Основи хореографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут телебачення, кіно і театру

Кафедра театрального мистецтва

Навчальний посібник

"Основи хореографії" (для студентів ВНЗ "Театральне мистецтво")

Шариков Денис

Київ - 2011



УДК 37.01 (793.3)

ББК 85. 32

Ш - 25

Рекомендовано вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 31 жовтня 2011 року)

Рецензенти:

ХОЛОД Олександр Михайлович

доктор філогічних наук, доцент

завідувач кафедри масових комунікацій

Київського міжнародного університету;

ЮР Марина Володимирівна

кандидат мистецтвознавства,

старший науковий співробітник,

інституту проблем сучасного мистецтва

Академії мистецтв України

Ш - 25 Шариков Д.І. Хореографія: Навчальний посібник для студентів ВНЗ "Театральне мистецтво" / Шариков Д.І. - К.: КиМУ, 2011. - 184 с.

ISBN 978-617-651-015-04

У посібнику систематизовано сучасну систему викладання навчальної дисципліни «Хореографія» у галузі підготовки фахівців з театрального мистецтва у ВНЗ «Актор театру та кіно».

ISBN 978-617-651-015-04

УДК 37.01 (793.3)

ББК 85. 32

Ш - 25

© Д.І. Шариков, 2011

© КиМУ, 2011

Редактор

Піскова Р. В.

Шариков Д.І. Хореографія: навчальний посібник для студентів ВНЗ "Театральне мистецтво" / Шариков Д.І. - К. : КиМУ, 2011. - 184 с.

Навчальний посібник створено на основі: робочих навчальних програм (РНП), навчально-методичних комплексів (НМК), модульних контрольних робіт (МКР), за курсом «Хореографія» 1-2 курс. - К. : КиМУ, 2009., «Хореографія» 3 курс. - К. : КиМУ, 2010.

Магістрської роботи на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістра» за спеціальністю: 8.020202 - „Хореографія”, спеціалізація „Сучасна класична хореографія”, кваліфікація „Балетмейстер, викладач фахових дисциплін” („Хореографічне мистецтво: історія та тенденції розвитку”); ДЕК та Вчена рада факультету режисури та хореографії КНУКіМ, протокол № 7 від 17 червня 2002 р.

Дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю: 26.00.01 - „теорія й історія культури” („Сучасна хореографія як феномен художньої культури ХХ століття”); спеціалізована Вчена рада К 26.807.02 протокол № 11від 17 жовтня 2008 р.

Також, на основі навчального посібника: Contemporary dance у балетмейстерському мистецтві. - К.: КиМУ, 2010. - 186 с.

Тему затверджено на кафедрі театрального мистецтва Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 13 жовтня 2011 р.), підтверджено на засіданні вченої ради КиМУ (протокол № 3 від 31 жовтня 2011 р.)

Вступна стаття

Шановні викладачі, студенти митці та науковці!

Цей посібник - методичний збірник сучасної системи з викладання хореографії у галузі підготовки фахівців з театрального мистецтва у ВНЗ «Актор театру та кіно».

Його можна розглядати, як систематизований курс з історії хореографічного мистецтва, балетного понятійно-категоріального апарату, теорії та методики виконання рухів, вправ, комбінацій з класичного, історико-побутового, народно-сценічного, характерного та бального танцю, а також з сучасних танцювальних форм - modern jazz dance, contemporary dance, hip-hop dance.

Буду радий, коректним і професійним побажанням і порадам, готовий до вдосконалення та розширення свого художнього кругозору.

Денис Ігорович Шариков Кандидат мистецтвознавства, магістр класичної і сучасної хореографії. Балетмейстер. Лауреат міжнародних конкурсів балету. Викладач хореографічних дисциплін та історії мистецтв. Доцент кафедри теорії та історії мистецтв Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

Доцент кафедри театрального мистецтва Київського міжнародного університету. Доцент кафедри режисури та хореографії Львівського національного університету Імені Івана Франка

Зміст

Вступна стаття

Передмова

Розподіл годинного навантаження по курсах

Таблиця годинного навантаження по курсах

1. Історія хореографічного мистецтва від первісності до античності. Теорія танцю. Основи класичного, історико-побутового танцю та пантоміми

1.1 Хореографія як вид мистецтва

1.2 Танець первісних часів та давньосхідних цивілізацій

1.3 Танець Античності

1.4 Понятійно-катеогоріальний апарат хореографічного мистецтва

1.5 Особливості гігієни, профілактика захворювань, харчування та дихання у хореографії

1.6 Хореографічний розігрів

1.7 Класичний танець. Вправи біля станка

1.8 Класичний танець. Вправи на середині

1.9 Класичний танець. Стрибки

1.10 Класичний танець. Вправи біля станка

1.11 Класичний танець. Вправи на середині

1.12 Класичний танець. Стрибки та оберти

1.13 Історико-побутовий танець

1.14 Пантоміма. Перше півріччя

2. Історія хореографії від Середньовіччя до академічного балету. Характерний та народно-сценічний танець

2.1 Танець Середньовіччя

2.2 Танець Ренесансу та зародження балету

2.3 Балет бароко, класицизму, синтементалізму

2.4 Академічний балет

2.5 Характерний танець. Вправи біля станка та на середині. Перше півріччя

2.6 Характерний та народно-сценічний танець. Вправи біля станка та на середені. Друге півріччя

3. Теорії та історія сучасної хореографії. 3-й рік навчання

3.1 Бальний танець. Європейський стандартний танець

3.2 Бальний танець. Латиноамериканський танець

3.3 Теорія та історія сучасної хореографії

3.4 Модерн джаз танець. Контемпорарі данс

3.5 Хіп-хоп танець. Теп данс. Контактна імпровізація

Словник з хореографічного мистецтва

Література

Біографія

Передмова

Значення хореографії - навчальної дисципліни, яка вивчає теорію та історію хореографічного мистецтва; практичний курс основ балетної школи з виконання рухів, вправ, комбінацій, танцювальних форм, - сьогодні навряд чи можна переоцінити, враховуючи важливість вивчення цієї дисципліни на театральних відділеннях і кафедрах вищих навчальних закладів, для виховання професійних акторів театру й кіно.

Метою курсу є високоякісна хореографічна підготовка студентів до праці в драматичних театрах, музичної комедії, балету, авторських і молодіжних театрах і колективах, з урахуванням специфічних завдань та умов сучасного театрального мистецтва.

Завдання курсу: дати студентам необхідну теоретичну базу з хореографічних явищ і напрямів в історії світового хореографічного мистецтва, а також практичну базу з класичного, характерного, історико-побутового, бального, сучасного танцю, стретч і фітнес тренажу й пантоміми.

Посібник складається з трьох розділів курсу «Хореографія» для студентів спеціалізації «Театральне мистецтво». Кожний розділ має свій певний рівень складності.

У першому розділі розглядається історичний процес хореографічного мистецтва - історія танцю від первісних часів до становлення балетного мистецтва, вивчається понятійно-категоріальний апарат понять, термінів. Вивчаються основи хореографічної школи - позиції, положення рук, ніг, голови, корпусу. Вивчається методика виконання рухів, вправ, комбінацій з класичного та історико-побутового танцю, основ пантоміми. Також вивчається методика виконання рухів стретч і фітнес тренажу.

У другому розділі розглядається балетний академізм і балети «класичного спадку». Вивчається методика виконання рухів, вправ, комбінацій з характерного та народно-сценічного танцю. Також продовжується виконання рухів стретч і фітнес тренажу.

У третьому розділі розглядаються особливості сучасного танцю й балету. Вивчається хореографічне мистецтво в контексті синтезу мистецтв. Вивчається методика виконання рухів, вправ, комбінацій з бального та сучасного танцю. Створюються концертні номери та надаються основи з методики композиції танцю.

У результаті вивчення курсу студенти повинні

знати:

- теоретичний матеріал з історії хореографічного мистецтва різних епох і понятійно-категоріальний апарат;

- техніку й методику виконання хореографічної системи (школи);

- методику виконання різних танцювальних форм і технік.

уміти:

- вільно володіти основами хореографічної школи (позиціями, положеннями рук, ніг, голови, корпусу);

- володіти та виконувати техніку з класичного екзерсису (вправи біля станка, вправи на середині, стрибки й оберти, балетні сценічні форми - pas marchй, pas couru, pas de bourrй, preparations);

- володіти та виконувати техніку з історико-побутового танцю (танцювальні форми «pas chassй», реверанси XVI, XVII-XVIII, XIX cт.; танці - вольта, менует, полонез, полька);

- володіти та виконувати техніку з характерного танцю (польський, іспанський, угорський); народно-сценічного танцю (український танець, руський танець, єврейський танець, циганський танець, східний танець, грецький танець, матроський танець);

- володіти й виконувати техніку із бального танцю (вальс, фокстрот, танго, самба, ча-ча-ча, румба, пасадобль, джайв);

- володіти та виконувати техніку з сучасного танцю (техніка та вправи з modern jazz dance, contemporary dance, hip-hop dance; танці чарльстон, рок-н-ролл, кан-кан, свінг; техніка контактної імпровізації);

- володіти та виконувати техніку з фітнесу та стретч тренажу;

- володіти та виконувати техніку з основ пантоміми.

Розподіл годинного навантаження по курсах

На трьох курсах, студенти займаються двічі на тиждень, два семестри, по дві академічних години - 40+40 = 1 год., 20 хв. У процес навчання студентів входять практичні заняття (екзерсис, форми танців), і лекції (огляд балетів, теорія та історія танцю). У форму контролю студентів входить практично-теоретичні модульні контрольні роботи - МКР, диференційовані заліки - практичний показ і теоретична співбесіда, іспити - практичний показ і теоретична співбесіда. Наприкінці курсу (за три роки) проводиться комплексна контрольна робота - ККР. Також під час трьох років навчання з курсу «хореографія» викладачем проводяться відкриті покази, уроки, концертні виступи, майстер-класи провідних фахівців.

Самостійн робота - упродовж усього курсу студенти самостійно відпрацьовують певні рухи, вправи, комбінації, танцювальні форми й етюди, а також поставлені концертні танці. Також з викладачем чи самі передивляються майстер-класи, відомі академічні та сучасні балети, концерти тощо.

Індивідуально-навчальне дослідне завдання - упродовж усього курсу студенти готують теоретичні доповіді, реферати з певних видів, жанрів, стилів хореографічного мистецтва, а також ведуть конспект і запис кожного уроку.

Форми контролю студентів: 1-й семестр - МКР, диференційований залік; 2-й семестр - МКР, іспит; 3-й семестр - МКР, диференційований залік; 4-й семестр - МКР, іспит; 5-й семестр - МКР, диференційований залік;

6-й семестр - МКР, ККР та іспит.1-й, 3-й, 5-й семестри мають по 17 тижнів; 2-й, 4-й, 6-й семестри мають по 18 тижнів.

Таблиця годинного навантаження по курсах

Курс / Тижні у семестрах	Загальна кількість годин	Аудиторні	Самостійні	ІНДЗ
		Пр.	Лек.
I-й	216	140	46	30
		126	14
1 сем. 17 тиж.		68	22	14
		60	6
2 сем. 18 тиж.		72	24	16
		66	8
II-й	216	140	46	30
		126	14
3 сем. 17 тиж.		68	22	14
		60	6
4 сем. 18 тиж.		72	24	16
		66	8
III-й	216	140	46	30
		126	14
5 сем. 17 тиж.		68	22	14
		60	6
6 сем. 18 тиж.		72	24	16
		66	8
ВСЬОГО	648

1. Теорія та історія хореографічного мистецтва. Основи класичного, історико-побутового танцю й основи пантоміми

1-й рік навчання

1.1 Хореографія як вид мистецтва

Чпсепгсбцйб від давньогрецької (чьсеЯЬ - нога, гсЬцьт - пишу) - писати ногами. Постановка чи запис танцю. Термін „хореографія” 1701 р. ввів Рауль Фельйо, який означав мистецтво запису чи нотація танцю. Після 1910 р., термін почав означати танцювальне та балетне мистецтво в цілому - танцювальні форми, техніки, школи-системи, клубний і сценічний танець, балет (академічний і сучасний).

Хореографія - це вид мистецтва, який активно взаємодіє з іншими видами: література (епос, вірш, роман, проза); образотворче мистецтво (архітектура, скульптура, живопис); декоративно-прикладне мистецтво (художній текстиль, художній костюм і вишивка, художня обробка дерева і металу), дизайн (графічний і веб-дизайн, дизайн інтер'єру, одягу); театр (драма - трагедія, комедія, трагікомедія, фарс; театр тіней); музика (вокальна - хорал, меса, ораторія, кантата, опера, оперета; інструментальна - сюїта, фуга, соната, симфонія, балетна музика, мініатюра); кіно (кіномистецтво, телебачення); естрада та цирк (концерт, ревю, вар'єте, мюзикл, шоу, розважальні видовища, оригінальний жанр, трансформер, естрадний вокал, естрадний танець, конферанс, ляльки на естраді, пантоміма, ілюзія та маніпуляція, антипод, еквілібристика, акробатика, жонглювання, клоунада, каучук). хореографія мистецтво балет

Хореографія має два визначення - широке й вузьке. У широкому значенні - хореографія в балеті як синтез танцювальних технік (класичний, народний, дуетний, сучасний танець, танцювальна пантоміма). У вузькому значенні - це танцювальні системи-школи (естетичні канони, позиції рук, ніг, положення корпуса, голови, танцювальний екзерсис, що складається з певних вправ, базові рухи, біг, стрибки, оберти). Серед танцювальних систем вирізняємо: класичний танець (екзерсис біля станка, екзерсис на середині, стрибки й оберти), історико-побутовий танець (танці XV-XIX ст.), народно-сценічний танець (російський, український, білоруський, молдавський, польський, угорський, італійський, східний, грузинський, грецький), дуетно-сценічний танець (підтримки на підлозі та в повітрі, оберти), сучасний танець (модерн джаз танець, контемпорарі данс, імпровізація, теп данс, хіп-хоп танець).

Балет (від латинської ballo - танцюю, італійської balletto - балет) - вища форма хореографії, яка сформувалась у європейському театрі впродовж другої половини XV та початку XVIII століття, відокремившись у 1708 році від театру та музики в окремий вид сценічного мистецтва.

Зміст балету розкривається в танцювально-музичному образі. Термін „балет” застосував у 1460 р. Доменіко да П'яченцо в книжці про танець „Tratatte di dansa”. Перший балет „Церцея чи комедійний балет королеви” був поставлений у 1581 р. Бальтазаром де Бужайо у Франції при дворі Катерини Медичі та Анрі III Валуа. З 1653 р. балет виділяється з придворно-аристократичного в професійний. У 1653-1905 рр. формується професійна балетна термінологія, система канонів навчання, балетних зразків. Фундаментом балетної техніки є його академічні школи класичної техніки танцю - італійська - 1554 р., французька -1661 р., - російська - 1801 р.

Розвитку балету сприяла діяльність академічних європейських театрів упродовж кінця XVIII - початку ХХ століття: Мілан, Турін (Італія); Париж, Бордо (Франція); Відень (Австрія); Штутгарт (Німеччина); Санки-Петербург, Москва (Росія); Копенгаген (Данія); Лондон (Велика Британія).

За напрямом і стилістикою балетне мистецтво класифікується: ренесансний (придворний) балет - 1581-1653 рр.; барочний (придворний) балет - 1653-1760 рр.; класицистичний балет (придворний) - 1760-1801 рр.; синтименталістський балет - 1789-1832 р.р.; романтичний балет - 1832-1905 рр.; академічний балет (Маріуса Петіпа) - 1869-1903 рр.; фокіністичний балет - 1905-1972 рр.; модерністський (авангардний) балет - 1907-1973 рр.; неокласичний і постнеокласичний балет - 1928-2010 рр.; соцреалістичний радянський драматичний балет - 1927-1991 рр.; модерний балет 1930-1990 рр.; постмодерний балет - 1953-2010 рр.

Контрольні завдання і запитання

1. Дайте визначення: хореографія це…

2. Дайте визначення: балет це…

3. Дайте визначення хореографії у вузькому та широкому значенні.

4. Які академічні школи стали фундаментом балетного мистецтва й техніки класичного танцю?

5. Назвіть академічні балетні театри, які існували до ХХ століття.

Тестові завдання

1. Хореографія це:

а) вид мистецтва;

б) художня форма;

в) напрям художньої культури.

2. Широке значення хореографії:

а) синтез танцювальних технік;

б) танцювальні системи-школи;

в) вища форма.

3. Балет це:

а) синтез танцювальних технік;

б) вид мистецтва;

в) вища форма хореографії.

3. Вузьке значення хореографії:

а) синтез танцювальних технік;

б) танцювальні системи-школи;

в) вища форма.

Завдання для самостійної роботи

1. Підготуйте доповідь про хореографічне мистецтво.

2. Підготуйте реферат з академічного балету.

3. Підготуйте реферат з сучасного балету.

4. Підготуйте реферат з академічного театру народного танцю.

5. Передивіться балет «Лебедине озеро».

1.2 Танець первісних часів і давньосхідних цивілізацій

Первісний танець (Х тис. - до н.е. - I тис. до н.е.)

Первісний танець як компонент структури художньої творчості відображав ідеологічні уявлення, які складалися серед первісних людей. Розподіл та характер суспільної праці серед чоловіків і жінок наклав свій відбиток і на художню творчість первісного суспільства. Свідоцтва про художню творчість первісного суспільства доби Палеоліту, Мезоліту, Неоліту та Енеоліту, відомі переважно завдяки дослідженням печерних і наскальних розписів, містять опис елементів первісного побуту. Значне місце серед цих елементів посідають малюнки із зображенням первісного танцю, який можна поділити на «тотемні» танці, обрядові танці чоловіків і жінок, а також побутові танці.

Тотемні танці виникли ще за часів Мезоліту 10 тисяч років до н.е. Щоб краще розібратись, що являють собою тотемні танці, треба спочатку визначити поняття тотемізму взагалі.

Тотемізм - первісна форма релігії, разом з фетишизмом, анімізмом, магією. Це віра в існування тісного зв'язку між людиною або якоюсь родовою групою та її тотемом - певним видом тварин, рідше рослин. Рід носив ім'я свого тотема, і члени роду вірили, що походять від спільних з ним предків, перебувають з ним у кровному спорідненні. Люди, зі свого боку, не мали права вбивати тотемну тварину або завдавати їй шкоди. Взагалі тотемізм був своєрідним ідеологічним відображенням зв'язку роду з його природним середовищем, який усвідомлювався в єдиній зрозумілий на той час формі кровного споріднення.

Тотемні танці - культові танці, які виконувалися під час певних обрядів і магічних ритуалів у таємній печері. Печера була своєрідним святилищем, де посвячені особи - шамани здійснювали тотемні ритуальні дійства, які безпосередньо супроводжувалися танцями, заклинаннями, звертанням до певної тварини - тотемного пращура. Тотемні танці служили, передусім, для вшанування тотемної тварини й заручення її заступництвом і захистом від голоду чи нападу. Під час ритуалу його учасники немовби відчували присутність тотемного пращура.

Нині такі «тотемні танці» збереглись у народів, які не зазнали впливу цивілізації і продовжують жити за первісними законами. Це деякі племена австралійських аборигенів та африканських бушменів.

Обрядові танці - танці, які відображали певне дійство (обряд). Розподілялися танці на чоловічі і жіночі. Чоловічі обрядові танці, у свою чергу, розподілялися на мисливські та військові.

«Мисливські танці» зустрічаються вже в наскальних малюнках Мезоліту й Неоліту у вигляді зображень мисливців, які полюють на великого звіра - лева, мамонта, оленя, чи ловлять рибу.

«Військові танці» беруть свій початок з доби Мезоліту; вони ототожнювались із чоловічою міццю, захисником племені чи нападником під час військових сутичок між племенами. У лексичному плані у чоловічих обрядових танцях домінував стрибок, була поширена присядка, хлопки й тупотіння.

Жіночі обрядові танці розподілялись на «плодючі танці», «тваринні танці» та «військові танці». Перші ототожнювались із культом плодючості, жінки-матері, хранительки вогнища, продовжувачки роду.

Танці плодючості» обов'язково виконувались із якоюсь рослиною в руках; танець відображав хаpактер певної рослини. «Танці тварин» відображали характерні ознаки птаха, змії чи інших тварин. Зображення в наскальних малюнках тваринних танців належать ще до часів Палеоліту.

«Військові танці» виконувалися жінками тоді, коли чоловіки брали участь у походах і битвах. У лексичному плані в жіночому танці були наявні коливальні й обертові рухи, рухи стегнами, животом, грудьми та всім корпусом. У жіночому танці вперше з'явився ковзаючий стрибок. У сидячих танцях розроблялася певна техніка рухів рук, голови, верхньої частини тіла.

Побутові танці - танці, які відображали елементи побуту первісних людей. З'явилися ще в добу Мезоліту. Вони поділялись на сюжетні та безсюжетні.

Побутові сюжетні танці тематично були різноманітними; основним джерелом сюжетів була трудова діяльність (полювання, землеробство, скотарство). Побутові безсюжетні танці - тематично-образні; основою їх були емоційні переживання.

Таким чином, розвиток трудової діяльності людини викликав до життя найдавніші пантомімічно-хореографічні дійства. Вони були результатом поєднання діяльності людської свідомості й творчого вираження, які народжували художньо-образні уяви та визначали синкретичний характер танцювальних дійств.

Усі види художньої творчості (танець, пантоміма, акторське, музичне, словесне, образотворче мистецтва) тісно переплітались, і були безпосередньо пов'язані з матеріальним виробництвом та споживанням (полювання, рибна ловля, скотарство, землеробство). Розвиток абстрактного мислення та нових уявлень про світ призвів до появи в танцях геометричних мотивів.

Найдавнішим і найпоширенішим було коло - зручна форма масового танцю, а також символіка руху сонця, місяця. Результатом появи святилищ, де виконувалися тотемні танці, були їхня канонізація та систематизація, що дало змогу зафіксувати найдавніші обрядово-культові форми пластики. Танці первісних племен являли собою характерні твори фольклору, призначені для загально-масового виконання. Танці були створені на основі певних культово-побутових традицій, проте значне місце посідала імпровізація. Життєздатність первісних танців залежала від їх яскравості та повноти віддзеркалювання пластичної інтонації та емоційного настрою свого часу. Знання загальних рис первісних танців дає право проаналізувати подальший розвиток систем чоловічого і жіночого танцю, їх видів, жанрів і запису.

Первісний танець, дав поштовх до зародження і розвитку етнічного й фольклорного танців, а також створив прості танцювальні форми, синкретичний характер дійств і видовищ, форми запису танцю і вивчення його техніки.

Див. Таблицю № 1.

Таблиця № 1. Первісний танець

Історична назва віку	Танці що виникали, або були у даному періоді
Залізний вік (з 1 тис. до н.е.)	Обрядові та побутові танці Чоловічі обрядові танці - мисливські танці та військові танці. Жіночі обрядові танці -плодючі танці, тваринні танці, військові танці.
Бронзовий вік (4 тис. - 1 тис. до н.е.)	Обрядові та побутові танці Чоловічі обрядові танці - мисливські танці та військові танці. Жіночі обрядові танці - плодючі танці, тваринні танці, військові танці.
Кам'яний вік (10-1 тис. до н.е.) Енеоліт, Неоліт, Мезоліт	Тотемні танці - людини-лева, людини-ведмедя, людини-вовка, людини-оленя, людини-кота, людини-крокодила; Обрядові та побутові танці Чоловічі обрядові танці - мисливські танці та військові танці. Жіночі обрядові танці - танці плодючості, тваринні танці, військові танці.

Танець Давнього Єгипту (1500 р. до н.е. - 30 р. до н.е.)

Будучи теократичною монархією, Давній Єгипет мав досить обмежену танцювальну культуру. Ми проаналізуємо розвиток танцю періоду «Нового царства», «Пізнього», «Птоломейського». Насамперед, це Храмові та релегійно-святкові танці - релігійні церемонії, святкові й похоронні обряди, таємничо-магічні ритуали жерців та жриць. Головними виконавцями були жерці та жриці, а також служники храмів. Серед таких танців слід виокремити астральний танець (зображення небесних світил і їх руху у Всесвіті) та божественний танець - прославлення Озіріса, Гора, Ізіди, Анубіса, Сета, Птаха, Амона-Ра, Апіса, які супроводжувалися рухливими картинами пишного дійства у виконанні танцівників, жерців і жриць (нині це справедливо можна було б назвати балетом).

Іншою розвиненою танцювальною формою були Побутові танці - розважально-придворні й народні. Перші мали світський характер і були прийняті при дворі фараонів та аристократії. До них належали побутово-ритуальні (міміка з танцями), у яких танець виконував сам фараон при призначенні на міністерську посаду поважних єгиптян; побутово-розважальні, святкові (пантомімічно-театральні), призначені фараоном чи його двором пишні танцювальні дійства - вистави для задоволення. Другі ж були поширені серед селян і ремісників, наприклад, весільні, поховальні танці (співи з танцями). Свідоцтва про танці Давнього Єгипту ми маємо з літературних джерел - «Книги мертвих», єгипетських міфів, а також живопису давньоєгипетських храмів (Абу Сембал, Карнак, Луксор). Важливо наголосити, що танець, форми, рухи, позиції (як і культура і мистецтво Єгипту взагалі) наклав свій відбиток на культуру Давньої Греції, будучи для неї певним зразком.

Письмові свідоцтва про давньоєгипетський танець мають місце у творах Платона, Лукіана, Діодора, Плутарха, Геродота. За Діодором, саме радник бога Осіріса Гермес передав людству правила «еврет ніліт», тобто ритм співу, музику й ритм рухів - танці. Гермес навчив єгиптян мистецтву грації та розміреним рухам корпуса. Інші дослідники Античності свідчать, що винахід музики й танців приписується найдавнішому царю Манеросу, який «підкорював серця народів» не залякуванням, а поширенням цивілізації й щастя, завдяки знанням і тендітних мистецтв - музики й танців. Існує легенда, що царя постійно оточували дев'ять красунь, обізнаних у різних мистецтвах (вірогідно, ця трупа послужила прототипом дев'яти муз у Греції)

Танець у Давньому Єгипті носив назву т'єребр. Танцювальна техніка була схожа із сучасною. Рухи були виразні, змістовні, плавні; застосування стрибків вважалося дикунським. Єгиптянам був відомий ріrrouettе, port de bras, petit et grand sautй; балетні форми - pas marchй, pas couru, раs dе deuх, раs trоіс, раs de quatre. Стилізація давньоєгипетського танцю знайшла своє місце у творчості представників академічного балету - Маріуса Петіпа «Дочка Фараона», сучасного балету - Михайла Фокіна «Клеопатра, або Єгипетські ночі», а також серед представників модерн-танцю (Рут Сен-Діні і Теда Шоуна, Марти Грем).

Танець Давньої Індії (800 р. до н.е. - 550 н.е.)

Подібно до танцю в Єгипті, танцювальне мистецтво Індії носило переважно релігійний характер і відрізнялося досить вираженим окультним забарвленням. Ми проаналізуємо танець періода від «Упанішад» до кінця «Гуптської держави». Спираючись на свідоцтва пам'яток мистецтва та культури Давньої Індії, давньоіндійські танці можна також поділити на храмові, розважальні та побутові. Храмові танці - релігійно-танцювальні церемонії, окультно-магічні ритуали індійського чи буддистського походження. Жерці (брахмани) засновували при храмах танцювальні інститути баядерок, де посвячення в служниці храму - «девадази» - супроводжувалося певною танцювальною церемонією. Техніка танців не мала майже нічого спільного із сьогоденною балетною технікою. Розвивалася гнучкість корпуса, різноманітні маніпуляції руками. Доля баядерок визначалася, як звичайно, ще при народженні, коли пристрасні шамани у стані трансу проголошували дівчинку обранкою божества. Новонароджені ж хлопці за таких же умов проголошувалися храмовими музиками. Усе своє життя баядерка служила у храмі, виконуючи ритуальні танці на честь того чи іншого божества. Баядерки також повинні були виступати в заможних людей на святах, куди їх спеціально запрошували.

Розважальні танці - танці царів й аристократії і танці народу. Вони також найчастіше виконувалися баядерками. Сам танець чи танцювальні церемонії носили театрально-пантомімічний характер, мали чіткий сюжет і супроводжувалися співом, танцем та музикою. Того ж часу в Індії були закладені основи «Індійського класичного танцю» (Бхарат Натьям, Оддисі, Катхак, Кучінуді та інші).

Побутові танці - танці факірів (жебрацька секта). Танець виконувався в оголеному вигляді, супроводжувався стогоном і виттям, пульсуючими рухами стегон, спини й рук. У танці також могла використовуватися зброя -невеликі гострі кинджали, якими факіри під час екзальтації наносили собі порізи та рани, з яких лилася кров. Танець тривав доти, доки хтось із глядачів не кидав виконавцеві гроші. Також факіри проводили й дресирувальні вистави зі зміями - пітонами, кобрами, гадюками, яких обмотували навколо тіла. Найпоширенішим номером була гра на духовому інструменті у тоді, коли кобра виповзала з глечика, ледве коливаючись у такт музики.

У давньоіндійському епосі ми знаходимо цікаву легенду щодо появи танців. Згідно з ученням індуїзму, богиня Бхавані, у захваті від того, що з'явилася на світ, віддала хвалу творцю, стрибаючи й танцюючи у просторі. Під час хореографічних справ з її черева вийшли три яйця, з яких виділилися три божества - Брахма, Вішну, Шива. Стилізація давньоіндійського танцю, його форми, рухи, сценічна манера та віртуозна техніка знайшла своє місце в академічному балеті Маріуса Петіпа («Баядерка» 1877 р.); індійської стилізації в модерн-танці Рут Сен-Дені; постмодерному балеті Моріса Бежара («Бхаті» 1968 р.)

Танець Давнього Китаю (770 р. до н.е. - 220 р. н.е.)

На відміну від культури Єгипту та Індії, культура і мистецтво Китаю розвивалися незалежно від релігії і мали досить своєрідний та унікальний характер, не маючий спільного з мистецтвом країн Близького Сходу та Південної Азії через географічну віддаленість. Ми проаналізуємо танець періоду від династії «Джчоу» до кінця династії «Хань». Згадки про танець у Давньому Китаї ми знаходимо в пам'ятках мистецтва і культури.

Ритуально-обрядові танці - форми танців, пов'язані з пантомімними святковими дійствами при дворі імператора, китайської аристократії, які є основою «Китайського класичного танцю». Обрядово-побутові танці - це танці пов'язані з побутом, повсякденним житттям і світобаченням: Іві-Мень (рухи хмарин), Та-кнем (великий круговорот), Та-гу (благодіяльний), Та-у (великий войовничий), У-гіонтзе (танець руху води). Для дітей існували «малі» танці. З 20 років дозволялися святкові танці: Фу-у (танець прапорів), Іу-у (танець білого пір'я), Гоанг (містичний птах), Мау-у (танець коров'ячого хвоста), Кань-у (танець зброї), Гень-у (танець людини).

Професійними танцівниками й виконвцями в Давньому Китаї вважалися мандарини. У добу династій «Цінь» і «Хань» 220 р. до н.е - 220 р. н.е давньокитайський танець набув певних змін: він уже не був повільним і спокійним, а набув обертових і стрибкових рухів.

Естетика й етикет давньокитайського танцю відображали спокій і гармонію. Основою моралі були «стриманість душевних спрямувань». Танець у Давньому Китаї звався у. Він був досить монотонним і плавним, без стрибків. Завдяки міміці та жестам рухи набували певного змісту і відповідали сюжету. При імператорському палаці була влаштована академія, якою завідували два музичні мандарини. Танцювальна освіта була обов'язковою для імператорської сім'ї та придворної аристократії. За соціальним статусом кожні верстви населення мали право на певну кількість танців: придворні - 6 танців, міністри та князі - 4 танці, вчені - 2 танці. Відхилення від цієї танцювальної регламентації не дозволялося.

Танець Давньої Персії (Ірану) (560 р. до н.е. - 640 р. н.е.)

Персія була зороастрійською-монархічною державою з певними прорявами федералізму, а також мала своєрідну давню танцювальну культуру, у якій відобразилася культурна спадщина давніх держав Мессопотамії (Шумер-Аккад, Асирія, Вавилон). У Персії танець був дуже поширеним видом мистецтва, передусім за часів перських царів Ахеменідів (560 р. до н. е. - 330 р. до н.е.), держав Селевкідів і Парфіян (310 р. до н.е. - 225 р. н.е.), Ірану Сассанідів (225-640 рр.)

Згідно з історичними джерелами з культури і мистецтва того часу, у Персії були поширені такі форми танцю: Театралізовано-танцювальні містерії, ритуальні танці, розважальні танці, конкурсні танці при царському дворі, храмові танці та народні танці. Так, як в Індії та Китаї, ці форми танців стали основою складання «Іранського класичного танцю», а також вплинули на розвиток східного танцю взагалі.

Отже, ми можемо констатувати, що головною особливістю, притаманною давньосхідному танцю Єгипту, Індії, Китаю, Персії, був зв'язок із теократичною системою держави і національною релігією - давньоєгипетська, зараостризм, індуїзм, буддизм, конфуціанство, які залишали свій відбиток як на соціально-політичному, так і на художньому житті суспільства. Релігія була домінантою та спрямовувала всі сфери суспільного життя - державний устрій, законодавство, освіту, культуру і мистецтво. Безумовно, танець, який був проявом візуального мистецтва, також підкорявся і регламентувався певними релігійно-національними принципами: етизація його обрядів, правил, канонів; естетизація та сакралізація (синтез сюжету, співу, містерії-ретуалу, танцю, пантоміми, музики), танцювальних форм, рухів, технік і системи навчання.

Важливо зауважити, що давньосхідний танець Єгипту, Індії, Китаю, Персії, був передусім професійним. При дворі правителів держав Давнього Сходу облаштовувалися спеціальні школи, де вчителі досконало навчали виконавців танцювальної майстерності. Танцювальні дійства передусім мали складний ритуальний сюжет, який супроводжувався співом, танцями, декламацією, музикою. Танцювальна техніка була досить складною, у ній поєднувалися легкі пересування зі стрибками, обертами.

Див. Таблицю № 2.

Таблиця № 2. Танець у Давньосхідному суспільстві

Назва країни	Роки	Форми танців
Танець Давнього Єгипту	(1500 р. до н.е. - 30 р. до н.е.)	Храмові танці	Побутові танці
		Назва танцю	Т'єребр
Танець Давньої Індії	(800 р. до н.е. - 550 н.е.)	Храмові танці	Побутові танці Розважальні танці
Танець Давнього Китаю	(770 р. до н.е. - 220 р. н.е.)	Ритуально-обрядові танці	Обрядово-побутові танці
		Професійні виконавці	Мандаріни
		Назва танцю	У
Танець Давньої Персії (Ірану)	(560 р. до н.е. - 640 р. н.е.)	Театралізовано-танцювальні містерії	Ритуальні танці, розважальні танці, конкурсні танці при царському дворі

Контрольні запитання і завдання

1. Схарактеризуйте хронологію, жанри та форми танцю первісного суспільства.

2. Назвіть обрядові танці первісного суспільства.

3. Назвіть побутові танці первісного суспільства.

4. Схарактеризуйте хронологію, жанри та форми танцю Давнього Єгипту.

5. Схарактеризуйте храмові танці Давнього Єгипту, Давньої Індії.

6. Як називався танець у Давньому Єгипті.

7. Як називалися професійні виконвеці танцю в Давній Індії.

8. Назвіть головну особливість давносхідних танців.

9. Схарактеризуйте хронологію, жанри та форми танцю Давньої Індії.

10. Схарактеризуйте хронологію, жанри та форми танцю Давнього Китаю.

11. Як називався танець у Давньому Китаї.

12. Схарактеризуйте хронологію, жанри та форми танцю Давньої Персії (Ірану)?

Тестові завдання

1. Тотемні танці присутні у:

а) Давньому Єгипті;

б) Давній Елладі;

в) первісному суспільстві.

2. Храмові танці притоманні:

а) Давньому Єгипту, Давній Індії;

б) Давньому Єгипту, Давньому Китаю;

в) Давній Персії (Ірану).

3. Обрядові, побутові танці наявні у:

а) Давньому Китаї;

б) Давній Персії (Ірану);

в) первісному суспільстві.

4. Храмові танці наявні в:

а) Давньому Китаї;

б) Давній Персії (Ірану);

в) Давньому Єгипті, Давній Індії.

5. У це назва давнього танцю:

а) фарсі;

б) китайського;

в) хінді.

6. Т'єребр - є назва давнього танцю:

а) єгипетського;

б) китайського;

в) грецького.

Завдання для самостійної роботи

1. Підготуйте доповідь про танець Давного Китаю.

2. Підготуйте реферат про індійського класичного танцю.

3. Підготуйте реферат про танець Давної Персії (Ірану).

4. Підготуйте реферат про китайський класичний танець.

1.3 Танець Античності

Танець Стародавньої Еллади (Греції). Кріто-мікенський період 1600-1200 рр. до н.е. Еллінський період 800-30 рр. до н.е.

Танцювальне мистецтво Давньої Еллади (Греції) успадковувало окремі форми, принципи давньоєгипетського танцю, хоча й було європейським за суттю, досить своєрідним і досконалим свого часу. Релігія давніх греків не була панівною, як у країнах Сходу. Тому мистецтво і культура піддавалися лише незначному впливу з боку релігії. А коли на зміну давньо-міфічній релігії прийшла доба філософів (піфагорійці, софісти, платоніки, неоплатоніки, кініки, стоїки, епікурейці), культура і мистецтво цілком стали підвладними світськості, при збереженні давньо-міфічних релігійних атрибутів.

Танець у Давній Елладі був невід'ємною частиною повсякденного життя. Елліни (греки) плекали й цінували прекрасне. У період класики й еллінізму танцювальне мистецтво Давньої Греції, а також еллінізованих Єгипту та Сирії, піднялося на значний рівень розвитку порівняно з танцем у країнах Давнього Сходу. Давньогрецькі вчені, письменники, правителі, народ - усі ставилися до танцю як до найважливішого компонента життя.

Мистецтво танцю Давньої Еллади бере свій початок ще в крито-мікенську добу. На о. Крит була наймогутніша "мінойська цивілізація". Соціально-політичне життя, торгівля, культура, мистецтв танцю набули високо розквіту у 1600-1400 рр. до н.е. Найвідоміші з серед них, так звані акробатичні танці з биком, де давні майстри виконували складні танцювальні й акробатичні елементи та трюки, сидячи верхи на бику. Сидячи, аба стоячи на бику, який скакав, вони здійснювали оберти, стрибки з оборотом у повітрі, перекрути із боку в бік. Взагалі, вшанування бика як божества, було пов'язане в критян із відомим міфом про "Мінотавра".

Найбільше поширення танцювальне мистецтво набуло в давньогрецьких театральних виставах і святах богів; починаючі з архаїки, а саме як театрального жанру, у період класики. Цей період став фундаментом розвитку танцювального мистецтва взагалі та класичної хореографії зокрема.

За одним з багатьох давньогрецьких міфів, своєю появою танець зобов'язаний головному богу давніх еллінів - Зевсові. За міфом, батько Зевса Хронос у нападі люті хотів його з'їсти, але його мати Кебелія відволікла його виконанням пристрасного танцю. В іншій легенді йдеться про бога Діоніса, який увіз танцювальні мистецтва до Еллади з Індії. Нарешті, усі міфи й легенди звелися до Терпсихори - музи тацю Аполлона, яка танцювала перед богами для розваги на горі Олімп. Танцювальне мистецтво Давньої Еллади мало назву орхестріка.

Священні (культові) танці мали місце на святах і релігійних церемоніях - Містеріях Діоніса. Серед усіх богів Діоніс набув найбільшої популярності в еллінів як покровитель театральних дійств і танцювальних церемоній. Танець культу Діоніса мав сакральний зміст, який був поширений серед громадян міст і селян. На честь Діоніса створювалися цілі видовища з танцями. Перша частина цього видовища мала містично-літургійний зміст, супроводжувалася танцювальними обрядами. Друга мала вакханалістично-розбещений характер, супроводжувалася питтям вина, оргіями, шумними веселощами (танцями сатирів, панів, вакханок).

Якщо танці на честь Діоніса мали масово-розважальний і не завжди етичний, зміст, то танці на честь бога Аполлона та богині Афіни мали шляхетніший, витонченіший характер. Під час танців Аполлона співалися славословні гімни на його честь.

Танці поділялися на культові помірні - на честь богів і богинь Аполлона (краси, літератури, пантоміми, танцю, музики), Афіни (війни, сили), Афродіти (любові, ніжності, зваблення), Деметри (сільського господарства, збирання вражаю); військові танці - подізм (швидкий марш), ксефізм (рід битви), піррічний (військова пантоміма); побутові танці - гормос (танець оголених жінок і чоловіків), геранос (журавль), домашні танці; театральні танці - денос (величний танець), евмелія (трагічний танець), тіпорхематіс (одночасні спів і танець), парабеная (раs de deux); кардак (комічний танець), сікініс (сатиричний танець), гіперхіматика (ліричний танець під спів).

Техніка давньогрецького танцю була досить складною. У давньогрецьких школах викладали хірономію (вправи для рук роrt de bras та поняття виворотності en dehers). Були прийняті п'ять позицій ніг: перша (ідентична сучасній 1-й), друга (ідентична сучасній 2-й), третя (схрещена позиція), четверта (ідентична сучасній 4-й), п'ята (ідентична сучасній 3-й). Позиції ніг, на відміну від сучасних класичних позицій танцю, були напіввиворотними. Рухи руками були виразні, мали конкретний зміст. Port de bras, був досить декоративним і, на відміну від класичного танцю, мав не лише округлі, але й кутові та прямі положення, іншими словами, застосовувалися - аllongй, аrrondі, flех (кутові). Виконання "pirrouette" та "tour en l'er" було досить подібним до сучасного. Використовувалися стрибки - tamps lev sautй, pas echappй, pas assemblй, pas jetй, pas de chat, sissinnes, а також акробатичні вправи salto, flic-flac тощо. У танці застосовувалися певні пози та положення корпуса - en face, en dos, en profile, epoulement croisй, effaccй, ecartй; у сатиричних і комічних танцях також мав місце танцювально-сценічний біг - раs couru.

Танець Стародавнього Риму 30 р. до н.е. - 450 р. н.е

Танець Стародавнього Риму був своєрідним нащадком танцю Стародавньої Еллади. "Золотий вік Октавіана Августа" (30 р. до н.е. - 14 р. н.е.) - розквіт пантомімічно-танцювального мистецтва.

Професійні виконавці танцю в Давньому Римі отримали назву мімів. Був створений перший придворний професійний театр мімів. Дійства носили драматичний характер (трагедія, комедія, сатира). З'явилася нова форма пантомімічно-танцювальної творчості - італічний танець: синтез грецької орхестріки - трагічної (евмелії), комічного (кордака) і сатиричного (сакінісу). Показовим було те, що римські імператори самі найчастіше виступали в досить аморальних пантомімічно-танцювальних дійствах у ролі міма (Калігула, Нерон, Комод, Каракала). Усі театральні дійства найчастіше мали вид оргій, еротичних видовищ, де панувала пристрасть, емоції, розбещеність.

Багато давньоєгипетських священних танців, а також давньогрецьких містерій було відтворено в Римі у вигляді оргій. Сюжети запозичувалися з давньогрецьких чи давньоримських міфів про богів - Юпітера (Зевса), Марса (Ареса), Аполлона. Пантомімічні дійства-оргії досягли свого апогею при імператорі Доміціані.

Пантомімічні дійства поділялися на "monoprosopes" (solo) та "poliprosopes" (раз d'ensemlе). Жінки почали професійно виступати за часів імператора Костянтина (312-337 рр.). Техніка танцю у Давньому Римі мала виразний і змістовий рух і жест. Танцювальне мистецтво у Давньому Римі отримало назву сальтація.

Отже, танець доби Античності сформував певні особливості танцювального мистецтва: з'явилися професійні виконавці-міми, окреслилися нові форми танців: трагічний, комічний, ліричний, сатиричний, військовий, оргаїстичний; ускладнилася танцювальна техніка - positions de bras et des peids, pas marchй, port de bras, salto, pas assemblй; розвинулася театралізована танцювальна пантоміма - рухи набувають виразного змісту. Усі ці нововведення в подальшому стали фундаментом розвитку хореографічного світового мистецтва.

Важливим аспектом античного танцю була певна демократизованість і драматичність. Релігія в Давній Елладі та Давньому Римі справляла лише поверхневий обрядовий вплив на все суспільство. Розвиток демократичних принципів та філософських ідей - софізму, піфагорейства, класичної філософії, неоплатонізму, стоїцизму та епікурейства значно вплинули на суспільно-політичний розвиток Античного світу, тому, що суспільно-політичний розвиток встановлює канони та зразки для культури та мистецтва. Також важливим у Античному танці було й те, що він не вважався відірваним від культури, освіти, релігії, філософії. В Античному світі мав місце як аматорський, так і професійний танець. Танцювальні дійства Античності, як і давньосхідні, складалися зі співу, декламації, музики і танцю. Але на відміну від давньо-східного танцю, де сюжет був пов'язаний з ритуалом чи релігією і мав синкретичний характер, античний танець передусім мав світський характеру, через зв'язок з античною драмою і театром. Античний танець відрізнявся також багатожанровістю. Техніка танцю була досить розвинена, мала близькі до сучасних зразків позиції, положення, оберти, рухи, стрибки.

Див. Таблицю № 3.

Таблиця № 3. Танець Античності

Назва країни	Період та роки	Форми танців
Танець Давньої Еллади	Кріто-мікенський період 1600-1200 рр. до н.е.	Акробатичні танці з биком
	Архаїка 800-500 рр. до н.е.	Священні (культові) танці Культові помірні Військові танці
	Класика 500-330 рр. до н.е.	Священні (культові) танці Культові помірні Військові танці Побутові танці Театральні танці Професійна техніка
	Еллінізм 330-30 рр. до н.е.	Культові помірні Військові танці Побутові танці Театральні танці Професійна техніка
		Назва танцю	Орхестріка
Танець Давнього Риму	Римський період 30 р. до н.е. - 450 р. н.е	Італічний танець Пантомімічні дійства Професійна техніка
		Назва танцю	Сальтація
		Професійні виконавці	Міми

Контрольні запитання і завдання

1. Схарактеризуйте хронологію, жанри та форми танцю Давньої Еллади.

2. Назвіть театральні танці Давньої Еллади.

3. Як називався танець у Давньої Еллади?

4. Як називались професійні виконвеці танцю в Давньому Римі.

5. Назвати особливості танцю Античності.

6. Схарактеризуйте хронологію, жанри та форми танцю Давнього Риму.

7. Як називався танець у Давньому Римі.

Тестові завдання

1. Культово-помірні танці наявні у:

а) Давньому Єгипті;

б) Давній Елладі (Греції);

в) Давньому Римі.

2. Італічний танець це синтез:

а евмелії, кордаку, сакінісу;

б) кордаку, подізму, евмелії;

в) сакінісу, евмелії, гормосу.

3. Поняття en dehors, port de bras наявні в професійній техніці танцю:

а) Давної Еллади та Давнього Риму;

б) Давньої Еллади;

в) Давнього Риму.

4. Військові танці - це:

а) подізм (швидкий марш), ксефізм (рід битви), піррічний (військова пантоміма);

б) пантомімічні дійства "monoprosopes" (solo) та "poliprosopes" (раs d'ensemlе);

в) містерії Діоніса.

5. "Monoprosopes" і "poliprosopes":

а) синтез давньогрецької орхестріки;

б) військові танці про Давньої Еллади;

в) пантомімічні дійства Давнього Риму.

Завдання для самостійної роботи

1. Підготуйте доповідь про танець Давнього Риму.

2. Підготуйте реферат про танець Давньої Еллади.

1.4 Понятійно-категоріальний апарат хореографічного мистецтва

Adagio (від італійської - adagio повільно, спокійно, не поспішаючи). У музиці - це означення темпу. У балеті - одна з частин музично-танцювальних форм (pas de deux, pas de trois). На уроці класичного танцю вправи біля станку (battement developpe, battement relevй lent), вправи на середині (temps liй, port de bras, battement developpй, battement relevй lent). Adagio - розвиває стійкість, розтяжку; уміння вільно тримати ногу на 90? уперед, убік, назад; координацію та широку амплітуду руху.

Аllegro (алегро з італійської аllegro - швидко, весело). У музиці - це означення темпу. Аllegro - одна з частин уроку хореографії, яка включає в себе стрибкові вправи та оберти.

У хореографії: petit sautй (малі та середні стрибки - temps leve sautй, pas echappe, pas assemble, pas jete, pas glissade, pas tombe, pas chasse, sissonne ferme, sissonne ouvert,); grand sautй (великі стрибки - grand assemble, grand jete, grand jete en tournent, grand jete entrelace, tour en l'air); pirouettes-tours (оберти - pirouettes-tours з 2-ї, 4-ї, 5-ї позиції, pirouettes-tours a la quatrieme, grand pirouettes a la seconde, grand pirouettes-tours en arabesque, grand pirouettes-tours en attitude).

A la seconde (а ля зкон - у другу позицію) - положення ноги вбік еn cote на рівні другої позиції на 90?, 120?. Наприклад - battement releve lent a la seconde grand pirouettes a la seconde.

A la quatrieme (а ля катрім - у четверту позицію) - у класичному танці та контемпорарі данс положення ноги вперед еn avant на рівні четвертої позиції в par terre та на 45?, 90?. Наприклад - grand pirouettes a la quatrieme еn avant.

Allongй - Arrondi (алонже - аронді - флекс) - положення рук (кисті, ліктя) у класичному танці та контемпорарі данс. Arrondi - закруглене положення руки - ліктя, кисті в будь-який позиції. Allongй - витягнуте положення руки - ліктя, кисті в будь-який позиції. Flex - витягнуте положення руки зі скороченою кистю повернутою вниз чи догори.

En avant (ан аван) - рух ноги вперед, devant (деван) положення ноги попереду в 3-й, 5-й позиції.

En arrieМre (ан ар'єр) - рух ноги назад, derrieМre - (дер'єр) положення ноги позаду в 3-й, 5-й позиції.

...