Концертно-виконавська діяльність провідних українських співаків у музично-критичній оцінці митців Галичини першої третини ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концертно-виконавська діяльність провідних українських співаків у музично-критичній оцінці митців Галичини першої третини ХХ століття

Наталія Толошняк,

кандидат мистецтвознавства, доцент, доцент кафедри естрадно-вокального мистецтва Закладу вищої освіти «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

Лідія КУРБАНОВА,

кандидат мистецтвознавства, завідувачка кафедри естрадно-вокального мистецтва Закладу вищої освіти «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

Мета статті - систематизація і дослідження джерельного, критично-публіцистичного доробку митців Галичини першої третини ХХ ст.. стосовно камерно-вокального мистецтва краю та висвітлення провідних тенденцій у репертуарній та виконавський сферах.

Ключові слова: камерно-вокальні концерти, виконавська діяльність, українські співаки, музична критика, рецензії.

Natalia TOLOSHNYAK,

Candidate of Art History, Associate Professor at the Department of Pop and Vocal Art King Daniel Universit of Higher Education (Ivano-Frankivsk, Ukraine)

Lydia KURBANOVA,

CONCERT AND PERFORMANCE ACTIVITY OF LEADING UKRAINIAN SINGERS IN THE MUSIC-CRITICAL ASSESSMENT OF GALICIAN ARTISTS OF FIRST ONE THIRD OF THE ХХ-TH CENTURY

Research objective. The purpose of the work is to systematize and conduct research of the source, critical and journalistic works of Galician artists of the first third of the 20-th century. вокальне мистецтво репертуар галичина

The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that for the first time from the musicological heritage of the leading artists of Galicia - Stanislav Lyudkevych, Vasyl Barvinsky, Borys Kudryk, Nestor Nyzhankivsky, works on vocal chamber art are singled out and systematized in addition their significance for the musical-creative, performing and cultural-educational processes is proved; the music-critical articles written by V. Barvinsky and B. Kudryk, which were published in Lviv magazines and are stored only in yellowed pages of newspapers and magazines as well as in the form of "edited" quotations in the works of researchers of Galician musical culture, for the first time were included in the scientific circulation.

Address of Western Ukrainian artists of the first third of the 20-th century to vocal art was entailed by its status as a traditional genre dominant in the Ukrainian musical tradition and the defining role of chamber art in the 20-th century as the main area of artistic experiment in search of synthesis of national and European traditions in new socio-artistic conditions. Among the factors that inspired composers to realize in the vocal chamber sphere were professionalism of performers and a qualitatively different level ofprofessional education of new generation artists concentrated on leading stylistic trends in European art, the desire of Ukrainian performers to promote national art, the constant need for a highly artistic repertoire that would adequately represent it in Europe. Names of S. Lyudkevych, V. Barvinsky, B. Kudryk, N. Nyzhankivsky are among those artists and scientists whose opinions, statements, observations are enduringly valuable. This is due not only to their profound education, broad general erudition, deep knowledge in the field ofmusic culture, but also the close connection of all ofthe above with their own artistic practice of an all-rounder. After all, they were composers of European level, teachers, folklorists and the first Ukrainian graduate musicologists, performed as conductors, pianists, accompanists, members of choirs. Galician artists meaningfully and professionally assessed the performing skills of leading singers and showed profound expertise, occupational knowledge, courage and critical conclusions in an order to enlighten readers, engaging them in high art and record in history the outstanding occurrences of artistic life of the first third of the 20-th century.

Key words: vocal chamber concerts, performing activity, Ukrainian singers, music criticism, reviews.

Постановка проблеми

У музичній культурі Галичини вагоме місце займає камерно-вокальне мистецтво - як самобутнє явище в культурному просторі України. Зародження та розвиток цього виду мистецтва в українському культурному середовищі стали можливими за умов інтенсивної творчої діяльності митців, що досягли певного рівня композиторської і виконавської майстерності та сприяли піднесенню музичної освіти в галузі камерно-вокального музикування.

Найвизначніші досягнення камерно-вокального мистецтва (творчість, виконавство, педагогіка) відносяться до міжвоєнного часу - 20-30-ті роки ХХ століття. Концертні виступи галицьких вокалістів розкривають широку панораму вокальної музики різних стилів та жанрів, а також репрезентують нові форми реалізації камерно-вокального виконавського мистецтва, які з'являються у музичному житті українців протягом означеного відтинку - речиталі, тематичні та монографічні концерти, радіовиступи і грамзаписи.

Аналіз досліджень

Джерельний та бібліографічний рівень вивчення багатовікових соціально- культурних і творчих процесів українського камерно-вокального мистецтва на сучасному етапі постійно зростає. Музикознавці-дослід- ники вивчають матеріали, що зберігаються в архівах, бібліотеках, приватних колекціях: історичні документи, нотні рукописи і друки, епістолярну спадщину тощо (Жишкович, 2012). Однак, важливу функцію у реставрації мистецьких процесів минулого відіграють саме матеріали періодичної преси (анонси, рецензії, огляди тощо) які містять багатий фактологічний матеріал про камерно- вокальне мистецтво регіону. Базовим матеріалом для вирішення поставленої проблеми стали публіцистичні праці провідних митців Галичини - С. Людкевича, В. Барвінського, Б. Кудрика, Н. Нижанківського про камерно-вокальне мистецтво де доводиться його значення для музично- творчого, виконавського та культурно-освітнього процесів краю.

Актуальність запропонованої проблематики полягає у тому, що максимальне введення до наукового обігу малодосліджених матеріалів періодичних видань Львова першої третини ХХ століття з питань музичної культури сприятиме розкриттю мистецьких процесів поліетнічного міста, виведенню із забуття подій і фактів з життя видатних діячів вокального мистецтва.

Мета статті - систематизація і дослідження джерельного, критично-публіцистичного доробку митців Галичини першої третини ХХ ст. стосовно камерно-вокального мистецтва краю та висвітлення провідних тенденцій у репертуарній та виконавський сферах.

Виклад основного матеріалу

Левову частку публіцистичної спадщини митців Галичини першої третини ХХ ст.. складають рецензії, що представляють один з основних жанрів музичної критики і мають багатоаспектну функцію: інформаційну, аксіологічну, комунікативну, пізнавальну та просвітницько-виховну. Рецензії музичних критиків охоплюють широкий спектр виконавського мистецтва: фортепіанне, хорове, ансамблеве та симфонічне. Та найбільш вагома частка рецензій присвячена камерно-вокальному виконавству.

У рецензіях-оцінках митців, починаючи від 1900 року й закінчуючи 1939, немов «бачимо, як на фільмовій стрічці, майже всі замітні імпрези культурно-музичного життя українського Львова, а то і Галичини. Та не тільки бачимо, але теж ... переживаємо все дороге, безповоротно минуле» (Терен-Юськів, 1984: 60). У критичних замітках і оглядах, опублікованих у часописах «Український голос», «Діло», «Українська музика», «Назустріч» «Вперед», «Мета» та ін., досить значна увага надається камерно-концертним виступам українських вокалістів, як у «збірних», так і окремих концертах.

У своїх рецензіях автори неодноразово висвітлювали виступи на концертних сценах Львова цілої плеяди артистів, імена яких увійшли у світову музичну історію. Це співаки: Соломія Кру- шельницька, Іванна Синенька-Іваницька, Ірина Шмериковська-Приймова, Одарка Бандрівська, Марія Сокіл, Орест Руснак, Модест Менцинський та інші.

Рецензії митців на концерти виконавців різного фахового спрямування, являють широку панораму концертної діяльності українських артистів і гастролюючих музикантів, а також відзначається обізнаністю, широтою у висвітленні проблематики, науковістю, обґрунтованістю, логічною послідовністю викладу і висловленню думок, критичною яскравістю та емоційністю оцінки. Рецензуючи виступи артистів музичні критики звертають увагу не тільки на виконавську сторону, але детально характеризують концертну програму, висловлюють думки щодо логічності її побудови, відзначають вартістність виконаних творів.

Вагома частка рецензій митців Галичини першої третини ХХ століття присвячені концертній діяльності незабутньої Соломії Крушельницької.

Гастрольні поїздки славетної співачки проходили по багатьох містах світу, але завжди завершувалися на рідній землі, в Галичині. Відома виконавиця виступає з концертами у містах і селах рідного краю, організовує благодійні концерти у фонд будівництва шкіл, на допомогу робітничій і студентській молоді, на розвиток літературної справи тощо.

З особливим пієтетом Соломія Крушельницька брала участь у концертах з нагоди різних національних свят, мистецьких академій на честь видатних митців України Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та ін. Такою урочистою академією, у якій приймала участь славетна співачка, було святкування 100-річного ювілею від дня народження Маркіяна Шашкевича у 1911 році, коли Галичина вшановувала пам'ять українського поета, Соломія Крушельницька дала декілька концертів: 6-7 листопада у Львові, 11 листопада - в Чернівцях, 14- у Перемишлі.

Так, С. Людкевич у короткому «Спомині про Крушельницьку» згадує про свої зустрічі з нею, що дозволили скласти уявлення про «мистецькі достоїнства і душевне багатство великої артистки» (Людкевич, 1999: 439). Описує концерт у 1911 році до сторіччя М. Шашкевича, на який С. Крушельницька спеціально приїхала з-за кордону. Співала тоді «Веснівку» В. Матюка на слова М. Шашкевича, народні пісні й твори європейських композиторів. Якщо «скромна» «Веснівка», на думку музикознавця, не дала артистці можливості проявити себе в повній мірі, то народна пісня «В неділеньку вранці» в опрацюванні Я. Лопатин- ського стала тим твором, де її талант розкрився з блиском і силою. Це було еталонне виконання, на яке рівнялися пізніші виконавці.

Концерти урочистої академії, що відбулися у Львові, знайшли свою оцінку, у рецензіях музично-театрального критика Степана Чарнець- кого а також у спогадах співачки, педагога-вока- ліста Сабат-Свірської. Рецензенти у своїх оцінках були однодумцями стосовно виконаної програми. Так, С. Чарнецький зазначає, що С. Крушель- ницька за винятком двох арій з опери Джузеппе Верді «Сила долі», що їх вона виконувала італійською мовою, співала лише українські народні пісні, вкладаючи у їх виконання, як підкреслює автор, свою пребагату душу. Серед них «Ой у полі садок» та «Отамане, батьку наш» в обробці Нижанківського, «Удосвіта встав я» в обробці Миколи Лисенка (Чарнецький, 1911).

Більш професійну виконавську оцінку концертному виступу дає М. Сабат-Свірська: «Справжньою людською драмою повіяло, коли співачка затягнула тужливу мелодію української народної пісні «Ой одна я, одна» в обробці Миколи Лисенка. Теплий, задушевний тембр голосу, чудова кантилена, чітка виразна дикція, розумне нюансування робили спів артистки чарівним» (Стабат-Свір- ська, 1978: 168).

Надзвичайне враження на слухачів у цих концертах справило виконання «Веснівки» Віктора Матюка на слова Маркіяна Шашкевича. Голос співачки був «чистий, мов гірський струмок, переливався, як живе срібло, і то пестив, чарував, то зворушував до глибини душі (Стабат-Свірська, 1978: 168).

За традицією Соломія Крушельницька завершила свій виступ виконанням низки українських пісень («Ой у лузі калина», «А хто йде?» тощо) під власний супровід і виконала їх «з такою майстерністю і темпераментом, що зал кричав від захоплення. Її буквально закидали квітами, які, мов метелики, летіли з усіх кінців залу. А вона сама, як найкраща квітка, стояла посеред сцени і ніяковіючи дякувала за такий теплий прийом» (Стабат-Свірська, 1978: 169).

С. Людкевич у своєму дописі також спеціально наголосив «одну характерну, надзвичайно благородну рису артистичної вдачі Соломії Крушель- ницької». На своїх концертах, де б вони не проходили, вона завжди співала українські народні пісні. «Часто під власний акомпанемент виконувала одну-дві пісні зі свого рідного села на Поділлі. Можна було бачити, як артистка тоді перевтілювалася: вона, здавалось, забувала про свою велику славу, про свої успіхи на європейських столичних сценах і цілковито переносилася в середовище рідного села. Співала ті пісні у своїй обробці, навмисне так, як збереглися вони в її душі ще з дитячих років» (Людкевич, 1999: 440).

Довший час з різних особистих і суспільних причин Соломія Крушельницька не могла приїхати у рідний край. Тільки у 1928 році вона приїздить до Галичини з концертним турне. Це турне тривало цілий вересневий місяць. Співачка разом з акомпаніатором Богданом Дрималиком відвідала майже усі великі міста Західної України, а також невеличкі містечка та гірські села.

Змістовні відгуки на концерти у Львові були вміщені на шпальтах часопису «Діло» (автор Н. Нижанківський) та «Нова Зоря» (автор Борис Кудрик). У своїй рецензії Н. Нижанківський схвально відгукується про концертні виступи у Львові, проведені великою співачкою сучасності. Автор відзначає надзвичайно різноманітну за стилем і змістом концертну програму виконавиці, а також, що надзвичайно важливе, акцентує увагу читачів на професійні оцінці її виконавської майстерності. Рецензент відзначає: «С. Крушель- ницька орудує як і досі не тільки прегарним голосовим матеріалом, який вистачає на найбільші сцени, але і всіма засобами мистецтва співу. Діапазон її голосу надзвичайно широкий, а техніка (звернути б увагу на чудові staccato в «Elfenlied» Вольфа) має всі прикмети найвищої мистецької школи» (Нижанківський, 1928).

Як і багато інших рецензентів, Н. Нижанків- ський звертає свою увагу на високу художню та особисту культуру артистки, яка «з незвичайною легкістю та принадністю співає твори на різних європейських мовах, передаючи їхній своєрідний характер, раз з повною зрівноваженою повагою, то знову з наскрізь південним або нашим рідним молодечим темпераментом» (Нижанківський, 1928). Н. Нижанківській у своїй оцінці підкреслює те, що С. Крушельницька, виступаючи, зуміла народною піснею промовити і добратися до душі кожного, хто був присутній на концерті. Цим вона, як зазначає музичний критик, вказала на належне місце цих пісень: вони повинні звучати з концертної естради, а також те, що тільки дбайливе плекання народної пісні забезпечить українцям достойне місце в сім'ї культурних народів.

Своєрідно оцінює автор традиційну заключну частину, концерту в якій співачка виконувала народні пісні з власним супроводом. «С. Крушель- ницька, здається, свідомо залишила на останні пункти програми твори найлегші та найдоступніші. Цій же аудиторії сплачувала вона також невдячну данину, коли на «подарунок» за бурхливі оплески сіла сама за фортепіано і супроводила свій спів, немовби бажаючи забути, що є великою артисткою на концертовій естрад» (Нижанків- ський, 1928).

Б. Кудрик, рецензуючи виступи Соломії Кру- шельницької звертає увагу не тільки на виконавську сторону, але детально характеризує концертну програму, висловлює думки щодо логічності її побудови, відзначає вартістність виконаних творів. Концертна рецензія Б. Кудрика виразно ілю- струює схильність автора до психолого-аналі- тичних міркувань з кордоцентрично-чуттєвою налаштованістю. Підсумовуючи аналіз виступу С. Крушельницької автор зазначає «З визначніших подробиць виконаної програми я згадав би спеці- яльно глибоку, деклямацію повну справді клясич- ної простоти в арії Монтевердія, відповідну до ґранітно-квадрового стилю сего ґеніяльного, хоч у нас на жаль лише з імени знаного пра-творця опери, ніжно-заливисті портамента в менуеті Бас- санія, де в соняшній тонації G-dur оспівується сонце, як символ слави й побіди („il sol bellis simo di maesta!”), - романтичні ефекти критих звуків у Штравса та перлисті стакката у Вольфа, віддаючі Айхендорфівський гумор пісні-картини» (Кудрик, 1928). Однак найбільш цінними є його оцінка і міркування з приводу виконавської майстерності співачки: «всюди показалася артистка суверенною володаркою над усіми найскладні- щими проблэмами співочого мистецтва, і то не лише „майстринею” в академічному поняттю, але в повному значінню слова визначною індівідуаль- ністю, що і з найбільш непоказної пісоньки вспіє сотворити щось пориваюче» (Кудрик, 1928).

Особливим теплом і піднесеною чуттєвістю відзначаються спогади очевидців про концерти Соломії Крушельницької у Коломиї, які відбувалися рамках концертного турне 1928 року. Слухачем і оцінювачем цього концерту був син відомого українського поета Василя Стефаника - Семен Стефаник. Як засвідчують спогади С. Стефаника, на цей концерт його відправив батько зі словами: «Соломія Крушельницька - це справжнє чудо, величезний талант. І дав його світові український народ, а отже, не почути її солов'їного голосу було б великім гріхом для тебе, адже її знає цілий світ» (Стефаник, 1978: 232). Не дивлячись на певну узагальненість міркувань автора спогадів у висвітленні концертної події, С. Стефаник зумів відчути найголовніше. Як зазначає очевидець: «Аудиторія була різнонаціональною, але ентузіазм її - єдиним і величезним, як і успіх співачки» (Стефаник, 1978: 232).

У наступні роки Соломія Крушельницька лише спорадично відвідувала рідні краї і виступала перед вдячними слухачами з концертними програмами, а також провадила домашні концерти в оселях своїх рідних і близьких друзів (Тернопіль - 1934 р., Сянок - 1938р. тощо)

У 1925-38 рр. багато концертувала в Галичині Іванна Шмеріковська-Прийма, в тому числі й на Станіславівщині. Відомо, що 19 серпня 1928 року вона виступала в Калуші разом з Василем Тися- ком - відомим тенором (уродженцем Велдіжа біля Долини). Дописувач газети «Діло» (1928/198) у рецензії на цей концерт відзначив «металічний тембр її голосу та висококультурну інтерпретацію». Влітку 1931 р. вона відбула галицьке концертне турне з М. Голинським. У дописі з Ворохти до «Діла» (1931/192) зазначено, що артистка «захоплювала знову своєю співочою культурою і прегарною інтерпретацією усього співаного. Пані Приймова, зі своїм милим голосом, яким орудує дуже дискретно, не форсуючи його, та зі своєю музичною інтелігенцією, безумовно мала б у західній Европі великий успіх».

Концерт І. Шмеріковської, що відбувся у Львові 29 листопада 1931 року, відзначив у своїх рецензіях і Б. Кудрик. Дописи автора, що були надруковані на шпальтах газет «Неділя» і «Мета», містять стилістичний аналіз концертної програми, яка складалася з кількох розділів: італійського (арії Марчелля, Бонончінія і Гендля (останнього звісне «лярго» з опери «Ксеркс»), французького (чотири шансонети зі збірки Векерлєна «Вещег- ettes» (перерібки старофранцузьких романсів ХУШ ст.), далі німецький (по одній пісні Шуберта і Шумана, дві пісні Вольфа) і в кінці український (твори Я. Степового, Н. Нижанківського, А Руд- ницького і П. Козицького), також характеристику виконання: «Наша співачка здобула собі щиру й заслужену симпатію вмілим інтерпретуванням ріжних пісенних стилів, яке вповні винагороджує невеликий обєм її голосу. Це тип камеральної співачки, що заєдно держиться в межах свойого голосового ресорту, але заразом визискує його всесторонно» (Кудрик, 1931).

У 1930 р. Іванна виступила на Шевченківському концерті в Парижі, навесні 1932-у Відні та Кракові, восени - у Варшаві. У «Ділі» за 1932 рік (№ 118) були передруковані фрагменти з рецензій на концерти Іванни з деяких краківських газет: Нови Дзєннік: «Пісні досконало виконані з незвичайним полетом; Час: «Артистка інтерпретує пісні з великою інтелігенцією». Впровадження української пісні на польську сцену було з боку артистки сміливим вчинком у складних тоді умовах для розвитку української культури. На краківському концерті Іванну слухав Богдан Леп- кий, який вручив їй чудові троянди.

10 квітня 1935 р. І. Шмеріковська-Прийма дала сольний концерт у Львові, який зацікавив слухачів, і насамперед новими творами української музики. Прихильну оцінку співачці дав С. Люд- кевич, який відгукнувся на її речиталь рецензією в часописі «Діло» (1935/101): «Програма вечора містила пісні різного часу і стилю, співані в п'яти мовах: італійській, французькій, німецькій, українській, ще й польській, та з української пісенної літератури подавала цікаві новини: дві лемківські народні пісні в прегарній обробці В. Барвінського (зі скрипкою), одну М. Колесси, одну Н. Нижан- ківського і два солоспіви з композиторської майстерні нашої наймолодшої генерації «чеської» школи - п. С. Туркевичівної-Лісовської. П. При- ймова-Шмериковська вийшла з мистецького змагання «оборонною рукою» і винесла значний, хоча й частинний, успіх. Співачка своїми голосовими даними, а ще більше, невсипущою працею та музичною культурою заслуговує на те, щоби ставитися до неї не як до аматорки, а до артистки поважних аспірацій, що ставить собі високі та нелегкі мистецькі завдання» (Людкевич, 2000: 548).

Перший концертний виступ співачки Іванни Синенької-Іваницької (випускниці празької консерваторії) у Львові С. Людкевич попередив анонсом, у якому виклав її біографію та подав прихильні витяги з рецензій у Чернівцях і Ужгороді. У власній окремій рецензії відгукується про неї якнайкраще: «різнорідна програма була виконана так бездоганно, а подекуди навіть взірцево і в стилі, що годі собі чогось кращого побажати. М'якого, шовкового тембру, а притім дзвінкий голосовий матеріал, вирівняний у всіх регістрах, природна, шляхетна дикція і фразування - усе те разом... складалося на рідко подибувану цілість» (Людке- вич, 2000: 519). Композитор і піаніст Н. Нижан- ківський також заслужив високої оцінки за свою фортепіанну партію на цьому концерті, як також і за два нові солоспіви, виконані «по-мистецьки», за словами Людкевича.

Високу оцінку концертного виконання Іванни Синенької-Іваницької у своїй рецензії надав і Б. Кудрик. «Концерантка старається впровадити ріжноманітні музичні стилі у програму і бажає кожен з тих стилів віддати в його питомих красах. Однак на нашу скромну думку, найкраще відповідає її голосові й темпераментові романтичний ліризм, повний шляхотної уміркованости і кля- сично-супокійної лінії» (Кудрик, 1931). Достойно рецензент також відзначив і акомпаніатора: «гідним доповнененням її ролі був фортепяновий дострій д-ра Н. Нижанківського. В місцях pat excellence пяністичних, як саме в пісні «Ой люлі» Барвінського і у власній пісні «Жита», розвинув акомпаніятор правдиво пяністичний тон і розмах - з акомпаніятора став тут вповні рівноряд- ним концертантом ... д-р Нижанківський дався пізнати як один з кращих наших акомпаніяторів (Кудрик, 1931).

Високу оцінку критиків отримувала і концертна діяльність Одарки Бандрівської, яка повернувшись з Італії (1929 р.) розпочала своє турне по Україні, Польщі і Відні. Так, В. Барвінський неодноразово виступав на шпальтах тогочасної преси із рецензіями на виступи О. Бандрівської (Барвін- ський, 1931, 1936, 1937). У своїх дописах автор значну увагу приділяє аналізу концертної програми, дає стислу характеристику виконуваних творів, навіть пропонує в деяких випадках інше розміщення творів, при якому вони сприймалися б ефектніше. Автор вміло розкриває позитивні риси співачки віддає належне О. Бандрівській, зазначаючи: «Виконання програми позначалося питомою нашій співачці дбайливістю і прециз- ністю у відношенню так до чисто вокальної як і змістової сторінки виконування пісень. Писати ще раз про вальори голосу співачки уважаю злиш- нім. Можна тільки підчеркнути, що співачка не устає в праці над видосконаленням своїх так цінних прикмет, що виказалося у значнім поширенні звукової видатності та прекраснім виробленню пянових ефектів та дає змогу співачці незвичайно тонкого цизелювання виразу і рисунку лінії» (Бар- вінський, 1931).

Високу оцінку критика отримав і концерт «Вечір пісні» у виконанні Одарки Бандрівської та Галі Левицької (Барвінський, 1936). Підкреслюючи дбайливість О. Бандрівської у підготовці репертуару, автор також визначає мистецьку цінність виконуваних творів. «Виступи О. Бан- дрівської ніколи не були наставлені на викликання зверхніх ефектів. Її програми були все і з музичного боку дуже дбайливо підібрані, щоб дати слухачам всебічні мистецькі переживання, і цим разом вже сам уклад програми заслуговує на окреме признання». В. Барвінський також акцентує свою увагу в рецензії на вокальній стороні виконаних ворів: «Голос співачки, зискавши на силі і виразності дикції, розширив скалю свого виразу також і в драматичних моментах, і останній виступ співачки О. Бандрівської зачислити треба безумовно до найкращих». Окремо автор відзначив майстерність і Галі Левицької, «яка знаменито монтувала вокальну і інструментальну партії в музичну цілість». Важливо також зазначити, що в цій рецензії В. Барвінський також порушує проблему популяризації музики, вказуючи на необхідність подавати перед таким концертом хоча б найкоротші роз'яснення щодо композиторів, їх стилю та змісту виконуваних пісень.

Кілька рецензій присвятив С. Людкевич оперній співачці Марії Сокіл - солістці київської та харківської опер. Рецензія «Вечір пісень і оперних арій Марії Сокіл» написана після її першого виступу у Львові. Вже сама поява та зовнішній вигляд артистки зробили «симпатичне враження» на присутніх, враження це у ході концерту посилилося «та перейшло під кінець у велику маніфестацію захоплення всієї публіки» (Людкевич, 2000: 531). Висвітлюючи причину цього, Людкевич зазначає, що «головна сила співачки - не самі голосові вальори (якості), а вищі, духовні категорії: це надзвичайна музикальність, тонка чуткість на всі артистичні моменти виконуваного твору та підпорядкування їх одній провідній лінії» (очевидно, композиторському задуму). Виступ М. Сокіл, на думку рецензента, спростував поширене переконання щодо складнощів пристосування «типового оперного співака» до концертної естради. Шкодує лише, що співачка, попри розмаїту програму, не включила до неї пісні Лисенка. Проте зауважив, що усі пісні та арії іноземних композиторів були виконані виключно українською мовою (а це було характерною прикметою так званої «українізації» - історичного періоду впродовж 1920-х років на Наддніпрянській Україні). «Концерт п. М. Сокіл у Національному музеї» - розгорнена рецензія, що включає більше аналіз творів, аніж характеризує виступ співачки, якій акомпанував її чоловік - композитор, піаніст і диригент Антін Рудницький. Це пояснюється самим задумом концерту, що повинен був охопити розвиток пісенного репертуару за останніх 30 років (рецензія за 1935 рік). Людкевич називає це справою складною і нелегкою, бо солоспів розвивався за ці роки надто стрімко і кількісно становить добру половину «нашої музичної літератури» (Людкевич, 2000: 551). Тому зрозуміло, що були деякі прогалини у доборі програми, зокрема, бракувало зразків авторів нечисленних солоспівів - як Б. Кудрик, З. Лисько, знову Людкевичу було замало Лисенка. У перших двох частинах концерту панувала за настроєм і характером сумна українська елегія, «в різнім виді і забарвленні».

Були це твори Стеценка, Степового, Січинського, Людкевича, Барвінського, Н. Нижанківського. «Виняток становили тут тільки Лисенкові «Хіба тільки рожам цвісти» чи «Садок вишневий» - у своїм настрої ідилічні, погідні» (Людкевич, 2000: 552). У третій частині слухачі увійшли «у лабіринт різних «модерних» напрямків та спроб». Тут висловлювання Людкевича зраджують у ньому супротивника нових музичних течій, що у 1930-х роках заполонили Європу. З числа «модерних» українських творів, що прозвучали тоді, йому «промовило до душі» лише кілька пісень: «А я у гай ходила» Козицького («прецікаво в народному жанрі схоплена мініатюра») та «місячні картини» Лятошинського («Місячні тіні», «І місяць білий»), що містять «тонко-мінливі, політональні нюанси» (Людкевич, 2000: 552). З пісень А. Рудницького йому сподобалася «екзотичним колоритом» лише одна - «Самотня». З Мейтуса нічого не сподобалося. А виконання всієї програми «стояло на належній висоті» - і з боку співачки, і з боку концертмейстера.

Висновки

Музикознавчі та публіцистично- критичні надбання митців Галичини першої третини ХХ століття є вагомим внеском до досліджень національної камерно-вокальної культури. Митці Галичини змістовно й професійно оцінювали виконавську майстерність артистів різного фаху, і не зважаючи на специфіку їх виконавського мистецтва, вони виявляють широку ерудицію, фахову обізнаність, сміливість думок і критичність висновків у прагненні просвітити читачів, долучивши їх до високого мистецтва і зафіксувати в пам'яті історії видатні події мистецького життя Галичини.

Імена Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Бориса Кудрика стоять у ряду тих митців і учених, чиї думки, висловлювання, спостереження володіють непроминальними цінностями. Це пояснюється не лише їх ґрунтовною освітою, широкою загальною ерудицією, глибокими знаннями в галузі музичної культури, а й тісним зв'язком усього цього із власною художньою практикою всебічно обдарованої творчої особистості. Адже митці були композиторами європейського рівня, педагогами, фольклористами і першими українським дипломованим музикологами, виступали як диригенти, піаністи, концертмейстери, учасниками хорового колективу. Але найважливішою була їхня позиція митця-патріота, відданого рідному народові та українській культурі, що проявлялася у всіх векторах їх діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барвінський В. Вечір новітньої української пісні у виконанні Одарки Бандрівської. Українська музика. 1937. № 1. С. 9

2. Барвінський В. Вечір пісні Дарії Бандрівської. Діло. 1931. 8 березня.

3. Барвінський В. Вечір пісні. Одарка Бандрівська - Галя Левицька. Новий час. 1936. № 233. С. 8.

4. Голинський М. Т. Спогади / упор. Г Тихобаєва, І. Криворучко, Д. Білавич. Львів : Апріорі, 2006. 616 с.

5. Жишкович М. Освітньо-педагогічні аспекти розвитку вокального мистецтва Львова (друга половина ХІХ - перша половина ХХ ст.). Львів : Сполом, 2012. 256 с.

6. Кудрик Б. Концерти Саломеї Крушельницької. Нова Зоря. 1928. Ч. 72. 20 вересня. С.2.

7. Кудрик Б. Концерт Іванни Синенької-Іваницької. Мета. 1931. Ч. 32. 18 жовтня. С.10.

8. Кудрик Б. Новий концертовий виступ п. Д. Бандрівської у Львові. Мета. 1931. Ч. 7. 26 квітня. С.11.

9. Кудрик Б. Концерт І. Шмеріковської-Приймової. Мета. 1931. Ч. 38. 29 листопада. С. 3.

10. Кудрик Б. Концерт І. Шмеріковської-Приймової. Неділя. 1931. Ч. 45. 29 листопада.

11. Людкевич С. П. Дослідження, статті, рецензії, виступи : в 2-х т. / ред.-упор. З. Штундер. Львів : Дивосвіт,

1999. Т. 1. 496 с.

12. Людкевич С. П. Дослідження, статті, рецензії, виступи : в 2-х т. / ред.-упор. З. Штундер. Львів : Дивосвіт,

2000. Т. 2. 816 с.

13. Нижанківський Н. Виступи великої артистки. Два концерти С. Крушельницької у Львові. Діло. Ч. 204, 1928. 12 вересня. С. 4.

14. Сабат-Свірська М. Три зустрічі. Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування у двох частина. Київ, 1978. Частина перша. Спогади. С. 167-172.

15. Терен-Юськів Т. Національно-державна мотивація творчости С. Людкевича. Лондон, 1984. 80 с.

16. Стефаник С. Дружбою здружені. Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування у двох частина. Київ, 1978. Частина перша. Спогади. С. 232-233.

17. Чарнецький С. «Святкова академія». Діло. 1911. 7 грудня.

REFERENCES

1. Barvinskyi V. Vechir novitnoi ukrainskoi pisni u vykonanni Odarky Bandrivskoi [An evening of the newest Ukrainian song performed by Odarka Bandrivska]. Ukrainian music. 1937. No. 1. P 9 [in Ukrainian].

2. Barvinskyi V. Vechir pisni Darii Bandrivskoi [An evening of songs by Daria Bandrivska]. Work. 1931. March 8. [in Ukrainian].

3. Barvinskyi V. Vechir pisni. Odarka Bandrivska - Halia Levytska [An evening of songs. Odarka Bandrivska - Galya Levytska]. New time. 1936. No. 233. P 8 [in Ukrainian].

4. Holynskyi M. T. Spohady /upor. H. Tykhobaieva, I. Kryvoruchko, D. Bilavych [Memories / ref. H. Tikhobayeva,

I. Kryvoruchko, D. Bilavych]. Lviv : Apriori, 2006. 616 p. [in Ukrainian].

5. Zhyshkovych M. Osvitno-pedahohichni aspekty rozvytku vokalnoho mystetstva Lvova (druha polovyna KhIKh - persha polovyna KhKh st.) [Educational and pedagogical aspects of the development of vocal art in Lviv (second half of the 19th - first half of the 20th century)]. Lviv : Spolom, 2012. 256 p. [in Ukrainian].

6. Kudryk B. Kontserty Salomei Krushelnytskoi [Concerts of Salomea Krushelnytska]. Nova Zorya. 1928. Part 72. September 20. P 2 [in Ukrainian].

7. Kudryk B. Kontsert Ivanny Synenkoi-Ivanytskoi [Concert of Ivanna Sinenka-Ivanytska]. Goal. 1931. Part 32. October 18. P. 10 [in Ukrainian].

8. Kudryk B. Novyi kontsertovyi vystup p. D. Bandrivskoi u Lvovi [New concert performance by Ms. D. Bandrivska in Lviv]. Meta. 1931. Part 7. April 26. P 11 [in Ukrainian].

9. Kudryk B. Kontsert I. Shmerikovskoi-Pryimovoi [Concert of I. Shmerikovskaya-Pryimova]. Goal. 1931. Part 38. November 29. P. 3 [in Ukrainian].

10. Kudryk B. Kontsert I. Shmerikovskoi-Pryimovoi [Concert of I. Shmerikovskaya-Pryimova]. Sunday. 1931. Ch. 45. November 29 [in Ukrainian].

11. Liudkevych S. P Doslidzhennia, statti, retsenzii, vystupy : v 2-kh t. / Red.-upor. Z. Shtunder [Research, articles, reviews, speeches: in 2 volumes / Ed.-upor. Z. Stunder]. Lviv : Dyvosvit, 1999. Vol. 1. 496 p. [in Ukrainian].

12. Liudkevych S. P Doslidzhennia, statti, retsenzii, vystupy : v 2-kh t. / Red.-upor. Z. Shtunder [Research, articles, reviews, speeches: in 2 volumes / Ed.-upor. Z. Stunder]. Lviv : Dyvosvit, 2000. T. 2. 816 p. [in Ukrainian].

13. Nyzhankivskyi N. Vystupy velykoi artystky. Dva kontserty S. Krushelnytskoi u Lvovi [Performances of a great artist. Two concerts by S. Krushelnytska in Lviv]. Work. Ch. 204, 1928. September 12. P 4 [in Ukrainian].

14. Sabat-Svirska M. Try zustrichi. Solomiia Krushelnytska: Spohady. Materialy. Lystuvannia u dvokh chastyna [Three meetings. Solomiya Krushelnytska: Memories. Materials. Correspondence in two parts]. Kyiv, 1978. Part one. Memoirs. P167-172. [in Ukrainian].

15. Teren-Yuskiv T. Natsionalno-derzhavna motyvatsiia tvorchosty S. Liudkevycha [National-state motivation of S. Lyudkevich's work]. London, 1984. 80 p. [in Ukrainian].

16. Stefanyk S. Druzhboiu zdruzheni. Solomiia Krushelnytska: Spohady. Materialy. Lystuvannia u dvokh chastyna [Married by friendship. Solomiya Krushelnytska: Memories. Materials. Correspondence in two parts]. Kyiv, 1978. Part one. Memoirs. P 232-233. [in Ukrainian].

17. Charnetskyi S. «Sviatkova akademiia» [«Holiday Academy»]. Work. 1911. December 7 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru