Відходи паливно-енергетичного комплексу, методи їх утилізації і знешкодження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

Курсова робота

з дисципліни

"Утилізація та рекуперація відходів"

"Відходи паливно-енергетичного комплексу, методи їх утилізації і знешкодження"

Виконала: В'язнікова Марія Сергіївна

Київ 2014

Зміст

Вступ

1. Нормативне визначення основних термінів та понять у сфері поводження із твердими відходами

2. Відходи видобування вугілля

3. Відходи збагачення вугілля

4. Закон України про відходи

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Небезпека, що породжується господарською діяльністю людини, сьогодні вже перевищує всі розміри та результати природних катастроф та катаклізмів. Вона з усіх боків підступила до життєвого середовища людини. На сьогодні існує реальна загроза подальшого існування людства. Підтвердженням цієї експертної оцінки американського еколога Б. Коммера ми бачимо в сучасному забрудненні світового океану та атмосфери, трансграничному перенесені забруднювачів, деградації ґрунтів, у опустелюванні та безліссі окремих територій, в накопичуванні у біосфері шкідливих речовин. Наслідками шкідливої дії для природи ми бачимо у змінах клімату за рахунок "парникового ефекту" та в періодичному випадінні кислотних дощів, а для людини в онкологічних захворюваннях та у виникненні діатезів у кожної третьої людини.

Абсолютно точного числа хімічних речовин, створених людиною або виділених нею з природних джерел, невідомо. За науковими даними вважається, що їх число перевищило 6 млн. речовин і постійно зростає на 3-5% від їх загальної кількості за один рік. Та тільки близько 80 000 речовин та їх сполук використовується людиною в господарстві та науковій діяльності, маючи певну комерційну цінність. Їх щорічний приріст становить від 500 до 1000 речовин та сполук.

Багато з цих речовин володіють біологічною активністю, що проявляється в їх мутагенних, канцерогенних, тератогенних властивостях, які ведуть до системних змін в клітині, викликаючи порушення в її структурно-функціональних системах забезпечення життєдіяльності, зокрема в:

1. генетичній;

2. мембранній;

3. ферментно-білковій.

Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. забруднення відходи трансграничний

Оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

1. Нормативне визначення основних термінів та понять у сфері поводження із твердими відходами

Згідно нормативно-правових актів та державних стандартів України в нашій державі у сфері поводження з твердими відходами використовуються слідуючи терміни, поняття та визначення:

Тверді відходи це - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Небезпечні тверді відходи це - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природнього середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Виробник твердих відходів це - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Поводження з твердими відходами це - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Збирання твердих відходів це - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Зберігання твердих відходів це - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); оброблення (перероблення) твердих відходів це - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Перевезення твердих відходів це - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення, яке здійснюється після обов'язкового страхування суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при їх перевезені.

Утилізація твердих відходів це-використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Видалення твердих відходів це - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Знешкодження твердих відходів це - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Захоронення твердих відходів це - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Об'єкти поводження з твердими відходами це- місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

Суб'єкт поводження з твердими відходами являються громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Спеціально відведені місця чи об'єкти це - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Операції поводження з твердими відходами це - збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Розміщення твердих відходів це - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Тверді відходи як вторинна сировина це - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні або економічні передумови.

Збирання і заготівля твердих відходів як вторинної сировини це - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням(переробленням),перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.

Державний класифікатор відходів це - систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення),знешкодження та видалення відходів.

Ліміт на утворення твердих відходів це - максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику для їх розміщення, утилізацію знешкодження і поховання.

Нормативно допустимі обсяги утворення твердих відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту.

Ліміт на розміщення твердих відходів це - обсяг відходів кожного класу небезпеки на які у власника відходів є дозвіл на їх розміщення.

2. Відходи видобування вугілля

Основними видами твердого палива є кам'яне й буре вугілля. Переважну частину вугілля в Україні видобувають підземним способом.

Відходи видобування вугілля є розкривні, вміщуючи або шахтні породи залежно від способу розробки. При підземному способі видобування витягується менше попутних порід, ніж при відкритому, але й вони складають значні об'єми.

Так, наприклад, на 1 т вугілля при відкритому видобуванні утворюється до 3-5 т розкривних порід, при підземному - до 0,2-0,3 т шахтних. Відходи видобування мають неоднорідний хімічний і мінералогічний склад. Це осадові породи - глина, суглинки, супіски, аргіліти, алевроліти, пісковики, глинисті і піскуваті сланці, вапняки. Найбільше в їх складі аргілітів (до 60%) . Крім того, вони містять у своєму складі: вугілля до 20%, сірку, вміст якої пропорційний вмісту вугілля; в невеликих кількостях - кольорові, рідкісні метали; в кількостях слідів радіонукліди - уран, торій.

Відвали займають великі площі земель, піддаються водній і вітровій ерозії, забруднюють прилеглу територію. Значну шкоду природному середовищу наносять самозаймання териконів. Основною причиною самозаймання є окислення сірки, що супроводжується виділенням великої кількості тепла, яке акумулюється в порах порід і забезпечує спалах горючих матеріалів. В окремих відвалах ці процеси проходять настільки інтенсивно, що відвальні породи розігріваються до високих температур і горять з виділенням значної кількості вуглеводнів, сажі, оксидів азоту, діоксиду сірки, вуглецю і та ін. Навколо відвалів влаштовують захисні зони, що призводить до збільшення площі відчужуваних земель.

Основними заходами щодо попередження самозаймання породних відвалів є обмеження притоку кисню і зменшення кількості горючих компонентів у відвальній породі. З цією метою в деяких країнах проводять додаткове вилучення вугілля за допомогою спеціального обладнання на групових відвалах.

Для зниження притоку кисню, відвали ущільнюють. Цього можна досягти шляхом подрібнення породи, ущільнювання її при відсипанні за допомогою автотранспорту, катків, вібраторів, влаштуванням глинистих екранів, обробкою порід суспензіями вапна, вапняку, глини. Такі відвали рекомендують споруджувати плоскими. Породи в них ущільнюють шарами товщиною 26 1,0-1,5 м, а по периметру влаштовують дамби з інертних матеріалів.

Тверді відходи вуглевидобування можна використовувати:

* як низькосортне паливо (при певному вмісті горючих складових);

* як компоненти, що підвищують родючість ґрунтів;

* як сировину при виробництві будівельних матеріалів. Проте через неоднорідність складу, утилізація їх складна і не завжди економічно виправдана;

* перспективним напрямом утилізації порід, що містять вуглецеву речовину, є їх газифікація. Газифікації доцільно піддавати свіжу породу, що містить 20% і більше горючих речовин. При цьому додатково отримують енергетичне паливо, а зольний залишок можна використовувати для виробництва будівельних матеріалів;

* у світовій практиці відходи вуглевидобування використовують для закладання вироблених шахтних забоїв. Розроблені технології закладання без

підйому породи наверх. Особливу групу відходів вуглевидобування складають горілі породи, що обгоріли в надрах землі при природних підземних пожежах у вугільних пластах і аналогічні їм відвальні шахтні породи, які перегоріли. За основними фізико-хімічними властивостями вони близькі до глини, що обпалена при температурі 800-10000 С. Вміст палива в природних горілих породах досягає 2-3%; у відвальних горілих породах його може бути значно більше.

Горілі породи можна широко використовувати при виробництві будівельних матеріалів. Вони, як й інші обпалені глинисті матеріали, мають гідравлічну активність і можуть використовуватися:

* для виробництва без клінкерних вапняно-глинітних і сульфатно-глинітних в'яжучих. Вапняно-глинітні в'яжучі отримують спільним тонким помелом горілих порід і вапна з невеликою добавкою гіпсу. Вони містять у своєму складі 10-30% вапна залежно від акти вності горілої породи, до 5% гіпсу, решта - горіла порода. Сульфатно -глинітні в'яжучі отримують спільним помелом двоводного гіпсу (50-65%), горілої породи (15-40%) і портланд цементного клінкеру (10-20%). Такі в'яжучі застосовують для виробництва низько марочних бетонів і розчинів;

* як гідравлічні добавки в кількості до 20% до портландцементу і 25-40% до пуцоланового цементу;

* для виробництва щебню, пористих заповнювачів (аглопориту і керамзиту), для влаштування дорожніх основ під покриття, насипів і т. д.;

* у бетонах, асфальтобетонах, розчинах як крупні і дрібні заповнювачі та цемент на основі горілих порід.

Широке використання горілих порід ускладнюється через їх неоднорідність і вміст незгорілого палива.

3. Відходи збагачення вугілля

Відходи вуглезбагачення утворюються при збагаченні вугілля для коксування, промисловості, енергетичних й інших цілей і є сумішшю осадових порід, частинок вугілля і вугільно-мінеральних зростків. До їх складу входять у різних співвідношеннях (залежно від району видобування): глина, аргіліти, сланці, алевроліти, пісковики, вапняки, кальцити. Вміст вугілля може досягати 15-20%. Крім того, у відходах містяться: сірка, мікроелементи - свинець, цинк, молібден, галій, германій і та ін.

За зерновим складом відходи збагачення розділяють на породи збагачення розміром частинок від 0,5 до 200 мм, що утворюються при гравітаційному збагаченні вугілля (переважний вміст фракцій 5-40 мм), і хвости флотації розміром частинок <0,5 мм, що утворюються при збагаченні методами флотації. Розміщують відходи в гідро відвали або у хвосто-сховищах. Хвости флотації порівняно з породами вуглевидобування більш однорідні за складом, містять до 20% органічної речовини, мікроелементи.

Відходи вуглезбагачення можна використовувати:

* як енергетичну сировину шляхом спалювання або газифікації, при цьому більш раціональніше відправляти на вторинне збагачення;

* для виробництва будівельних матеріалів - керамічних виробів (цегли, плитки, черепиці), де відходи застосовують як пісну і вигоряючу добавки досировини або як основна сировина;

* для виробництва легких пористих заповнювачів - аглопориту і керамзиту (в основному - аглопориту);

* для будівництва вторинних дамб на хвосто-сховищах;

* для вилучення рідкісних розсіяних елементів;

* як добрива в сільському господарстві при суворому контролі складу.

Незважаючи на багаторічні дослідження, тривалі експерименти і економічні розрахунки, що підтверджують доцільність утилізації відходів вуглезбагачення, в наший країні їх використовують незначно.

Золо шлакові відходи

Золо шлакові відходи утворюються при спалюванні твердого палива в топках теплових електростанцій при температурі в топковій камері 1200-17000С. Вихід золо шлакових відходів залежить від виду палива і складає: в бурому вугіллі 10-15%, в кам'яному 3-40%, в горючих сланцях 50-80%, в мазуті 0,15-0,20%.

Паливо спалюють у вигляді дрібних шматків або в пилоподібному стані, відходи утворюються, відповідно, у вигляді шлаку або золи. Золу уловлюють за допомогою води в спеціальних бункерах і видаляють у вигляді пульпи гідротранспортом в золо відвали. Шлаки гранулюють шляхом швидкого охолодження водою і видаляють у відвали сухим або гідравлічним способом разом із золою. Зола є тонко дисперсним матеріалом і складається з частинок розміром 0,005-0,1 мм, розмір частинок шлаку - 20-30 мм.

Хімічний склад золо шлакових відходів залежить від мінеральної складової 28 палива і коливається залежно від родовища вугілля. Для прикладу вміст основних оксидів в золо шлакових відходах: SіO2 37-63%, А 12O3 9-37%, Fe2O3 4-17%, СаО 1-32%, МgО 0,1-5%, SО 3 0,05-2,5%. У золі присутнє незгоріле паливо до 6-7% і більш, в шлаках, як правило, воно відсутнє. У золо шлакових відходах також концентруються радіонукліди. При використанні їх для виробництва будівельних матеріалів необхідно здійснювати контроль за їх вмістом.

При оцінюванні золо шлакових відходів (як сировини для будівельних матеріалів) важливою характеристикою їх хімічного складу є співвідношення основних і кислотних оксидів - модуль основності:

Мо= (САО + МgО) :(SiO2 +Al2O3),

при М 0 > 1 шлаки відносяться до основних, при М 0 < 1 - до кислих. Більшість золо шлаків ТЕС - кислі.

Істинна густина золо шлаків (залежно від хімічно-мінералогічного складу) коливається в межах 1800-2400 кг/м. Зола і шлак є великотоннажні відходи. Так, наприклад, теплова електростанція потужністю 1 млн. кВт за добу спалює близько 10000 т вугілля, при цьому утворюється близько 1000 т золи і шлаку. Золо шлакові відвали займають великі площі земель, забруднюють ґрунти, поверхневі та підземні води й особливо - повітряний басейн.

Золо шлакові відходи є цінною вторинною мінеральною сировиною. Зола і шлак мають гідравлічну активність і можуть використовуватися:

* для виробництва без клінкерних в'яжучих, з яких найбільш відомий вапняно-зольний цемент, що отримують спільним помелом золи й вапна.

Склад вапняно-зольного цементу залежить від вмісту в золі активного оксиду кальцію; оптимальна кількість вапна в цьому цементі складає 10-40%;

* для виробництва цементу:

як добавки до сировини при виробництві портландцементу. Присутність у складі золи незгорілого палива приводить до зниження його витрати, як активні добавки в готовий портландцемент додають до 15% тонкомеленого золо шлаку, в пуцолановий - до 25-40%. Введення золи в цемент знижує його міцність у початкові терміни твердіння, а при тривалих термінах твердіння міцність цементу із золою стає вищою;

* для виробництва легких пористих заповнювачів. Паливні шлаки і зола є сировиною для виробництва пористого заповнювача - аглопориту, керамзит отримують спученням і спіканням в печах гранул, що формують із суміші глини, яка спучується і золи;

* шлаки використовують для виробництва щебню.

Шлаки повинні бути стійкі проти розпаду. При повільному охолодженні шлаків разом з утворенням мінералів можуть відбуватися поліморфні перетворювання, що призводить до розпаду і мимовільного перетворення шматків шлаку в порошок. Шлаки рекомендують застосовувати після стабілізації зернового складу, тобто після тривалого (3-6 місяців) вилежування у відвалах. Унаслідок цього в них гаситься вільний оксид кальцію, частково вилуговуються солі і окислюються паливні залишки;

* установлена ефективність введення золи до 20-30% замість цементу при виготовленні бетонів і розчинів. Особливо доцільно введення золи в бетон гідротехнічних споруд. Наприклад, зола використовувалася при будівництві Дністровського гідровузла, Братської ГЕС;

* для виробництва легких бетонів.

Дрібний заповнювач у бетонах може бути замінений золою. Як крупний заповнювач також застосовують щебінь з паливних шлаків, аглопорит або керамзит на основі золи;

* для виробництва силікатної цегли, замість вапна і піску, при цьому витрата вапна знижується на 10-50%, піску на 20-30%. Така цегла має нижчу густину, ніж звичайна;

* як пісна і вигоряюча добавки у виробництві керамічних виробів на основі глинистих матеріалів;

* як основну сировину для виробництва зольної кераміки.

Так, на звичайному устаткуванні цегляних заводів може бути виготовлена зольна кераміка з маси, що складається із золи, шлаку, натрієвого рідкого скла в кількості 3% за об'ємом. Зольна кераміка характеризується високою кислотостійкістю, низьким стиранням, високою хімічною і термічною стійкістю;

* для виробництва шлакової пемзи і вати;

* одним з основних споживачів паливного шлаку є дорожнє будівництво, де його використовують як засипку при спорудженні основи доріг, для приготування асфальтобетону;

* золу використовують як наповнювач для виробництва мастик рулонних покрівельних матеріалів;

* на золо відвалах золо шлакові відходи використовують для спорудження вторинних дамб.

Не дивлячись на очевидні вигоди і перспективи широкого застосування

золо шлакових відходів, об'єм їх використання у нашій країні не перевищує 10%. Утилізація золи і шлаків вимагає вирішення цілого комплексу питань - від розробки технічних умов на їх застосування, технологічних ліній з їх переробки, транспортних і навантажувально-розвантажувальних засобів - до перебудови психології господарників відносно використання вторинних мінеральних ресурсів.

4. Закон України про відходи

Згідно із Законом України "Про відходи" спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Мінекоресурсів та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Законодавство про вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції складається із Законів України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів", "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" та інших нормативно-правових актів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить управлінню об'єктами житлово-комунального господарства, належне їх утримання та ефективна експлуатація, забезпечення необхідного рівня та якості надання послуг населенню; вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин.

Основа для дій.

Екологічна політика, програми і стратегічні плани дій - усе це атрибутика системного екологічного управління і, зокрема, результати стратегічного екологічного планування як однієї з головних функцій системного екологічного управління.

Основа для дій:

1) Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 березна 1998 р. № 391 моніторинг за поводженням з відходами проводять:

Ш Мінекоресурсів - на звалищах промислових і побутових відходів (склад відходів, вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів);

Ш МНС (на територіях, підпорядкованих Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, а також в інших зонах радіоактивного забруднення унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС) - на об'єктах захоронення радіоактивних відходів (вміст радіонуклідів, радіаційна обстановка).

2) Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація, а також низький технологічний рівень промисловості України зумовили перехід її до переліку країн із значним обсягом утворення і накопичення відходів. У 1998 році негативна тенденція щодо накопичення відходів унаслідок низького рівня їх повного використання зберігалася, хоча і в менших обсягах, ніж у попередні роки. На 1 січня 1999 р. загальна кількість нагромаджених на території України токсичних відходів становила 4,2 млрд. тонн, що приблизно на 52 млн. тонн більше, ніж на такий же період 1998 року.

3) Основними джерелами утворення відходів в Україні залишаються підприємства гірничої, хімічно-металургійної, машинобудівної, паливно-енергетичної, будівельної, целюлозно-паперової галузей та агропромислового комплексу. Площа, яку займають відходи у відвалах і накопичувачах, що перебувають на балансі підприємств, дорівнює 31,5 тис. гектарів. Умови зберігання та видалення відходів в Україні з різних причин часто не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Крім того токсичні відходи в значних обсягах можуть потрапляти у каналізаційні стоки.

4) Нагромаджено значні обсяги радіоактивних відходів.

5) В Україні немає полігонів для захоронення промислових відходів першого і другого класу небезпеки, які б повністю відповідали технологічним та санітарно-гігієнічним вимогам. Немає також спеціалізованих заводів з переробки токсичних промислових відходів.

6) Складна ситуація виникла у зв'язку з нагромадженням пестицидів. За статистичними даними, близько 13,5 тис. тонн цих препаратів нагромаджено в місцях, не пристосованих для довготривалого зберігання. Процес нагромадження непридатних пестицидів триває.

7) На сьогодні в Україні немає відповідної інфраструктури для забезпечення поводження з токсичними промисловими, радіоактивними відходами та забороненими і непридатними пестицидами.

8) Обсяги утилізації промислових відходів (гірничoдобувних, металургійних, хімічної промисловості тощо) щорічно збільшуються, але загалом утилізується не більше третини їх загальної кількості. При цьому частка вторинної сировини в загальному споживанні ресурсів в Україні не досягає і 20 відсотків.

9) У житловому фонді міст та селищ міського типу країни щорічно нагромаджується близько 40 млн куб.метрів сміття, яке знешкоджується на 700 міських звалищах та 4 сміттєспалювальних заводах. Основним методом видалення твердих побутових відходів залишається складування їх на полігонах та неорганізованих звалищах разом з промисловими відходами ІІІ і ІV класів небезпеки. До 80 відсотків полігонів для твердих побутових відходів не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам і експлуатуються без запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод та повітряного басейну. Допускаються порушення режимів утилізації та захоронення золи і шлаків на сміттєспалювальних заводах. Усе це призводить до посилення соціального напруження серед місцевого (здебільшого сільського) населення.

10) Звалища побутових відходів є постійними джерелами забруднення довкілля, місцями розмноження комах, гризунів, бродячих тварин, що переносять збудників інфекцій, а також зростання захворюваності на інфекційні хвороби.

Основні пріорітети у сфері поводження з відходами:

1. удосконалення законодавства для здійснення державного контролю та нагляду за промисловими та побутовими відходами;

2. створення системи поводження з відходами (збирання, сортування та перезатарювання, нагромадження, транспортування, ідентифікація, інвента-ризація, утилізація та видалення);

3. переробка промислових і побутових відходів та розвиток вторинного ресурсовикористання;

4. розроблення і впровадження методики проведення оцінки та попередження ризику для здоров'я населення від нагромадження відходів і пестицидів.

Висновок

Щорічно в Україні утворюється біля мільярда тон відходів виробництва і споживання, з яких не більш 10% використовуються як вторинні матеріальні ресурси, а інші надходять на захоронення.

На сучасному етапі розвитку людства одним з основних вимог стає ресурсозберігаюче відношення до природи. У зв'язку з чим, утилізація відходів, що утворюються в сфері виробництва і споживання, має найважливіше значення для вирішення екологічних проблем, а також раціонального ресурсоспоживання. Переробка відходів, що є в багатьох випадках цінною сировиною для виготовлення товарної продукції, економічно доцільна, якщо вартість отриманих виробів перевищує витрати на утилізацію.

Широке застосування у всіх галузях народного господарства ресурсозберігаючих технологій може стати вирішальним фактором поліпшення екологічної обстановки в країні. Ці технології, окупаючись в короткий термін, у стані забезпечити найбільший вихід кінцевого продукту в розрахунку на одиницю вихідної сировини на одиницю трудовитрат. Однак залучення у виробничий процес вторинних матеріальних ресурсів при усій своїй доцільності сьогодні стримуєтьсяї економічними можливостями суспільства.

Список використаних джерел

1. Зайцев А.И. Решение проблем использования вторичных ресурсов и энергосбережения. Проектирование и строительство опытно-экспериментальных производств по сортировке и переработке твердых бытовых отходов / Сб.: Утилизация и переработка ресурсно-ценных бытовых и промышленных отходов. Материалы "Круглого стола". - Харьков, 2001.

2. Мазур И.И., Молдаванов О.И. Курс инженерной экологии: Учеб. для вузов / Под ред. И.И. Мазура - М.: Высш. Шк., 1999. - 447 с.

3. Бобович Б.Б., Девяткин В.В. Переработка отходов производства и потребления: Справочное издание / Под ред. док. техн. наук, проф. Б.Б. Бобовича. - М.: Интермет Инжиниринг, 2000. - 496 с.

4. Экология города: Учебник. - К.: Либра, 2000. - 464 с.

5. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" № 1264-ХП от 25.06.91.

6. Дьякова О.М.,Михалюк Н.С. Проблемы утилизации отходов производства и потребления в промышленно развитом районе / 3-й Международный конгресс по управлению отходами ВэйстТэк-2003. Материалы конгресса. - Москва, 3-6 июня 2003. -588 с.

7. Русаков Н.В. Эколого-гигиенические проблемы утилизации отходов производства и потребления / 3-й Международный конгресс по управлению отходами ВэйстТэк-2003. Материалы конгресса. - Москва, 3-6 июня 2003. - 588с.

8. Закон України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" № 1947-Ш от 14.09.2000 р.

9. Рудюк Н.В., Бабий В.П., Маркина Л.Н. Новая технология утилизации опасных органических отходов / Збірник матеріалів конференції "Нові технології та обладнання по переробці промислових відходів і їх медико-екологічне забезпечення". -Київ: Товариство "Знания України", 2001. - 152 с.

10. Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" ВВР,1995, № 27.

11. Закон України "Про екологічну експертизу" ВВР, 1995, № 8.

12. Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" ВВР, 1995, № 12.

13. Закон України "Про металобрухт" ВВР, 1999, № 25.

14. Закон України "Про пестициди і агрохімікати" ВВР, 1995, № 14.

15. Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" ВВР, 2000, № 12

Размещено на Allbest.ru

...