Вплив технологій на культуру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра промислового маркетингу

РЕФЕРАТ

на тему «Вплив технологій на культуру»

з дисципліни

Маркетинг в інформаційному суспільстві

Виконала:

студентка І курсу ФММ

гр. УБ-01

Єва Голуб

Перевірила:

Канд. екон. наук, доцент,

доцент кафедри промислового маркетингу

Наталія ЮДІНА

Київ

КПІ ім. Ігоря Сікорського

2020

ЗМІСТ

ВСТУП

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.1 Культура в обіймах техніки і культурології

1.2 Переродження культури в технологію

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

сучасні технології культура взаємодія

Вторгнення так званого інформаційного суспільства призводить до радикальних перетворень у культурних концепціях, освіті, розвитку та житті. Це суспільство, у якому комп'ютерні технології, зв'язок та інформація поєднуються, де рукописні дані витісняються купою невидимих і неістотних ознак, які призводять до цивілізації знань та інформації.

Наука та культура - це невід'ємні та вкрай необхідні сфери життя суспільства та кожної окремо взятої людини, проте незважаючи на це, на сьогодні існує проблема їх протистояння та неузгодженості, що з кожним роком стає все більш відчутною. Історичні віхи у становленні сучасного мистецтва та технологій широко відомі на заході, інформацію про них можна легко знайти у центрах медіа-мистецтва, публічних бібліотеках, університетах та академіях культури.

У якості результату технічної революції відбулися кардинальні зміни в усіх сферах діяльності людини, включаючи культуру та мистецтво.

Нова мультимедійна галактика створює поле у якому настільки просто досягти набутих знань та культурних надбань, що виникає питання про майбутнє тих, хто не має доступу до цієї електронної розкоші.

«Розгляд протиріч між культурою та технологіями, традиціями та постмодернізмом мають, перш за все політичне значення. Воно дозволяє зняти певну містифікацію з геополітики, у центрі котрої протиріччя Півночі та Півдня, Заходу та Сходу. Чи правда у сутичці Півночі та Півдня фіксується економічний розрив між багатими та бідними країнами, а протистояння Заходу та Сходу пов'язано з долею культури та боротьбою різних її типів? Євразійці та прихильники атлантизму, боротьба європейської культури та принципу корисності, ринку та відкритого суспільства, європейське протистояння культури і цивілізації як соціуму цивілізацією як техносом, спроби встановлення нового світового порядку, світ патологічного багатства, комфорту, раціональних роботоподібних людей хочуть диктувати іншому людству такі умови життя, щоб і надалі зберігати своє монопольне становище»- чи правдива така думка?

Метою даної роботи є виявлення особливостей впливу нових технологій на культуру, розгляд специфіки взаємодії мистецтва та науки, продуктом якої є нові технології на сучасному етапі та надати характеристику результатам взаємодії нових технологій та культури.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.1 Культура в обіймах техніки і культурології

Загальна оцінка ролі культурології в кризі культури не може бути однозначною. Вона амбівалентна: культурологія привертає увагу до культури, «розносить» її флюїди по всьому суспільству, демонструє її важливість для життя, орієнтує на підтримку культури як базової цінності людської історії.

Культурологи - апологети і адепти культури, що передають її досягнення новим поколінням, що несуть цю естафету у майбутнє. Завдяки ним культура знайшла, своїх прямих виразників, що в умовах культурної кризи стає особливо актуальним. У той же час виникла тенденція підміни культури культурологією. Тут немає якогось злого наміру, це просто стало стихійним, несвідомим процесом.

Культурологія перетворюється на своєрідний «послаблений розчин» культури, стає проміжним етапом на шляху її витіснення техносом, коли відносини між людьми регулюються не цінностями, а функціями, з котрих і з'являються справжні почуття.

«Культурологія розуміється нами як наука про сенс»[1]- так визначає себе і культуру сама культурологія. Цінності, в яких виражається ставлення людини до світу, замінюються сенсом, що утворюється всередині соціотехнічних систем, в які людина поміщена, знаходиться в них. Думка, що культура має справу із сенсом, була більш авторитетно обґрунтована В. В. Налімовим. Тепер вони, відображаючи екстенсифікацію і інтенсифікацію до ціле-раціонального типу соціальних дій перейшли до розробки «системостворення». Система сенсу- реальність розуму, науки, а не духу.

Культурологія оголошується наукою про культуру, як науку, рефлексією над рефлексією, де нема місця для прояву чогось безпосереднього. Тим часом і європейські (Ф. Ніцше, О. Шпенглер), і видатні мислителі початку минулого сторіччя (І. Ільїн, Н. Бердяєв) підкреслювали, що культура стає безсердечною та бездуховною саме під впливом науки. Наразі, коли осмислені, раціональні дії лягли у основу нашої поведінки, боротьба за збереження культури загострюється до лише одного питання: «бути чи не бути». Ураховуючи навіть людину як біосоціальну істоту.

Для продовження життя людства потрібно чесно визнати трагічність епохи, у яку воно вступило, неминучість антагонізму між культурою та технікою, і головне- відстоювати ті сфери буття, що можуть і повинні існувати без неї. Треба боротися із редукцією життя до розуму, розуму до обчислень. Для деяких форм соціуму і поведінки людини процес раціоналізації ідентичний процесу їх знищення, це один і той самий процес: сімейні стосунки, виховання дітей, кохання, радість і натхнення- коли почуття ставлять як «наукову основу», вони гинуть. Доля культури нерозривно пов'язана з долею природи і людини, як живої, маючої тіло, істоти. Усе це слід сприймати як даність- даність, яка відрізняє людину від технічного приладу і відкидає фальшиві аргументи щодо її повної сумісності із технологією.

Суто технологічна, понадприродна і акультурна людина- contradictio in adjecto, її не існуватиме. Існуватиме лише робот зі штучним інтелектом. Отже, для нашого виживання головним є уміння розрізняти, що належить до культури, а що- до техніки і мати волю підтримувати ті сфери життя, котрі потребують допомоги і захисту.

1.2 Переродження культури в технологію

«Модерн»- сучасність- поняття, яке перетворилось на ідеологію і тому стало «модернізмом», відбившись як у просторі, так і часі. Виникнувши в архітектурі та живописі ХІХ-початку ХХ ст., модернізм охопив усе мистецтво, культуру, а наразі це є ключовим словом у суперечках про нову онтологію та перспективи людини. Народившись в боротьбі з традицією, реалізмом і класикою, закликаючи «скинути Пушкіна з пароплаву сучасності» (російські авангардисти), а з точки зору класики оцінюваний як «труп краси» (С. Булгаков про полотна Пікассо), модернізм поступово включив у себе цю класику та представляє себе від імені епохи Просвітництва.

Усе, що було до модернізму, спресувалося у власне модернізм, прийняло його форми і зараз протиставляється постмодернізму як щось єдине, гомогенне[3]. Той, що колись заперечував минуле, традицію, той, що був спрямований у майбутнє, позбувшись футуристичного пафосу, модернізм став уособленням норми, своєрідним офіціозом, хоча, під тиском постмодернізму, що вже застаріває, наближується до «мертвої класики». Відбувається це не по його провині. Компресія часу, актуалізм і презентизм- усе це є звичайними формами сприйняття буття людиною, зрозумілі властивості істоти, що живе один раз і недовго. [2, с. 36-37]

Однак, в теоретичному дослідженні недостатньо керуватися оперативною пам'яттю. Лише вписавши явище в історію, встановивши зв'язки успадкування або відторгнення, можна виробити адекватне відношення до нього. І погоджуючись із фактично вдосконалившимся поглинанням класики модернізмом, треба враховувати його внутрішньо складовий характер: це важливо для розуміння сутності боротьби модернізму і постмодернізму у сучасній культурі.

У деяких випадках операція «компресія часу» проводиться в оберненому по його стрілі напрямку- у глибинах історії. Модернізм не ототожнюється з класикою, а замінює, підміняє її. Як парадигму преосвітнього ставлення до світу його поширюють на епоху Просвітництва в цілому і поміщають ледве не на всю письмову культуру. Виявляється, люди жили тільки тим, що проектували і винаходили артефакти, відкидали природнє і існуюче, присвячуючи всі сили духу тому, як це краще зробити. Сама пам'ять про природу, про страх і повагу до неї, про поклоніння об'єктивній істині, спогляданні і якомога повнішому відтворенню натури, котрому наука та мистецтво так ревно віддавалися на протязі століть, стирається. Стрімко класика і реалізм позбавляються своєї буттєвої ніші.

Мода не обмежується простором, вона захоплює і час. За продовження подібної експансії антиісторизму і релятивізму першими модерністами можуть бути оголошені навіть єгипетські фараони. Далі їх можна буде перекваліфікувати у постмодерністів[4]. З різних форм компресії і декомпресії часу випливає різне розуміння актуальних завдань людства. Отже, логічним буде припущення, що для їх вирішення більш результативною виявиться стратегія історизму і блукання хоча б у трьох, а не двох соснах, бо без третьої сосни- тієї, що прагне утримати тріадичний розподіл часу на минуле, теперішнє і майбутнє.

ВИСНОВКИ

Незважаючи на те, що в душі людини усе групується за бінарними опозиціями, для оцінки тенденцій розвитку доречно виділяти початковий, проміжний і кінцевий стан циклу.

Перекладена у змістовний план пропонована нами культурна декомпресія («деконструкція») часу вимагає рахуватися з наявністю традиції (класики), модернізму (авангардизму) і постмодернізму (футуризму), як трьох послідовних етапів наростання творчого компоненту у відношеннях людини з природою, що у постмодернізмі досягає свого апогею.

Завершення цього процесу призводить до зміни субстанції буття і уявлень про те, що саме є реальністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Пелипенко В.А. Яковенко И.Г. Культура как система. // Человек. 1997. № 5, С.81.

2. «Культура и технология: борьба миров» / В. А. Кутырев, 2015

3. The Anti-Aesthetic Esse on postmodern culture W., 1983:

4. Лем Ст. Культура как ошибка. // Собр. Соч. В 10 томах. М., "Текст". 1995. Т.10, С.248.

Размещено на Allbest.ru