Етикет вітання та представлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури і туризму України

Київський національний університет культури і мистецтв

Факультет менеджменту і економіки

Кафедра індустрії моди

Реферат

«Етикет вітання та представлення.»

Виконала:

Студентка 1 курсу

групи ММБ-32(б)

Удовенко О. С.

Київ 2013

Зміст

Вступ

1. Вітання

2. Представлення. Правила представлень.

3. Загальні принципи представлень та їх приклади

4. Висновок

5. Список використаної літератури

Вступ

Спілкування займає вагоме місце у нашому житті. Уміння знайомитися з людьми, гарно себе представити та зарекомендувати і складає наш з вами іміджу. Адже саме від першого враження залежить ваше подальше спілкування з тією чи іншою людиною. Уміння себе представити вам знадобиться як в повсякденному житті, так і на роботі. Для цього існує етикет спілкування та правила вітань і представлень. За допомогою яких кожен з вас зможе з легкістю зарекомендувати себе у будь-якій ситуації та компанії. А також ви зможете дізнатися ті не хитрі правила, завдяки яким ваші нові знайомства в майбутньому можуть перерости в успішну співпрацю або ж стануть запорукою гарних відносин.

1. Вітання

Вітання - звичай, найбільш поширений у нашому повсякденному житті який вимагає дотримання норм етикету, відчуття такту і дружелюбності. В усіх країнах світу люди при зустрічі вітають один одного. Найбільш поширена форма вітання в сучасному етикеті - легкий уклін і усмішка. Вітання супроводжуються словами - "вітаю", "моє шанування" або, залежно від часу доби, - "доброго ранку", "доброго дня", "доброго вечора". Далі слід назвати ім'я людини, яку вітають. При менш офіційному вітанні звернення опускається. Вітальні репліки-відповіді комунікативного партнера можуть бути іншої структури й лексичного складу, ніж репліки вітання Слова вітання вимовляються чітко, не швидко, але й не повільно. Тон обов'язково повинен бути люб'язним. Слова вітання повинні обов'язково супроводжуватись усмішкою. етикет імідж правила знання

Першими вітають молоді люди старших за віком, чоловіки - жінок, молодші по чину - старших за посадою. У ділових стосунках пише особи які стоять на одній службовій сходинці, вітаючись, приймають до уваги вік і стать партнера. Треба знати, що в різних країнах існують неоднакові традиції вітання. Наприклад, в Англії жінка, щоб "уповноважити" чоловіка вклонитися їй, вітається з ним першою.

Особа, яка увійшла до кімнати, підходить до гурту, вітає присутніх першою незалежно від статі. Особа, яка залишає приміщення, прощається так само першою. Першим вітає громаду також той, хто спізнився, навіть якщо це жінка. На прийомах передусім вітають господаря й господиню.

Неправильно вітатися, порівнявшись з адресатом, і так само негарно вітатися з надто великої відстані, що може бути сприйнято як підлабузництво, улесливість. Оптимальна відстань для вітання - близько трьох метрів.

Уставання (підведення) є також формою вітання. Якщо до чоловіка, який сидить, підходить жінка або чоловік, старший за віком, то він повинен встати, вітаючи їх. Жінки підводяться лише тоді, коли друга особа набагато старша. Чоловіки, за винятком дуже старих і хворих, подаючи для вітання руку, підводяться. Жінки, особливо старшого віку, коли вітаються з чоловіками або молодшими жінками, можуть подавати руку сидячи. Якщо жінка входить у кімнату, чоловіки встають (виняток для літніх чоловіків, а також для тих, хто має фізичні вади). На робочому місці, якщо входить жінка нижчого рангу, чоловіки не встають. Якщо керівник заходить у кабінет, де працюють жінки, вони піднімаються, якщо він вперше зайшов для знайомства з персоналом; повернувся з відрядження, відпустки; на початку робочого дня. Керівник організації, установи встає, якщо в кабінет входить відвідувач. Він повинен застібнути піджак і вийти з-за столу назустріч відвідувачеві. У кабінеті господар може не вставати, вітаючи своїх співробітників.

Одна із найпоширеніших форм вітання - рукостискання. Це елемент європейської культури спілкування, який поширився на увесь світ. У минулому вважалося, що простягнута для вітання рука демонструвала відсутність зброї і дружні наміри. У наш час потиск руки - знак поваги до партнера і коректна форма вітання колег, клієнтів, дипломатів, високих осіб, навіть королеви, якщо вона виявить бажання подати руку для вітання. У Європі руку потискають при знайомстві, прощанні, вітанні.

Існує правило знімати рукавички перед рукостисканням. Уважається, що воно з'явилось в Італії у часи династії Борджіа, коли за допомогою рукавичок, оброблених отруйними речовинами, позбавлялись неугодних людей. Існують й інші версії появи такого правила, наприклад, в часи захоплення верховою їздою рукавички, які могли бути просякнуті конячим потом, перед рукостисканням знімались. У наш час при рукостисканні рукавички не знімаються, якщо вони є частиною жіночого туалету. Жінка може собі дозволити не знімати рукавичку й на вулиці. Сучасний етикет допускає, що на вулиці й чоловік може лишитися у рукавичках. Однак, якщо один чоловік зняв рукавичку для вітання, то це треба зробити й іншому.

Рукостискання ініціює особа, старша за віком, посадою, жінка, якщо вона вітається з чоловіком. На роботі жінка не подає першою руку керівникові. При представленні першим подає руку той, кому представляють іншу особу. У будь-якому випадку, на простягнену руку слід відповісти рукостисканням, у протилежному випадку можна дуже образити людину.

Рукостискання завершують слова вітання або слідують одразу за ними. Для рукостискання подають праву руку. Простягаючи руку для вітання, треба подивитися людині у вічі та посміхнутися. Потиск руки повинен бути твердим і не дуже довгим - два, максимум три потиски. Сам процес рукостискання має свої особливості у різних регіонах та країнах світу. Так, у США воно тверде, два-три потиски. У Німеччині - це один твердий потиск. У Франції, Бельгії - легке, швидке потискання. Англійці використовують рукостискання не часто. В мусульманських країнах рукостискання між чоловіком і жінкою не припускається, оскільки релігія забороняє контакт шкіра до шкіри між особами різної статі, якщо це не близькі родичі. В Японії потиск рук на знак вітання використовується переважно в спілкуванні з європейцями й американцями, а жінки уникають його.

Не можна вітатися через стіл. Рукостискання через стіл допустиме лише при обміні сувенірами та після підписання угоди про співпрацю. Негарно йти з простягнутою рукою через всю кімнату.

Якщо, підійшовши до групи, особа обмінялась рукостисканням з однією особою, слід це зробити й з іншими. Однак, якщо присутніх багато, доречно обмежитись потиском руки із господарем (господинею) дому чи начальником, а з іншими, уклонившись, привітатися словами.

При зустрічі двох пар слід уникати перехрещення рук, щоб церемоніал рукостискання не виглядав комічно. Існує такий порядок вітання: якщо жінки стоять праворуч від своїх супутників, як це традиційно прийнято, то вони спочатку подають руки одна одній, потім чоловікам, і в кінці вітання рукостисканням обмінюються чоловіки.

Техніка виконання рукостискання може надати цьому виду вітання певний психологічний підтекст, передати характер взаємовідносин комунікантів. Є так зване "владне" рукостискання, коли рука захоплює руку іншої людини ніби згори донизу, демонструючи при цьому перевагу, бажання домінувати в процесі спілкування. Рукостискання, у якому демонструється бажання передати ініціативу, передбачає, що особа подає руку долонею, відкритою догори. При рівноправному рукостисканні руки обох осіб залишаються у вертикальному положенні. Таким же чином зазвичай передаються почуття поваги й взаєморозуміння.

У західній діловій культурі потискання із застосуванням обох рук вважається неадекватним у ділових ситуаціях, тому що розцінюється як прояв більш близьких відносин між людьми. Водночас, така форма рукостискання використовується під час зустрічі вищих посадових осіб іноземних держав з метою висловлення особливої щирості та довіри по відношенню до партнерів.

Зняття капелюха, як і рукостискання, досить давній звичай, який отримав найбільше поширення в Європі. Раніше вважалося, що відкрита голова свідчить про дружелюбність. Капелюх рекомендується знімати рукою, протилежною від людини, повз яку проходять. Беруть його спе-реду-згори за наголовок й описують невелике півколо до висоти обличчя. Роблять це за три кроки до адресата, який стоїть або йде назустріч. Одягають капелюх, щойно розминувшись із адресатом. Не знімається зимова шапка, берет.

Уклін також прийшов у сучасний етикет з глибини віків. У минулому глибокий уклін демонстрував соціальні розбіжності: чим нижчим був уклін, тим більшими були ці розбіжності. Уклін, як правило, супроводжувався зняттям головного убору або дотиком до нього. Вища особа відповідала на уклін кивком голови. У наш час уклін висловлює повагу до іншої людини і став більш легким. У сучасному діловому етикеті такий вид вітання, як уклін та зняття капелюха поступово йдуть у минуле. Перший замінюється дружнім киванням, а чоловіки лише злегка піднімають капелюх.

Діловий універсальний етикет не схвалює поцілунків та обіймів при вітанні. Однак, у деяких країнах вони є неодмінним елементом культури спілкування. Так, в Іспанії, країнах Латинської Америки, Об'єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії обійми чоловіків можна зустріти часто. Цей жест висловлює особливу симпатію. В інших європейських країнах, країнах Північної Америки до бурних обійм при зустрічі ставляться більш стримано.

У Європі прийнята така форма вітання, як аколада (вітання щока до щоки), яка бере свій початок з ритуалу прийняття до лицарського ордену. Однак, вона передбачає достатньо близькі стосунки людей і подекуди супроводжується поцілунком. У православних країнах можливий трикратний поцілунок у щоки. У європейських країнах серед молоді та друзів при вітанні використовується легкий поцілунок у щоку.

Прикладом вітання жінок залишається поцілунок руки. У минулому така форма вітання була припустимою лише по відношенню до одружених жінок та жінок похилого віку. У наш час жінці цілують руку, не зважаючи на її вік та сімейний статус. Під час такого роду вітання необхідно дотримуватись наступних правил. Усі незручності чоловік повинен взяти на себе. Отже, він не повинен тягнути руку жінки, а повинен схилитися над нею, застигнувши на кілька секунд на відстані кількох сантиметрів від своїх губ до руки дами. Чоловік може злегка торкнутися руки підборіддям, носом, але не губами. Не цілують руку на вулиці, на вокзалі, у кафе, ресторані. Поцілунок руки можна зустріти лише в найбільш урочистих випадках, наприклад, під час прийомів.

2. Представлення. Правила представлень

Знайомлення (представлення, рекомендування) розглядається як встановлення контакту між людьми із повідомленням ними чи про них мінімуму інформації, необхідної для спілкування. Представлення несуть різне навантаження, переслідуючи різні цілі. В одних випадках вони необхідні як обов'язкова протокольна процедура, якої дотримуються, наприклад в дипломатичній практиці, коли нових співробітників, які прибули в посольства або консульства, представляють відповідним офіційним особам країни перебування. В офіційній обстановці особу представляють, рекомендують, а в неофіційній обстановці представлення носить приватний характер, набуваючи форми знайомства. Мета представлення / рекомендування - допомогти незнайомцям пізнати не лише імена один одного, але і їх соціальні ролі та професійний статус.

Згідно з нормами дипломатичного етикету людину, яка бажає познайомитися з кимось із гостей на прийомі або іншому офіційному заході, де присутня невелика кількість осіб, обов'язково представляє цьому гостю господар (господиня) або особа, знайома з ними. Під час багаточисель-ного заходу чоловіки й жінки представляються самі, чітко проголошуючи свої імена й прізвища, але не називаючи посади й ранги.

3. Загальні принципи представлень та їх приклади.

У сучасному етикеті існують деякі загальні принципи й правила представлення, які зазвичай дотримуються в більшості країн. Вони засновані на нормах увічливості та взаємної поваги:

* молодшого за рангом або за посадовим становищем представляють старшому;

* якщо люди рівні за посадовим становищем, рангом, то молодшого за віком представляють старшому

* якщо знайомлять людей одного віку й статі, то менш знайому людину представляють більш знайомій;

* колегу представляють клієнту, відвідувачу;

* одну особу представляють групі осіб;

* чоловіка представляють жінці.

Однак, жінку завжди представляють главі держави, міністру, послу, видатним особистостям - академікам, письменникам. Можливі такі формули представлення: "Пане президенте, маю честь представити Вам пані...", "Пані.... дозвольте представити Вас пану послу".

Коли знайомлять двох осіб, часто обмежуються їхніми іменами й прізвищами. При цьому спочатку називають жінці ім'я і прізвище чоловіка, а потім жінки, прізвище молодшого чоловіка, а потім старшого. Наприклад: "Леонід Іванов - Світлана Степаненко".

До поширених форм представлення відносять: "Пане посланнику, дозвольте представити Вам пана Сергія Іванченко, радника нашого посольства". Посередник може застосувати й форму непрямого рекомендування: "Пані Вербицька (Ліліє Михайлівно), Ви знайомі з паном Ігнатенко (Віктором Михайловичем)?". Неетично називати осіб, що знайомляться, не однаковими іменами-регулятивами.

Той, кому представляють іншу людину, у відповідь на представлення говорить "Доброго дня!", називаючи ім'я (прізвище) нового знайомого. Вважається, що прийняті раніше фрази типу "дуже приємно", "радий знайомству із Вами" у наш час майже вийшли із ужитку. У будь-якому випадку той, кого представляють, таких висловів уникає.

Представляючи людей один одному можна додавати невелику ділову та коректну інформацію про кожного. Кілька пояснюючих слів, які говорить той, хто представляє особу, повинні бути привітними, але емоційно нейтральними: "Пане Костенку, дозвольте представити Вам професора Титаренка, нашого провідного спеціаліста в сфері європейської інтеграції. Пан Костенко - доктор політичних наук, професор Львівського університету, приїхав у Київ для участі в конференції'. Особа, якій представляють людину, повинна уникати фраз типу: "Я багато чув про Вас", що може викликати в представленої особи запитання: "Що ж саме чули про мене?'.

Під час знайомства комуніканти повинні перебувати в зоровому контакті, дивитись один одному в очі, але не надто пильно. Знайомлення зазвичай супроводжується потиском рук. Українці, росіяни, поляки, словаки, німці та ін. роблять це майже обов'язково, у Великобританії партнери обмежуються поклоном і рук не подають. Якщо той, кому представляють особу, не простягнув йому руку для вітання, чоловік, якого представили, обмежується легким уклоном, жінка - кивком голови. Знайомляться через посередника стоячи. Тільки старші жінки можуть сидіти, коли їм відрекомендовують молодого чоловіка або дівчину.

Висновок

Отже, вітання та рекомендування у сфері ділового спілкування мають особливе значення. Те, як ми вітаємо людей, значною мірою визначає, як вони сприймають нас самих. Перше враження, яке складається за надзвичайно короткий час -- від 15 до 60 секунд, може стати останнім і не зміниться вже ні за яких обставин (або ж у результаті величезних зусиль). Перше враження може накласти відбиток на все подальше спілкування. Ось чому знання правил вітання та рекомендування є нагальною необхідністю.

Список використаних джерел

Ш Тимошенко Н. Л. Корпоративна культура. Діловий етикет [Текст] : навч. посіб. / Н. Л. Тимошенко. - К. : Знання, 2006., стр . - 174.

Размещено на Allbest.ru