Аспекти біологічного забруднення екосистем
Фізичне, хімічне та біологічне забруднення довкілля. Привнесення в екосистеми внаслідок антропогенного впливу нехарактерних для них видів живих організмів. Біологічне забруднення водойм та ґрунту та його основні джерела. Забруднення повітря приміщень.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.03.2013 |
| Размер файла | 36,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Реферат на тему
" Аспекти біологічного забруднення екосистем"
План
- Вступ
- Біологічне забруднення
- Забруднення повітря приміщень
- Біологічне забруднення водойм
- Біологічне забруднення грунту
- Висновок
- Список використаних джерел
Вступ
В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.
До кінця XX в. забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набуло глобального характеру і поставило людство на грань екологічної катастрофи.
Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури грунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля.
За походженням розрізняють такі джерела забруднення:
Фізичне - зміни фізичних, температурно-енергетичних, хвильових, радіаційних параметрів зовнішнього середовища.
Хімічне - збільшення кількості хімічних компонентів певного середовища, або проникнення в нього хімічних речовин не притаманних йому, чи в концентраціях, які перевищують норму.
Біологічне - випадкове або пов'язане з діяльністю людини проникнення в екосистеми невластивих їм організмів і бактерій.
Біологічне забруднення
Під біологічним забрудненням розуміють привнесення в екосистеми внаслідок антропогенного впливу нехарактерних для них видів живих організмів (бактерій, вірусів тощо), що погіршують умови існування природних біотичних угруповань або негативно впливають на здоров'я людини. Основними джерелами біологічного впливу є стічні води підприємств харчової і шкіряної промисловості, побутові та промислові звалища, каналізаційна мережа, поля зрошування тощо. З цих джерел різноманітні органічні сполуки і патогенні мікроорганізми потрапляють у ґрунт, гірські породи і підземні води. За даними санепідемстанцій, патогенні кишкові палички можуть знаходитися в підземних водах на глибині до 300 м від поверхні землі. Особливу небезпеку становить біологічне забруднення середовища збудниками інфекційних і паразитарних хвороб.
Значні зміни навколишнього середовища внаслідок антропогенного впливу призводять до непередбачуваних наслідків у поведінці популяцій збудників і переносників небезпечних для людини і тварин хвороб. Збільшується кількість спалахів класичної чуми у свиней, віспи у овець, кліщового енцефаліту і геморрагічної лихоманки серед людей.
У ситуації, що склалася, поява СНІДу - це лише перша ланка в ланцюгу можливих епідемій невідомих раніше захворювань. Цитомегалавірус, що не представляв значної небезпеки ще кілька років тому, може стати головною загрозою у зв'язку з трансплантаціями органів і тканин, а також як опортуністична інфекція при СНІДі. Вельми небезпечні також вірус лихоманки Чикунгунья, вірус геморрагічної лихоманки з ниркоподібним синдромом (вірус "Хантаан") та інші, знищення яких пов'язане із значними труднощами.
Отримані в останні роки дані дозволяють говорити про актуальність і багатогранність проблеми біобезпеки. Так, нова екологічна небезпека створюється у зв'язку з розвитком біотехнології і генної інженерії. При недотриманні санітарних норм можливе потрапляння з лабораторії або заводу у навколишнє природне середовище мікроорганізмів і біологічних речовин, що дуже шкідливо впливають на біотичні угруповання, здоров'я людини і його генофонд.
Дуже напружена екологічна обстановка склалася навколо великих тваринницьких комплексів (у радіусі кількох кілометрів), де вирощується 30-100 тис. і більше голів худоби: вони щодоби продукують до 2-3 тис. т екскрементів, які в господарстві не встигають переробляти. Внаслідок розкладання й гниття екскрементів виділяються великі маси аміаку, азоту, сірководню, органічних кислот, розвивається патогенна мікрофлора. Стічні води тваринницьких комплексів у радіусі кількох кілометрів забруднюють поверхневі й ґрунтові води, спричинюють загибель риби та інших гідробіонтів. Поблизу цих комплексів складається неблагополучна санітарно-гігієнічна обстановка, спостерігається підвищена концентрація гельмінтів і хвороботворних бактерій. На кілометри від комплексів повітряними потоками розноситься сморід.
Дедалі нагальнішою екологічною проблемою міст України, особливо великих і курортних, стає очищення різних комунальних відходів - побутових і промислових - та їх переробка. Щорічно у водойми України скидається близько 4 млрд.м забруднених стоків. Теоретично наявні методи дають можливість очистити стічні води на 95-96 % (хоча й цього недостатньо), але на практиці очищення відбувається в кращому разі на 70-85 %. Очистка стічних вод до санітарних норм у всьому світі (а в нас тим паче) пов'язана зі значними затратами, тому чекати поліпшення стану справ у цій галузі найближчим часом не доводиться. Частково вирішити проблему можна, перейшовши до схеми замкненого водоспоживання на підприємствах. Найбільшу кількість неочищених стічних вод скидають міста Маріуполь (253,8 млн. м3), Дніпропетровськ (188 млн. м3), Запоріжжя (65 млн. м3}, Київ (29 млн. м3). Загалом усі великі міста України забруднюють водне середовище, хоча й у порівняно менших масштабах. Причини ті самі - застаріле обладнання, а то й відсутність очисних споруд, аварійні скиди (їх буває понад 250 на рік). Через поганий стан каналізаційних і очисних споруд останніми роками міське керівництво Одеси, Маріуполя та інших міст на узбережжі Чорного й Азовського морів неодноразово закривало пляжі, бо в морській воді були виявлені збудники таких небезпечних хвороб як - вірусний гепатит, дизентерія, холера.
Найбільш небезпечні збудники інфекційних захворювань мають різну стійкість у навколишньому середовищі. Одні здатні жити поза організмом людини усього кілька годин; знаходячись у повітрі, у воді, на різних предметах, вони швидко гинуть. Інші можуть жити в навколишньому середовищі від декількох днів до декількох років. Для третіх - навколишнє середовище є природним місцем існування. Для четвертих - інші організми, наприклад, дикі тварини є місцем збереження і розмноження.
Збільшення біологічного забруднення гідросфери внаслідок антропогенних впливів цілком можна віднести до ефектів протидії надмірному втручанню дуже великої кількості людей у ??навколишнього середовище. На користь такої оцінки ситуації можна навести наступні факти:
Антропогенна зміна фізико-хімічних умов навколишнього середовища вже призвело до кількох випадків поширення форм бактерій з перетворенням їх на значно патогенні. За кордоном найширшого розголосу набула поява принципово нової "хвороби легіонерів", спричиненої мутацією такого поширеного мешканця боліт, як легіонел. Легіонельоз (хвороба легіонерів, пітсбурзька пневмонія, понтіакська лихоманка, легіонела-інфекція) - гостре інфекційне захворювання, обумовлене різними видами мікроорганізмів, що відносяться до роду Legionella. Легіонельоз відноситься до особливо небезпечних інфекцій.
Типовим представником цього роду є L. pneumophila, яка спричиняє пневмонію, що отримала назву "Хвороба легіонерів". Інші види роду Legionella викликають різні захворювання органів дихання, схожі за клінікою із хворобою легіонерів, але відрізняються епідеміологічними аспектами, сприйнятливістю до окремих ділянок респіраторного тракту, ступенем важкості та ін. Вперше легіонели виділені в 70-х роках ХХ століття. Назва пов'язана зі спалахом в 1976 р. у Філадельфії важкого респіраторного захворювання (по типу пневмонії), що спричинило загибель 34 із 220 захворілих. З кожним роком кількість випадків легіонельозу і країн, неблагополучних щодо цієї інфекції, зростає.
Вогнища легіонельозної інфекції зареєстровані на всіх континентах, за виключенням Антарктиди. Хоча в цілому рівень захворюваності легіонельозом у світі не надто високий, значні епідемічні спалахи легіонельозу все частіше виявляють в різних країнах світу.
Персоналу пологових будинків багатьох країн світу доводиться боротися з хворобою породіль викликаною синьо-гнійної паличкою. Спираючись на загальні закони синекології, фахівці стверджують, що явище біологічної патогенізації навколишні середовища лише почалася. У майбутньому ситуація погіршиться, якщо поведінка людей не зміниться
Забруднення повітря приміщень
В повітрі приміщень знаходиться величезне число мікроорганізмів, велика частина яких затримується в легенів людини, що може привести до різних захворювань. Мікроскопічні живі організми (наприклад, віруси, спори грибів і клітки бактерій), що знаходяться в повітрі, виявляються у всіх приміщеннях. Ці організми присутні в повітрі у вигляді дрібних частинок. Відома величезна кількість різних видів цвілі і бактерій.
· Легіонелла - інтенсивно розмножується на синтетичних і гумових поверхнях водопровідного, промислового, медичного устаткування, де вони дуже стійкі до дії дезинфікуючих речовин. Найбільш сприятливим місцем існування легіонели є системи кондиціонування і вентиляції.
· Сальмонелла - рід кишкових паличкоподібних бактерій. Сальмонельоз - це захворювання, що викликається мікроорганізмами з роду сальмонел. Захворювання сальмонельозом частіше виникає в результаті вживання заражених збудниками м'яса і м'ясних продуктів. Крім того, сальмонели можуть потрапляти в їжу при використанні забрудненої води і посуду. Попадання збудників сальмонельозу в організм людини викликає підвищення температури, озноб, болі в животі.
· Цвіль - розповсюджується по повітрю у вигляді мікроскопічних спор. Цвілеві гриби активно розмножуються при кімнатній температурі в умовах підвищеної вологості і неефективної вентиляції на багатьох матеріалах і покриттях, використовуваних всередині приміщенні, включаючи бетон, штукатурку, дерево, пластики, гуму, забарвлені поверхні, і т.д. Несприятлива дія цвілі на організм людини виявляється в запамороченні, головних болях, що важко діагностуються і піддаються лікуванню алергічних захворюваннях шкіри і дихальних шляхів. Слід зазначити, що схильні небезпеки захворювань перш за все діти, літні люди і люди з ослабленим імунітетом.
· Аспергилл - рід цвілевих грибів. Існує близько 160 видів аспергіл. Багато аспергіли утворюють цвіль (зелені, чорні) на харчових продуктах, викликають руйнування промислових виробів (тканини, шкіри, пластмаси), прискорюють корозію металів. Аспергільоз - захворювання, що викликається грибами роду Aspergillus. До захворювання веде вдихання великої кількості спор аспергіл.
Біологічне забруднення водойм
Біологічне забруднення водного середовища полягає у надходженні до водойм із стічними водами різних видів мікроорганізмів, рослин і тварин (віруси, бактерії, грибки, черви), яких раніше тут не було. Багато з них є хвороботворними для людей, тварин і рослин. Забруднювачі: комунально-побутові стоки, підприємства шкірообробної промисловості, мґясокомбінати, цукрові заводи.
Особливої гостроти біологічне забруднення водойм набуває в місцях масового відпочинку людей.
Води поверхневих водойм відкриті для всіх видів мікробної контамінації (Забруднення). Слід зазначити, що у воді біологічні забруднюючі агенти набувають особливого значення, випереджаючи за небезпекою навіть хімічні. Це трапляється тоді, коли вода стає життєвим середовищем для патогенних організмів. При чому повітряним шляхом (найчастіше мікрокраплі слини чи води) передаються лічені хвороби, водним - їх більшість. Через воду передаються такі бактеріальні хвороби як холера, тиф, бактеріальна дизентерія; вірусні інфекції: інфекційний гепатит, поліомієліт, а також дизентерія, викликана найпростішим - дизентерійної амебою, і шистосоміаз, які викликають паразити.
Зі стічними, зливовими, талими водами в водойми потрапляють багато видів мікроорганізмів, здатні різко змінити мікробний біоценоз і санітарний режим. Основний шлях мікробного забруднення - потрапляння неочищених відходів і стічних вод.
Мікрофлора стічних вод складається з мешканців кишечника людини і тварин, включаючи представників нормальної та умовно-патогенної флори; до її складу можуть входити і патогенні види (збудники кишкових інфекцій, туляремії, лептоспірозів, віруси поліомієліту, гепатиту А та ін.)
Мікробне забруднення водойм відбувається також при купанні людей і тварин, полосканні білизни. У воді басейнів можна виявити бактерії групи кишкової палички (БГКП), ентерокок, стафілокок, нейсерії, спороутворюючі бактерії, гриби та інші мікроорганізми (віруси, найпростіші). Якщо купається людина - бактеріоносій, то у воду можуть потрапляти сальмонели і шигели.
При цьому вода - несприятливе середовище для існування цих організмів, їхнє середовище - ще організм людини.
Самоочищення водойм. Основний шлях самоочищення - конкурентна активація сапротрофної мікрофлори, що призводить до швидкого розкладання органічних речовин і зменшення чисельності бактерій, особливо фекального походження. Здатність до самоочищення пов'язана з присутністю в воді постійних видів мікроорганізмів, що входять в конкретний біоценоз. Проте кількісні та якісні співвідношення мікробів в біоценозах нестійкі і змінюються під дією різних факторів, тобто змінюються в залежності від сапробності. Термін "сапробність" позначає комплекс особливостей водойми, в тому числі склад і кількість мікроорганізмів у воді, яка містить в певних концентраціях органічні та неорганічні речовини. Процеси самоочищення води у водоймах відбуваються послідовно і безперервно, з поступовою зміною біоценозів. За забрудненістю розрізняють полісапробну, мезосапробну і олігосапробну зони.
Полісапробна зона (Зона сильного забруднення) Містить велику кількість органічних речовин, що легко розкладаються і майже повністю позбавлені кисню. Мікробний біоценоз подібних зон особливо багатий, але видовий склад обмежений анаеробними бактеріями, грибами, актиноміцетами. Кількість бактерій в 1 мл води в поліса пробної зони 1 мільйон і вище.
Мезосапробна зона (Зона помірного забруднення). Характеризується домінуванням окисних і нітрифікаційних процесів. Якісний склад різноманітний: в основному, нітрифікуючі, облігатно аеробні бактерії, а також види Clostridium, Pseudomonas, Mycobacterium, Flavohacterium, Streptomyces, Candida та ін Загальна кількість мікроорганізмів: сотні тисяч в 1 мл.
Олігосапробна зона (Зона чистої води). Характеризується закінченим процесом самоочищення, невеликим вмістом органічних сполук і закінченням процесу мінералізації. Вода відрізняється високим ступенем чистоти. Кількість бактерій від 10 до 1000 в 1 мл води. Патогенні мікроорганізми, що потрапляють у водойми, досить рясні в полісапробних зонах, поступово відмирають в мезосапробних і практично не виявляються в олігосапробних зонах.
Таблиця 3.26. Наслідки споживання людиною забрудненої води
|
Характер споживання води |
Забруднювач |
Захворювання |
|
|
Пиття та їжа |
Патогенні бактерії |
Холера, дизентерія, черевний тиф, гастроентерит, лептоспіроз, туляремія |
|
|
Віруси |
інфекційний гепатит |
||
|
Паразити |
Амебна дизентерія, дракункульоз, гельмінтоз, ехінококоз |
||
|
Вмивання, прання у воді |
Паразити |
Шестосоміазиз, дерматит, строп гілоідоз |
|
|
Проживання або знаходження біля води |
Через комах-переносників |
Малярія, жовта лихоманка, сонна хвороба, філяритоз |
Червоний приплив
У просторах Світового океану іноді спостерігаються явища, що вражають своєю незвичністю. З незапам'ятних часів людині відомий так званий червоний приплив, під час якого величезні ділянки поверхні океану фарбуються в криваво - червоний колір. Червоний приплив викликав забобонний жах у мореплавців.
Часто наступні події виправдовували побоювання людей. Відомі випадки, коли екіпажі судів отримали сильні отруєння, вживаючи в їжу виловлених в тих місцях рибу і молюсків. У сучасної людини червоний прилив викликає не забобонний страх, а цілком обгрунтовану тривогу. Останнім часом ці приливи трапляються все частіше і охоплюють прибережні води всіх континентів, за винятком Антарктиди. Таємниця червоного припливу була відкрита ще в минулому столітті, коли з'ясувалося, що морська вода стає криваво-червоною через бурхливе розмноження деяких видів одноклітинних водоростей. Як виявилося, ці організми токсичні, виробляють отруйні речовини. Одні з них токсичні спочатку, інші починають виділяти отрути в несприятливих умовах, наприклад, коли в процесі живлення їм не вистачає будь-яких речовин. Ці отрути по харчових ланцюжках потрапляють в інші морські організми. У результаті гинуть планктон, донні тварини, риби, кити, морські птахи. Токсини небезпечні і для людини. Деякі з них мають канцерогенні властивості, тобто можуть викликати злоякісні утворення.
Почастішали випадки червоних припливів вчені пов'язують із забрудненням океану відходами виробництва.
Біологічне забруднення грунту
Разом з тим накопичені за останнє десятиріччя наукові дані свідчать про те, що ґрунт відіграє активну роль у виникненні та поширенні багатьох інфекційних захворювань.
Основними джерелами потрапляння збудників цих захворювань у ґрунт є теплокровні тварини, у травному каналі яких вони розмножуються. Домашні тварини та птахи великою мірою заражені збудником правця (26-64%) і екскременти широко інфікують ґрунт. Завдяки епідеміологічним та експериментальним дослідженням накопичено чимало матеріалів, які свідчать про провідну роль ґрунту в епідеміології сибірки.
Одним із основних чинників, які зумовлюють територіальну приуроченість захворюваності, є характер ґрунту. Сприятливі умови для збереження активності ґрунтових осередків сибірки є в чорноземних ґрунтах: найбільш активні осередки розміщені у місцевостях з підвищеною вологістю та заболоченістю, в заплавах рік або поблизу струмків. Захворюваність людей через безпосередній контакт із забрудненим ґрунтом реєструється у 4,7-15% випадків.
Суттєве значення має ґрунт як опосередкований чинник у поширенні кишкових інфекцій, насамперед, дизентерії, тифо-, паратифозних захворювань та гельмінтів. Не розмножуючись, ці збудники можуть довгий час зберігатися в ґрунті, не втрачаючи патогенних властивостей від декількох днів до 3 років і більше.
Терміни виживання патогенних мікроорганізмів кишкового сімейства у ґрунті залежить від таких чинників, як кліматичні умови, тип, агресивність, окультуреність ґрунту. Відомо, що легкі за механічним складом ґрунти самоочищаються швидше, ніж важкі, оскільки в них енергійніше проходять процеси розпаду та мінералізації. Забруднені ґрунти південних регіонів країни за умови достатньої вологості самоочищаються скоріше, ніж аналогічні ґрунти північних районів.
Наведені дані відносно збудників ботулізму, сибірки, газової гангрени показують, що поведінка їх в ґрунті (терміни виживання, здатність до розмноження) зумовлюються як біологічними особливостями збудників, так і фізико-хімічними та мікробіологічними характеристиками ґрунтів і кліматичними чинниками (температура, вологість, інсоляція та ін.). Найбільш сприятливими і відповідно найбільш заразними є чорноземні ґрунти лісостепової та степової зон.
Таким чином, розробляючи профілактичні заходи, спрямовані на ліквідацію сибірки, ботулізму, необхідно враховувати не тільки епідеміологічні дані, а й ландшафтно-ґрунтові та кліматичні умови конкретної території.
Основні принципи нормування допустимих концентрацій шкідливих для людини речовин у ґрунті.
У зв'язку з інтенсивним забрудненням хімічними речовинами ґрунтів розроблені ГДК для деяких токсичних речовин у ґрунті. Принципи нормування токсичних сполук у ґрунті значно відрізняються від принципів, які покладені в основу нормування для водойм, атмосферного повітря і харчових продуктів. Різниця обумовлена тим, що пряме поступлення токсичних речовин через ґрунт у організм людини незначне і обмежене нечисельними випадками прямого контакту з ним (ручна обробка землі, ґрунтовий пил, гра дітей у пісочницях). Хімічні речовини, які попадають у ґрунт, потрапляють до організму людини головним чином через контактуючі з ґрунтом середовища: воду, повітря і рослини, по біологічним ланкам: ґрунт - рослина - людина; ґрунт - рослина - тварина - людина тощо. По цій причині при нормуванні хімічних речовин у ґрунті враховується не тільки та загроза, яку являє ґрунт при безпосередньому контакті з ним, але й, головним чином, наслідки вторинного забруднення контактуючих з ґрунтом середовищ. При цьому враховуються і інші фактори, які впливають у природних умовах на кількісний вміст і поведінку хімічних сполук у ґрунті (тип ґрунту, механічний склад, морфологія, рН, температура, мікробіоценоз, вологість тощо).
В якості хімічного показника береться так зване санітарне число - частне від поділу кількості ґрунтового білкового азоту (у мг на 100 г абсолютно сухого ґрунту) на кількість органічного азоту (у тих же одиницях). У ґрунті, як відомо, утримується певна кількість азоту, який входить до складу білкових речовин. При внесені у ґрунт забруднюючих речовин збільшується кількість органічного азоту і, відповідно, змінюється співвідношення між ним і білковим азотом.
В якості показника бактеріального забруднення ґрунту використовують титр кишкової палочки (E. coli) і титр одного з анаеробів (B. perfringens). Ці бактерії поступають у ґрунт з фекаліями. Оскільки анаероб володіє здатністю до спороутворення, він зберігається у ґрунті більш тривалий час, ніж кишкова палочка. Наявність у ґрунті анаероба при відсутності кишкової палочки свідчить про старе фекальне забруднення.
Санітарно-гельмінтологічним показником стану ґрунту є число яєць гельмінтів в 1 кг ґрунту, а санітарно-ентомологічним - наявність личинок і ляльок мух в 0,25 м2 його поверхні.
біологічне забруднення екосистема водойма
Висновок
За останнє століття у зв'язку з промисловим розвитком і науково - технічним прогресом значно посилився антропогенний тиск на навколишнє середовище. Зокрема довкілля зазнає значного забруднення від діяльності людини. Говорячи про забруднення довкілля люди насамперед мають на увазі хімічне, фізичне, чи проблеми утилізації відходів. Проте, біологічне забруднення водойм і грунту подекуди є небезпечнішим за привнесення в них хімічних речовин.
Біологічне забруднення можна визначити як привнесення в екосистеми внаслідок антропогенного впливу нехарактерних для них видів живих організмів (бактерій, вірусів тощо), що погіршують умови існування природних біотичних угруповань або негативно впливають на здоров'я людини. Патогенні мікроорганізми, яйця гельмінтів можуть потрапляти у навколишнє середовище з побутовими і комунальними стоками, викидами підприємств харчової, шкірообробної галузі, Стоками з фермерських господарств.
Список використаних джерел
1. Агаджанян Н.А. Экология человека. - М., 1994.
2. Гиляров А.М. Популярна екологія - М.: МГУ, 1990
3. Гирусов Э.В. Екологія й економіка природокористування. М. Юнион. 1998.
4. Екологія природокористування/ под. ред. Хачатурова. М: МГУ, 1991. - 271 с.
5. Злобін Ю.А. Основи екології. К.: - Видавництво "Лібра", ТОВ, 1998, 248 с.
6. Микитюк О.М., Злотін О.З. Бродвій В.М. та ін. Екологія людини. Підручник. - Харків ХДПУ, "ОВС”, 2000. - 208 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вивчення сутності біомоніторингу. Чинники забруднення довкілля. Характеристики водного середовища, пристосування до них живих організмів. Зміни водних екосистем при антропогенному забрудненні. Методи оцінки забруднення вод за допомогою тварин-індикаторів.
курсовая работа [63,3 K], добавлен 10.08.2010Основні забруднення навколишнього середовища та їх класифікація. Головні джерела антропогенного забруднення довкілля. Роль галузей господарства у виникненні сучасних екологічних проблем. Вплив на здоров'я людини забруднювачів біосфери та атмосфери.
реферат [24,3 K], добавлен 15.11.2010Тверді відходи та хімічні сполуки, які призводять до забруднення довкілля. Забруднення місцевості радіоактивними речовинами. Проблема забруднення ґрунтів та повітря. Райони екологічного лиха в Євразії та Африки. Заходи безпеки забрудненої місцевості.
презентация [226,0 K], добавлен 09.10.2014Атмосфера промислових міст та забруднення повітря викидами важких металів. Гостра інтоксикація ртуттю: причини, симптоми та наслідки. Основні джерела забруднення миш’яком, його вплив на організм людини. Способи захисту від впливу важких металів.
реферат [66,1 K], добавлен 14.10.2013Водні ресурси та їх використання. Фізичні властивості води. Забруднення природних вод важкими металами, органікою, нафтопродуктами, пестицидами, синтетичними поверхневоактивними речовинами. Теплове забруднення водойм. Особливості моделювання в екології.
курсовая работа [947,6 K], добавлен 20.10.2010Будова і склад атмосфери, джерела її антропогенного забруднення. Руйнування озонового шару Землі та шляхи його захисту, сучасний стан озонового екрану, фактори руйнування озону. Антропогенні зміни клімату, забруднення повітря радіоактивними домішками.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 10.11.2010Антропогенез як забруднення навколишнього середовища внаслідок людської діяльності. Екологічна ситуація на планеті, основні джерела забруднення навколишнього середовища, гідросфери, атмосфери, літосфери, проблема радіоактивного забруднення біосфери.
реферат [23,7 K], добавлен 04.09.2009Характеристика екологічної ситуації Сарни, відходи ковбасного цеху. Роль живої речовини в біосфері. Основні джерела антропогенного забруднення довкілля. Еволюція біосфери в ноосферу Вернадського. Новітні галузі екології. Біосферні заповідники України.
курсовая работа [233,5 K], добавлен 23.09.2009Пестициди як забруднюючий фактор. Аерозольне забруднення атмосфери. Фотохімічний туман (змог). Теплове, шумове, електромагнітні форми забруднення. Кислі атмосферні випади на сушу (кислотні дощі). Органічне, біологічне забруднення або "червоний приплив".
курсовая работа [46,1 K], добавлен 11.09.2014Атмосферне повітря, його складові та їх характеристика. Екологічні проблеми, пов’язані із забрудненням повітря, виникнення озонових дір. Аналіз повітряної суміші, визначення ефективних методів очищення та охорони від забруднення шкідливими речовинами.
курсовая работа [35,9 K], добавлен 04.10.2011Узагальнення видів забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва. Класифікація забруднень довкілля. Особливості забруднення екологічних систем. Основні забруднювачі навколишнього середовища.
творческая работа [728,7 K], добавлен 30.11.2010Родючість ґрунтів як критерій якісної оцінки сільськогосподарських угідь. Екологічні аспекти землекористування в Україні. Математичні моделі розрахунку і прогнозування хімічного забруднення ґрунту, їх приклади. Моделювання забруднення ґрунту пестицидами.
курсовая работа [266,4 K], добавлен 29.09.2009Джерела і речовини хімічного забруднення атмосфери. Контроль за викидами в атмосферу. Забруднення від автотранспорта, літаків. Вплив оксидів вуглецю, азоту, діоксида сірки, сірчаного ангідрида, радіоактивних речовин на людину, рослинний і тваринний світ.
реферат [43,1 K], добавлен 23.09.2009Ґрунт як складний комплекс органічних і мінеральних сполук. Біологічний кругообіг. Роль ґрунту в природі і житті людини, його забруднення важкими металами та їх особливості. Вплив промислових підприємств. Контроль забруднення. Шляхи вирішення проблеми.
реферат [73,8 K], добавлен 01.04.2014Поняття про державний контроль за станом навколишнього середовища, його призначення та принципи реалізації. Методи та форми контролю стану екосистем. Екологічна стандартизація та нормування антропогенних навантажень. Контроль за якістю повітря та водойм.
курсовая работа [348,5 K], добавлен 13.09.2010Негативний вплив техногенного забруднення повітряного та водного басейнів на руйнування технічних споруд. Стратегічнi шляхи запобігання техногенних аварій таекологічних катастроф. Речовинне забруднення ґрунту та агресивність до підземних споруд.
курсовая работа [76,2 K], добавлен 26.07.2010Загальна характеристика складу атмосферного повітря. Викиди автомобiльного транспорту як джерело забруднення довкiлля. Методологічні аспекти дослідження стану повітря м. Києва. Еколого-економічні розрахунки збитків, завданих державі в результаті викидів.
дипломная работа [121,9 K], добавлен 28.02.2009Екологічний збиток та склад його основних витрат. Причини наднормованого викиду полютантів в атмосферне повітря. Плата за забруднення навколишнього середовища. Обчислення плати за викиди стаціонарними джерелами енергії. Нормативи збору за забруднення.
лекция [25,4 K], добавлен 29.09.2012Загальне оцінювання природних умов Харківської області. Основні об’єкти антропогенного забруднення. Загальне оцінювання екологічного стану. Земельні ресурси та ґрунти, стан поверхневих вод, зелених насаджень та підземної гідросфери Харківської області.
курсовая работа [3,1 M], добавлен 14.03.2012Вплив транспортної розв'язки на навколишнє середовище. Забруднення ґрунту. Забруднення атмосферного повітря. Рівні шумового впливу транспортних потоків. Заходи захисту від шумових впливів. Санітарно-захисна зона. Рекомендації з використання територій.
реферат [45,4 K], добавлен 15.07.2008
