Плата за забруднення навколишнього природнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Навчально - Науковий Інститут Екологічної Безпеки

Кафедра екології

Домашнє завдання

з дисципліни:«Транспортна екологія»

на тему:

«Плата за забруднення навколишнього природнього середовища»

Підготувала

студентка 501 ІЕБ

Гергелюк Тетяна

Київ 2016

Зміст

Вступ

1. Механізм плати за забруднення навколишнього природнього середовища

2. Плата за забруднення водних об'єктів

3. Плата за забруднення атмосферного повітря

4. Плата за розміщення відходів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Плата за забруднення навколишнього природного середовища -- один із засобів економічного регулювання природоохоронної діяльності. Встановлюється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди підприємств через систему комунальної каналізації; розміщення відходів у' навколишньому природному середовищі. Розміри платежів визначаються на підставі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів.

На території України існують єдині правила встановлення плати за викиди й скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення в ньому відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та інших виробництв, а також стягнення відповідних платежів л підприємств, установ і організацій. Плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється за:

* викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

* скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що здійснюються підприємствами через систему комунальної каналізації;

* розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Ліміти розміщення відходів у навколишньому природному середовищі визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів за класами токсичності їх згідно з дозволом на розміщення і доводяться в тоннах на рік. За викиди (скиди) забруднюючих речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів визначаються базові нормативи плати.

1. Механізм плати за забруднення навколишнього природнього середовища

Розміри платежів встановлюються на підставі лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин, що визначаються для підприємств з урахуванням гранично допустимих викидів (ГДВ) і скидів (ГДС) щодо кожного інгредієнта в тоннах на рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому природному середовищі визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів за класами їх токсичності. Встановлюють їх органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у формі видачі дозволів на викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів. Ліміти викидів і скидів забруднювальних речовин встановлюються на один рік і доводяться до підприємств не пізніше 1 липня попереднього року.

За понадлімітні викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів (понад ГДВ, ГДС) установлюються штрафні платежі - підвищений розмір плати порівняно з базовими нормативами плати (податками в межах від 1 до 5 разів).

Підприємства, розташовані в містах республіканського підпорядкування, платежі за забруднення навколишнього природного середовища перераховують: 90 % - до позабюджетних фондів охорони природи міських рад народних депутатів і 10 % - на рахунок республіканських позабюджетних фондів охорони природи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Витрати на компенсацію збитків разом із власне збитками і становлять економічні збитки. Ці дві форми збитків виступають одна щодо одної як своєрідна альтернатива.

Сучасна політика держав в галузі охорони навколишнього середовища від забруднення будується на принципі «забруднювач платить». В цьому принципі відображена політика покладення на забруднювачів відповідальності за всі дії, що спричиняють шкоду навколишньому середовищу.

Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів корегується за регіонами України із застосуванням коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, та коефіцієнтів індексації базових нормативів плати.

За понадлімітні викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів установлюється підвищений розмір плати на підставі базового нормативу плати, коефіцієнта індексації, коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, і коефіцієнтів кратності плати за понадлімітні викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів. У разі відсутності на підприємстві затверджених у встановленому порядку лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин та розміщення відходів нормативи плати за викиди і скиди забруднювальних речовин та розміщення відходів установлюються як за понадлімітні.

Платежі підприємств за викиди і скиди забруднювальних речовин і розміщення відходів у межах встановлених лімітів (тимчасово погоджених величин) відносяться на витрати виробництва, а при перевищенні лімітів провадяться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств.

Крім цього, законом також передбачено платежі за пошкодження природних ресурсів (зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісу і водоймищ) відповідно до встановлених нормативів.

Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів щодо охорони навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища в розмірах, що не перевищують встановлені приро-допользователю гранично припустимі нормативи викидів, скидів забруднюючих речовин, обсяги розміщення відходів, рівні шкідливого впливу, визначається шляхом множення відповідних ставок плати за величину вищевказаних видів забруднення і підсумовування отриманих творів за видами забруднення .

Плата за забруднення навколишнього природного середовища в межах встановлених лімітів встановлюється шляхом множення відповідних ставок плати на різницю між лімітними і гранично допустимими викидами, скидами забруднюючих речовин, обсягами розміщення відходів, рівнями шкідливого впливу і підсумовування отриманих творів за видами забруднення.

Плата за понадлімітне забруднення навколишнього природного середовища визначається шляхом множення відповідних ставок плати за забруднення в межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичної маси викидів, скидів забруднюючих речовин, обсягів розміщення відходів рівнів шкідливого впливу над встановленими лімітами, підсумовування отриманих творів за видами забруднення та множення цих сум на п'ятикратний що підвищує коефіцієнт.

У разі відсутності у природопользователя оформленого в установленому порядку дозволу на викид, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів вся маса забруднюючих речовин враховується як понадлімітна. Плата за забруднення навколишнього природного середовища в таких випадках визначається відповідно до пункту 5 Порядку.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що платежі за гранично допустимі викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів, рівні шкідливого впливу здійснюються за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), а платежі за їх перевищення - за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні природо користувача.

Граничні розміри плати за забруднення навколишнього природного середовища понад гранично допустимих нормативів встановлюються у відсотках від прибутку, що залишається в розпорядженні природокористувача диференційовано по окремих галузях народного господарства з урахуванням їх економічних особливостей.

2. Плата за забруднення водних ресурсів

Водні ресурси - це об'єми поверхневих, підземних та морських вод, розміщених на відповідній території.

Платежі за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти компенсують економічні збитки від негативного впливу забруднених вод на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси.

До 1991 р. в Україні економічні санкції за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти не застосовувалися. В 1992-1993 рр. Міністерством охорони навколишнього природного середовища затверджені “Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України” та “Методика визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища”. Сьогодні ці нормативні акти є документами для регламентації, які визначають правові, організаційні та економічні умови функціонування механізму плати за екологічні порушення при водокористуванні.

При запровадженні базових нормативів плати за забруднення вод був значно скорочений (з 200 до 27) перелік визначених і встановлених раніше ставок плати. Речовини, які не ввійшли до цього переліку, визначаються за таблицею граничнодопустимих концентрацій (ГДК) у воді забруднюючих речовин та класу їх небезпечності. Це в свою чергу спонукало водокористувачів до розробки екологічних нормативів граничнодопустимих скидів (ГДС) забруднюючих речовин.

На сьогодні діють ставки базових нормативів плати за скиди забруднюючих речовин у поверхневі, територіальні і внутрішні морські води та у підземні горизонти, що наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Нормативи збору за скиди основних забруднюючих речовин у водні об'єкти

Базові нормативи плати за скидання забруднюючих речовин у природні води встановлюються на підставі їх граничнодопустимої концентрації, відносної агресивності та оцінки економічного збитку від шкідливої дії. Затверджуються Міністерством екології України за погодженням з Міністерством економіки та Міністерством фінансів України.

3. Плата за забруднення атмосферного повітря

Плата передбачається за такі види шкідливого впливу на атмосферне повітря:

- викид забруднюючих речовин від стаціонарних і пересувних джерел;

- шкідливі фізичні впливи: шум, вібрацію, електромагнітне, радіаційний вплив і ін.

Плата стягується за кожного інгредієнта забруднюючої речовини або види шкідливого впливу з урахуванням ступеню їх небезпечності для здоров'я людей і навколишнього природного середовища як «правомірне» забруднення атмосферного повітря (відповідно до нормативів ГДВ), так і за перевищення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. В останньому випадку встановлено підвищені ставки платежів, які стягуються за рахунок прибутку підприємств та інших джерел забруднення.

Базові нормативи плати за викиди в атмосферу і-тої забруднюючої речовини стаціонарними джерелами забруднення встановлюються на підставі їхньої гранично допустимої концентрації, відносної та оцінки економічного збитку від шкідливої дії викидів і затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з Міністерством економіки України та Міністерством Фінансів України. забруднення водний повітря санкція

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення встановлюється на підставі базових нормативів плати за ці викиди та кількості використаного палива.

4. Плата за розміщення відходів

Під розміщенням відходів чинне законодавство розуміє зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах. Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» при встановленні збору за забруднення навколишнього природного середовища передбачав тільки збір за розміщення відходів. З прийняттям Закону України «Про відходи» правове регулювання відносин у сфері діяльності, пов'язаної із утворенням відходів, їх зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, значно розширилося. Ліміти на утворення та розміщення відходів визначаються для підприємств як фізичний обсяг відходів за класами їх токсичності згідно з дозволами на розміщення, що видаються в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів регулює ліміт на утворення відходів і ліміт на розміщення відходів. Ліміт на утворення відходів являє собою максимальний обсяг відходів, на який у власника відходів є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території. Ліміт на розміщення відходів -- обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінприроди на місцях.

Розмір плати за розміщення відходів у межах встановлених природо-користувальницьких лімітів визначається шляхом множення відповідних ставок плати (з урахуванням виду розміщуваних відходів - нетоксичні, токсичні) на масу розміщуваних відходів і підсумовування отриманих творів за видами розміщуваних відходів.

Розмір плати за понадлімітне розміщення токсичних і нетоксичних відходів визначається шляхом множення відповідних ставок плати за розміщення відходів у межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичної маси розміщуваних відходів над встановленими лімітами, і множення цих сум на п'ятикратний перевищує коефіцієнт і підсумовування отриманих творів за видами розміщуваних відходів.

Відходи виробництва та споживання розміщуються на полігонах, призначених для захоронення твердих побутових відходів.

Розмір плати за розміщення відходів у межах встановлених природо-користувальницьких лімітів визначається шляхом множення відповідних ставок плати (з урахуванням виду розміщуваних відходів - нетоксичні, токсичні) на масу розміщуваних відходів і підсумовування отриманих творів за видами розміщуваних відходів.

Розмір плати за понадлімітне розміщення токсичних і нетоксичних відходів визначається шляхом множення відповідних ставок плати за розміщення відходів у межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичної маси розміщуваних відходів над встановленими лімітами, і множення цих сум на п'ятикратний перевищує коефіцієнт і підсумовування отриманих творів за видами розміщуваних відходів.

Відходи виробництва та споживання розміщуються на полігонах, призначених для захоронення твердих побутових відходів, на яких за погодженням з територіальними органами Мінприроди Росії та установами санітарно-епідеміологічного контролю та комунальної служби, можуть бути поховані деякі види твердих інертних промислових відходів, у тому числі IV класу небезпеки на полігонах, загальноміського (регіонального) призначення по знешкодженню та захоронення токсичних промислових відходів на звалищах (санкціонованих, несанкціонованих).

Полігон, будучи природоохоронним спорудою, служить для централізованого збору, знешкодження, захоронення (зберігання) токсичних і нетоксичних відходів промислових підприємств, науково-дослідних організацій та установ, а також твердих побутових відходів, забезпечуючи захист від забруднення атмосфери, грунтів, поверхневих і грунтових вод, перешкоджає поширенню хвороботворних організмів і ін..

При розміщенні токсичних відходів на спеціалізованих, по їх знешкодженню, захоронення та зберігання, полігонах, плата з природокористувачів не стягується, а природокористувачі в установленому порядку здійснюють страхування розміщуваних відходів у зв'язку з екологічним ризиком.

Висновок

Збори за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів обчислюються у п'ятикратному розмірі і стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян. За відсутності у платника збору затверджених лімітів викидів, скидів чи розміщення відходів збір також стягується у п'ятикратному розмірі.

Кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 20, 50 і 30 %, а між Київським, Севастопольським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища -- у співвідношенні 70 і 30 % та мають використовуватися виключно на природоохоронні цілі.

Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища обчислюються платниками збору самостійно наростаючим підсумком з початку року та подаються щоквартально до органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника разом із іншими обов'язковими податками та зборами.

Платники збору несуть відповідальність за повноту, правильність обчислення та своєчасність подання розрахунків до відповідних органів.

Список використаної літератури

1.Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 1 березня 1999 р. № 303 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 9. - С. 89-92.

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 28 березня 2003 р. № 402 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 14. - С. 15-19. http://pidruchniki.com/14940511/ekologiya/zabrudnennya_atmosferi

3. Джигирей, В.С. Основи екології та охорони навколишнього природного середовища. Екологія та охорона природи [Текст] : навчальний посібник / В. С. Джигирей, В. М. Сторожук, Р. А. Яцюк ; Мін-во освіти і науки України. - 2-е вид., доп. - Львiв : Афiша, 2004. - 272 с.

4. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. - К., 1991.

5. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru