"Гайдамаки" Тараса Шевченка на сцені Національного академічного українського драматичного театру імені М. Заньковецької (1922-1988 рр.)
Аналіз основних режисерських постав, інсценізацій поеми "Гайдамаки" Т. Шевченка на сцені Національного академічного українського драматичного театру імені М. Заньковецької режисерами Л. Курбасом, В. Харченком, І. Богаченком, В. Грипичем, Ф. Стригуном.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.01.2019 |
| Размер файла | 54,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Оксамитова завіса з портретом Т. Шевченка піднімалася вгору, і на рухомому колі сцени від правого до лівого порталу з' являлися пні зрубаних велетенських дубів, згрупованих по радіусу кола від вищого до найнижчого. На них стояли дванадцять струнких молодих дівчат у білих сорочках, запнутих чорними запасками, підперезаними крайкою. В глибині сцени виднілися крила вітряків як символ плинності часу. Такий вітряк - як символ - ми бачимо на картині Т Шевченка «Катерина». Пні велетенських зрубаних дубів можна відчитати як знищену історичну пам'ять нашого народу, її трагічні сторінки. Повз дівчат, що втілювали собою Думи поета, проходив актор в одязі епохи Шевченка, який втілював постать від автора. Монументальний, величний, красивий початок. «А привабливість для глядача подібного типу театру безперечна, - пише у своїй рецензії на виставу «Гайдамаки», показану у Києві в липні 1989 р., театральний критик О. Саква. - Він не просто апелює до людського почуття, але робить це у найкоротший і найвладніший спосіб. Його засоби грубі у своїй театральній одвічності і безвідмовні, як впливи самого життя. Та парадокс полягає в тому, що чим первинніший прийом, чим відвертіший хіт, тим більшої винахідливості, а то й вишуканості потребує його застосування. Це реально існуюча сценічна проблема <...> Глядачам імпонує етнографічна сторона спектаклю, але, на мій погляд, тут наявна певна втрата позицій. Скажімо, сцени обрядів пожвавлюють дію лише тому, що їх забуто, власна ж художня значущість їх в структурі вистави невелика.»45. Однак не можна не відзначити у режисерській роботі Ф. Стригуна і мистецьких елементів театральних перетворень, зокрема сцена Лейби з Конфедератами, що побудована на танцювальній пластиці мазурки, чи сцена бою, в якій він застосував прийом кінорапіду, вповільненого руху, і ця сцена завжди вражала і викликала оплески. Правда, сцену конфедератів О. Саква не сприймає: «Постановник подає сцену приниження Лейби у формі мазурки, бо воліє досягти її надпобутового звучання. А результат, через незграбність виконання, протилежний - символ не здійснюється»46. Але ж це вина не режисера, а акторів. У народних сценах, зокрема, виділявся образ Кобзаря, і критик Світлана Веселка для їхнього аналізу знаходить точні слова: «Ці сцени емоційно наснажуються Юрієм Брилинським (Кобзар). В його піснях - вихід з біди, жорстокості, люті, недолі, ці пісні об'єднують людей, братають їх без закликів, надають їм сили. Сьогодні Іван Іскра у поемі Ліни Костенко скаже: “Що було нам потрібно на війні - шаблі, знамена та її пісні” (її - Марусі Чурай). Пісня - невід'ємна складова духовності українського народу, і Юрій Брилинський утверджує це. Його спів імпровізаційний - від незамулених джерел народного мелосу, голос розлогий і красивий»47. Влучну дефініцію знаходить С. Веселка для образу Кобзаря і таку ж точну для образу Залізняка: «Якщо Кобзар - барометр ситуації, то Максим Залізняк - її володар <...> Повстанці чекають сигналу. І ось він - задзвонили дзвони. - Задзвонили! Задзвонили! - вітром понеслося по сцені, і наче на гребені набатної хвилі появляється Залізняк - Борис Мірус. З непокритою головою (наслухався з цього приводу закидів, але перед чим зняв він шапку?!), з відлунням набату в голосі, втілення усіх козацьких чеснот <...> Його монолог - страдницький шлях народу до гайдамаччини, її історичне й гуманістичне виправдання. Величезний посил мучеництва у Б. Міруса, жагуча особиста причетність сучасника подій більш як двохсотлітньої давності. Згадаймо поняття, котре якось вийшло з ужитку в суперечках про новітню й архаїчну естетику театру. І яке, проте, ніхто не відміняв, хоча всіляко підмінювали, - народність. Народність, яку розміняли на зовнішні прикмети національного побуту (те, проти чого застерігав М. Гоголь), на всілякі офіційні пишноти. Могутня сила створеного Б. Мірусом образу Залізняка - в його народності, трагізм - у пророчому передчутті своєї долі, що судилася йому такою, як і тим, чиї імена він підносить, як корогви, закликаючи до дії, до помсти: Остряницю, Наливайка, Богуна.
В ньому поетична правда легенди, а її у виставі більше, ніж історії. Точніше, легенда проростає в історію, праведність народного гніву освячена поезією (нагадаймо: жанр вистави - поема); слово Шевченка у виставі самодостатнє, воно переплавляє події в їх поетичний еквівалент»48. Однак у київського критика О. Сакви щодо народності була інша думка: «Йдеться про те, що будь-який твір, зокрема й сценічний, не може не співвідноситися з тим, що зветься стилем епохи. Якщо цей стиль ігнорується, майже не можливо досягти органічності існування твору в даному часі, а отже - і істинної художності»49. О. Саква вважає, що у виставі може бути лише один мистецький наріжний камінь: «Театр своєю виставою не стільки закликає глядача до розумово-духової солідарності, скільки прагне емоційно зворушити»50. У виставі «емоційно зворушували»: Думи поета - О. Бонковська, Л. Боровська, О. Гуменецька, Г Давидова, О. Дудка, Л. Єременко, Л. Никончук, Т. Павелко, О. Прийма, М. Телішевська, О. Чорній, В. Щербань; Максим Залізняк - О. Гринько, Б. Мірус; Гонта - Ф. Стригун; Ярема - І. Сторожук, Оксана - Д. Зелізна; Титар - Б. Кох, Лейба - О. Гай, Шинкарка - Л. Каганова, Черниця - Н. Доценко...
«Піснею звучить вишнева краса Дарини Зелізної, виконавиці ролі Оксани. Молода заньківчанка явила своє трактування ролі, щебетання у сцені ліричній, без сліз і канонізованого гарячкового лепетання в сцені у Лебедині. Натура сильна, активна, вона хоче зорієнтуватися, не втрачає надії на зустріч з Яремою. Тихою і гордою красою дівчини висвітлено прекрасну сцену весілля в самому пеклі повстання, урочистого й суворого козацького весілля, так доречно вплетену режисером у дію вистави.
У ролі Яреми дебютував Ігор Сторожук. Зовсім ще юний, з дитячими різкими перепадами настроїв, з поетичною повнотою світосприйняття, закоханий і великодушний, такий він у першій частині вистави. Для Яреми-месника, немилосердного до ворогів, молодому акторові ще бракує досвіду та й фізичної сили. Не оминемо мікроепізодів, майстерно, істинно по-заньківчанськи зіграних В. Короленком (Гайдамака), Б. Кохом (Титар), Полінською (Черниця), О. Гаєм, К. Хом 'як, Л. Разік (сім'я шинкаря Лейби)»51.
Прикро, що критики С. Веселка та О. Саква не аналізують гру головних персонажів через технологію акторського виконання чи знакової системи, ба навіть не вживають поняття «перевтілення», що лежить в основі системи К. Станіславського. Як приклад, абзац із рецензії Веселки, присвячений Ф.Стригуну - режисерові та виконавцеві ролі Гонти: «Це не в жанрі рецензії - екскурс у біографію режисера <...>, - зізнається критик і продовжує: - А чому? Хоча б з огляду на те, що далеко не кожна вистава є часткою не біографії навіть - єства її постановника, виявом його духовної структури. Він, Федір Стригун, прийшов у мистецтво тими шляхами, “де ходили гайдамаки з святими ножами.”. Гайдамацький ліс не відгомонів у душі, лише трансформувався на сцені: могутні дуби підтяті до пнів, тільки міцне коріння вгадується, що сягає недоторканого. На пні, на видноті, - славний сотник Іван Гонта - Федір Стригун. Скільки сили і мужності треба мати, щоб переступити межу безмежності людського духу! В ім'я вірності присязі вбиває Іван Гонта своїх малих синів, народжених матір'ю-католичкою. Якщо актор не змусить глядачів не тільки повірити в неможливе, а й переконати в тому, що інакше Гонта вчинити не міг, трагедійний апофеоз Коліївщини перетвориться на феєрверк у районному парку культури <.> то про актора можна сказати тільки класичне “впорався” - і не більше»52. А на завершення цього дещо скороченого абзацу додає: «Про Ф. Стригуна можна написати ціле дослідження»53. З цією тезою, безперечно, треба погодитись, Федір Стригун - талановитий актор, однак прикро, що, на відміну від образу Залізняка, (Борис Мірус), для образу Гонти знайшовся лише біографічно-ліричний відступ.
Глядачі з великим захопленням сприйняли це друге втілення «Гайдамаків» Т. Шевченка на львівській сцені. «Ще задовго до прем'єри квитки на найближчі вистави були розпродані. Вистава, прем'єра якої відбулася 25 березня 1988 р., стала подією: квитки на неї розійшлися до кінця сезону за лічені дні. Кожного разу після завершення вистави глядачі влаштовували овацію, сцена вкривалась квітами»54, - констатує О. Кулик у своїй монографії «Львівський театр імені М. К. Заньковецької».
Від моменту першої постави у Львові Шевченкового «Назара Стодолі» на сцені Руського народного театру Товариства «Руська Бесіда» 5 травня 1864 р. в режисурі О. Бачинського й надалі усю іншу наддніпрянську драматургію, що гралася не в найкращих театральних умовах, Галичина завжди приймала з великим ентузіазмом. Тож успіх постави «Гайдамаків» Т. Шевченка (1964; 1988) на сцені театру імені Марії Заньковецької не був винятком, а радше живим продовженням традиції.
Література
1. Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. - Фонд № 9036 (57358).
2. Романицький Б. Уривок з моїх спогадів / Борис Романицький // Заньківчани / упоряд. Піскун І. Р. ; редкол. : Волошин І. О., Йосипенко М. К. (гол.), Харченко В. І., Яременко В. С. - К. : Мистецтво, 1972. - С. 23.
3. Пролетарская правда. - 1922. - 3 нояб., № 253. - С. 3.
4. П. Ф. [Павло Филипович] Театр им. Заньковецкой. «Гайдамаки» / П. Ф. // Пролетарская правда. - 1922. - 10 нояб. - Цит. за: Кулик О. О. Львівський театр імені М. К. Заньковецької / О. О. Кулик. - К. : Мистецтво, 1989. - С. 11.
5. Антонович Д. Митець, громадянин / Данило Антонович // Лесь Курбас: спогади сучасників / упоряд. М. Лабінський, за ред. В. С. Василька. - К. : Мистецтво, 1969. - С. 117.
6. Там само. - С. 118.
7. Курбас Л. Про «Десять слів поета» у спектаклі «Гайдамаки» / Лесь Курбас // Курбас Л. Філософія театру ; упоряд. М. Лабінський, ред. М. Москаленко. - К. : Основи, 2001. - С. 594.
8. Власюк Д. Сторінка минулого / Дмитро Власюк // Лесь Курбас: спогади сучасників / упоряд. М. Лабінський, за ред. В. С. Василька. - К. : Мистецтво, 1969. - С. 225.
9. Романицький Б. Уривок з моїх спогадів / Борис Романицький // Заньківчани / упоряд. Піскун І. Р. ; редкол. : Волошин І. О., Йосипенко М. К. (гол.), Харченко В. І., Яременко В. С. - К. : Мистецтво, 1972. - С. 23.
10. Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. - Фонд № 4992.
11. Державний Запорізької Міської Ради Драматичний театр ім. Марії Заньковецької : [хроніка] // Червоне Запоріжжя. - 1931. - 6 берез., № 28. - С. 4.
12. Лебединський В. Що робиться з людьми (Боротьба на ідеологічному фронті) / В. Лебединський // Червоне Запоріжжя. - 1932. - 20 лют., № 77. - С. 4.
13. Недзвідський А. «Гайдамаки» (Запорізький театр ім. Заньковецької) / А. Недзвідський // Театр. - 1939. - № 4, лип.-серп. - С. 36.
14. Там само. - С. 37.
15. Там само.
16. Там само.
17. Там само.
18. Там само.
19. Сенченко И. «Гайдамаки» в театре им. Заньковецкой / Иван Сенченко // Красное знамя. - Харьков, 1941. - 9 июня.
20. Недзвідський А. «Гайдамаки» (Запорізький театр ім. Заньковецької) / А. Недзвідський // Театр. - 1939. - № 4, лип.-серп. - С. 37-38.
21. Там само. - С. 38.
22. Там само.
23. Кисельов Й. «Гайдамаки» (1841-1941) / Йосиф Кисельов // Театр. - 1941. - № 4, квіт. - С. 9.
24. Там само. - С. 10.
25. Там само.
26. Там само.
27. Там само. - С. 11.
28. Там само.
29. Державний архів Львівської області. -Ф. 2034 (Книга ежедневного учета спектаклей). - Оп. 1. - Спр. 6. - Арк. 37.
30. Гайдабура В. М. Володимир Грипич. Нарис про життя і творчість / В. М. Гайдабура. - К. : Мистецтво, 1984. - С. 76.
31. Кипріян М. Аристократ світового масштабу - геніальний Шевченко! / Мирон Кипріян // Театральна бесіда. - Львів : ЛМВ НСТДУ, 2014. - № 1 (33). - С. 8.
32. Курбас Л. Про «Десять слів поета» у спектаклі «Гайдамаки» /Лесь Курбас // Філософія театру / упо- ряд. М. Лабінський, ред. М. Москаленко. - К. : Основи, 2001. - С. 593.
33. Тарновський М. Гомоніла Україна / М. Тарновський // Літературна Україна. - 1964. - 24 берез. - С. 4.
34. Там само.
35. Неборячок Ф. Епопея звучить по-новому / Федір Неборячок // Жовтень. - 1964. - № 3. - С. 154.
36. Хайченко Г. Путь на сцену / Г. Хайченко // Театр. - 1964. - № 7. - С. 30.
37. Неборячок Ф. Епопея звучить по-новому / Федір Неборячок // Жовтень. - 1964. - № 3. - С. 53-54.
38. Хайченко Г. Путь на сцену / Г. Хайченко // Театр. - 1964. - № 7. - С. 30.
39. Тарновський М. Гомоніла Україна / М. Тарновський // Літературна Україна. - 1964. - 24 берез. - С. 4.
40. Хайченко Г. Путь на сцену / Г. Хайченко // Театр. - 1964. - № 7. - С. 30.
41. [Рябокобиленко С.]. Висока проба людяності. «Гайдамаки» Т. Г. Шевченка у Львівському театрі імені М. Заньковецької / Світлана Веселка // Вільна Україна. - Львів, 1988. - 29 трав. - С. 3.
42. Стригун Ф. Троє з «Гайдамаків» / Федір Стригун ; інтерв'ю брала Мирослава Оверчук // Український театр. - 1989. - № 2, берез.-квіт. - С. 12.
43. [Рябокобиленко С.]. Висока проба людяності. «Гайдамаки» Т. Г. Шевченка у Львівському театрі імені М. Заньковецької / Світлана Веселка // Вільна Україна. - Львів, 1988. - 29 трав. - С. 3.
44. Кулик О. О. Львівський театр імені М. К. Заньковецької / О. О. Кулик. - К. : Мистецтво, 1989. - С. 141.
45. Саква О. «Ярема, серце...», чи «Маленький Париж»? : «Гайдамаки», «Маруся Чурай» та інші / Олександр Саква // Культура і життя. - 1989. - 2 лип., № 27. - С. 4.
46. Там само.
47. [Рябокобиленко С.]. Висока проба людяності. «Гайдамаки» Т. Г. Шевченка у Львівському театрі імені М. Заньковецької / Світлана Веселка // Вільна Україна. - Львів, 1988. - 29 трав. - С. 3.
48. Там само.
49. Саква О. «Ярема, серце.», чи «Маленький Париж»? : «Гайдамаки», «Маруся Чурай» та інші / Олександр Саква // Культура і життя. - 1989. - 2 лип., № 27. - С. 4.
50. Там само.
51. [Рябокобиленко С.]. Висока проба людяності. «Гайдамаки» Т. Г. Шевченка у Львівському театрі імені М. Заньковецької / Світлана Веселка // Вільна Україна. - Львів, 1988. - 29 трав. - С. 3.
52. Там само.
53. Там само.
54. Кулик О. О. Львівський театр імені М. К. Заньковецької / О. О. Кулик. - К. : Мистецтво, 1989. - С. 141.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Особливості розвитку театрального мистецтва в Україні у другій половні ХІХ ст. Роль українського театру в історії українського відродження і формуванні української державності. Загальна характеристика виступів українського професійного театру за кордоном.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 19.09.2010Погляд на історію світового театру, становлення його форм, жанрів, театральних систем. Особливості системи містерійної основи курбасового театру. Історія становлення українського театру "Березіль". Театральне відлуння в Українському музеї Нью-Йорка.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 30.03.2011Історія появи художнього драматичного театру у м. Миколаєві. Вклад в його мистецьке життя великих режисерів сучасної Украйни. Видатні актори, що працювали в ньому. Перелік здобутків колективу театру в різних державних і міжнародних фестивалях і конкурсах.
доклад [13,5 K], добавлен 21.05.2015Історія створення театру К.С. Станіславським і В.І. Немировичем-Данченко. Опис постанов, що ставилися на його сцені. Причини кризи Московського Художнього театру в 60-ті роки минулого століття. Створення та розвиток музею, його зміст та опис експонатів.
презентация [5,3 M], добавлен 19.12.2015Дослідження життєвого шляху і творчості видатних митців, які проживали на території України: Івана Айвазовського, Михайла Булгакова, Івана Франко, Лесі Українки, Ліни Костенко, Володимира Івасюка, Марії Заньковецької, Катерини Білокур, Тараса Шевченка.
контрольная работа [337,9 K], добавлен 14.01.2012Санкт-Петербург як один з найбільш красивих та популярних світових туристичних центрів. Коротка історія розвитку та сучасний стан Ермітажного театру та Маріїнського Державного академічного театру опери і балету - найголовніших театрів сучасної Росії.
контрольная работа [29,3 K], добавлен 07.02.2011Літературна діяльність Тараса Шевченка, його постать на тлі світової культури і літератури. Рання творчість та становлення митця. Шевченко - хранитель душі нації. Історичний портрет митця: невідомий Шевченко. Мистецька спадщина Шевченка-художника.
реферат [21,5 K], добавлен 09.11.2013Провідні актори та режисери українського театру кінця ХХ століття. Сучасні процеси в театральному мистецтві, вільна інтерпретація режисерами авторських текстів, зміна форм сценічної виразності, трансформація функціонування слова в мистецтві і культурі.
реферат [37,6 K], добавлен 23.04.2019Мистецтво України другої половини XIX ст., розвиток драматургії та театру. Формування естетичних поглядів М.Л. Кропивницького, вплив на них статей М. Добролюбова та творчості О. Островського. Створення українського професійного театру "Руська бесіда".
реферат [26,5 K], добавлен 14.12.2010Філософія театру Леся Курбаса. Драматургічні пошуки нового національного розуміння феномену театру. Вплив А. Бергсона на діяльність Курбаса. Організація мистецького об'єднання "Березіль" як своєрідного творчого центру культурного руху 20-х років.
реферат [64,9 K], добавлен 15.04.2011Історія відкриття першого професійного українського театру корифеїв. Засновник професійної трупи – М. Кропивницький. Жанри сценічного мистецтва, найзнаменитіші вистави театру. Вклад до розвитку театральної справи письменника і драматурга М.П. Старицького.
презентация [837,6 K], добавлен 25.12.2013Дослідження найважливіших умов творчого стану актора, правильного почування на сцені. Характеристика мови та форм режисерських завдань: показу, пояснення та підказки. Аналіз застільного періоду роботи режисера над мізансценою, усунення творчих перешкод.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 25.06.2011Творчість Бертольда Брехта як невід’ємна частка культурного надбання людства в ХХ ст. Раціоналістичність як вихідний принцип епічного театру. Становлення концепції "епічного театру". Відмінність "епічного театру" Брехта від школи Станіславського.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 19.05.2010Основні закони театральної драматургії та режисури. Розвиток театру епохи Відродження. Жанри театру Відродження, поява професійного театру. Комедія дель арте. Злет людської думки у всіх сферах діяльності: науці, мистецтві, літературі та музиці.
разработка урока [30,1 K], добавлен 20.03.2012Історія та сучасність основних академічних українських драматичних театрів. Київський та Херсонський театри ляльок. Діяльність Одеського національного театру опери та балету. Найвидатніші представники театрального мистецтва України, їх творчий шлях.
курсовая работа [7,5 M], добавлен 14.12.2013Коротка біографічна довідка з життя Шевченка. Мистецька спадщина митця. Уривок з листа Шевченка до Бодянського. Групи пейзажних малюнків Шевченка. Галерея портретів митця. Аналіз портрету Катерини Абаж. Твори, виконані Шевченком під час подорожі Україною.
презентация [5,8 M], добавлен 12.12.2011Зародження і становлення кобзарства. Кобзарі й лірники – особлива елітна частина українського народу. Особливості звичаїв і традицій, кобзарського середовища. Особливе ставлення до музичного інструменту. Творчість Т. Шевченка. Історія знищення мистецтва.
методичка [32,8 K], добавлен 15.10.2014Перші роки існування та етапи розвитку Харківського театру. Характеристика художнього репертуару та сценічна діяльність видатних акторів. Встановлення пам'ятників О.С. Пушкіну та Н.В. Гоголю. Діяльність колективу книжкової фабрики імені М.В. Фрунзе.
реферат [31,7 K], добавлен 04.04.2012Театральне і культурне життя як на професійному, так і на аматорському рівні кінця XIX - початку XX століття у Харкові. Театральні діячі у становленні українського та російського модерного драматичного мистецтва. Виникнення і розвиток кінематографу.
реферат [24,4 K], добавлен 16.03.2008Становлення та розвиток професійного театру в Полтаві з початку його існування з ХIХ століття і діяльність перших акторів, драматургів міста. Порівняння того театру з сучасним, тих драматургів з драматургами нашого часу, тих режисерів з сучасниками.
курсовая работа [74,5 K], добавлен 02.04.2008
