Митний контроль в Україні: сучасний стан та основні принципи митного контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИТНИЙ КОНТРОЛЬ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ

Л.І. Кийда, викладач кафедри

державного управління та митної справи

Академії митної служби України

Анотація

У статті розглянуто актуальні питання митного контролю, які мають відповідати тим завданням, що ставить перед собою країна. Це є головною стратегічною метою діяльності митної служби України, реалізація якої залежить насамперед від удосконалення організації митного контролю. Перед митною службою України стоїть завдання функціонального наближення своєї організації та діяльності до відповідних митних структур країн Європи, що передбачає насамперед усіляке сприяння розвитку зовнішньої торгівлі та водночас надійний захист державних інтересів в економічній сфері.

Ключові слова. Державне управління, інтеграція до Європейського співтовариства, митне оформлення, митний контроль, зони митного контролю.

Annotation

The pressing questions of custom control, which must answer a that task which puts before itself country, are considered in the article. It is the primary strategic objective of activity of custom service of Ukraine, realization of which depends above all things on the improvement of organization of custom control. Before custom service of Ukraine the task of the functional approaching of the organization and activity stands to the proper custom structures of countries of Europe which foresees above all things every assistance development of foreign trade and at the same time reliable defence of state interests in an economic sphere.

Keywords. State administration, integration, to the European concord, custom registration, custom control, areas of custom control.

Вступ

Діяльність митних органів України пов'язана із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарiв, речей, валюти, цінностей, транспортних засобiв, які переміщуються через митний кордон України.

Митне оформлення та митний контроль здійснюються особовим складом підрозділів регіональних митниць, митниць, і є його повсякденною роботою. Як і будь-яка діяльність, робота по виконанню митного контролю та митного оформлення потребує належної організації. Тобто всі операції, які здійснюються в процесі митного оформлення та контролю, повинні бути належним чином упорядковані та відображені в нормативних актах (документах), технологічних схемах, порядках, що визначають правову основу та послідовність дій співробітників митниці.

Зважаючи на це, в будь-якій державі формується єдина система митного контролю, яка має відповідати тим завданням, що ставить перед собою країна. Світова практика свідчить про те, що основні засади щодо організації системи митного контролю визначаються вищими органами державного управління. Саме такий підхід знайшов своє відображення в практиці державотворення в Україні.

Проблеми організації та підвищення ефективності й результативності митного контролю розглядаються в працях В.А. Аргунова, В.П. Батіг, Є.М. Березного, Ю.П. Соловкова, П.В. Пашка, Л.М. Пісьмаченко та інших вчених і практиків митної системи. Проте вплив належної організації митного контролю в умовах інтеграції до світового економічного простору та сучасних методів контролю на основі аудиту в даних роботах розкрито недостатньо повно.

Метою даної статті є теоретичне обґрунтування необхідності удосконалення основних принципів митного контролю з метою поліпшення його результативності та ефективності.

Результати

Конституційно-правове регулювання щодо здійснення митної справи в Україні фактично визначається двома статтями Конституції України.

Стаття 92 встановлює, що виключно законами України визначаються засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи, а також порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального. Норми статті 116 зобов'язують Кабінет міністрів України організовувати та забезпечувати здійснення зовнішньоекономічної діяльності України і митної справи.

Кабiнет Мiнiстрiв України органiзовує та забезпечує здiйснення митної справи вiдповiдно до митного Кодексу та iнших законiв України, а також мiжнародних договорiв, укладених в установленому законом порядку, координує дiяльнiсть спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузi митної справи, iнших органiв виконавчої влади при вирiшеннi питань, що стосуються митної справи.

Безпосереднє керiвництво митною справою покладається на спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи - Державну митну службу України. Саме вона спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо організації митного контролю.

Основні правові принципи переміщення предметів через митний кордон України затверджені в розділах IV та VIII Митного кодексу України (далі - МКУ). Визначені у цих розділах положення розроблені з урахуванням основних конституційних прав і свобод громадянина -- права користування та розпорядження своєю власністю, права вільного пересування, права на підприємницьку діяльність, свободу зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Крім того Законом України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання” N877-V від 5.04.2007р. державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:

- пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; митний контроль кордон переміщення

- підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;

- рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

- гарантування прав суб'єкту господарювання;

- об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю);

- наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю);

- відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

- неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю);

- невтручання органу державного нагляду (контролю) у статутну діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;

- відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства;

- дотримання умов міжнародних договорів України;

- незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян [10, с. 14].

Відповідно до законодавства України всі особи на рівних засадах мають право на ввезення в Україну та вивезення з неї предметів, товарів і транспортних засобів. Обмежування або позбавлення такого права може застосовуватися тільки у випадках, передбачених МКУ та іншими законодавчими актами України.

Вже у першому Митному кодексі України 1991 р. прямо зазначалося, що «заборона чи обмеження не повинні створювати невиправданих перешкод для здійснення будь-яких видів діяльності, не пов'язаних безпосередньо з обставинами, що стали причиною встановлення цієї заборони чи обмеження».

До цих обставин законодавець відносить:

-- інтереси державної безпеки;

-- захист суспільного порядку, моралі населення;

-- захист здоров'я людини, тварин, рослин;

-- охорона навколишнього середовища;

-- захист історичної, археологічної, культурної спадщини народу України та інших держав;

-- захист інтелектуальної власності;

-- захист інтересів вітчизняних виробників і споживачів.

Ці основні положення активно використовуються митним законодавством багатьох держав, містяться у міжнародних договорах та знайшли своє відображення в Митному кодексі України 2002 року.

Відповідно до загальновизнаних норм, якщо предмети чи транспортні засоби, які заборонено ввозити, все ж таки перетнули митний кордон України, то вони мають бути негайно вивезені з території України (чи, навпаки, повернені до неї), якщо законодавством не передбачена їх конфіскація.

Якщо немає можливості негайно вивезти предмети чи транспортні засоби, вони передаються на зберігання на склади тимчасового зберігання, власниками яких є митні органи. Термін зберігання не може перевищувати 3-х діб. Усі витрати на перевезення та зберігання товарів і транспортних засобів покладаються на особу, яка їх ввезла (перевізник, власник).

Слід зазначити, що переміщення товарів і транспортних засобів відбувається у митному режимі, який вибирає особа, що здійснює їх переміщення. Проте митний орган з урахуванням конкретної ситуації має право встановлювати свій митний режим. Відповідно і форми митного контролю можуть бути різними, їх обирають посадові особи митного органу, які проводять митний огляд у кожному конкретному випадку.

У пунктах пропуску через митний кордон або в інших місцях митної території, в межах якої митниця здійснює митний контроль, визначається зона митного контролю. Режим її - це порядок доступу та перебування в таких зонах, включаючи службових осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю, та громадян, що проходять митний контроль або уповноважені пред'явити для контролю товари та інші предмети, а також порядок переміщення товарів та інших предметів за межі зони митного контролю.

Зони митного контролю в пунктах пропуску через державний кордон встановлюються в місцях оформлення пасажирів, транспортних засобів, вантажів. На територіях та в приміщенні підприємств, що зберігають товари та інші предмети під митним контролем, митниця визначає території зон митного контролю за умови виконання підприємством вимог, що забезпечують здійснення митного контролю в повному обсязі [2, с. 24].

Відповідно до політичних та економічних цілей держава може встановлювати квоти, обмеження на ввезення та вивезення окремих видів товару (кількісні та вартісні), змінювати тарифи, запроваджувати нові митні режими. Разом з тим треба підкреслити, що прийняття державою таких рішень зачіпає інтереси інших держав. Вони повинні бути узгодженими з міжнародними торговельними та митними угодами.

У цьому аспекті можна зрозуміти міжнародну бізнесову спільноту та національних суб'єктів ЗЕД -- держава повинна забезпечувати стабільні закони, якщо прагне до поваги на міжнародній арені.

Основними завданнями і напрямками організації митного контролю є:

-- підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;

-- аналіз діючих та впровадження передових форм і методів митного контролю та заходів підвищення ефективності;

-- запровадження інноваційних технологій митного контролю та митного оформлення;

-- організація взаємодії митних органів (підрозділів) зі службами прикордонного, санітарного, фітосанітарного, радіологічного, ветеринарного, екологічного контролю, іншими контрольними службами та правоохоронними органами при здійсненні митного контролю;

-- розробка і запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення;

-- удосконалення видів особистих забезпечень, форм їх застосування [2, с. 16].

Підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури здійснення на регіональному (регіональні митниці, митниці) та центральному (центральний апарат ДМСУ) рівнях.

Регіональні митниці та митниці на підставі практичної роботи оперативних підрозділів збирають, узагальнюють, систематизують та аналізують інформацію щодо діючого порядку митного оформлення та контролю, розвитку інфраструктури регіональної митниці та митниць, виявляють проблемні питання, вивчають передовий досвід і готують пропозиції щодо вирішення проблемних питань, розповсюдження передового досвіду, вдосконалення порядку митного контролю та митного оформлення. Передові форми та методи митного контролю, а також заходи по підвищенню їх ефективності впроваджуються регіональною митницею та митницею. На підставі отриманої від митниць інформації ДМСУ (управління центрального апарату) готує проекти законодавчих актів і нормативні акти з питань митної справи та організації та розвитку митної інфраструктури.

Одним з елементів митної інфраструктури є пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних, вантажів та іншого майна. Пункти пропуску поділяються:

-- за видами сполучення - на залізничні, автомобільні, морські, річкові, повітряні, пішоходні, поромні;

-- за категоріями - на міжнародні (пропуск через кордон громадян і транспортних засобів усіх держав), міждержавні (пропуск через кордон громадян і транспортних засобів України і суміжної держави), місцеві (спрощений пропуск через кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях, районах, та транспортних засобів, що їм належать);

-- за характером транспортних перевезень - на пасажирські, вантажні, вантажопасажирські;

-- за режимом функціонування - на постійні, тимчасові;

-- за часом роботи - на цілодобові та такі, що працюють у визначений час.

Одним із напрямків організації митного контролю є розробка і запровадження в дію технологічних схем митного контролю та митного оформлення. Технологічна схема - це встановлена керівництвом митного органу, обов'язкова для виконання послідовність дій співробітників підрозділів митного органу під час здійснення операцій митного контролю та митного оформлення. Технологічна схема може регламентувати діяльність як одного окремо взятого підрозділу, так і декількох підрозділів митного органу в комплексі, а також взаємодію підрозділів митного органу з підрозділами інших контролюючих органів (служб): санітарної, фіто санітарної, радіологічної, ветеринарної, екологічної, підрозділами прикордонних військ України та інше. За допомогою технологічних схем, погоджених з відповідними службами, врегульовуються питання взаємодії під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

При цьому логічним завершенням митного контролю є митне оформлення товарів та транспортних засобів. Фахівці класифікують комплекс заходів системи митного оформлення на три групи:

1. Митне оформлення - це засвідчення відомостей, одержаних під час здійснення митного контролю товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

2. Юридичне оформлення результатів митного контролю.

3. Ведення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі та транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Організація митного контролю в пунктах пропуску через державний кордон завжди спрямована на прискорення процедур митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, які перетинають державний кордон України, спрощення та уніфікацію митних формальностей, з одного боку, а також посилення митного контролю за переміщенням цих товарів, з іншого. За результатами виконання основних завдань в цьому напрямі діяльності можна констатувати, що Держмитслужба, регіональні митниці та митниці постійно вживають заходів, які позитивно впливають на прискорення пропуску транспортних засобів, вантажів, громадян через державний кордон України, збільшення пропускної спроможності пунктів пропуску в умовах постійно зростаючого вантажо- та пасажиропотоків.

Водночас аналiз стану боротьби з контрабандою свiдчить про те, що незважаючи на комплекс здiйснених органами виконавчої влади заходiв, вона продовжує поширюватись, а пов'язанi з нею негативнi процеси набувають дедалi витонченiших форм, що завдає значної шкоди економiцi України, негативно впливає на кримiногенну ситуацiю в державi.

В останні роки при відносній стабільності кількості порушених кримінальних справ про контрабанду, значно зростає вартість вилучених предметів по цих справах. Це свідчить про зухвалість контрабандних операцій. Причому правопорушники все більше використовують методи, при застосуванні яких експортно-імпортні операції на перший погляд виглядають законними, але при поглибленому вивченні всіх документів і обставин виявляються ознаки порушень митного законодавства” [11, с. 41]. Зменшення кількості кримінальних справ протягом останніх років обумовлено постійним підвищенням розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян як базової величини, від якої визначається межа відповідальності за контрабанду товарів. Отже, масштаби комерційної фальсифікації поширюються, а методи стають більш вишуканими, завдаючи тим самим економічних збитків державі.

Але найбільші збитки держава несе від того, що в країні існувала вертикально інтегрована корупційна схема, коли починаючи від найвищих керівників і закінчуючи спеціальними групами на кордонах і на митницях всі жили від загальних хабарів і від ухиляння від сплати митних податків. Мають мiсце факти незаконного звiльнення товарiв вiд митного оформлення, їх ввезення на митну територiю України пiд виглядом транзиту, перемiщення товарiв через митний кордон поза пунктами пропуску, недекларування та приховання предметiв вiд митного контролю шляхом подання митному органу документiв, що мiстять неправдивi вiдомостi стосовно вартостi товару, кiлькостi вантажу, країни його походження, вiдправника товару тощо. При цьому активно використовуються фiктивнi фiрми або такi, що перебувають на облiку як учасники зовнiшньоекономiчної дiяльностi, але без укладення вiдповiдних контрактiв.

Найбiльшою є питома вага контрабандної продукцiї на ринку автомобiлiв, аудiо-, вiдеотехнiки, комп'ютерної та побутової технiки, виробiв легкої промисловостi, продуктiв харчування (насамперед цукру та м'ясної продукцiї), тютюну, алкогольних напоїв, нафтопродуктiв, ювелiрних виробiв. Майже чверть загальної кількості порушених справ складають такі, у яких предметом правопорушень були промислові товари, сировина та матеріали 20 % - справи, де предметом правопорушення є продовольчі товари та сільгосппродукція. Відмічається тенденція щодо збільшення випадків виявлення та вилучення дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Аналізуючи порушені митниками кримінальні справи, що контрабандні операції приносять їх учасникам величезні прибутки. Так, нелегальне переміщення через кордон і реалізація лише одного „каміона” з імпортними сигаретами збагачує організаторів і виконавців злочинної акції Такий же „навар” одержують контрабандисти алкогольних напоїв, делікатесних рибних продуктів, викрадених за кордоном автомашин тощо [13, с. 60].

Визначальними факторами поширення контрабанди є:

- iснування економiчних передумов;

- недостатня ефективнiсть митного i прикордонного контролю;

- недосконалiсть нормативно-правової бази у сферi регулювання iмпорту та боротьби з контрабандою;

- необлаштування державного кордону з державами СНД;

- високi ставки ввiзного мита, акцизного збору та податку на додану вартiсть пiд час iмпорту;

- неоднакове податкове навантаження на суб'єктiв господарювання;

- наявнiсть значної рiзницi мiж свiтовими i внутрiшнiми цiнами на окремi групи товарiв;

- корупцiя в митних органах, органах охорони державного кордону, iнших правоохоронних та контролюючих органах;

- вiдсутнiсть належного контролю за реалiзацiєю товарiв на внутрiшньому ринку;

- недосконалiсть обмiну iнформацiєю мiж державними органами, що здiйснюють контроль за зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю.

Проблемою залишається фiнансування заходiв, спрямованих на розбудову державного кордону i розвиток митних органiв. Iз затверджених у державному бюджетi обсягiв асигнувань за останнi два роки недофiнансовано, що не дало змогу задовольнити нагальнi потреби та виконати вiдповiднi державнi програми. Через нестачу коштiв повiльними темпами здiйснюється будiвництво та облаштування пунктiв пропуску через державний кордон, залишається незадовiльним забезпечення митних органiв та органiв охорони державного кордону технiчними засобами контролю.

Але особливу роль у поширеннi контрабанди вiдiграє людський фактор. За iнформацiєю правоохоронних органiв, переважна бiльшiсть злочинiв, пов'язаних з незаконним перемiщенням вантажiв через державний кордон, скоюється з використанням корумпованих зв'язкiв з посадовими особами митних органiв, органiв охорони державного кордону та iнших контролюючих органiв.

Найпоширенiшими протиправними дiями є:

- незаконне звiльнення вантажiв вiд митного огляду;

- оформлення документiв про вивезення за межi територiї держави товарiв, що мали перемiщуватися через територiю України транзитом, але були реалiзованi в Українi;

- опломбування транспортних засобiв без огляду вантажу;

- оформлення подвiйних митних документiв;

- заниження митної вартостi товару;

- здiйснення митного оформлення не iснуючих або з навмисно завищеною вартiстю вантажiв на експорт, що дає змогу незаконно вiдшкодовувати з державного бюджету податок на додану вартiсть.

Слід наголосити, що зберігається тенденція активної роботи підрозділів по боротьбі з контрабандою, у порівнянні до пасивності підрозділів митниць, які безпосередньо здійснюють митний контроль та митне оформлення вантажів.. За наведеним стоять факти незацікавленості керівників і посадових осіб митниць, які здійснюють митний контроль і митне оформлення, у виявленні митних правопорушень.

Слід також враховувати, що останні роки за допомогою правоохоронних органів на митну службу чинився тиск з метою незаконного звільнення від митного контролю товарів, сприяння контрабанді, і цьому є документальне підтвердження, однак служба діяла в межах компетенції. [12, с. 5].

Висновки

Таким чином, для успішної інтеграції до Європейського співтовариства перед митною службою України стоїть завдання функціонального наближення своєї організації та діяльності до відповідних митних структур країн Європи, що передбачає насамперед усіляке сприяння розвитку зовнішньої торгівлі та водночас надійний захист державних інтересів в економічній сфері. Тобто з метою максимального забезпечення національних інтересів та успішної інтеграції до ЄС необхідно забезпечити безперебійне переміщення вантажів і громадян з належною швидкістю та якістю. Саме це є головною стратегічною метою діяльності митної служби України, реалізація якої залежить насамперед від удосконалення організації митного контролю.

Проблемним залишається питання про те, чи можна державні потреби задовольнити якомога краще й повніше за умови, якщо необхідність комплексного вдосконалення методів боротьби зкомерційними злочинами та зосереджені зусиль на подальшому зміцненні правопорядку і законності в роботі митних та правоохоронних органів не визначені у чинному законодавстві. На жаль, на сьогодні контрольні повноваження працівників митних органів дійсні лише в зоні митного контролю. Цих повноважень недостатньо для ефективної та системної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил при здійсненні експортно-імпортних операцій. Тому актуальним залишається приведення правового статусу працівників митних органів у відповідність до покладених на митну службу завдань.

Лібералізація окремих митних операцій в сучасних умовах значного збільшення обсягів зовнішньої торгівлі не повинна призводити до зниження надійності митного контролю, а навпаки - його ефективність має постійно зростати, що є вагомим чинником захисту національних інтересів та недопущення економічних збитків держави. Зазначені обставини зумовлюють необхідність розширення повноважень і сфери діяльності митних органів, віднесення до їх компетенції нових завдань, спрямованих на досягнення стратегічних цілей держави.

Тому всебічне дослідження даної проблеми, об'єктивна необхідність подальшого поглиблення її теоретичної та науково-прикладної сторін зумовлюють актуальність таких досліджень в подальшому.

Література

1. Конституція України від 28.06.96 р. // Світовид. 2001. 48 с.

2. Митний кодекс України від 11.07.2002р. № 92-IV // К.: Атіка, 2008. 160 с.

3.Основи митної справи: Навч. посіб. / В.А. Аргунов, В.П. Батіг, Є.М. Березний та ін.; За заг. ред. Ю.П. Соловкова, П.В. Пашка. Х.: Вид. група “Ра - Каравела”, 2000. 320 с.

4.Пісьмаченко Л.М. Державне управління зовнішньоторговельною діяльністю в Україні: регулювання та контроль: монографія. Донецьк: ТОВ «Юго-Восток», 2008. 366 с.

5.Презентація Державної митної служби України в Європейській комісії / Інформ.-аналіт. упр. Держмитслужби. К., 2002. 64 с.

6. Про Державну службу: Закон України від 16.12.93 р. №3723-ХІІ. // www.customs. gov.ua.

7. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.95 р. № 356/95-ВР. // www.customs.gov.ua.

8. Про митну справу в Україні: Закон України від 25.06.91 р. № 1262-ХІІ. // www.customs.gov.ua

9. Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну: Закон України від 13.09.01р. № 2681-ІІІ із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 01.08.04р. № 1970- IV // www.customs.gov.ua.

10. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання: Закон України від 05.04.2007р N877-V. // www.customs.gov.ua.

11. Про створення зон митного контролю та їх функціонування: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.02р. № 1947 // www.customs.gov.ua.

12. Положення про Державну митну службу України, затверджене Указом Президента України від 08.02.97р. № 126/97 // www.customs. gov.ua.

13. Про введення в дію Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV: Постанова Верховної Ради України // www.customs. gov.ua.

Размещено на Allbest.ru