Етика сімейних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Шлюб завжди був не тільки актом цивільно-правового характеру, а об'єднував в собі соціальні, біологічні, матеріальні та духовні аспекти. Шлюб в Україні був моногамним, патріархальним. Багато складових шлюбу відрізнялися в різних районах України, що було зумовлено перебуванням цих районів у складі різних держав. Але існувала усталена основа, притаманна українському населенню всіх регіонів. Так, підготовка до шлюбу була справою не тільки молоді, батьків та родичів, але й громадськості. Вплив здійснювався через громаду, молодіжні громади.

Безшлюбність загалом осуджувалась суспільством, хоч з цього правила існували і винятки. Від шлюбу могли відмовитися один з синів або одна з дочок, щоб не ділити господарство та годувати молодших сестер та братів.

Шлюб був різновидом договору, який укладався усно, а в XVIII-XIX століттях письмово, особливо, коли йшла мова про розділ землі. Нареченій батько видавав придане, або посаг. До нього входила скриня (постіль, одяг, білизна), інколи худоба (худоба, земля, гроші).

Ролі в сватанні відрізнялися в залежності від того, наскільки консервативною була система землеволодіння та землекористування. При консервативній системі роль самих молодих була дуже незначною, адже в договорі йшлося не про любов молодих, а про “поле”, яке належало батькам.

Звичаєве право обмежувало укладання нерівних шлюбів, перш за все між багатими та бідними. І багаті і бідні неохоче віддавали дітей за нерівного.

Загальним правилом було, що невістка йшла у сім'ю чоловіка. Але в нерівних шлюбах зустрічався і випадок, коли бідний чоловік йшов у сім'ю жінки, на приймацтво. Приймацтво розрізнялося за причиною, існувало три його види -- за бажанням, за волею батьків, за запрошенням. В першому випадку положення зятя було подібним до найманого працівника, нерівне в сім'ї. Зять не був головою в сім'ї, а тому ставлення до нього з боку громадськості було здебільшого зневажливим. В третьому випадку зятя запрошували найчастіше, коли не було голови сім'ї. Тоді ним ставав зять. Приймацтво за бажанням та за запрошенням найчастіше схвалювалося громадою.

До XVI століття панував громадянський шлюб, коли шлюб був дійсним після громадського весілля. Пізніше (з 1744 року) Синод затвердив указ, згідно з яким шлюб набував чинності тільки через вінчання.

Українська сім'я після одруження ділилася -- оженившись, син ішов з дому і будував власний. Але для допомоги батькам один з синів залишався допомагати батькам. На Правобережжі залишався старший, на Лівобережжі -- молодший. Інколи (коли у батька не було синів) залишалися і дочки. В разі передачі спадщини за договором (зараз він називається “договір довічного утримання”) батько сам визначав, хто з дітей залишається при ньому, обсяг обов'язків та долю в спадщині.

1. Особливості формування сім'ї, роль і значення в суспільстві

етика сімейний шлюб конфлікт

Наведене визначення шлюбу як соціального явища містить і очевидну суперечність: шлюб -- «вільний», але пов'язаний з «обов'язками». Однак це й суперечність реального життя. Сучасний шлюб е моногамним (моногамія - міцна, стала одношлюбність) і являє собою історично четверту форму шлюбу, яку знає людство.

Початок формування шлюбних відносин у зароджуваному суспільстві пов'язаний із потребою в особливих соціальних нормах для регуляції статевого спілкування всередині роду, приборкання біологічного інстинкту. Так, накладалися заборони (табу) на статеве спілкування між чоловіками та жінками даного роду в певні періоди (підготовка до полювання, саме полювання). Табу привели до виникнення звичаїв, котрі згодом породили екзогамний шлюб (міжродовий, міжплемінний).

Заборони поширювалися тільки на членів свого роду, обмежували статеве спілкування тільки між кревними родичами, однак вихідців з інших родів і племен не стосувалися. Виникнення екзогамного шлюбу збігається з процесом формування гомо сапієнс, що з'явився приблизно 40 тис. років тому. Таким чином із ендогамії, тобто статевого зв'язку між представниками тільки одного роду, через агамію, тобто тимчасову заборону статевих зносин, виникла екзогамія -- систематичні статеві зв'язки між представниками різних родів.

Діючі в нашій країні Основи законодавства про шлюб і сім'ю спеціально підкреслюють умови вступу в шлюб, визначаючи його дійсним або недійсним. Головною передумовою є згода майбутнього подружжя на укладення шлюбу, його реєстрацію. Інакше один із подружжя може через суд оголосити шлюб недійсним. Необхідність включення цієї умови до числа тих, що визначають дійсність шлюбу, викликана (хоч і нечастими) випадками викрадення (згідно з традицією) наречених. Проте згода не є ще достатньою підставою для визнання шлюбу дійсним.

Другою умовою вступу в шлюб є шлюбне повноліття майбутнього подружжя. Згідно з Основами законодавства шлюбний вік установлено єдиним для юнаків і дівчат -- 18 років. Законодавчі органи деяких країн знижують шлюбний вік жінки до 17 років. У разі, коли молоді люди вступають в інтимні відносини й чекають на дитину, місцеві органи влади мають право реєструвати шлюб між особами, котрі не досягли шлюбного віку.

Дотримання принципу моногамії є третьою умовою вступу в шлюб, більш того, відступ від цього принципу вважається в нас злочином і переслідується, як це загальновідомо, відповідними статтями кримінального кодексу.

Четвертою умовою є відсутність будь-якого рідства між майбутнім подружжям.

Нарешті, п'ятою умовою є психічне здоров'я осіб, котрі вступають у шлюб. Закон не допускає укладення шлюбу між особами, одна з яких визнана в судовому порядку недієздатною з причини душевної хвороби. Поява дефектів психіки після вступу в шлюб дає право одному з подружжя шлюб розірвати.

Регулюючи особисті та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, визначаючи умови вступу в шлюб та його розірвання, Основи законодавства про шлюб і сім'ю спрямовані передусім на зміцнення сім'ї, захист інтересів дітей. Отже, держава захищає й інтереси всього суспільства, враховуючи вплив сім'ї на відносини в ньому, на характер соціальних процесів, що відбуваються в ньому.

2. Етика сімейних відносин

Сім'я починається з любові двох - любові, метою котрої не егоїстичне задоволення, а радість, джерело якої в радості іншу людину, коли люблячі відчуває щастя, доставляючи задоволення коханому чи зменшуючи, припиняючи його страждання. Така здатність любити прямо залежить від нашої здатності співпереживання уміння думати насамперед щодо собі, йдеться про кохану людину, вміння піклуватися про нього, знати, що і є твоє щастя, і думати скоріш про винагороду.

Коли двоє закоханих вирішують зв'язати своє долю, вони найменше дбають про тому, наскільки підходять одна одній. Та поступово з'ясовується, що у спільного життя багато що залежить не тільки від взаємності любові, а й від моральної, психологічної, сексуальну активність і навіть побутової культури партнерів.

Моральна культура, в сімейні стосунки проявляється через моральні якості подружжя, що свідчить про їхнього кохання: доброту, піклування про близькому людині, відповідальність для неї, тактовність, толерантність. Ці якості будуть потрібні у шлюбі, де трапляються й дещо «приречені» бути разом люди абсолютно різні - із різних сімей, з різними поглядами, звичками і якими інтересами.

Психологічна культура поруч із певними моральні якості сприяє формуванню й удосконаленню гармонійних взаємин подружжів у процесі їх спілкування. Психологічна культура вимагає: не ламаючи і «перевиховуючи» одне одного, поважати індивідуальність іншого і пристосовуватися друг до друга у різних сімейних ситуаціях. Сексуальна культура подружжя припускає наявність почуттєвого потягу, повагу та розуміння бажань партнера вміння говорити та готовність задовольнити їх, психологічну розкутість і довіра до в інтимні моменти.

Побутова культура сімейних відносин виходить з проблемах сімейних конфліктів не у цьому, що й повинно бути (це реально), суть у тому, щоб правильно, етичної погляду, їхні цілі та гідно виходь їх, навіщо необхідні знання про причини їх виникненню правилах поведінки у їх межах закону та шляхах виходу з конфліктів.

3. Основні причини сімейних конфліктів

- Порушення етики подружніх відносин (зрада, ревнощі);

·- психічна чи жорстока біологічна (сексуальна) несумісність;

·- неправильні взаємовідносини подружжя з які вас оточують (родичами, знайомими, товаришами по службі);

·- несумісність інтересів та потреб;

·- різні позиції стосовно до виховання дитини;

·- наявність недоліків чи негативних рис в них;

·- непорозуміння між дітей та інших;

·- загальна психологічна втома відносин (різна потреба подружжя емоціях);

·- побутові і грошові проблеми;

·- вичерпання цільових установок шлюбу (літньому віці подружжя. коли зросли);

Проте потрібно зберігати повагу у сімейній суперечці; навіть у хвилини образи, ревнощів, злості пам'ятати: адже нещодавно це була дорога вам людина.

Мати «коротку пам'ять» на сімейні сварки і образи: що швидше забувається все погане, тим благополучніше, щасливішим виявляється сім'я. Тому категорично забороняється: згадувати про причини сварки і накопичувати образи, «гріхи», помилки; затаювати образу та довго носити її. У деяких ситуаціях, коли конфлікт можуть сприйняти особливо гостро, образу слід узагалі вибачити.

Список використаної літератури

1. Гребенников І.В. Основи сімейного життя.-М. Просвітництво, 1991. - 158 с.

2. Гусейнов А.,Апресян Р. Етика.- М.:Гардарики, 1998. - 472 с.

3. Дорно І.В. Сучасний шлюб.- М.: Педагогіка, 1990. - 272 с.

4. Попов Б. Етика. Курс лекцій. М.: Академія, 1999. - 192 с.

5. Попов Л.А. Етика: курс лекцій. - М.: Центр, 1998. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru