопланового використання.

Одеса стала місцем проведення власних музейних фестивалів. 8-9 вересня 2009 року в Одесі відбувся Перший Гоголівський відкритий літературний фестиваль, з 9 по 13 липня 2011 року в місті пройшов Одеський Міжнародний літературний фестиваль, організатором яких виступив Одеський літературний музей. В останньому прийняло участь 50 науковців із України, Росії, США, Італії, Грузії, Естонії та інших країн світу, а також представники наукових товариств, вищих навчальних закладів та широкої громадськості [5]. Одеський літературний музей відгукнувся також на традицію проведення «Ночі в музеї», започатковану в Берліні в 1997 році. Ідея цього заходу-привабити в музей публіку і розкрити його колекції скориставшись магією вечірньої і нічної пори. Музей вже провів 7 таких заходів. Кожна «ніч» тематична, доповнена виступами музикантів, танцювальними номерами, читанням віршів. Одесити вже бачили «Срібну ніч», присвячену творчості Г. Ахматової, «Іспанську ніч» з концертами фламенко і поетичними творами іспанських митців, «Джазову ніч» із виступами джаз-бендів і екскурсією по музею під їх музику тощо. Захід набув такої популярності, що музею довелось організовувати нічні дійства на Різдво з ретроялинкою, на День Сміху, молодіжні вечірні екскурсії [5]. Поступово до цієї традиції долучились і інші музеї міста.

Одеські музеї останнім часом приймають участь в міжнародних програмах і проектах, що дають можливість розповсюджувати інформацію про склад музейних колекцій поза межами нашої країни. Активним у цьому відношенні є Одеський Будинок-музей ім. М.К. Реріха. Музей пов'язаний міжнародними зв'язками із єврейською діаспорою в Ізраілі. Неоднаразово в цій країні він проводив різні заходи в рамках міжнародного співробітництва. Останньою акцією було проведення 24 жовтня 2012 року спільного вечора в Російському культурному центрі в Тель-Авіві присвяченого 138 річниці від Дня народження М.К. Реріха. Вечір супроводжувався виставкою із фондових колекцій музею [4].

На жаль, рамки невеликої статті не дозволяють зупинитись на усіх без вийнятку формах оперативного інформування про змістовну наповненість музейних колекцій. Поза нашою увагою залишились проблеми інформування через посередництво сайтів, різнопланова лекційна робота, робота музейних гуртків та клубів, тощо. Але навіть частково проаналізований матеріал дає підставу вважати, що більшість одеських музеїв достатньо вдало використовують можливі способи та канали інформування суспільства про свій музейний продукт та фондові багатства. Проте, деякі напрацювання світового музейного досвіду ще не знайшли втілення в нашій вітчизняній практиці. Так, ніде в музеях Одеси, і України в цілому, не використовується практика формування «музейних інформаційних терміналів», відкриття в музеях пунктів туристичних бюро, через систему яких можна розповсюджувати свої інформаційні матеріали, створення об'єднаних сайтів профільно- споріднених музеїв тощо [9, с.441]. Саме про такі та інші канали розповсюдження музейної інформації йшла мова на Міжнародній конференції «Громадська реформа музейного менеджменту і маркетингу» 14-17 березня 2011 року в Києві. Сподіваємось, що використання українськими музеями кращих світових напрацювань, вкупі з традиційною вітчизняною практикою, допоможуть піднести інформування про музейні колекції на новий рівень. Адже поліпшення форм комунікації українських музеїв сприяє повнішому використанню їх інформаційного ресурсу, вдосконаленню галузі, визначенню напрямів її майбутнього існування, входженню музеїв України в європейський і світовий культурний простір.

Література

1. Рутинський М.Й. Музеєзнавство: навчальний посібник / М.Й. Рутинський, О. В. Стецюк. - К.: Знання, 2008. - 371 с.

2. Музеї Одеси: новини [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www. prostir.museum/ua/topic/музеї+Одеси

3. Офіційний сайт Одеського муніципального музею приватних колекцій імені О. В. Блещунова [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.museum- collections.odessa.ua

4. Офіційний сайт Одеського Будинку-музею М. К. Реріха [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www.Odessa-roerich house.od.ua

5. Офіційний сайт Одеського літературного музею [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.museum-literature.odessa.ua

6. Мезенцева Г. Г. Музеєзнавство (На матеріалах музеїв Української РСР): Курс лекцій/ Г. Г. Мезенцева - К.; Вища школа, 1980. - 120 с.

7. Музей: менеджмент і освітня діяльність / Упор. Г. Аартс, З. Мазурик. -Львів: Літопис, 2009. - 224 с.

8. Офіційний сайт Одеського музею західного і східного мистецтва [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//oweamuseum.odessa.ua

9. Котлер Ніл. Музейний маркетинг і стратегія: формування місії, залучення публіки, збільшення доходів і ресурсів / Ніл Котлер, Філіп Котлер, Венді Котлер; пер. з англ. Олійник Т., Пирогова Т., Рябчук С. та ін. - К.: ВД «Стилос», 2010. - 528 с.

Размещено на Allbest.ru