Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Поняття митного оформлення товарів
• 2. Аналіз результатів декларування в Україні
• 3. Шляхи та методи покращення митного оформлення товарів в Україні із врахуванням зарубіжного досвіду
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Світові процеси глобалізації та поширення концепції вільної торгівлі викликали потребу в узгодженні та уніфікації процедур і вимог, що застосовуються до товарів і послуг. За останні роки Україна зробила досить великий крок вперед в адаптації свого законодавства до міжнародних та європейських стандартів, що стосуються саме переміщення через митний кордон України та оптимізації митних процедур.

Незважаючи на те, що в Україні передбачено можливість здійснення митного оформлення товарів у спрощеному порядку, критерії, що висуваються до підприємств з метою надання режиму найбільшого сприяння, питання налагодження партнерства між митною адміністрацією України та бізнесом потребують подальшого удосконалення та розвитку. Створення інституту уповноважених економічних операторів, закріплення їх статусу на законодавчому рівні, створення інформаційних систем для запровадження електронного документообігу, надання права доступу митної служби до комп'ютерних баз даних суб'єктів ЗЕД значно спростить процедуру не тільки декларування, а й отримання попередньої інформації для проведення перевірок.

Не менш важливу роль у забезпеченні якісно нового рівня проведення контрольних операцій стосовно товарів, які імпортуються, відіграє запровадження практики попереднього інформування експортером митного органу про такий намір не шляхом подання документів контролю за переміщення товарів, а поданням імпортної декларації з правом її подальшого уточнення з обов'язковим надання митним органам гарантій щодо сплати податків.

Така система дозволить митним органам до моменту ввезення товарів на підставі укладених угод, надсилати запити до митних адміністрацій іноземних держав щодо наявності та автентичності документів, які підтверджують країну походження товарів, вартісні показники, якісні характеристики, що впливають на правильність класифікації товару.

Мета роботи - дослідити та описати процедуру митного оформлення товарів під час переміщення через митний кордон України.

Відповідно до мети роботи необхідно було розв'язати такі завдання:

- висвітлити поняття митного оформлення товарів;

- проаналізувати результати декларування в Україні;

- дослідити шляхи та методи покращення митного оформлення товарів в Україні із врахуванням зарубіжного досвіду.

Об'єктом досліджень є аналіз результатів декларування в Україні.

Предметом дослідження є порядок оформлення товарів при переміщенні через митний кордон України.

Методи дослідження: аналіз предметної області, статистичні методи, аналітичні методи.

1. Поняття митного оформлення товарів

Митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Керуючись ст.. 257. Митного кодексу України процедура декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Рис.1.1 Зовнішньоторгівельні документи[3]

Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

У митній службі України створюється акредитований центр сертифікації ключів, який безоплатно надає митним органам послуги у сфері електронного цифрового підпису.

Формат митних декларацій, що подаються як електронні документи, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Митним Кодексом.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари:

а) найменування;

б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;

в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);

г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість товарів;

ж) митна вартість товарів та метод її визначення;

з) відомості про уповноважені банки декларанта;

и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг зі сплати митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, на день подання митної декларації;

ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;

д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, що надаються для митного контролю разом з митною декларацією відповідно до статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Митним органам забороняється вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені у цій статті.

Статтею 263. МКУ визначено строки декларування, в якій вказується, що митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу[1].

У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів(необхідні документи які надають при митному оформленні товарів зазначені в додатку 1) , у тому числі у зв'язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі митного органу.

Товари, які протягом 30 днів з дня доставлення їх у митний орган призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі митного органу, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.

Строки, зазначені вище, продовжуються митними органами на прохання декларанта:

1) у разі хвороби власника товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи, що настала після прибуття у місця, встановлені митними органами для здійснення митного контролю, що підтверджується документом, виданим медичним закладом;

2) коли процедура контролю, який здійснюється іншими державними органами під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, потребує додаткового часу, що підтверджується довідкою відповідного органу;

3) якщо виникли обставини та/або сталися події, що перешкоджають поданню митному органу митної декларації, зокрема:

а) стихійне лихо (пожежа, повінь тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях у зоні митного контролю, інші надзвичайні та невідворотні за даних умов події (обставини непереборної сили);

б) протиправні дії третіх осіб, спрямовані проти перевізника, транспортного засобу комерційного призначення чи товарів, що підлягають декларуванню;

в) неможливість подальшого руху транспортного засобу внаслідок зсуву, пошкодження або розпакування товару, що унеможливлює пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Залежно від характеру обставин і подій, документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, видаються державними органами та іншими суб'єктами відповідно до їх компетенції.

Для продовження строків пред'явлення або декларування митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення власник або уповноважена ним особа звертається до митного органу з письмовою заявою, у тому числі в електронній формі. До заяви додаються відповідні документи, які підтверджують обставини та події[2].

Митний орган на підставі заяви та доданих до неї документів продовжує строк декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення на час, необхідний для усунення причин, що не дали змоги своєчасно задекларувати ці товари, транспортні засоби.

Декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення може здійснюватися до прибуття їх на митну територію України або до митного органу призначення.

Митне оформлення здійснюється:

- в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів;

- в будь-якому митному органі з пред'явленням їх цьому орган (ст.. 247 МКУ);

- митним органом, як правило, протягом чотирьох робочих годин з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей (ст. 255 МКУ);

- розпочинається з момент у подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ст. 248 МКУ)[1].

Митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово. Встановлюється персональна відповідальність посадової особи митниці за неправомірні затримки митного оформлення. (ст. 94 МКУ)

Порядок митного оформлення товарів працівниками митних органів такий:

1. Перевіряється наявність усіх документів, необхідних для митного оформлення товарів.

2. Перевіряється відповідність заповнення декларації вимогам, передбаченим у чинних нормативних актах, що регулюють порядок заповнення вантажної митної декларації.

3. Перевіряється правильність нарахування і сплати митних платежів і податків.

4. При перевірці правильності заповнення декларації використовуються відомості, що містяться в супровідних, транспортних, комерційних та інших документах, а також результати митного огляду.

5. По закінченні митного оформлення митний орган реєструє декларацію та додаткові аркуші і присвоює їй відповідний номер, який проставляється в декларації.

6. За результатами митного оформлення працівник митного органу проставляє штамп у декларації і засвідчує її особистою номерною печаткою.

Митне оформлення відбувається після декларування товарів і майна та їх пред'явлення декларантом або транспортною організацією до митного оформлення. Декларування товарів підприємствами здійснюється самостійно або на договірній основі через організації, визнані митницями як декларанти [7].

Отже, митне оформлення - це сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі (в тому числі за умов тимчасового ввезення чи тимчасового вивезення) товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України. Воно здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та із застосуванням засобів державного регулювання ввезення чи вивезення товарів та інших предметів. Метою здійснення митного оформлення є:

Забезпечення митного контролю, який здійснюється з метою дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами, а також громадянами порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду, переогляду, обліку предметів, які переміщуються через митний кордон України, а також в інших формах.

2. Аналіз результатів декларування в Україні

митний оформлення товар декларування

В Україні у процесі становлення ринкової економіки митні податки виступають інструментом мобілізації частини створеного валового внутрішнього продукту до державного бюджету. Динаміка надходжень митних платежів від зовнішньоекономічної діяльно сті за останні роки свідчить про зростання їх ролі в наповненні дохідної частини Державного бюджету (табл. 2.1).

У процесі дослідження надходжень митних платежів та зборів до державного бюджету України виявлено, що із загальної суми митних платежів найбільша частка належить ПДВ (рис. 2.1). У 2013 р. митні органи забезпечили надходження доходів до держбюджету в сумі 145,3 млрд грн, що на 9,3 млрд грн (6,1 %) менше попереднього року. Це, в першу чергу, є наслідком затяжної світової фінансової кризи. У 2013 р. скорочення зовнішнього та внутрішнього попиту на світових товарних ринках зумовило зниження зовнішньоторговельного обігу. Зокрема, імпорт товарів до України в минулому році становив 76,8 млрд дол. США[8].

Порівняно з 2012 р. цей показник зменшився на 9 %, або на 7,6 млрд дол. США 2 . Зменшення обсягу імпорту відбулося в більшості бюджетотвірних товарних груп: паливно-енергетичних товарів, устаткування і транспорту, продукції хімічної промисловості, металів, текстилю і текстильних виробів.

15,3 млрд грн мита, з якого практично вся сума, або 99,4 % - це ввізне мито. До загального фонду державного бюджету надійшло 12,5 млрд грн ввізного мита, що на 4,6 %, або на 492,4 млн грн, більше, ніж у 2012 р. (рис. 2). Така ситуація пояснюється тим, що з початку 2013 р. в Україні ставки ввізного мита зведено до рівня, встановленого відповідно до Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі. Ввізні мита підвищилися на 119 товарних підкатегорій (цемент; руди та концентрати хромові; продукти органічної та неорганічної хімії; добрива та ін.). При цьому на 13 товарних підкатегорій було встановлено нульову ставку (руди та концентрати марганцеві, підшипники, генератори змінного струму тощо).

Таблиця 2.1. Митні податки у структурі доходів Державного бюджету України, млн грн*

Рис.2.1 Структура митних платежів, % [10]

Не дивлячись на зменшення імпорту, у 2013 р. до державного бюджету сплачено 15,3 млрд грн мита, з якого практично вся сума, або 99,4 % - це ввізне мито. До загального фонду державного бюджету надійшло 12,5 млрд грн ввізного мита, що на 4,6 %, або на 492,4 млн грн, більше, ніж у 2012 р. (рис. 2.2). Така ситуація пояснюється тим, що з початку 2013 р. в Україні ставки ввізного мита зведено до рівня, встановленого відповідно до Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі. Ввізні мита підвищилися на 119 товарних підкатегорій (цемент; руди та концентрати хромові; продукти органічної та неорганічної хімії; добрива та ін.). При цьому на 13 товарних підкатегорій було встановлено нульову ставку (руди та концентрати марганцеві, підшипники, генератори змінного струму тощо).

Рис. 2.2 Надходження ввізного мита до загального фонду державного бюджету[10]

Щодо акцизного податку, то він займає 11 % у надходженнях до державного бюджету.

За підсумками 2013 р. до державного бюджету надійшло 35,3 млрд грн акцизного податку, в тому числі вироблених в Україні товарів - 26,4 млрд грн, або 74,8 %, та ввезених в Українупідакцизних товарів - 8,9 млрд грн, або 25,2 %. Надходження загального фонду державного бюджету становили 26,2 млрд грн акцизного податку. Найбільшу частку в надходженнях акцизного податку займають тютюнові вироби - 68,3 % та лікеро-горілчана продукція -17,8 %. Порівняно з 2012 р. надходження податку до загального фонду державного бюджету зросли на 5,4 % (+1,3 млрд. грн), що зумовлено такими основними факторами:

- запровадження авансової сплати акцизного податку виробниками тютюнових виробів при придбанні марок акцизного податку (перевищення сплати над задекларованими сумами);

- підвищення ставки акцизного податку з виробленої в Україні лікеро-горілчаної продукції на 7,9 % та з вироблених в Україні тютюнових виробів - на 6,7 % (середня сума акцизного податку з однієї пачки сигарет з фільтром у 2012 р. становила 4,17 грн, у 2013 р. - 4,48 грн).

За результатами аналізу можна зробити висновок, що частка надходжень митних податків і зборів до державного бюджету дуже вагома. Так, упродовж останніх років питома вага митних платежів у загальному обсязі доходів бюджету становила в середньому 35 %. Відповідний відсоток у європейських країнах значно менший, адже фіскальна функція їхніх митних адміністрацій не найголовніша.

Підвищення ролі митних органів у забезпеченні ефективності зовнішньоекономічної діяльності держави потребує нових контрольних заходів, які базуються на застосуванні системиоцінювання ризиків. Саме проведення постмитного контролю є одним з пріоритетних напрямів підвищення якості організації митного контролю шляхом спрощення митних процедур[9].

У 2013 р. було об'єднано наявні інформаційні ресурси податкової і митної служб та розроблено комплексну ідентифікацію ризиків, що дозволило відстежувати рух товару від кордону до споживача, збільшити ефективність перевірок при кількісному їх скороченні. Також було забезпечено цілодобовий контроль за якістю сервісу на митних пунктах та сервісних центрах через систему відеоспостереження. Протягом року поетапно здійснювалось об'єднання податкового та митного аудиту. Було розроблено єдиний порядок проведення документальних перевірок. Уніфікація стандартів аудиту дозволила не тільки уникати правових колізій, а й сприяла зменшенню кількості перевірок з одночасним підвищенням якості державного контролю в податковій та митній сферах. У червні 2013 р. створено єдиний Моніторинговий центр -потужний інструмент для аналітичного та інформаційного супроводу процесів детінізації економіки за допомогою найновіших розробок у сфері інформаційних технологій. Система з виявлення ризиків була повністю автоматизована і виключила людський фактор, а отже, і будь-які корупційні прояви. Моніторингова система виділила як «ризикові» менше 1 % зареєстрованих осіб, які у 2013 р. збільшили сплату до бюджету в 1,5 раза 2 . Нині постмитний контроль базується на ризикоорієнтованій системі відбору платників для проведення планових перевірок 3 . До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи доходів і зборів. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків.

Як наслідок, кількість проведених планових перевірок юридичних осіб у 2013 р. Скоротилась на 37 % (8,1 тис. планових перевірок у 2012 р. та 5,1 тис. у 2013 р.) [11].

Крім того, було проведено 33 тис. позапланових перевірок, що на 3,3 тис. менше, ніж за відповідний період 2012 р., а також 71,4 тис. зустрічних звірянь, що на 58,7 тис. менше, ніж за відповідний період минулого року. За результатами всіх перевірок, у 2013 р. донараховано до бюджету 7,2 млрд. грн узгоджених податкових зобов'язань 2 .

Нові підходи до організації контрольно-перевірної роботи дають змогу не застосовувати постконтроль до сумлінних платників податків, водночас для несумлінних такий контроль є невідворотним. Контрольно-перевірні заходи спрямовуються виключно на тих суб'єктів ЗЕД, які свідомо не сплачують або сплачують не в повному обсязі платежі до бюджету.

Значущість постмитного контролю в забезпеченні ефективності зовнішньоекономічної діяльності держави з року в рік зростає 4 . Проте платежі, перераховані до бюджету, істотноменші, ніж суми, нараховані в результаті здійснення постмитного контролю. Упродовж 2013 р. митницями відкрито 23,3 тис. справ про порушення митних правил на суму 796 млн. грн. З них лише у 13,3 тис. справ реально вилучено предмети правопорушень на суму 396 млн грн та до 6,9 тис. справ застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 55 млн грн[10].

На розгляд до суду митницями передано 15,2 тис. справ про порушення митних правил на суму 699 млн. грн. За результатами розгляду справ судом прийнято рішення пр о конфіскацію безпосередніх предметів правопорушень на суму 195 млн грн, накладено штрафів на 134 млн грн. Отже, різницю між нарахованими і перерахованими сумами можна вважати резервом зростання бюджетних надходжень від постмитного контролю.

Проведена оцінка судових оскаржень показує, що велика кількість судових рішень виноситься не на користь митного органу (близько 54 %). На нашу думку, запровадження циклу тренінгів для працівників митних органів стосовно управління ризиками та постконтролю дозволить краще обґрунтовувати підстави для донарахування митних платежів та застосування інших санкцій і розв'язати цю проблему в частині, яка залежить від митниці. Необхідно розробити й упровадити в практичну діяльність методичне та інструктивне забезпечення контрольних заходів.

Формування ефективних підходів у напрямку вдосконалення процедур митного контролю потребує врахування сучасних прийомів та використання комплексних заходів з урахуванням оновлень чинного законодавства в митній сфері. Зокрема, у 2013 р. Митним кодексом було встановлено чіткі часові нормативи для митного оформлення. Визначено, що митне оформлення завершується протягом 4 робочих годин з моменту пред'явлення органові доходів і зборів товарів і транспортних засобів комерційного призначення. Встановлено вичерпний перелік випадків, коли вищезазначені строки можуть бути перевищені. За порушення цих строків установлена персональна відповідальність посадових осіб митниці. Незважаючи на те, що Митним кодексом визначено 4-годинний термін такого оформлення, на кінець 2013 р. цей показник становить у режимі імпорту 2 год 25 хв, у режимі експорту - 52 хв.

Таких результатів удалося досягти в тому числі завдяки розвитку системи управління ризиками.

У 2013 р. митниці оглядали лише 3,5 % товарів, що в 3,6 раза менше, ніж у 2012 р. Частку визначення митної вартості товарів за ціною контракту (тобто за заявою декларантів) наближено до загальноєвропейських стандартів - 83 %. Також у 2013 р. скоротився час проходження митних формальностей: пасажирським легковим автотранспортом («зелений кори-дор») - з 12 до 3 хв; громадянами на авіатранспорті - з 10 до 2 год; вантажним транспортом («червоний коридор») - з 2 год 10 хв до 1 год 30 хв.

З огляду на зазначене можна зробити висновок, що для підвищення ефективності процедур митного оформлення необхідно більше уваги приділяти використанню сучасних електронних систем і технологій, які дозволять скоротити час проходження товарів через митницю, мінімізувати людський фактор та зменшити кількість бюрократичних процедур[8].

Запровадження практики сканування вантажів мобільними установками в режимі «імпорт» і «транзит» дозволить огляд вантажів проводити за час від 2 до 5 хв. При цьому безконтактна перевірка надає суб'єктам ЗЕД можливість суттєво зекономити, адже середня вартість послуг розвантаження та завантаження транспортного засобу чи контейнера під час митного огляду становить від 1500 до 15 000 грн.

3. Шляхи та методи покращення митного оформлення товарів в Україні із врахуванням зарубіжного досвіду

У різних країнах світу підхід до митного оформлення різний. Так, у РФ воно складається із п'яти етапів, в інших країнах - з чотирьох. Існують системи спрощеного митного оформлення. У той же час, як зазначалось, такі етапи є уніфікованими в межах певних митних союзів.

Відповідно до згаданої Типової технології в Україні передбачено 4 етапи митного оформлення.

Перший етап митного оформлення - попередні операції і перевірка ВМД та інших документів підрозділами митної статистики. Разом із ВМД направляється її електронна копія. Вміщена в ній інформація повинна відповідати тій, яка внесена в оригінал. На підставі подання ВМД підрозділи митної статистики перевіряють факти застосування до даного суб'єкта ЗЕД санкцій за порушення її правил. Перевірка на першому етапі завершується проставленням штампу «Перевірено».

До попередніх операцій відносяться всі дії, які мають відношення до митної справи і передують основному митному оформленню та приведені товарів і транспортних засобів під визначений митний режим. При попередніх операціях митні органи роблять попереднє митне оформлення, яке спрямоване на недопущення ввезення на митну територію держави і вивозу з цієї території товарів і транспортних засобів, що заборонені до такого ввозу і вивозу, а також ідентифікацію товарів і транспортних засобів для митної мети.

Другий етап митного оформлення - перевірка ВМД і документів, об'явленої митної вартості і нарахування митних платежів відділом митних платежів митниці й відділом тарифів і митної вартості у визначеному Держмитслужбою порядку. Власне цей етап є аналітичним. Він закінчується проставленням штампу на ВМД: «Сплачено».

Третій етап митного оформлення - перевірка вантажним відділом митниці відмічених декларантом у ВМД відомостей на відповідність митним правилам та поданим комерційним документам. Після такої перевірки на всіх аркушах ВМД проставляються штамп «Під митним контролем» і реєстраційний номер. Сама ВМД реєструється в журналі обліку вантажних митних декларацій. Після цього ВМД вважається прийнятою для оформлення. Це має і правовий наслідок - з цього моменту декларант відповідає за вказані в ній дані. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній декларації присвоюється реєстраційний номер, який заноситься до журналу обліку ВМД із вказівкою: її порядкового та реєстраційного номерів, типу, відомостей про відправника й отримувача, про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання, про декларанта. Якщо буде прийняте рішення про відмову в митному оформленні, то вказується відповідний письмовий документ.

Вантажна митна декларація не приймається до оформлення, якщо вона:

- направляється без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;

- заповнена декларантом з порушенням Положення про вантажну митну декларацію;

- заповнена з підчистками і помилками. Виправлення можуть бути зроблені перечеркуванням помилкових і внесення правильних відомостей та в інших передбачених законом випадках.

Якщо підстави для відмови в митному оформленні відсутні, то вантажним відділом приймається рішення про здійснення огляду товару. За зверненням особи, яка отримує товар, може бути оформлений Акт про огляд за встановленою формою.

Четвертий етап митного оформлення - проведення, в разі необхідності, огляду товару і повне оформлення ВМД. Огляд товару здійснюється за його зовнішніми ознаками вибірково чи повністю. На цьому етапі митниця також може відмовити в митному оформленні товару після прийняття ВМД лише в передбачених законом випадках. Такі випадки є поодинокими.

ВМД вважається повністю оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, який здійснював митне оформлення. У залежності від митного режиму інспектором вантажного відділу, який завершив митне оформлення, накладається чи знімається митне забезпечення.

Оформлені митницею листи ВМД розподіляються в такому порядку:

- перший основний лист («Примірник для митниці») зберігається разом із комплектом документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення в митному підрозділі, що здійснював це оформлення на протязі 12 місяців. Після цього терміну передаються в архів митниці;

- другий основний лист («Примірник для статистики») використовується в підрозділах митної статистики органу ДМСУ;

- третій основний лист («Примірник для митниці») використовується в підрозділах митних прибутків і платежів органу ДМСУ;

- четвертий основний лист («Примірник для митниці») використовується в залежності від виду зовнішньоекономічної операції:

а) під час оформлення товарів, які вивозяться за межі митної території України, лист передається декларанту для доставки разом із товаром в пункт пропуску на державному кордоні України. Після процедури пропуску він передається в архів митниці, що здійснила пропуск товарів через державний кордон;

б) під час оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України, лист передається декларанту;

- п'ятий основний лист («Примірник для декларанта») передається декларанту. В той же час можуть бути передбачені і додаткові листи ВТД (форми ТД-3).

У разі необхідності митні органи вправі видавати засвідчені особистою номерною печаткою інспектора митниці ксерокопії оформленої ВМД. Для обліку таких копій ведеться спеціальний журнал.

При кожному закінченні митного оформлення складається реєстр, в який заносяться всі використані при митному оформленні товару документи. Сам реєстр засвідчується особистою номерною печаткою і підписом інспектора, який закінчив митне оформлення. Він зберігається разом з іншими документами, які слугували підставою для митного оформлення.

Оформлення ВМД свідчить про надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначеному митному режимі і підтверджує відмічені у ВТД права і обов'язки по здійсненню відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення транспортних засобів і товарів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур відповідно до заявленого митного режиму.

У той же час митним законодавством передбачено спрощений порядок митного оформлення. У разі переміщення через митний кордон України товарів, необхідних для подолання наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, а також живих тварин, органів та інших анатомічних матеріалів людини для потреб трансплантації, товарів, що мають обмежений строк чи особливий режим зберігання, радіоактивних матеріалів, фото-, аудіо- і відеоматеріалів для засобів масової інформації, товарів міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, товарів, що слідують по процедурі МДП, їх митне оформлення здійснюється першочергово у спрощеному порядку. Умови застосування спрощеного порядку митного оформлення визначаються КМ України.

Митний орган вправі відмовити у здійсненні митного оформлення. У разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати зацікавленим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Цікавим є той факт, що багато країн світу поряд зі стимулювання експорту та сприянням розвитку вітчизняного виробництва не створюють перешкод і для імпортних товарів. Тут можна навести приклад Японії, де дії система податкових пільг для імпортерів, наприклад, податковий кредит у розмірі 5 % від обсягу імпорту або взагалі звільнення від оподаткування великого переліку імпортних товарів, що складає у кінцевому підсумку до 25% загального обсягу імпорту.

Що стосується необхідності уніфікації тарифних ставок, про яку вже йшлося вище, то деякі країни зробили значні кроки у цьому напрямку, так, можна навести приклад Чилі, де ставка тарифу дорівнює 15%, та Болівії, де діють всього дві ставки - 10% і 17%. У Росії здійснюється поступова реформа щодо зменшення кількості адвалерних ставок, що застосовуються до імпортних товарів. При цьому подібні реформи звичайно супроводжуються також зниженням середнього рівня протекціонізму, що досягається двома методами - методом «коцертіна», коли на кожному етапі реформи вищі ставки зменшуються до наступного нижчого рівня (наприклад, у Коста-Ріці і Гватемалі), або методом «радіального», пропорційного зниження, коли на кожному етапі усі ставки зменшуються на визначену кількість відсотків (Мексика) [6, с. 609 - 612].

Митний тариф Польщі передбачає чотири види митних ставок: основні (конвенційні), преференційні, автономні та знижені. Знижені ставки застосовуються для країн, які підписали угоди про вільну торгівлю з Польщею - це країни ЦЄЗВТа, члени ЄАВТ, держави Балтії. Саме ці ставки переважно застосовуються при митному оформленні, оскільки 80% товаропотоку йде з вищезазначених країн. На жаль, Україна на входить до цієї групи країн. З тих пір, як Польща увійшла до ЄС, вона не може самостійно встановлювати митні тарифи, крім того, значна частка від зібраних митних зборів направляється до бюджету ЄС. Стрімка лібералізація митно-тарифної політики цієї держави послабила фіскальну функцію митного тарифу та обмежила можливість застосування протекціоністських заходів. В цілому можна зазначити, що, на відміну від українського законодавства, норми митного законодавства Польщі та порядок застосування інструментів митно-тарифного регулювання дуже наближені до вимог та норм Європейського Союзу, незважаючи на те, що кількість нормативно-правових актів, що потребувала гармонізації у країнах Центральної та Східної Європи, складала до 1,5 тисячі.

В Угорщині, аналогічно до Польщі, митно-тарифна політика здійснюється за нормами ЄС, а митне оформлення - на основі Єдиного адміністративного документа, що застосовується у країнах ЄС [3, с. 59]. Митна політика Угорщини, так само, як і інших нових країн - членів ЄС, що належали до комуністичного табору (Словенії, Словаччини), характеризується перехідним станом від політики захисту національної економіки від імпортної експансії до лібералізації торговельної політики під тиском СОТ, намаганням уникнути різкого зниження митних ставок та зберегти елементи державної підтримки сільського господарства та інших вразливих галузей економіки.

Суттєва відмінність митно-тарифного регулювання в Україні від провідних країн світу полягає у надзвичайно розгалуженій товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності. Така ситуація створює потенційну можливість для зловживань суб'єктів ЗЕД шляхом декларування товару не за своїм кодом з метою сплати меншої суми платежів [4, с. 8 - 9].

На жаль, можливість гармонізації митного законодавства України за вимогами ЄС суттєво гальмується через надання пріоритету фіскальній функції митних органів, що надзвичайно ускладнює можливість тісної співпраці з країнами ЄС [5, с. 44]. У промислово розвинутих країнах мито виконує перш за все регулюючу функцію, а не фіскальну, і надходження від справляння ввізного мита складають не більше 0,3% ВВП, на відміну від України, митна служба якої відіграє ваджливу роль в процесі наповнення державного бюджету(Справляння мита у 2014 році, додаток 2). Перетворення митних органів України у фіскальні зменшує можливості реалізації інших їх функцій та створює перешкоди для міжнародного співробітництва та ефективної боротьби з митними правопорушеннями. Як наслідок, збільшуються масштаби ухилення від сплати податків, зменшується конкурентоспроможність вітчизняного товаровиробника, не приділяється належної уваги розвитку співробітництва на міжнародній арені тощо [6, с. 95].

Для реалізації намагань України інтегруватися до Європейського Союзу та посилити співпрацю з провідними світовими економічними організаціями, слід аналогічно до країн Центральної Європи, які вже пройшли цей шлях, вносити зміни у національне законодавство та використовувати лише ті інструменти митно-тарифного регулювання, які не лише не суперечать принципам СОТ та ЄС, але і здатні захистити економічні інтереси України. Тобто слід взяти на озброєння досвід саме країн ЦСЄ, які нещодавно приєдналися до ЄС, а саме поступово зменшувати митні ставки відповідно до домовленостей із СОТ, при цьому не відмовляючись від захисту вразливих галузей економіки (АПК, машинобудування, харчова промисловість), а також продовжити подальше впровадження системи аналізу ризиків та пост-аудиту для запобігання митним правопорушенням. Щодо останнього, то тут корисним є використання досвіду США та Японії та скорочення товарної номенклатури, що зменшить зловживання при визначенні коду товару.

Інтенсивність інтеграції України в світовий економічний простір суттєво залежить від якості її митної політики. Налагодженість зовнішньоекономічних зв'язків, ефективність зовнішньоекономічної діяльності країни викликають постійну модернізацію митної сфери. Митне регулювання повинно гармонійно поєднати реалізацію фіскальної функції із забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в умовах сучасної глобалізації.

Здійснення митної політики в Україні повинно бути якомога прозорим та ґрунтуватися на постійному діалозі бізнесу з українською митницею. Цьому сприятиме систематичне залучення представників бізнесу до участі в реформуванні митної справи. Одним із прикладів відкритого діалогу має бути участь представників бізнесу у внутрівідомчих нарадах та заходах. Сумлінні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності отримають можливість оперативно вирішувати всі нагальні проблеми митного контролю через спеціально уповноважених контактних осіб митниці.

Не менші вигоди від комунікацій з бізнесом отримає і українська митниця, зокрема це стосується всебічного обміну між митними органами та компаніями інформацією (починаючи від вартості товарів у офіційних імпортерів - до оперативної інформації про можливі митні правопорушення). Представники бізнесу та митниць повинні проводити робочі зустрічі на постійній (щомісячній) основі, обговорювати досягнутий прогрес у реформуванні митної справи, а також вносити та реалізовувати конкретні практичні пропозиції щодо покращення ситуації.

Висновки

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст. 246 МК).

Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів органів доходів і зборів протягом робочого часу, встановленого для цих органів. Відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому органі доходів і зборів з пред'явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється органом доходів і зборів, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення. Місця митного оформлення товарів, що переміщуються трубопроводами та лініями електропередачі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Місця здійснення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначаються відповідно до розділу XII цього Кодексу. За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом, установленим для них, на умовах, визначених цим Кодексом. Форма письмового звернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів або поза робочим часом, установленим для них, із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі оголошення надзвичайного стану в окремих регіонах України можуть визначатися органи доходів і зборів, в яких здійснюватиметься митне оформлення товарів. За рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митне оформлення підакцизних товарів, природного газу, товарів, які відповідно до законодавства підлягають клеймуванню державним пробірним клеймом, а також лікарських засобів може здійснюватися у спеціально визначених для цього органах доходів і зборів (ст. 247 МК).

Список використаних джерел

1.Митний кодекс України Закон України від 13.03.2012 зі змінами і доповненнями.

2. Піскун Є. П. Міжнародна співпраця зі спрощення митних процедур: Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний Інститут». Політологія. Соціологія. Право. : Збірник наукових праць: - Київ: ІВЧ «Політехніка», 2011 - 3(11) 2011 р., с.176

3.Співак І. В. Вдосконалення процедур митного контролю. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний Інститут». Політологія. Соціологія. Право. Випуск 2008 р

4.. Risk Management Compendium: Volume 1. - World customs organization, 2011. - 54 p. - Access mode: http://www.wcoomd.org/files/1. Public files/PDFandDocuments/Procedures and Facilitation_2/RMC_en/ Volume 1.pdf.

5. Customs risk management (CRiM): A Survey of 24 WCO Member Administrations. - World customs organization, Cross-border Research Association, 2011. - 78 p. - Access mode: http://www.wcoomd.org/files/1.Public files/PDFandDocuments/CBRA_CRiM_report_final_mar2011.pdf.

6. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. - Т. 4 : Галузеве управління / наук.-ред. колегія : М. М. Іжа (співголова), В. Г. Бодров (співголова) та ін. - К. : НАДУ, 2011. - 648 с.

7. Кулик Г. Развитие системы управления рисками в таможенной службе Украины / Г. Кулик // Вестник Российской таможенной академии. - 2013. - No 4. - С. 108-114.

8. Терещенко С. Концептуальні основи ризик-менеджменту у галузі митної справи / С. Терещенко // Митний брокер. - 2010. - No 5. - С. 55-86

9. Про державний бюджет України на відповідний рік [Електронний ресурс] : Закон України. - Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5515-17

9. Публічний звіт МДЗУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://minrd.gov.ua/ media-tsentr/novini/138216.html

10. Шталь Т. В. Митні платежі України та вплив на них членства у Світовій організа-ції торгівлі / Т. В. Шаль, М. А. Вівденко, К. Є. Кравченко // Вісник Міністерства доходів і зборів України. - 2013. - № 35. - С. 25-34.

11. Пашко П. В. Аудиторський контроль в митній справі / П. В. Пашко, Д. В. Пашко // Митна безпека. - № 1. - 2013. - С. 4-13.

12. Терещенко С. П. Ціна та вартість у сфері митного регулювання/ С. П. Терещенко, Г. О. Хабло// Вісник КНТЕУ. - 2010. - №3. - С. 40-48

Размещено на Allbest.ru

...