Дослідження мистецької діяльності В.І. Газінського в контексті розвитку хорової культури Вінниччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Катерина Коляденко

Анотація

газінський хоровий диригент виконавський

У статті обґрунтовано вагомий вклад диригента, композитора, педагога, народного артиста України Віталія Івановича Газінського у розвиток хорового мистецтва України; викладено дані про особливості його виконавсько-хорової діяльності.

Ключові слова: В.І. Газінський, мистецька діяльність, хор, хорова культура.

Основна частина

В умовах гуманізації навчально-виховного процесу музична освіта сприймається як найбільш дієвий шлях передачі духовних цінностей від попередньої генерації до наступної. Закон України «Про освіту» спонукає до підготовки фахівців нового типу, здатних до активної культурно-творчої діяльності.

Музичне мистецтво має зайняти чільне місце серед художніх та духовних цінностей сьогодення. Враховуючи рівень соціальної свідомості, суспільні пріоритети, глобалізаційні процеси, тенденції соціокультурних змін, проблема стану сучасної музичної освіти в Україні є вкрай актуальною. Усі ці фактори впливають на розвиток музично-освітнього процесу, висувають нові вимоги до музичної педагогіки.

Метою статті є висвітлення ролі виконавської, педагогічної та композиторської діяльності В. І. Газінського в розвитку хорового мистецтва України, що є актуальним в ювілейний для митця рік (75 - річчя від дня народження, річниця з дня смерті).

Віталій Іванович Газінський - видатний диригент, композитор, педагог. Його плідна, талановита праця була відзначена численними державними нагородами: народний артист України, професор, заслужений діяч мистецтв Кабардино-Балкарської АРСР, заслужений працівник культури України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесної відзнаки «За заслуги перед Вінничиною», почесний громадянин міста Вінниці. Але для всіх своїх учнів Віталій Іванович був, насамперед, Маестро, Вчитель.

Композиторській творчості і виконавському стилю видатного майстра, художньо-естетичним аспектам добору репертуару, особливостям репетиційного процесу в керованих ним колективах та його мистецько - педагогічним принципам були присвячені праці провідних музикознавців та діячів культури, а саме М. Бурбана, К. Дабіжі, А. Лащенка, Т. Лозінської, А. Мартинюка, Т. Марчука, Т. Мартинюк.

Ім'я В. І. Газінського відоме не тільки на теренах України, а й у багатьох європейських країнах, де він гастролював із Муніципальним камерним хором «Вінниця». Хоровий репертуар диригента був надзвичайно різноманітний, налічував понад 250 творів - від епохи Відродження до сучасних хорових композицій. Серед найважливіших пріоритетів хору - виконавська інтерпретація українських народних пісень у художньому опрацюванні визначних композиторів (М. Леонтович, С. Людкевич, К. Стеценко, О. Кошиць та ін.).

В.І. Газінський народився 3 квітня 1945 року в с. Сербинівка (Старокостянтинівський район, Хмельницька область). Зростав у багатодітній родині: мав сім братів в сестру. Батько грав на струнних інструментах, мати вміла співати [4].

Закінчив Хмельницьке музичне училище та Одеську державну консерваторію ім. Нежданової (клас заслуженого діяча мистецтв України професора Д. Загрецького). Служив солістом та диригентом в ансамблі пісні і танцю Одеського військового округу, працював хормейстером в Одеському оперному театрі.

Працював з самодіяльними, учбовими та професійними хоровими колективами: керівник хору Вінницького музичного училища, художній керівник ансамблю пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії, народної самодіяльної капели Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського [5].

З 1971 року життя В. І. Газінського було пов'язане з Вінниччиною. Працював педагогом та керівником хору музичного училища ім. М. Леонтовича, очолював хорову капелу педагогічного інституту, а згодом - Державний ансамбль пісні і танцю «Поділля» обласної філармонії. У 1986 р. Віталій Іванович бере на себе третій колектив - Державний ансамбль пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії. Саме в цьому колективі розквітнув талант Газінського як композитора. Окрім великої кількості обробок українських пісень, побачили світ його пісні «Син і вишня», «Слава Україні», «Молитва», «Запорожці» та інші. Вони є окрасою репертуару «Поділля» і донині. На честь 50-річчя від дня заснування ансамблю «Поділля» його керівникові В. І. Газінському в 1994 р. було присвоєно високе звання народного артиста України.

Особливе місце у творчому доробку музиканта належить міському камерному хору. Муніципальний хор «Вінниця» був найулюбленішим дітищем Газінського, який він сам створив у 1984 році, і керував більш ніж три десятиріччя.

Саме в цьому році у місті Вінниця відбулося урочисте відкриття залу органної і камерної музики. Тоді на концертному виступі міський камерний хор вперше заявив про себе. З 1994 р. вінницький камерний хор став професійним колективом і дуже скоро - улюбленцем публіки не тільки на Вінниччині, а й далеко за їїмежами. В цей час основу репертуару складали твори Й.С. Баха, А. Лотті, М. Леонтовича, С. Людкевича, С. Прокоф'єва. Поступово репертуар збагачувався, зростав та урізноманітнювався. Значними подіями стало виконання хором таких творів, як «Stabat Mater» Д. Обрана, «Прометей» С. Танєєва, «Ні, війні!» У. Найссоо.

У 1994 році на конкурсі «Могутній Боже» (Білорусь) колектив отримав Гран-прі. У травні 1995-го - знову Гран-прі та чотири призи у Варні (Болгарія), а восени став володарем Гран-прі на хоровому конкурсі «Південна Пальміра-1995» (м. Одеса).

Справжнім тріумфом став виступ хору на міжнародному конкурсі поліфонічної духовної музики у м. Ареццо (Італія) у серпні 1997 року. Після успішного виступу колективу, хористів запросили на особисту аудієнцію до Папи Римського Іоанна Павла ІІ. Затим на площі Святого Петра хор «Вінниця» співав перед тисячами паломників католицькі та православні пісні на п'яти мовах!

А пізніше - перемоги у Польщі, Німеччині, Франції, Санкт-Петербурзі. У місті на Неві члени журі, серед яких були професори Паризької, Варшавської і Санкт-Петербурзької консерваторій, відомі у світі маестро хорового мистецтва, одностайно віддали Гран-прі за трьома номінаціями камерному хору «Вінниця» - найкращий хор, найкращий диригент, найкращий соліст. Хор визнали неперевершеним й у виконанні обов'язкового твору «Думи мої, думи».

За спогадами Віталія Газінського, ще п'ять днів хор давав по 2-3 концерти щодня: в консерваторії ім. Глінки, Казанському і Смоленському соборах, Соборі Петра і Павла. Тисячи людей стояли, щоб потрапити саме на концерт камерного хору «Вінниця».

Академічний міський камерний хор «Вінниця» визнавався одним із найкращих хорів нашої держави за підсумками звітів майстрів мистецтв та народної творчості у 1993, 1999, 2001 та 2010 рр. За цей час підготовлено та виконано близько 500 творів вітчизняної та зарубіжної класики, обробок українських народних пісень, сучасних хорових композицій.

В.І. Газінський неодноразово висловлював думку про те, що слухач під час хорового концерту має не тільки отримати естетичну насолоду, але й відпочити. Це зумовило розширення меж концертних програм, до яких водночас із серйозними творами класичної та сучасної музики увійшли найкращі художні зразки популярної музики, жартівливі пісні тощо. Серед них такі твори, як «Рок-н-рол» Дж. Джекмана, «Yesterday» Дж. Леннона та П. Маккартні; «Одинокая гармонь» Б. Мокроусова, «Дикі гуси» І. Поклада в аранжуванні С. Джемелінського та ін [2, с. 85].

Віталій Іванович неабияк переймався питанням сучасного естрадного співу, зауважуючи: «Сором-шоу, під час якого повторюються два-три слова, це дуже негативно впливає на емоційний стан середнього покоління, а молодь зомбується. З цим мусимо боротися, найефективніше - завдяки «щепленню» класикою, справжнім мистецтвом. А сприяти цьому передовсім має моральна і матеріальна підтримка художніх колективів високого рівня. До речі, у Вінниці саме так і роблять».

У народі кажуть «шлях подужає той, хто йде», і камерний хор «Вінниця» під керівництвом Віталія Газінського завжди впевнено йшов до вершин майстерності і щоразу відкривав нові горизонти хорового виконання, щедро даруючи слухачам чудову світову й національну музику. Хоровим колективом, який у народі називають «хором Газінського», маестро керував до останнього дня життя.

У виконавському стилі Вінницького камерного хору найбільш відчутним є вплив художньої естетики Одеської хорової школи. В останній чверті ХХ - на початку ХХІ ст. В. Газінський - один із найвизначніших її представників. Його творчі пошуки пов'язані з мистецькими ідеями та педагогічними поглядами К.Пігрова, В. Базилевич, Д. Загрецького, які переосмислені диригентом з урахуванням нових історичних реалій. У виконавський діяльності майстра завжди присутня висока музична культура диригента, його неабиякий педагогічний хист та різнобічне художнє обдарування. Професіоналізм плюс величезна творча захопленість - ось складові успіху усіх виступів хору. Концерт перетворюється для музикантів у справжнє свято, і це відчуття обов'язково передається слухачам, що створює атмосферу особливого піднесення. Виступи колективу завжди відрізняються глибоким артистизмом, вишуканістю та тонким смаком виконання.

Недарма після кожного концерту колективу можна почути чи прочитати в газеті від шанувальників хорового мистецтва такі слова: «Виступ вінницького хору є визначною подією у культурному житті нашого міста», «Кожний виступ хору викликає живий відгук у наших серцях», «Дякуємо вам від народу України за справжнє мистецтво».

Завдяки невичерпній енергії В.І. Газінського, правильно організованій і наполегливій вокально-хоровій роботі хору підвладні як складні поліфонічні старовинні партитури, так і найсучасніша музична мова з інтенсивною хоровою колористикою і сонористичними ефектами. На першому плані у виконавстві колективу - не сила звучання, а максимальна відточеність манери звуковедення, повне взаєморозуміння всіх його учасників. В.І. Газінський виробив своє неповторне хорове мовлення (інтонування), виявляючи індивідуальну виконавську неповторність. Найбільш вражаючим у художньому стилі майстра є досконалість інтонації, краса звука. На думку В.І. Газінського, диригент хору зобов'язаний володіти цілою системою практичних знань і вміти відтворювати музичний матеріал на власному прикладі, щоб для хористів це стало взірцем наслідування. Художній керівник має досконало володіти голосом, аби кожен звук, на якому він фіксує увагу співаків, міг відтворити на практиці. У процесі репетиційної роботи Віталій Іванович поступово, скрупульозно формував естетичний смак хористів у виконавській діяльності.

Мистецьку діяльність В.І. Газінський успішно поєднував з педагогічною, працюючи професором, завідуючим кафедрою Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. За його плечима понад 50 років плідної педагогічної праці, плеяда випускників, які продовжують справу свого 32Вчителя на освітянський та мистецькій ниві, понад чверть століття роботи з Народною хоровою капелою Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Як зазначає Тетяна Мартинюк, багаторічний диригентський та педагогічний досвід В. Газінського відобразився в його підручнику «Навчання з техніки диригування» та науково-методичних працях «Деякі питання роботи з самодіяльним та навчальним хором», «Робота над сучасною музикою в учбовому хорі», «Сучасні завдання керівника дитячого хору» та ін [2, ст. 88].

На думку досліднці, грунтовною працею є навчально-методичний посібник «Навчальний хор». Ця книга створена колективом авторів - професором В. Газінським і доцентами Т. Лозінською і К. Дабіжею. Вона віддзеркалює багатолітній досвід цих знаних у нашій країні диригентів і педагогів. Окреслюючи у вступі виховну місію хорового співу, автори наголошують на тому, що він не лише розширює межі художнього пізнання світу, але й є важливим джерелом залучення громадян до активного культуротворення в суспільстві.

Глибиною викладу вирізняється перший - теоретичний розділ посібника, в якому простежуються історичні витоки диригентського мистецтва, розкривається досвід диригентської діяльності, висвітлюються важливі аспекти вокальної роботи в хорі під час розучування різноманітних творів. Визначальною ознакою сучасної системи фахової підготовки музиканта-педагога є поглиблення синтезу науки і творчості в діяльності мистецьких факультетів та кафедр університетів. З огляду на цю тенденцію відзначимо таку важливу рису книги як висвітлення процесу формування навичок науково-дослідницької роботи та творчих здібностей під час вивчення предметів диригентсько-хорового циклу.

Друга частина посібника містить навчально-концертний репертуар, а саме духовні композиції та хорову музику сучасних авторів. Змістовними є анотації до кожного твору, які розміщені у додатку. Надзвичайну цінність для вивчення еволюції хорової культури Подільського краю становить розгорнутий музикознавчий нарис, який висвітлює основні етапи творчої діяльності Народної хорової капели Вінницького державного педагогічного університету та Вінницького камерного хору. Представлені матеріали набувають значення важливого першоджерела для подальших наукових розвідок в галузі виконавського музикознавства, диригентсько-хорової педагогіки та музичної регіоніки [2, с. 85].

В. І. Газінському притаманні такі риси, як широта гуманітарного світогляду, велике художнє обдарування, яскравий диригентський талант, надзвичайна майстерність щодо створення індивідуальної виконавської концепції того чи того хорового твору. [2, с. 83].

Віталій Іванович Газінський був безпосереднім активним співучасником українського мистецького життя. Рішенням Вінницької міської ради від 19.09.2008 р. за значний особистий внесок в популяризацію музичного мистецтва та української хорової школи, підготовку висококваліфікованих фахівців в галузі культури та мистецтва Газінському Віталію Івановичу було присвоєно звання «Почесний громадянин м. Вінниці».

В.І. Газінський - автор понад 50 хорових обробок українських народних пісень, низки власних хорових творів на слова сучасних поетів, який був опублікований у колективному збірнику «Надбужський спів».

У постаті видатного майстра поєдналися одночасно хоровий диригент і яскравий артист, самобутній композитор і талановитий педагог, врешті, людина щедра на творчі ідеї та проекти, про що засвідчує ціла низка реалізованих ним останніми роками унікальних задумів щодо концертів хорової музики. Осмислюючи цей феномен духовно-культурного життя нашого часу, ми розуміємо, що таких людей називають подвижниками, які надають постійний творчий імпульс до пошуків і відкриттів.

Бібліографія

1. Волошенюк Г. Вінницька область. Сільські вісті. Четвер, 10 вересня 2015 року №98 (19293)

2. Мартинюк Т. Постать Віталія Газінського в культурному просторі Вінничини другої половини ХХ - початку ХІ ст. Хорове мистецтво України та його подвижники МАТЕРІАЛИ V МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЇ (м. Дрогобич, 20 -21 жовтня 2016 року). Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2016. -282 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ddpu.drohobych.net/? page id=5182

3. Уклад. Т. Марчук - Володар духовної краси: До 60-річчя від дня народж. В.І. Газінського. Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, Вінниц. обл. орг. Нац. муз. Спілки України. - Вінниця, 2005. - 26 с.

4. [Електронний ресурс]: Вікіпедія - вільна енциклопедія. Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0% 93% D0% B0% D0% B7% D1% 96% D0% BD % D1% 81% D1% 8C % D0% BA % D0% B8% D0% B9_%D0% 92% D1% 96% D1% 82% D0% B0% D0% BB % D1% 96% D0% B9_%D0% 86% D0% B2% D0% B0% D0% BD % D0% BE % D0% B2% D0% B8% D1% 87

5. [Електронний ресурс]: Наша парафія. Режим доступу: https://parafia.org.ua/person/hazinskyj-vitalij/

Размещено на Allbest.ru