Естетико-культурологічний аспект маніпуляції свідомістю

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність та доцільність дослідження. Утвердження України високорозвиненою демократичною державою зумовлює входження її в європейський геополітичний і соціокультурний простір. Українське суспільство перебуває на шляху динамічного становлення нового цивілізаційного статусу, що передбачає актуалізацію не лише економічних, політико-правових, але й філософських, естетико-культурологічних аспектів наукового дискурсу. Актуальною проблемою гуманітарних наук останнім часом постали питання формування світогляду та впливу на свідомість.

Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу та трансформаційні процеси в культурі у ХХ столітті привели до глобальної переоцінки цінностей, зміни емоційних, художніх і розумових парадигм, стали символом розколу у сфері свідомості, охопивши увесь соціокультурний простір, в якому зростала людська особистість. Культура почала перетворюватися на «художній апокаліпсис культури». На перший план в естетико-культурологічному середовищі висуваються паракатегорії абсурду, жорстокості, повсякденності, тілесності, артефакту, симулякру, інтертексту та деконструкції, які ніколи досі не потрапляли до поля естетичних досліджень. Комунікативний аспект мистецтва став виступати маніпулятивним механізмом утвердження антиестетичного й аморального, а витвір мистецтва перетворився на маніпулятивний механізм естетизації побутових речей, знецінення основ класичного мистецтва. Межі між реальністю та світом мистецтва стираються, а найбільш впливовим механізмом формування свідомості стає маніпуляція.

Широке коло зазначених досліджень свідчить про актуалізацію питання маніпуляції масовою свідомістю в останні роки. Тому поєднання наукових досліджень у галузі естетики, культурології, мистецтвознавства, етики, соціології, теології, психології та політології дало змогу більш детально розглянути феномен маніпуляції в естетико-культурологічному аспекті.

Об'єктом дослідження є засоби та механізми маніпуляції свідомістю.

Предметом дослідження є естетико-культурологічний аспект маніпуляційних впливів.

Мета дослідження - розкрити та проаналізувати естетико-культурологічні аспекти маніпуляції свідомістю. Відповідно до поставленої мети, визначено наступні завдання:

- виявити естетико-культурологічні аспекти в механізмах маніпуляції;

- розглянути феномен «маніпуляції» як явище сучасного соціокультурного простору;

- визначити, чому маси виступають сугестивним середовищем для застосувань маніпуляційних впливів;

- окреслити міру впливу маніпулятивних механізмів на такі духовно-естетичні об'єкти свідомості, як знакові системи, уява, увага, мислення, пам'ять, почуття;

- здійснити аналіз особливостей сприйняття масовою свідомістю творів тоталітарної та масової культури, моди, засобів масової інформації та реклами в процесах комунікації.

1. Категоріальний зміст і методологічні основи аналізу проблеми

Зазначається, що інформація в постіндустріальному суспільстві, завдяки засобам масової комунікації, перетворилася на головний і найбільш дієвий комунікативний механізм передачі маніпулятивних повідомлень. Оскільки сприйняття мистецтва передбачає художню комунікацію, то мову потрібно вести і про маніпуляції засобами мистецтва в процесі комунікації.

Трансформаційні процеси в соціокультурному просторі у ХХ столітті знаходили відображення у творах мистецтва, яке дедалі більше відходило від вираження класичних своїх основ і намагалося осмислити духовну кризу та віднайти утрачену душевну рівновагу. Творчі пошуки митців зводилися до свідомого та підсвідомого виявлення ними власних світоглядних позицій. Мистецтво, література, архітектура та живопис, відірвавшись від основ класичного мистецтва, починають набувати ознак утилітарності та політичної заангажованості. Така культура була зорієнтована на ефективне сприймання масами, тому її твори мали виражати смаки великих зорганізованих груп людей. Поштовхом до активізації цих процесів вважають творчість авангардистів, конструктивістів і дадаїстів, у яких простежувалася відмова від вираження духовних основ суспільно значущих цінностей і надавалася перевага технологічним підходам до виявів світоглядних позицій.

Відзначено, що естетика також почала дистанціюватися від класичного розуміння свого призначення, передрікаючи цим відмову від принципів універсалізму й незацікавленості, перегляд поняттєвого і категорійного апаратів та відхід від принципів нормативності та ієрархічності, що привело до зміщення центру некласичної естетики у сферу емпіричного. Те, що було для класики визначальним, опинилося на периферії, а доти маргінальне і навіть антиестетичне почало домінувати. Сфера засобів естетичного вираження й естетичної діяльності почала поширюватися на філософію, науку, політику, естетизуючи їх, сама ж естетика поступалася вираженням свого чуттєво-емоційного відношення на користь інтелектуального задоволення.

Доводиться, що пристрасне захоплення естетикою повсякденності дало додатковий імпульс естетизації оточуючого середовища, а естетизація предметів повсякденного ужитку перетворювала їх на «сакральні» предмети культу споживання, виховуючи в людини духовно-психологічну залежність від їх використання. Витвори архітектури, містобудування, художнього проектування, дизайну, моди, садово-паркового мистецтва перетворюються на естетизоване «середовище проживання» людини і виступають головним комунікативним механізмом маніпуляції свідомістю.

Показано, що застосування маніпуляційних впливів має глибоку історію, - від використання у військовому мистецтві східних держав до утвердження політичних систем в західноєвропейських країнах. Окрема увага приділяється вченню про китайські «стратагеми», творчості Н. Мак'явеллі та феномену «мак'явеллізм», під якими донедавна розуміли вплив з метою маніпуляції свідомістю.

Проаналізовано сучасний стан наукових досліджень процесу маніпуляції та наводяться найбільш суттєві визначення цього поняття. Об'єднавши їх за критеріями, маніпуляцію у найбільш повному розумінні сьогодні визначають як: вид духовного, психологічного впливу на людину, групу або суспільство; прихований вплив, наявність якого не повинна бути поміченою об'єктом маніпуляції; такий вплив, коли до людей, свідомістю яких маніпулюють, ставляться не як до особистостей, а як до об'єктів, окремого виду речей; вплив, який вимагає значної майстерності і знань; вплив, який здійснюється в інтересах маніпулятора. З'ясовано, що маніпуляція як процес може здійснюватися на двох рівнях - явному (через свідомість) і прихованому (через підсвідомість). Серед психологічних передумов схильності до маніпуляції відмічають наявність потреб, пристрастей і слабкостей, які завжди керують людиною у здійсненні вибору.

Обґрунтовується теза, що теоретичні надбання з різних галузей наук створювали підґрунтя для утвердження та розширення кола застосувань маніпуляцій, зокрема: герменевтика навчала виявляти і поміщати приховані смисли; ідеологія доводила, що пізнання та спілкування є головними сферами для впливу на свідомість; теорія «раціональності навіювання» засвідчила, що при навіюванні у свідомості людини штучно можна зробити підміну об'єкта мислення; дослідження психоаналізу продемонстрували, що при сприйнятті повідомлення може зберігатися не тільки в свідомості, але й у ще не пізнаній доти царині підсвідомого; біхевіоризм давав практичні рекомендації керування поведінкою людини шляхом правильного застосування стимулів. Такі підходи вплинули й на творчість художників, які намагалися виразити підсвідомі інстинкти й бажання (свої та глядача), оскільки саме в них бачили шляхи до справжнього розуміння творів мистецтва, - це змістило тілесність і тілесні потяги у середину естетичного сприйняття й привело до нав'язливої чуттєвої еротики, відвертого апофеозу садизму, агресивності й жорстокості.

Визначено, що феномен «маніпуляції» пройшов довгий етап становлення, проте характерним став для ХХ століття, з утвердженням процесів демократизації суспільства. Проблема застосування маніпуляцій відходить нині від технологічних визначень і вимагає розглядати її в естетико-культурологічному аспекті, оскільки все більше полонить духовний простір людини.

В суспільствознавстві починає досліджуватися з кінця XIX століття. Але лише у XX столітті в західноєвропейській науці поняття «маси» визначається як: натовп; публіка; гетерогенна аудиторія; «агрегат людей»; рівень зниження цивілізації; продукт машинної технології; «надорганізоване» бюрократичне суспільство.

Характеризуючи «масу», З.Фрейд відмічав у ній імпульсивність, дратівливість, схильність до навіювання, властивості мислити образами, мати прості й надмірні почуття та наділяв її здатністю переходити до самих рішучих дій та крайнощів. Визначено, що нині в сучасній науці різновидами «маси» вважають натовп, «зібрану» і «незібрану» публіки.

Виявлено, що механізмом поєднання маси є зараження, а головними характеристиками людини у масі - зникнення свідомої особистості, домінування підсвідомого, однакове спрямування відчуттів та ідей, визначене навіюванням, і прагнення негайно перетворити на дію навіяні ідеї. Це створює передумови сугестивності середовища у масах. Обстоюється думка, що умовами провокування таких станів є завчасно виготовлені стереотипи, наявність переконань, які відповідають маніпуляційним закликам, відсутність достатнього соціального досвіду, відсутність звички аналізувати свою поведінку, недостатньо сильна воля і таке ін.

Висновок розділу полягає у окресленні передумов, які створили підґрунтя для застосувань маніпуляційних впливів у ХХ столітті; доведенні тези, що маніпуляція, зосередившись у сфері духовно-естетичних цінностей, дедалі більше трансформує моральнісні настанови масової людини. На основі теоретичного доробку ряду науковців доводиться, що найбільш благодатним сугестивним середовищем для застосувань маніпуляцій є маси.

2. Особливості маніпуляційного впливу на духовно-естетичні об'єкти

Увагу зосереджено на засобах та механізмах маніпулятивних впливів, які проявляються у свідомо створюваному людиною світі культури.

Світ слів поєднує мову як головний засіб комунікації і усі форми «словесного мислення». Саме в слові містяться неперевершені сугестивні властивості навіювання, під час якого вплив на свідомість здійснюється не через розум, а через почуття. Сугестивний вплив слова може виявитися головним рушієм учинків для великих груп людей («мас»). Трансформації у сфері мови стають загрозою існування національної самобутності, бо, як писав І.Огієнко, «поки живе мова, житиме й народ, яко національність». З утвердженням процесів демократизації слово стає інструментом управління. На аналізі праць П. Рікера, М. Фуко, С. Кара-Мурзи доводиться, що мова як система понять, слів, думок, якими керується людина, виступає головною «мішенню» (Є. Доценко) і, водночас, основним механізмом маніпуляції.

Неправомірне використання математичних чисел також виступає дієвим і ефективним засобом маніпуляції. Число, подане в маніпулятивному контексті, на досить довгий час залишається в свідомості людини; не передбачаючи логічного осмислення при сприйнятті, воно створює підґрунтя для застосувань маніпуляційних впливів.

З'ясовано, що зорове сприйняття, оскільки є основою формування духовно-естетичної свідомості, ефективно використовується як об'єкт маніпуляцій. Спираючись на дослідження В. Бичкова, Т. Євгеньєвої, Г. Островського, Д. Угриновича, розглянуто можливості маніпуляційного впливу на свідомість мас в процесі споглядання творів релігійного мистецтва. На основі праць І. Голомштока, С. Іванова, Д. Мельникова, Дж.Моссе, А. Шпеєра доводиться, що ідеологізація та політизація творів мистецтва у тоталітарних державах шляхом маніпуляцій у сприйманні зорових образів, виступає одним із найефективніших маніпулятивних механізмів.

На матеріалі підрозділу доведено, що маніпуляції у сфері знакових систем володіють довершеними і неспростовними можливостями та становлять небезпеку для усвідомленого формування духовно-естетичних основ життєдіяльності людини.

Висвітлено, що із двох типів мислення - первісного (дологічного або пралогічного) й логічного, найбільш вразливим до маніпуляції є логічне, - оскільки в основі його лежить логічне сприйняття, воно стає прозорим та добре передбачуваним, у нього можна легко втрутитися і «спотворити». Обґрунтовано, що коли в логічному мисленні самобутні морально-етичні орієнтири стираються й натомість людині пропонуються «нові» духовні цінності, у сфері мислення місце раціонального починає займати асоціативне. За допомогою асоціативних уявлень і естетично привабливих стереотипів людині можна навіяти які завгодно маніпулятивні переконання. Досконалим маніпулятивним зображенням виступає імідж, який розглядається сьогодні як головний фактор самопрезентації особистості.

Сфера почуттів є безмірно розмаїтою: почуття можуть як звеличувати, так і пригнічувати людину. Особливість їх полягає в тому, що вони є більш сприйнятливішими до зовнішніх впливів, а тому їх легше «експлуатувати» в маніпуляційних процесах.

Постулюється думка, що оскільки логічне мислення здатне вибудовувати причинно-наслідкові зв'язки й робити узагальнюючі умовисновки, воно стає важливим духовно-естетичним об'єктом для маніпуляції свідомістю, а емоційність переживань в царині почуттів сприяє перетворенню їх на один із головних об'єктів для маніпуляцій.

Проаналізовано, що творчий потенціал уяви ефективно використовується в маніпуляційних процесах. Оскільки предметом уяви є зображення, позбавлене реального предмету, і на відміну від мислення вона характеризується тим, що мало підпорядковується логіці й традиціям, то уявою можна легко маніпулювати. Уява є найбільш індивідуальною особливістю. Творчо компонуючи образи й логічні взаємозв'язки, людині можна запропонувати створити в уяві який завгодно образ. Маніпулятивне нав'язування штучно виготовлених образів для сприйняття може призвести до хворобливого стану психіки, активізуючи аутичне мислення, або звузити свідомість людини до стану фрустрації.

Увага характеризується спрямованістю та зосередженістю духовної діяльності на певному об'єкті або дії. Головна її властивість полягає у тому, аби сконцентрувати психічні зусилля та організувати процеси сприйняття, мислення, формування почуттів і розвитку уяви. Особливістю уваги є те, що уже на підсвідомому рівні вона виявляє важливі явища і відкидає малозначущі. В процесі життєдіяльності людина навчилася керувати її спрямованістю. Зазначено, що маніпулятивний вплив на зосередженість та спрямованість уваги виступає жорстким механізмом маніпулятивного поневолення особистості.

Пам'ять є скарбницею знань і традицій не тільки окремої людини, а й людства в цілому. Вона зберігає та відтворює усе те, що у різний час впливало на свідомість. Людина, позбавлена пам'яті, втрачає усі зв'язки з оточуючим світом і стає беззахисним об'єктом для маніпуляцій. І, разом з тим, пам'ять є заручницею маніпулятивних повідомлень, оскільки при багаторазовому сприйманні маніпулятивних стереотипів, ці повторення перетворюються на підсвідомі переконання.

У висновках розділу зазначається, що механізми маніпулювання духовно-естетичними об'єктами уже досить глибоко увійшли в соціокультурне життя людини та скеровують її емоційний і духовно-естетичний розвиток. А тому мова, мислення, зорове та слухове сприйняття, уява, увага, пам'ять та почуття дедалі частіше стають духовними об'єктами для застосувань маніпуляційних механізмів.

3. Естетичні аспекти і сфери універсуму маніпуляції

Розглянуто специфічність естетичного впливу тоталітарного та масового мистецтва з метою маніпуляції свідомістю.

Виявлено, що мистецтво, виражаючи духовну кризу початку ХХ століття, поступово набуває утилітарного спрямування, що згодом приводить його до соціально-політичної заангажованості. В естетиці радянського соцреалізму й німецького націонал-соціалізму воно виступало головним засобом ідеологічної пропаганди і маніпулятивного впливу на свідомість мас. З'ясовано, що естетика радянського соцреалізму мала підняти мистецтво до рівня апогею розвитку культури. Це мало бути «нове» мистецтво, твори якого повинна була створювати «нова» радянська людина, активний будівник комунізму, палкий прихильник радянської ідеології.

Проаналізовано, що функції мистецтва націонал-соціалізму також були підпорядковані поширенню нацистської ідеології. Головним завданням мистецтва стало моральне «очищення» нації, що мало підняти «похитнуту в народі віру у свою велич і майбутнє». Від митців культури вимагалося вести за собою народ та бути достойними вираження величі нової епохи. Тому архітектура, монументальний живопис і скульптурна композиція в тотальній культурі націонал-соціалізму утворювали єдине пластичне смислове ціле - синтетичний маніпулятивний образ.

Феномен масової культури (як культури для мас) розглянуто, з одного боку, як протиставлення тоталітарній культурі з жорсткими ідеологічними вимогами, а з іншого - як симулякр «високої», що передбачає її масовість. На аналізі праць ряду філософів розглянуто особливості масової культури. Характеризуючи головну її ознаку - масовість, Ф.Ніцше зазначав, що вона загрожує «високій культурі», оскільки не орієнтується на природу людини, яка є найвищим ідеалом, здатним до досягнення власної свободи, досконалості, геніальності, святості й реалізації прагнень. Причиною її утвердження, на думку А. Швейцера, стало порушення рівноваги між науково-технічним прогресом і духовним удосконаленням людини, що призвело до такого стану в культурі, як «безкультур'я». М. Бубер особливу увагу звертає на передумови формування масового суспільства, - ними стають, з одного боку, розпад таких традиційних суспільних утворень, як сім'я, релігійна община, громада, а з іншого - утворення нових суспільних форм (партія, профспілка). Розпад одних і утворення інших спільнот були зумовлені розвитком науково-технічного прогресу, який усамітнював людину і водночас робив її членом якоїсь іншої соціальної форми, проте це не змогло відновити її «зруйнованої впевненості». Т. Адорно і М. Хоркхаймер, характеризуючи масову культуру, вводять термін «культуріндустрії», яка встановлює свій диктат і весь світ перепускає через свої «фільтри». Мистецтво у такій культурі вимушене бути «полегшеним» для легкого сприйняття його малоосвіченими масами, що є «естетичним варварством», деградацією підвалин високої культури. Складаючи із розрізнених «клаптиків» «мозаїчну» культуру, воно виховує масову людину.

В підрозділі робиться висновок, що сьогодні у масовій культурі підтримуються лише такі види діяльності та мистецтва, які можуть розширити сферу її застосування, задовольняючи будь-які потреби й бажання людини. За висловом Р. Сапенька, масовий споживач став постійним її клієнтом, бо «в «магазин» масової культури заходиш як у супермаркет, який не можна змінити на якийсь інший, оскільки він єдиний, стандартний». Масова культура, як і тоталітарна, має жорсткі маніпулятивні механізми впливу на свідомість мас.

Досліджено особливу сферу естетичної діяльності людини - моду. Відзначено, що саме мода, будучи найбільш мінливим соціокультурним явищем, завжди характеризувала епоху і виступала рушієм соціально-економічних змін у суспільстві. В дисертації запропоновано розширити поле досліджень моди як виду естетичної діяльності з точки зору маніпуляції свідомістю, оскільки майже кожна сучасна людина є об'єктом її впливу.

Виявлено, що зазвичай мода поширювалася через наслідування певних елементів одягу. На початку цивілізації він мав суто утилітарне призначення (Г. Вейс), проте згодом починає виражати належність до певного соціального стану (Л. Орлова). Як надзвичайно мінливе явище, мода ламала усталені традиції та продукувала нові цінності, нав'язуючи естетичні смаки й уподобання. Художники й модельєри, пропонуючи щоразу більш довершені зразки елементів одягу, ставали законодавцями, диктаторами моди, а предмети одягу - культурними об'єктами, через які людина могла виразити свій смак.

Проаналізовано, що уже з ХVІІ століття творці моди виявили намір поширювати її серед мас; у ХVІІІ столітті з'являються перші журнали мод, рекламуються деякі елементи одягу, мода починає висувати свої правила, канони, дотримання яких було обов'язковим. З винайденням на початку ХХ століття Г. Шанель костюму одяг почав виступати самодостатнім художнім образом і надавав його господареві певного «соціального статусу» (Р. Сеннет), який, відповідно, передбачав певні соціальні блага. Таким чином, він став одним із головних чинників соціальної презентації особистості, засобом спілкування з оточуючим світом і могутнім психологічним фактором впливу не тільки на її поведінку, але й на поведінку оточуючих.

Доведено, що постійні пошуки досконалої ідеї, якої вимагала мода, парадоксальним чином оберталися утвердженням нового механізму, який приводив до одноманітності. Нове унікальне «модне» одразу намагалося стати масовим і популярним, що у свою чергу перетворювало його на відверто «немодне», оскільки масовістю знищувало свою новизну. За легкістю масовізації нового яскраво простежувалася схильність людської психіки до масовізації, а постійне прагнення бути модним викликало в людини могутній інстинкт наслідування, що вів до конформізму і втрати самодостатності (Д. Ольшанський).

В підрозділі висновується, що мода виступає своєрідним біфеноменом: з одного боку - це безпосередній феномен масової психології, а з іншого - деяка умова запобігання формуванню маси. Будучи інтегратором нової досконалої ідеї, мода водночас виявляється маніпулятивним механізмом, який об'єднує у маси великі людські групи, впливаючи на їх свідомість та поведінку.

Виявлено, що матеріальною передумовою виникнення ЗМІ стала необхідність здійснювати швидку передачу повідомлення широким верствам населення на велику відстань; саме вони збирають, обробляють та поширюють серед мас інформацію про те, як, де, чому і що трапилося, повідомляючи людині про її смаки, уподобання, переконання.

Проаналізовано, що розширення ніш аморальності антиестетичних паракатегорій, яку популяризують сьогодні засоби масової інформації, призводить до узаконення жорстокості, садизму, тілесності, спокуси, злочинності, потворності та пороку. Розважальні ток-шоу перетворюються на іронічні симулякри «комічного», «піднесеного», «героїчного» і «трагічного». Така штучна підміна естетичних категорій та моральних цінностей, пропагування стереотипів, які продукують аморальність, робить свідомість та підсвідомість людини беззахисною проти маніпуляції. Формуючи «культуру насильства» (С. Кара-Мурза), засоби масової інформації утверджують злочинність стилем життя великої кількості населення. У молоді після сприйняття телевізійних образів межі між вигаданим та реальним світом стираються; свідомість привчається усе швидше і швидше їх «сканувати», натомість позбавляючи усвідомлення.

З'ясовано, що реклама (та PR-реклама) сьогодні кардинально змінює вигляд культури, активно запроваджуючи нові тенденції, вона нав'язує певні смаки, стереотипи поведінки, прагне формувати систему стандартів, естетичної довершеності та життєвих світоглядних позицій. Ідеєю реклами є інформування людей про можливості задоволення їх потреб, а головними маніпулятивними механізмами - штучне збудження бажань, навіювання та зараження. Заради цього вона все частіше звертається до художнього оформлення товарів. Визначено, що для ефективності маніпуляційного впливу реклама повинна сповіщати, заражати, переконувати, навіювати, нагадувати. Саме завдяки дотриманню цих складових вона перетворює свідому людину на масового споживача. Висновується, що постійне споживання реклами поступово може зумовити втрату інтелектуальної активності, апатію у формуванні власного світосприйняття та відмову від індивідуального вибору.

У висновках розділу зазначено, що всеосяжне застосування маніпулятивних технологій у масовій культурі, моді, рекламі, засобах масової інформації, перетворюють їх на досконалі сфери маніпулювання людською свідомістю.

Висновки

маніпулятивний естетичний свідомість духовний

У висновках сформульовано основні підсумки дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи.

На першому етапі дослідження було з'ясовано, що в процесі вираження трансформацій і духовного занепаду культури ХХ століття мистецтво, відійшовши від класичних позицій, пропонує нові бачення світосприйняття. Завдяки цьому в художній простір уводяться явища, які ніколи досі не становили поля досліджень естетики, культурології та мистецтвознавства, утилітарна річ починає набувати значення «сакральної» і виступає як об'єкт творчості художників. На передній план виступають симулякри справжніх творів мистецтва, творчість художників зводиться до вираження їх підсвідомих інстинктів, а тема іноді зводяться до рівня маргінального вираження світобачення. Зміни в естетиці, культурі та мистецтві призвели до повсюдної естетизації оточуючого середовища і склали передумови можливостей маніпуляційних впливів на свідомість мас.

В дисертації визначено, що відійшовши від технологічних визначень та застосувань, явище маніпуляції в ХХ столітті починає зосереджуватись у сфері суспільно-ціннісних відносин, зокрема на культурно-естетичних рівнях. Трансформації в мистецтві й естетиці та омасовлення виробництва стали головними передумовами маніпуляцій. Акцентовано увагу на основних причинах, які створюють підґрунтя для маніпуляцій: наявність маси з притаманною їй сугестією, удосконалення тотальності інформативного простору та антропологічні схильності людини до навіювання й зараження, які є головними механізмами маніпуляцій.

Аналіз вчень про «маси», об'єктивація головних її характеристик, дозволили визначити, що питання масовості та натовпоутворення гостро постають на сучасному етапі розвитку суспільства, яке все більше набуває ознак масового. Масовість веде до формування масової поведінки, свідомості, смаку, уподобань, мислення. В дисертації відстоюється думка, що маси є сугестивним середовищем для маніпуляцій. У цьому зв'язку можливості маніпуляцій класифікуються за трьома групами: маніпуляції у сфері соціальних груп; маніпуляція духовно-естетичними цінностями; маніпуляції, пов'язані з постійним прагненням бути модним і сучасним.

Визначено, що головними об'єктами маніпуляційного впливу можуть виступати мова, мислення, почуття, уява, увага, пам'ять. Впливаючи на ці духовно-естетичні об'єкти, застосовують маніпуляції у сприйнятті мистецтва, моди, дизайну, архітектури, садово-паркового мистецтва, містобудування. Подальший аналіз дозволив виявити, що основними поширювачами маніпуляційних впливів, формування масової свідомості, поведінки, смаків, виступають масова культура, мода, засоби масової інформації, реклама. Дієвим маніпулятивним чинником виступають сучасні трансформації естетичних категорій, оскільки через пропагування їх ЗМІ, вони іноді перетворюються на іронічні симулякри й спотворюють духовно-естетичне сприйняття світу.

Загальний висновок дисертаційного дослідження зводиться до розширення кола проблематики, пов'язаної з феноменом маніпуляції та уведення її у сферу дослідження естетики й культурології, оскільки вона уже вийшла за межі суто психологічних, соціологічних та політологічних вчень і активно впливає на сукупність естетичних та морально-етичних цінностей. Дослідження в цьому напрямку є надзвичайно важливими у зв'язку з тим, що маніпуляція відходить від суто технологічного свого застосування, полонить та викривляє формування високодуховної і естетичної свідомості людини.

Література

1) Тепенчак Т.М. Маніпуляція як естетико-культурологічна проблема / Тепенчак Т.М. // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. праць, випуск 18 К.: Видавничий центр КНЛУ, 2007. - С. 223-229.

2) Тепенчак Т.М. Естетика тоталітарної культури як засіб маніпуляції свідомістю мас / Тепенчак Т.М. // Гуманітарний часопис: Зб. наук. праць. - Харків: ХАІ. 2006. - № 4. - С.63-71.

3) Тепенчак Т.М. Антропологічний дискурс в аналізі історичних передумов маніпуляції свідомістю людини / Т.М. Тепенчак // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Вип. ХІ: Зб. наук. праць. Ч. І. - К.: Міленіум, 2003. - С.149-157.

4) Тепенчак Т.М. Генеза і структура поняття «маси» як соціокультурного поняття / Т.М. Тепенчак // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск Х: Зб. наук. праць. - К., 2003. - С.8-19.

5) Тепенчак Т.М. Утворення суспільних інститутів маніпуляції свідомістю мас / Т.М. Тепенчак // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць у 2-х част. Вип. ІХ: Частина ІІ. - К., 2002. - С.46-57.

6) Тепенчак Т.М. Мода як естетико-маніпулятивний феномен / Тепенчак Т.М. / VI Міжвузівський культурологічний семінар «Некласична філософія моралі, мистецтва, релігії // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 51. Збірник. - Чернігів: ЧДПУ, 2007. - №51. - С.67-71.

Размещено на Allbest.ru