Сучасні форми культурно-освітньої діяльності музеїв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні форми культурно-освітньої діяльності музеїв

Лелекач Олександр, Ханас У.Я.

Ключові слова: музей, екскурсійна діяльність, інновація, інтерактивна технологія.

Keywords: museum, excursion activities, innovation, interactive technology.

Динамічні цивілізаційні процеси сьогодення, що відображаються в культурі, позначаються і на такій колись сталій інституції як музей. Його роль, як скарбниці матеріальної та нематеріальної спадщини, залишається вагомою частиною культурно-освітньої діяльності в державі та, зокрема, невід'ємною складовою в туризмі. Упровадження нових форм культурно-освітньої діяльності музеїв, де поряд з традиційними використовуються сучасні інноваційні та інтерактивні технології, стало не тільки вимогою часу, але й необхідною умовою ефективного функціонування: сприяє розширенню аудиторії та появі нових якостей туристичного обслуговування.

Фундаментальні основи та прикладні аспекти діяльності музеїв досліджувалися, як світовими вченими, так і вітчизняними, зокрема: М. Адаме, З. Бонамі, Д. Адель, А. Грегоровою, Ф. Вайдахером, В. Вуллардом, І. Карсим, Г. Мезенцевою, Н. Романовською, Л. Сак, Т. Юренєвою, О. Бейдиком, Ю. Ключко, В. Кіптенко, А. Коротковою, П. Пасічним, М. Рутинським, О. Стецюк, М. Хадаковою, Л. Шляхтіною, Т. Ткаченко та іншими. Музейні інновації, віртуальні музеї та інтерактивні форми екскурсійного обслуговування розглядалися у працях М. Андерсон, А. Баррі, Т. Беннета, Дж. Боуена, А. Гюйссена, Д. Лайта, Дж. Ренда, , В. Банаха, О. Малиновської. Також актуальною є інформація про новітні наукові розробки та проекти в цій галузі, розміщена в збірниках щорічної конференції «Музей і всесвітня павутина» (Museums and the Web).

Метою дослідження є аналіз використання музеями сучасних форм культурно-освітньої діяльності.

Розширення мережі музейних закладів, збільшення кількості їх експонатів, активний розвиток інформаційних технології, використання соціальних мереж спонукають до перманентного пошуку нових сучасних форм діяльності музеїв. Такі виклики сьогодення спрямовані на збереження кількості постійних відвідувачів, і водночас, необхідність залучення нових - різного віку, соціального статусу і вподобань.

Згідно з статистичними даними в Україні нараховується 574 музеї [1, с. 158], в яких акумульовано значну частину історико-культурної спадщини держави, що перетворює їх в історико-культурні центри та цінні туристичні об'єкти.

Основними напрями діяльності музеїв є науково-дослідна, культурно-освітня, збереження та комплектування музейних зібрань, експозиційна, пам'яткоохоронна робота [2], що мають специфічні ознаки і реалізуються через різноманітні форми. Засадами діяльності музеїв є збір, дослідження та експозиція артефактів, пам'яток та оригіналів, які безпосередньо пов'язані з розвитком природи, суспільства, людини. Оскільки експозиційні предмети є різнорідними (геологічні, природничі, антропологічні, пам'ятки матеріальної та духовної культури тощо) -- це зумовлює різноманітність їх тематики й демонстрації. Особливістю музейної діяльності є те, що важливо не тільки забезпечити візуалізацію тих чи інших експонатів, але в процесі комунікації з екскурсантами чи відвідувачами інтерпретувати інформацію про експонати, подати її системно в контексті теми.

Найбільш поширеними традиційними формами, що використовуються музеями для демонстрації та популяризації своїх фондів є їх показ у експозиційних залах, на виставках, за допомогою екскурсій, лекцій або видавничих інформаційних матеріалів

З іншого боку, важливим завданням сучасного музею є формування музейної культури відвідувача, що тлумачиться як готовність до сприйняття інформації музею, ціннісного ставлення до оригінальних експонатів, здатність розвивати естетичний смак та творчу уяву. Новий концепт діяльності музеїв будується на такому типі комунікації установи з відвідувачами, який апелює до внутрішнього світу людини, коли в епіцентрі музейної діяльності вбачають не музейний предмет, а людину (музейну аудиторію).

У той же час, музейна аудиторія - це сукупність людей, включених у сферу культурно-освітньої діяльності музею [3, с. 489]. Для того, щоб в своїй основі аудиторія з потенційної перетворилася на реальну і постійну, необхідна зацікавленість відвідувачів, яка підтримується і розвивається музеями.

У сучасній музейній практиці досить активно проводяться різноаспектні дослідження, які дають можливість вивчення й аналізу музейної аудиторії. Водночас основним результатом успіху музею залишаються, на нашу думку, методи і форми роботи музеїв сьогодні. Найбільш поширеними з них є: екскурсії, лекції, тематичні виставки, наукові конференції, круглі столи, семінари-практикуми, робота пересувних музеїв, зустрічі з видатними людьми, мистецькі проекти, дні відчинених дверей тощо. Такі традиційні форми роботи потребують оновлення з використанням сучасних інформаційних і технічних можливостей.

Одним з шляхів удосконалення музейної діяльності є впровадження інновацій та інтерактивних технологій, насамперед, сфокусованих на сучасних культурних та освітніх запитах і зорієнтованих на розширення музейної аудиторії. Використання інтерактивних експозицій та освітніх технологій, поширюється вже з другої половини ХХ ст. Феномен інтерактивності у досвіді зарубіжних музеїв був ґрунтовно дослідженим [4, с. 179], також є окремі дослідження цього питання й щодо музейних закладів України. Залишається дискусійним питання поєднання використання традиційних та інноваційних методик і форм роботи з музейною аудиторією. На думку одних дослідників, упровадження нових форм перетворить музей на розважальний заклад, та й взагалі, загрожує знищенню специфіки музею. Інші вчені надають пріоритет новітнім методикам, які базуються на рекреації, засвоєнні знань через розваги і відпочинок [4, с. 180]. Але не зважати на виклики часу, на затребуваність сучасного музейного контенту, як мінімум, в освіті та культурі, музеї не можуть. Тому впровадження новітніх інновацій та інтерактивних практик є необхідність, що дозволить музеям залишатися актуальними для відвідувачів та розширювати музейну аудиторію, надати доступ до архівів і колекцій, які неможливо розташувати в музейних залах і в той же час не суперечить традиційним формам.

Аналіз сайтів українських музеїв свідчить, що сьогодні широко використовуються традиційні форми культурно-освітньої роботи. Як приклад, на сайті Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького розміщена інформація про події, що проводилися працівниками музею чи з їх допомогою. У згаданому музеї здійснювалися тематичні екскурсії по експозиціях і виставках, зокрема, лекції, тематичні заняття, фотовиставка, колоритний костюмований Берчені-фест [5]. Щодо інноваційних методів у музеях України, то часто вони обмежені використанням Інтернет ресурсів, аудіовізуальних та мультимедійних засобів.

Проте, в останні роки в Україні активізувався процес упровадження новітніх практик, які дозволяють відвідувачам стати учасниками подій. З'явилося декілька десятків віртуальних музеїв. Так, у Львові створено інтерактивні музеї «Еврика», «D.S. Таємна аптека», «Львіварня», які пропонують як постійні екскурсії, так і на замовлення, сувенірну продукцію тощо.

Прикладом відродження та успішної діяльності завдяки впровадженню сучасних інтерактивних технології у музейну діяльність став Державний природознавчий музей НАН України у Львові. Після більш як 25 річного періоду закриття, музей завдяки залученню приватного капіталу, зокрема, у рамках програми «Динамічний музей», створив інтерактивні експозиції. Це сприяло інтенсивному зростанню в останні роки кількості відвідувачів, перетворенню музею на важливий туристичний об'єкт Львова.

У спецпроекті «Музеї он-лайн» на віртуальну екскурсію можна потрапити до кількох десятків українських музеїв. 2017 році Міністерство культури України спільно з компанією «Google» створили віртуальний тур сімома музеями України. Віртуальну подорож також можна здійснити з допомогою спеціального сайту «Музеї України просто неба». Особливість цього туру в тому, що 360-градусні панорами дозволяють детально розглянути експозицію, дізнатися про народну архітектуру й побут, відчути всю самобутність української культури [6].

Цікавими є інші віртуальні тури: унікальними дерев'яними церквами Карпатського регіону України зі світової спадщини ЮНЕСКО; Київським національним академічним театром оперети; тур «Тарасова гора» [7]; віртуальний музей українського поета - шістдесятника, прозаїка та правозахисника Василя Стуса [8]; 3D-тур літературно- меморіальним музеєм Григорія Сковороди [9]; онлайн-тур музеєм АТО [10]; 3D-модель міста-фортеці у Львівській області «Віртуальна Тустань».

Також сучасними інноваційними формами роботи музеїв є проведення альтернативних навчальних занять, квестів, «розумних розваг», спеціальних подій для неповносправних дітей тощо. Окрім віртуальних турів, однією з найбільш поширених музейних інновацій в Україні є також аудіогіди, хоча така практика в світі вже давно не інновація. Утім упровадження цифрових технологій відкрило нові можливості, тобто не тільки, бачити, чути й відчувати, але й проявляти творчу ініціативу, брати безпосередню участь у події.

Водночас варто підкреслити, що необхідною умовою не тільки ефективної роботи музею, але й його існування є відвідувачі. Безумовно, українські музеї володіють величезною кількістю експонатів (понад 11 млн. пам'яток), але без сучасної технічної бази складно забезпечити їх розвиток, а відтак збереження музейної аудиторії, тим паче її розширення.

Отже, для ефективного та успішного функціонування музею, його перетворення на цікавий туристичний об'єкт, насамперед необхідно запроваджувати у своїй діяльності сучасні форми роботи, зокрема, інноваційні та інтерактивні практики (інтерактивні експозиції), а також нові стратегії взаємодії з аудиторією. Це вимагає значних фінансових коштів, що в умовах сучасної економіки України є неможливим для більшості державних музеїв, а тому потребує залучення ними ґрантів та приватних інвестицій.

Усе це дасть змогу подолати істотне відставання вітчизняних музеїв від сучасних європейських та світових музеїв, підвищить ефективність їх діяльності завдяки збільшенню виставкових площ (віртуальних та реальних) та залученню відвідувачів, перетворенню у важливі туристичні об'єкти.

Список використаних джерел

1. Статистичний щорічник України за 2017 рік / Державна служба статистики України. - Київ, 2018. - 541 с.

2. Закон України «Про музеї і музейну справу» від 29 червня 1995 р. № 249/95-4 ВР

3. Юренева Т.Ю. Музееведение : учебник для высшей школы / Т. Ю. Юренева. - 4-е изд., испр. и доп. - М. : Академический Проспект ; Альма Матер, 2007. - 560 с.

4. Харченко О.В. Становлення та розвиток музеїв художнього профілю України як культурно-освітніх закладів (кін. ХІХ - поч. ХХІ ст. ): дис. ... кандидата іст. наук : 26.00.05 / Харченко Олена Володимирівна. - К., 2016. - 322 с.

5. Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького

6. Google запустив 3D-тури музеями України просто неба

7. Канадські українці в онлайн-режимі відвідали Музей Тараса Шевченка

8. Бреславська К. У Мережі презентовано віртуальний музей Василя Стуса

9. Котвіцька К. Показати з кращого боку: як українські музеї стають сучасними

10. Музей АТО у Дніпрі можна оглянути у форматі віртуального туру

Размещено на Allbest.ru