Підстави та процедури прийняття митними органами рішень щодо класифікації та визначення країни походження товарів: окремі перспективи вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту права, Заклад вищої освіти «Міжнародний університет бізнесу і права»

Підстави та процедури прийняття митними органами рішень щодо класифікації та визначення країни походження товарів : окремі перспективи вдосконалення

Дрофіч О.Ю.

Здобувач кафедри адміністративного, кримінального права і процесу

м. Миколаїв, Україна

Анотація

Досліджено основні аспекти підстав та процедур прийняття митними органами рішень щодо визначення країни походження товарів. Автором зазначено, що правила визначення країни походження товарів закріплюють широке коло позитивних регуляторних практик, з-поміж яких процедура консультацій між підприємствами та митними органами у випадку виявлення митними органами достатніх підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих підприємством відомостях про країну походження товару. Виявлено, що спрощення процедури митного оформлення забезпечується покладенням на митні органи обов'язку самостійно пересвідчитись у дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться. Водночас, незрозумілим видається те, що за неможливості достовірно встановити країну походження товарів митний орган приймає рішення про випуск відповідних товарів за умови сплати ввізного мита, у тому числі спеціальних видів мита, за повними ставками, а не, як це передбачено у положеннях законодавства про митну вартість, за умови сплати митних платежів згідно із заявленою країною походження та надання на певний строк забезпечення сплати митних платежів (гарантії, грошової застави тощо) в розмірі, що становить різницю між сумою митних платежів згідно з країною походження товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів згідно з країною походження товарів, визначеною митним органом. Також, у контексті класифікації товарів для митних цілей зазначено, що визнається нагальною потреба у охопленні електронними інформаційними ресурсами Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» усіх класифікаційних рішень митних органів, незалежно від їх прийняття під час митного оформлення чи митного контролю або за підсумками адміністративного оскарження, включення у них висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних положень митного законодавства, а також їх розширення за рахунок відображення у них, принаймні, у якомога більш точному відсилочному форматі відповідних правових позицій Європейського суду справедливості. Ключові слова: визначення країни походження товарів; випуск товарів з оспорюваною країною походження на спеціальних умовах; електронні інформаційні ресурси; митних органів класифікація товарів; систематизація та публічність рішень митних органів.

Abstract

SUBSTANTIAL AND PROCEDURAL ASPECTS OF DETERMINATION OF ORIGIN OF GOODS AND TARIFF CLASSIFICATION OF GOODS: CERTAIN AVENUES OF IMPROVEMENT

Oleksii Drofich

Doctoral student of Department of Administrative, Criminal Law and Procedure of Institute of Law, International University of Business and Law,

Mykolaiv, Ukraine

Having studied the main aspects of the grounds and procedures for decision-making by customs authorities regarding the determination of origin of specific goods, the author notes that the rules for determining the origin of goods set out a wide range of positive regulatory practices, among which the consultation procedure between economic operators and customs authorities in the event that customs authorities identify sufficient grounds for reasonable doubts about the reliability of the information provided by economic operators about the origin of the goods. In addition, the simplification of the customs clearance procedure is ensured by imposing on the customs authorities the obligation to independently verify the validity of the documents on the origin of the goods or the authenticity of the relevant information. Nevertheless, it is believed to be questionable that due to the impossibility of reliably establishing the origin of the goods, the customs authority makes a decision on the release of the relevant goods on condition of payment of import duties, including special types of duties, at full rates, as opposed to, as prescribed by the Ukrainian legislative provisions on customs valuation, subject to the payment of customs payments according to the declared country of origin and the provision for a certain period of security for the payment of customs payments (guarantees, cash deposits, etc.) in the amount that is the difference between the amount of customs payments according to the origin of the goods determined by the declarant, and the amount of customs payments according to the origin of the goods determined by the customs authority. Furthermore, in context of the classification of goods for customs purposes, the author maintains that there is an urgent need for the electronic information resources of the Ukrainian Unified State Information Web Portal “Single-Window for International Trade” to encompass and display all classification decisions of customs authorities, regardless of the fact whether they were adopted during customs clearance or customs control or based on the results of an administrative appeal, including the conclusions of the Supreme Court of Ukraine regarding the application of the relevant provisions of the customs legislation, as well as their complementation by, at least via he most accurate reference format, the relevant legal standpoints of the European Court of Justice. Key words: determination of origin of specific goods; tariff classification of goods; customs electronic systems; release of goods of contested origin under special conditions; systematization and publicity of customs decisions.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Належне законодавче регулювання основних матеріально-правових та процедурних аспектів прийняття рішень митними органами є запорукою дотримання прав та законних інтересів підприємств та фізичних осіб під час переміщення ними товарів через митний кордон України. Оптимальна організація та упорядкування діяльності митних органів, яка ґрунтується на найбільш прогресивних здобутках доктрини адміністративного права й найкращих регуляторних практиках, утілених у законодавство України, забезпечує передбачуване правозастосування з боку митних органів з дотриманням ними максимальною мірою вимог верховенства права та засад належного врядування. Особливого значення набуває розробка якомога більш деталізованих матеріально-правових умов та адміністративних процедур прийняття суб'єктами владних повноважень владних управлінських рішень у сферах, які є складними через комплексний економіко-пра- вовий характер відповідних суспільних відносин та високий ступінь динамічності їх розвитку. Зважаючи на це, а також на інтенсивний процес гармонізації митного законодавства України з правовою основою митно-тарифного регулювання Європейського Союзу, необхідним є оцінка якості та окреслення невикористаного еволюційного потенціалу спеціальних правил прийняття рішень митними органами у рамках ключових складових митного оформлення, якими прийнято вважати, насамперед, класифікацію товарів та визначення країни походження товару.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Те- оретико-правове підґрунтя доктринального опрацювання основних матеріально-правових та процедурних аспектів, пов'язаних з прийняттям митними органами рішень щодо класифікації та визначення країни походження товарів формують наукові праці, передусім, С. Г Войтов, С. І. Денисенка, В. В. Зайця, Є. О. Калінського, Н. О. Коваль та М. Лукса.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Водночас, незважаючи на значну наукову цінність наукових положень, висновків та рекомендацій цих вчених, відповідна тематика потребує подальшого дослідження, насамперед, у світлі еволюційного поступу системи митного адміністрування.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою цієї статті є наукова оцінка стану правового регулювання підстав та процедур прийняття митними органами рішень щодо класифікації та визначення країни походження товарів та окреслення окремих перспектив вдосконалення відповідних законодавчих положень.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розпочинаючи з огляду законодавчих положень, що стосуються рішень митних органів, пов'язаних з класифікацією товарів, перш за все, у якості преамбули зазначимо, що, як встановлено ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України (далі - МК України) товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (ч. 2 ст. 69 МК України). На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них (ч. 3 ст. 69 МК України). У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари (ч. 4 ст. 69 МК України) [1]. консультація митний товар

Таким чином, у разі виявлення порушень правил класифікації товарів у рамках контролю правильності класифікації підприємством товарів, поданих до митного оформлення, митний орган має право самостійно їх класифікувати. При цьому, як наголосив Верховний Суд за підсумками розгляду справи про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду товару, яка досліджується у наукових працях С. І. Денисенка, за загальним правилом класифікації товарів у разі, якщо товар на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій, їх класифікація здійснюється наступним чином: перевага віддається тій товарній позиції, у якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис (Постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 р. у справі № 380/671/20) [2, с. 73-74]. Серед іншого, у цьому висновку щодо класифікації товарів митними органами підкреслюється необхідність прийняття ними найбільш сприятливого класифікаційного рішення з урахуванням характеристик відповідних товарів.

Визначаючи правові властивості рішень митних органів щодо класифікації товарів, закон визначає, що для митних цілей є вони обов'язковими. Також, встановлений обов'язок оприлюднювати рішення митних органів щодо класифікації товарів (абз. 1 ч. 7 ст. 69 МК України) [1].

Крім того, привертає увагу закріплений законом характер правового взаємозв'язку між рішеннями митних органів щодо класифікації товарів та рішення щодо зобов'язуючої інформації з питань класифікації товарів. Йдеться про те, що наявність рішення митних органів щодо класифікації товарів не є підставою для відмови у прийнятті рішення щодо зобов'язуючої інформації з питань класифікації товарів. У разі якщо рішення щодо класифікації товарів суперечить рішенню щодо зобов'язуючої інформації з питань класифікації товарів щодо товарів з ідентичними характеристиками, рішення щодо класифікації товарів підлягає скасуванню. У такому разі рішення щодо класифікації товарів втрачає чинність з моменту набрання чинності рішенням щодо зобов'язуючої інформації з питань класифікації товарів, а підприємство не несе відповідальності за негативні наслідки застосування рішення щодо класифікації товарів з моменту його прийняття до моменту його скасування (ч. 7 ст. 69 МК України) [1].

Осмисливши вищевикладене та ознайомившись із пануючими у науковій та експертній думці баченнями подальшого вдосконалення загальних засад прийняття митним органами рішень щодо класифікації товарів, зазначимо, що одним з пріоритетних напрямків системного оновлення правового та організаційно-технічного підґрунтя класифікації товарів митними органами визнається систематизація адміністративних та судових рішень з цього питання, у тому числі тих, що прийняті міжнародними судовими установами європейського правового простору, насамперед, Європейським судом справедливості.

Зокрема, у системних рекомендацій Ради біз- нес-омбудсмена, пов'язаних з актуальними проблемами бізнесу у митній сфері, наголошується на необхідності створення публічного електронного реєстру рішень щодо класифікації товарів за прикладом того, як це робиться в Європейському Союзі. На думку фахівців ради, до такого реєстру слід вносити не лише ті рішення, що приймаються митними органами під час митного оформлення, а й ті, що приймаються митними органами під час документальних перевірок та (для забезпечення інформативності реєстру) рішення судових органів у справах де вирішуються питання правильності класифікації. Більше того, пропонується й видати методичні рекомендації з метою належного врахування митними органами існуючої судової практики з питань класифікації по відповідних кодах УКТ ЗЕД. Такий документ мав би, серед іншого, встановити, що при здійсненні класифікації за УКТ ЗЕД таких саме, ідентичних або аналогічних за характеристиками товарів належна увага має приділятися судовій практиці як національних судів так і Європейського суду справедливості [3].

У контексті врахування у діяльності митних органів правозастосовних висновків Європейського суду справедливості з питання класифікації товарів фахівці урядового консультатив- но-дорадчого органу звертають увагу на те, що, оскільки в питаннях класифікації товарів Європейський суд справедливості застосовується фактично те ж саме законодавство, що й в Україні, - його рішення можуть бути прикладом для вітчизняного правозастосування як в аспекті обґрунтування рішень (порядку та підходів застосування основних правил інтерпретації), так і для вирішення конкретних спірних питань щодо класифікації товарів [4, с. 29]. Принагідно зауважимо, що у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року № 1601/11/10/14-14 про посилання на рішення Європейського суду справедливості вказується на те, що правові позиції, сформульовані у рішеннях Європейського суду справедливості, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського Союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, стосовно яких виник спір, оскільки на сьогодні Україна не є державою-членом Європейського Союзу, через що установчі договори Європейського Союзу не зобов'язують Україну, відповідно і рішення Європейського суду справедливості не можуть розглядатися як джерело права національної правової системи [5].

Таким чином, визнається нагальною потреба у охопленні електронними інформаційними ресурсами Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» усіх класифікаційних рішень митних органів, незалежно від їх прийняття під час митного оформлення чи митного контролю або за підсумками адміністративного оскарження, включення у них висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних положень митного законодавства, а також їх розширення за рахунок відображення у них, принаймні, у якомога більш точному відси- лочному форматі відповідних правових позицій Європейського суду справедливості.

Просуваючись далі за планом дослідження, ознайомимось з правовою основою прийняття митними органами рішень, пов'язаних з визначенням країни походження товару.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці (ч. 2 ст. 36 МК України) [1]. Правильне визначення країни походження товару є необхідним для оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також з метою забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі (ч. 1 ст. 36 МК України) [1]. Зокрема, від правильності визначення країни походження залежить з'ясування підстав для рішень митних органів, які стосуються:

надання пільг і преференцій у застосуванні ввізного чи вивізного мита (у тому числі попередження, розслідування та/або припинення порушення митних правил, пов'язаних з неправомірним застосуванням преференційного режиму у зовнішній торгівлі);

застосування антидемпінгового чи компенсаційного мита, мита у відповідь на недружні дії з боку торгових партнерів;

застосування кількісних обмежень чи заборон;

установлення квот та ембарго на зовнішню торгівлю з окремими країнами;

установлення експортних субсидій на підтримку місцевих товарів чи державних закупівель товарів з країн за угодами про умови взаємності; маркування товарів («Вироблено в Україні», «Made in China»);

запобігання надходженню на територію держави контрафактної, неякісної продукції тощо [6, с. 54; 7, с. 27; 8, с. 97; 9, с. 108].

Інакше кажучи, як слушно зауважила Н. О. Коваль, розширення міжнародної економічної інтеграції супроводжується пожвавленням торгівлі, збільшенням надходження прямих іноземних інвестицій, зростанням обсягів виробництва, зменшенням трансакційних витрат тощо. Усунення торговельних бар'єрів передбачає збільшення торгівлі між країнами, при цьому країни, надаючи преференції, також прагнуть відповідно їх отримати. Проте існує небезпека, що товари з третіх країн можуть потрапити на ринки членів через країни, де діють найнижчі торговельні бар'єри. З метою усунення таких ситуацій було розроблено правила походження товарів [9, с. 26].

З'ясувавши призначення та значення правильного визначення країни походження товарів у рамках митно-тарифного регулювання, слід висвітлити та охарактеризувати механізм контролю дотримання підприємствами відповідних вимог митного законодавства. С. Г. Войтов у цьому зв'язку зауважив, що за своєю регулятивною сутністю контроль за правильністю країни походження - це комплекс заходів в основному з приводу документальної верифікації (через підтвердження дійсності та справжності сертифікатів про походження) та перевірки належного рівня переробки на відповідність тому походженню, що зазначається під час декларування і спрямовує товар у відповідний режим тарифного оподаткування [6, с. 56].

Звернувшись до відповідних положень митного законодавства, зазначимо, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару (ч. 1 ст. 43 МК України) [1]. Якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості (ч. 8 ст. 43 МК України) [1]. Також, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (ч. 1 ст. 45 МК України) [1].

За підсумками дослідження документів та відомостей щодо походження товарів, митний орган може прийняти несприятливе рішення, яке може мати вигляд відмови у випуску товару (якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України) або рішення про сплату загальних або спеціальних митних платежів у максимальному розмірі. Зокрема, товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України (ч. 2 ст. 48 МК України). У разі ж неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита (ч. 3 ст. 48 МК України). Водночас, можливим є й застосування (відновлення) режиму найбільшого сприяння до товарів за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження (ч. 4 ст. 48 МК України) [1].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Підбиваючи підсумки дослідження основних аспектів підстав та процедур прийняття митними органами рішень щодо класифікації та визначення країни походження товарів, насамперед, зазначимо, що правила визначення країни походження товарів закріплюють широке коло позитивних регуляторних практик, з-поміж яких процедура консультацій між підприємствами та митними органами у випадку виявлення митними органами достатніх підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих підприємством відомостях про країну походження товару. Також, спрощення процедури митного оформлення забезпечується покладенням на митні органи обов'язку самостійно пересвідчитись у дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться. Повною мірою відповідають засаді пропорційності положення митного законодавства про те, що відмовити у випуску товарів митний орган може, якщо він належним чином обґрунтує походження товарів з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України. Водночас, незрозумілим видається те, що за неможливості достовірно встановити країну походження товарів митний орган приймає рішення про випуск відповідних товарів за умови сплати ввізного мита, у тому числі спеціальних видів мита, за повними ставками, а не, як це передбачено у положеннях законодавства про митну вартість, за умови сплати митних платежів згідно із заявленою країною походження та надання на певний строк забезпечення сплати митних платежів (гарантії, грошової застави тощо) в розмірі, що становить різницю між сумою митних платежів згідно з країною походження товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів згідно з країною походження товарів, визначеною митним органом.

Також, у контексті класифікації товарів для митних цілей зазначимо, що визнається нагальною потреба у охопленні електронними інформаційними ресурсами Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» усіх класифікаційних рішень митних органів, незалежно від їх прийняття під час митного оформлення чи митного контролю або за підсумками адміністративного оскарження, включення у них висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних положень митного законодавства, а також їх розширення за рахунок відображення у них, принаймні, у якомога більш точному відсилоч- ному форматі відповідних правових позицій Європейського суду справедливості.

Бібліографічний список

1. Mytnyi kodeks Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 13 bereznia 2012 roku № 4495-VI. [Customs Code of Ukraine of March 13, 2012 № 4495-VI.

2. Denysenko, S. I. (2021). Osoblyvosti formuvannia sudovoi praktyky z mytnykh pytan v Ukraini [Features of Judicial Practice Formation on Customs Issues in Ukraine]. Pravovi horyzonty - Legal horizons. 14, 2, 70-76.

3. Informatsiia shchodo statusu vykonannia systemnykh rekomendatsii zvitu «Aktualni problemy biznesu u mytnii sferi» vid 2018 roku. Rada biznes-ombudsmena. [Information on the status of implementation of the system recommendations of the report «Actual problems of business in the customs sphere» of 2018. Council of the Business Ombudsman]. (2018).

4. Systemnyi zvit «Aktualni problemy biznesu u mytnii sferi». Rada biznes-ombudsmena [System report «Actual problems of business in the customs sphere». Council of the Business Ombudsman]. (2018).

5. Informatsiinyi lyst vid 18 lystopada 2014 roku № 1601/11/10/14-14 pro posylannia na rishennia Yevropeiskoho sudu spravedlyvosti. Vyshchyi administratyvnyi sud Ukrainy [Information letter of November 18, 2014 No. 1601/11/10/14-14 on reference to decisions of the European Court of Justice. Supreme Administrative Court of Ukraine]. (2014).

6. Voitov, S. (2013). Naukovo-prykladni aspekty vyznachennia krainy pokhodzhennia tovariv [Scientific and applied aspects of determining the country of origin of goods]. Visnyk Akademii mytnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: “Ekonomika” - Bulletin of the Academy of the Customs Service of Ukraine. Series: «Economics», 1 (49), 53-58 [In Ukrainian].

7. Zaiats, V. (2019). Vilna torhivlia z YeU: dokumentalne pidtverdzhennia krainy pokhodzhennia tovaru [Free trade with the EU: documentary confirmation of the country of origin of goods]. Mytna bezpeka - Customs Security. 3, 2130.

8. Kalinskyi, Ye., Tikhosova, H., & Holik, M. (2022). Shliakhy udoskonalennia vyznachennia krainy pokhodzhennia miasnoi produktsii v mytnykh tsiliakh [Ways of improving the determination of the country of origin of meat products for customs purposes]. Tovaroznavchyi visnyk - Commodity Bulletin, 15, 94-102.

9. Koval, N. (2019). Pravyla vyznachennia nepreferentsiinoho pokhodzhennia tovaru vidpovidno do Mytnoho kodeksu Yevropeiskoho Soiuzu [Rules for determining the non-preferential origin of goods in accordance with the Customs Code of the European Union]. Lex Portus. 1.24-35.

Размещено на Allbest.ru