Адміністративно-правові проблеми законодавчого регулювання митної справи в Україні

Система митного законодавства в умовах демократизації суспільства. Сутність і структура митної справи. Принципи функціональної діяльності митних органів. Характеристика митно-правових норм законодавства. Сутність гарантій законності при їх застосуванні.

Рубрика Таможенная система
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.08.2013
Размер файла 71,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 342.9.51

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ

ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

НАСТЮК ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ

Харків-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант:

Битяк Юрій Прокопович, кандидат юридичних наук, професор, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри адміністративного права, член-кореспондент Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

Андрійко Ольга Федорівна, доктор юридичних наук, професор, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу проблем державного управління та адміністративного права;

Калюжний Ростислав Андрійович, доктор юридичних наук, професор Національна академія внутрішніх справ МВС України, завідувач кафедри конституційного права;

Селіванов Анатолій Олександрович, доктор юридичних наук, професор, Апарат Верховної Ради України, завідувач відділу зв'язку з органами правосуддя.

Провідна установа - Національна академія державної податкової служби України, кафедра адміністративного права, адміністративної та кримінально-процесуальної діяльності, ДПС України, м. Ірпінь.

Захист відбудеться 7 квітня 2005 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 5 березня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі у правовій системі України підвищується роль митного законодавства як однієї з найбільш динамічних галузей вітчизняного права, яка суттєво впливає на формування нової системи правовідносин, становлення в Україні суверенної, незалежної, демократичної, правової держави, дієздатних суб'єктів зовнішньоекономічних процесів і міжнародної торгівлі.

Постійні корекції, доповнення і зміни системи міжнародних інтересів і потреб спонукають безперервний розвиток відносин у владно-митній сфері, переважна більшість яких підпадає під дію конкретних митно-правових інститутів. Така перманентність митного законодавства ускладнює вивчення предмета його регулювання, зміст і пріоритети якого з часом підлягають суттєвим трансформаціям.

Сьогодні митне законодавство набуває принципово нової ролі, основні акценти характеристики якого зміщуються від суто контрольних і фіскальних до регулятивних і правозахисних. Традиційно митна галузь сприймається як сукупність правових норм, що регламентують структуру й діяльність митних органів, їх посадових осіб і відбивають особливості функціонування всього апарату митної служби, а найчастіше головним напрямком мають охорону економічних інтересів держави в цілому. Функції, пов'язані із забезпеченням прав, свобод та інтересів особи сприймаються як другорядні. Здійснювана адміністративна реформа має одним із основних напрямків зміну усталених принципів, постанову на перше місце функцій забезпечення реалізації прав особи, а роль державних інституцій має полягати насамперед у всебічному сприянні належній реалізації відповідних прав. Наведена цільова переорієнтація як у митно-правовій царині, так і в діяльності органів митної служби - це складний процес, бо передбачає необхідність рішучого подолання певних глибоко укорінених вад митної системи, за якої інтереси держави домінують над інтересами особи. Йдеться про зміну базових ідеологічних засад митних відносин держави й суспільства. Саме це є серцевиною модернізації митної системи й основною передумовою впровадження передових досягнень цивілізації у вітчизняний митний простір і рух України до Європи.

Еволюція митних відносин, що відбувається в Україні, поступово збагачує митне законодавство. Це зумовлено першочерговим забезпеченням пріоритету прав та свобод людини і громадянина, впровадженням в державі ринкових відносин і розбудовою засад національної митної системи.

Проблеми, пов'язані з суспільними відносинами, що складалися в сучасній митно-правовій галузі, постійно перебувають у центрі уваги вчених-фахівців з теорії управління й адміністративного права, серед яких: В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, Л.К. Воронова, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, М.П. Кучерявенко, Н.Р. Нижник, А.О. Селіванов, В.Я. Тацій, М.М. Тищенко, О.П. Рябченко, О.О. Шкарупа. Окремим аспектам митного законодавства присвятили роботи Ю.М. Дьомін, А.В. Кольбенко, В.Т. Комзюк, Т.В. Коренєва, Б.А. Кормич, О.О. Крестьянінов, А.В. Мазур, С.І. Пахомов, Д.В. Приймаченко, К.К. Сандровський, О.В. Тодощак, М.Г. Шульга та ін.

Актуальні схеми митно-правового регулювання, більшість із яких була розроблена до прийняття й набуття чинності Митного кодексу України 2002 р., потребують свого вдосконалення, а в деяких випадках і повної зміни. Саме це у першу чергу змушує шукати нові нагальні проблеми в теорії митного права. Серед низки малодосліджених або взагалі не досліджених положень цієї правової галузі найбільш пріоритетною є проблема теоретичного узагальнення законодавчого регулювання митної справи.

Система законодавчих актів, що становлять зміст митного законодавства, знаходяться в постійній реалізації. Ця правова категорія вирізняється складною структурою, в основу якої покладені безперервні процеси формування нормативно-правого забезпечення та безпосередньої реалізації різних потреб та інтересів за допомогою відповідних форм митної діяльності й адміністративно-правового захисту. Необхідність всебічного дослідження суспільних відносин щодо здійснення митної справи в умовах проведення системного реформування зумовлює актуальність даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми "Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування на 2001-2005 роки", № 0186.0.070865.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підґрунті досягнень юридичної науки, узагальнення правозастосовної практики митних органів, аналізу вітчизняного й зарубіжного законодавства розробити й надати науково обґрунтовані поняття основних митно-правових категорій, а також опрацювати пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства, яке регулює правові відносини у сфері митної справи.

Відповідно до поставленої мети в роботі зроблена спроба вирішити наступні основні завдання:

- з'ясувати сутність і зміст поняття "митне законодавство", розкрити ознаки й риси, притаманні предмету його регулювання;

- додатково обґрунтувати співвідношення та взаємозв'язок митного законодавства України з митною справою;

- розкрити зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності митних органів, проаналізувати форми і методи його здійснення;

- охарактеризувати систему митного законодавства, його методи і принципи;

- розкрити значення митного законодавства в умовах демократизації суспільства;

- конкретизувати зміст і форму митного законодавства, надати характеристику митно-правовим нормам як визначальному елементу його змісту, уточнити особливості їх застосування;

- проаналізувати розвиток регулятивних, фіскальних і правоохоронних аспектів митного законодавства;

- визначити сутність гарантій законності при застосуванні митного законодавства;

- здійснити наукове обґрунтування організаційно-правових засад адаптації митного законодавства України до вимог ЄС та її участі у єдиному економічному просторі країн СНД.

Об'єктом дослідження є сфера суспільних інтересів і похідних від них відносин, що виникають і реалізуються в межах дії сучасного законодавства України з питань митної справи.

Предметом дослідження виступають адміністративно-правові закономірності розвитку митного законодавства, його предмет, система, принципи, методи і форми регулювання, способи забезпечення законності в митній сфері, проблеми адаптації національного митного законодавства до норм і стандартів Євросоюзу.

Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційної роботи становлять загальновизнані наукові критерії об'єктивності й дослідницькі методи, а також спеціальні юридичні методи граматичного розгляду й тлумачення правових норм. Діалектичний та історичній методи послужили дослідженню процесів становлення й розвитку митного законодавства, закономірних трансформацій у змісті його основних категорій та інститутів адміністративного права; формально-логічний і соціологічний - окресленню ролі й місця митної справи в державному управлінні, її особливостей і призначення; статистичний і порівняльно-правовий - визначенню напрямків удосконалення правових засад, практики діяльності митних органів і пріоритетності в адаптації вітчизняного законодавства до відповідних міжнародних норм і стандартів ЄС; граматичного розгляду й тлумачення правових норм - виявленню прогалин та інших недоліків митного законодавства, виробленню пропозицій щодо його поліпшення; логіко-семантичний і метод сходження від абстрактного до конкретного - поглибленню понятійного митно-правового апарату, з'ясуванню сутності загальних та особливих рис способів забезпечення законності в митній сфері.

Нормативну й емпіричну базу дослідження становлять положення Конституції, законів, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів, указів Президента, нормативних актів Держмитслужби та інших центральних органів виконавчої влади України, узагальнення правозастосовної практики митних органів, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, й результати соціологічного опитування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим монографічним дослідженням проблем становлення й розвитку митного законодавства України. У ній обґрунтовується низка нових концептуальних у теоретичному плані й важливих для юридичної науки і практики значущих понять, положень і висновків, а саме:

- стверджується, що предметом законодавчого митно-правового регулювання виступають суспільні відносини щодо здійснення митної справи Української держави, наводиться її поняття й висвітлюються відповідні виконавчо-розпорядчі аспекти;

- пропонується широке трактування методів митно-правового регулювання, провадиться їх класифікація й галузева характеристика;

- сформовано систему принципів становлення й розвитку митного законодавства України, визначено їх види й розкрито зміст;

- досліджується роль митного законодавства в умовах демократизації суспільства, визначаються чинники, що зумовлюють подальше підвищення його творчої, конструктивної ролі, аналізуються види і зміст функцій цього законодавства;

- обґрунтовуються положення, згідно з якими пропонується вважати, що зміст митного законодавства становлять митно-правові норми, формулюється їх визначення, структура й види, характеризується основна форма цього законодавства - митно-правовий закон;

- висвітлюються особливості забезпечення законності у сфері реалізації митного законодавства, з'ясовуються характерні ознаки відповідних способів, як-то: державний контроль; звернення громадян до митних органів; судовий контроль; прокурорський нагляд за дотриманням і застосуванням митного законодавства;

- провадиться загальний аналіз етапів і напрямків адаптації національного митного законодавства до вимог ЄС, сформульовано відповідні рекомендації по підвищенню ефективності інтеграційних процесів в Україні на шляху до єдиного митно-правового простору.

Уперше:

- сформульовано поняття "митне законодавство України" як відносно самостійна галузь законодавства, що активно розвивається, розкриваються його характерні риси (предмет, метод регулювання та його соціальна роль);

- наведено авторське тлумачення й уточнення предмета митно-правового регулювання, яким є митні відносини по запровадженню митної справи (діяльності) Української держави, висвітлено її державно-владні (адміністративні) аспекти;

- в контексті правової доктрини визначаються й порівнюються тотожні риси виконавчої й митної діяльності, окреслюються спільні й відмінні форми й методи діяльності компетентних органів;

- аргументується авторський висновок, що суб'єктами митного регулювання мають визнаватися всі державні органи (законодавчої, виконавчої й судової влади, місцевого самоврядування), які мають відповідну компетенцію в царині митних відносин;

- комплексно досліджуються такі категорії митного законодавства, як "система", "методи", "принципи", "зміст", "форма";

- сформоване визначення митної справи як нового різновиду управлінської діяльності та форми безпосереднього втілення у життя складових митної політики;

- характеризуються способи забезпечення законності у сфері митної діяльності;

- здійснено аналіз вітчизняного митного законодавства щодо відповідності його європейським нормам і стандартам, показуються пріоритетні напрямки його розвитку, сформульовані конкретні пропозиції по внесенню змін до чинних митно-правових актів і щодо прийняття нових;

- проведено авторську класифікацію митних проваджень, визначаються їх види, досліджуються тенденції розвитку й законодавчого забезпечення процедурного механізму розгляду митних справ.

Удосконалено:

- визначення системи функцій митного законодавства, що має комплексну побудову, й окреслено його межі серед інших правових галузей, насамперед "управлінських", "господарських" і міжнародних";

- існуючі погляди на зміст таких категорій, як "митне адміністрування", "митне оформлення", "митні процедури", "органи митної служби", "посадові особи органів митної служби";

- систему критеріїв завершення новітньої кодифікації митного законодавства;

- формулювання митної діяльності як одного з різновидів державного управління, що використовується органами митної служби.

Набуло подальшого розвитку:

- дослідження сучасного етапу становлення митного законодавства України, відправною ознакою якого є трансформація (еволюція) цієї правової галузі в умовах модернізації митної системи;

- положення про необхідність переосмислення існуючого уявлення щодо значення митного законодавства в умовах демократизації суспільства;

- обґрунтування сучасних шляхів удосконалення митного законодавства України в умовах євроінтеграційних процесів стосовно концепції багатовекторної зовнішньоекономічної політики.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні узагальнення, висновки й рекомендації мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки адміністративного й митного права та практики застосування його норм, зокрема:

- у науково-дослідницькій діяльності отримані результати являють собою теорію митного законодавства, яку доречно використовувати у подальших дослідженнях нагальних проблем управління зовнішньоекономічною діяльністю, правового регулювання митної справи України в умовах її інтеграції до ЄС;

- у сфері правотворчості - при підготовці і прийнятті низки проектів законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства, зокрема, Митного Кодексу України, постанов КМ України, при розробці конкретних пропозицій щодо концепцій модернізації й розвитку митної служби, митної політики та економічної безпеки України;

- у правозастосуванні - для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, економічного суверенітету держави, підвищення ефективності фіскальних функцій органів митної служби, контрольно-охоронних повноважень і рівня митно-правової культури населення і професіоналізму працівників митних органів;

- у навчальному процесі - при підготовці розділів підручників, навчальних посібників, текстів лекцій, при викладанні таких учбових дисциплін, як "Адміністративне право України" і "Митне право України".

Деякі пропозиції вже реалізовані у проектах нормативних актів, співрозробником яких був дисертант. Це Закони України "Про дисциплінарний статут працівників митної служби України", "Про державний контроль у сфері виконавчої влади", "Про охорону пам'яток археології", "Про Державну митну службу України".

Наукові напрацювання дисертаційного дослідження використовуються в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого при читанні лекцій з курсів "Адміністративне право України", "Митне право України", при підготовці навчальних і робочих програм, планів семінарських, практичних занять, лекційних матеріалів з означених програм, у консультативній роботі зі студентами, при наданні правової допомоги працівниками митних органів, при проведенні семінарів для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності "Митне забезпечення експортно-імпортних операцій", у підготовці збірника "Митне законодавство України" (м. Харків, 2004 р.).

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі її положення доповідалися на таких наукових, науково-практичних міжнародних і регіональних конференціях, семінарах, "круглих столах", як-от: Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування. (м. Суми, 2000 р.); Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод. (м. Харків, 2000 р.); Конституція України - основа модернізації держави та суспільства. (м. Харків, 2001 р.); Митна політика України на сучасному етапі. (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність. (м. Харків, 2003 р.); Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування. (м. Одеса, 2003 р.); Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення. (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні". (м. Харків, 2004 р).

Публікації. За темою дисертації опубліковано: монографію, 21 статтю у фахових наукових виданнях. Окремі висновки, пропозиції й рекомендації дисертаційного дослідження викладено в розділах навчального посібника "Митне право України": Навч. посібник / В.Я. Настюк, М.Г. Шульга. - Х.: Нац. юрид. акад. України. - 2001. - 114 с., "Адміністративне право України". - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 544 с., у 7-ми тезах доповідей за матеріалами конференцій, семінарів та "круглих столів".

Структура дисертації складається зі вступу, 5-ти розділів, 16-ти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 430 сторінок. Список використаних джерел становить 329 найменувань і займає 31 сторінку. Додатки містяться на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначаються її мета, завдання, об'єкт, предмет, характеризуються методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення; містяться дані про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру й обсяг.

У розділі 1. "Поняття митного законодавства України: співвідношення і взаємозв'язок з митною справою", що складається з 3-х підрозділів, розкрито загальне поняття митного законодавства, досліджено сутність і структуру митної справи, особливості адміністративно-правового забезпечення діяльності органів митної служби й висловлюються пропозиції щодо її вдосконалення.

У підрозділі 1.1 "Поняття митного законодавства і характерні риси предмета його регулювання" досліджуються різні підходи вчених до тлумачення терміна "митне законодавство". Одні правознавці ототожнюють його з правом, інші виходять із розбіжностей цих двох категорій. Прихильники останньої позиції досить аргументовано, на наш погляд, виділяють різні аспекти відтворення у правовій діяльності "сущого" й "належного": суще - закон, який існує, належне - яким він має бути. Очевидно, що під цим кутом зору питання пошуку саме належного і становить в теоретичному плані сутність змісту поняття "митне законодавство".

З урахуванням викладених положень юридичної науки митне законодавство України розглядається як система законодавчих актів, що виражають відповідні митно-правові норми, покликані на засадах єдності принципів гуманізму, демократизму й соціальної справедливості регулювати процеси здійснення митної справи Українською державою. Запропонована дефініція має загальнотеоретичний характер і відбиває поняття митного законодавства й окремі риси предмета його регулювання - суспільні відносини, пов'язані з виконавчо-розпорядчою діяльністю держави в галузі запровадження функцій митної справи (митної діяльності). До основних рис предмета законодавчого регулювання через призму загально визначених положень адміністративно-правової науки віднесено:

1. Публічність, що характеризує взаємозв'язок митної справи й держави. Вона завжди здійснюється від імені й за дорученням останньої, їй притаманний відповідний набір офіційних владних виконавчо-розпорядчих митних повноважень.

2. Підзаконність, яка в першу чергу означає те, що всі заходи у сфері митної діяльності (у тому числі й видання відповідних актів державного управління), мають базуватися суворо на законі. Підзаконнсіть передбачає, що засади митної діяльності визначаються законодавством. Відповідно й органи митної служби України можуть виконувати лише ті завдання й функції, які віднесені до їх компетенції. Дотримання закону при здійснення митної справи обов'язкове й для інших учасників митних правовідносин.

3. Безперервність митної діяльності, що характеризується її постійністю. За допомогою митно-правового регулювання безперервно організовується службова діяльність митних органів по запровадженню заходів митного оформлення й контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, транспортних засобів та інших предметів.

4. Доцільність митної діяльності, яка визначається цілями митної політики Української держави й завданнями її органів митної служби.

На підставі характеристики основних рис предмета регулювання митного законодавства зроблено висновок, що митна справа - це сукупність владних, публічних, безперервних заходів компетентних органів (їх посадовців) по забезпеченню порядку переміщення через митний кордон транспортних засобів і товарів митного регулювання, пов'язаного зі встановленням і справлянням митних платежів, процедур митного контролю й оформлення, боротьби з контрабандою й порушенням митних правил, інших заходів реалізації державної митної політики.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати про можливе розкриття субстанційної природи категорії "митна справа (діяльність)" через системне визначення її засад (принципів). Спочатку виникає принцип (ідея) законодавчого митного регулювання, потім режим (стан) законодавства з питань митної справи, який застосовується державою як форма й метод митного регулювання для вирішення завдань, що стоять перед нею. Названі принципи мають власне значення й поділяються на окремі види.

Загальні (основні) принципи державного управління митною справою охоплюють: рівність громадян, юридичних осіб перед органами державної митної служби; всебічну урегульованість діяльності митних органів законом; підконтрольність і підзвітність органів митної служби (їх посадовців) органам законодавчої, виконавчої, судової влади, а також Президентові України; самостійність і незалежність органів митної служби (їх посадовців) у межах своєї компетенції; взаємну відповідальність суб'єктів митних відносин по здійсненню заходів митної справи; пріоритет міжнародних митних положень над національними та ін.

Принципи функціональної діяльності митних органів виражаються у виключній юрисдикції України на її митній території; поєднанні охорони інтересів особистості й держави в митних відносинах; єдності, системності, прозорості й економічності запровадження процедур митного оформлення й контролю. Кожне з наведених та інших принципів конкретизуються в певних функціях митної діяльності держави, у відповідних елементах структури митної справи.

Розглянувши характерні риси предмета правового регулювання митного законодавства - суспільні відносини щодо здійснення митної справи, підсумовується, що остання є однією з основних функцій державного управління, має специфічні форми й методи впровадження, й, будучи одним з визначальних засобів реалізації митної політики держави, не лише гарантує економічну безпеку митних кордонів, а й виступає важливим чинником управління зовнішньоекономічними процесами як обов'язкова умова існування й розвитку ринкової економіки правової демократичної держави.

У підрозділі 1.2 "Сутність митної справи, її структура й місце в системі державного управління" розглядаються вихідні, концептуальні положення здійснення митної справи. Сутність і структура митної справи - важливі складники її наукового аналізу. Сутність визначається цілепокладанням, зумовленим характерологічними рисами самої митної справи, і полягає в реалізації митної політики держави щодо забезпечення єдиного порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, справляння податків і зборів, системного ефективного запровадження процедур митного оформлення, а також контролю боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил. Вона виражається у процесі здійснення функцій митної діяльності, як-то (а) регулятивної (б) фіскальної і (в) правоохоронної.

Наголошується, що наведене формулювання одночасно вказує й на структуру митної справи, її відмінні ознаки - комплексний (складний) характер, неоднорідність складових елементів, функціональна чисельність, багатоманітність форм і методів митної діяльності.

Із дослідження вихідних засад митної справи встановлено, що його структуру становлять відповідні блоки заходів, спрямованих на реалізацію законодавчих приписів щодо переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, митного регулювання, пов'язаного з податками і зборами, митного контролю й оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил.

Вивчення теоретичного підґрунтя структури митної справи як правової форми управлінської діяльності дозволило окреслити її сутнісну характеристику. З урахуванням досягнень правознавців з митної проблематики пропонується до структури митної справи віднести певні інститути й категорії митного права країн СНД, основні норми і стандарти міжнародного митного права, митну статистику і класифікацію товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності.

З аналізу теоретичних положень щодо структури митної справи особливо вирізняється пізнання суб'єктно-об'єктних аспектів розглядуваної категорії, визначається статус основних її суб'єктів, а саме: громадяни України, особи без громадянства, громадські організації, підприємства, установи різної форми власності, які вступають у відносини з митними органами й у зв'язку з цим володіють певними правами, визначеними митним законодавством, і несуть конкретні обов'язки.

Владні виконавці митних функцій представлені насамперед, центральним органом виконавчої влади з питань митної справи, в особі його органів, спеціалізованих митних установ й організацій, їх посадовців. Наводиться якісна характеристика системи митних органів, яка відбивається в їх структурі, виключній компетенції й призначені. Детальний аналіз структури митної справи дозволяє стверджувати, що їй властиві такі ознаки, як ієрархічність митного апарату, регіональна автономність, структурно-функціональна організація його діяльності. Одним з аспектів характеристики структури митної справи є її об'єктні елементи - митні правовідносини. Ця проблема поки що не отримала належного висвітлення в юридичній літературі. Виходячи з цього, автор пропонує вважати, що відносини вважаються митними, якщо (а) у них беруть участь митний орган (його посадовець) і (б) цей орган (посадовець) практично реалізує повноваження, надані йому для здійснення митної справи, без чого відносини не можуть бути визнані митними, а дії їх учасників предметом регулювання митного законодавства.

З метою комплексного висвітлення проблеми структури митної справи особлива увага приділяється формі й методам її здійснення і як результат - пропозиція послуговуватися поняттям "форма митної діяльності", що означає спеціальну діяльність митних органів у сенсі їх зовнішнього вираження: а) видання нормативних митних актів; б) видання індивідуальних (ненормативних) актів щодо вирішення окремих митних справ; в) проведення організаційних заходів оперативно-службового характеру; г) здійснення матеріально-технічних операцій.

Структура митної справи нерозривно пов'язана з методами - конкретними способами впливу на поведінку учасників митних відносин, серед яких провідна роль належить адміністративним заходам. Підкреслюється, що останні з урахуванням спрямованості й наслідків поділяються на заходи адміністративного попередження, припинення й застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил.

Здійснення митної справи забезпечується згідно з митним законодавством України і законодавством про державне регулювання її зовнішньоекономічної діяльності. Організація ж митної справи - своєрідна форма державного управління, яку пропонується трактувати як виконавчо-розпорядчу діяльність митно-правового характеру, спрямовану на створення умов, необхідних і достатніх для виконання органами митної служби відповідних функцій у межах та обсязі, передбачених законодавством України, її міжнародними договорами з питань митної справи.

Такий погляд відповідає сформованому підходу до розуміння сутності митної справи та її структури у провідних європейських країнах, де вже відбулася переорієнтація митних інститутів від екстенсивного на інтенсивний шлях розвитку.

У підрозділі 1.3 "Адміністративно-правове забезпечення діяльності митної служби" проведено аналіз конкретних інститутів діяльності митних органів по створенню умов реалізації митної політики через організаційно-правові відносини. У ньому досліджуються адміністративно-правові засоби забезпечення діяльності органів митної служби. Особлива увага присвячена правовому статусу митних органів. Ця категорія потребує переосмислення з урахуванням конституційних положень щодо визначення пріоритетності дотримання прав і свобод людини у сфері митних відносин, міжнародних норм і стандартів. До елементів механізму адміністративно-правового забезпечення діяльності органів митної служби слід віднести наступні складники: унормування положень, якими зазначається статус суб'єктів митної справи, форми й методи їх діяльності, об'єкти митно-правового регулювання, й чинники забезпечення змістовності державно-владного впливу на взаємозв'язки митного характеру.

Дослідження змісту й форми діяльності органів митної служби як предмета регулювання призводить до висновку про необхідність розгляду їх не тільки в єдності, а й як відносно самостійних елементів даного предмета регламентації. Підтримується проголошене в теорії адміністративного права положення, що зміст діяльності апарату державної виконавчої влади відбивається в її цілях, завданнях, функціях і методах. Формулюються визначальні позиції розуміння вказаних явищ стосовно митно-правової сфери, дається їх відповідна класифікація. Щодо форми діяльності органів митної служби робиться висновок, що вона становить дві сторони здійснення митної справи - організаційно-регулятивну і процесуальну. Особлива увага приділяється дослідженню митно-процесуальної сторони предмета регулювання. Зокрема, пропонується виходити з того, що вона є комплексним утворенням, що охоплює всі форми роботи апарату державної митної служби і відбивається в зовнішньому і внутрішньому процесах здійснення митної справи, у контрольній, фіскальній і юрисдикційній діяльності. Надається їх стисла характеристика, висвітлюються основні положення щодо розуміння митного процесуального провадження, стадій митних процедур і результатів діяльності - видання актів з питань вирішення митних справ.

Розділ 2. "Концептуальні основи митного законодавства України" містить аналіз визначальних положень стосовно системи митного законодавства як складової національного права, а також теоретичних характеристик методів, принципів і соціального значення митного законодавства в умовах демократизації суспільства.

У підрозділі 2.1 "Система митного законодавства" вивчаються проблеми загального визначення елементів митного законодавства України, основні критерії класифікації їх змісту, особливості видової диференціації структури митно-правової галузі, а також аналізуються ознаки й формується поняття її системи. Україна має досить розгалужену систему митного законодавства, яка в цілому вирізняється єдністю й диференційністю. Єдність системи, утворюючих її актів обумовлена характером змісту виражених у них базових митно-правових норм. Звичайно, вся багатоманітність останніх не може бути виражена окремим нормативним актом або навіть їх сукупністю. Ця властивість притаманна всій системі, усім нормативним актам, які входять до її складу. Внутрішня єдність митного законодавства зумовлюється зовнішнім верховенством Конституції України й об'єднуючою функцією галузевих кодифікаційних актів. Будучи засобом вироблення нормативних узагальнень і функціональним чинником структури самого митного права, кодифіковані акти виступають об'єднуючим началом того чи іншого комплексу законодавчих актів - своєрідним стрижнем, що зв'язує нормативний акт в цілі системи й підсистеми, яким у цій царині є Митний кодекс України як визначальний чинник, об'єднуючий усі акти, прийняті з питань митної справи, що надає їм необхідної стійкості і стабільності.

Система митного законодавства - самостійна логічна сукупність нормативно-правових актів галузевої належності, які встановлюються (санкціонуються) державою і призначені для регулювання суспільних відносин, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон, справленням митних платежів, митним оформленням, митним контролем та іншими засобами проведення митної політики як складника внутрішньої і зовнішньої політики України.

Проведене дослідження дає можливість визначити, що диференціація структурних елементів митного законодавства проявляється в членуванні її на тісно взаємозв'язані, але відносно самостійні частини - закони й підзаконні нормативно-правові акти. Сукупність останніх можна уявити як чисельну структурно-функціональну систему, що складається з великої кількості взаємозв'язаних ланок, які становлять самостійні (причому такі ж складні) митно-правові утворення.

Визначення системи митного законодавства має базуватися на загальному формулюванні цієї категорії, віддзеркалювати типові ознаки, характерні для неї. З урахуванням цього зазначається, що система митного законодавства в цілому й окремих його складників багаторівнева, й різностороння. Вона виступає певною ієрархічною (вертикальною) структурою, що відтворює переважно відносини підлеглості й субординації, тим самим суттєво впливаючи на забезпечення її внутрішньої узгодженості, юридичної єдності й цілісності. Зміцнення цих зв'язків, контроль за їх дотриманням всіма учасниками митних відносин - важлива умова стабільності нормативно-правових актів підвищення їх ролі як засобу митно-правового регулювання. І навпаки, будь-яке відхилення від принципів ієрархічності цієї системи викликає суперечності, знижує її узгодженість і цілісність і водночас ефективність реалізації.

Що стосується проблем співвідношення митного законодавства з іншими галузями, то зазначається, що в межах дії публічного права роль засадничої галузі щодо митної сфери відіграє адміністративне право. Воно забезпечує реалізацію різноманітних публічних і приватних потреб та інтересів митного характеру шляхом виконання функцій владно-контрольної діяльності й адміністративно-правового захисту. Зважаючи на це, дисертант під джерелом митного законодавства пропонує розуміти правові акти різних державних органів, у яких встановлені норми митного права - загальні правила поведінки у сфері митних відносин. Запровадження й вивчення категорії "система митного законодавства України" дозволить у перспективі вдосконалити алгоритм дослідження проблем митно-правової галузі, оптимізувати нормотворчий процес щодо митної сфери, сформувати засади розвитку нової концепції національного митного законодавства, конструкція якої більшою мірою відповідатиме вимогам ЄС.

У підрозділі 2.2 "Методи регулювання митного законодавства" розглядаються питання особливостей формування методів регулювання митно-правової галузі й ролі адміністративного права у створення соціально-справедливого митного законодавства, спрямованого на забезпечення економічних інтересів держави, прав і свобод громадян у сфері міжнародної торгівлі та зв'язків. Насамперед звертається увага на те, що інтереси, які складають зміст методів митного законодавства, постійно реалізуються. Ця правова категорія відзначається надзвичайною динамікою, в основу якої покладено безперервні процеси формування, нормативно-правового забезпечення й безпосереднього втілення в життя різноманітних митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньополітичної й зовнішньоекономічної діяльності країни. Наводиться поняття методів регулювання, їх класифікація, формуються конкретні пропозиції щодо їх відбиття в змісті митно-правових законів.

Визначення поняття "методи законодавчого митно-правового регулювання" призводить до висновку про необхідність охоплення цією дефініцією всіх методів або, у всякому разі, максимально можливої їх кількості елементів), розгляду їх не тільки як способів впливу на поведінку суб'єктів митних відносин, а й як засобів організації їх діяльності. Під методом законодавчого митно-правового регулювання розуміється заснована на нормах митного регулювання сукупність прийомів і способів впливу на поведінку й організаційну діяльність суб'єктів митних відносин, спрямованих на вирішення завдань митної політики України.

При аналізі елементного складу методу митно-правового регулювання обґрунтовується, що він включає в себе два рівні митно-правових засобів і прийомів. Перший - вольовий, який охоплює прийоми попереднього визначення суб'єктів митних відносин за допомогою певного зобов'язання, припису, заохочення, рекомендації. Указані прийоми впливу на поведінку суб'єктів характерні й для інших галузей законодавства, однак у митному вони мають своєрідну специфіку. Другий рівень включає митно-правові засоби і прийоми організації службової діяльності суб'єктів митних відносин (влади й підлеглості, самостійності, рівності), специфіка яких вирізняється особливостями предмета регулювання митного законодавства.

Переходячи до класифікації методів законодавчого митно-правового регулювання, дисертант вказує, що використання в процесі дослідження якогось єдиного, хоча й важливого класифікаційного чинника не дозволяє розкрити всю багатоманітність цієї категорії, що призводить до їх ототожнення тільки з методами влади й підлеглості, а це не відповідає митно-правовій дійсності. Тому наголошується, що при здійсненні їх класифікації слід виходити з різних підстав і критеріїв. З урахуванням відповідних досягнень юридичної науки і мети дослідження методи законодавчого митно-правового регулювання поділяються на декілька груп: а) за типом регулювання - загально-дозвільний і розпорядчий; б) за способом впливу - методи зобов'язання, заборони, уповноваження, рекомендації і заохочення; в) за видами й різноманітністю митних відносин - методи субординації, координації, реординації, адміністративного договору, визначення митної вартості товарів. Показується значення кожної з наведеної групи для створення ефективних митно-правових законодавчих актів. Стверджується, що забезпечення мінімально-необхідних повноважень органів митної служби пов'язано в основному з використанням дозвільного методу регулювання в умовах розбудови засад ринкової економіки.

У підрозділі 2.3 "Принципи митного законодавства" визначаються поняття принципів митно-правової галузі, їх риси, система і значення для втілення в національний правовий простір загальноприйнятих міжнародних норм і стандартів. Дослідження проблеми принципів митного законодавства України показали, що це вихідні, об'єктивно зумовлені, основоположні чинники, відповідно до яких формуються функціонують й система і зміст цієї галузі українського права згідно з вимогами Європейського митного простору.

Розкриваються характерні риси досліджуваних принципів, зокрема, одна з основних - прийнятність прогресивних загальнолюдських цінностей, які виробило й реалізовує людство. Важливе значення для формування цих принципів має суб'єктивне ставлення до них, їх пізнання, облік та ефективне застосування. Законотворча діяльність, здійснювана не у відповідності з розглядуваними принципами, спричиняє негативний вплив на формування і функціонування митного законодавства України, деформує його й не дозволяє гарантувати права і свободи громадян у митно-правовій сфері й установлювати мінімально необхідні повноваження органів митної служби.

Обґрунтовується, що в системі принципів формування і функціонування вітчизняного митного законодавства необхідно виокремити два їх види - внутрішні і зовнішні, які не є незалежними один від одного явищами, а становлять лише різні аспекти регулювання митної діяльності Української держави.

Вичленення внутрішніх принципів формування й розвитку митного законодавства пов'язано з неможливістю їх дослідження як відносно самостійної категорії в системі законодавства країни. Їх розгляд у такому сенсі призводить до висновку, що до числа внутрішніх принципів слід віднести: а) відповідність митного законодавства положенням Конституції України; б) верховенство митно-правового закону в системі нормативних актів, що містять митно-правові норми; в) наявність власного законодавчого підґрунтя формування й розвитку; г) спеціалізація митного законодавства; д) відповідність (адаптація) митно-правових законів положенням, стандартам і вимогам міжнародно-правових актів.

Наявність зовнішніх принципів формування і функціонування митного законодавства зумовлена взаємозалежністю митного законодавства й митної справи держави. Такий підхід до їх вивчення дозволяє розглядати їх через призму певного виду соціальної дійсності і з урахуванням специфіки відбиття цих принципів у законодавчих митно-правових нормах, поділити їх на а) загально-правові й б) галузеві. Зміст і характер загально-правових (соціальної справедливості, гуманізму, демократизму тощо) зумовлено особливостями нинішнього етапу розвитку громадянського суспільства й завданнями розбудови правової демократичної держави. Реалізація загально-правових принципів здійснюється через галузеві принципи. При характеристиці останніх пропонується виходити з їх взаємозв'язку з принципами виконавчої діяльності держави по запровадженню митної справи. Визначальне місце в системі галузевих принципів формування митного законодавства займають принципи а) служіння органів державної митної служби суспільству й людині; б) обмеженість втручання органів митної служби в господарську діяльність та особисте життя громадян; в) повнота прав і свобод громадян у митно-правовій сфері; г) власна відповідальність учасників митних відносин; д) мінімально необхідні повноваження органів державної митної служби; е) оптимальне доповнення й урівноваження державних повноважень органів митної служби з компетенцією органів самоврядування. Обґрунтовується, що ці галузеві принципи становлять базу формування й розвитку всього митного законодавства України. При цьому підкреслюється наявність поряд з указаними галузевими принципами також принципів функціонування окремих (спеціальних) інститутів митного законодавства.

У підрозділі 2.4 "Значення митного законодавства в умовах демократизації суспільства" аналізується роль даної галузі в регулюванні сучасних митних відносин. Вихідним положенням у висвітленні цієї важливої теоретичної проблеми, безпосередньо пов'язаної з реформуванням законодавства, стало обґрунтування тези щодо зростання творчої, конструктивної ролі митного законодавства. Наведене зумовлюється багатоманітністю й масштабністю завдань побудови громадянського суспільства, правової і соціальної держави в Україні. З огляду на це, їх вирішення вимагає нового рівня митно-правового забезпечення, кардинального підвищення ролі і значення митного законодавства в розвитку національної митної системи, економічної безпеки й незалежності країни, створення ринкової економіки, забезпечення митно-правової захищеності громадян. Поруч з цим формується висновок про недопустимість необмеженого контрольно-примусового впливу на регулювання митних відносин. Використання митних процедур понад міру, без урахування об'єктивних параметрів їх дії, застерігає автор, може призвести до негативних наслідків, сприяти, наприклад, посиленню митного адміністрування й бюрократизму.

Функціональне відбиття ролі митного законодавства визначається його характерними ознаками. Певна якісна його властивість породжує відповідну йому функцію. Так, в основі регулятивної лежить її невід'ємна риса - можливість здійснювати цілеспрямований вплив на поведінку учасників митних відносин. З урахуванням загальнотеоретичних положень обґрунтовується необхідність вирізнення двох видів регулятивних функцій митного законодавства - право забезпечувальної й митного адміністрування (правозахисної). Перша тісно пов'язана з конкретним історичним етапом розвитку Української держави й суспільства, зумовлюється завданнями й цілями побудови громадянського суспільства і правової держави на засадах ринкової економіки. Сучасну право-забезпечувальну функцію митного законодавства слід розглядати як продовження генезису окремих субординаційно-контролюючих відносин, їх підйом на новий рівень своєї еволюційної ходи, насамперед щодо митного обслуговування потреб та інтересів суб'єктів підприємництва, який має завершуватись їх закріпленням у вигляді наданні так званих митних послуг громадянам і юридичним особам. Дотримуючись концептуальних положень загального визначення функцій митного законодавства, під митними послугами дисертант пропонує розуміти виконання митними органами обов'язків, спрямованих на ефективну реалізацію інтересів учасників митних відносин на платній підставі. Оскільки функція митного обслуговування поки що не сприйнята всіма вченими і практиками, не викликає сумніву, що подальша наукова дискусія щодо проблем митних послуг була б тільки на користь і теорії, і практиці митної діяльності.

Зміст функцій митного адміністрування (правозахисної) визначається особливостями предмета регулювання митного законодавства України. Провідне місце в їх системі належить функції, яка має забезпечуватися контролюючою, фіскальною й координаційною діяльністю органів митної служби. Упорядкування цих відносин - головна, визначальна мета митно-правового регулювання, тому вказана функція чинного митного законодавства України виступає стрижневою. Поряд з нею обґрунтовується існування й інших взаємозалежних, але відносно самостійних регулятивних функцій, як-то: а) стимулювання; б) витіснення негативних явищ у митно-правовій сфері; в) стандартизація й уніфікація діяльності суб'єктів митних відносин; г) конкретизація і реалізація відповідних напрямків державної митної політики; д) контрольно-охоронна; ж) процедурно-оформлююча; з) інформаційно-консультативна; у) пізнавальна.

Зупиняється дисертант і на проблемах розвитку демократичних засад митного законодавства України. У межах поєднання зусиль громадян і держави особливої актуальності набуває взаємодія органів місцевого самоврядування й державних інституцій у вирішенні питань по здійсненню митної справи. Зважаючи на це, він вирізняє декілька форм демократичної взаємодії митних органів з органами місцевого самоврядування, які реалізуються на основних 4-х рівнях: а) надання інформації митного характеру органом місцевого самоврядування; б) зворотний зв'язок з органами місцевого самоврядування, громадськістю; в) діалог (консультації) з органами місцевого самоврядування та їх представниками; г) спільна діяльність у комісіях, інвестиційних радах, вільних економічних зонах. На думку автора, шлях до успішної реалізації митої політики на регіональному рівні - це поєднання інтересів влади і громадян. В умовах демократизації суспільства конче потрібно підняти на якісно новий рівень діяльність органів, які беруть участь у профілактиці порушень митних правил, максимально використати можливості, які мають органи місцевого самоврядування у сфері здійснення митної справи, і забезпечити їх взаємодію. Пропонується внести зміни до ст. 38 Закону від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні", передбачивши право виконавчих органів місцевих рад брати активну участь у боротьбі з порушеннями митних правил з метою захисту інтересів територіальних громад.

Розділ 3. "Зміст і форма митного законодавства України" присвячено аналізу митного законодавства як відносно самостійного елемента галузі в контексті співвідношення його змісту і форми.

У підрозділі 3.1 "Митно-правові норми як визначальний елемент змісту митного законодавства" підкреслюється, що змістом митного законодавства України є митно-правові норми (законодавчі), закріплені в законах, тобто підкреслюється, що це не будь-які, а лише конкретні норми, зосереджені у відповідних законодавчих актах. Саме вони становлять підґрунтя, ядро митного законодавства й характеризуються своєрідними ознаками, структурою й видами. Обґрунтовується необхідність дослідження основних ознак митно-правової норми як через відображення соціальної дійсності, так і з позиції сутності самої норми. При цьому автор дійшов висновку про тотожність предмета їх відбиття і предмета регулювання. Об'єктом відбиття митно-правових норм є відповідні сторони виконавчо-розпорядчої діяльності держави в митній сфері, або згідно з чинним законодавством - здійснення митної справи. Саме вони (а не поняття про них) виступають об'єктом правового регулювання митних норм. Аргументується, що останні (а) регулюють найважливіші й найзначніші для суспільства й держави сторони митної діяльності, (б) закріплюються державою від імені її відповідних органів, (в) створюються на науковій основі з урахуванням концепції розбудови громадянського суспільства і правової держави, (г) моделюють і регулюють окремі сторони поведінки й діяльності учасників митних відносин.

...

Подобные документы

  • Митна вартість, її роль у системі митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та методика її визначення. Формування митної вартості на адміністративно-фіксованій системі цін. Порушення, пов'язані з визначенням чи заявою митної вартості.

    реферат [22,1 K], добавлен 13.09.2009

  • Поняття митної справи. Митна політика України й основні її елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента. Митна політика і міжнародна торгівля. Державне регулювання діяльності митних органів.

    контрольная работа [33,8 K], добавлен 20.03.2009

  • Структура, особливості діяльності митної служби в Україні та її функції, нормативно-правова основа. Взаємовідносини митних органів з іншими державними органами в галузі митної справи. Дослідження нормотворчої діяльності, що здійснюється митною службою.

    дипломная работа [75,5 K], добавлен 03.12.2010

  • Порядок проходження служби в митних органах України та його правове регулювання. Законодавство України з питань державної митної справи. Визначення термінів і понять, які використовуються в митній справи. Гарантування безпеки зовнішньої торгівлі.

    реферат [22,9 K], добавлен 27.06.2013

  • Завдання митної системи України. Підпорядкування митних органів певній державній інституції. Види митних територій, їх охоплення митно-тарифним регулюванням зовнішньоекономічних відносин. Механізм прийняття рішень у сфері застосування митного тарифу.

    реферат [923,8 K], добавлен 13.09.2009

Работа, которую точно примут
Сколько стоит?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.