Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

Природокористування як процес взаємодії природного середовища і суспільного виробництва

Свердлюк І.В., асистент

Анотація

У статті розкрито вплив людини на природне середовище, нинішню екологічну ситуацію в державі та чинники, які впливають на взаємовідносини людини і природи.

Annotatіon

The article reveals people`s influence on environment, current ecological situation in the country and factors that have action upon the relations of human being and nature.

Проблеми охорони і збереження навколишнього природного середовища (НПС) та раціонального природокористування є одними з головних питань урядів багатьох країн і України, зокрема.

На даний час екологічна ситуація у всьому світі, в тому числі, і в Україні, значно погіршилася і тому, якщо не забезпечити раціональне використовування природних ресурсів та не обмежити негативний вплив людини на довкілля то наступним поколінням ми залишимо не тільки спустошені земні надра, а й забрудненні ґрунти, атмосферу та водойми.

Вагомий внесок у дослідження взаємовідносин суспільного виробництва і природного середовища внесли: О. Веклич [1], Ю. Стадницький [2], С. Дрогунцов [3], В. Міщенко [4], О. Мороз [5], В. Богатюк [6], В. Щербак [7], О. Семків [8], Н. Храброва [9] та інші.

Проте, незважаючи на значну кількість робіт за даною тематикою, в останні роки в наукових колах України панує певна заспокоєність щодо стану екологічної безпеки України. Це пов'язано з тим, що протягом десятиріччя (1991-1999 рр.) спаду обсягів промислового та аграрного виробництва зменшилися негативні впливи людини на довкілля. Але, необхідність в наступні роки не тільки відновити рівень виробництва 1990 року, а й приростити його, при нинішніх питомих показниках забруднення навколишнього природного середовища, може викликати екологічну катастрофу. На думку С. Дрогунцова: „Якщо суспільство, інтенсивно нарощуючи виробництво, не змінює свого ставлення до природи, то вона неодмінно входить у сферу екологічної кризи. Остання, у свою чергу, спричиняє соціально-економічну кризу.

Гармонізація відносин суспільства і природи визначається глибиною переосмислення сучасної еколого-економічної ситуації в Україні. Стан навколишнього природного середовища є невід'ємним від становища в економіці - це замкнуте коло. Економічні проблеми запобігають виснаженню навколишнього природного середовища або загострюють його. Це, у свою чергу, призводить до скрутного становища з проведенням економічних і структурних реформ. [3, с. 65 - 66] Саме потребою посилення ефективності державної природоохоронної діяльності зумовлена актуальність даного дослідження. екологічний природокористування охорона

Зростання суспільного виробництва тягне за собою збільшення шкідливих викидів в атмосферу і скидів у водоймища, деградацію ґрунтів та забруднення навколишнього природного середовища відходами промислового виробництва й побутовими відходами. Проте, в Україні протягом 1991 - 1999 років спостерігався спад суспільного виробництва, що зумовило покращення екологічної ситуації.

Таблиця 1 Аналіз рівня забруднення навколишнього природного середовища в Україні протягом 1990-2005 років

* Таблиця складена за даними [10, 11].

На підставі проведеного в табл. 1 аналізу можна зробити висновок, що питомі показники забруднення навколишнього природного середовища шкідливими викидами в атмосферу, в г/грн. ВВП, з 1990 по 2005 рік мають спадаючу тенденцію. При цьому, необхідно відмітити що, якщо з 1990 по 1995 рік спостерігалося незначне збільшення питомого показника забруднення повітря шкідливими викидами, а з 1995 по 2000 рік його помірне зростання, то у 2005 році відбулося значне зниження аналізованого показника у порівнянні з минулими роками. Якщо у 1995 році порівняно з 1990 кількість питомих викидів зросла на 0,4г/грн. ВВП, а у 2000 році в порівнянні з 1995 - зменшилася на 4,8 г/грн. ВВП, то в 2005 відносно 2000 року відбулося скорочення шкідливих викидів на 12,7 г/грн. ВВП.

Пояснити покращення ситуації із забрудненням атмосфери шкідливими викидами можна зростанням питомої ваги у структурі ВВП сфери послуг та тих галузей господарства, які не є шкідливими для навколишнього природного середовища. Наприклад, торгівля, оздоровчі, освітянські, побутові та різні види комп'ютерних послуг.

Питомі показники питомих скидів забруднених вод в Україні протягом перших 5-ти років незалежності стрімко зросли. Так, якщо у 1990 році вони становили 8,1 л/грн. ВВП, то у 1995 - збільшилися до 24,8 л/грн. ВВП, або у 3 рази. З 1995 року відбувається покращення аналізованого показника. У 2000 році порівняно з 1995 питоме забруднення водоймищ шкідливими викидами зменшилося на 5,3 л/грн. ВВП, а у 2005 порівняно з 2000 роком - на 5,5 л/грн. ВВП.

Проте показники питомого забруднення водоймищ шкідливими скидами у 2005 році все ще перевищував показник 1990 у 1,7 рази.

Аналіз зміни питомого показника утворення небезпечних відходів на одиницю ВВП засвідчує, що у 2000 році порівняно з 1995 він зменшився на 3,6 л/грн. ВВП, а в 2005 р. порівняно з 2000 роком - 5,6 л/грн. ВВП, що свідчить про позитивну тенденцію. Однак, це пояснюється випереджаючим спадом обсягів виробництва продукції у металообробці та машинобудуванні, де створюється переважна частина відходів.

Із проведеного аналізу можна зробити наступний висновок, що при зменшенні протягом 1990-2005 років абсолютних показників забруднення НПС, питомі показники забруднення повітря шкідливими викидами суттєво не змінилися, а водоймищ шкідливими скидами значно погіршилися. Окремі ж покращення питомих показників забруднення НПС пояснюється не покращенням екологічної ситуації в країні, а випереджаючим спадом обсягів виробництва у екологобезпечних галузях.

Зазначене вимагає дослідження причин, які визвали погіршення ефективності природокористування та охорони НПС і пошуку механізмів для покращення екологічної ситуації в Україні.

Для аналізу ефективності існуючої екологічної політики необхідно дослідити динаміку зміни витрат держави на природоохоронні цілі.

Таблиця 2 Аналіз інвестицій на охорону навколишнього природного середовища в Україні протягом 1990-2000 років.

* Таблиця складена за даними [10, 11].

Як свідчать наведені в табл. 2 дані, інвестиції в основний капітал на охорону НПС за останні 10 років значно скоротилися, у 2000 році в порівнянні з 1990 вони зменшилися на 558 млн. грн., або у 3,5 рази.

При цьому, спад обсягів інвестицій у природоохоронні заходи в порівнянні зі спадом валового внутрішнього продукту відбувався швидшими темпами. Так, якщо у 2000 ВВП вироблялося на 43,2 % від показника 1990 року, то інвестиції на охорону НПС складали тільки 28,3 %.

Причини, що зумовили дану ситуацію:

Ш недосконала законодавча та нормативна база країни у сфері природокористування;

Ш недостатня екологічна спрямованість податкової системи країни;

Ш неефективна робота контролюючих органів у сфері природокористування;

Ш неповне фінансування природоохоронних заходів, що призводять до зростання показників забруднення довкілля,

Ш зношеність природоохоронних основних фондів;

Ш низький рівень вітчизняних технологій, висока матеріало- та енергоємність національного продукту;

Ш обмежене використання вітчизняними виробниками світових досягнень у сфері забезпечення раціонального природокористування.

Оскільки, сучасне суспільство не може розвиватися без об'єктів, що несуть певну потенційну загрозу техногенного характеру, то за умов обмежених матеріальних ресурсів, на даний час назріло питання про створення нового механізму державного управління раціональним природокористуванням.

Сьогодні обмеження негативного впливу суспільного виробництва на природне середовище здійснюється державою за допомогою законодавчої і нормативної бази, зборів і платежів за використання природних ресурсів та забруднення НПС, застосування штрафних санкцій до підприємств забруднювачів довкілля, окремих податкових пільг та іншого.

Однак аналіз витрат держави та суб'єктів господарювання на природоохоронні цілі свідчить про недостатню ефективність законодавчої та нормативної екологічної бази, тому питання екологічної спрямованості податкового законодавства та впровадження нових методів стимулювання раціонального природокористування знаходиться в колі постійної уваги українських вчених. Серед них потрібно виділити роботи: О. Веклич [1],
В. Щербака [7], В. Міщенка та Б. Данилишина [4], Ю. Стадницького [10], Н. Храбрової [9] та інших.

Так, на думку О. Веклич: „Економічній механізм екологічного управління оперує переважно групою таких регуляторів, які змушують товаровиробників обмежувати свою природоруйнівну діяльність згідно з вимогами нормативних актів, постанов і законів. Але водночас зазначений механізм не спонукає до впровадження екологічно безпечних способів ведення господарства, сковує природозберігаючу діяльність, застосування інноваційних екологоорієнтованих технологій, що призводить до погіршення якості довкілля. В сучасній системі економічного механізму екологічного регулювання фактично не функціонують механізми кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування та цінового заохочення екологоконструнктивної діяльності. Не набули необхідного розвитку механізми надання субсидій на формування екологічної інфраструктури, "зеленої" індустрії, національного ринку екологічних послуг тощо, в тому числі екологічний аудит і екологічне страхування.” [1, с. 63].

Її погляди поділяє Н. Храброва, яка пише: “...слід переходити від традиційних методів примусу (податки, платежі, штрафи) до розвинутої системи стимулювання раціонального використання, природних ресурсів, що складається з податкових пільг (при оподаткуванні підприємств у разі впровадження ними заходів, спрямованих на ощадливе використання природних ресурсів та поліпшення охорони навколишнього природного середовища) коригування екологічних платежів із метою підвищення ефективності використання природних ресурсів та забезпечення розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалу, надання пільгових кредитів для реалізації заходів, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування, субсидій, так званих екологічних векселів як зобов'язання векселедавця сплатити екологічні платежі, надання можливостей отримання природних ресурсів під заставу тощо.” [9, с. 151].

Узагальнюючи проведені дослідження та погляди провідних вчених у галузі природокористування можна зробити висновок, що основою вирішення зазначених екологічних проблем повинні стати наступні природоохоронні заходи, які мають забезпечити поліпшення ситуації у сфері природокористування:

Ш вдосконалити законодавчо - нормативну екологічну базу. Одним із механізмів забезпечення стабільного фінансування природоохоронних заходів повинно стати закріплення на законодавчому рівні постійного відсотка в державному бюджеті на природоохоронні цілі;

Ш дозволити суб'єктам оподаткування знижувати оподатковувану суму на вартість капітальних інвестицій у природоохоронні заходи;

Ш впровадити продаж міжрегіональних квот на забруднення довкілля;

Ш переглянути в сторону збільшення платежі за використання природних ресурсів, особливо тих, які є не відновлюваними;

Ш посилити диференціацію зборів за використання природних ресурсів та забруднення довкілля;

Ш підвищити ефективність екологічної освіти і пропаганди, що зумовить зміну екологічних підходів на управлінському рівні.

Слід зазначити, що запропоновані заходи не є абсолютно новими, проте, як уже відмічалося, певна самозаспокоєність українського суспільства не дозволяє їх ефективно впровадити.

Аналогічний нашому висновок робить Юрій Стадницький [2, с. 32] який зауважує, що „ ... технічних проблем щодо зменшення антропогенного забруднення НПС не існує. Це - проблема економічна, викликана дорожнечею протизабруднюючих заходів. Тому в сучасних умовах максимальна увага має приділятися оптимальному використанню обмежених ресурсів, які можуть направлятися на протизабруднюючі цілі”. [2, с. 75].

В. Міщенко одним з засобів покращення екологічної ситуації в державі вбачає в “максимальному використання природно ресурсної ренти”, яка є “платою за використання природних ресурсів, у тому числі державою, суб'єктами господарської діяльності, що здійснюють експлуатацію.

Рентна система платежів служить вирівнюванню економічних умов господарювання і не дозволяє природокористувачам одержувати невиправдано високий прибуток за рахунок використання природних ресурсів, кращих за якістю і споживною вартістю. Рентні платежі є також одним з найважливіших інструментів фінансового забезпечення охорони і відтворення природних ресурсів. ” [4, с. 4-5]. В. Щербак в [7, с. 53-54] зазначає, що:“ Передумовою і запорукою реалізації зрушень мають стати податкові зміни.

На рівні місцевого самоврядування дозволяти і рекомендувати вводити 5-10-річний екологічний мораторій (екологічні податкові канікули) на всі види оподаткування виробництв та підприємств, що стали переробляти відходи, які раніше не утилізувалися органам самоврядування”.

Багато вчених схиляюся до думки про доцільність використання відходів виробництва та їх вторинної переробки і повторне використання отриманої продукція у народному господарстві. Такий підхід є досить доцільним і вигідним не тільки з економічної точки зору, але і в екологічному аспекті.

О.В. Мороз пише: ”... варто розглянути можливість впровадження на звалищах сучасних технологій збору та використання біогазу. Так універсальним і найпривабливішим методом є використання біогазу для виробництва і продажу електроенергії. Для застосування цього методу пропонується використання двигунів внутрішнього згорання вітчизняного та імпортного виробництва” [5, с. 32].

Узагальнюючи аналіз стану екологічної ситуації у країні та його перспектив на майбутнє, потрібно погодитися з думкою О. Семківа, який наголошує, що на даний час Україна може продавати „свої” квоти але до чого саме це нас приведе? Можливо при майбутньому розвитку промисловості України їй самій потрібно буде купувати квоти за збільшеною в декілька разів ціною в інших країнах [8, с.30-31].

Проведені в даній роботі дослідження та аналіз праць провідних вітчизняних вчених дозволяють зробити такі висновки:

§ процес взаємодії природного середовища і суспільного виробництва є невід'ємним механізмом людського життя;

§ науково - технічний прогрес та необхідність, за допомогою нарощування суспільного виробництва, покращити рівень життя населення, виключає можливість відмовитися від використання природних компонентів, тому потрібно шукати шляхи для більш ефективного їх використання;

§ підвищити ефективність державної екологічної політики можна шляхом запровадження комплексних заходів, в основу яких слід покласти набір стимулів для тих підприємств, які раціонально використовують природне середовище та економічно-фінансові обмеження для забруднювачів довкілля та підприємств, які марнотратно відносяться до природних ресурсів.

Література

1. Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання // Економіка України - 2003. - №10. - с. 62-70.

2. Стадницький Ю. До проблеми концепції екологічної політики України і механізму її реалізації // Економіка України - 2003. - №1.- с. 75-79.

3. Дрогунцов С., Федорищева А. Екологічні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України // Економіка України - 2002. - №10. - с. 65-70.

4. Міщенко В. Природно ресурсна рента і рентна політика в Україні // Економіка України - 2003. - №12. -с. 4-14.

5. Мороз О.В., Свентух А.О., Леонтьева О.В., Грабко М.В. Еколого - економічні проблеми утилізації твердих побутових відходів // Вісник Вінницького політехнічного інституту . - 2004. - №3. - с. 27-33.

6. Багатюк В.М. Актуальні питання питного водопостачання населення України // Винахідник і раціоналізатор. - 2004. - №7. - с. 14-17.

7. Щербак В. До концепції розв'язання ресурсно - екологічної проблеми в Україні // Економіка України - 2000. - №1. - с. 51-54.

8. Семків О. Торгівля викидами для України - шлях до сталого розвитку // Екологічний вісник. - 2005. - №5. - с. 30-31.

9. Храброва Н. Актуальні питання стимулювання природоохоронної діяльності підприємств в Україні // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №1. - с. 151-153.

10. Держкомстат України. Статистичний щорічник за 2005 рік 11. http://www.ukrstat.gov.ua

Размещено на Allbest.ru