Феномен “геніальності” в мистецтві (синергетичні моделі)

Комплексний синергетичний аналіз осмислення феномена "геніальності" в мистецтві. Принципи синергетики в мистецтві. Використання методів аналізу, синтезу та узагальнення феномена "геніальності" в контексті осмислення синергетичних моделей у психоаналізі.

Рубрика Культура и искусство
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 14.10.2018
Размер файла 25,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен “геніальності” в мистецтві (синергетичні моделі)

Полюга Вікторія

Метою дослідження є комплексний синергетичний аналіз осмислення феномена “геніальності” в мистецтві. Методологія дослідження зумовлена міждисциплінарним підходом, який передбачає використання загаль- нонаукових методів аналізу, синтезу та узагальнення феномена “геніальності” в контексті осмислення синергетичних моделей у психоаналізі, валеології, педагогіці, філософії з мистецтвом; семіотичний та антропологічний підхід до осмислення моделей синергетики дали змогу розглянути взаємозв'язок і трансформації феномена “геніальності” в мистецтві. Наукова новизна полягає в новому ракурсі дослідження синергетичних моделей феномена “геніальності” як полісмислової дефініції в аспекті антропологічного виміру мистецтва. Новим є осмислення антропологічних проблем, тенденцій та прагнень до розкриття творчого потенціалу особистості. Висновки. Дослідження феномена “геніальності” в мистецтві призвело до виокремлення синергетичних моделей, пов'язаних з осмисленням творчого начала особистості як вияву особливого світосприйняття, способу взаємодії з реальністю, вмінням розкрити, виразити і донести себе до світу. Концептуальна спрямованість до розв'язання проблеми зводиться до припущення, що психічна нестандартність, порушення рівноваги на будь-якому особистісному рівні виявляється в творчому акті, де геніальність є контрольованим безумством та вмінням діяльнісно виразити вихід за межі стандарту чи усталеності.

Ключові слова: геніальність, мистецтво, синергетика, творчість, обдарованість.

Целью исследования является комплексный синергетический анализ феномена “гениальности” в искусстве. Методология исследования обусловлена междисциплинарным подходом, который предусматривает использование общенаучных методов анализа, синтеза и обобщения феномена “гениальности” в контексте осмысления синергетических моделей в психоанализе, валеологии, педагогике, философии с искусством; семиотический и антропологический подход к осмыслению моделей синергетики позволили рассмотреть взаимосвязь и трансформации феномена “гениальности” в искусстве. Научная новизна заключается в новом ракурсе исследования синергетических моделей феномена “гениальности” как полисмысловой дефиниции в аспекте антропологического измерения искусства. Новым является осмысление антропологических проблем, тенденций и стремлений к раскрытию творческого потенциала личности. Выводы. Исследование феномена “гениальности” в искусстве привело к выделению синергетических моделей, связанных с осмыслением творческого начала личности как проявлением особого мировосприятия, способа взаимодействия с реальностью, умения раскрыть, выразить и донести себя к миру. Концептуальная направленность к решению проблемы сводится к предположению, что психическая нестандартность, нарушение равновесия на любом личностном уровне проявляется в творческом акте, где гениальность является контролируемым безумием и умением деятельно выразить выход за пределы стандарта или устойчивости.

Ключевые слова: гениальность, искусство, синергетика, творчество, одаренность.

The purpose of the article is a comprehensive, synergetic analysis of the phenomenon of “genius” in art. Methodology of the research is due to the multidisciplinary approach, which involves the use of general scientific methods of analysis, synthesis and synthesis of the phenomenon of “genius” in the context of understanding the synergetic models in psychoanalysis, ideology, pedagogy, philosophy with art; semiotic and anthropological approach to comprehension of synergetic models, allowed to consider the interconnection and transformation of the phenomenon of “genius” and its expression in art. The scientific novelty lies in a new perspective on the study of synergetic models of the phenomenon of “genius” as a polysymmetric definition in the aspect of anthropological measurement of art. The new is the comprehension of anthropological problems, tendencies, and aspirations to reveal the creative potential of the individual. Conclusions. The study of the phenomenon of “genius” in art led to the isolation of synergetic models associated with the understanding of the creative personality as a manifestation of a particular worldview, a way of interaction with reality, the ability to reveal, express and convey to the world. The conceptual orientation to solving a given problem is reduced to the assumption that mental non-standard, disturbance of equilibrium at any personal level is manifested in an artistic act, where genius is controlled insanity and the ability to express exits beyond the standard or fatigue actively.

Key words: genius, art, synergetics, creativity, giftedness.

Актуальність теми дослідження. Сучасна наука - явище “біполярне”, тобто це наука і мистецтво одночасно. При розв'язанні основних проблем сучасного мистецтва, недостатньо мистецтвознавчого підходу, як знання про історію музики, естетику, гармонію. Насамперед, мистецтвознавчий підхід повинен бути заснований на філософському досвіді з вивчення дотичних тем заданої проблематики, що дозволить сформулювати гіпотезу дослідження, оскільки життєдіяльність людської індивідуальності, талановитості в біосоціальній цілісності розгортається в антропологічному вимірі мистецтва. Звертаючись до мистецтва, ми безпосередньо створюємо відповідні умови для розвитку творчої особистості, оскільки, мистецтво - поліфункціональне, воно, як образно-знакова частина середовища, впливає на ставлення особистості до навколишнього середовища.

Аналіз останніх досліджень. Сьогодні в інноваційних формах спостерігаються зміни в мистецтві, що впливають на філософське осмислення новаторських тенденцій, на основі новітніх методологій, зокрема синергетики, феноменології, герменевтики. Проблема геніальності як психологічного процесу досліджувалася науковцем Е.Ільїним [6]. Звертаючись до наукового осмислення синергії творчого акту і психічного здоров'я людини, значний вклад здійснено дослідниками творчості Ф.Ніцше - Е.Авєркіною [1] та І.Гаріним [3]. Аналіз основних напрямів душевного здоров'я людини в контексті культури та мистецтва в цілому належить О.Даниленко [5]. Загалом проблема “геніальності” становить поле наукового дослідження, до якого зверталися у всі часи та епохи. Проте сучасні методи в теорії самоорганізації (синергетики) дозволяють не лише по-іншому поглянути та пояснити відомі факти та закономірності, а й сформувати принципово нові напрями у вивченні мистецтва, пов'язані з його сприйняттям. геніальність мистецтво синергетика

Задана проблематика формулює мету дослідження, котра полягає в комплексному синергетичному аналізі феноменуагеніальності в мистецтві.

Виклад основного матеріалу. Осмислення феномену “геніальності” має давню історію, ще в античній філософії бачимо перші спроби осмислення даної проблеми. Визначення Платона (427р. до н.е.) “творчість є переведення небуття в буття” не означає, що світ виникає з пустоти: небуття, ніщо - це невизначена матерія, до якої приєднується дія форм - ейдосів [2, 489]. Здатність до творчості розуміється як щось божественне (акт творіння Космосу). Ця ж традиція продовжувалася в епосі Просвітництва та знайшла своє відображення в працях Гегеля [4]. Антропоцентризм в осмисленні творчого начала у внутрішньому світі страждань відображувався в екзистенціальній філософії. М.Фуко осмислював динаміку формування уявлень психіки в історії культури, зв'язок її з історично-обумовленим образом людини [10]. Етичний аспект здатності до творчості і сьогодні розглядається у тісному зв'язку із феноменом “геніальності” та особистісними вираженнями людини до вироблення життєстверджую- чих установок.

У 19 ст. уявлення про генія частково поєднуються з культом “героя” як надлюдською особистістю (Ф.Ніцше), де дійсність протиставляється нетворчою і ворожою художнику справжнього мистецтва, масі. Про це зазначає дослідниця філософії Ф.Ніцше Е.Авєркіна [1]. Саме Фрідріх Ніцше зробив широке узагальнення щодо зв'язку свого генія з хворобою, що дало його послідовникам підставу вважати геніальність хворобою, зазначає науковець І.Гарін: “Ніцше висловив цю думку в такий спосіб: "Художника народжують виняткові обставини, вони глибоко близькі до хворобливих явищ і пов'язані з ними; так що, мабуть, неможливо бути художником і не бути хворим"” [3].

У сучасності геніальність визначається як практичне втілення вродженого високого рівня творчого потенціалу особистості щодо інших особистостей. Традиційно виражається в нових і унікальних творіннях, визнаних шедеврів, часто із запізненням. Іноді геніальність пояснюють новим і несподіваним методологічним підходом до творчого процесу. На відміну від більшості талановитих індивідуумів, геній створює якісно нові творіння, досягає революційних інтелектуальних результатів.

Як бачимо, феномен “геніальності” в мистецтві був предметом багатьох досліджень в різні часи та епохи. Зазначимо, що в історії наукової думки постає багато проблем естетичного спрямування котрі заслуговують на належну увагу, проте серед них є така, що в умовах сьогодення заслуговує первинного дослідження - це проблема осмислення феномена “геніальності” в контексті дослідження синергетичних моделей мистецтва. Особливо гостро це питання підіймається у сучасних освітніх концепціях, де можна виявити таку загальну тенденцію як прагнення до розкриття творчого потенціалу.

Основні принципи синергетики в мистецтві, в цілому збігаються з принципом самоактуалізації гуманістичної педагогіки, коли синергетичний підхід до освіти і самої людини розуміється як цілісне явище, як “повернення до себе”. Основна увага акцентується на узгодженості, взаємодії частин системи у процесі утворення її структури як єдиного цілого. Слід виокремити, що концепти синергетики базуються на таких її ключових поняттях та положеннях, як цілісність, відкритість дисипативних систем; нелінійний характер розвитку, що виявляє етапи інтеграції та дезінтеграції, тобто порядок та хаос; атрактори як стани, які визначають мету розвитку систем. Тож за наявності яких якостей та створенні яких умов може існувати творча особистість нині?

Опосередкований науковий інтерес представлено в таких течіях як психоаналіз, аналітична психологія, гуманістична психологія в розробках валеології - нової наукової дисципліни, що сформована на основі міждисциплінарного зв'язку медицини, психології та педагогіки. Так, зв'язок мистецтва, творчості та медицини був предметом окремих досліджень З.Фрейда, К.Юнга і їх послідовників. Основоположний акцент в осмисленні природи художньої творчості 3. Фрейд ставить на джерело творчості, як підсвідоме чи несвідомі психічні процеси. Несвідоме, по З.Фрейду - “творча” частина психіки [9, 215]. Проте особливу увагу вчений приділяв особистості, порівнюючи митців з невротиками чи дітьми. Митець, як і невротик, намагається відійти від реальності в свій світ мрій і бажань. Там він - маестро. Він майстер, який створює свої шедеври. Саме в творах криються його приховані нереалізовані мрії. На відміну від багатьох людей, митець не соромиться їх виставляти напоказ.

Науковець, філософ та один з визначних дослідників сфер підсвідомого - Карл Юнг стверджував, що несвідоме повне зародків майбутніх психічних ситуацій, нових думок, творчих відкриттів. Воно є джерелом творчого дару, творчого натхнення. К.Юнг виділяв в людині два начала - особистісне і творче, які можуть перебувати в антагоністичних відносинах. “Кожна творча людина - це деяка подвійність або синтез парадоксальних властивостей” [6, 277]. Праці цих вчених насичені ідеями гармонійності впливу внутрішніх, душевних процесів із творенням твору мистецтва. Так, тема геніальності та безумства обговорюється в контексті осмислення межі творчого акту з порушенням норм нормального усталеного світосприйняття. Деякі вчені пояснюють природу геніальності наслідком шизофренії. За такими теоріями саме психічний розлад дозволяє проявитись творчим можливостям людини перетворюючи талант в геніальність. Якою б неймовірною ця теорія не була, все ж таки вона має місце для існування.

У заданому контексті значний вклад в осмисленні виникнення феномена “геніальності” зробив Чізаро Ламброзо. Ще наприкінці ХІХ ст. саме цей науковець запропонував твердження, що геніальність - це різновид психічного захворювання, а саме невроз. Звідси генії - це психічно нездорові особистості. Вивчаючи біографії геніїв науковець виділяє кілька характерних рис, які відрізняють геніальних людей від звичайних, пересічних. А саме: пристрасть до зміни обстановки, алкоголізм та підвищена чуттєвість. Дослідник констатував, що, крім підвищеної чутливості, генії парадоксально відзначаються і “емоційною холодністю”. В книзі “Геніальність та деградація” науковець зазначав: “про геніальних людей можна говорити так, як і про деградованих. Їм притаманна природа самотності, відсутність співчутливості та байдужість до всіх членів родини та суспільства, яке їх оточує” [7, 228]. “Всі генії злегка безумці” - така теорія Чізаро Ламброзо вкорінилась і знайшла своє право на існування в масовій свідомості. З огляду на вищевказане допустимим є припущення, що саме душевне захворювання допомагає вирватись назовні тому потенціалу, який і визначає геніальність.

Зазначимо, що висновки вчених зводяться до твердження про те, що між творчим геніальним натхненням і легкою розумовою нестандартністю є подібність. І в цьому, і в іншому випадку людина не володіє собою, її захоплює незрозуміла сила, котра веде за собою. “Не підлягає жодному сумніву факт, що між невротиком в припадку і геніальною людиною, що перебуває в роздумах про своє творіння, є тотожність” [7, 435]. Так, можна висловити припущення, що геніальність - це контрольоване безумство.

Прийнявши за основу низку антропологічних вимірів вираження творчості в мистецтві, відслідковується схематичність в питаннях як людина виходячи із власних індивідуально-психічних особливостей та сформованих особистісних якостей здатна до психічної саморегуляції та творчого вираження в умовах певного культурного середовища. Адже здатність до творчості, творче начало притаманне кожній людині, проте не у всіх є здатність та вміння це виражати. Спостереження над феноменом геніальності, як таким, що обмежений соціальними стандартами, правилами, нормами вказують на те, що у геніїв навпаки не сформований сталий погляд на певні речі, присутнє вміння нестандартно мислити, бачити те, що пересічній особистості не збагнути. Приймаючи усталені стереотипи, вихід за межі усталеності стає все більш складним і неможливим. Стандарт перетворює геніальність на шаблон. Геніальність визначає вміння робити і творити те, що робити не можна. Звідси невроз не сумісний з творчим даром, оскільки душевнохворих багато, а геніальних особистостей одиниці. Вся справа в рамках якими обмежене звичайне життя людини. Генії не є безумцями, вони контролюють своє безумство, тим самим нівелюючи загальноприйнятий шаблон. Генії відрізняються від звичайних людей фактом того, що їм притаманна здатність “виходу за межі” і повернення в дійсність пересічної особистості. Відбувається свого роду синергія здатності до творчого акту і звичності буттєвого існування.

У такому контексті цікавим є дослідження Абрахама Маслоу. Аналізуючи психологічне здоров'я людини дослідник намагався розкрити певні моделі ціннісних, етичних та наукових проблем в евристичному контексті, а саме в осмисленні концепту “самоактуалізації людини” [11, 279]. В осмисленні поняття геніальності чи здатності до творчості самоактуалізованої особистості вчений зазначає: “геніальність практично не пов'язана з особистісними якостями генія, вона неосяжна. Дивлячись на генія, нам приходиться лише констатувати факт геніальності, що даний від народження” [8, 78]. Творчість постає як універсальна функція людини, котра є здатністю до всіх форм самовираження. Ця здатність, за А.Маслоу, є вродженою і закладеною в кожній без винятку людині та не потребує спеціальних талантів. Проте більшість особистостей втрачають здатність до творення через “окультурення” в стандартизованих процесах і соціально-усталеній дійсності.

Висновки. Як бачимо, природа геніальності не підлягає епістемологічному науковому поясненню, вона лише є виявом особливого світосприйняття та способу взаємодії з реальністю. Геніальність є вмінням виразити себе, донести себе до світу, розкрити і виразити те, що лежить в закутках і глибинах душі, це своєрідна відвертість поза межами культурної чи соціально-мотивованої скованості. Геніальність зумовлена не тільки видатною силою заданих наперед можливостей і потенцій, що виходять за межі звичного, а може проявлятися як незвична психічна динаміка входу і виходу за межі усталеного, тобто стає контрольованою. Різні властивості потягу, здатності, мотивованості перебувають в цій особистості в особливому психічному стані, в якому їх дисгармонія перетворюється у врівноважені, абстрактні, імпресійні чи інші стани. Нестандартність, порушення рівноваги на будь-якому особистісному рівні виявляється компенсовано в творчому акті, де геніальність є контрольованим безумством та вмінням діяльнісно виразити вихід за межі усталеності.

Література

1. Аверкина Е.И. Фридрих Ницше о здоровье человека [Текст] / Елена Ивановна Аверкина // Аспирантский вестник Поволжья. - Самара, 2009. - С. 11-15

2. Булатов М.О. Філософський словник [Текст ]/ М.О.Булатов. - К. : Стилос, 2009. - 575с.

3. Гарин И. Непризнаные гении. Гениальность как болезнь. Ф.Ницше [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://proza.rU/2013/02/01/1113.

4. Гегель. Энциклопедия философских наук. Философия духа [Текст ]/ Отв. ред. Е. П. Ситковский. Ред. коллегия: Б. М. Кедров и др. - М.: Мысль, 1977. - Т.З. - 471с.

5. Даниленко О.И. Душевное здоровье в контексте культуры: автореф. дис. на соискание научной степени докт. культурологических наук: спец. 24.00.01 “Культурология”/ Ольга Ивановна Даниленко. - Санкт- Петербург, 2000. - 58с.

6. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности [Текст] / Е.Ильин. - СПб.: Питер, 2009. - 448 с.

7. Ламброзо Ч. Гениальность и помешательство [Текст] / Чезаре Ламброзо. - Минск, 2000, ООО “Попурри”. - 576с.

8. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики / Маслоу Абрахам Гарольд // Перев. с англ. А. М. Татлыбаевой. Научи, ред., вступ. статья и коммент. Н. Н. Акулиной. - СПб.: Евразия, 1999. - 432с.

9. Фрейд 3. Мотив выбора ларца / Зигмунд Фрейд // Художник и фантазирование. - М, 1995. - С.212-217

10. Фуко М. История безумия в классическую епоху / М.Фуко // СПб.: Университетская книга. - 1997. -576с.

11. Maslow A.H. Self-Actualization and Beyond / A.H. Maslow // Challenges of Humanistic Psychology. Mc Grow Hill, Inc., 1967. - P.279-286.

12. Яковлев О. Синергетичний дискурс культуротворчих процесів у сучасній Україні. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 201б.№ 1. К.: Міленіум. С.29-32

13. Averkina, E.I. (2009) Friedrich Nietzsche about human health. Postgraduate Student of the Volga Region, Samara, (pp. 11-15) [in Russian].

14. Bulatov, M.O. (2009) Philosophical Dictionary, Kyiv: Stylos, (p. 575) [in Ukrainian].

15. Garin, I. (2013). Unrecognized geniuses. Genius as a disease. F.Nietzsche. Retrieved from https://proza.ru/2013/02/01/1113 [in Russian].

16. Hegel. (1977). Encyclopedia of Philosophical Sciences. Philosophy of the Spirit. E.P. Sitkovsky. (Ed.), B.M. Kedrov (Eds.) et al., Moscow, Thought, 3, (p. 471) [in Russian].

17. Danilenko, O.I. (2000). Mental health in the context of culture. Extendet abstract of doctor's thesis. St. Petersburg [in Russian].Ilyin, E.P. (2009). Psychology of creativity, creativity, giftedness. St. Petersburg: Peter [in Russian].

18. Lambroso, Ch. (2000). The genius and insanity, Minsk, Open Company “Popoum” [in Russian].

19. Maslow, A. (1999).The Far Limits of the Human Psyche. (A. M. Tatlybaeva, Trans). N. N. Akulina (Ed), St. Petersburg: Eurasia [in Russian].

20. Freud, S. (1995). Motive for choosing a casket. Artist and fantasy, Moscow, (pp. 212-217) [in Russian].

21. Foucault, M. (1997). The history of insanity in the classical era, St. Petersburg: University Book [in Russian].

22. Maslow, A.H. (1967). Self-Actualization and Beyond. Challenges of Humanistic Psychology. Mc Grow Hill, Inc., (pp. 279-286) [in English].

23. Yakovlev, O. (2016). Synergetic discourse of cultural processes in modern Ukraine. Visnyk Natsionalnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv Kyiv: Millennium, 1,29-32 [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Теоретичні основи дослідження кольорів. Основні категорії та проблеми вчення про колір. Характеристика особливостей використання кольорів в мистецтві та дизайні. Аналіз впливу кольору на моду, на емоційний стан, настрій, самопочуття жінок та чоловіків.

    курсовая работа [64,0 K], добавлен 07.10.2012

  • Визначення художнього методу як засобу пізнання дійсності, його ототожнення з творчим методом. Інтуїтивні та позасвідомі аспекти у творчому процесі. Естетика реалізму в мистецтві ХХ ст. Сутність. особливості та розвиток соціалістичного мистецтва в СРСР.

    контрольная работа [29,8 K], добавлен 19.12.2009

  • Дослідження футуризму як авангардистської течії в мистецтві ХХ століття. Форми футуризму в образотворчому мистецтві і літературі. Футуризм в Росії і Україні і його вплив на творчість художників. Творчість Михайла Семенко як лідера українського футуризму.

    реферат [20,0 K], добавлен 22.12.2010

  • Історія походження та розвитку художнього скла в світовому мистецтві. Інспірації стилю модерн в українському декоративному мистецтві. Технологічні відкриття в Америці. Романський період (XI-XII ст.), візантійська мозаїка. Брюссель: Собор Св. Михайла.

    дипломная работа [4,0 M], добавлен 08.04.2015

  • Проблема наукового аналізу створення і втілення сценічного образу в театральному мистецтві. Теоретична і методологічна база для вирішення цієї проблеми з використанням новітніх методів дослідження в рамках театральної ейдології (сценічної образності).

    автореферат [50,9 K], добавлен 11.04.2009

  • Провідні актори та режисери українського театру кінця ХХ століття. Сучасні процеси в театральному мистецтві, вільна інтерпретація режисерами авторських текстів, зміна форм сценічної виразності, трансформація функціонування слова в мистецтві і культурі.

    реферат [37,6 K], добавлен 23.04.2019

  • Ознаки класицизму як мистецтва героїчної громадянськості. Ідеї порядку, закінченості та досконалості художніх творів, їх прояви в музиці, живописі, архітектурі, декоративно-ужитковому і театральному мистецтві, в хореографії, в скульптурі, графіці.

    презентация [3,0 M], добавлен 25.04.2014

  • Досліджується феномен української ментальності в контексті музичного мистецтва. Аналіз модифікації національної культури в музичному мистецтві як проявів колективного несвідомого. Цитування українського фольклору на текстовому та інтонаційному рівнях.

    статья [19,6 K], добавлен 18.12.2017

  • Біоніка в дизайні як окрема, відносно нова частина біонічної науки, її специфіка та значення в сучасному мистецтві, базові напрямки. Принципи використання тектоніки біологічних конструкцій, методів і механізмів трансформації. Форми природних об'єктів.

    реферат [17,5 K], добавлен 15.10.2010

  • Бароко як стиль європейського мистецтва та архітектури XVII–XVIII століть, історія його становлення та розвитку. Характерні риси доби бароко в архітектурі і живописі Іспанії і Італії. Риси європейського бароко в декоративному українському мистецтві.

    реферат [48,3 K], добавлен 07.04.2011

  • Прийоми трансформації художнього образу в образотворчому мистецтві. Орнамент як один з основних засобів художнього оформлення творів прикладного мистецтва. Особливості та традиції художнього ткацтва в Україні. Засоби стилізації художнього образу.

    курсовая работа [34,8 K], добавлен 18.04.2013

  • Основні риси новоєвропейської культури XVII-XVIII ст. Реформа і відновлення в мистецтві стилю бароко, його вплив на розвиток світової культури. Класицизм як напрямок розвитку мистецтва та літератури. Живопис, скульптура та архітектура класицизму.

    реферат [61,7 K], добавлен 07.01.2011

  • Символічні зображення природи. Нежива природа. Символічні зображення тварин і рослин. Природа в церковному образотворчому мистецтві Візантії і Середньвічної Європи. Зображення природи в іконописі і західноєвропейському живописі: Епоха Відродження.

    реферат [26,4 K], добавлен 21.11.2008

  • Історичні передумови зародження портретного жанру в українському мистецтві ХVII-XVIII ст. Проблема становлення і розвитку портретного жанру на початку ХVII століття, специфіка портрету у живописі. Доля української портретної традиції кінця ХVIIІ ст.

    дипломная работа [88,9 K], добавлен 25.06.2011

  • Розгляд футуризму як авангардного напряму у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку ХХ ст. Творчість італійського письменника Ф. Марінетті. Головні художні принципи футуризму у живописі та архітектурі. Проголошення пафосу руйнування і вибуху.

    презентация [8,2 M], добавлен 25.09.2014

  • Аналіз взаємозв’язку між розвитком технологічного процесу та мистецтвом естрадного співу. Специфіка використання технології Live Looping в сучасному естрадному мистецтві та її вплив на розвиток вокальної майстерності та творчих здібностей виконавця.

    статья [17,6 K], добавлен 07.02.2018

  • Сучасні модні тенденції, колекції стрижок та зачісок в перукарському мистецтві. Вплив африканських народних традицій укладання волосся на світову моду. Визначення даних моделі та процес створення зачіски. Вибір необхідних інструментів та обладнання.

    курсовая работа [48,4 K], добавлен 16.05.2011

  • Форми комічного у мистецтві. Сенс трагічного конфлікту. Карнавальна культура від Середньовіччя до Новітніх часів. Свято як естетичний феномен. Наявність мистецтва у доісторичної людини. Людська особистість – головний предмет мистецтва Відродження.

    контрольная работа [89,9 K], добавлен 08.02.2010

  • Дослідження особистості представника українського шістдесятництва - художника Опанаса Заливахи. Визначення його ролі у відродженні національної традиції в українському образотворчому мистецтві. Аналіз поглядів Заливахи на мистецькі традиції Бойчука.

    статья [31,7 K], добавлен 18.08.2017

  • Виявлення витоки космологічних уявлень трипільців, дослідження культа родючості та його відображення у мистецтві. Аналіз поховального обряду як частини ритуально-обрядової практики трипільців. Системи міфологічних вірувань, уявлень, культових споруд.

    реферат [34,6 K], добавлен 08.09.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.