Жанрові трансформації у сучасній польській і українській літературі (теоретичний аспект)

Аналіз категорії жанру роману та її трансформації у контексті розвитку українсько-польського літературного процесу. Десакралізація образу автора. Автентичність і спадкоємність першожанрів. Розвиток театру, його експериментальність у добу модернізму.

Рубрика Культура и искусство
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 12.07.2018
Размер файла 25,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанрові трансформації у сучасній польській і українській літературі (теоретичний аспект)

К.П. Ісаєнко

Питання українсько-польських взаємин у сучасний період їх перегляду, трансформації та актуалізації історичних дискурсів є особливо актуальним. Літературознавчий аспект українсько-польських відносин і контекст взаємодії на теренах літератури є не винятком. Спробуємо на прикладі нового жанру роману-репортажу розглянути цей вектор взаємин. Кілька слів про жанрові модифікації в межах культурно-літературного дискурсу.

Сучасний стан розвитку літератури, незалежно від національного контексту у вузькому сенсі, як вид динамічного і пластичного діалогу між автором і читачем фактично зняв всі можливі рамки і межі у сенсі рецептивного сприйняття категорії художнього. Ким насправді сьогодні є письменник для читача? Другом, невідомим фантомом чи просто учасником діалогу у соціальних мережах, який може так само помилятися і жити простим реальним життям? Змінюється, відповідно, і категорія автора, вірніше - поняття про автора як деміурга і творця художнього цілісного тексту (як то було приблизно з XVII ст.) відходить на інший план, а десакралізація образу автора є логічним явищем, адже автор поряд з реальним читачем, він серед них, у просторі віртуальному, реальному, доступний для діалогу, коментування, критики, вказівок як і що писати, тобто - автор прямий "реапізатор" читача.

Чи не найбільшої трансформації отримали генологічні (жанрові) форми, котрі досить довго зберігали автентичність і спадкоємність античних першожанрів і раптом зазнали змін. Врахуємо тут, що це "раптом" є досить умовним, оскільки все XX століття з його посттравматичним синдромом двох світових воєн, кризи художнього, незворотно змінили систему цінностей читача і автора. Так само це стосується і розвитку театру, його експериментальність у добу модернізму і постмодернізму теж була і залишається вагомим показником змін у художній свідомості глядача, у його естетичних запитах і потребах. Але, менше з тим, що ми маємо у системі сучасних жанрів, зокрема - прози сьогодні? Насамперед це: роман-детектив, виробничий роман, роман-алюзія, трилер, хоррор (з домінуючим містичним), мелодрама (кіно-, теле-, але все ж - мелодрама), любовна історія (сповідь, каяття, мрія), повість, оповідання, новела, вірш у прозі, пост, роман-смс, он-лайн есе, всі форми і види щоденника. Відповідно, що їх вирізняє: унікальність постановки проблем, використання жанрових інструментів, відношення (чи співвідношення?) автора до героїв. Безперечно, у літературі XX ст. вже спостерігалося прагнення обмежитися зображенням внутрішнього світу особистості, то все виражалося у спробах відтворити "потік свідомості" (наприклад: М. Пруст, Дж. Джойс, школа "нового роману" у Франції, новий американський роман тощо). Але, не маючи об'єктивно-дієвої основи, роман, фактично, втрачав свою епічну сутність і перестав бути романом як таким. Він може дійсно розвиватися тільки в гармонійній єдності об'єктивного і суб'єктивного, зовнішнього і внутрішнього в людині. Подібна єдність властива найбільшим романам XX ст. (У. Голдінг, Д. Селіццжер, У. Фолкнер, Т. Манн та багато інших) [1]. Динаміка сучасного життя якісно відображається на специфіці розвитку філософії, літератури, її теорії та критики, гуманітарного знання взагалі.

Спробуємо розглянути жанрову трансформацію як активний процес у межах сучасного розвитку українсько-польських літературних взаємин на прикладі роману Л. Белея та Л. Сатурчака "Асиметрична симетрія. Польові дослідження українсько-польських відносин" (Київ, Темпора, 2014 р. Книга репортажів українського поета й редактора видавництва "Темпора" Леся Белея та польського письменника й журналіста Лукаша Сатурчака порушує тему українсько-польських відносин. Лесь Белей їздить Україною і розпитує польських діаспо- рян, як їм живеться в Україні, а українців - що вони думають про поляків. Лукаш Сатурчак робить дзеркально навпаки: спілкується з українцями Польщі про Польщу та з поляками - про українців. Симетрія не лише в цьому, а й у географії: десять українських і десять польських міст, обраних за певними критеріями (скажімо, прикордонні Шегині та Медика, місця історичних травм - Волинь і підкарпатський Перемишль, центри Галичини Західної та Східної - Краків і Львів, столиці Київ і Варшава, осередки діаспори на Житомирщині та в Нижній Сілезії тощо). "Асиметрична симетрія" - це десятки історій, натяків на історії чи їх синопсисів; калейдоскоп ідентичностей, кожна з яких зачіпає тебе бодай тому, що не збігається з твоїми уявленнями. Такі уривчасті нариси-діалоги є спробою зруйнувати стереотипи про польсько-українські взаємини, особливо, що "все між нами чудово" чи, навпаки, "все погано, всі вороги". А водночас це спроба застерегти від появи нових стереотипів, хоча б тому, що, як видно з оповіді героїв книжки, стереотипів і глибинних фантомних болів поміж українцями й поляками досі не бракує).

Ця книга не є лише новим жанровим різновидом роману-репортажу. У ній аж надто сильно показано "умовну" об'єктивність жанру: всі ці історії складають зовсім не репрезентативну картину, але тільки один із тисяч реальних зрізів взаємин українсько-польського контексту. До того ж його майстерно приправлено авторськими ремарками.

І саме ці ремарки є виявом ще однієї площини: погляд автора, ніби "вплетений" у погляд головних героїв, якими є звичайні громадяни, вибрані почасти випадково.

Окремо варто сказати про стиль тексту. Видається, що книга ніби рукопис, стильово вона "поспішна", недоредагована. Незавершені історії не запам'ятовуються, залишають по собі тривожний настрій і неможливість не думати про їх продовження. Певно, ця "живість", у якій "у кожного своя правда", і дає змогу почути одне одного. А саме з цього, власне, й треба розпочинати у перегляді задавнених болів, щоб польсько-українські перетини, такі знадливі й продуктивні, із часом остаточно позбулися своєї гострої болючості і недомовок.

Якщо традиційним для минулого століття було поняття певної "відстані" між власне літературною творчістю і читачем, оскільки передбачалася певна "дорога тексту" від автора до читача і його рецепції, то сьогодні цей шлях суттєво змінений, інакший, якщо не відсутній взагалі. У час активного використання Інтернет мережі та електронних носіїв, що дозволяють читачеві бути постійно он-лайн і відстежувати певний інформаційний плин життя (новини, медіа простір, міжнародні контексти, різноманітні он-лайн заходи, конференції тощо), було б дивно, якби це не охоплювало і літературне та культурне життя. До того ж велику роль відіграє і зміна тендерних орієнтирів і тендерної проблематики у культурному і літературному контекстах розвитку. Як наслідок, маємо цілком конкурентоспроможну продукцію у віртуальному просторі, створену письменниками, які часто не мають аналогів своєї творчості у реальному світі узвичаєної паперової книги.

Якщо ж говорити вужче про специфіку розгортання і змін у сучасному літературному процесі, перш за все треба наголосити, що сьогодні маємо унікальну можливість бути чи не співучасником літературної творчості і діяльності письменників, присутніми на презентаціях книг, живих рецензіях, долучатися до обговорень і суперечок з приводу тієї чи іншої події, тощо. Наголошу, що наразі не йдеться про відсутність чи другорядність традиційних для літературних спільнот видів діалогів і спілкування, йдеться, скоріше, про появу і потужний вплив на гуманітарний дискурс і його розгортання у значно інтенсивніші, продуктивнішій формі глобального діалогу між продуцієнтом (письменником) і реципієнтом (читачем).

Зміни парадигми розуміння жанру роману як окремого літературного явища представляє великий дослідницький інтерес для істориків і теоретиків літератури, оскільки його межі досі не достатньо зрозумілі і визначені, незважаючи на багатовікову історію його існування і широку поширеність. Намагаючись визначити особливості роману як жанру, різні групи вчених використовували різні підходи його дослідження. Тут треба згадати різні концепції різних відомих літературознавців (М. Бахтін, Д. Наливайко, Б. Корман, Т. Денисова та ін.), але жодна з них не буде вичерпною сьогодні, оскільки інтенсивно змінюється "тіло літератури" і його потреби. Втім, спробуємо у великому різноманітті жанрових визначень роману визначити такі умовні групи: 1) хронологічно та історично зумовлена у послідовності появи: античний, елліністичний, лицарський, шахрайський, готичний, вікгоріанський, просвітницький, реалістичний XIX ст., модерністський роман рубежу стопіть, постмодерний, котрі формуються як відповідь на свою епоху, разом з нею є показником часу і знаком своєї доби; 2) за тематикою, предметом і дослідом аналізу: автобіографічний, військовий, детективний, документальний, інтелектуальний, історичний, морський, політичний, пригодницький, сентиментальний, соціальний, фантастичний, філософський, еротичний роман; 3) за композиційними характеристиками: традиційний епічний з простою лінійною побудовою, роман у віршах, роман-памфлет, роман-притча, роман- сага, роман-ящик (твір, що складається з набору епізодів), роман-ріка, епістолярний, а також сучасні різновиди жанру (роман-смс, роман-пост). Також певні міжсеміотичні реалізації тексту у позатекстових структурах (телероман і фотороман), що виводять літературний текст у якісно іншу сферу розуміння, побутування, сприйняття. Саме такі "міжсеміотичні мандрівки" і призводять до великої популяризації художніх сюжетів. Звичайно, пізнавальні ресурси модифікованого роману настільки великі, що часто важко їх укласти в певні "межі історії", але читач ставиться до текстів серйозно, пропускаючи всю дію через себе і не стільки доповнюючи, скільки перевіряючи свій власний образ світу і того, як усе має бути в реальності поза текстом.

Відповідно до думки одного з найбільш відомих американських дослідників жанру роману Джона Кавелті, структуру роману становить набір формул, художніх форм, відпрацьованих до автоматизму і задовольняють несвідомі очікування читачів через базові архетипи [2].

Ще одним цікавим варіантом модифікацій жанру може бути роман Ольги Токарчук "Бігуни" (переклад із польської Остапа Сливинського. (Харків: Фоліо, 2011). "Бігуни" за жанром "роман-фраґмент" (від коротких, на кілька речень, до довших, на декілька десятків сторінок), поєднаних, доволі хаотично і майже довільно: це десятки самостійних сюжетних ліній, розкиданих на кілька століть у часі та декілька континентів у просторі, які, всупереч читацьким сподіванням, не вибудовуються зрештою в цілісну картину. І принаймні в першій половині роману навіть виникає спокуса поставити під сумнів авторське жанрове визначення. Та що ближче до кінця, то прозорішим починає видаватися загальний романний задум, хай навіть частина сюжетних ліній уривається десь посеред сюжету, але в такий стильовий спосіб саме хаос сюжетних ліній і виявляється тією "опорною конструкцією", що утримує наскрізно увесь текст. Адже "Бігуни", на що натякає і назва книжки, - це роман про рух, чи пак про людей у русі - всіх тих, хто постійно перебуває в пошуку, або тікаючи від когось-чогось, або щось-когось наздоганяючи (переважно себе). Серед цікавих образів тут: молода полька, яка, приїхавши з дитиною та чоловіком на хорватський острів, загадково кудись зникає, аби за кілька днів так само несподівано з'явитися, москвичка, котра в якусь мить полишає родину і безхатьком днями їздить у метро. Це й усі ті "бігуни", які чималу частину свого життя проводять у аеропортах, чекаючи на пересадку. Окрім того, бігуни в романі - це ще й представники давньої секти, котрі вірять у те, що єдиний порятунок від Зла на землі - в русі (згадка про них з'являється в московському сюжеті роману). Але водночас польські bieguni - це ще й полюси Землі, що їх неможливо - точніше, дуже важко - змістити і які, таким чином, є втіленням сякої-такої стабільности і непорушности. У "Бігунах" цю бінарну опозицію руху та спокою відтворено і на сюжетному рівні: іншим тематичним вузлом роману є фраґменти про все те, що можна зробити з тілом по смерті - про анатомічні театри, розмаїті методи консервації органів, створення і експонування людських "опудал", кісток тощо. Все це має якщо не увічнити, то максимально подовжити фізичне існування людського тіла, описано в романі доволі натуралістично. Та смерть стає останньою точкою будь-якого руху. Тож життя триває доти, доки триває рух. Ця головна ідея-задум ідеально втілена у фрагментарній організації тексту.

Сьогодні сучасний вимогливий читач у світі активно змінюваних цінностей і парадигм вчиться усього: зосереджено читати, схоплювати текст і контекст, вписуватися чи випадати з нього, бачити людинознавчий бік літератури, перекладати з мови на мову і з культури на культуру, шукати відповіді на вічні питання щодо себе і світу, зрештою, щоб розуміти, що на деякі з них можна відповісти хіба що власним життям. Тому багатовекгорність і видозмінність жанру роману як пластичного жанру є варіацією сучасних жанрових модифікацій.

Література

жанр роман трансформація театр

1. Бютор М. Роман как исследование/ М. Бютор; сост., перевод, вступ, статья, комментарии Н. Бутман. - М.: Изд-во МГУ, 2000. - 208 с.

2. Cavelti J. Adventure, Mystery and Romance: Formula Stories as Art and Popular Culture / John Cavelti. - Chicago: U Chicago Press, 1976. - 336 p.

3. Лесь Белей. Асиметрична симетрія. Польові дослідження українсько-польських відносин / Лесь Белей, Лукаш Сатурчак. - К.: Темпора 2014.

4. Токарчук О. Бігуни / О. Токарчук. - Харків: Фоліо, 2011.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Поняття модернізму та його особливості. Структурно-стильовий аналіз модернізму. Естетичні концепції модернізму та стильові тенденції. Формування українського модернізму під впливом європейських тенденцій та зустрічних течій на перетині філософії.

    реферат [38,6 K], добавлен 18.05.2011

  • Прийоми трансформації художнього образу в образотворчому мистецтві. Орнамент як один з основних засобів художнього оформлення творів прикладного мистецтва. Особливості та традиції художнього ткацтва в Україні. Засоби стилізації художнього образу.

    курсовая работа [34,8 K], добавлен 18.04.2013

  • Основні закони театральної драматургії та режисури. Розвиток театру епохи Відродження. Жанри театру Відродження, поява професійного театру. Комедія дель арте. Злет людської думки у всіх сферах діяльності: науці, мистецтві, літературі та музиці.

    разработка урока [30,1 K], добавлен 20.03.2012

  • Історичний розвиток портретного жанру і передачі емоційного стану. Потреба художника у владі над власним світом думок і відчуттів, загальні відомості про малюнок і розвиток сприйняття художнього образу, творчий пошук та методика виконання портрету.

    дипломная работа [1,3 M], добавлен 06.06.2012

  • Тенденції розвитку у балетному мистецтві. Досягнення хореографії. Розвиток балетного театру для дітей. Молодь та її бачення на створення спектаклів для дітей. Підготовка фахівців з хореографії. Вклад молодого покоління у розвиток балетного театру.

    курсовая работа [56,3 K], добавлен 04.11.2008

  • Розгляд модернізму як системи художніх цінностей. Аналіз соціально-політичних обставин в Україні на зламі віків. Визначення основних ідейний орієнтацій українського модернізму. Виникнення літературно-мистецьких об'єднань в кінці ХІХ-початку ХХ століття.

    лекция [150,3 K], добавлен 22.09.2010

  • Аналіз причин та етапи трансформації протягом століття змісту професії балетмейстера в напрямку образно-пластичної режисури з залученням широкого спектру театральних засобів виразності на базі досвіду світового театру. Сучасний стан і перспективи.

    статья [23,2 K], добавлен 24.11.2017

  • Види та значення культури. Роль і місце культури в діяльності людини. Простий, інтенсивний і деструктивний типи відтворення суспільства. Поняття, типи, форми організації субкультури, її методологічне значення та здатність до розвитку й трансформації.

    реферат [17,9 K], добавлен 19.03.2009

  • Початок діяльності Харківського театру, поступовий зріст його популярності завдяки видатним акторам та цікавому репертуару. Робота театру за радянських часів. Вклад І. Штейна, К. Соленика, М. Щепкіна, І. Карпенка-Карого у розвиток театрального мистецтва.

    реферат [35,3 K], добавлен 26.07.2012

  • Становлення та розвиток професійного театру в Полтаві з початку його існування з ХIХ століття і діяльність перших акторів, драматургів міста. Порівняння того театру з сучасним, тих драматургів з драматургами нашого часу, тих режисерів з сучасниками.

    курсовая работа [74,5 K], добавлен 02.04.2008

  • Визначення імпресіонізму як художньо–стильового напряму, його принципи, особливості методів і прийомів виразу. Риси імпресіонізму в живописі, музиці, літературі та його значення в світовій культурі. Аналіз вірша "Так тихо серце плаче" П. Верлена.

    контрольная работа [19,9 K], добавлен 26.04.2009

  • Історія створення театру К.С. Станіславським і В.І. Немировичем-Данченко. Опис постанов, що ставилися на його сцені. Причини кризи Московського Художнього театру в 60-ті роки минулого століття. Створення та розвиток музею, його зміст та опис експонатів.

    презентация [5,3 M], добавлен 19.12.2015

  • Погляд на історію світового театру, становлення його форм, жанрів, театральних систем. Особливості системи містерійної основи курбасового театру. Історія становлення українського театру "Березіль". Театральне відлуння в Українському музеї Нью-Йорка.

    курсовая работа [51,1 K], добавлен 30.03.2011

  • Роль графіки у період ХІХ століття. Творчий розвиток Гюстава Доре. Оцінка вкладу даного автора в книжкову ілюстрацію як особливого художнього жанру: оформлення книг "Гаргантюа й Пантагрюель", "Пустотливі оповідання", "Божественна комедія", Біблія.

    контрольная работа [32,1 K], добавлен 11.11.2014

  • Зміст жанру "музична кінострічка", її роль в контексті культури першої половини ХХ століття. Музичний кінофільм як форма для екранізації мюзиклів, оперет. Особливості впливу музичних кінострічок на розвиток естрадно-джазового вокального мистецтва.

    статья [23,0 K], добавлен 24.04.2018

  • Характеристика сценічних трансформацій у театральному видовищі ХХ століття. Аналіз театрального образу видовища, що презентується в контексті стилю модерн, авангарду, постмодернізму. Розляд специфіки образного узагальнення сценічних форм видовища.

    статья [24,9 K], добавлен 24.04.2018

  • Філософський наратив постмодернізму. Глобалізаційні трансформації у становленні постмодерного суспільства. Соціокультурні наслідки формування нової цивілізації. Особливості розвитку живопису і драми в другій половині ХХ ст. Виникнення масової культури.

    дипломная работа [131,1 K], добавлен 04.11.2010

  • Експресіонізм, модернізм, реалізм та сюрреалізм як напрямки розвитку мистецтва XX ст. Найвидатніші художники епохи, факти їх біографії й твори (Пабло Пікассо, Сальвадор Далі). Зарубіжний театр XX ст. Історія розвитку та діяльності театру Бертольда Брехта.

    презентация [2,4 M], добавлен 17.05.2014

  • Визначення ролі приватних і казенних друкарень в книжковій справі України І пол. ХІХ ст. Основні теорії мистецтва книги. Процес оформлення книги, як результат співпраці автора, художника, редакторів (літературного, художнього, технічного) і поліграфістів.

    контрольная работа [31,6 K], добавлен 13.02.2011

  • Мистецтво України другої половини XIX ст., розвиток драматургії та театру. Формування естетичних поглядів М.Л. Кропивницького, вплив на них статей М. Добролюбова та творчості О. Островського. Створення українського професійного театру "Руська бесіда".

    реферат [26,5 K], добавлен 14.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.