Антропогенное влияние на ландшафты

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕКЦИЯ № 2

Антропогенное влияние на ландшафты

Содержание

1. История влияния человека на естественный ландшафт

2. Антропогенный ландшафт и его место в ландшафтной сфере Земли

3. Таксономия антропогенных ландшафтов

4. Динамика ландшафтов

Литература

1. История влияния человека на естественный ландшафт

В доисторические времена, когда человек жил из даров природы, рыболовства и охоты, влияние на естественный ландшафт оставалось незначительным.

В каменный век (около 7000 лет тому назад) непосредственное вмешательство человека становится очевидным (раскорчевывание лесных фитоценозов, выпасание скота и др.). Земледелие и животноводство предопределяют новые социальные формы, человек становится оседлым.

Каждое техническое совершенствование, использование имеющихся природных ресурсов повышает количество пищевых продуктов и стимулирует рост населення.

Примерно за 1100 лет до Рождества Христова (Р.X.) (железный век) благодаря использованию сохи увеличиваются обрабатываемые площади, растет потребность в древесине (производстве железа). В Средиземноморском регионе деятельность человека постепенно привела к деградации леса вплоть до его уничтожения (табл. 2.1). За 800 лет до Р.X. полево-травяное хозяйство осуществлялось без удабривания (чередовались обработка почв и черного пара).

Около 800 лет во Франковии развивался трехлетний цикл с чередованием озимых зерновых культур, яровых, и пара (трехпольное ведение хозяйства). За год пара почва пополнялась питательными веществами, это препятствовало быстрой утомляемости почв. Позже в почву для подкормки вносили остатки растений и животных или торф.

Густота населення выросла из 4-5 жителей на 1 км² в IX век после Р.X. до 12-15 в 1150-х годах (42 жителя на 1 км² в около 1800 г.). С ростом численности населения, торговли и разделения труда развивались районы с большой концентрацией населення, городские поселения.

Загрязнение окружающей среды или нагрузка на него (например, через медные и железные рудники) оставалось локальным, но с интенсификацией использования расширялось.

Возникают новые, зависимые от человека экосистемы:

пашня, пастбища, степи, негустые травы, разбросанные луга (культурный ландшафт, близкий к естественному).

Продовження табл, 2.1

Когда под давлением роста численности населення производство сельскохозяйственной продукции уже не увеличивалось, попробовали расширить сельскохозяйственные полезные площади раскорчевыванием новых участков.

Начиная с XVII--XVIII ст. осушены большие площади болот после того, как из них был выбран торф.

С индустриальной революцией (в Центральной Европе приблизительно с 1800 г.) масштабы вмешательства человека существенно увеличились. Изобретения и открытия принесли много изменений, которые влияли на человека, общество и ландшафт (рис. 2.1).

Вера в прогресс и стремление увеличить производство стали первоочередными. Механизация и внедрение техники в сельском хозяйстве изменили структуру производства, землеустройства и системы земледелия. Минеральные удобрения заменили естественные. Стоимость промышленной продукции превысила стоимость сельскохозяйственной. Большой рост численности населення привел к его миграции в города.

Изменение ландшафта в это время стало еще больше ощутимым. Близкий к природе культурный ландшафт превращается в ландшафт, далекий от природы, с его вредным и обременительным влиянием на человека и соседние экосистемы.

В последние десятилетия обычное сельское хозяйство во многих странах развило капиталоемкие фермерские хозяйства.

Выбросы вредных веществ в результате деятельности человека все чаще превышают критические предельные величины для растений, животных и человека.

В настоящее время все отрасли промышленного производства и агропромышленного комплекса ежедневно используют около 300 млн тонн сырья, сжигают около 30 млн т топлива, используют 2 млрд м³ воды 65 млрд м³ кислорода. Затрачиваются огромные объемы природных ресурсов и продолжается массовое загрязнение окружающей природной среды.

Сравнение антропогенных материальных потоков с параметрами биосферного круговорота обнаруживает, что антропогенное влияние предопределяет существенную часть биогеохимической динамики вещества на планете. Общее потребление пресной воды человечеством достигло 2 % объема влаги, которое вводится в биосферный круговорот транспирацией всех растений суши. Антропогенный обмен газов в атмосфере составляет 15-18 % всего биотического газообмена. Уровень использования продукции биомассы достиг 10 %. Акимова, Хаскин (1994) приводят данные о том, что человечество в результате своей жизнедеятельности возвращает в атмосферу 1,5 Гт углекислого газа. На поверхность земли и в водоемам переходит 3,9 Гт жидких и 0,7 Гт твердых отходов (экскрементов людей и бытового мусора). Разница между приходом и расходованием около 100 млн т на год, что указывает на рост численности населения планеты и массы предметов и материалов индивидуального потребления.

Значительные экологические проблемы связаны с энергетикой и промышленным производством, включая и промышленные технологии в сельском хозяйстве. Сжигание 10 Гт ископаемого топлива, биологическое окисление более чем 5 Гт растительной биомассы в период вскармливания сельскохозяйственных животных связано с потреблением 34 - 35 Гт кислорода и возвращением в атмосферу 39-40 Гт углекислого газа, 9-10Гт воды (не включая техногенного испарения свободной воды). Кроме того, в воздух попадают продукты неполного сгорания, разные пиледымные аэрозоли, окислы, соли, большая масса разнообразных летучих веществ, которые выделяются в процессе производства, работы автотранспорта. Общая масса этих примесей - 2 Гт на год.

Более чем 100 Гт твердых и жидких отходов образует за год добывающая и перерабатывающая промышленность. Около 15 % попадает со стоками в водоемы и т.д.

Таким образом, критическую ситуацию конца XX века обуславливают негативные тенденции -.

*-потребление ресурсов Земли настолько превысило темпы их естественного воссоздания, что истощение естественных богатств начало ощутимо влиять на их использование, на национальную и мировую экономику, привело к необратимому обеднению литосферы и биосферы;

*-отходы, побочные продукты производства и быта настолько уже загрязняют биосферу, что деформируют экологические системы, нарушают глобальный круговорот веществ и создают угрозу для жизни на планете.

2. Антропогенный ландшафт и его место в ландшафтной сфере Земли

Структура современной ландшафтной сферы Земли, соотношения естественных и антропогенных ландшафтов приведена рисуннке 2.6.

Каждый из наибольших подразделов ландшафтной сферы Земли - водно-поверхностного, земноводного, наземного, ледового и донного отделов - представлен:

- природными;

- антропогенными порядками (сериями).

Для последующего разграничения ландшафтных таксономических единиц в природных порядках используют в качестве определяющих критериев особенности рельефа, географическую зональность и высотную поясность.

Наибольший природный комплекс - географическая оболочка планеты. Следующие подразделы -- географический пояс, природные зоны, высотная поясность.

Географичесийя пояс различают по общим особенностям режима тепла и влаги, циркуляции воздушных масс и др. Они близки по своему состоянию к климатическим поясам. Под воздействием рельефа или морских течений пояс может расширяться или сужаться. Наиболее однородный он над океаном.

Каждая природная зона имеет относительное единство естественных условий: климата грунтовых вод, почв, растительности, форм рельефа. Очень часто ее формирование зависит не от широты местности, а от условий воздушной циркуляции, потому протяженность природной зоны не всегда совпадает с широтной (с запада на восток).

В горах горизонтальная зональность трансформируется в вертикальную (высотную) зональность (поясность).

Природные зоны подразделяются на ландшафты, которые являются основными ячейками географической оболочки.

Границей между природными комплексами принято считать линии или полосы, за которыми существенно изменяются природные условия. Границы обычно расплывчатые, постепенные. Четкой границей может служить береговая линия.

Природные комплексы (по пространственным размерами) делятся на:

- планетарные (сотни млн км²) - географическая оболочка в целом, материки и океаны, географические пояса, зоны;

региональные ландшафты - от сотен тыс. км² до нескольких тысяч м²;

локальные - от нескольких м² до нескольких тысяч м².

Широтная зональность - важнейшая граница ландшафтной сферы Земли и составляющих частей ее природных ландшафтов.

Антропогенным называется такой ландшафт, в котором на всей или на большей площади под воздействием человека коренному изменению подвергнут хотя бы один из компонентов ландшафта, в том числе и растительность (Мильков, 1990).

Антропогенные ландшафты являются в своей основе природными комплексами (ПТК) и в своем развитии подчиняются естественным закономерностям.

Нужно различать антропогенный ландшафт и ландшафтно техногенный комплекс (систему).

В отличие от антропогенного ландшафта в ландшафтно-техногеюшх системах ведущую роль играет технический блок, функционирование которого направляет и контролирует человек. Такие системы не способны к естественному саморазвитию. Примером ландшафтно-техногенного комплексу могут быть территории промышленных предприятий, автомобильные и железнодорожные магистрали с искусственными формами рельефа др.

В антропогенных сериях головним критерием для последующей классификации ландшафтных единиц используют тип землепользования. Существуют разные схемы классификации антропогенного ландшафта. Остановимся на классификации Милькова (1973, 1990), которая кажется наиболее завершенной (табл. 2.2)

По Милькову, класс антропогенных ландшафтов - это совокупность комплексов, связанная с деятельностью человека в какой-либо одной отрасли народного хозяйства.

Выделяют такие классы антропогенных ландшафтов:

сельскохозяйственный; промышленный; линейно-дорожный; лесной антропогенный; водный антропогенный; рекреационный; селитебный; белигеративный.

Сельскохозяйственный - такой, который возникает в процессе использования земель, растительный и почвенный покров которых испытывает существенные изменения и что в большей или меньшей степени находится под контролем человека.

Промышленный - такой, который возникает в процессе развития добывающих и обрабатывающих отраслей производства.

Линейно-дорожный - связанный с использованием и трансформацией земель для обеспечения сообщения.

Лесной антропогенный - такой, который образуется в результате искусственных лесных насаждений и возобновления лесов на месте вырубок и антропогенных пожаров.

Водный антропогенный- такой, который возникает в процессе создания искусственных водоемов и водотоков.

Рекреационный - такой, который образуется в зонах отдыха или в зонах активного туризма. Селитебный - своим возникновением связан с поселениями человека (ландшафт городов и сел с сооружениями, улицами, дорогами, насаждениями).

Белигеративний ландшафт -- (от лат.- вести войну) возникает в местах боевых действий или оборонных укреплений, в результате чего существенно изменяется рельеф, почвенный и растительный покров.

Последующий подраздел антропогенных ландшафтов заключается в выделении подклассов, типов (зонально-поясных типов), подтипов и урочищ.

Антропогенный тип ландшафта - система взаимосвязанных комплексов, которая возникает при определенном виде хозяйственной деятельности.

Так, повсеместно распространенными в местах добычи полезных ископаемых открытым способом - карьерно-отвальный тип ландшафта. Каменоломные пустоты - образец акультурного промышленного типа местности, который возник на месте покинутых каменоломен. Тип местности окультуренных гидротвалов - сочетание зарыбленных озер, низинных болот и лугов, лесопосадок и плодовых садов.

Антропогенный тип урочища. Антропогенные урочища могут встречаться как виды в семействе естественных урочищ (степная для луга балка, которая искусственно потеряла лесистость в лесостепной зоне) или образовывать самостоятельные семейства антропогенных урочищ, например, ставки.

По аналогии с природными антропогенные урочища могут быть простыми и сложными. Так, большинство прудов больших и средних размеров являются сложными урочищами, которые состоят из взаимосвязанной системы простых урочищ: прибрежного, центрального глубоководья, вершинного мелководья.

Биогеоценоз является как-бы "вписанным" в структуру ландшафтов, совпадая границей с ландшафтными фациями - наименьшими таксономическими единицами разделения ландшафтной сферы Земли.

ландшафт антропогенный динамика таксономия



3. Таксономия антропогенных ландшафтов

Хотя все антропогенные ландшафты создал человек, однако глубина влияния на природу в разных их типах неодинаковая.

По глубине действия различают:

Антропогенные неоландшафты - заново созданные человеком, такие, которых раньше не существовало в природе, комплексы. К ним принадлежат курган в степи, терриконы, пруд в балке, карьерно- отвальные комплексы и др.

Измененные (превращенные) антропогенные ландшафты, которые характеризуются тем, что прямое превращающее действие человека в них испытали отдельные компоненты, чаще всего растительность. Измененным (превращенным) ландшафтом является, например, березовая роща на месте дубравы или полиново-типчакове пастбище на месте ковыльной степи.

По целенаправленности возникновения различают:

1. Прямые антропогенные ландшафты - запрограммированные комплексы, которые виникают вследствии хозяйственной деятельности (пруд в балке, большое водохранилище в долине реки, полезащитные лесные полосы и др.).

2 Сопутствующие антропогенные комплексы, непосредственно не созданные человеком. Они - результат естественных процессов, активизированных или вызванных к жизни хозяйственной деятельностью человека: овраг на месте борозды или дорожного кювета, солончак на околице орошаемого поля, болото в зоне подтопления водохранилища, разные формы антропогенного карста в районах подземной добычи известняка, соли, угля. Очень часто сопутствующие антропогенные комплексы с господствующими в структуре современных ландшафтов.

По продолжительности существования антропогенные ландшафты делящиеся на три группы:

Долговечные саморегульованные ландшафты. Ландшафты этой группы существуют длительное время - около нескольких веков- без любых дополнительных мероприятий человека для их поддержания. К долговечным саморегулирующимся антропогенным ландшафтам принадлежат курганы, земляные валы - остатки оборонных сооружений, каменоломни, некоторые водоемы и др.

Многолетние, частично регулируемые ландшафты. Вони можутьсуществовать сравнительно долго - десятилетия и больше, но время от времени требуют мер охраны (лесокультурные ландшафты). В лесостепной и степной зоне отсутствие регулярного ухода рано или поздно ведет к гибели лесных насаждений.

Многолетними, частично регулируемыми ландшафтными комплексами являются ставки, каналы и большинство водохранилищ. Если не принимать меры против заиления и периодически не очищать водоем, большинство из них будет быстро заилено.

3. Кратковременные регулируемые ландшафтные комплексы, существование которых постоянно поддерживают специальными агротехническими мероприятиями. К ним принадлежат обработанные поля - посевы зерновых и технических культур, а также плодовые сады.

По степени хозяйственной ценности, бонитета, все антропогенные ландшафты подразделяются на две категории: культурные и акультурные.

Культурные (конструктивные), ландшафты - обычно прямые, регулируемые человеком антропогенные комплексы, которые постоянно поддерживаются в состоянии, оптимальном для выполнения положенных на них хозяйственных, эстетических и других функций.

Акультурные ландшафты - антропогенные комплексы низкого бонитета, так называемые непригодные земли, "антропогенный бедленд", которые возникли в результате нерационального, неумелого ведения хозяйства. Чаще всего акультурними ландшафтами являются сопутствующие антропогенные комплексы - овраги, вторичные солончаки на орошаемых полях, покинутые карьеры и др. Акультурними могут быть и прямые антропогенные комплексы: неухожена полезащитная лесная полоса с угнетенными деревьями и сорняками в травяном покрове, давно не чищеный пруд, который превратился в низинное болото, и даже посевы зерновых и технических культур, если в результате низкой агротехники они заглушены сорняками.

4. Динамика ландшафтов

Ландшафты могут развиваться, изменять свое пространственное размещение, структуру.

Функциональные, пространственные и структурные изменения, которые происходят в природно-территориальному комплексе (ПТК), называют динамикой ландшафта. Динамика ландшафта объединяет разнообразные явления и процессы.

По Ф. Милькову выделяют следующие виды динамики природных ландшафтов:

1) хорологическая; 2) структурная; 3) часовая.

Хорологическая динамика

Это динамика ареала, пространственное изменение границ ландшафтных комплексов. Классический пример хорологической динамики - изменение природных зон.

Непрерывные пространственные изменения испытывает береговая линия морей, озер и рек; продвигается вперед или отступает кромка ледников; двигается вверх к водоразделу неукрепленный овраг.

Хорологічна динаміка комплексів піддається кількісному виразу.

Структурна динаміка

Вона означає зміну морфологічної будови ландшафтного комплексу і взаємозв'язків між його структурними частинами.

Пояснимо структурну динаміку на деяких прикладах.

Уявімо собі щойно утворене невелике завальне озеро в горах або щойно заповнений ставок у балці на рівнині. Через кілька років у водоймищах з'являться мілини й очеретяні чагарники - нові структурні одиниці в ранзі фацій і урочищ.

У складному балковому урочищі внаслідок активізації ерозійних і карстових процесів утворилися короткі бічні яри і невеликі карстові вирви. У цьому разі балка як тип урочища збереглася, але змінилася її морфологічна структура за рахунок появи нових фацій -- бічних ярів і провальних вирв.

Перебудова в структурі часто буває настільки великою, що зміни в ландшафті виходять за рамки внутрішньотипових і один тип ландшафтного комплексу переходить в інший. Такі міжтипові зміни можна простежити на прикладі урочищ Оксько-Донської низовинної рівнини (РФ). У роки, що збігаються з вологим кліматичним циклом, коли підвищується рівень ґрунтових вод, у степових западинах Оксько-Донської рівнини існують неглибокі озера з характерною водною рослинністю і численним водоплавним птаством, що кублиться. У сухіші періоди рівень ґрунтових вод знижується, озера перетворюються на купинні низовинні болота.

Часова динаміка та її види

Поняття часової динаміки об'єднує всі зміни в ландшафті, пов'язані з часом, -- тривалістю і характером ритмічності динамічних виявів. Розрізняють три її різновиди.

Циклічна динаміка -- зміни в ландшафтному комплексі по замкнутому колу в більш-менш чітко окреслені відтинки часу. Широко відомі прояви циклічної динаміки -добові, місячно-добові і сезонні зміни в ландшафті.

Добова динаміка. Зміна дня і ночі зумовлюють зміни в температурі, вологості і русі повітря впродовж доби.

Зміни освітлення і погодних умов визначають добову динаміку біоти ландшафту. Вона загальновідома, і тут лише хотілося б звернути увагу на те, що у тварин, на відміну від рослин, вона не обмежується фізіологічними змінами в організмі, але у багатьох випадках доповнюється добовими міграціями. Останні властиві найрізноманітнішим групам тварин -- від ссавців і птахів до комах. Те саме справедливо щодо морської фауни, більшість якої у верхньому 500-метровому шарі води бере участь у добових міграціях. Так, головна маса повсюдно поширеного в Атлантичному океані планктонного рачка калянус (Саіапив/ІптагсНіст) в денний час тримається на глибині 350-460 м, а вночі -- на глибині 10--20 м (Зенкевич).

Добова динаміка властива також геоморфологічним процесам, шо протікають у ландшафтах. Найбільш виразна вона в районах з переважанням фізичного вивітрювання (пустелі), але в тому чи іншому вигляді виявляється і в інших зонах.

За всієї важливості добової динаміки ландшафту треба звернути увагу на те, що вона не повсюдна -- у високих широтах добова динаміка "розмивається", повністю втрачаючи своє значення поблизу полюсів.

Місянно-добова динаміка -- припливні зміни в ландшафті, зумовлені сумарним тяжінням Місяця і Сонця. Оскільки сила тяжіння Місяця набагато (у 2,17 разу) перевершує силу сонячного тяжіння, тривалість припливного циклу відповідає місячній добі (24 год 50 хв). Припливи в морях бувають півдобовими, добовими і змішаними. Найбільшої величини (до 15--18 м) вони досягають на порізаних узбережжях околичних морів і океанських заток. Припливна хвиля -- бір -- спостерігається також у гирлах деяких великих річок. На Амазонці пророка -- припливна хвиля заввишки до 5 м -- з великою швидкістю і гулом мчить на 300 км вгору річкою.

Під впливом припливів на низькому узбережжі формуються специфічні земноводні ландшафти -- ліси мангрів у тропіках, марші і вати в Західній Європі.

Сезонна (річна) динаміка. Ступінь вияву чинників, що її зумовлюють, неоднакова на різних широтах. Контрастні і добре виражені всі чотири сезони року в помірному поясі, на півночі субтропіків і на півдні полярного поясу Визначальним її чинником тут слугує зміна термічних умов. У зоні тропічних саван провідним чинником сезонної динаміки стає зміна умов зволоження. Для річної динаміки ландшафтів саван характерна наявність двох різко контрастних сезонів -- сухого і вологого. У зоні вологих тропічних лісів температура повітря і кількість опадів мало змінюються впродовж року, і виокремлення сезонів тут втрачає свій сенс.

До циклічної динаміки, окрім добових і сезонних змін, належать ландшафтні вияви 11-річного (у середньому) кліматичного циклу.

Періодична динаміка -- зміни ландшафту з повторенням його станів. Наочний приклад періодичної динаміки -- повторення важких засух у лісостепових і степових районах або суворих малосніжних зим, що зумовлюють настільки серйозні порушення в рослинності і тваринному світі, що вони позначаються впродовж цілої низки подальших років.

Після холодної, малосніжної зими 1972 року в околицях Воронежа (РФ) зникли на кілька років вужі, ящірки, джмелі і деякі інші види комах. Незвичайна зима поєднувалася з сильною спекою, сухим літом (дерева вже в липні скидали обгоріле листя).

Повторюваністю елементів однаковою мірою володіють і циклічна, і періодична динаміка, які, таким чином, становлять різновид ритміки ландшафту.

Флуктарна (така, що пульсує) динаміка -- незначні, коливального характеру зміни ландшафтного комплексу

Вияви флуктарної динаміки дуже різноманітні. Прекрасний приклад ЇЇ зміни з року в рік -- травостій злакових степів. Постійними в ньому залишаються багаторічні дерновані злаки -- компоненти степового травостою, за Т.Пачоським: ковила, типчак, тонконіг. Вони не створюють суцільного задерніння, і міждерновинні ділянки, голі в сухе літо, у вологі роки захоплюються однорічниками -- інгредієнтами степового травостою, що надають південному степу не властивого йому барвистого вигляду.

Динаміка має спрямований характер. Спрямована динаміка, або розвиток, припускає стійкі, односторонньо спрямовані зміни ландшафту з неодноразовою зміною його станів і трансформацією структур. Під станом комплексу розуміють середню динаміку його функціонування впродовж мінімального терміну існування ландшафту. Виникає, проте, запитання: яка ж тривалість мінімального терміну існування ландшафту?

Вважається, що саме рік є мінімальним терміном існування ландшафтного комплексу і саме з ним потрібно пов'язувати динаміку функціонування для визначення поняття стану ПТК.

Трансформація структур за спрямованої динаміки виражається в зміні одного типу ландшафтного комплексу іншим. Заростання озера озерно-болотяною рослинністю, перехід його в низовинне болото, низовинного болота -- в перехідне, перехідного -- у верхове сфагнове -- загальновідома ілюстрація спрямованої динаміки ландшафтних комплексів.

Зрідка спрямована динаміка ландшафтних комплексів є однією з ланок довговічних виявів періодичної динаміки (коливання клімату, активні неотектонічні рухи, зміна рівня водоймищ та ін.). Спрямована динаміка з її зміною структур і переходом одного типу комплексу в інший с не що інше, як розвиток комплексу.

Процес розвитку в різномасштабних комплексах і різних тимчасових відтинках неоднозначний. А втім, йому властива одна загальна структура, яка проявляється в чергуванні прискорених і сповільнених фаз і етапів: прискорена (революційна) фаза -- сповільнена (еволюційна) фаза: прискорений (сукцесійний) етап ~ сповільнений (стабільний) етап (Мільков).

Будь-який розвиток протікає не прямолінійно. За своєю спрямованістю розвиток прийнято розрізняти прогресивний і регресивний. Перший з них припускає рух від нижчого до вищого, від простого до складнішого, другий -- від вищого до нижчого, від складного до простішого. Регрес не означає простого повернення до старого, регрес є процесом якісного оновлення систем, але з тією специфічною особливістю, що рівень організації новоутворень менш високий, ніж у початкових форм (Мільков).

Прогресивний розвиток ландшафтного комплексу характеризується наростанням його біологічної продуктивності з одночасним ускладненням структури і зростанням стабільності. Такий хід розвитку типів ландшафту в напрямі: пустеля -- напівпустеля -- степ -- лісостеп (савана тропіків). Лісостеп -- кінцева стадія прогресивного ряду розвитку. З нею збігається вісь оптимізації ландшафтів з характерною для помірного поясу максимальною біологічною продуктивністю, високою складністю структури (диференціація ландшафту на дві різко контрастні групи біогеоценозів -- лісову і степову) і кліматичною стійкістю (Мільков). Регресивним є розвиток ландшафтів} напрямах: ліс -- болото; лісостеп -- степ -- напівпустеля -- пустеля (рис. 2.26).

Видимі, а точніше ті вияви динаміки ландшафтів, що піддаються дослідженню, зумовлені сумою багатьох доданків. З-поміж останніх завжди можна виокремити провідний чинник і вже за ним розрізняти генезисні види динаміки ландшафту.

Вирізнимо тут шість генезисних видів динаміки ландшафтних комплексів.

Спонтанна динаміка -- динаміка саморозвитку, що протікає через внутрішні причини.

Без впливу зовнішніх чинників. Вона близько відповідає ендоекогенетичним, або автогенним сукцесіям фітоценологів (Работнов). Під ендоекогенетичними сукцесіямї Сукачев розумів "зміну рослинності внаслідок зміни середовища самими рослинами в результаті їхньої життєдіяльності і загалом завдяки розвитку біогеоценозу".

Класичний приклад спонтанної динаміки -- заростання озер, перетворення їх спочатку на низовинне, потім у перехідне болото, нарешті, формування верхового сфагнового болота з атмосферним живленням, виникнення на ньому справжнього озера з торф'янистими берегами.

До спонтанної динаміки належать багаторічні сукиесії, що виникають на гарі в ялиновій тайзі. Гар спочатку захоплюється швидкорослими і світлолюбними березою і осикою; через деякий час під їхньою запоною з'являється ялина, формується змішане ялиново-березове насадження; досягши верхнього ярусу, ялина створює густе затінювання і остаточно витісняє березу з осикою.

Проте, звертаючись до спонтанної динаміки, не треба забувати, що спонтанна динаміка протікає на тлі інших генетичних видів динаміки, зумовлених зовнішніми щодо ландшафту чинниками.

Кліматогенна динаміка зумовлена коливаннями клімату різної тривалості. Як стверджує Ейгенсон, існують сонячні ритми в 3, 5--6, 30--50, 160--180 років, у кілька (2, З, 6) століть, два тисячоліття (точніше, в 1800 років); припускають існування сонячних ритмів у багато тисячоліть, мільйони років. Аналіз змін чисел Вольфа (плямо-утворювальної діяльності Сонця) виявляє, що за останні 250 років спостерігалися майже три вікові цикли; ускладнені внутрішньовіковими коливаннями тривалістю 9-14 років (Зозуліна, Шевнін). Вікові і триваліші кліматичні ритми з'являються у формі спрямованої динаміки.

Тектогенна динаміка зумошіена неотектонічними рухами. Як і в кліматі, в неотектонічних рухах простежуються добре виражені цикли тривалістю від кількох років до багатьох міньйонів років. Під впливом неотектоніки на земній поверхні відбувається безперервний процес загальної трансформації ландшафтів. Навіть на платформних рівнинах, де швидкість сучасних рухів невелика (на Російській рівнині від 1--2 до 10--12 мм на рік), неотектонічні рухи потрібно враховувати не тільки у довгостроковому прогнозуванні розвитку ландшафтів, а й у будівництві довготривалих промислових об'єктів.

Геоморфологічна динаміка зумовлена і самими формами рельєфу (динаміка схилів), і екзогенними, що утворюють рельєф, процесами - водною і вітровою ерозією, абразією.

Біогенна динаміка пов'язана з діяльністю тварин як компонента ландшафтних комплексів. Розрізняють два види біогенної динаміки: циклічну динаміку і динаміку функціонування.

Циклічна динаміка зумовлена коливаннями чисельності популяцій з чергуванням піднесень і спадів через певні інтервали від кількох років до десяти і більше.

У період масового розмноження деякі види можуть чинити суттєвий вплив на функціонування, і навіть на саме існування окремих ландшафтних комплексів. Так, активне розмноження дубової листовійки, непарного і кільчастого шовкопряда й інших комах -- шкідників лісу не раз призводило до всихання дібров у лісостеповій зоні.

Єдиної думки про причини циклічних коливань чисельності популяції в екологів немає.

Біогенна динаміка функціонування властива ландшафтам зі стійкою чисельністю популяцій. Птахи, комахи, ссавці беруть активну участь у внутрішньо комплексному і міжкомплексному обміні речовиною та енергією. Особливо різнобічний і виразний вплив на динаміку ландшафту чинять деякі групи тварин, такі як річкові бобри і гризуни, що мешкають у норах. Бобри відомі як лісоруби і будівельники ставків-дамб на річках. Так, у пустелях Північного Прикаспію (Казахстан) тільки число нір малого ховраха становить у середньому 500--600 і навіть 1000 на 1 га. Ховрахи щороку переміщують у верхній шар солончакових солонців 24 кг/га легкорозчинних солей, 58 кг/га кальцію, 10 кг/га алюмінію, 8 кг/га сірки (Абатуров). Сприяючи накопиченню в поверхневих шарах солонцевих грунтів гіпсу і карбонатів, ховрахи перешкоджають розвитку солонцевого процесу, а в чорноземах і каштанових ґрунтах протистоять вилуговуванню карбонатів. Місце біогеоценозів у системі ландшафтів.

Динаміка природних ландшафтів, її види і структура.

Прогресивний і регресивний перебіг розвитку основних типів ландшафту.

Литература

1. Давиденко В.А., Білявський Г.О., Арсенюк С.Ю. Ландшафтна екологія. - К.: Лібра, 2007. - 280 с.

Размещено на Allbest.ru

...