Природні й антропогенні фактори впливу на біосферу
Класифікація та загальна характеристика джерел забруднення навколишнього середовища. Природні фактори впливу на біосферу. Антропогенний вплив на біосферу. Характеристика створеної глобальної екологічної ситуації. Шляхи розв’язання екологічних проблем.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | лекция |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.08.2017 |
| Размер файла | 998,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
19
Размещено на http://www.allbest.ru/
Природні й антропогенні фактори впливу на біосферу
Мета лекції: дати класифікацію та загальну характеристику джерел забруднення біосфери; охарактеризувати вплив на біосферу факторів природного та, особливо, антропогенного походження; дати уявлення про глобальну екологічну ситуацію, яка склалася.
1. Класифікація та загальна характеристика джерел забруднення навколишнього середовища
У процесі розвитку промисловості, енергетики та засобів транспорту беззупинно наростає антропогенне забруднення біосфери. Якщо в першій половині XX століття негативний вплив забруднень на біосферу в багатьох районах світу згладжувався виникаючими в ній природними процесами, то в наступні роки масштаби діяльності людини привели біосферу на межу екологічної кризи, що ускладнюється зростанням народонаселення планети й процесами урбанізації.
Безліч розроблених технологічних процесів призвела до зростання кількості токсичних речовин, що надходять у біосферу. Причому в ряді районів земної кулі рівні забруднення значно перевищують допустимі санітарні норми.
В загальному випадку поняття "забруднення" включає до себе внесення в якесь середовище нових, не характерних для нього несприятливих фізичних, хімічних та біологічних агентів або перевищення природного середньо багаторічного рівня цих агентів. Основні джерела забруднення біосфери, що утворюються природними, виробничими і побутовими процесами, можуть бути об'єднані в дві групи:
1. забруднення природного походження;
2. забруднення штучного походження (рис. 1).
За характером забруднення можуть бути об'єднані у дві групи:
1. матеріальні (токсичні й нетоксичні);
2. енергетичні (теплові викиди, всі види випромінювань і поля, що впливають на природне середовище).
За розташуванням джерела забруднення біосфери можуть бути:
1. зосереджені (точкові);
2. розосереджені (розподілені).
За характером виявлення:
1. безупинної дії;
2. періодичної (короткочасної) дії.
Рис. 1. Класифікація джерел забруднення навколишнього середовища за походженням.
Наприклад, окремо розташовані димові та вентиляційні труби відносяться до точкових джерел забруднення атмосфери, а вентиляційні ліхтарі цехів, ряди близько розташованих труб, відкриті склади сипучих матеріалів - до розосереджених; випадання космічного пилу відносять до джерел безупинної дії (і розподілених), а такі стихійні явища як лісові та степові пожежі, виверження вулканів - до джерел короткочасної дії. При цьому необхідно відзначити, що рівень забруднення біосфери природними джерелами є фоновим і мало змінюється з часом.
2. Природні фактори впливу на біосферу
Геомагнітне поле (ГМП). Однією з особливостей нашої планети є її магнітне поле, яке відноситься до природних слабких по інтенсивності електромагнітних полів (рис. 2).
Усі живі організми на Землі на протязі мільйонів років еволюціонували саме в умовах магнітного поля і без нього існувати не можуть. Канадський учений Я. Крейн дослідив живі організми, що знаходились в спеціальній камері з меншою, ніж земна, напруженістю магнітного поля.
Після 72 - годинного перебування в таких умовах різко (в 15 разів) зменшувалася спроможність бактерій до розмноження, знижувалася нейромоторна спроможність птахів, у мишей порушувався обмін речовин. У разі більш тривалого перебування в умовах ослабленого магнітного поля в тканинах виникали незворотні зміни та розвивалася безплідність. Це дозволяє зробити висновок, що за відсутністю магнітного поля, умови життя на Землі, певно, були б іншими.
Рис. 2. Схема геомагнітного поля.
Проте геофізики встановили, що протягом геологічної історії нашої планети магнітне поле неодноразово знижувало свою напруженість і навіть змінювало знак (тобто, південний і північний магнітні полюси змінювалися місцями). Таких епох зміни знаку магнітного поля, чи інверсій, зараз встановлено багато десятків; вони залишили слід у магнітних особливостях гірських порід. В епоху безпосередньої зміни знаку магнітного поля це поле зникало, щоб потім знову з'явитися, збільшуючись до норми, але уже з протилежним знаком. Припускається, що епоха без магнітного поля могла тривати кілька тисяч років. Наприклад, теперішня магнітна епоха умовно названа епохою прямої полярності. Вона тягнеться вже майже 700 тис. років. Проте напруженість поля поволі, але невідступно знижується. Якщо цей процес розвиватися і далі, то приблизно через 2000 років напруженість магнітного поля Землі упаде до 0, а потім, через певний час "безмагнітної епохи", почне наростати, але вже з протилежним знаком.
Якщо дослідження Крейна вважати адекватними, то "безмагнітна епоха" повинна сприйматися живими організмами як катастрофа. Багато з них вимре чи змінять свої властивості. Проте існує ще одна небезпека. Справа в тому, що магнітне поле Землі є щитом, що захищає життя на нашій планеті від потоку сонячних і космічних часток (електронів, протонів, ядер деяких елементів) (так званого "сонячного вітру"). Рухаючись із надвисокими швидкостями, такі частинки є сильним іонізуючим фактором, що впливає на живу тканину, зокрема, на генетичний апарат організмів.
Крім того, геомагнітне поле перешкоджає проникненню в земну атмосферу сонячної плазми, що володіє властивостями б - і в - променів радіоактивних речовин.
Встановлено, що магнітне поле відхиляє траєкторії космічних часток і "закручує" їх навкруг планети.
Таким чином, в період, коли Земля не має магнітного поля, у неї зникає антирадіаційний щит. Чимале (у кілька разів) збільшення радіаційного фону виявляє сильний вплив на біосферу: одні групи організмів повинні вимерти, серед інших різко збільшиться кількість мутацій. Якщо ще врахувати спалахи на Сонці, що вивергають надзвичайно сильні потоки космічних променів, то можна зробити висновок, що епохи зникнення магнітного поля Землі є епохами катастрофічного впливу на біосферу з боку Космосу.
Геомагнітне поле - всепроникаючий та всеохоплюючий фізичний фактор, що впливає на все живе, в тому числі і на людину. Так, в періоди магнітних штормів (при спалахах на Сонці) збільшується кількість серцево-судинних захворювань, інфарктів, погіршується стан хворих, що хворіють на гіпертонію. Зі зміною інтенсивності ГМП зв'язують річний приріст дерев, врожай зернових культур, збільшення психічних захворювань і дорожніх катастроф.
Космічне випромінювання. Космічні промені - випромінювання, що приходить до нас із космічного простору. Інтенсивність космічних променів у біосфері мала, проте вони являють собою основну небезпеку при космічній подорожі. Космічні промені та іонізуюче випромінювання, що випускається природними радіоактивними речовинами, що містяться в ґрунті та воді, утворюють так зване фонове випромінювання, до якого адаптоване все живе на Землі.
Вплив космічних променів на життєдіяльність різноманітних мешканців Землі загальноприйнятий. Установлено зв'язок між спалахами на Сонці та збільшенням смертельних наслідків при інфарктах та інсультах, загостренням симптомів різноманітних хронічних захворювань, збільшенням частоти приступів астми і т.д.
Іонізуюча радіація, що утворювана галактичним космічним випромінюванням, поблизу Землі значно нижче через захисний ефект ГМП і екрануючий ефект Землі.
Природні випромінювальні навантаження. Ці навантаження формуються за рахунок зовнішнього та внутрішнього опромінення організмів від природних джерел іонізуючого опромінення.
Зовнішнє опромінення біонтів (мешканців біосфери) формується трьома складовими:
1. Космічним випромінюванням.
2. Випромінюванням радіонуклідів, що розсіяні в біосфері.
3. Випромінюванням матеріалів і споруд, що створені людиною.
Внутрішнє опромінення біонтів формується радіонуклідами, що накопичуються в їхніх тканинах у процесі поглинання поживних речовин із навколишнього середовища. Наприклад, у ссавців, птахів та інших аеробіонтів, що володіють легеневим апаратом, внутрішнє опромінення формується двома складовими:
1. Радіонуклідами, що відклалися в тканинах, кістках.
2. Радіонуклідах, що затримуються в слизовій оболонці органів дихання.
Рівень природного радіаційного фону, що є причиною природних випромінювальних навантажень, в різноманітних ландшафтах та компонентах біосфери різний і залежить від випромінювання та концентрації радіонуклідів у зоні проживання різноманітних організмів. Наприклад, гірські ландшафти характеризуються підвищеним внеском космічного випромінювання в сумарне випромінювальне навантаження організмів, що населяють нагір'я, а також нестійкою концентрацією радіоактивних аерозолів у приземному шарі повітря. Інтенсивність космічного випромінювання в приморських рівнинах менше, ніж в усіх видах ландшафтів, що розташовані на тій же широті.
Біологічні процеси, що творяться водночас з утворенням ґрунтів, істотно впливають на накопичення в них радіоактивних речовин. По мірі зростання кількості радіоактивного матеріалу і, отже, питомої активності ґрунти орієнтовано можна розташувати у наступному порядку: торф'яні, чорноземні ґрунти степової зони та лісостепу, ґрунти, що розвиваються на гранітах.
Якщо розглянуті природні фактори впливу на біосферу (ГМП, космічне випромінювання, природні променеві навантаження) відіграють провідну роль в енергетиці біосфери, то більшість стихійних явищ є причиною її матеріального забруднення.
Стихійні явища. Це потенційно небезпечні природні процеси - урагани, землетруси, цунамі, смерчі (торнадо), виверження вулканів, посухи, ерозія ґрунтів, пожежі природного походження, спустошення земель, град, снігопади, снігові лавини, селі. Вони закономірно пов'язані з певними районами та географічними зонами земної кулі й часто виникають на межі розподілу фізично різноманітних природних середовищ: моря й суходолу, стратосфери й іоносфери і т.д., наносять велику шкоду біосфері і часто супроводжуються чималими людськими жертвами.
Грізним стихійним лихом є вулканічна діяльність, що, звичайно, супроводжується землетрусом. Більшість зараз діючих вулканів розташовані на островах і берегах Тихого та Атлантичного океанів. Головні фактори руйнування й забруднення біосфери - потоки лави, вулканічного бруду, попіл, гази та кислоти (HCl, HF, Cl2, CO, SO2,H2S, CO2 та ін.), землетруси, зсув ґрунту, цунамі.
ЗЕМЛЕТРУС - підземні поштовхи й коливання земної поверхні, що викликані, головним чином, тектонічними процесами. Поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні. Щороку у світі відбувається сотні тисяч землетрусів, лише незначна частина яких руйнівна. Найбільш відомі катастрофічні землетруси минулого століття - в районі Сан-Франциско (Каліфорнія) (1906 р.), Мессіна (1908 р.), Токіо (1923 р.), Ашґабаду (1948 р.), Чилі (1960 р.), Мексики (1985 р.), Вірменії (1988 р.)
ЦУНАМІ - морські гравітаційні хвилі великої довжини, що виникають, головним чином, при підводних землетрусах унаслідок зрушення нагору чи вниз занадто довгих ділянок дна. По поверхні океану цунамі розповсюджується зі швидкістю від 50 до 1 тис. км на годину. Висота цунамі в зоні виникнення від 0,1 до 5 м, але на узбережжі досягає 50 м і більше. На узбережжі сильне цунамі - стихійне лихо катастрофічного порядку (наприклад, Курильське 1952 р., Чилійське 1960 р., Аляскінське 1967 р.).
УРАГАН - вітер силою у 12 балів і більше по шкалі Бофорта, тобто, із швидкістю 32 м/с і вище; різновид тропічного циклону.
СМЕРЧ - атмосферний вихор великої енергії (із швидкістю вітру до 100 м/с), що має вигляд звуженого в середині стовпа повітря (прямовисного чи похилого), звичайно рухається проти годинникової стрілки, із діаметром до кількох десятків чи сотень метрів, а при утворенні - вид вирви ("хобота"), що спускається із хмар або підіймається з поверхні землі. Смерч переміщується зі швидкістю до 20 м/с, минає шлях до декількох десятків кілометрів і затягує в себе знизу пил, воду, різноманітні, інколи великі, предмети. Потужні смерчі часто супроводжуються грозою, дощами, градом і бувають дуже руйнівними.
ТОРНАДО - смерч над суходолом.
ЕРОЗІЯ ГРУНТУ (водна й вітрова). Масштаби цього явища можна порівняти тільки із глобальними планетарними процесами. Внаслідок водяної ерозії виникає втрата величезної кількості родючого ґрунту, що вимивається в гідросферу.
Вітровою ерозією завдаються подвійні збитки: в одних місцях відбувається видування ґрунту, внаслідок чого гинуть посіви, в інших - засипаються рослини, накопичується природний ґрунт у балках, байраках, ріках, морях. Вітрову ерозію називають ще пиловими, або "чорними" бурями.
Отже, природні фактори, що впливають на біосферу, породжують її природне забруднення.
Наприклад, щороку в біосферу викидається природних забруднень, млн. т:
· морської солі - 350 - 650;
· ґрунтових солей (за рахунок ерозії) - 200 - 300;
· продуктів виверження вулканів - 70 - 80;
· газів, в наслідок лісових пожеж - 70 - 75;
· космічного пилу - 3 - 3,5.
До природних джерел забруднень відносяться також гази, пари, тверді частки органічного й неорганічного походження, що утворюються при розпаді органічних речовин на дні водосховищ, на земній поверхні і в ґрунті, при життєвому виділенні з організмів, геологічних процесів в літосфері і т.п.
Біологічне розкладання речовин на Землі, в тому числі життєдіяльність ґрунтових бактерій веде до утворення великої кількості сірководню, аміаку, окисів азоту, окислів вуглецю, спиртів, органічних кислот, ефірів, альдегідів, кетонів. Усі ці речовини поступають у біосферу. Періодично помітне забруднення утворюють частки рослинного походження. Під час масового квітіння в повітрі знаходиться чимала кількість пилку, що є причиню алергічних захворювань.
Крім того, на Землю випадає чимала кількість опадів (5,8*1014 т/рік), що включають до себе тверді і рідкі аерозолі.
Як правило, природні забруднення не загрожують негативними наслідками для біогеоценозів, хоча короткочасні наслідки можливі.
В біосфері, завдяки процесам самоочищення, до недавніх пір відбувалось замкнуте безвідходне виробництво. Проте з кожним роком усе більше зростає антропогенний вплив на біосферу.
3. Антропогенний вплив на біосферу
Антропогенний вплив тісно пов'язаний зі зміною природи.
Зміна природи людиною - це неминуче вилучення речовини людством і зміна фізичних і хімічних характеристик природи в перебігу власного розвитку. В історичному плані можна виділити кілька етапів зміни природи людством, що закінчувалися екологічними кризами і супроводжувалися екологічними революціями.
Ці етапи такі:
1. Вплив людей на біосферу лише як звичайних біологічних видів;
2. Надінтенсивне мисливство без різкої зміни екосистем у період становлення людства;
3. Зміна екосистем через випас худоби, прискорення росту трав шляхом випалювання та інших акцій;
4. Підсилення пливу на природу з докорінним перетворенням частини екосистем (розорювання земель, широкомасштабне зведення лісів і т.д.);
5. Глобальна зміна всіх екологічних компонентів біосфери в цілому у зв'язку з необмеженою інтенсифікацією господарства.
Останній етап розпочався порівняно недавно - не більше, ніж 300 років тому (головним чином, у XX столітті) - і досяг найбільшої гостроти в кінці XX - початку XXI століття. Надалі, якщо не станеться глобальної катастрофи на зразок ядерної війни чи тотального руйнування озонового шару планети, слід очікувати на поступове пом'якшення антропогенного пресу, заснованого на досягненнях науково-технічної революції й переходу природного середовища на відновлення до фази доцільної екологічної рівноваги.
Екологічна криза - напружений стан взаємовідносин між людиною й природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих стосунків у людському суспільстві, з одного боку, ресурсно-екологічним можливостями у біосфері, з іншого. Характеризується не просто і не стільки підсиленням впливу людини на природу, але й різким збільшенням впливу зміненою людьми природи на суспільний розвиток. В більш широкому розумінні екологічні кризи - фази розвитку біосфери, на яких відбувається якісне відновлення живої речовини (вимирання одних видів і виникнення інших).
Екологічну кризу треба відрізняти від екологічної катастрофи. Криза - поворотний стан, в якому людина виступає активно діючою стороною. Катастрофа - незворотне явище; людина тут вимушено пасивна, страждаюча сторона.
Екологічна (господарська) революція - відповідна реакція людства на кризовий стан системи взаємовідносин "людина - біосфера". Звичайно, вона охоплює всі сторони господарювання і призводить до зміни поглядів людей на природу, її експлуатацію. В попередні епохи екологічні революції минали протягом тривалого періоду (віками і, навіть, тисячоліттями) Сучасна глобальна екологічна (науково-технічна) революція протягнеться, очевидно, близько половини століття (в іншому випадку може наступити всесвітня екологічна катастрофа).
Протягом своєї історії людство неодноразово вступало в кризові періоди, що були переборюванні екологічними революціями (рис. 3).
Внаслідок до антропогенної екологічної кризи арідізації (від лат. aridus - сухий) сталася зміна середовища пробування живих істот, що спричинило виникнення прямоходячих антропоїдів - безпосередніх предків людини.
1. Криза збіднення ресурсів промислів і збирання. Криза відносного збіднення доступних примітивній людині промислу й збирання.
Біотехнічна революція (реакція на нестачу природних продуктів при виході людства з фази суто біологічного існування) - стихійні біотехнічні заходи на зразок випалювання рослинності для її найкращого і понад раннього зростання (поліпшення пасовищ диких тварин).
Рис. 3. Екологічні кризи і революції.
2. Перша антропогенна екологічна криза ("криза консументів") - масове винищення великих тварин і виснаження ресурсів збирання.
За тисячоліття людської цивілізації незчисленна кількість видів тварин була бездумно винищена. Ніяка, наприклад, кліматична катастрофа не змогла б так швидко винищити мамонтів, як це зробили мисливці палеоліту. Розрахунки вчених-біогеографів засвідчують, що на початку палеоліту (понад 2 млн. років тому) на території європейської частини колишнього СРСР випасалось майже півмільйона мамонтів. Наші далекі предки швидко засвоїли засіб мисливства на цих гігантів за допомогою ловчих ям. Темпи винищення мамонтів були настільки інтенсивними, що за тисячу років вони зникли зовсім.
Після того як не стало мамонтів, люди були вимушені полювати на меншого звіра - бізона, шерстистого носорога, гігантського оленя, ресурси яких теж скоро було вичерпано.
Перша сільськогосподарська революція - розвиток примітивного поливного хліборобства й скотарства (приручення тварин).
3. Криза примітивного поливного хліборобства - криза засолення ґрунтів унаслідок невірних агромеліоративних заходів, деградація примітивного поливного хліборобства, недостатність його для зростаючого народонаселення Землі.
Друга сільськогосподарська революція полягала в широкому засвоєнні неполивних земель - переходу до богарного (неполивного) хліборобства, тобто, здійснюваному тільки за рахунок вологи атмосферних опадів.
4. Друга антропогенна екологічна криза ("криза продуцентів") - бурхливий розвиток продуктивних сил суспільства, що викликав широке застосування мінеральних ресурсів і ресурсів рослинного світу (у тому числі, знищення лісів).
Промислова революція - перехід від екстенсивних до інтенсивних форм господарювання, в т. ч. природокористування.
5. Сучасна глобальна екологічна "криза редуцентів" (забруднення) - редуценти не встигають очищувати біосферу від антропогенних продуктів чи потенційно нездібні зробити це в силу неприродного характеру штучних речовин, що викидаються.
Науково-технічна революція - зміна продуктивних сил суспільства на основі перетворення науки в провідний фактор суспільного розвитку, безпосередню продуктивну силу. Різке прискорення розвитку науки й техніки, що зумовлено необхідністю задоволення суспільних потреб, що виходять за межі існуючих форм використання природних, матеріальних і трудових ресурсів (зациклення технологічних процесів, реутилізація продуктів, максимальна економія енергії, мініатюризація технічних об'єктів).
6. Глобальна термодинамічна (теплова) криза - із ходом історичного часу при отриманні із природних систем корисної продукції на її одиницю в середньому витрачається все більше енергії. Збільшуються й енергетичні витрати на одну людину. Ці видатки на цей час приблизно в 60 разів більші, ніж у наших далеких предків у кам'яному віці. Загальна енергетична ефективність сільськогосподарського виробництва (співвідношення енергії вкладеної й одержаної з готової продукції) у промислово розвинутих країнах приблизно у 30 разів нижче, ніж при примітивному хліборобстві.
В основі зниження енергетичної ефективності покладено принцип Ле Шательє-Брауна і закон внутрішньої динамічної рівноваги, суть яких полягає в тому, що будь-яка зміна середовища (речовини, енергії, інформації, динамічних якостей екосистем) неминуче призводить до розвитку природних ланцюгових реакцій, що йдуть в напрямку нейтралізації вчиненої зміни. Іншими словами, чим більше відхилення від стану екологічної рівноваги, тим більше визначними повинні бути енергетичні витрати для послаблення протидії природних систем цьому відхиленню.
Проте всі природні системи, в тому числі й біосфера, обмежені за вмістом енергії. Антропогенна зміна енергетики біосфери понад допустиму межу, за правилом одного відсотка, зумовлює серйозні наслідки. Штучне збільшення енергії у біосфері в наш час досягнуло вже значень, близьких до граничних (що відрізняються від них не більше, ніж на один математичний порядок - у 10 разів).
З глобальною термодинамічною кризою пов'язана енергетична криза - абсолютна нестача енергії для поступального розвитку людства.
Енергетична революція - максимальна економія енергії та перехід до її джерел, що майже не додають тепло в приземний шар тропосфери (насамперед, до використання сонячної енергії).
7. Глобальна криза надійності екологічних систем - порушення природної екологічної рівноваги.
Революція екологічного планування - регульована КОЕВОЛЮЦІЯ в системі "суспільство - природа", будівництво ноосфери. Від принципу безупинного перетворення природи і необмеженої її експлуатації треба перейти до економії природних ресурсів та дуже обережної зміни природного середовища життя. Усвідомлення того, що від односторонньої зміни природного циклу системи "людина-біосфера" необхідно переходити до двосторонньої адаптації (коеволюції) із центром уваги до раціонального перетворення людського суспільства, його пристосування до об'єктивного природного середовища життя і до розвитку суспільного виробництва з урахуванням екологічних обмежень цього виробництва.
Протягом останніх екологічних (господарських) революцій сталися чималі зміни світогляду. Промисловій революції передувала епоха Відродження, що сформулювала та прийняла постулат людини, як міри всіх речей. В наші дні визначається, що людина лише частина (особлива, розумна, соціальна, але частина) природи, фактично (еволюційно) підпорядкована їй. Цю зміну світогляду можна вважати аналогом переходу від геоцентричного до геліоцентричного мислення. Проте мірою національного багатства все ж у більшій мірі визнається здоров'я населення, максимальна тривалість життя людини. Вони невідривні від збереження природи.
Вивчаючи зміни навколишнього середовища під впливом господарської діяльності людини, вчені розрізняють чотири основні форми впливу на природу:
1. Зміна структури земної поверхні (розорювання степів, вирубування лісів, меліорація створення озер і т.д.).
2. Зміна складу біосфери, кругообігу й балансу її складових речовин (вилучення копалин, створення відвалів, пилогазовикидів, зміна вологообігу і т.д.).
3. Зміна енергетичного, зокрема, теплового, балансу окремих районів земної кулі і всієї планети.
біосфера антропогенний природний вплив
4. Зміна біологічної рівноваги внаслідок винищення деяких видів, створення нових порід тварин і рослин, переміщення їх на нові місця проживання.
Розглянемо деякі причини, що сприяють активному вторгненню людини в природне середовище. Це насамперед те, що природне середовище є першоджерелом усіх матеріальних благ для людини. Тому людина завжди прагнула взяти більше від природи для більш повного задоволення своїх потреб, створення умов добробуту і не враховувала при цьому вплив на природну рівновагу.
Іншою причиною є збільшення кількості населення на земної кулі, що призводить до зростання споживання первинних природних ресурсів, та викликає необхідність постійного підвищення виробництва матеріальних благ. До початку нашої ери все населення Землі налічувало 200 млн. чоловік, в 1600 р. - 500 млн. чоловік, а на теперішній час кількість населення планети складає понад 6 млрд. чоловік. Щодня світ поповнює майже 200 тис. чоловік.
Науково-технічний прогрес спричинив появу нових міст, цілком нових видів виробництва, невідомих до цього видів продукції. Життя все більше засвідчує, що сучасні досягнення науки й техніки дають у руки людини такі матеріальні сили, які здібні використовувати в його інтересах усі види натуральної речовини й енергії, що відкриті на планеті, та переміщувати у великих масштабах сировину й енергію з одних районів Землі в інші. Нові матеріальні засоби, що створені людиною, інтенсифікують суспільству певний економічний ефект. Витрати на впровадження досягнень науки й техніки окупаються в кілька разів. Інтенсифікація виробництва та економічний ефект, який воно одержує від цього, підсилює вторгнення суспільства в природу, прискорює обмін речовин між суспільством і природою та вилучає речовини з природного стану.
Урбанізація також є однією із причин порушення людиною природної екологічної біохімічною рівноваги. Урбанізація - це історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, пов'язаний з концентрацією й інтенсифікацією несільськогосподарських функцій, розповсюдженням міського способу життя, формуванням специфічних соціально-просторових форм розселення. Урбанізація супроводжується збільшенням кількості населення міст і його щільності. Створення суперміст із величезними промисловими комплексами призвело до стихійного скупчення населення на порівняно невеликій території.
Історично першим містом із мільйонним населенням був Рим за часів Юлія Цезаря (100 - 44 р. до нашої ери). За даними ООН в 1900 р. у світі було всього кілька міст із населенням 1 млн. чоловік, а у 2000 р. їх було уже кілька сотень.
Передбачається, що через 10 років найбільшим містом світу буде Мехіко (зараз понад 14 млн., очікується 31 млн. чол.), далі будуть іти Сан-Паулу (25 млн.), Калькутта, Сеул - 19 - 20 млн., Мумбаї - 17 млн., Каїр, Джакарта, Карачі - по 16 млн. чол.
В наші дні максимальна середня щільність населення в Парижі - 32000 чол. на 1 кмІ. На другому місці Гонконг - 25000 (в окремих районах скупчення населення досягає 1500 тис. чол. на 1 га). Щільність населення в центрі Мехіко - 21 тис. чол., Буенос-Айресу - 15 тис. чол., Токіо - 14 - 16 тис. чол., Нью-Йорку - 13,2 тис. чол. на 1 кмІ.
Загальна площа урбанізованої території Землі в 1980 р. була 4,69 млн. кмІ. Очікується, що в 2070 р. вона досягне 19 млн. кмІ - 12,8% всієї і понад 20%життєздатної території суходолу. До 2030 р. практично усе населення земної кулі буде жити в поселеннях міського типу. В ряді країн (наприклад, в Німеччині) рекомендовано урбанізувати не більше 10% території.
Такі урбанізовані території можна віднести до техносфери, тобто частини біосфери, що докорінно перебудована людиною в технічні й техногенні об'єкти (будови, дороги, механізми і т п.) з метою найкращої відповідності до соціально-економічних потреб людства. Проте економічні втрати від урбанізації, насамперед від стресу, шуму, забруднення зараз перевищують втрати від страйків трудящих, хоча в останній час намітилася тенденція до скорочення інтенсивності деяких хвороб міського середовища.
4. Створена глобальна екологічна ситуація.
Внаслідок активного перетворення природного середовища, непродуманого і вкрай нераціонального природокористування на Землі утворилась глобальна екологічна ситуація, яку можна охарактеризувати наступними основними ознаками:
1. Небезпекою військового впливу на природу. Найбільшу небезпеку становлять ядерні конфлікти, навіть ті, що мають локальний характер. Будь-який такий конфлікт буде мати цілий ряд катастрофічних наслідків:
- забруднення атмосфери радіоактивними речовинами, що розповсюджуються за короткий час по всій земній кулі; ї
- підвищення глобальної температури Землі на 4 - 5є С в перші дні після конфлікту, що викличе сильні руйнівні ефекти, зокрема ураганні вітри;
- руйнацію від 40 до 60% захисного озонового шару, що викличе різке збільшення ультрафіолетового опромінення поверхні Землі; забруднення атмосфери величезною кількістю пилу та сажі внаслідок вибухів і пожеж.
Пил, попіл і сажа за 1 - 2 тижні затягнуть небо над усією Землею. Унаслідок цього прозорість атмосфери зменшиться в 200 разів. На Землі настане ядерна ніч, що буде тягтися кілька місяців після конфлікту. Результати моделювання свідчать про зниження температури приземного шару повітря на 15-30є С протягом першого місяця після конфлікту, а локальні зниження температури будуть ще більшими - на 40 - 50є С в помірному поясі Північної півкулі. Настане ядерна зима протягом кілька місяців. Ураганні вітри та припинення опадів продовжать знаходження пилу й сажі в атмосфері.
Кінець кінцем, через кілька місяців пітьми й холоду пил й сажа осядуть. Охолодження зміниться нагріванням атмосфери на 20 - 30є С вище норми, що викличе повені та селі. Неоднорідні температурні зміни над суходолом і морем викличуть ураганні вітри та снігопади в прибережних районах материків.
Люди, що вціліли під час ядерних вибухів, потраплять в апокаліптичний жах ядерної ночі і ядерної зими. Загибель рослин і тварин, радіоактивне забруднення, вихід із ладу енергетичних систем і зв'язку, ніч і лютий мороз, ураганні вітри викличуть психічний шок, який людство не зможе пережити. Навіть локальний ядерний конфлікт призведе до глобальної загибелі людства, і, напевно, всієї біосфери.
2. Високим рівнем забруднення навколишнього середовища.
3. Зростанням населення і матеріально виробництва. Населення земної кулі збільшується щороку приблизно на 80 млн. чоловік.
4. Великими масштабами споживання (вкрай нераціонального) природних ресурсів при обмеженні життєвого простору. Щороку населення Землі споживає тільки продуктів харчування 24 - 30 млн. тонн.
5. Інтенсивним антропогенним впливом на всі підсистеми навколишнього середовища (біосферу, атмосферу, гідросферу, літосферу та навколоземний космічний простір) і відповідний глобальний характер екологічних проблем.
6. Погіршенням екологічних систем, знищенням багатьох унікальних ландшафтів.
7. Екологічним безладдям і слабкою правовою базою в багатьох державах, в т. ч. у країнах СНД.
Проте розв'язання екологічних проблем полягає не в абсолютизації негативних тенденцій, а в створенні умов для вирішення цих проблем (правових, економічних, соціальних), про що піде мова в наступних лекціях.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні чинники негативного впливу мінеральних добрив на біосферу. Проблеми евтрофікації природних вод. Шляхи можливого забруднення навколишнього середовища добривами і заходи щодо його запобігання. Вплив надмірного внесення добрив на властивості ґрунтів.
курсовая работа [53,2 K], добавлен 12.01.2011Науково-технічний прогрес та проблеми екології. Джерела екологічної кризи та її вплив на біосферу. Техногенно-екологічна безпека України. Вплив промислового та сільськогосподарського виробництв на біосферу. Природні, техногенні небезпечні явища і процеси.
курсовая работа [237,2 K], добавлен 28.11.2010Поняття про біосферу, її межі та особливості. Фактори, що сприяють забрудненню біосфери України. Забруднення біосфери та його види. Збереження і збільшення стабільності біосфери. Господарська діяльність людини та її вплив на навколишнє середовище.
реферат [20,7 K], добавлен 05.12.2011Становлення екології як науки, завдання, методи дослідження. Поняття про біосферу, кругообіг речовин та енергії, поняття про середовище. Екологічні системи, біоценози та популяції. Антропогенний вплив на біосферу та раціональне природокористування.
курс лекций [186,1 K], добавлен 04.12.2011Загальна характеристика антропогенного впливу на екологічний стан Джарилгацької затоки. Джерела забруднення води. Природні негативні зміни акваторії та берегів затоки. Методи покращення екологічної ситуації. Оцінка впливу рисосіяння на стан води.
дипломная работа [354,0 K], добавлен 16.09.2014Вплив екологічних факторів на живі організми. Закони дії екологічних факторів. Стенотопні та евритопні види в біогеоценозі. Класифікація екологічних факторів. Основні групи рослин. Температурний режим, вологість. Гомотипові реакції. Антропогенні фактори.
презентация [2,9 M], добавлен 27.12.2012Природні та техногенні фактори виникнення небезпечної екологічної ситуації. Екологічна безпека зони впливу Чорнобильської аварії. Законодавство про зону надзвичайної екологічної ситуації. Розробка, виготовлення й випробування нових видів зброї.
реферат [216,3 K], добавлен 20.01.2011Основні забруднення навколишнього середовища та їх класифікація. Головні джерела антропогенного забруднення довкілля. Роль галузей господарства у виникненні сучасних екологічних проблем. Вплив на здоров'я людини забруднювачів біосфери та атмосфери.
реферат [24,3 K], добавлен 15.11.2010Характеристика та склад біосфери, взаємодія природних екосистем та виникнення живої речовини на Землі. Кругообіг хімічних речовин, склад і будова атмосфери, вміст твердих і рідких домішок, азоту та кисню. Вплив на біосферу та механізм її саморегуляції.
реферат [250,3 K], добавлен 23.11.2009Географічна і адміністративна характеристика району розміщення підприємства. Виявлення джерел забруднення. Оцінка впливу підприємства СП ЗАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" на компоненти навколишнього середовища: воду, повітря, грунти, рослинний і тваринний світ.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 01.06.2012Аспекти взаємодії в системі людина – природне середовище. Основні причини виникнення екологічної кризи. Наслідки забруднення навколишнього середовища токсичними речовинами. Фактори, методи та витоки забруднення гідросфери, літосфери та атмосфери.
реферат [336,1 K], добавлен 13.12.2013Будова і склад атмосфери, джерела її антропогенного забруднення. Руйнування озонового шару Землі та шляхи його захисту, сучасний стан озонового екрану, фактори руйнування озону. Антропогенні зміни клімату, забруднення повітря радіоактивними домішками.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 10.11.2010Основні природні та техногенні чинники, які негативно впливають на стан природного геологічного середовища. Фізико-географічні процеси, які розвиваються на території Запоріжжя. Характеристика джерел забруднення атмосфери, літосфери та гідросфери міста.
курсовая работа [433,0 K], добавлен 12.02.2014Відмінність моделей геосистеми та екосистеми. Екологічні фактори та їх вплив на природні об'єкти. Основні наслідки впливу людини на природу. Вплив екологічних факторів на ліси. Екологічні наслідки тваринництва. Прояв дефляції ґрунтів у Степу України.
презентация [78,9 M], добавлен 28.12.2012Вчення В.І. Вернадського про біосферу. Особливості біологічного кругообігу речовин і енергії в біосфері. Природні ресурси біосфери та їх класифікація. Поняття про біорізноманіття і генофонд живих організмів. Характеристика народонаселення планети Земля.
курсовая работа [4,3 M], добавлен 06.10.2010Аналіз екологічної ситуації Великобагачанського району Полтавської області. Господарська діяльність на території району, його природні ресурси, стан екологічного забруднення. Особливості аналізу демографічної ситуації території, стан здоров'я населення.
реферат [34,9 K], добавлен 26.12.2011Узагальнення видів забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва. Класифікація забруднень довкілля. Особливості забруднення екологічних систем. Основні забруднювачі навколишнього середовища.
творческая работа [728,7 K], добавлен 30.11.2010Складові глобальної системи "людина - природа". Екологічна безпека: поняття, система, суб'єкти і об'єкти. Основи концепції екологічної безпеки в світі, її фактори, джерела і наслідки. Зони екологічного лиха, напрямки оздоровлення навколишнього середовища.
контрольная работа [26,8 K], добавлен 17.04.2011Основні антропогенні фактори. Контроль стану середовища. Найвпливовіші хімічні та фізичні фактори. Отрутохімікати, або пестициди. Хлороорганічні сполуки (ХОС). Фосфорорганічні сполуки (ФОС). Ртутєорганічні сполуки (РОС). Карбамати. Нітрофеноли.
реферат [19,4 K], добавлен 07.02.2007Історія розвитку прикладної екології. Вивчення загальних закономірностей впливу антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище (біосферу, Всесвіт), зокрема промисловості, сільського господарства, транспорту, комунального господарства.
реферат [23,7 K], добавлен 13.11.2010
